РЕФЕРАТ
з дисципліни “Міжнародні економічні відносини”
на тему: “Велика сімка”
У світі розрізняється три великі групи країн: індустріально розвинені
країни, країни, що розвиваються, та країни із перехідною економікою.
Основою промислово розвинених країн є невелика кількість держав,
об’єднаних під умовною назвою “Велика сімка”.
Країни “Великої сімки” – це Великобританія, Італія, Канада, Німеччина,
США, Франція та Японія.
Останнім часом таке групування держав за рівнем їх розвитку (стосовно
того, що країни “Великої сімки” належать до індустріально розвинених
держав) не завжди є доцільним. Оскільки в останні роки усе частіше
говорять про існування “Великої вісімки”, а не “Сімки” – до цієї групи
відносять і Російську Федерацію, яка не є промислово розвиненою країною.
Така градація стала можливою у зв’язку з тим, що були переглянуті та
дещо змінені критерії належності тієї чи іншої держави до “Великої
сімки”. Зокрема, якщо раніше основною підставою для “зарахування” до
складу “Великої сімки” був її статус провідної промислово розвиненої
країни, то сьогодні важливу роль відіграє також суспільно-політичний
фактор – Росія, наприклад, суттєво впливає на своїх сусідів, особливо по
СНД, що змушує інші держави рахуватися з нею, запрошуючи до участі в
саммітах “Великої сімки”. Ось чому інколи у закордонних виданнях
зустрічається позначення “Велика 7 + Росія”.
У даному випадку ми збережемо традиційну назву та склад членів “Великої
сімки”.
На сучасному етапі розвитку світової економіки в цілому та економік
окремих країн виникла нагальна потреба об’єднання зусиль впливових та
промислово розвинених країн для вирішення багатьох проблем, у тому числі
і глобальних проблем людства. “Велика сімка” покликана виступати з
пропозиціями щодо застосування якихось нових заходів із вирішення цих
проблем.
У 2003 році лідери країн “Великої сімки” та Президент Російської
Федерації на самміті в Сі-Айленді (шт. Джорджія, США) визначили перелік
тих питань, над якими організація буде працювати найближчим часом. До
них увійшли питання:
виробництва зброї масового ураження;
міжнародний тероризм;
транспортної безпеки;
миротворчої діяльності;
проблема бідності;
проблема поширення СНІДу;
проблема поширення поліомієліту;
проблема голоду;
демографічна проблема;
проблема державного втручання в економіку;
питання кліматичних змін і глобального потепління.
Щоб упевнитись у доцільності існування “Великої сімки”, варто розглянути
успіхи, вже досягнуті тісною співпрацею даних країн у розв’язанні
зазначених завдань, а також виокремити невирішені питання.
Для урегулювання проблем голоду та бідності в країнах, що розвиваються,
були запрошені лідери Алжира, Бахрейну, Йорданії, Тунісу, Йомена та
інші. На сьогоднішній день уже набув чинності договір між главами
зазначених держав про надання гуманітарної допомоги населенню країн, що
розвиваються. Також “Велика сімка” пропонує власний план залучення до
цих держав іноземних інвестицій для створення додаткових робочих місць.
Як відомо, у деяких країнах, що розвиваються, на СНІД хвора майже
четверта частина усього населення держави. Країни “Великої сімки” за
участі благодійних організацій фінансують відповідні програми
запобігання подальшого поширення “чуми ХХ століття”. Причому в даному
випадку Росія виступає не як країна, що надає допомогу іншим, а як та,
що її одержує. За програмою “Великої сімки” у Росії створена благодійний
фонд PAS (Protect AIDS Siberia), яка фінансується США, Німеччиною,
Канадою та їх благодійними організаціями.
Після подій 11 вересня 2001 року з ініціативи США “Велика сімка”
застосовує на території своїх держав та держав – пунктів кінцевого
призначення (особливо у авіаперевезеннях) посилені заходи транспортної
безпеки. Як не дивно, провідну роль у вирішенні транспортного питання
посідає Росія, яка після захоплення заручників у Беслані суттєво
збільшила охорону в аеропортах, тривалість та якість перевірок та вперше
в світі ввела систему “рентгену” (щоб не піддавати пасажирів
необхідності особистого огляду, дозволяється перевірити особу на
апараті, схожому на рентгенівський, що дає такі ж результати, як і
подібний огляд багажу, котрий практикується в усіх аеропортах
десятиліттями).
“Велика сімка” в 2004 році розробила Протокол про зменшення викидів до
атмосфери шкідливих речовин. Але даний протокол набуде чинності тільки в
тому випадку, якщо його ратифікують 55 держав, причому серед них повинні
бути країни, що відповідають за 55 % викидів парникових газів (основний
парниковий газ – СО2, на його долю припадає близько 80 % парникового
ефекту, приблизно 20 % дає метан (СН4), внесок решти газів: N2O, HFCs,
PFCs, SF2 – 2-2,5 %). Частка Росії складає близько 17 %. Згідно із
Протоколом розвинуті країни, що ратифікують його, зобов’язані до 2008 –
2012 рр. скоротити свої викиди парникових газів не менше, ніж на 5 % від
рівня 1990 року. При цьому існує диверсифікація держав за рівнем їх
викидів – зокрема, самі країни “Великої сімки” та деякі країни-учасниці
Євросоюзу повинні досягти зменшення на 8 % від рівня 1990 року.
Демографічна проблема пов’язана, передусім, із старінням націй в країнах
“Великої сімки”. Його ще інколи називають “старінням золотого мільярду”.
Ця проблема є однією з причин спаду темпів росту економік промислово
розвинених країн у зв’язку із поступовим зменшенням працездатного
населення. Заходом, до якого вдалось керівництво держав “Великої сімки”,
є стимулювання зростання народжуваності шляхом збільшення соціальних
виплат на утримання дитини та пропаганди в засобах масової інформації.
Для запобігання можливого зменшення працездатного населення уряди країн
домовились про пом’якшення умов в’їзду на їх територію іноземців, котрі
прибули в пошуках роботи.
Для боротьби із міжнародним тероризмом, а відповідно для перекриття
можливих шляхів його фінансування, щорічно група з фінансових операцій
країн “Великої сімки” FATF (Financial Action Task Force) опублікувала
чорний список, що складається з держав, які не хочуть співпрацювати з
іншими країнами у боротьбі з відмиванням грошей. Є ряд країн, котрі
потрапляють до цього списку щорічно: Гватемала, Домініка, Єгипет,
Ізраїль, Індонезія, Острови Кука, Ліван, Маршальські Острови, М’янма,
Науру, Нігерія, Ніуе, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Крістофер і Невіс,
Філіппіни та інші.
Для порівняння нагадаємо, що кілька років тому особливу увагу в
документах FATF було приділено Росії, з якої лише 1998 року, за даними
FATF, через офшорні банківські рахунки в Науру переведено $70 млрд.
Відтак “Велика сімка” змусила Росію ухвалити законопроект для боротьби з
відмиванням грошей. Зокрема відповідно до цього законопроекту всі
операції на суму, яка перевищує 600 тисяч рублів, підлягають
обов’язковому контролю.
Україна свого часу також була включена до чорного списку. Тоді FATF
висунула вимоги щодо збільшення відкритості української економіки. На
сьогоднішній день США вважає, що Україна не виконала ці вимоги повністю,
що є однією із причин впровадження по відношенню до українців, котрі
підозрюються у корупції, додаткових санкцій (заборона в’їзду на
територію США, замороження усіх рахунків цих осіб у США тощо). Як
бачимо, не завжди країни “Великої сімки” дотримуються загальних правил,
інколи санкції вводяться в односторонньому порядку без узгодження з
іншими членами “Великої сімки”. Це пов’язано у першу чергу із тим, що
підписання угод в рамках “Великої сімки” не перешкоджає державі
керуватись власними інтересами і приймати власні рішення.
Для згортання програм розробки та виробництва зброї масового ураження за
пропозицією США (за наявності неспростовних доказів) щодо
країни-розробника застосовуватимуться санкції економічного характеру аж
до можливості економічної блокади на зовнішньому ринку.
На думку експертів країн “Великої сімки” для їхньої економіки
характерною та актуальною залишається проблема втручання держави у
механізм ринкових відносин.
Основним аспектом цієї проблеми є питання високих соціальних виплат по
безробіттю. Зокрема в Німеччині спільна дія тамтешньої податкової
системи та системи соціального страхування призводять до того, що
держава практично гарантує, що жоден годувальник у сім’ї з двома дітьми
не буде отримувати менше 1500 євро на місяць, навіть якщо він взагалі не
буде працювати. Фактично, Німеччина говорить своїм некваліфікованим
робітникам, щоб ті навіть не брались за роботу. В свою чергу від цього
страждає малий та середній бізнес, а держава, встановивши посилений
контроль за імміграцією працездатного населення та ускладнивши норми
проходження контролю для іноземців, майже унеможливлює навіть
використання дешевої робочої сили із постсоціалістичних країн. Схожа
ситуація, але із деякими специфічними особливостями, спостерігається і в
інших країнах “Великої сімки”.
Методом вирішення цього питання є не тільки коригування ставок
оподаткування та розмірів соціальних виплат, котрі носять технічний
характер і не зчинять негайного та дуже потужного впливу на поведінку
людей. Уряди країн “Великої сімки” на даний момент співпрацюють у сфері
можливості створення системи привабливих стимулів для праці, особливо
для молоді.
Як висновок, можна сказати про те, що “Велика сімка” має на меті
вирішення багатьох питань, важливих не тільки для її учасників, а й для
усього людства. Вона намагається здійснювати конкретні заходи щодо
розв’язання цих проблем за рахунок тісної співпраці між керівництвом
держав, з іншими країнами та з інтеграційними угрупуваннями.
Ми намагались показати важливість існування “Великої сімки” (або
сучасної “Великої вісімки”) через наведення конкретних прикладів
спільної діяльності країн для досягнення єдиних цілей.
Використана література:
Пузакова Е. П. Международные экономические отношения. – Ростов-на-Дону:
2000.
Рыбалкин Е. В. Международные экономические отношения. – Москва: 1997.
Інтернет-ресурси:
HYPERLINK http://www.golosiyiv.kiev.ua www.golosiyiv.kiev.ua
HYPERLINK http://www.ji-magazine.lviv.ua www.ji-magazine.lviv.ua
HYPERLINK http://www.kontrakty.com.ua www.kontrakty.com.ua
HYPERLINK http://www.online.gazeta.lviv.ua www.online.gazeta.lviv.ua
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
