Реферат з культури
Мистецький український рух
Друга світова війна завдала нищівного удару по українській літературі.
Окупація Волині та Галичини більшовиками знищила всю пресу, яка
видавалася на цих землях, а більшість критиків та письменників змушені
були емігрувати. За часів німецької окупації була виключена можливість
заснування та роботи різних літературних груп і організацій. Був
дозволений лише Союз письменників та журналістів з осередком у Львові.
На іншій території України українська література не визнавалася і тому
була неможливою будь-яка легальна видавнича діяльність. Спроби
організувати незалежні українські видання(“Українське слово” та
“Літаври” у Києві) були подавлені, а видавці та редактори знищені (
Олена Теліга, Іван Ірлявський та ін.). У Західній Україні режим окупації
був трохи ліберальніший: дозволена самостійна видавнича діяльність
(“Українське видавництво”). Але попри всі негаразди було створено низку
творів, відзначених та нагороджених. Представники української
інтелігенції в еміграції намагалися консолідувати мистецькі сили, щоб
далеко від рідної землі підтримувати та розвивати українське слово. Так
у вересні 1945 році, в місті Фюрті(Німеччина) було засноване
літературне об’єднання українських письменників в еміграції
МУР(Мистецький Український Рух), який ставив перед собою мету: у
високомистецькій та досконалій формі служити своєму народові, відкидаючи
при цьому все, ідейно вороже українській ідеї. Об’єднання було відкрите
для всіх діячів слова та художників.
Ідея створення Мистецького українського руху належить групі літераторів,
які опинилися за межами Радянського Союзу після війни: І. Багряного
(голова об’єднання), В. Домонтовича, Ю. Косача, І. Костецького, І.
Майстренка, Ю. Шереха (Шевельова). . Очолював організацію, що
нараховувала бл. 60 членів, У. Самчук. МУР намагався об’єднати всіх
визначних українських письменників за кордоном, які стояли на засадах
національної ідеології, та стати центром творчих дискусій між
представниками різних стилів і напрямків у тогочасній українській
еміграційній літературі.МУР був організацію, яка мала б консолідувати
українських культурних діячів, безвідносно до їхнiх ідеологічних
переконань. З МУРом пов’язані імена таких першорядних письменників, як
Віктор Петров- Домонтович, Ігор Костецький, Євген Маланюк, Юрій
Шерех-Шевельов… Всі вони активно співпрацюють у багатьох мурівських
журналах, зокрема в мюнхенській «Арці», яка була одним iз кращих
українських видань ХХ століття. І взагалі, це є перша післявоєнна
літературна організація.
Митці, які входили до Муру, були свідомі того, що мали виконувати
провідне завдання: мистецькими засобами творити синтетичний образ
України, її духовність у минулому, теперішньому та майбутньому. Завдання
українського мистецтва, як вбачали засновники Муру, в основному ті самі,
що і десяток років тому: беззастережно, повно та віддано стояти на
сторожі інтересів нації, що боролася в усі часи за утвердження себе в
правах, які їй належать. Мур об’єднував митців різних стилів та
напрямків саме для того, щоб підкреслити, загострити, збагатити всі
стилі, ідеї та напрямки. І завданням, яке ставила перед собою
організація, було: велика свобода в ідеї та вислові, повний творчий вияв
особистості. Відкидалася будь-яка політична заангажованість, література
повинна перестати служити політиці.
21 – 23 грудня 1945р. у Ашаффенбурзі був проведений Перший з’їзд
організації поетів та письменників “Мистецький український рух”, головою
якого було обрано Уласа Самчука.
При націоналістично зорієнтованому “Часі” виходила “Мала бібліотека
Муру”. Саме тут вийшли друком: вступ до “Попелу імперій” Юрія Клена з
післямовою Г.Шевчука, розділи з “Юності Василя Шеремети” У.Самчука з
післямовою Б.Подоляка, “Оповідання про переможців” І.Костецького з
післямовою В.Державина. При демократично зорієнтованому часописі “Наше
життя” вийшла друком новела Ю.Косача “Ноктюрн б-моль” з післямовою Г.
Шевчука. Загалом у “ Малій бібліотеці Муру” було заплановано понад
двадцять книжок.
Пізніше була створена видавнича комісія Муру, яка давала дозвіл
поставити на виданні марку “Золота Брама”, що свідчило про апробацію
даної книжки Муром і гарантією високого рівня твору. З цією маркою
вийшло чимало видань.
Організація українських письменників в еміграції пережила багато
внутрішніх та зовнішніх суперечностей і труднощів. Через фінансові
труднощі всі її періодичні видання були неперіодичними. Окрім серії
“Мала бібліотека Муру”, видавалося також декілька газет та журналів:
“Рідне слово”, “Українська трибуна” (Мюнхен), “Заграва” (Авсбург),
“Літературно-науковий вісник”(Гайденава), “Українські вісті” (Ульм),
“Неділя”(Авсбург), “Час”(Фюрст). Виходив журнал “Литаври”(Зальцбург), де
співробітничали Юрій Клен, І.Кошелівець, Ю.Лавріненко, І.Качуровський.
Найбільш представницькою була “Арка”, що виходила у Мюнхені, і
проіснувала аж два роки (1 9 47-1949). Тут з’являлися художні твори,
рецензії, мистецтвознавчі, філософські та культурологічні статті,
критичні огляди. У 1946р. І.Качуровський підготував та видав збірник
“Хорс” і “Календар-альманах за 1947 рік”.
У березні 1947р. в Ульмі відбувся другий з’їзд Муру, головою якого знову
було обрано У. Самчука, заступником Ю.Шереха. Центром уваги з’їзду були
літературно-творчі питання: доповіді Ю.Шереха “Року Божого 1946”,
В.Державина “Наша літературна проза 1946 – початку 1947 року”. Обидві
доповіді були продовженням дискусії в межах Муру. Спеціальна доповідь
Ю.Косача про “Обрії нової драми” була присвячена обговоренню проблем
сучасної західноєвропейської та української драми.
У Майнц-Кастелі у листопаді 1947р. було проведено драматичну
конференцію. Це була перша спроба (і єдина за всю історію існування
Муру) перейти від критико-теоретичних питань до обговорення конкретних
творів. На цій конференції, окрім творів “Домахи” Л. Коваленко,
“Morituri” І. Багряного, “Близнята ще зустрінуться” І.Костецького, була
прочитана драма У. Самчука “Шумлять жорна”. Цей твір так і не побачив
світу після переїзду письменника до Канади; є примірник часопису “Вежі”,
де було надруковано лише частину драми.
У ІІ пол. 1947р. почав виходити літературно-мистецький місячник “Арка”,
що був задуманий спершу при газеті націоналістичного спрямування
“Українська трибуна”. Але через певні обставини журнал почав виходити у
співпраці з видавничою комісією Муру. Головним редактором журналу був В.
Домонтович, якого пізніше замінив Ю.Шерех. Хоч журнал мав успіх серед
інтелігенції, через грошову реформу в Німеччині він припинив існування.
У квітні 1948 р. на третьому й останньому з’їзді Муру почали проявлятися
особисті конфлікти, створені переважно політикою партій, що призвело до
загибелі організації.
Використана література:
1. Ковалів Юрій. Українська література в історичному інтер’єрі //
Українська мова та література. – 2003.
2. Павличко Соломія. Мур як епоxа і як дискурс // Проза про життя інших.
– К., 2003.
3. Шерех Юрій. Третя сторожа: Літ. Мистецтво. Ідеології. – К.: Дніпро,
1993.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
