UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХудожні особливості тобівок на Гуцульщині ХІХ – ХХІ ст. (курсова)
Автор
РозділНародні промисли, ремеслярство
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось7974
Скачало721
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

кінченими тороками чи китицями, різнобарвні,

яскраві, ошатні.[3] (Рис.2)

 

Одяг гуцула доповнювався також тобівками, ташками, порохівницями,

гаманцями і карбачом. (Рис. 2,3) Тобівки були квадратної (Рис. 4а, б,

5в) або завкругленої форми (Рис. 4в, 5а, б), одна сторона яких повністю

покрита тисненою мідною бляхою (Рис. 4а) чи облямована і поділена

бобриками на поля (Рис. 5в), або набита мідними “ціточками”. (Рис. 4б)

Накривка “новітньої” торби вибина нейзільберовими “писаними бовтиціми” і

“бобриками”. Плоскі ташки квадратної форми були компонентами костюму,

інколи в них зберігали гроші, цінні папери. Відомими майстрами по

виготовленню “старосвіцьких” і “новітніх” торб були Федір Якіб’юк та

Никола і Дмитро Дудчаки. Деякі майстри підписували свої вироби, як от,

наприклад, напис на тобівці “Петро Процюк, син Василя в Криворівні”.[9]

 

 

Поверх сорочки, пояса і тобівки одягали хутряну безрукавку-кептар. Це

найважливіша плечова ноша, яку гуцули, чоловіки, жінки і діти, що

називається, не скидали з плечей. Виготовляли їх з добре вироблених

шкур. Шкіру залишали білою, добре відбіленою. За незмінності форми існує

багато різновидів кептаря, так що сторонньому спостерігачеві здається,

ніби вони всі різні. Оздоблення і колорит кептарів створюють їх локальні

різновиди. Та якими різноманітними не були кептарі при спеціальному

приглядання до них, кептар є кептарм – незмінна, яскрва і самобутня

складова частина гуцульського традиційного народного строю, і вже тільки

по кептареві гуцула можна пізнати скрізь, навіть на іншому континенті.

 

Штани, сорочка . тобівка й пояс з кептарем (звичайно ж, і постоли

з капчурами) – це вже комплекс вбрання, первинний і найуживаніший,

побутовий. Так вбирався гуцул щодня, в теплу і холодну пору року, тільки

в холодну поверх кептаря одягав верхній одяг.

 

Група верхнього гуцульського вбрання складається з невеликої

кількості ноші: сердак, (петик, петак), гуня, гугля, опанча, байбарак,

манта, кожух, кептар.

 

Найпоширенішою сукняною верхньою одіжжю є сердак. Сердаки

побутували по всій Гуцульщині як чоловіче і жіноче вбрання, лиш у кожній

місцевості був переважаючий колір та дещо відмінне оздоблення.

 

Паралельно з сердаком побутували різновиди сукняного одягу,

подібного або й ідентичного за кроєм, але з сукна різного ґатунку,

відмінним оздобленням та функціонуванням. Таким є байбарак, що повторює

за кроєм сердак і шиється з грубішого сукна. Подібний і «патек»,

переважно з чорного, легшого тоншого сукна. Серед короткополого

сукняного вбрання Гуцульщини особливу увагу привертають два види ноші –

гугля та гуня. [3]

 

Верхнім вбранням, спорідненим з гуглею і гунею, була манта.Це плащовидна

ноша – широка й довга, з рукавами й каманком (капюшоном). Як і по всій

Україні, у зимовий час на Гуцульщині носили кожухи. Вирізнялися вони

тим, що були короткі, до колін, та з оздобленням. На полах, в стані,

рукавах їх прикрашали і вишивкою, і аплікацією.

 

Характерним показником регіонального комплексу чоловічого

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ