UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХудожні особливості тобівок на Гуцульщині ХІХ – ХХІ ст. (курсова)
Автор
РозділНародні промисли, ремеслярство
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось7989
Скачало721
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ою.

 

У східних Карпатах є чарівний куточок: тут голубіють верхи

могутнього хребта Чорногори, вкриті віковими лісами дубів, буків,

строгих смерек, між якими зеленіють кедри. Тут в’ються бурхливі річки –

Прут, Черемош, Тиса і Рибниця, яскравіють шумливі водоспади, шовком

міняються зелені полонини. Сотні років уся ця краса була разючим

контрастом життю гуцулів.

 

У ХІХ – на початку ХХ століття народне шкіряне виробництво

широко розвивалося в окремих регіонах України, а саме там, де було добре

розвинуте тваринництво. Це насамперед, південні степи України та

Карпатські гори.

 

Гуцульщина стала головним осередком шкіряного виробництва, де

постійно зберігались і розвивались традиції давнини. На процвітання

домашнього промислу гуцулів впливали такі обставини, як засіб заробітку,

достатньо вільного від сільськогосподарських робіт часу, багатство

сировини і природна вдача до прикрашування ужиткових речей. [8]

 

У системі українського строю гуцульське народне вбрання має

особливу цінність: воно збереглося в живому побутованні від давніх часів

до наших днів, повноцінно функціонувало ще в середині нинішнього

століття, тоді як в інших регіонах в ужитку залишилося лише окремі

предмети традиційної ноші. [3]

 

Комплекс традиційного чоловічого вбрання Гуцульщини включає

набір нош, поєднаних, як повсюдно в Україні, у такі групи: головні

убори, плечова і поясна одіж, верхнє вбрання, взуття і ноша для ніг.

 

Традиційному народному одягу гуцулів притаманні строгість,

прямолінійність форм силуету. Компоненти одягу оздоблювалися

різноманітними техніками: вишивкою, тканням, плетінням із вовни та

шкіри, металевими прикрасами. (Рис. 1)

 

Для чоловічого гуцульського вбрання характерна довга біла

полотняна сорочка, скроєна у перекидку або з плечовими швами. Поясною

чоловічою ношею були штани: полотняні – на теплу погоду, сукняні – на

холодну. Полотняні штани – поркениці, портяниці – шили з домотканого

сукна, виробленого з ручно пряденої вовни натуральних кольорів (чорного,

темно-коричневого, білого). Повсій Гуцульщині поширені святкові штани з

фарбованого червоного сукна-крашениці.

 

Стійкий, неухильний від традиії спосіб ношення штанів та сорочки –

також характерна ознака гуцульського народного вбрання і вихідна позиція

формування комплексу. Довгу, до колін, сорочку одягали поверх штанів, і

вже поній стан оперізували шкіряним поясом та надівали тобівку чи

калитку. Ношення пояса чи тобівки на сорочці – характерна ознака

гуцульського чоловічого строю. Пояси були різноманіьні, їх старанно

виготовляли, про них дуже дбали в ношенні. Шкіряні пояси чоловіки робили

для себе самі. Всередину між паси пояса можна було покласти гроші,

гаманець, люльку, кресало та інші дрібні речі, які потрібно мати,

особливо в дорозі. Шкіряні пояси виділяються великою кількостю оздоб з

білого і жовтого металу. Поверх широкого пояса гоцули носили щей пояс з

металу- резіть, ретязь. Не менш різноманітними були й вовняні ткані

пояси - широкі й вузькі, викінченими тороками чи китицями, різнобарвні,

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ