UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва“Бандера Степан Андрійович – керівник Організації українських націоналістів (реферат)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2491
Скачало1056
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

Р Е Ф Е Р А Т

 

на тему:

 

“Бандера Степан Андрійович – керівник Організації українських

націоналістів”

 

 

ПЛАН

 

Юнацькі роки С.А.Бандери.

 

С.Бандера – керівник референтури пропаганди у крайовій екзекутивні ОУН

на західноукраїнських землях.

 

Роки керівництва.

 

Життя і діяльність С.Бандери на каторзі.

 

Степан Бандера народився 1 січня 1909 р. у с. Старий Угринів поблизу

Калуша в сім’ї греко-католицького священика. Батько, активний учасник

української революції, був обраний депутатом парламенту ЗУНР. Закінчивши

у 1927 р. Стрийську українську гімназію, Степан вступив на агрономічний

факультет Львівської вищої політехнічної школи. Тоді ж став членом

заснованої Є.Коновальцем (керівник ОУН) у 1920 р. Української військової

організації (УВО) Вона діяла нелегально як диверсійно-розвідувальна

структура з суворою дисципліною і терористичними методами боротьби. З

утворенням ОУН С.Бандера увійшов до її складу, не припиняючи членство в

УВО (УВО, поступово передавши свої функції ОУН, після 1934 р. перестала

існувати).

 

У 1931 р. Є.Коновелець призначив 22-річного Бандеру керівником

референтури пропаганди у крайовій екзекутиві ОУН. В середині 1933 р. він

обійняв посаду провідника цієї екзекутиви на західноукраїнських землях,

тобто увійшов до вузького кола керівництва ОУН. Блискавичній кар’єрі

С.Бандери значною мірою сприяло його вміння добре налагодити як

вербувальну, пропагандистську й бойову роботу, так і навчання членів ОУН

конспірації, розвідці, зв’язку. Радикальні бойовики, що вели в

західноукраїнських землях підпільну боротьбу проти польських окупантів,

визнавали владу С.Бандери. С.Бандера вимагав, щоб ОУН створила підпільну

армію і боролася з будь-якою силою, котра стане на заваді української

державності. Головним ворогом він вважав сталінський режим, під

контролем якого на початку 40-х рр. опинилися чи не всі українські

землі. Не виключав і можливість боротьби з Німеччиною.

 

Після нападу Німеччини на Радянський Союз С. Бандера почав домагатися

підтримки збоку нацистського уряду, і наголошуючи на цілком очевидному

факті: для оунівців новий ворог Гітлера в особі Сталіна був першим

противником. Він знайшов певне розуміння серед керівників військової

розвідки на чолі з адміралом В.Канарісом.

 

Але керівництво нацистської партії не підтримувало український

національно-визвольний рух, не вважаючи його серйозним фактором у

радянсько-німецькій війні. Це створювало в оунівців ілюзії можливого

співробітництва з гітлерівцями, які швидко просувалися в Україні.

 

Влітку 1934 р. С.Бандера організував замах на польського міністра

внутрішніх справ Б.Пєрацького, засудженого оунівцями до страти за

політику полонізації і втихомирення українського населення.

Безпосередніх учасників замаху, що потряс Польщу, було схоплено. Тоді

провідник крайової екзекутиви здався властям і взяв на себе

відповідальність за проведену акцію. На початку 1936 р. у Варшаві

відбувся суд над 12 націоналістами – учасниками замаху, який виніс

С.Бандері смертний вирок. Однак його у зв’язку з амністією було замінено

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ