.

Економіко-географічна характеристика постсоціалістичної країни. Естонія (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 4021
Скачать документ

РЕФЕРАТ

Економіко-географічна характеристика постсоціалістичної країни.

Естонія

ПЛАН

Загальні відомості, економіко-географічне положення.

Природно ресурсний потенціал.

Характеристика населення країни.

Господарство:

а) Промисловість.

б) Сільське господарство.

в) Транспорт.

Найбільші міста і їх характеристика.

ОДНА ІЗ КРАЇН БАЛТІЇ (ЕСТОНІЯ)

Географічне положення та основні відомості про країну. Розміщена на
північному заході Європи. Протяжність республіки з заходу на схід — 350,
а з півночі на південь — 240 км. Берегова лінія] Естонії дуже звивиста,
її утворюють багато заток, мисів, островів та, острівців. Близько 10%
території — 800 островів і острівців. Найбільші з них, зосереджені в
Балтійському морі, утворюють Захід ноестонський архіпелаг із великими
островами Сарема, Гійума, Муху та ін. На заході й півночі омивається
Балтійським морем і його затоками — Ризькою та Фінською. 4/5 кордонів
Естонії випадають на берегову лінію. На півдні межує з Латвією, на сході
—з Росією.

Територія — 47,5 тис. км2. Столиця — Таллінн (443 тис.).
Адміністративно-територіальний поділ — 15 повітів (макундів) і 6 міст
центрального підпорядкування. Офіційна мова — естонська. Грошова одиниця
— естонська крона.

Естонія — президентська республіка. Глава держави — президент. Вищий
законодавчий орган — рійгікогу (парламент), що складається зі 101
депутата, обирається загальним таємний голосуванням. Вищий виконавчий
орган — уряд, очолюваний прем’єр-міністром.

Політичні партії: Демократичне об’єднання «Ваба Есті»,
Соціал-демократична партія Естонії, Центральний союз хуторян, Сільська
центристська партія, Естонський земельний союз, Естонська консервативна
народна пар.тія, Либерально-демократична партія, Народно-центристська
партія, ^Партія національної незалежності Естонії. ‘ ІГ Природні умови
та ресурси. Естонія знаходиться на північному заході Східноєвропейської
рівнини. Середня висота території — близько 50 м. Найнижча західна
частина Естонії — остр-.ви, більш висока — південно-східна частина
республіки. В Естонії є низовини: Західноестонська, Пярнуська та
Північноестонська прибережна. Північ Естонії — це вапнякове плато
заввишки 30—40 м, її найвища точка — височина Пандівере (166 м).
Найбільш знаючі височини — в південній частині Естонії: Сакала (145 м),
Отеш. (217 І.І) і Ганья (318 м).

Рельєф у північній та західній частинах республіки в основному
рівнинний, у південній — гористий. Переважають льодовикові й
водно-льодовикові форми — моренні та водно-льодові:кові рівнини, моренні
горби. У прибережних районах домінують форми морського походження.
Трапляються також дюни, болота (20% території республіки), ерозійні та
карстові форми рельєфу.

Естонія — найбагатша серед країн Балтії на корисні копалини. В її надрах
виявлено горючі сланці, торф, фосфорити, вапняки й доломіти, глини,
піски, гравій. Серед них вирізняються горючі сланці (запаси близько 20
млрд. т.) і фосфорити. Основні родовища горючих сланців — Естонське й
Тапаське — розміщені в північ ло-східній частині Естонії, там є також
родовища фосфоритів — Нарду, Азері й Толсе. В республіці — значні запаси
лікувальних грязей мінеральних вод.

Клімат Естонії м’який і вологий. Чергування морського й континентального
повітря, постійний вплив циклонів зумовлюють нестійку погоду. Особливо
мінлива погода навесні й восени. За кліматичними особливостями
розрізняють район безпосереднього впливу Балтійського моря і внутрішню
Естонію. На узбережжі — м’яка зима і помірно тепле літо, у внутрішніх
районах зима прохолодніша, а літо тепліше, ніж на узбережжі. Середня
температура січня — від -3,4 до -7 °С, липня — від +16,5 до +17,5 °С.
Опадів випадає в середньому 550—650 мм на рік, на височинах — близько
700, на узбережжі — 500 мм. Кліматичні умови дають змогу вирощувати всі
сільськогосподарські культури північної смуги помірного поясу.

В Естонії багато малих річок, з них лише 9 мають довжину 100 км і
більше. Річка Нарва (Нарова) — найбільш повноводна ріка Естонії;
багатоводні також ріки Суур-Емайигі, Пярну, Казарі та деякі інші. Річки
Естонії належать до басейнів Балтійського моря і Чудського озера. Річки
на півночі Естонії утворюють мальовничі водоспади (Нарва, Кейле, Лобу та
ін.). Гідроенергетичні ресурси річок Естонії незначні, більше половини з
них припадає на Нарву.

В Естонії багато озер — понад 1500 (разом із водосховищами). Найбільші з
них — Чудське, Виртс’ярв.

Ґрунти в низовинних районах дерново-карбонатні, на підвищеннях —
дерново-підзолисті, у долинах рік — дерново-глейові.

Естонія лежить у зоні мішаних лісів, якими вкрито понад 40% території.
Переважають хвойні породи (сосна, ялина), з листяних поширені береза,
осика, вільха, дуб, клен. Значна частина території республіки — луки й
пасовища. Для тваринного світу Естонії характерні лось, козуля, дика
свиня, лисиця/лісова куниця, заєць, борсук. Із птахів водяться глухар,
тетерев, рябчик. У прибережних водах — кілька, салака, тріска, камбала,
лосось.

Населення. В Естонії проживає Г,65 млн. осіб. Пересічна густота
населення — близько 40 осіб на 1 км2. Міське населення — 70%. Найбільші
міста, крім Таллінна, — Тарту (115,4 тис.), Нарва (82,3 тис.),
Кохтла-Ярве (76,8 тис.), Пярну (54,2 тис. жителів). 61,5% населення —
естонці, 30,3% — росіяни, 3,3% — українці, 1,8% — білоруси, 1,1% — фіни.
Неестонське населення переважає в північно-східній частиш країни,
зокрема в м. Нарві. Основні релігії — лютеранство, православ’я, баптизм.

Господарство. На структуру господарства Естонії вплинуло приморське
географічне положення та особливості природно-ресурсного потенціалу.
Естонія — індустріально-аграрна країна. Валовий внутрішній продукт, за
даними ООН, 1993 p. склав 8,8 млрд. доларів США. У промисловому секторі
зайнято 32% економічно активного населення, у сільському господарстві —
12, у будівництві — 10, на транспорті — 8, у торгівлі — 9%. Економіка
Естонії нині знаходиться в стадії проведення фундаментальних реформ.
Основна увага приділяється впровадженню ринкових механізмів, вирішенню
паливно-енергетичних проблем, переводу промисловості на випуск
конкурентоздатних товарів, залученню іноземних капіталів у країну.

Промисловість. Основні галузі промисловості — легка й харчова
промисловість, деревообробка, машинобудування, виробництво будівельних
матеріалів. Основу паливної промисловості становить сланцева. Більше
половини добутого сланцю використовується як тверде паливо, в основному
для електростанцій, решта переробляється на сланцевий газ, смолу.
Сланцеперегінні заводи виробляють рідке паливо і різні хімічні продукти.
Сланцева зола широко використовується для виробництва будівельних
матеріалів. Навколо Кохтла-Ярве — основного центру сланцевого басейну —
утворився значний промисловий район. Горючі сланці становлять основу
паливно-енергетичного господарства Естонії. Майже вся електроенергія
виробляється на теплових електростанціях. Найбільші серед них —
Прибалтійська та Естонська ДРЕС.

У машинобудуванні переважають неметаломісткі галузі, що пов’язано з
відсутністю власної металургійної бази. Воно представлене
електромашинобудуванням, приладобудуванням і виробництвом устаткування
для сланцевої промисловості. У значних масштабах виробляються
електродвигуни, силові трансформатори, кабелі, нафто-апаратура,
екскаватори для меліоративних робіт, сільськогосподарські машини;
розвинені суднобудування і судноремонт, тісно пов’язані з морським
риболовством. Основні центри — Таллінн і Тару (відповідно 68 і 15%
машинобудівних підприємств республіки”.

Хімічна промисловість представлена сланцепереробні: І комбінатом у
Кохтла-Ярве і Ківіилі, хімічними комбінатами «Марду». У цій галузі
широко використовується місцева сировина — горючі сланці, фосфорити і
ліс. Виробляють фосфорні добрив; і сірчану кислоту (Марду), азотні
добрива (Кохтла-Ярве), лаки й фарби, фармацевтичні препарати та інші
хімічні продукти. Розвивається сланце-хімічна промисловість. Від
переробки сланців одержують бензол, толуол та інші ароматичні вуглеводи
і синтетичні продукти, смоли та ін.

Харчові галузі виробляють близько 1/3 продукції промисловості. Основні
її галузі — маслоробна, м’ясна і особливо рибна. У всіх великих містах є
м’ясокомбінати й молокозаводи. Виробництво молокопродуктів, масла, сиру
наближено до сировинних районів. Рибний промисел ведеться в прибережних,
океанічних водах і внутрішніх водоймах. Найбільші рибопереробні
комбінати — Пярнуський, Талліннський, Тартуський.

Давніми галузями промисловості є деревообробна й целюлозно-паперова.
Асортимент продукції дуже широкий. Тут виробляють ділову деревину й
папір, фанеру й деревостружкові плити, меблі та лижі, будівельні деталі
й сірники. Основні центри — Таллінн, Пярну, Тарту.

Легка промисловість сформувалася на привізних бавовні, барвниках і
вовні. Перед веде виробництво бавовняних тканин. Найбільші центри: Нарва
(«Кренгольмська мануфактура») і Таллінн («Балтійська мануфактура»).
Вовняні тканини виробляють у Сінді, лляні — в Пярну.

Промисловість будівельних матеріалів використовує багату й різноманітну
місцеву сировину. Із відходів сланців продукують в’яжучі та кровельні
матеріали, будівельні блоки й деталі. У республіці виробляють мінеральну
вату на базі сланцевого коксу. VI Сільське господарство. Сільське
господарство Естонії спеціалізується на м’ясо-молочному тваринництві —
70% валової продукції. Це пов’язане зі сприятливими
ґрунтово-кліматичними умовами. Земельні фонди Естонії характеризуються
невисокою розораністю і великою питомою вагою луків і пасовищ.
Молочно-м’ясне скотарство найбільш розвинене в південно-східних,
центральних і північно-західних районах республіки. Беконним,
свинарством вирізняється захід Естонії. Розвиваються хутрове
звірівництво і птахівництво.

Провідні галузі рослинництва — зернове господарство, картоплярство, а
також овочівництво й садівництво. Вирощують жито, пшеницю, овес, ячмінь,
картоплю, льон-довгунець, овочі, сіяні трави й кормові коренеплоди.
Розвиткові рослинництва перешкоджає пере-зволоженість земель (63%
сільськогосподарських угідь). Осушені землі становлять 50%
сільськогосподарських угідь.

У розміщенні сільського господарства спостерігаються відмінності. У
промислове розвиненій північній смузі республіки сільське господарство
спеціалізується на молочному скотарстві, вирощуванні овочів, картоплі та
інших культур приміського типу. У середній смузі поширені зернові
культури. У південних районах поряд із молочним скотарством і
свинарством вирощують льон-довгунець.

Транспорт. Естонія має розвинену транспортну мережу. Понад 80%
вантажних і 70% пасажирських перевезень припадає на автомобільний
транспорт. Протяжність автомобільних доріг — 626

14,8 тис. км. Довжина залізниць — 1000 км. Найбільші залізниці:
Санкт-Петербург — Нарва — Таллінн; Таллінн — Тарту — Псков; Тарту —
Валга — Рига. Основні морські порти: Таллінн і “Гарту. Діє поромна
переправа з Гельсінкі та Стокгольмом. Розвивається газопровідний і
повітряний транспорт.

Зовнішньоекономічні зв’язки. Найважливіші торговедбні партнери — Росія,
Фінляндія, Німеччина, Латвія, Литва. Основні статті експорту:
м’ясо-молочні та рибні продукти, електротехнічні вироби, продукція
легкої та хімічної промисловості. Імпорт — апатити, бавовна, вовна,
шкіра, легкові та вантажні автомобілі, чорні метали, цитрусові, чай.

Соціальна інфраструктура. Найбільші вищі навчальні заклади: Тартуський
університет, Талліннська консерваторія, Талліннський технічний
університет, Талліннський педагогічний інститут, Естонський теологічний
інститут, Естонська сільськогосподарська академія. Видаються щоденні
газети «Рахва гяель» («Голос народу»; І. «Пязвалехт» («Денна газета»),
«Ихтулехт» («Вечірня газета»). Естонське телебачення знаходиться в
Таллінні, має 4 канали. Естонське телеграфне агентство — ЕТА знаходиться
в Таллінні (засноване 1988 р.).

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

Економічна і соціальна географія світу.

Географія навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020