.

Загальні відомості про твір “чайка”, написаний на слова Андрія Пашка, композитором Євгеном Козаком. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
361 4584
Скачать документ

Реферат з музики

Загальні відомості про твір Твір “Чайка”, написаний на слова Андрія
Пашка, композитором Євгеном Козаком.

Хоровий жанр: а сареlla

Євгер Теодорович Козак

Народився 25 квітня 1907 року у Отврвіію В 1938 році закінчив Львівську
консерваторію по класу хорового диригування. В 1939 році – диригент хору
Львівського обласного радіо. В 1951-55 – педагог Львівського музичного
училища. В 1956-69 – завідуючий кафедрою музики і співів Львівського
педагогічного інституту.

В 1969 р. – завідуючий кафедрою музично-педагогічного факультету
Львівської державної консерваторії, в 1961-71 – проректор по учбовій і
науковій роботі, з 1971 – завідуючий кафедрою теорії музики і
композиції у Львівській консерваторії, доцент (159). Заслужений діяч
мистецтв УРСРО (1957), Народний артист УРСР.

З 1953 – секретар та заступник голови, член Правління Львівської
організації СКУ. У 1968 – член ревізійної комісії (КУ. Нагороджений
орденом “Знак пошани” (1960), медаллю. Член УКППС. Помер композитор в
січні 1989 року.

Твори: близько 150 пісень і хорових творів. “Пісня про партію”
сл.В.Бичка; “Над річкою бережком”, “Бузок”, “Буковинська полька”,
“Буковинський край” – сл. Кутеня; “Згадай мамо” сл. А. Пашка; “Вітер з
полонини” сл. Ю.Госіди; “Цвіти, Україно” сл. О.Проф.’ва; “Звела мене не
біда” сл. С.Руданського; “Ой звеність пісні” сл. І.Кутеня; “Слава
Великому Жовтню” сл. А.Пашка (167) а інші.

Для солістів, хору з оркестром народних інструментів, – театралізований
концерт “Буковинське весілля” лібрето І.Кутеля (1956). “Під небом
України”, “Вівчарик” та багато обробок українських народних пісень.
Вокальні квартети. Романси. Естрадні пісні (15).

Обробки народних та революційних пісень (близько 160), “Ой копав я кричи
неньку”, “Чорні очі”, “Летить галка через балку”, “Курилася доріженька”,
“Тихо, тихо Дунай воду несе”, “Дам я яловицю”.

Фантазії на теми українських народних пісень: “Невдале залицяння” та
багато інших. Музика до вистав драматичних театрів.

Андрій Єфремович Пашко

Народився 23 жовтня 1918 року в Полтаві, в родині робітника. Навчався в
Полтавському тепломеханічному технікумі та Харківському інституті
механізації і електрифікації сільського господарства. Учасник Великої
Вітчизняної війни. Екстерном склав іспити за курс Ленінградського
училища зв’язку. Після війни слухав лекції в полтавській вечірній
музичній школі, на хормейстерському відділенні. Працював
електрометодистом Полтавського (комітету) лекційного бюро, директор
будинку творчості, кореспондентом Полтавського комітету по радіомовленню
і телебаченню.

Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями.

А.Пашко виступає як поет-пісняр. Ним опубліковано близько 300 пісень та
статей. Окремими виданнями вийшли: “Пісня про радянську армію”, “Пісня
про Щорса”, 1954 р., “Ой пойду я к бережку”, 1955., збірка “Вокальний
дует” 1956 р., “Через лес”, книга віршів для дітей “Будемо разом рости”,
“Де ви, очі”, “Вечірня пісня”, “Згадай, мамо”, “Незабутній вальс”, 1969
р., “Липы цветут», 1961 р., збірка пісень “Про тебе співаю”, “Над
Дніпром широким”, “Весно зелена”, (пісні, вірші, поеми), як поет-пісняр
працює з композиторами – А.Кос-Анатольським, Компанійцем, Євгеном
Козаком і іншими.

Звіст твору

Твір “Чайка” глибокий за своїм змістом психологічний твір. В ньому
показано образ матері, людини, яка постійно в тривозі, неспокою. Все
життя матері-чайки пов’язане з дітьми. Для неї вони завжди залишаться
безсилими. Несамостійними, тому не заставши дітей в рідній оселі її
проймає жах, в серце проникає горе. Чайка не впевнена в тому, що чаєнята
повилітали з гнізда, вона переживає за їх життя. Алегоричний образ чайки
перекликається образом жінки-матері, яка безмежно любить своїх дітей і
готова за них віддати своє життя.

Тема: Розповідь про турботливу мати-чайку, яка дуже переживає за своїх
чаєнят, що покинули рідну оселю.

Ідея: Возвеличення образу відданої матері-чайки.

Музично-виражальна засоби

Жанр твору: лірична пісня

Форма твору: куплетно-варіаційна із три тактовим вступом і
чотиритактовим закінченням.

Характеристика мелодії

Композитор будує мелодію дуже близьку до інтонацій українських народних
пісень. При цьому використав різноманітні ритмічні вартості.

У всій мелодії, протягом всього твору відчутно звучить така найбільш
характерна ритмічна ланка.

Про те. Воно часто варіаційно змінюється – композитор замість
використовує , або навпаки.

Друге характерне ритмічне зерно, що передає “кигикання” чайки:

Даний твір має глибоко зображальний характер, передає “кигикання” чайки.

Характеризуючи ритмічну будову мелодії, ми знаходимо дві головні теми;
які проходять через цілий твір, змінюючи одна одну. Друга – змальовує
образ ніжної, люблячої матері – чайки.

Дві теми між собою відрізняються і в метро ритмічній будові, і в
голосоведенні. Голосоведення першої теми стрибкоподібне:

Тенор а)

Бас б)

Голосоведіння другої теми –мішане. Тут на початк4 вживається
інтервальний скачок на ч.5, після чого поступово мелодія спадає вниз.

Сопрано

Іноді тя (тема) сама тема набирає хвилеподібного голосоведіння з
допомогою заповнення інтервального стрибка дрібними нотами.

Сопрано а)

Сопрано б)

В ладо тональному відношенні мелодія має просту будову, так як вона
проходить без жодних модуляційних змін та відхилень. Так як в творі
виділяються дві теми, слід зазначити, що вони хоча по характеру не
контрастують між собою, але в якісь мірі відрізняються одна від одної.

Тема, що передає “кигикання” чайки звучить більш різко, гостровато.
Натомість друга тема, що змальовує білокрилу чайку, звучить протяжно,
наспівно, ніжно і цим самим композитор досягає глибокого відтворення
образу.

Ладо тональні особливості:

Основна тональність твору e-moll (Z-dur)

Розподіл музично-тематичного матеріалу

Мелодія в партії сопрано наспівна, плавна, носить розповідний характер,
зустрічаються стрибки. На початку твору є стрибок на ч.5.

Далі мелодія рухається плавно. Ритмічний рисунок в партії сопрано не
постійний.

Приклад:

В альтовій, як і в партії сопрано спостерігається спокійний, плавний рух
мелодії. При вступі альти не мають стрибків, лише в шостому такті на
ч.5, в 19-му такті на ч.5, в 22-му – на ч.5. і ч.4, в 30-му – на ч.4. В
альтовій партії зустрічається стрибкоподібне голосоведення.

В хоровій фактурі зустрічається багато підголосків. Наприклад в 16-му
такті підголосок веде партія альтів:

Альтова партія цікава мелодичними поспівками на “Ой”

Ритмічний рисунок в підголосках різних партій постійно замінюється.
Наприклад підголосок в партії тенорів.

Ритмічний рисунок в партії тенорів також має різні вартості.

В порівнянні з усіма партіями в басовій парті зустрічається багато
стрибків на різні інтервали, на м.7, м.6, ч.4.

В партії басів зустрічаються підголоскові ходи і приспівки на “Ой”.

Ритмічний рисунок в басів, як ів усіх інших партіях не постійний. На
протязі твору змінюється.

Характеристика фактури

Фактура твору: підголоскові поліфонія з елементами гомофонного викладу.

Підголоскові поліфонія:

Гомофонія:

Детальний аналіз гармонії

Композитор використовує класичний стиль гармонії. Гармонізація цікава,
місцями спостерігаються насичені сентактоди.

Наприклад: V7/Vч3/ІІІ2/ Vч3/ V7- VІІ- V7/

Проте у функціональних послідовностях композитор дотримується строгих
норм. Спостерігаються місця, де гармонізація здійснюється однією
функцією з допомогою її обернень:

-І-/-І6-І64/.

Крім насичених септакордів композитор використав прості функції, як
наприклад:

Гармонічні послідовності

e-mjll

V/V65/ V/V64/ІІ/ V7/V43/-І VІІ2-І V43//

e-mjll

I/I64/II2/II43/ VII-I/I64/II2/II65/II2//

IV/I2//I2/Vi//I2/IV6/VI7/VI//

G-dur

I6/I43/II/V7/I7/VII/I/I/II/VII7//

e-moll

I/I6/ I/II7/ I//I65/ I64/I6/IV/II65/I6//

IV/IV7/VII/VII7/I6/IV/I64//I/II2/VI/II/I6//

II65/IV/I64/IV/IV2/IV64/I/II65/I//

Взаємозв’язок фактури із змістом твору і виражальними засобами

Яскравим виражальним засобом для композитора в цьому творі є мелодія.
Композитор створив мелодію, дуже близьку до українсько народної пісні,
які з тугою та смутком передають жаль матері за дітьми, яких вона або
втратила, або з якими вона розлучилась.

Куплетно – варіаційне проведення головного тематичного матеріалу
урізноманітнює його, надає йому різних відтінків, в залежності від
варіації. Особливо. Зображальністю послужило звукове наслідування крику
чайки. Цього композитор досягає з допомогою відповідного ритмічного
малюнку та інтервальних стрибків на ч.4, ч.5.

Велику зображальну силу в творі має такий музичний засіб як гармонія.
Вона характеризує загальну легкість, прозорість. Цікавий зображальний її
виклад фактури. Імітаційна поліфонія в великій мірі допомогла створити
враження перекликання. З великим врахуванням тембрів голосових партій,
композитор веде тему то в сопрано і альтах, то в басах і тенорах, а то
лише в партії сопрано. В такі моменти, коли жіночі голоси (сопрано і
альт) ведуть в терцію мелодію, створюється дійсно враження жіночого
плану, лементування.

Для образного відтворення змісту слів послужив композитору також
ладоточальський план. Використовується мінорний лад—еmoll, а також в
якісь мірі наближує до інтонації народних пісень. Хоровий твір Євгена
Козака має деякі спільні риси з обробкою українською народною піснею “Ой
горе тій чайці” в обробці М.Леонтовича.

Вокально-хоровий аналіз.

Тип і вид хору: даний твір написаний для повного чоритиголосного
мішаного хору. На протязі всього твору зустрічається поділ хорових
партій. Тепер поділяється на два голоси в 20-му такті. Зустрічаються
актавні унісони між тенором і альтом в 6, 14, 15, 18-му тактах.

Діапазон хорових партій

тенор бас

діапазон хору

Теситурні умови: Теситурні умови цього твору вигідні для всіх партій.
Тому з цієї сторони труднощів для хористів немає.

Твір Євгена Козака “Чайка” не відноситься до складних у вокальному
співвідношення: Вокальне навантаження хорових партій не одинакове.
Більше навантажені сопрано і альт, менш навантажені тенори і баси. Твір
написаний в середній теситурі і звучить на різній динаміці.

Теситурне і динамічне співвідношення партій

Співвідношення між теситурним і динамічним наростанням в творі, у
більшості випадків, цілком пропорціональне. Проте в деяких місцях немає
такого співвідношення. Тобто теситура голосів середня, а динамічний
нюанс форте ( ).

Приклад пропорціональ-

ного співвідношення.

Приклад, коли теситура з динамікою не мають пропорціонального
співвідношення.

Якщо говорити про хоровий ансамбль, то слід зазначити, що померонічний
виклад немає особливих небезпеки у відсутності такого ансамблю. Хорова
фактура написана настільки логічно, що виділяється сам тема, бо вона
проходить на витриманих голосах: 2,3,4 т.

Роль хорових партій у творі

Хорові партії в творі виконують не одинакову роль. На початку твору
головнішою є та парті, в якій проходить головна тема. Головна тема не
зразу з’являється в партії сопрано.

Спочатку є три тактовій вступ, після якого тема проходить в партії
сопрано.

Проте в партитурі зустрічається багато випадків, коли основна тема на
короткий час переходить від сопрано до альтів і басів. Так як на початку
твору, де імітується кигикання чайки, тематичний матеріал ведуть тенори,
пізніше (2,3, 4 т.) її перехоплюють баси.

В 22 такті основна тема звучить в басів, потім ще на півтакта вона
повертається до альтової партії, та в другій половині цього такту
мелодія знову повертається до сопрано, вони її ведуть до кінця твору.

Так, як стиль хорового викладу підголоскові поліфонія – хорова фактура
насичена тематичним розгалуженням, тобто багата на підголоски. Завдяки
тонкому відчуттю хорових тембрів і знову наближена до народної пісні,
композитор Є.Козак дуже вдало використовує тембральні можливості всього
твору.

Підголовки прикрашають головну тему ритмічною різноманіттю, доповнюють
її.

Особливості інтонування

Так як твір в мінорному ладі (e-moll), диригент повинен добре проглянути
хорову партитуру і зазначити тенденцію в інтонуванні, тобто часткове
підвищення, та часткове пониження ступенів ладу згідно їхнього тяготіння
та голосоведіння. При роботі над хоровим строєм треба пам’ятати, що
основні та квіткові ступені ладу треба інтонувати стійко, іноді навіть
дещо завищуючи.

Зате терцію мінору слід інтонувати з пониженням, тобто “тупо”. В даному
творі використаний гармонічний лад мінору, тому сьомий ступінь слід
інтонувати особливо “гостро”.

Натомість натуральний низхідний від верхнього тетрахорду, слід
інтонувати з розширенням донизу 1-6т.

В 13 такті варто звернути увагу на басову партію, де є пониження другого
ступеня ладі – фрігійський хід.

Тут композитор використовує дуже характерне голосоведіння, де під
співати низьку ноту фа 4 з наближенням до основного тону.

В цілому варто зазначити. Що голосоведіння в усіх партіях дуже логічне,
мелодійне, тому запам’ятовуються партії легко.

Можна використовувати метод багатократного переспівування в тих місцях,
це є негучні інтервальні стрибки. Наприклад партія баса з 2 по 4 такт.

Особливості співочого дихання

Дихання в творі використовується комбіновано, тобто ланцюгове і
по-фразове.

В 5 такті зі слів “…Ой ти чайко білокрила…” тут треба використати
ланцюгове дихання для того, щоб не робити розривів між словами.
Наприклад:

В 9 такті ланцюгове дихання не використовуємо. Тут використовуємо
по-фразове дихання після складу “Киги…”.

Характеристика прийомів звуковедення

В творі зустрічається таке звуковедення, як legato I non legato.

non legato в творі використовується для образного відтворення окремих
слів.

Приклад: legato

Приклад: non legato

Визначення складу хору необхідного для виконання даного твору

Твір “Чайка” не складний і тому його може співати як професійний так і
добре підготовлений, досвідчений самодіяльний колектив. По складу –
середній.

Диригентсько-виконавський аналіз.

При диригуванні цього твору диригент користується двома схемами:
чотиридольною і тридольною.

В творі також зустрічається багато технічних складностей. Це такі, як
заняття, вступ, тактування довгих тривалостей, фермати.

Твір починається розміром 4/4 затактом, потім вступають альти і тенори.
При виконані довгих тривалостей правою рукою відтактовую чотиридольну і
тридольну схеми, а лівою або правою рукою, в залежності від того, в якій
партії треба витримати довгі ноти половинна або ціла.

Твір багатий вступами. Вступи є двоє видів – які починаються з неповної
долі, тобто короткий затакт; і які починаються з повної долі. Короткі
затакти готує та ж сама доля, на якій виконується даний затакт.

Наприклад:

Тут замахом служить 4 доля. Вона виконується стрімко, з швидким рухом
вверх, і лише в кінці долі легким гальмуванням рухи і точкою удару ми
фіксуємо початок короткого затакту.

легке гальмування руху

замах.

Вступи які виконуються з повної долі.

Наприклад:

Тут готує вступ попередня доля, тобто четверта. Вона є на початку твору
замахом для сопрано, альтів і тенорів.

Жести повинні бути плавні, неуричасті. Позиція рук – середня.

Як зазначалось вище, в творі багато виступів, диригент повинен провести
також окремі важливі підголоски. Твір починаю диригувати двома руками,
показуючи вступ сопрано, альтам і тенорам. Позиція рук низька. В другому
такті на четверту долю показую вступ басом. Позиція рук змінюється з
середньої на низьку.

В третьому такті показую зняття партії тенорів і басів. В 4-му такті
диригую однією рікою, для того, щоб показати проходження мелодії
сопрано, а другою рукою витримую партії альтів, В п’ятому такті показую
вступ альтам і тенором, позиція рук низька.

В шостому такті показую вступ альтам і тенором, а на другу половину
третьої долі показую вступ басом.

. В 8 такті проходить імітаційна поліфонія (Ки-ги, ки-ги).

. В цьому такті також проходить імітаційний виклад між сопрано, альтами
і басами. Позиція рук середня.

В 10 такті треба однією рукою витримувати довгі тривалості: сопрано,
альтів і тенорів. В кінці такту слід показувати зняття тенором і басом.
Позиція рукосердня.

В 11 такті треба витримувати тривалості в партії альтів і сопрано. А
вступ треба показати тенором і басом.

В 14 такті вступають баси, тому їм треба чітко показати вступ.

. В цих тактах виклад гомофонний. Вступають всі партії на першу долю.
Постава рук низька, яка зразу переходить в середню.

В 18 такті показую зняття всім партіям. Постава рук на форте.

В 19 такті показую вступ альтам. Позиція рук низька.

В 20 такті показую вступ партії сопрано і басам. В партії сопрано
проходить медолична лінія, а в партії басів проходить тема. На другу
долю показую вступ тенором. Постава рук середня.

В такті тема переходить з басової партії в партію сопрано. На другу долю
показую вступ тенорам і басам на слова (не ри-да-ла)

В 21 такті показую зняття тенором і басом. Позиція рук висока на форте.

В 22 такті на другу долю показую вступ тенорам і басом. Позиція рук
висока.

, знову зустрічається імітаційна поліфонія між партіями сопрано,
альтами і басом. Показую вступ сопрано і тенором на другу долю.

Потім на першу половину другої долі вступають баси.

. В цьому такті також проходить імітаційна поліфонія.

В 28 такті витримую лівою рукою довгі ноти, а правою показую вступ
басом. Постава рук низька. Закінчується твір фермато, тому потрібно
витримати її і не поспішати знімати.

Динаміка твору.

Починається твір на динаміці ріаno і на протязі п’яти тактів динаміка не
змінюється. Тому відповідно до динаміка жести диригента повинні бути
легкі і виразні. В 6-му такті динаміка ріаno змінюється на mf. Жести
повинні бути розширені, чіткі, але в той час плавні. В 8 такті знову
проходить переростання динаміки з mf на ріаno. Треба чітко показати цей
перехід. Жести повинні бути плавні, спокійні. В 10 такті змінюється з mf
на ріаno.Жести повинні бути маленькі, плавні, В 18 такті є невелике
крещендо. Тут треба показати схвильований крик чайки. Жести повинні бути
чіткі.

В 20 такті динаміка знову змінюється на п’яно. Жести знову переходять в
малі. Закінчується твір динамікою рр..

Кульмінація твору

На мою думку кульмінація в творі проходить на слова: “Повернулись до
оселі, ва гнідзо пусте на скелі”. Вона двучить більш схвильовано, на
більшій динаміці. Тут використовується штрих non legato.

Дикція і офорорепія

Твір “Чайка” написаний українською мовою. В українській мові слова як,
пишуться, так і и вимовляються.

В творі є проблеми такі як дикційні, орфоепічні, фразеологічні і т.д.

Дуже важливо домогтися від хористів жодної артикуляційної манери по
відтворенню голосних, що пов’язані з вокальним правописом. Адже видно,
що остання приголосна при слові приєднується до наступного складу.

Наприклад: пишемо

Ой ти чай-ко бі-ло-кри-ла

Співаємо:

О-йт ча-ко бі-ло-кри-ла і т.д.

Твір написаний в темпі Andantino. Зустрічається також і відхилення. Це
фермата і calando. Диригент також під час всього твору може робити різні
відхилення в темпі, залежно від того, як він відчуває цей твір. В 20
такті є більше розширення. Кінець твору звучить в тому самому темпі.

Значення твору

Твір “Чайка” має велике значення для співака-хориста. Написаний у
вигідних теситурних умовах , із зручним голосоведінням у вокальному
відношенні сприяє правильному звукоутворенню, глибокому вокальному
диханню. Виконуючи даний твір співак забаг чує себе з сторони
інтонаційної та дикційної.

Для початкуючого диригента твір написаний багатьма проблемами – зокрема:
різні вступи з повної і неповної долі, зняття, багаті агогічні
відхилення.

Глибокий ідейний зміст збагачує диригента в емоційному відношенні.

Пісня належить до одного з кращих у творах композитора. В основу лягли
інтонації українських народних пісень, як схвилюють слухача глибоким
ліризмом. Своїм твором композитор вчить любити рідну природу, край.
Образ матері вирисовується перед слухачем завдяки тонко підібраним
засобам музичної виразності. Входить в репертуар хорових колективів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020