.

Звертання. Розділові знаки при звертаннях (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
948 10341
Скачать документ

Реферат з мовознавства

Звертання. Розділові знаки при звертаннях

Тема. Актуалізація опорних знань про звертання (на основі ліричних
творів українського бароко — поезій Лазара (Луки) Барановича «Світ
стрясають грози за людськії сльози» та Івана Мазепи-Колядинського
«Дума»).

Мета: узагальнити і систематизувати знання учнів про звертання, види
звертань, систему пунктуаційних знаків при них, роль і місце звертань у
реченні на прикладі найкращих зразків лірики українського бароко
XVI-XVIII ст.; розвивати уважність, вдумливість, зосередженість, уміння
робити узагальнення, вдосконалювати навички компаративного аналізу
літературних творів та дослідницько-пошукової роботи; прищеплювати
національно-патріотичні почуття, любов до нетлінних скарбів поетичної
спадщини минулого.

Обладнання: узагальнююча схема-таблиця «Відомості про звертання»,
портрети поетів, виставка літератури, ТЗН.

Мовна тема:

“У слові закарбовані століття життя й боротьби народу,

його мужність і слава, надії й сподівання”

(В. Сухомлинський).

Скільки є в нас, любі друзі,

для звертання ніжних слів.

Д. Білоус

Хід уроку

Мотивація навчальної діяльності.

Читання напам’ять учителем поезії Д. Білоуса «Слова покличні — прості й
величні» (про роль звертань у мові).

Бесіда після прослуханого вірша:

– Яка чуттєва сфера поезії?

– У чому виражається мовностилістична особливість цього твору?

– Яка роль звертань?

Повідомлення теми та мети уроку.

Сьогоднішній урок — актуалізація опорних знань про звертання, види
звертань, систему пунктуаційних знаків при них, уміння обґрунтувати і
захищати здобуті знання будете на прикладах невмирущих шедеврів лірики
українського бароко XVI-XVIII ст. — поезій Лазара (Луки) Барановича
«Світ стрясають грози за людськії сльози» та І. Мазепи-Колядинського
«Дума».

Систематизація та узагальнення знань про звертання.

Методичний коментар. Перед кожним учнем лежить картка із запитаннями для
самоконтролю. Проводимо бесіду за запитаннями, а потім звіряємо сказане
з узагальнюючою таблицею-схемою.

1. Що називається звертанням?

2. Чим виражаються звертання?

3. Які є види звертань за будовою?

4. За допомогою чого виділяються звертання в усному мовленні?

5. Як виділяються звертання на письмі?

6. Яку роль відіграють звертання у мовленні?

7. У яких стилях мовлення найчастіше вживаються звертання?

Узагальнююча таблиця-схема «Відомості про звертання»

Що означають Як виражаються Роль у реченні Приклади

Особу, до якої

звернене

мовлення,

рідше – клички тварин або

назви неістот. Можуть означати уособлені явища

дійсності. Іменниками у

кличному

відмінку або

у формі називного

відмінка, а

також іншими

частинами

мови в значенні іменника, іменними

сполученнями. Не бувають

членами речення, а

лише ускладнюють

їх. Поезіє, красо моя,

окрасо, я перед тебе

чи до тебе жив? (В.

Стус).

Мово! Пресвятая

Богородице мого

народу! 3 чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшанзілля, з роси, від
зорі

і місяця народна. (К.

Мотрич).

Ти наше диво калинове, кохана материнська мово! (Д. Білоус).

Учитель. Велике благо — пам’ять минулого. Історична пам’ять — це святиня
народного духу, атрибут шляхетності, національної вдачі. Літературна
спадщина давнини — неоціненний скарб, вічно цілюще джерело, до якого
слід припадати спраглими вустами, черпати для себе нові знання,
перейматися духом пам’яті митців того часу. Вони жили і творили свої
шедеври для нас, своїх нащадків. На високохудожніх маловідомих творах
українського бароко і слід акцентувати увагу.

Учень-дослідник-літературознавець. (Випереджаюче завдання).

Українська поезія XVI-XVIII ст.

Жанри: Реалізація жанрів:

– церковна гімнографія: канон — прославлення святих, релігійний ліричний
настрій;

кондак — кілька пісень, що розкривають суть християнського свята (36.
«Мінеї», «Тріодеї»),

– дружинна поезія: «Слово о полку Ігоревім»,

«Слово о Романі Волинському»,

«Слово о гибелі землі Руської»,

«Слово о Лазаревім воскресінні»;

– віршова сатира: «Слово о ленивом і сонливом»;

– народний оповідний вірш: весільні примовки, замовляння, загадки,
прислів’я, приказки.

Учитель. Якщо твердити в дусі Горація, то поезія — не тільки природне
обдарування, але й знання та вміння, тобто наука, що вимагає праці,
«сад, який необхідно скропити не водою, а власним потом».

Основна мета поезії, відповідно до київських поетик, — насаджувати в
душах людей доброчесність і витісняти порок. За висловом із «Послання до
Пісонів» Горація: «Буть корисним хочуть — або розважати поети, або,
нарешті, разом і приємне і корисне казати».

Відчутний зв’язок київських поетик XVII-XVIII ст. з ренесансними
літературними теоріями. Розвиток літератури й мистецтва того періоду
характеризувався взаємопов’язаністю двох основних художніх систем,
типологічно неоднорідних стилів — бароко й класицизму. Відчутний вплив
польської та латинської літератури.

Учень-знавець теорії літератури. (Робота із словником літературознавчих
термінів).

Бароко — напрям у мистецтві та літературі XVII-XVIII ст., якому належить
важливе місце у поступі європейської культури. Бароко прийшло на зміну
Відродженню, але не було його запереченням. Література бароко
характеризується поєднанням релігійних і світських мотивів, образів,
тяжінням до різних контрастів, складної метафоричності, алегоричності й
емблематичності, прагненням вразити читача пишним, барвистим стилем,
риторичним оздобленням твору. Розквіт бароко в українській літературі
припадає на кінець XVI-XVIII ст. і простежується у різних жанрах,
зокрема в поезії Лазара Барановича, Івана Величковського, Григорія
Сковороди та ін.

Класицизм — напрям у європейській літературі та мистецтві, який уперше
заявив про себе в італійській культурі XVI ст. Найбільшого розквіту
досягає у Франції (XVII ст.). Для класицизму був характерний
раціоналізм, представники якого вважали, що краса та істина досягаються
через розум, шляхом природи, яка мислилася як відкрита розумом сутність
речей. У галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом
була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох
стилів. В Україні класицизм не зміг через несприятливі історичні
обставини розвинутися як цілісна структурована система. Проте деякі
тенденції знайшли свій вияв у творах літератури XVII-XVIII ст.

Учитель. Ознаки цих двох літературних течій відбилися й у ліриці Лазара
(Луки) Барановича. Хто він? Що нам відомо про нього?

Учень-біограф.

Лазар (Лука) Баранович. Роки життя — 1593-1694. За іншими даними
1620-1693. Перша половина його життя оповита заслоною, за словами
дослідника М. С. Возняка. Певні відомості про Лазаря (до прийняття
чернецтва — Луки Барановича маємо з 1642 року, коли він вивчав граматику
й риторику в Київській колегії. Згодом став у ній професором, а в
1650-1651р. р. був її ректором. З 1657р. -архієпископ Чернігівський та
Новгород-Сіверський. Будував школи, монастирі, дбав про відкриття в
Чернігові колегії, що вдалося здійснити у 1700р. його наступнику й
однодумцю Івану Максимовичу. У 1674р. заснував у Новгород-Сіверському
друкарню, яку переніс до Чернігова й об’єднав з чернігівською друкарнею.
Л. Баранович організував у Чернігові гурток блискучих письменників тієї
доби, який ввійшов в історію української літератури під назвою
«Чернігівські Атени (Афіни)». До нього, крім Лазаря Барановича, ввійшли
Іван Максимович, Іван Величковський, Іоаникій Галятовський, Стефан
Яворський та ін. Саме вони сприяли тому, що Чернігів у другій половині
XVII ст. перетворився на один із провідних культурних осередків
тогочасної України. Лазар Баранович автор збірок поезій — «Меч духовний»
(1666), «Труби словес проповідних» (1674), збірки поезій польською мовою
«Аполлонова лютня» (1671).

Учитель. Саме ці збірки переконують, що Л. Баранович був одним з
найцікавіших поетів другої половини XVII ст. Як зазначає Валерій Шевчук,
дослідник творчості Л. Барановича, «… найсильніше звучить його муза
тоді, коли говорить він про життя насущне, тобто коли мислить не про
Бога, а про людину, а життя його «припікає». На сьогоднішньому уроці
розглянемо один з найкращих віршів поета зі збірки «Аполлонова лютня» —
«Світ стрясають грози на людськії сльози» (переклад Валерія Шевчука).

Учень-декламатор (виразно читає поезію, текст поезії є у кожного учня з
поясненням незрозумілих слів).

Бесіда після ознайомлення з текстом твору:

– Що вразило вас у цій поезії?

– Яка основна думка твору?

– Як вона виражена?

– У чому своєрідність архітектоніки поезії?

Учні-літературознавці.

Основна думка поезії— безмежна любов до України, вболівання поета за її
долю, бажання бачити її звільненою з Божою допомогою.

Своєрідність архітектоніки:

початок твору — звертання до Бога зжалитися над Україною, яка так
страждає через людські гріхи: «Це за гріхи Бог на всіх нас озлився!..
Скрізь недовіра і всі на сторожі. Своєї тіні жахаються люди»;

основна частина поезії — звертання до людей, просьба-благання
схаменутися, повернутися обличчям до Бога, спокутувати свої гріхи:
«Бог… од вас не буде лиця одвертати», а, навпаки, допоможе Україні,
яка гине в морі крові, у січі;

закінчення твору — знову звертання до Бога з проханням дати спокою, бо
«так хочем того по довгому бою!»

Наявні чіткі риси барокового стилю.

Усний вибірковий диктант

Завдання: назвати звертання, використані автором у поезії,
схарактеризувати їх, пояснити пунктограми.

Учні-мовознавці називають звертання — Боже, люди, Боже, Боже, Пане. Усі
вони непоширені, виражені іменниками у кличному відмінку, називають
особу, до якої звернене мовлення, відокремлюються комами — однією, бо
стоять на початку речення («Боже»), і двома комами, бо стоять у середині
речення («люди» і «Пане»).

Диктант-пояснення

Завдання: прокоментувати розділові знаки, зробити синтаксичний розбір
речень (вибіркових лексій), накреслити схеми.

(1) Пожалься, Боже, що світ закурився,

Це за гріхи Бог на всіх нас озлився.

(2) Боже, дай людям святу твою згоду

і по негоді подай нам погоду.

(3) Боже, дай згоди святої Вкраїні,

Хай Україна в січі не гине!

Методичний коментар. Після синтаксичного аналізу речень учень-дослідник
характеризує дані лексії (одиниці читання), застосовуючи фрагментарний
структурально-семіотичний підхід аналізу літературного твору,
запропонований Р. Бартом. У кожній лексії відшукуємо конотації (вторинне
значення) — асоціації чи реляції (тлумачення). Як у сповільненому кадрі
аналізується висловлена автором думка (певна лексія). Таким чином,
утворюється асоціативне поле значень (контекст)т яке є наслідком
читацької інтерпретації.

Учень-дослідник.

Лексія 1. Відчутна складність ситуації: гнів Бога на людей за їхні
гріхи, за їхню гординю. А це найжахливіше. Та цьому можна зарадити —
покаятися, Всевишній прощає гріхи тим, хто кається. Ліричний герой, який
є уособленням автора твору, просить Бога від імені всіх чесних людей
зжалитися над ними: «Пожалься, Боже… «І сам же виправдовується, чому
Всевишній немилосердний до них, бо «за гріхи Бог на всіх нас озлився».

Лексія 2. Зі словом «Боже» на устах люди окрилені, бо вірять у
правильність свого звернення, вірять у милосердність Бога, його щиру
допомогу у лиху годину. Настане, врешті, той час, коли він по «негоді
дасть погоду». Цього з надією та сподіванням чекають люди.

Лексія 3. Благальна молитва допомогти дорогій Україні вижити, стати на
ноги, щоб вона вийшла з жорстокої битви переможицею. Лише з його святого
благословіння запанує згода між людьми, зникнуть жорстокість, заздрість,
гординя. І люди заживуть щасливо, і розквітатиме Україна.

У поезії відчутні риси барокової поезії та риси класицизму.

Учень-дослідник. Мова автора відіграє важливу роль у творі як засіб
типізації та індивідуалізації. Насиченість поезії художніми засобами та
стилістичними фігурами надає їй неповторного колориту. Найяскравіша
метафора «світ закурився» підкреслює неспокій у серці автора, люди
сильно согрішили.

Учень-літературознавець. Лазар (Лука) Баранович, без сумніву, —
справжній патріот своєї Батьківщини, йому не байдужа ЇЇ доля, бо це і
його доля. Доречно використані звертання підкреслюють основну думку
твору. Автор три рази звертається з благальними просьбами до Бога, до
Бога-Пана, до людей, простих смертних схаменутися, повернутися обличчям
до Всевишнього, бо лише він допоможе у скрутну хвилину.

Учитель. Тематично та ідейно перекликається з цією поезією й інша, яка
також буде об’єктом дослідження на нашому уроці. Це поезія Івана
Мазепи-Колядинського «Дума». Про автора як митця слова розповість
представник групи біографів.

Учень-біограф.

Іван Степанович Мазепа-Колядинський (1644-1709) — гетьман України в
1687-1709 р. р. Постать в українській історії цікава й суперечлива.
Талановитий політик, мудрий правитель, який дбав про розквіт економіки й
культури України, про захист її прав як суверенної держави, блискуче
освічена людина. Він походив з українського православного шляхетського
роду. Одержав освіту в Києво-Могилянській колегії, вчився також в
єзуїтській колегії (ймовірно у Варшаві або Полоцьку), відвідав Францію,
Голландію, Італію, Німеччину. І. С. Мазепа-Колядинський мав неабиякі
літературні здібності, про що свідчить, зокрема, його листування з
похресницею Мотрею Кочубеївною. Романтична історія їхнього кохання лягла
в основу творів Вольтера, Дж. Байрона, Б. Лепкого, О. Пушкіна. Крім
того, перу цього автора належить пісня «Ой горе, горе чайці-небозі»,
поезія «Дума», яку В. Л. Кочубей та І. Іскра додали до свого доносу на
гетьмана Петру І.

Учень-декламатор (виразно читає поезію І. Мазепи-Колядинського «Дума»).

Бесіда:

– Яка головна думка поезії?

– Який пафос притаманний цьому ліричному твору?

– Чи є спільні й відмінні риси у змалюванні тогочасної дійсності удвох
аналізованих на сьогоднішньому уроці поезіях?

– Чим захоплює ця поезія, написана у такі далекі .від нас часи?

– Яка роль звертань у цьому творі?

Учень-літературознавець. Лінгвістичний аналіз поезії.

Поезії притаманний індивідуальний стиль автора, ідіолект. За словником
літературознавчих термінів:

Ідіолект — індивідуальне мовлення, що пояснюється місцем проживання,
віком, фахом, соціальним станом, загальним рівнем культури людини.

Автор намагається з’ясувати, чому така нещаслива доля в України:

Нема єдності:

А не в один гуж тягнуть,

Той направо, той наліво….

Нема ж любові, нема ж згоди.

Лише у згуртованості й дружбі — сила і щастя:

Не всім дано всеє знати

І річами керувати!

На кораблі, наприклад, багато людей, але «стернюк сам керує», «пчілка
… оної матки послухає».

Звернення-просьба до Бога:

Жалься, Боже, України,

Що не вкупі має сини!

Розпорошеність суспільства:

Єден живе із погани…

Другий ляхам за гріш служить…

Третій Москві юж голдує

І їй вірно услугує…

Докір матері-Україні:

Ліпше було не родити,

Нежлі в таких муках жити

Розпач ліричного героя, заклик до боротьби:

Нехай вічна буде слава,

Же през шаблі маєм права!

Україну автор називає найдорожчим словом «матка», яке повторюється у
вірші три рази, а ще словом «мати». Як справжньому сину, йому не байдужа
її доля.

Авторське ставлення до матері-України

• співчуття долі України:

През незгоду всі пропали,

Самі себе звоювали.

• докір лжепатріотам:

Ідім матку рятувати…

… на матку нарікає….

…. по Вкраїні тужить.

• заклик до боротьби:

Нуте врагів, нуте бити!

Самопали набивайте,

Острих шабель добувайте,

А за віру хоч умріте,

І вольностей бороніте!

Учитель. Зверніть увагу на мовностилістичну особливість вірша. Чи є тут
звертання? Які вони за будовою?

Коментоване письмо

Творчо-пошукова робота з текстом поезії.

Завдання: виписати з вірша речення з поширеними звертаннями,
прокоментувати їх особливість.

Учень-мовознавець аналізує поширені звертання, їх особливість, спосіб
вираження, роль у сюжетній канві твору, типи речень, у яких уживає автор
звертання-зак-лики до совісті лжепатріотів.

Самодиктант

Завдання: знайти у тексті поезії прості звертання, виписати і пояснити,
яку стилістичну функцію вони виконують у творі.

Учень-мовознавець робить свої узагальнення, які доповнюються іншими.
Непоширені звертання, які є у поезії (Боже, отамани, братиша), їх
стилістичну функцію у розкритті основної думки твору можна відтворити у
формі піраміди:

Доречно вибрані автором звертання підсилюють ідейне звучання поезії.
Об’єктом звертання є саме ті особи, можуть щось змінити, їм не повинна
бути байдужою доля матері-України.

Учитель. Наступним етапом нашого уроку буде колективний компаративний
аналіз двох поезій.

Учень-дослідник (за словником пояснює значення терміна).

Компаративістика — порівняльне вивчення творів, їх взаємозв’язку,
взаємодії, вивчення аналогій у творах різних жанрів різних літератур.

Компаративний аналіз поезій

(Таблиця складається і заповнюється учнями на уроці)

№ п/п Компоненти аналізу Лазар (Лука) Баранович “Світ стрясають грози на
людські сльози” Іван Мазепа-Колядинський “Дума”

1 Тема Любов до України, докір народу за розпорошення, заклик до
єднання, до духовного очи- патріотизм, заклик до збройного повстання,
очищення. Любов до України, докір лжепатріотам за їх лжепатріотизм,
заклик до збройного повстання.

2 Ідея Україна лише з Божою допомогою, згуртованістю народу досягне
кращого життя, мирного співіснування у дружбі та злагоді, коли мечі
переплавлять на дзвони, щоб уславляти Всевишнього. Україна може
звільнитися від ворожого тиску лише зі зброєю в руках, коли буде
взаєморозуміння, взаємодопомога, єдність дій і помислів, не буде
розпорошеності суспільства.

3 Художні засоби Епітети: «ворожий» (син), «довгий» (бій), «люта»
(хвиля), «свята» (згода). Метафори: «світ
закурився», «Вкраїна — це море. Воно червоне», «Україну в крові
покупало», «мед-молоко по землі хай попливуть».

Метонімії: «Хай Україна У січі не гине!», «татарин хай згине», татарин
«хай любить русина».
Антитеза: «брат» — «недруг», «негода» — «погода».
Стилістичні
фігури: інверсія: «Пожалься, Боже, що світ закурився… «. «Прямуйте,
люди, мерщій до покути… « Риторичні
оклики: «Не один гине, Вкраїна — це море!« «Хто сам — потоне, в гурті —
переборе! « «Хай Україна в січі не гине! «

Стилістична особливість — тричі звернення до Бога. Епітети: «бідна»
(пчілка), «старенькая» (мати), «слушна» (учтивість), «гірка» (мука).

Метафори: «самі себе звоювали», «не в один гуж тягнуть», «ляхам за гріш
служить».

Метонімії: «Україна… не вкупі має сини», «разно тете розпинали»
(Україну), «Москві юж голдує і їй вірно услугує», «не допустіть гіркой
муки, матці своїй більш терпіти».

Стилістичні фігури: інверсія: «На корабель поглядімо, много людей
полічімо». «Жалься, Боже, України, що не вкупі має сини! «

Риторичні запитання: … «Мати моя старенькая, чом ти вельми слабенькая?
« «Чом ти синів не учила, чом до себе їх пустила?

Риторичні оклики.

Стилістична особливість – Україну називає маткою і це повторюється три
рази у вірші.

Підсумки уроку.

Мовознавці підсумовують знання про звертання, їх види, пунктограми при
них, роль у сюжетній канві ліричних творів, аналізованих на уроці.

Літературознавці підсумовують аналіз творів, відзначають їх високий
пафос, замилування авторів Україною, біль і розпач за її страждання,
використання у творах багатої палітри художніх засобів та стилістичних
фігур, які допомагають розкрити ідейний задум авторів.

Учитель. Вважаю, що ми змістовно повторили, систематизували й закріпили
здобуті знання про звертання. Крім того, познайомилися з прекрасними
перлинами лірики українського бароко, поезіями талановитих майстрів
слова давнини — «Світ стрясають грози на людськії сльози» Лазара (Луки)
Барановича та «Дума» Івана Мазепи-Колядинського. І не тільки
познайомилися з цими перлинами давньої лірики, а й захистили свої знання
про звертання на прикладі цих поезій. Думаю, що вони не залишили нікого
байдужим, а здобуті знання збагатять ваші душі, піднімуть інтелект,
розкриють глибини таїни слова. Бо і Л. Баранович і І.
Мазепа-Колядинський, без сумніву, справжні патріоти свого народу,
України, їм не байдужа її доля, тому кожен з них пропонує свій шлях її
становлення як незалежної держави, бо вона у нас одна.

Музична пауза. Лунає пісня «Одна Батьківщина і двох не буває» (слова М.
Бакая, музика і виконання П. Дворського).

Домашнє завдання.

Систематизувати матеріал уроку.

Твір-роздум: «Гортаючи сторінки минулого» ( з використанням звертань).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020