.

Потенціал та перспективи економічної інтеграції країн Центральної та Східної Європи (СНД, ЧЕС, Центрально-європейська ініціатива, Єврорегіон “Карпати”

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2386
Скачать документ

Реферат з міжнародних відносин

Потенціал та перспективи економічної інтеграції країн Центральної та
Східної Європи (СНД, ЧЕС, Центрально-європейська ініціатива, Єврорегіон
“Карпати” та ін.).

Своє місце у світовому інтеграційному процесі Україна намагається
визначити через власну багатовекторну зовнішньоекномічну стратегію. Суть
цієї стратегії – в поширенні національних економічних інтересів на всі
континенти в поєднанні з активним розвитком зовнішньоекономічних
зв’язків з окремими, пріоритетними країнами чи групами країн кожного з
континентів.

Особливість України полягає в тому, що їй доводиться водночас вирішувати
кілька досить складних проблем:

· утвердження своїх позицій у світовій співдружності як суверенної
незалежної новоутвореної держави через подолання суттєвих як внутрішніх,
так і зовнішніх перешкод на цьому шляху;

· утвердження своїх позицій як суб’єкта міжнародних економічних відносин
в інституційно збалансованому світовому господарстві, причому суб’єкта
нового, мало знаного у світі, з обмеженим досвідом і відсутніми
традиціями;

· просування в європейський і євроатлантичний економічний простір з
пріоритетним наміром вступити у переспективі до ЄС;

· розвиток дво- і багатосторонніх відносин з країнами Центральної і
Східної Європи через інтеграційні зв’язки;

· упорядкування взаємозв’язків з країнами Співдружності Незалежних
Держав – СНД, — особливо з Російською Федерацією.

1. Щодо утвердження позицій як повноправний суб’єкт МЕВ, головною ланкою
тут буде поступове входження України до міжнародних організацій типу
ГАТТ-ВТО — приєднання до неї залишається проблематичним, співпраця з
МВФ, Світовим банком. Європейським банком реконструкції і розвитку –
його членом Україна стала в серпні 1992 р., тощо.

2. Просування до європейського та євроатлантичного економічного простору
Україна прагне здійснювати через розвиток практичного співробітництва з
Західноєвропейським союзом та Європейським союзом.

У цьому зв’язку слід нагадати, що Європейським Союзом навіть прийнята
спеціальна Програма дій по відношенню до України, а в 1994 р. підписана
Угода про партнерство і співробітництво.

Розвиток інтеграційних зв’язків з країнами Центральної і Східної Європи
здійснюються, наприклад, через багатостороннє співробітництво в межах
Центральноєвропейської ініціативи – ЦЕІ, до якої Україна приєдналася в
1996 р., а також такої субрегіональної інтеграційної структури як
центральноєвропейська асоціація вільної торгівлі – СЕFТА, приєднання до
якої ще попереду.

З метою інтегрування до світового та європейського економічного простору
Україна активно співпрацює з країнами причорноморської зони, що
об’єдналися в Чорноморське економічне співробітництво – ЧЕС.

Декларацію для створення цього перспективного міжнародного економічного
інтеграційного об’єднання було підписано в червні 1992 р. у Стамбулі. На
початок 1997 р. до ЧЕС входили: Азербайджан, Албанія, Вірменія, Греція,
Грузія, Болгарія, Молдова, Російська Федерація, Румунія, Туреччина,
Україна.

Зацікавленність щодо ЧЕС проявляють також Італія, Ізраїль, Польща,
Словаччина.

Країни, що об’єдналися навколо Чорноморського економічного
співробітництва, покладають надії з його допомогою:

– визначити пріоритетні напрямки співробітництва;

– вирішити питання лібералізації зовнішньоторговельних режимів;

– зняти перешкоди на шляху до вільної торгівлі в Чорноморському регіоні;

-створити передумови для формування до 2010 р. зони вільної торгівлі в
причорноморському економічному просторі. В 1997 р. в межах ЧЕС розпочав
свою діяльність Чорноморський банк торгівлі і розвитку – ЧБТР із
«штаб-квартирою» в Солоніках (Греція).

Банк покликаний:

– створити умови, що дали б можливість країнам-учасницям здійснювати
спільні проекти в торгівлі, промисловості,

транспорті, зв’язку, енергетиці;

– сприяти розвитку АПК, туризму, вирішенню екологічних проблем в басейні
Чорного моря. На початок 1997 р. угода про створення чорноморського
банку торгівлі і розвитку ратифікована 8 із 12 країнами-членами ЧЕС.
Україна ратифікувала її в 1998 році.

Україна є одним із 33 членів Співдружності Придунайських країн, що,
починаючи з 1991 р., намагаються об’єднати зусилля з метою вирішення
проблем екології та судноплавства на Дунаї.

Приблизно такий же характер має інтеграційне об’єднання Карпатський
Єврорегіон: Україна, Польща, Угорщина, Словаччина. Регіон має: площу
понад 100 тис. кв.км, населення більше 12 млн. чол. Проблеми:
екологічний захист, раціональне користування, репродукція (відновлення),
збереження фауни і флори.

Членство України в Співдружності Незалежних Держав – СНД поки що
малоефективне як для неї, так і для більшості інших нових незалежних
держав – ННД. Такий висновок підтверджується багаторічним
функціонуванням цього «пострадянського» угрупування, яке створювалося
переважно з метою «цивілізованого розводу» бувших союзних республік, а
потім стало механізмом реалізації Москвою її імперсько-союзних амбіцій.

На сьогодні СНД так і не стала справжньою співдружністю справді
незалежних держав.

Досі так і не створені механізми реалізації сотень прийнятих за минулі
роки багатосторонніх угод, які мали б працювати в ім’я як національних
інтересів кожної країни-учасниці, так і в ім’я спільних інтересів.

Досі співробітництво в економічній сфері між суб’єктами СНД розвивається
переважно на двосторонній основі. До цього часу залишаються не
розв’язаними питання:

– про Концепцію економічного інтеграційного розвитку СНД;

– про Основи заходів поетапного (щорічного) інтеграційного розвитку
співдружності;

– про Положення щодо порядку застосування ПДВ і акцизів на поставки
товарів, та послуг у виробничій кооперації при розрахунках між
господарюючими суб’єктами держав-учасниць СНД;

– про Конвенцію щодо захисту прав інвесторів тощо.

Україна бере участь в обговоренні переважно тих питань, яю відповідають
законодавству нашої країни. –

Однією з проблем СНД є той факт, що все ще залишаються напруженими
стосунки між Україною та Російською Федерацією. Москва фактично не
сприймає Україну як рівноправного партнера.

Не вирішеними залишаються (на початок 1999) найважливіші та найгостріші
проблеми двосторонніх відносин:

· підписання базового політичного договору як основи розвитку
рівноправних партнерських міждержавних відносин;

· делімітація і демаркація державного кордону як однієї з головних ознак
державності України і визнання цієї державності Російською Федерацією;

· заключення угоди про умови та строки перебування частин російських
військово-морських сил в Криму. Головна причина такого ‘стану – позиція
Москви. Щоправда, українська сторона також не завжди послідовна щодо
вирішення зазначених та ряду інших проблем. Як би там не було,
напруженість в українсько-російських відносинах не лише не прискорює
входження України до Європи, а навпаки, гальмує цей процес. Не на
користь вона і СНД.

В даній ситуації Україні не вистачає:

– з одного боку: твердої і послідовної лінії на поступову (без коливань)
інтеграцію до світових і європейських структур;

– з іншого: тієї ж твердості та послідовності у здійсненні реформування
власного суспільства.

Без успішних реформ, без появи ознак економічного зростання держави і
підвищення життєвого рівня громадян буде неможливою ні утвердження у
світовому співтоваристві, ні інтеграція до європейських та
євроатлантичних структур, ні субрегіональне самоутвердження в
Центрально-Східній Європі, ні повноцінна і тривала нормалізація відносин
з СНД в цілому із Російською Федерацією зокрема.

Саме такими уявляються перспективи участі України у світовому і
європейському інтеграційних процесах.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020