UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоходження і розвиток української літературної мови (реферат)
Автор
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6015
Скачало2409
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з мовознавства

 

Походження і розвиток української літературної мови

 

Літературна мова на Україні в своєму іст. розвитку пройшла кілька

досить виразно відмежованих періодів: давня доба охоплює 10 — 13 вв.,

сер. — 14 — 18 і нова 19 — 20 вв. Досить кардинальні зміни в типі Л. м.

на межах періодів зумовлені змінами в політ. і культ. історії України.

 

Л. м. давньої доби засвідчена для Києва церк. й наук. текстами,

починаючи від сер. 11 в. і грамотою 1130, для Галичини церк. текстами

від кін. 11 в. і грамотами від сер. 14 в., які відбивають почасти

попередню традицію, безпосередньо не збережену. Пам’яток з Чернігова,

Тмуторокані, Переяслава нема або майже нема, тому судити про Л. м. цих

князівств можна лише порядком гіпотез. Крім церк. і наук. жанрів, той же

варіянт Л. м. представлений матеріялами приватно-епістолярного

характеру, літописами, красним письменством. Мова усіх цих жанрів у

своїй основі ц.-слов. (див. Староцерк.-слов. мова), хоч до неї чимдалі

більше просочується місц. рис у словництві, фонетиці, морфології,

синтаксі. Ця мова не була реґульована жадною спеціяльною інституцією,

але патронат церкви й зосередження літ. життя навколо церк. центрів

роблять її доволі витриманою, так що тексти, створені в Києві, не надто

різняться від переписаних з болг. оригіналів. Припускають, що ця мова

була і усною мовою найкультурніших верств інтеліґенції (Шахматов).

Спроби довести існування місц. літ. мови, посталої на основі мови міст,

перед засвоєнням ц.-слов. мови (Обнорський, почасти Якубінський,

Свєнціцький), не підтримуються жадними відомими фактами. Тільки мова

гал. грамот має місц. характер, але нема даних, наскільки давня ця

традиція.

 

Занепад Київської, а пізніше Галицько-Волинської держави і входження

укр. земель, крім Галичини й Закарпаття, до білор. в своїй основі В.

Князівства Лит. переривають традицію Л. м. давньої доби. Зокрема

стається розрив між церк. і урядовою мовою. Розвиток Л. м. в церк.

жанрах і стилях характеризується в кін. 14 — 15 вв. поновною

церковнослов’янізацією її (т. зв. друга хвиля ц.-слов. впливів). Але це

не стара ц.-слов. мова, а зреформована в Болгарії патріярхом Євтимієм у

дусі часом штучної архаїзації, наближення синтакси й письма до грец.

мови, плекання реторичного стилю. Тим часом урядова мова розвивається в

напрямі зближення з живою мовою, вбираючи в себе також впливи мови

центр.-евр. канцелярій (латинські, нім., чес., поль.). Політ. розрив

укр. земель між Польщею й Литвою спричинився до того, що ця мова

виступала в двох відмінах — гал. і волинсько-поліській. Гал. відбивала

фонетику й морфологію півд.-зах. говірок і мала більше польонізмів,

волинсько-поліська з центром у Луцькому відбивала фонетику й морфологію

північно-укр. говірок, а в дальшому розвитку, ставши основою офіц. мови

Лит. держави, вбирала, в себе чимраз більше білор. рис, здебільша

орієнтуючися на спільні північноукр.-південнобілор. риси (розрізнення е

і Ђ під наголосом, тверді р, ж, ч, ш тощо). Гал. парость канцелярійної

мови незабаром завмерла в наслідок переведення урядів на латинську або

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ