Реферат на тему:
Основні завдання інформаційно-технологічної підсистеми дистанційного
навчання в системі підвищення кваліфікації
державних службовців.
Для побудови демократичної правової держави, розв’язання складних
соціальне економічних та політичних завдань, що стоять перед державною
службою необхідно мати високо кваліфіковані кадри державних службовців
на всіх рівня) державного управління та місцевого самоврядування по всій
території України. Не це вказує, зокрема, Указ Президента України від 9
січня 1999 року “Про навчання голів районних підрозділів державних
адміністрацій та їх заступників”. Інформація яку необхідно враховувати
керівним працівникам всіх рівнів для прийняття рішень швидко змінюється,
що викликано новими умовами господарювання, ринковою економікою та
реформою державного управління. Необхідність підтримувати на належному
рівні кваліфікацію кадрів в цих умовах призводить до нагальної потреби в
постійному підвищенні кваліфікації великої кількості людей у всіх
регіонах України.
При використанні традиційних методів, засобів і форм навчання це вимагає
значної кількості додаткових висококваліфікованих викладацьких кадрів,
збільшення кількості навчальних закладів з підготовки, перепідготовки та
підвищення кваліфікації державних службовців і збільшенню їх навчальних
потужностей, частих та тривалих відривах від роботи керівних працівників
державної служби. Все це – час та кошти, яких дуже не вистачає нашій
країні. В той же час Україна не може собі дозволити утримувати на
відповідальних посадах людей, професійний рівень яких не відповідає
вимогам часу.
Вихід з цього, на перший погляд, замкненого кола є. Це перехід на новий
виток спіралі, на якісно новий рівень очно-заочного навчання –
дистанційну освіту. Роботи в цьому напрямку активно ведуться в усіх
розвинутих країнах світу. Дистанційну освіту умовно поділяють на
Case-технологію (з використанням переважно паперових носіїв та
традиційної поштової пересилки) та мережеву технологію (з використанням
Internet-технологій). Використання мережевої технології дистанційного
навчання, тобто нових інформаційних та комунікаційних технологій,
технології Internet має вирішити проблеми, пов’язані з неможливістю
донести викладацьку майстерність досвідчених фахівців до кожного
державного службовця в кожному підрозділі державної служби в Україні.
Система дистанційної освіти є версією тієї системи, що зараз зветься
заочним навчанням або, якщо говорити точніше, це – заочне навчання на
новому етапі розвитку, хоч різниця між ними досить відчутна. Дистанційне
навчання дало змогу наблизити процес заочного навчання до рівня
стаціонарного завдяки бурхливому розвитку інформаційних технологій,
побудованих на використанні персональних комп ютерів і телекомунікацій,
відео- і аудіотехніки, засобів Multimedia, космічного та оптоволоконного
зв’язку.
Існуюча система закладів підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації державних службовців може стати базою для апробації і
поступового використання засобів нових інформаційних технологій в
освіті. Виходячи з цього дистанційне навчання повинно базуватися на
тому, що є корисного в методиці заочного навчання. В комплексі з
найновішими технічними засобами комунікації обробки інформації, досвідом
країн далекого і ближнього зарубіжжя, дистанційне навчання допоможе нам
вийти на якісно новий рівень підготовки спеціалістів значно збільшити їх
кількість та, за рахунок виключення витрат на дорогу проживання,
додаткові навчальні приміщення для слухачів тощо, зменшити питомі
витрати на навчання.
Створення системи дистанційного навчання в мережі закладів підвищенню
кваліфікації державних службовців складається із створення двох
рівноважливих підсистем:
1.Педагогіко-психологічна підсистема, що складається з сукупності
навчальних модулів з дисциплін, що мають вивчатися державними
службовцями, тестів навчальних засобів та методичних і довідникових
матеріалів для використання в роботі та самонавчанні;
2. Інформаційно-технологічна підсистема забезпечення дистанційної
освіти, ще складається з інформаційно-комунікаційної комп’ютерної
мережі закладів підвищення кваліфікації державних службовців та
програмно-технічних засобів (АРМ) для навчання в діалоговому режимі,
поточного контролю за засвоєнням інформації та дистанційної здачі
проміжних іспитів та заліків.
Передусім необхідно відмітити, що педагогіко-психологічна підсистема не
є тільки сукупністю навчально-методичних матеріалів. Існує розповсюджена
помилка, нібито достатньо створити електронні аналоги курсів, що
викладаються і їх сукупність на WWW сервері даватиме змогу проводити
навчання в мережевій дистанційній формі. Це значною мірою не так. Така
сукупність є лише аналогом електронної бібліотеки, але бібліотека це
лише один з підрозділів навчального закладу. Отже необхідно створити
служби організації навчального процесу та методики їх роботи в мережі в
процесі обслуговування навчального процесу. Крім того виникає велика
кількість питань з використання інтелектуального потенціалу
професорсько-викладацького складу в мережевому навчальному процесі.
Більшість викладачів достатньо далекі від обчислювальної техніки та
мережевих технологій і розраховувати на швидке засвоєння ними цих
технологій не доводиться. Це лише частина проблем з якими доведеться
зіткнутися при створенні Системи дистанційного навчання державних
службовців.
Без сумнівів, головне місце в будь який системі навчання займає
навчально-методичний матеріал та викладач. Система дистанційного
навчання має знайти відбиток на організаційно-функціональній структурі
навчального закладу. Тому, при реалізації системи дистанційного
навчання, в навчальному закладі обов’язково мають бути присутні служби,
що організують навчальний процес ( Відділ дистанційного навчання ) та
займаються прийомом ( Прийомна комісія дистанційного навчання ). Саме по
цьому принципу, наприклад, створена система дистанційної освіти в
Московському економіко-статистичному інституті, досвід якого зараз
активно використовують навчальні заклади Росії.
Розглянемо інформаційно-технологічну підсистему забезпечення
дистанційної освіти, як необхідну складову, без належного розвитку якої
годі й думати про створення сучасної системи дистанційного навчання.
Інформаційно-комунікаційна комп’ютерна мережа закладів підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців має
будуватись на базі локальних мереж регіональних підрозділів.
Обов’язковість створення локальних мереж t регіональних закладах
підвищення кваліфікації державних службовців викликане кількома
чинниками, серед яких:
1) Необхідність колективного використання ресурсів комп’ютерної
техніки, інформаційних баз даних та комунікаційних технологій, що
значно дешевше ніж встановлення цих ресурсів на окремі робочі місця;
2) Необхідність дотримання єдиної конфігурації програмного забезпечення
та навчальних засобів на всіх комп’ютерних робочих місцях, що
використовуються в навчальному процесі, що забезпечує
викладачеві керування навчальним процесом;
3) Можливість групового вирішення задач, що можуть використовуватись як
в навчальному процесі (при проведенні практикумів), так і в науковій
роботі, і в вирішенні організаційних питань (ведення електронного
документообігу, обліку слухачів, кадрового та бухгалтерського обліку
тощо).
Об’єднання локальних мереж до єдиної корпоративної мережі системи
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних
службовців також є не дорогою даниною моді, а об’єктивною необхідністю
керуємості системи освіти державних службовців, гнучкого та оперативного
реагування закладів всіх рівнів в усіх регіонах України на вимоги часу
до освіти. Для цього необхідно створити не сукупність окремих підключень
до Internet локальних мереж регіональних підрозділів, а єдину,
централізовано керуєму інформаційно-комунікаційну систему, чутливу до
нових вимог навчального процесу та стійку до зовнішніх перешкод. При
створенні такої системи має враховуватись можливість її подальшого
розвитку та модернізації, збільшенню її потужності разом з ростом
покладених на неї завдань.
Створення єдиної корпоративної мережі закладів підвищення кваліфікації
державних службовців є необхідною умовою для створення та розвитку
системи дистанційної освіти державних службовців в Україні. Без неї
навчальні модулі, математичні моделі та навчаючи комп’ютерні програми,
що розроблюються в Академії та її філіях, не доступні більшості
державних службовців і не можуть бути використані для підвищення
кваліфікації державних службовців на рівні районів, як це передбачене
згадуваним вище Указом Президента. Отже час вимагає від системи
підвищення кваліфікації державних службовців якнайшвидшого переходу на
нові засоби та методи навчання, нові освітні технології.
Розглянемо можливу структуру системи дистанційної освіти, виходячи з
функцій, що покладені на неї. Дистанційна освіта має зберігати всі
досягнення в галузі очно-заочного навчання, додаючи особливості властиві
комп’ютерним мережам. Для навчального процесу це перш за все
інтерактивність, тобто оперативний взаємозв’язок викладач-слухач.
Ідеальною реалізацією такого зв’язку на відстані є відеоконференції.
Технології відеоконференцій розвиваються дуже швидко, але високі вимоги
цих технологій до комунікаційних мереж, швидкості передачі інформації
суттєво обмежують їх використання.
Реальна система дистанційного навчання має бути доступна максимальні
кількості користувачів мережі, тому на цей час використання
відеоконференцій реальному навчальному процесі важко забезпечити.
Принцип максимальне доступності є основним і реалізується як у
зовнішньому інтерфейсі систем дистанційного навчання для спілкування з
слухачами, так і у внутрішньому – для спілкування з викладачами та
персоналом, що забезпечує роботу системи.
Основні функції Системи дистанційної освіти:
забезпечення слухачів навчально-методичними матеріалами;
формування та ведення каталогу інформаційних ресурсів;
проведення тестування ( вхідного, проміжного та підсумкового;
ідентифікація користувачів та їх структуризація за категоріями;
забезпечення інтерактивного зв’язку слухача з
викладачами та
адміністрацією Академії;
забезпечення всіх категорій користувачів можливостями для виконання їх
завдань;
надання максимально повної інформації про порядок навчання
для потенційних користувачів;
забезпечення формування необхідних документів при вступі до Академії.
Можливо запропонувати таку схему структури категорій користувачів
системи та їх можливостей. По відношенню до Академії всі користувачі
розподілені на дві велик категорії: зовнішні та внутрішні.
Зовнішні користувачі – користувачі системи, що пройшли реєстрацію та
мають повноваження для роботи з ресурсами системи. Внутрішні користувачі
– це співробітники Академії, що забезпечують навчальний процес.
Користувачі Інтернет можуть отримувати доступ до ресурсів системи з
двома цілями: навчання з тієї чи іншої програми ( або курсу);
ознайомлення з матеріалами, за індивідуальним запитом.
Перша категорія – слухачі, друга – читачі електронної бібліотеки
Академії. Принципова різниця між ними – це наявність або відсутність
контакту з викладачем, можливості проходити тестування та можливості
отримання документу про освіту після завершення роботи з системою.
Внутрішні користувачі системи можуть бути розподілені на три основні
групи залежно від функцій, що ними виконуються. Викладач-співробітник
Академії, що відповідає за зміст навчально-методичних матеріалів з його
дисципліни в електронній бібліотеці. Крім того, викладачі відповідають
на питання слухачів, пояснюють навчальні матеріали, на основі
індивідуального підходу поглиблюють знання слухачів з окремих питань та
перевіряють результати тестування зі свого предмету ( дисципліни ). Один
викладач може вести кілька дисциплін.
Адміністратор навчального процесу – співробітник Академії, що забезпечує
функції контролю за документальним оформленням навчання та регулює
доступ користувачів до ресурсів системи. Адміністратор навчального
процесу є центральною організаційною ланкою дистанційного навчального
процесу, що забезпечує взаємодію користувачів з підрозділами Академії.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
