UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська родина педагогіка минуле і сьогодення (реферат)
Автор
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3449
Скачало862
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

УКРАЇНСЬКА РОДИНА ПЕДАГОГІКА

 

МИНУЛЕ І СЬОГОДЕННЯ

 

МІНІ-ДОПОВІДЬ

 

 

 

Відколи існує людство на землі відтоді воно й дбає про продовження

свого роду. І це недаремно. Від батьків передаються дітям не тільки

генетичний код, рідна мова, виробничий і побутовий досвід, а й

матеріальна і духовна культура, втрата якої призводить до деградації

нації.

 

Рід. Рідня. Родина. У широкому розумінні слова родина – це не лише

близькі родичі, а й далекі. А родина до родини – то народ. Як могутня

ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша українська духовність

набуває сили з родин, із їх складових – сімей, де формуються основа

характеру людини, її ставлення до навколишнього. Сімейне виховання

відіграє дуже важливу роль. Дитина від природи має велику потребу

спілкування з дорослим, яка найбільш повно задовольняється в сім’ї.

 

За К.Д. Ушинським, у сім’ї природа готує в організмі дітей можливість

повторення і подальшого розвитку характеру батьків. Організм нових

поколінь містить у собі можливість повторення і подальшого розвитку

характеру народу.

 

Сім’я – геніальний винахід людства, дослідженням якого займаються не

лише педагогіка, психологія, а й демографія, етнографія, педологія,

генетика, філософія, культурологія, правництва, історія, соціологія,

етика та інші науки. Адже через сім’ю завдяки наявності й застосуванню

національної системи родинного виховання кожний конкретний народ,

органічно продовжуючи себе у своїх дітях, неухильно генерує свій

національний дух, характер, менталітет, психологію, традиційну

родинно-побутову культуру, спосіб життя. І якщо своєчасно спрямувати у

належне русло родинно-сімейне виховання, ми виховаємо людину, яка не

відступить, не відмовиться від свого національного, народного, людину,

яка володітиме захисним імунітетом проти невігластва, черствості,

байдужості.

 

Загальної системи виховання для всіх народів не існує. У кожного народу

своя особлива національна система виховання, і запозичення тут

неможливе.

 

На основі українських звичаїв склалось і діє народне звичаєве право –

сукупність традиційних неписаних норм, якими регулювалися стосунки і

поведінка людей у рідних ділянках виробничого, громадського і родинного

співжиття. Воно передавалось усно від покоління до покоління. З

давніх-давен на Україні найпоширенішими нормами народного звичаєвого

права були: категоричне визнання праці, трудових доходів основним

джерелом власності; спадкове володіння земельними угіддями (“дідизною”);

негативне ставлення до неробства, спекуляції, шахрайства, злодійства;

обов’язок допомагати вбогим, калікам, погорільцям, голодним, вдовам,

сиротам, знедоленим; безапеляційна віра присязі, яка не підлягала

жодному перегляду; безоплатна участь в толоці; вигнання з громади, міста

чи села за негідний вчинок, за вчинення злочину і т.д.

 

Основна сфера дій звичаїв – родинний побут. А тому головна педагогічна

сутність і значення їх полягає в тому, що у звичаєву орбіту діти

потрапляють із самого малечку, коли вони найбільш сприйнятливі до

виховного впливу. По-друге, немало важить і те, що народні приписи

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ