Реферат з економіки підприємства
Основи економіки праці
1. Вступ
Для визначення можливостей участі людини в економічних процесах зазвичай
використовується поняття „робоча сила” і „людський капітал”. Під робочою
силою прийнято розуміти здатність людини до праці, а саме сукупність її
фізичних та інтелектуальних даних, які можуть бути застосовані у
виробництві. Практично робоча сила характеризується, як правило,
показниками здоров’я, освіти та професіоналізму. Людський капітал
розглядається як сукупність якостей, які визначають продуктивність і
можуть стати джерелом прибутку для людини, сім’ї, підприємства і
суспільства. Такими якостями зазвичай вважають здоров’я, природні
здібності, освіту, професіоналізм, мобільність.
Узагальнюючим показником процесу становлення і розвитку людини в
трудовій діяльності є трудовий потенціал суспільства. Словом потенціал
зазвичай позначають засоби, запаси, джерела, які можуть бути
використані, а також можливості окремих осіб, груп осіб, суспільства в
конкретних обставинах.
В усьому світі визнали, що головною виробничою силою є людина. Кожен
робітник, окремі групи і суспільство в цілому мають можливості і
здібності здійснювати і удосконалювати трудову діяльність, суттєво
підвищувати її ефективність.
2. Сутність трудового потенціалу
Термін „потенціал” був введений у науковий обіг 10-15 років тому.
Трактування даного терміну означає наявність у когось (окремо взятої
людини, первинного трудового колектива, суспільства в цілому)
прихованих, ще не виявивших себе можливостей або здібностей у
відповідних сферах життєдіяльності. Визначаючи данну економічну
категорію, слід мати на увазі, що потенціал (економічний, виробничий,
трудовий) становить узагальнену, збірну характеристику ресурсів,
прив’язану до місця і часу.
Таким чином, компоненти трудового потенціалу повинні характеризувати:
Психофізіологічні можливості участі в суспільно корисній діяльності.
Можливості нормальних соціальних контактів.
Здібності до генерації нових ідей, методів, образів, уявлень.
Раціональність поведінки.
Наявність знань і навиків, які необхідні певних зобов’язань і видів
робіт.
Пропозиція на ринку праці.
Зазначеним аспектам відповідають наступні компоненти трудового
потенціалу:
здоров’я;
моральність;
вміння працювати в колективі;
активність;
організованість;
асертивність;
освіта;
професіоналізм;
ресурси робочого часу.
Показники, що характеризують ці компоненти, можуть відноситися як до
окремої людини, так і до різноманітних колективів, в тому числі до
персоналу підприємства і населення країни в цілому.
Можливості людини по здійсненню в процесі суспільно-корисної діялності
широкого комплексу функцій (виробничих, організаційно-управлінських,
суспільно-політичних та інших) визначаються такими якостями людини як:
специфічного (трудового) ресурсу і основи виробництва (якостями індивіда
як частини населення);
головної виробничої сили та суб’єкта виробничих відносин (якостями
індивіда як робітника, носія здібності до праці, творця матеріальних та
духовних благ);
члена суспільства (в якості індивіда як особистості, що формується
соціумом, члена асоціації працюючих, учасника управління державними
справами).
В силу цього сукпна здібність до праці, що визначає міру можливої участі
будь-якої людини у суспільно корисній діяльності, може бути
охарактеризована не тільки з боку психофізіологічної придатності і
професіональної підготовленості до виконання конкретних трудових
функцій, але і по часу і витратам праці, а також по ступеню
громадянської і духовної зрілості особистості.
Потенціал, виступаючи в єдності просторових і часових характеристик
концентрує у собі одночасно три рівні зв’язків і відносин:
перший рівень, що відображає минуле, тобто такий, що становить
сукупність властивостей, накопичених системою в процесі її становлення і
обумовлюючих її можливості функціонування і розвитку;
другий рівень, що характеризує теперишнє з точки зору практичного
застосування і використання наявних здібностей;
третій рівень, що орієнтований на розвиток: в процесі трудової
діяльності робітник не лише реалізує свої здібності, але і набуває нових
навичок.
3. Трудовий потенціал робітника
Трудовий потенціал особистості формується під впливом таких якостей, як
уміння і бажання працювати, інійіативність у праці і господарська
заповзятість, творча активність та інше.
Таким чином, можна говорити про трудовий потенціал окремої людини,
міста, області, всього суспільства, оскільки він становить сукупність
усіх здібностей людини до праці.
Вихідною структуроутворюючою одиницею трудового потенціалу є трудовий
потенціал робітника (особистості), що складає основу формування трудових
потенціалів вищих структурних рівнів. Крім того, слід враховувати дві
важливі обставини. По-перше, до моменту зайнятості людини працею
говорити про її робочу силу можна лише умовно як про фізичну та духовну
працездатність взагалі, як про можливий потенціальний трудовий вклад.
По-друге, результат використання індивідуальної робочої сили – це
реальний трудовий вклад робітника, він виражається у конкретному
продукті, а також у певному рівні ефективності праці, який був
досягнутий робітником.
Трудовий потенціал робітника не є постійною величиною, він безперервно
змінюється. Працездатність людини та творчі здібності працівники, що
накопичуються в процесі трудової діяльності, зростають в міру розвитку і
вдосконалення знань і навичок покращення умов праці і життєдіяльності.
Але вони можуть і знижуватись, якщо, зокрема, погіршується стан здоров’я
робітника, жорсткішає режим праці і таке інше.
Трудовий потенціал робітника включає:
психофізіологічний потенціал – здібності і схильності людини, стан її
здоров’я, працездатність, витривалість, тип нервової системи і тке інше;
кваліфікаційний потенціал – обсяг, глибину і різностороннсть загальних і
спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, які обслуговують здатність
робітника певного змісту і складності;
особистісний потенціал – рівень громадянської свідомості і соціальної
зрілості, ступінь засвоєння робітником норм віддношення до праці,
цінносні орієнтири, інтереси, потреби у сфері праці.
Трудовий потенціал робітника залежить від ступеня взаємної згоди у
розвитку психофізіологічного, кваліфікаційного і особистісного
потенціалів.
4. Трудовий потенціал підприємства
По відношенню до підприємства трудовий потенціал становить граничну
величину можливої участі робітників у виробництві, з урахуванням їх
психофізіологічних особливостей, рівня професійних знань, накопиченого
досвіду за наявності необхідних організаційно-технічних умов.
Трудовий потенціал підприємства як система завжди перевищує суму частин,
що її складають – індивідуальних трудових потенціалів окремих
працівників. Об’єднання працівників в єдиний і планомірний
організаційний процес праці породжує ефект колективної праці, який
перевершує суму сил робітників, діючих індивідуально. Таким чином, якщо
сукупність фізичних і духовних здібностей людини є основою трудового
потенціалу особистості, то виробнича сила, яка виникає завдяки спільній
діяльності різних індивидів, складає основу трудового потенціалу
колективу підприємства. При цьому необхідно враховувати, що трудові
колективи володіють різними потенціалами в залежності від
територіального розташування підприємства, галузевої приналежності,
розмірів виробництва, статево-вікової структури та іншого. Крім того,
кожне підприємство має свої особливості формування колективу, трудові
традиції, взаємовідносини між робітниками.
Структура трудового потенціалу підприємства становить співвідношення
різних демографічних, соціальних, функціональних, професійних та інших
характеристик груп робітників і відносин між ними.
У трудовому потенціалі підприємства можна виділити наступні компоненти:
кадровий;
функціональний;
кваліфікаційний;
організаційний.
Кадрова складова включає: кваліфікаційний потенціал (професійні знання,
уміння і навички) і освітній потенціал (пізнавальні здібності).
Професійна структура колективу пов’язана зі змінами в змісті праці під
впливом науково-технічного прогресу (НТП), який обумовлює виникнення
нових і зникнення старих професій, ускладнення трудових операцій.
Кваліфікаційна структура визначається якісними змінами в трудовому
потенціалі (зростання вмінь, знань, навичок) і відображає, перш за все,
зміни в його особистісній складовій.
Організаційна складова трудового потенціал підприємства включає високу
організацю і культуру праці, знаходячи своє відображення у чіткості,
ритмічності, узгодженості трудових зусиль і високого ступеню
задоволеності робітників своєю працею.
Організаційна складова трудового потенціалу багато в чому визначає
ефективність функціонування трудового колективу як системи в цілому, так
і кожного робітника окремо, і з цих позицій безпосередньо пов’язана з
ефективним використанням трудового потенціалу.
5. Трудовий потенціал суспільства
Суспільний трудовий потенціал, що акумулює і синтезує сукпні здбності
до суспільно корисної діяльності працездатного населення, становить
конкретну форму матеріалізації людського фактору, показник рівня
розвитку та межи творчої активності трудящих мас.
У кількісному відношенні суспільний трудовий потенціал характеризує
можливості суспільства по залученню до суспільної праці населення різної
статі та віку (чоловіків і жінок робочого, доробочого та післяробочого
віку).
У якісному відношенні трудовий потенціал суспільства – це його реальні
можливості по реалізації через участь у суспільно корисній праці усього
різноманіття особистих здібностей і якостей: знань, умінь і навичок, які
набуваються людьми в процесі виховання, підготовки до праці,
безпосередньо трудової діяльності, перенавчання ті підвищення
кваліфікації.
Він є похідним від рівня розвитку виробничих сил і стану здоров’я
населення, від утримання загальної і спеціальної освіти, професійної
підготовки, морального виховання, які відображають цілі, кінцеву
спрямованість і соціально-економічні умови формування особистості.
Потенціал суспільства залежить від якісних характеристик сукупної
робочої сили, які визначають рівень розвитку здібностей до праці
(професійної майстерності, інтелекту, творчої активності, мобільності) і
специфіку найважливіших соціально формуючих рис членів суспільства
(відповідальності, справності, дисциплінованості, ініціативності,
організаторських здібностей та інших).
При визначенні величини потенціалу і його використання важливо правильно
вибрати показник вимірювання. У якості основного показника об’єму
використовується чисельність, а показника використання – людиногодина.
Дослідження показуюють, що різниця в оцінці затрат праці у промисловості
країни по величині відпрацьованих людиногодин і середньосписковій
чисельності робітників знаходиться в межах 15%. Відповідно, показник
середньоспискової чисельності робітників, який є змінною величиною, не
може бути еталоном при оцінці величини потенціалу, тому при аналізі
динаміки його можна застосовувати лише з поправочними коефіцієнтами.
Оскільки такі коефіцієнти розробити дуже складно, необхідно знайти новий
об’ємний показник.
Дослідження, які були проведені вітчизняними економістами, показали, що
в якості основного об’ємного показника трудового потенціалу може
виступати лише людиногодина. Вона є стабільною та може застосовуватись в
усіх економічних розрахунках на будь-якому рівні.
Величина сукупного потенціального фонду робочого часу виробничого
колективу становить різницю між календарним фондом (Фк) і сумарними
резрвоутворюючими неявками і перервами (Тн.п.). До нерезервоутворюючих
відносяться регламентовані витрати, які за своєю правовою та економічною
сутностями є необхідними і не можуть служити резервом збільшення часу
безпосередньої роботи (вихідні і святкові дні, основні і додаткові
відпустки та інші законодавчо встановлені неявки і перерви). В цьому
фонді відображається весь об’єм потенційних можливостей працюючих за
будь-який (плановий, звітний) період.
По відношенню до підприємства величина трудового потенціалу визначається
за формулою
Фп = Фк – Тн.п.
або
Фп = Ч*Д*Тсм,
де Фп – сукупний потенційний фонд робочого часу підприємства;
Ч – чисельність працюючих людей;
Д – кількість днів роботи в періоді;
Тсм – тривалість робочого дня, зміни, години.
У загальному вигляді величину трудового потенціалу суспільства (регіону)
можна виразити формулою:
m
Фп.заг. = ?Чі*Тр
i=1
де Фп.заг – потенційний фонд робочого часу суспільства, години;
m
?Чі – чисельність населення по групам, здатного брати участь у
i=1
суспільному виробництві (і=1,2,…m);
m – число груп населення;
Тр – законодавчо встановлена величина часу робіт по групам протягом
календарного періоду (рік, квартал, місяць). Розраховується як добуток
кількості робочих днів в періоді на встановлену тривалість робочого дня
в годинах.
Оскільки трудовий потенціал включає всіх громадян, здатних брати участь
в суспільному виробництві в силу своїх фізичних можливостей, наявних
знань і професійно кваліфікаційних навиків при нормальному рівні
інтенсифікації праці, в розрахунок мають бути включені всі групи
робітників з урахуванням їхніх характерних особливостей.
Таким чином, можемо сказати, що трудовий потенціал людини є частиною
його потенціала як особистості, тобто по відношенню до індивідууму
трудовий потенціал – це частина потенціалу людини, який формується на
основі природних даних (здібностей), освіти, виховання, життєвого
досвіду (таблиця№1).
Таблиця№1
Приклади характеристик трудового потенціалу
Складові трудового потенціалу
Об’єкти аналізу та відповідні їм показники
людина підприємство суспільство
1 2 3 4
Здоров’я Працездатність.
Час відсутності на роботі через хвороби. Втрати робочого часу через
хвороби та травми. Витрати на забезпечення здоров’я персоналу. Середня
тривалість життя. Витрати на охорону здоров’я. Смертність за віком.
Моральність Ставлення до оточуючих. Взаємовідносини між співробітниками.
Втрати від конфліктів. Шахрайство. Ставлення до інвалидів, дітей,
підстаркуватих. Злочинність, соціальна напруга.
Творчий потенціал Творчі здібності. Кількість винаходів, патентів,
раціоналізаторських пропозицій, нових виробів на одного працюючого.
Заповзятість. Прибутки від авторських прав. Кількість патентів і
міжнародних премій на одного жителя країни. Темпи науково-технічного
прогресу (НТП).
Активність Прагнення до реалізації здібностей. Заповзятість.
Організованість та ассертивність Акуратність, раціональність,
дисциплінованість, обов’язковість, порядність, доброзичливість. Втрати
від порушень дисципліни. Чистота. Справність. Ефективна співпраця.
Якість законодавства. Якість дорог та транспорту. Дотримання договорів
та законів.
Освіта Знання. Кількість років навчання у школі та ВУЗі. Доля
спеціалістів з вищою та середньою освітою в загальній чисельності
працюючих. Витрати на підвищення кваліфікації персоналу. Середня
кількість років навчання в школі та ВУЗі. Доля витрат на освіту в
держбюджеті.
Професіоналізм Вміння. Рівень кваліфікації. Якість продукції. Втрати
від браку. Прибутки від експорту. Втрати від аварій.
Ресурси робочого часу Час зайнятості протягом року. Кількість
співробітників. Кількість годин роботи за рік одного співробітника.
Працездатне населення. Кількість зайнятих. Рівень безробіття. Кількість
годин зайнятості за рік.
6. Висновки
Трудовий потенціал — це інтегральна оцінка і кількісних, і якісних
характеристик економічно активного населення.
Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території,
суспільства. Трудовий потенціал складається з багатьох компонентів,
головними з яких є здоров’я, освіта, професіоналізм, моральність,
мотивованість, вміння працювати в колективі, творчий потенціал,
активність, організованість, ресурси робочого часу та ін.
На рівні суспільства ці компоненти можна приблизно оцінити певними
узагальненими показниками:
Здоров’я населення країни характеризується середньою тривалістю життя,
часткою інвалідів, смертністю за віковими групами в залежності від
різних причин, розміром та часткою витрат на охорону здоров’я тощо.
Моральність суспільства визначається його релігійністю, відношенням до
інвалідів, дітей, престарілих, показниками соціальної напруги,
злочинності тощо.
Творчий потенціал і активність проявляються темпами науково-технічного
прогресу в країні, доходами від авторських прав, кількістю патентів та
міжнародних премій і т. ін.
Організованість на рівні суспільства можна оцінити якістю і
стабільністю законодавства, обов’язковістю дотримання законів і угод,
стабільністю політичної ситуації, якістю доріг та громадського
транспорту тощо.
Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років
навчання в розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту в
державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо.
Ресурси робочого часу оцінюються кількістю працездатного населення,
кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю
відпрацьованих людино-днів за рік тощо.
Використана література:
Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина М.Е.
Экономика и социология труда: Учебник для вузов. – М. : ЮНИТИ, 1999. –
407с.
Богиня Д.П., Грішнова О.А.
Основи економіки праці: Навч. Посібник. – К. : Знання-Прес, 2000. – 313
с.
Есинова Н.И.
Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб. Пособие. – К. :
Кондор, 2003. – 464 с.
Петюх В.М.
Ринок праці: Навч. Посібник. – К. : КНЕУ, 1999. – 288 с.
5. Тучков А.И.
Экономика труда: Учебное пособие. – М. : ИКФ «ЭКМОС», 2001. – 240
с.
Зміст:
Вступ.
2. Сутність трудового потенціалу.
Трудовий потенціал робітника.
Трудовий потенціал підприємства.
Трудовий потенціал суспільства.
Висновки.
7. Використана література.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
