Реферат на тему:
ЕРНЕСТ ХЕМШГУЕЙ
(1899-1961)
Е. Хемінгуей – американський прозаїк і журналіст, лауреат Нобелівської
премії (1954), один з найпопулярніших письменників XX ст. Розробив нові
принципи художньої прози, що ґрунтувалися на своєрідній «спартанській
естетиці». У цілому його творчість відтворювала духовну біографію
покоління західної інтелігенції, на долю якого випало пережити дві
світових війни. Пройшовши разом зі своїми сучасниками шляхом страшних
випробувань, тотальних розчарувань, зневіри, втрати колишніх ідеалів,
Хемінгуей, одначе, не зрікся гуманістичних позицій. У своїх творах він
послідовно обстоював моральні засади буття, що, на його думку, були
укорінені в самій особистості, необхідність боротьби людини за власне
життя й гідність. І славнозвісний хемінгуеєвський «герой кодексу», і
багато в чому близький до нього письменник, який завжди перебував у
епіцентрі історичних конфліктів та залюбки вдавався до ризикованих
пригод, десятиліттями слугували за життєвий еталон численним читачам із
різних країн світу.
21.07.1899 р. – народився в передмісті Чикаго в родині лікаря. Навчався
в школі; у старших класах співпрацював у шкільних часописах.
1917р. – після закінчення школи виїхав до Канзас-Сіті, де влаштувався
репортером у газеті «Стар». У цей період Хемінгуей засвоює засади
журналістського ремісництва і знайомиться з життям великого
американського міста.
1918 p. – як водій американського загону Червоного Хреста прибув на
фронт Першої світової війни. Після важкого поранення три місяці
перебував у госпіталі, після чого демобілізувався.
1919-1921 pp. – працював постійним співробітником канадської газети
«Торонто дейлі стар». У Чикаго зблизився з гуртом літераторів, що
згрупувалися навколо вже визнаного американського письменника
Ш.Андерсона. Для Хемінгуея розпочався тривалий період учнівства.
1922 р. – переїхав до Парижа, звідки надсилав європейські кореспонденції
до торонтської газети. Знайомиться із зірками англомовної прози – Г.
Стайн, Дж. Джойсом та ін.
1923 р. – накладом 300 примірників вийшла перша книжка «Три оповідання й
десять віршів». Незабаром письменник відмовився від професійної
журналістської діяльності й присвятив себе художній прозі.
1925 p. – була надрукована книжка оповідань «У наш час», яка принесла
авторові відомість.
1926 p. – опублікував роман «Фієста» (друга назва «І сходить сонце»), що
привернув до письменника увагу критиків і перекладачів інших країн.
1929 р. – завершив роботу над романом «Прощавай, зброє!», який уславив
митця у світі.
1930 р. – оселився на півдні Флориди. Саме тут утвердився славнозвісний
хемінгуеївський спосіб життя, складовими якого були рибальство,
полювання та заняття боксом.
1937 р. – як представник американської телеграфної агенції прибув до
Іспанії, охопленої війною. Взяв участь у кінозйомках іспанської війни.
Ці враження лягли в основу роману «По кому подзвін» (1940), видрук якого
сягнув мільйонного накладу. Упродовж Другої світової війни ніс секретну
воєнно-морську службу на своєму катері «Пілар», озброєному спеціальною
апаратурою, що дозволяла стежити за німецькими підводними човнами; був
воєнним кореспондентом в Англії, брав участь у бойових вилітах і
бомбардуваннях Німеччини та окупованої Франції, воював на боці
французьких партизанів.
1950 р. – вийшов друком твір «За рікою, в тіні дерев».
1952 р. – написав повість-притчу «Старий і море», що була відзначена
премією Пулітцера.
1960 р. – написав книжку спогадів про свої молоді роки в Парижі, що була
опублікована вже посмертно під назвою «Свято, яке завжди з тобою».
Від 1960 р. внаслідок глибокої духовної кризи проходив курси лікування в
спеціалізованій клініці.
2.07.1961 р. — вчинив самогубство.
За всього свого новаторського характеру творчість Е. Хемінгуея загалом
розвивала традиції американської літератури. З-поміж найближчих його
попередників дослідники називають Марка Твена, Г. Мелвілла, Джека
Лондона. Попри те, що значну частину життя письменник провів за межами
США, чимало його творів містили критику «американського способу життя» й
«американської мрії». Одним з найулюбленіших письменників Е. Хемінгуея
був «неоромантик» Дж. Конрад.
Величезну роль у становленні його світобачення відіграв досвід Першої
світової війни: саме з вираження критичного духовного стану покоління,
цією війною травмованого (так зване «втрачене покоління»), й розпочалася
світова слава митця. Іншим суттєвим чинником формування письменницького
«я» Хемінгуея стали роки учнівства у таких майстрів слова, як ПІ.
Андерсон, Г.Стайн, Дж. Джойс. Самобутність його художньої прози
зумовлювали також репортерська діяльність з її настановою на «звітове»
відтворення сухої «правди факту» та власна біографія, багата гострими
сюжетами й позначена причетністю до історичних вибухів сучасної доби.
Певною мірою творчість Хемінгуея дотична до «літератури
екзистенціалізму».
Художній світ Е. Хемінгуея вирізняють:
• тема «втраченого покоління» й пов’язані з нею антивоєнний пафос,
настрої недовіри до ідеологічних тенет, патетики, будь-яких піднесених
слів;
• відтворення екзистенційної «межової» або «екстремальної» ситуації, за
умов якої людина проходить головне моральне випробування;
• трагічне переживання скінченності буття й пов’язана з ним тема
насолодження радощами життя й природою;
• відображення крайнього неблагополуччя сучасної людини, її зовнішньої
невлаштованості й внутрішньої спустошеності;
• «герой кодексу», який виявляє мужність і стоїцизм перед ворожими
силами, бореться зі «злою долею» й при цьому діє «за правилами гри», що
передбачають збереження честі, гідності, здатності до дружби та любові;
• маніфестація своєрідного культу моральної сили, яка спрямована
всередину особистості й слугує її утвердженню;
• змалювання ситуації внутрішньої перемоги людини навіть за умови
зовнішньої її поразки; тема непереможності особистості;
• заміна «опису» «показом»;
• економічність, лаконічність і достеменність художнього зображення;
суха манера письма; поєднання «документалістських» принципів оповіді
(завдяки яким стиль художнього твору зовнішньо уподібнюється до
стислого репортерського звіту) з багатим емоційним та психологічним
підтекстом;
• широке використання прийомів монтажу, можливостей ритму художньої
прози, лейтмотивів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
