Referat na temu:
Поняття екології як науки.
Предмет та основні завдання екології.
Екологічні проблеми сучасності.
Екологічний стан в Україні.
1.
Термін “екологія” був вперше вжитий німецьким біологом Е. Геккелем у
1866р. В 2-томній праці, присвяченій морфології організмів. У
буквальному розумінні екологія – наука про місце зростання часто вживане
таке визначення:
Екологія – наука про взаємодію в живій природі, а детальніше – це наука
про взаємодію живих істот між собою і з навколишньою неорганічною
природою; про зв’язки в над організованих системах, структуру і
функціонування цих систем.
Відомий американський еколог Юдін Одум дає, на його, “найкоротше і
найспеціальніше” визначення: екологія – це “біологія навколишнього
середовища”.
Предметом вивчення екології є переважно системи розміщення вище рівня
організмів, – популяцій й угрупування ін. словами, екологія вивчає
сукупність живих організмів, які взаємодіють між собою, утворюючи із
оточуючим середовищем певну єдність (систему), в межах якої здійснюється
процес трансформації енергії й орган. речовини.
Екологія є складовою частиною біології. Загальна екологія займається
дослідженням усіх типів екосистеми. (е.с.)
Дуже широким є спектр підрозділів екології в котрий входять
спеціалізовані екологічні науки в залежності від об’єкта та предмета
дослідження, а також їх визначення:
Екологія – частина біології, що вивчає відносини організмів між собою та
НПС, називається біоекологією.
До складу біоекології включається екологія особин (аутоекологія),
популяцій (демекологія) та спільної (синекологія).
Аутекологія вивчає взаємозв’язки представників виду з оточуючим
середовищем. Вона вивчає межі стійкості виду і його ставлення до різних
екологічних факторів: тепла, світла, вологи, родючості і т. п., а також
досліджує дію середовища на живі організми.
Синекологія аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів
даного угруповування организмів, а також між ними і довкіллям.
Демекологія – популярна екологія, вивчає структуру виду: біологічну,
статеву, вікову, етіологічну.
Прикладна екологія – як наука базується перш за все на різних галузях
екології – фізіології, генетики, біофізики, але вона також пов’язана з
ін. природними науками – фізикою, хімією, геологією, географією,
математикою. Вона не може бути відділена від моралі права, економіки,
оскільки лише в союзі з ними можна докорінно змінити ставлення людини до
природи.
Екологією за розмірами об’єктів вивчення поділяють на географічну або
ландшафтну екологію, об’єктами вивчення котрої є крупні е. с.,
географічні процеси, та на глобальну екологію вчення про біосферу Землі.
Стосовно предметів вивчення екологія поділяється на екологію:
мікроорганізмів, грибів, рослин, тварин, людини, сільськогосподарську,
прикладну, інженерну та загальну екологію.
За середовищем та компонентами розрізняють екологію: суші, прісних
водоймищ, морську, морську, високогірну, хімічну тощо.
За підходами до предмета вивчення виділяють аналітичну та динамічну
екологію.
В часовому аспекті розрізняють історичну та еволюційну екологію.
З прикладної екології за науковими напрямками витікають промишлена, с/г
екологія, екологія енергетики тощо.
Як ви бачите, екологія – різногалузева наука, яка включає в себе
величезну кількість підрозділів.
Отже, сучасне тлумачення терміну “екологія” як галузі знань полягає в
розгляді та розкритті закономірностей розвитку сукупностей організмів,
предметів, компонентів спільнот та спільнот загалом у взаємодіях в
системах біогеоценозів, нообіогеоценозів, біосфері з точки зору суб’єкта
або об’єкта, котрий є центральним в цій системі.
Основні завдання екології:
дослідження особливостей організації життя, в тому числі в зв’язку з
антропогенним впливом на природні системи;
створення наукової основи раціональної експлуатації біологічних
ресурсів;
прогнозування змін природи під впливом діяльності людини;
збереження середовища існування людини.
Важливим завданням екології є детальне вивчення за допомогою кількісних
м-дрів основ структури та функціонування природних і створених людиною
систем.
Оточуюча нас жива природа не є безладним, випадковим поєднанням живих
істот. Це стійка, організована система, що склалася в процесі еволюції
організації світу.
Увага учених-екологів на сучасному етапі зосереджена на вирішенні
кількох кардинальних проблем, у яких фокусуються основн напрями і
розділи сучасної екології. Серед цих проблем можна виділити такі:
Керування продукцій ними процесами. Вирішення цієї проблеми спрямоване
на розробку заходів раціонального використання.
Стійкість природних і антропогенних ценозів. Ця проблема пов’язана з
теорією сукцесій, питаннями від різноманіття та специфіки ценотичних
зв’язків. Дослідження цієї проблеми дають змогу в майбутньому створити
принципово нові природно-господарські е.с., в яких мають превалювати
ознаки стабільності, стійкості та максимальної ефективності
продукційного процесу.
Регуляція чисельності популяцій. Ця проблема лежить в основі розробки
комплексу заходів, спрямованих на керування динамікою чисельності
шкідників лісів і с/г, носіїв хвороб с/г тварин і людини, а також
чисельності пром.видів. На результатах цих досліджень базується
планування масштабів промислу, прогнозування результатів відбору особин
з популяризацій у різних умовах.
Екологічні механізми адаптації до середовища. Результати таких
досліджень зумовлюють успіхи освоєння людиною екстремальних ландшафтів –
високогірних, пустельних, арктичних.
Екологічна індикація. Вирішення цієї проблеми пов’язане з потребами
різних галузей промисловості, с/г, морського промислу, а також з
необхідністю збереження середовища проживання людини. Екологічну
індикацію використовують для діагностики типів ґрунтів і напрямку змін
ґрунтоутворюючого процесу, для визначення якості води й повітря, пошуку
КК.
Екологізація виробництв. Вирішення цієї проблеми пов’язане з
виробництвом екологічно безпечної продукції при тіп витратах ПР з
утворенням тіп кількості неутилізованих та розсіюваних відходів, які не
порушують функціонування природних е.с. та біосфери загалом.
Крім наведених вище кардинальних проблем, можна виділити ряд конкретних
практичних завдань, які слід вирішувати за участю екологів. Серед них
варто назвати такі:
Відновлення порушених е.с.
Оздоровлення л-ту
Збереження еталонних ділянок біосфери.
Утилізація комунально-господарських відходів.
Перехід від промислу до господарства.
Забезпечення ефективності техногенної безпеки біосфери від забруднень
внаслідок господарської діяльності людей.
Згідно з програмою ООН з проблем НПС (ЮНЕП), усю різноманітність
глобальних екологічних проблем можна розподілити за такими напрямками:
зміна атмосфери й клімату;
зміна гідросфери;
зміна літосфери;
зміна біоти;
в с/г і л/г;
демографічні проблеми, в тому числі проблеми в-ва продуктів харчування;
урбанізація, проблема населених пунктів;
вплив НПС та його змін на здоров’я людей;
проблеми розвитку промислового виробництва;
проблеми, пов’язані з виробництвом і споживанням енергії;
проблеми, пов’язані з розвитком транспорту;
проблеми розвитку природо-охоронної освіти й розуміння громадськістю
проблем НС;
проблеми пов’язані з впливом на НС воєн. та їхні можливі екологічні
наслідки.
Отже, досягнення екології пов’язані з вирішенням низки найактуальніших
завдань сучасності. Екологічні принципи поступово проникають у все ширше
коло проблем діяльності людини.
До недавнього часу розвиток людського суспільства і самоочищення НПС від
техногенних забруднень перебували в динаміці екологічної рівноваги.
Проте останніми роками інтенсивність зростання населення планети,
надзвичайно інтенсивний розвиток промисловості, с/г й комунального
господарства та інші чинники антропологічні дії на НПС, незважаючи на
колосальні екологічні резерви біосфери, призвели до різних негативних
наслідків, з якими біосфера впоратися не здатна. Насамперед, це
стосується забруднення біосфери хімічними речовинами – ксенобіотиками
(не властивими природі), порушення природних геохімічних циклів, а також
інтенсивного нераціонального використання ПР, що підриває саму
можливість природи до само відтворення відновних ресурсів. Невідновні
ресурси вичерпуються швидше ніж людське суспільство здатне перебудувати
власну економіку, та господарську діяльність.
Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як кризова. Цьому
сприяють структурні деформації господарства, за яких перевага
віддавалась сировинно-видобувним галузям промисловості, використання
значною мірою енерго- та ресурсомістких технологій без будівництва
ефективних очисних споруд.
Серед головних причин, що призвели до незадоволеного стану довкілля,
можна назвати такі:
застарілі технології виробництва з високою енерго- та
матеріаломісткістю, що перевищують у 2-3 рази відповідні показники в
розвинених країнах;
високий рівень концентрації промислових об’ктів у деяких регіонах;
відсутність ефективних природо-охоронних технологій, незадовільний
рівень експлуатації існуючих природо-охоронних споруд;
відсутність ефективних правових й економічних механізмів, які сприяли б
використанню екологічно безпечних технологічних процесів.
Найбільшими забрудниками атмосферного повітря є п-ва теплоенергетики,
які викидають 29% усіх шкідливих забруднень.
Тепло-енергетика сприяє також значному забрудненню земель внаслідок
накопичення великої кількості таких відходів, як золи, шлаки та пил.
Металургійна промисловість разом із суміжними та допоміжними
виробництвами є однією з найбільш “забруднених” галузей промисловості її
викиди становлять 38% загальної кількості забруднених районів
виробництва нафтохімічного комплексу у великій кількості викидають у
довкілля вуглеводні, сірководень, сульфатну кислоту, ртуть та інше.
Висока концентрація в окремих регіонах хімічного та нафтохімічного
виробництва призвела до значного забруднення джерел водопостачання
хімічного виробництва викидають у відкриті водойми 70 млн.м3 неочищених
або недостатньо очищених стоків, утворюють великі обсяги відходів, серед
яких значна кількість – токсичні.
Підприємства нафтобаз промислу за рівнем шкідливого впливу на довкілля
вважають об’єктами підвищеного екологічного ризику. Вони є потенційними
джерелами забруднення, що може статися в разі порушення технологічних
режимів роботи устаткування або аварій.
Україна з її багаторічною енергетично-сировинною спеціалізацією та
низьким технологічним рівнем п-ті належить до числа країн з найвищими
абсолютними обсягами утворення та накопичення відходів. Щороку в
поверхневих сховищах складується понад 1,5 млрд.т. твердих відходів. У
різних звалищах, хламосховищах, відвалах та териконах нагромаджено понад
20 млрд.т. відходів, які займають 130 тис. га земель. Значна кількість
відходів (до 90%) утворюються на підприємствах гірничо-добувної
промисловості під час розробки родовищ та збагачення КК. На сьогодні
утилізують лише третину загальної кількості відходів. При цьому частка
вторинної сировини в загальному споживанні ресурсів не перевищує 15%.
До категорії високотоксичних належать до 2% усіх промислових відходів.
Однак до цього часу в Україні не збудовано жодного спеціалізованого
підприємства з переробки таких відходів.
Порушення норм якості води досягли рівнів, що призводять до деградації
водних е.с., зниження продуктивності водойм. Значна частина населення
країни вживає недоброякісну воду, що загрожує здоров’ю нації.
Поверхневі води України належать здебільшого до дуже забруднених.
Найбільш забруднені ріки – Дніпро, Сіверський Донець і ріки Призов’я,
Чорне море, відоме своїми рибними багатствами, за останні 30 років
перетворюється на стічну яму для половини Європи. До основних
забруднених районів належать нафтопродукти, феноли, сполуки фосфору,
нітрогену, меркурію, важких металів, тощо.
Без киснева зона, яка у 1973 році займала площу 3.5 тис.км2, нині
поширилась до 50 тис. км2, що становить понад 10% усієї акваторії
Чорного моря. З 26 видів риб, які виловлювали рибалки в 60-ті роки,
залишилося лише 5. Чорне море перебуває на межі загибелі.
Основними джерелами забруднення поверхневих вод є скидання неочищених чи
недостатньо очищених комунально-побутових і промислових стічних вод,
поверхневі стічні води з с/г угідь та забудованих територій, а також
ерозія грунтів на водозабірній площі.
В Україні здійснюється нераціональне використання ПР. Розорюваність є
найвищою в світі і досягла 56% території країни і 80% с/г угідь. Це
призводить до зниження родючості грунтів через їх переущільнення.
Значної шкоди завдають земним ресурсам забруднення грунтів викидами
промисловості та використання засобів хімізації в аграрному секторі.
Значного забруднення зазнала велика територія країни після аварії на
ЧАЕС. Радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн.га с/г угідь, у тому числі
65 тис.га ріллі.
Значною проблемою є використання відвалів видобутку КК. та відходів
збагачення й переробки мінеральної сировини. Вже нині обсяги цих
відходів перевищують 20 млрд.т. Що-року викидається в атмосферу 12
млрд.т. забруднених речовин. Лише за останнє десятиріччя від промислових
відходів загинуло 2,5 тис. га лісів та насаджень.
Площа ПЗФ становить 1,5 млн. га, або 2.5%, а за деякими даними – до 4%
території країни, що є недостатнім. До Червоної Книги України внесене
151 вищих рослин і 85 видів та подвидів тварин (ссавців-29, птахів-28,
плазунів-6, земноводних-4, комах-18. забруднення внутрішніх природних
водойм, порушення природнього гідрологічного режиму, відсутність
ефективних рибозах. пристроїв на водозабірних спорудах негативно
позначається на відтворенні запасів цінних видів риби.
Л-ра:
Джиги рей “Основи екології та охорона НПС”
Кучерявий В. П. “Екологія.
За польський “Основи екології”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
