UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтан релігійності і нерелігійності в Україні: історія і сучасність (реферат)
Автор
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2292
Скачало788
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з релігієзнавства

 

Стан релігійності і нерелігійності в Україні: історія і сучасність

 

Гуманістичні ідеї мислителів Західної Європи істотно вплинули на

формування та поширення ідей релігійної терпимості, свободи релігії,

свободи совісті на терені України. Як справедливо зауважував В.В.

Вернадський: “національна самосвідомість українців розвивалася на ґрунті

етнографічних особливостей психіки, культурних тяготіть і нашарувань, що

пов’язують Україну із Західною Європою, та історично зумовленого ладу

народного життя, перейнятого духом демократизму”.

 

Візантійські історики свідчили, що наші давні предки відзначалися

наполегливістю, згуртованістю, почуттям солідарності, товариської

взаємодопомоги.

 

Вони над усе цінили свободу і нікому не довали змоги нав’язувати

рабство, підкорити себе духовно. Любов до свободи їх змушувала бути

терпеливими, поважати почуття людської гідності навіть у рабів. Відомо,

що кожний племінний союз, який входив до складу Київської Русі, мав

своїх богів, свої особливості в традиціях та вірі. Ці відмінності

поважалися, не було нетерпимості зверхності у ставленні до богів інших

племен, які входили до союзу. В дохристиянські часи в Київській Русі

ставлення до іновірців було певною мірою доброзичливим, толерантним.

Свідченням цього є факт діяльності громад християн на теренах Київської

Русі ще далеко до офіційного прийняття християнства.

 

Торговельні та інші зв’язки з народами-сусідами давали змогу нашим

предкам ознайомитися з різними віруваннями, що також сприяло формування

віротерпимості. З прийняттям християнства наші пращури не сприйняли

візантійської ортодоксії, вони, як зауважував М. Грушевський, “зісталися

на завсігда” при певній духовній і релігійній свободі в поглядах на віру

і мораль. Не сприйняло “українське населення” проповіді і грецьких

місіонерів про релігійну винятковість християн, а також ту атмосферу

непримиримості і нетолерантності, яка їх супроводжувала.

 

Теодосій Грек (грецький місіонер), який жив і працював у Києві в ХІІ

ст., дорікає киянам за те, що вони з похвалами відзиваються про інші

конфесії, ігнорують конфесійні ріжниці та позволяють собі такі вислови,

що “і сю віру і ту Бог дав”. Феодосій Печерський, як ревнитель

православної віри, в своєму посланні-зверненні до князя Київського

писав: “Ти, чадо безупинно хвали свою віру, одначе, будь милостив не

тільки до своїх християн, але і чужих..., буде це єретик чи латинян,

всякого помилуй і вирятуй від біди”. Ці приклади також засвідчують, що

наші предки усвідомлювали і шанували принцип віротерпимості.

 

Загальна атмосфера, толерантність віротерпимості, яка мала місце в

Київській Русі, була не лише передумовою вільного розвою, на її теренах

релігійного розмаїття, а й сама віротерпимість, як

соціально-психологічний феномен, живилася, закріплювалася множинністю

співіснуючих релігійних напрямів.

 

Дух релігійної нетерпимості навіть при переході українського

православ’я під юрисдикцію Московської патріархії, був дуже слабо

виражений в Україні. Адже саме тут знаходили притулок старообрядці,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ