Реферат на тему:
Правові відносини
План
1. Поняття, ознаки, зміст та види правовідносин.
2. Суб’єкти правовідносин: поняття і види.
3. Поняття та види об’єктів правовідносин.
4. Юридичні факти: поняття, класифікація.
1. Поняття, ознаки, зміст та види правовідносин.
У суспільстві існує багато різних за змістом відносин, серед яких
правові відносини займають своє особливе місце. Правові відносини є
результатом дії вимог норм права щодо відносин між різними суб’єктами.
Вони мають ряд ознак, що у своїй сукупності відрізняють їх від інших
видів суспільних відносин.
До цих ознак належать, зокрема, такі:
1) правовідносини є результатом свідомої діяльності людини і тому
належать до сфери ідеологічних відносин;
2) правовідносини нерозривно пов’язані з нормами права, виникають на
їхній основі. Реально можуть виникати лише ті правовідносини, на котрі
вказує юридична норма. Єдиний виняток з цього правила — виникнення
правовідношення у випадку вирішення справи на основі аналогії закону та
аналогії права;
3) правовідносини — це особлива форма взаємозв’язку між суб’єктами через
їхні права і обов’язки, що закріплені у правових нормах. У
правовідносинах завжди є дві сторони — одна, що має суб’єктивні права, і
друга, на яку покладені відповідні юридичні обов’язки;
4) у правовідносинах реалізація суб’єктивних прав і здійснення юридичних
обов’язків забезпечується можливістю застосування заходів державного
примусу;
5) правовідносини — це вольове відношення між суб’єктами, тобто для його
виникнення потрібне виявлення їхньої волі. При цьому, є правовідносини,
для виникнення яких потрібне волевиявлення всіх його учасників
(наприклад, укладення шлюбу, договір купівлі-продажу), а також
правовідносини, для виникнення яких досить волевиявлення лише одного з
його учасників (наприклад, проведення обшуку, накладення
адміністративного стягнення).
Правове відношення — це специфічне вольове суспільне відношення, що
виникає на основі відповідних норм права, учасники (суб’єкти) якого
взаємопов’язані суб’єктивними правами та юридичними обов’язками.
Виходячи з того, що у правовідношенні поєднуються фактичні суспільні
відносини і юридичні (правові) норми, розрізняють його юридичний і
фактичний зміст.
Юридичний зміст правовідносин — це зафіксовані в нормах права
суб’єктивні права та юридичні обов’язки їхніх учасників.
Під суб’єктивним правом розуміється міра можливої поведінки, що належить
уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка
забезпечується відповідними юридичними обов’язками інших (зобов’язаних)
осіб.
Юридичний обов’язок — це покладена на зобов’язану особу і забезпечена
можливістю застосування засобів державного примусу міра необхідної
поведінки, яку вона зобов’язана здійснювати в інтересах уповноваженої
особи.
Фактичний зміст правовідносин — це реально здійснювані учасниками
правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їхніх суб’єктивних прав та
юридичних обов’язків.
Існуючі у суспільстві правовідносини можна поділити на кілька видів,
зокрема:
1) за галузевою ознакою — конституційні, цивільні, кримінальні та інші,
відповідно до галузей права;
2) за кількістю суб’єктів правовідношення — прості (між двома
суб’єктами); складні (між трьома і більше суб’єктами);
3) за рівнем визначеності кількості суб’єктів — загальні (кількість
уповноважених або зобов’язаних суб’єктів невизначена); конкретні
(кількість суб’єктів правовідносин точно визначена);
4) за функціональною спрямованістю норм права, на основі яких вони
виникають — регулятивні (поведінка суб’єкта повністю відповідає приписам
норм права, тобто є правомірною); охоронні (реакція держави на
неправомірну поведінку суб’єктів);
5) залежно від розподілу прав і обов’язків — односторонні (кожна зі
сторін має або права, або обов’язки); двосторонні (кожна зі сторін має і
права, і обов’язки);
6) за характером дії зобов’язаного суб’єкта — активні (зобов’язаний
суб’єкт повинен вчинити певні дії); пасивні (зобов’язаний суб’єкт
повинен утриматися від певних дій).
2. Суб’єкти правовідносин: поняття і види.
Суб’єкт правовідносин — це правоздатний суб’єкт суспільного життя, який
є носієм юридичних прав і обов’язків. Для того, щоб юридична чи фізична
особа була суб’єктом правовідносин, вона повинна володіти
правосуб’єктністю, яка включає в себе правоздатність і дієздатність.
Правоздатність — це закріплена в законодавстві і забезпечувана державою
можливість суб’єкта мати юридичні права і нести юридичні обов’язки. У
фізичної особи правоздатність виникає з моменту народження і
припиняється зі смертю.
Дієздатність — це закріплена в законодавстві і забезпечувана державою
можливість суб’єкта своїми діями набувати і здійснювати юридичні права і
юридичні обов’язки. Дієздатність фізичної особи, згідно з чинним
законодавством України, наступає з 18 років.
Елементом правосуб’єктності є і деліктоздатність, тобто здатність
суб’єкта правовідносин нести юридичну відповідальність за вчинене
правопорушення. Деліктоздатність фізичних осіб, згідно з чинним
законодавством, наступає з 16 років (за окремі види правопорушень може
наступати раніше або пізніше). Право-, діє- та деліктоздатність
юридичної особи, як правило, наступають одночасно, тобто з моменту
реєстрації чи затвердження її статуту (положення) і припиняються з
ліквідацією юридичної особи.
Види суб’єктів правовідносин:
фізичні особи (люди, індивіди): громадяни даної держави; іноземці
(громадяни інших держав); апатриди (особи без громадянства); біпатриди
(особи, що мають громадянство двох держав);
юридичні особи: державні організації (держава, її органи, установи,
підприємства); недержавні підприємства, установи, організації; іноземні
та міжнародні організації, підприємства та установи.
соціальні спільноти: народ (нація); населення певної
адміністративно-територіальної одиниці (міста, села, області, будинку,
мікрорайону); трудові колективи.
3. Поняття та види об’єктів правовідносин.
Об’єкт правовідносин — це матеріальні і нематеріальні блага, з приводу
яких суб’єкти правовідносин вступають між собою у певні правові
відносини. Тобто, об’єкт правовідносин — це те, з приводу чого виникають
правовідносини.
Об’єкти правовідносин поділяються на:
матеріальні, до яких включаються як природні, так і штучні, тобто
створені людиною, предмети і цінності, а також життя і здоров’я людини;
нематеріальні, тобто духовні цінності, честь і гідність людини, право на
ім’я тощо.
4. Юридичні факти: поняття, класифікація.
Юридичний факт — це передбачена правовою нормою певна конкретна
об’єктивна обставина, з настанням якої пов’язані виникнення, зміна або
припинення правових відносин.
Юридичні факти поділяються на такі види:
1) за правовими наслідками: правостворюючі; правозмінюючі та
правоприпиняючі;
2) за вольовою ознакою: дії, тобто юридичні факти, які виникають залежно
від волі людини, та події, виникнення яких не пов’язане з волею людини.
3) за характером тривання у часі: одноактні та триваючі, тобто так звані
юридичні стани, наприклад громадянство.
Дії, у свою чергу, поділяються, залежно від відповідності чи
невідповідності правовим приписам, на правомірні і неправомірні.
Правомірні дії поділяються на юридичні факти та юридичні вчинки.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
