UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська мова з погляду походження. Тюркізми (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3118
Скачало1226
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з мовознавства на тему:

 

Українська мова з погляду походження. Тюркізми

 

 

 

ВСТУП

 

Українська мова за час свого багатовікового розвитку перебувала у

контактах із сусідніми і віддаленими мовами. Ці контакти найбільшою

мірою виявилися у запозиченні численних слів, які органічно входили до

лексичної системи української мови, у багатьох випадках повністю

адаптуючись у ній. Лексичні запозичення становлять одне з джерел

словотворення, а також є одним із чинників розвитку кожної мови,

української зокрема.

 

УКРАЇНСЬКО-ТЮРКСЬКІ МОВНІ КОНТАКТИ сягають часів ранньої

східнослов’янської доби, коли степи Півн. Причорномор’я контролювалися

тюркомовними кочовими племінними об’єднаннями гунів (4 - 5 ст.),

аварів-обрів (6 ст.), булгарів (6 - 7 ст.) та хозарів (7 - 10 ст.), яких

витіснили печеніги (9 - 11 ст.), що, в свою чергу, поступилися

кипчакам-куманам-половцям (11 - 13 ст.), а останні — кримським татарам

та ногайцям Золотої Орди.

 

Діалектно неоднорідні мови гунів, аварів, булгарів та хозарів, що разом

із сучасною чуваською мовою становлять булгарську групу тюркських мов,

значного впливу на українські територіальні діалекти доби Київської

Русі, очевидно, не мали. Проте сліди цих контактів спостерігаються не

тільки у вітчизняних писемних пам’ятках (булгаризми тивун/тиун,

каган/коган, хоть ‘жінка’, хинове ‘гунни’, болярин боярин, лошадь,

сапог, Тьмуторокань, Борис, Боян/Баян тощо), а й у сучасній українській

мові: ватаг, хазяїн (давньорус. хозя), ковер (кримськотатар. кийиз

‘повсть’), харалуг, харалужний, корогва (давньорус. хорюгъвъ), лоша,

сагайдак/ сайдак, колчан, р. Сутень, буланий, карий тощо. Певний вплив

на українські діалекти старокиївської доби мали печенізька та половецька

мови. Прямим нащадком першої є гагаузька мова (в Одеській області та

ін.). Половецька ж лягла в основу кипчацьких мов кримського ареалу —

кримськотатарської, караїмської (з домішкою хозарського субстрату),

вірмено-кипчацької та урумської (з помітним румейським субстратом).

Близькоспорідненість цих мов ускладнює послідовне розмежування

відповідних запозичень. Проте пам’ятки давньоруської писемності з

українських територій («Повість временних літ», Київський літопис,

Галицько-Волинський літопис, «Слово о полку Ігоревім» та ін.) і дані

порівняльно-історичних досліджень вказують на велику кількість (близько

1 500 загальних і власних назв) печенізьких та половецьких запозичень.

Впливи цього часу були взаємними, про що можна з певністю говорити,

посилаючись на пам’ятку половецької мови «Codex Gumanicus» за рукописом

середини 14 ст., де зустрічається ряд характерних східнослов’янізмів:

izba ‘кімната’, kukel ‘кукіль’, ous ‘жито, збіжжя’, ре? ‘піч’, salam

‘солома’, samala ‘смола’, yrs ‘рысь’ (із типовим надставним ы - перед

р).

 

З розвитком козацтва й чумацтва тюркський вплив на лексику української

мови ще більше зростає. Запозичення стосуються передусім козацького й

чумацького побуту: козак (грец. фіксація 1308 з Судака ?????), чумак,

товариш, отаман, осавул, джура, кіш, кочувати, бунчук, шаровари, штани,

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ