.

Національний архівний фонд України, склад,структура і правові засади (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1118 10704
Скачать документ

Реферат на тему:

Тема: Національний архівний фонд України, склад,

структура і правові засади.

Історія формування і сукупний архівний фонд держави.

Склад, структура національного архівного фонду.

Право власності на документи національного архівного фонду.

Самостійно опрацювати.

Тема №1. Організація роботи з видавництвом, облік виданих усіх
публікацій.

№2. Науково-методична робота архівів.

Л-ра: Ф. І. Долгіх, К. М. Рудельсон “Теорія і практика архівного діла
СРСР”. І. Б. Матяж “Архівознавство”.

1. Сукупність документів, що мають суспільне, наукове і
духовно-культурне значення, тісно пов’язані з історією народу та його
держави і перебувають під їх опікою.

У колишньому Радянському Союзі було встановлено поняття Єдиного
державного архівного фонду з метою централізованого обліку, контролю та
зберігання документів державного архівного фонду Р.С.; що включав
архівні документи уУРСР.

Під час розбудови незалежної держави змінилося значення ДАФ, тут
загострилися проблеми з підвищенням інтересу до архівних інформаційних
багатств. Спостерігалися прояви нігілістичного ставлення, окремих
суспільних груп, стало відчутність невідповідність союзних нормативних
актів новим суспільним умовам, загострилися відставання від потреб
матеріально-технічної бази архівів, виявилася слабкість захищеності
архівів.

У цій ситуацій потрібно було прийняти новий закон, в грудні 1993р. був
прийнятий Закон України “Про національний архівний фонд і архівні
установи”.

Цей закон забезпечує правовий захист національно-архівного фонду. Він
констатував поняття “Національно-архівний фонд” та “архівні установи”.

Встановили національний архівний фонд юрисдикції держави визначив певний
механізм регулювання суспільних відносин, які виникають у зв’язку з його
формуванням, обліком, і використанням документальної інформації.

Цей документ став першим в історії нашої держави законодавчим актом
такого рівня який стимулює розвиток держави та правової бази архівної
справи.

Він визначив центральний орган виконавчої влади який від імені держави
здійснює управління архівною справою і несе відповідальність за її
подальший стан і розвиток.

№2. Національно-архівний фонд – це сукупність архівних документів, що
відображають історію духовного і матеріального життя українського
народу, та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням
української нації.

До національно-архівного фонду відноситься архівні документи незалежно
від їх виду, місця і часу створення, виду матеріального носія,
інституцій та форм власності на них. Для внесення архівних документів до
національного архівного фонду проводиться відповідна експертиза та
державна реєстрація документів.

Документи національного архівного фонду є культурними цінностями, що
постійно зберігаються на території України, або за її межами і згідно з
міжнародними угодами підлягають поверненню в Україну. В складі
національного архівного фонду виділяють три основні групи документів:

Документальні комплекси, що утворили в різні історичні події на теренах
сучасної України в процесі діяльності органів державної влади та
місцевого самоврядування громад і релігійних організацій, підприємств
всіх форм власності, окремих осіб, що зберігаються на території України.

Це документи українського походження, що утворилися за межами України,
як результат діяльності української політичної та трудової еміграції,
українських військових, культурно-освітніх і наукових установ,
громадських об’єднань та окремих осіб і передані у власність України чи
її громадян у порядку реституції на підставі дарування, або зберігаються
за межами України, і, відповідно до міжнародних угод, підлягають
поверненню в Україну в оригіналах або копіях.

Документи іноземного походження, що утворилися на території інших держав
і за різних обставин опинилися на території України.

Особливо цінні документи – це архівні документи, що містять інформацію
про найважливіші події, факти, явища, життя суспільства, не втрачають
значення для економіки, культури, науки, духовного життя міжнародних
відносин, екології, державного управління та оборони і є неповторними з
погляду їх первісного значності і автографічності.

Унікальні документи національно-архівного фонду – це документи, які
становлять виняткову культурну цінність, мають важливе значення для
формування самосвідомості українського народу, визначають його вклад у
всесвітньо культурну спадщину. Ці документи включені до державного
реєстру національно-культурного надбання і визначені Положенням про
внесення документів Національно-архівного фонду до унікальних, внесенням
їх до державного реєстру Національного культурного надбання, а також їх
зберігання.

До реального формування Національно-архівних документів вперше в історії
приступили після відновлення незалежності України.

Основою Українського Національно-архівного фонду стало українська
частина державного архівного фонду Радянського Союзу, а також передані
на державне збереження Комуністичної партії України і Комсомолу.

1 січня 1990р. налічувалося в Національно-архівного фонду 65 тис. 297
фондів і майже 1 млн. справ. Водночас було створено галузеві державні
архіви, які активно зберігали документи Збройних сил, Внутрішніх справ,
СБУ, геодезії і картографії.

Основна частина документів зберігається у наукових і науково-технічних
архівах, науково-дослідних інститутах, наукових центрах України,
заповідниках, наукових бібліотеках.

№3. Основним і суттєвим чинником, що впливає на правовий режим
регулювання відносин пов’язані з документами Національно-архівного фонду
є належність їх до певної форми власності. Законом України “Про
Національно-архівний фонд та архіви” встановлено будь-які форми
власності на документи і які передбачені Конституцією та законодавством
України.

Класифікація Національно-архівного фонду за аспектами власності
передбачає такі категорії:

документи, які належать державі;

комплекси, що належать територіальним громадам;

Документи, що є власністю суб’єктів господарювання недержавного
походження, релігійних організацій та об’єднань громадян;

Приватні архівні зібрання або окремі документи.

Головне завдання архівної служби – це забезпечення збереженості
документів Національно-архівного фонду для його реалізації у законі
передбачені державний облік архівних документів, державну реєстрацію і
контроль за дотриманням законодавчих вимог щодо їх зберігання, державної
допомоги та недержавним власником та турботи держави.

Відповідно до одного з конституційних прав особи “вільно збирати,
зберігати, використовувати та поширювати інформацію”, законодавством
України встановлено послідовно проводити право будь-кого володіти
архівним документом, створювати власні архіви або передавати свої
документи в інші архівні установи на власний розсуд і вільно
користуватися відкритими архівними документами.

Єдиною підставою для користування документами для кожної повнолітньої і
дієздатної особи є написання заяви.

Єдиною вимогою для власників архівних документів є завдання забезпечення
збереженості документів. В випадку недотримання належних умов зберігання
документів власник може бути за рішенням суду бути позбавленим права
власності на ці документи. Відповідно до Конституції України іноземні
громадяни та особи без громадянства мають рівні права щодо доступу до
документів. Кабмін України може обмежити доступ до документів тих
держав, які передбачено обмеження доступу до їхніх державних архівів.

Певні обмеження прав вільного управління розпорядження документами
торкаються лише тих випадків завдання шкоди збереженості документів чи
порушення законних інтересів держави, власниками документів, або інших
документів. Виникнення загрози незаконного вилучення документів зі
складу Національно-архівного фонду, вивіз національних документів
України заборонено, винятком можуть бути лише наукова експертиза або
реставрація документів.

PAGE

PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020