UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХудожні особливості тобівок на Гуцульщині ХІХ – ХХІ ст. (курсова)
Автор
РозділНародні промисли, ремеслярство
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось7998
Скачало721
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

 

Розділ 2

 

Художньо-стильові особливості тобівок на Гуцульщині

 

Класифікацію народних виробів зі шкіри можна проводити кількома

ознаками: матеріалом (виходячи із способів обробки сировини), видом,

формою, побутовим призначенням тощо. У зв’язку з цим виділяємо вироби із

шевського товару (взуття, ремені, сумки), овчини (кожухи, шапки), з

лимарщини (упряж, ремені). [7]

 

Із шевського товару крім взуття народні майстри виготовляли ще

ремені, сумки, гаманці та інші дрібні вжиткові вироби. Найдавнішими

центрами виготовлення виробів з “ременю” у кінці ХІХ- на початку ХХ ст.

на Гуцульщині були Косівщина (Річка, Снідавка, Брустори, Шепіт, Уторопи,

Косів),Верховина (Криворівня, Красноїлів, Голови).

 

Відомими “на всі гори”, як кажуть літні гоцули, було мистецтво І.

Д. Кіщука (1874-1945) із с.Річки та Ф. Якіб’юка (1877-1959) із

с.Снідавки. Нині їх вироби зберігаються у музеях Івано-Франківська,

Коломиї, Косова. Провідними гуцульськими майстрами художньої обробки

шкіри були також Теодор Мегединюк, Михайло Мартищук, Микола Медвідчук,

Степан і Дмитро Пітеляки із с.Річки, Никола Дудчак і його син Дмитро та

Лук’ян Миклащук із с.Брустори, Микола Вінтоняк з Косова, Лукин Якіб’юк

із Снідавки. На Верховині відомі майстри – Процюк (Криворівня), Іван

Миронюк (Красноїлів). [7]

 

Загалом при створенні робіт мають місце ніби два нероздільних процеси:

духовний і матеріальний, тобто виробничий.

 

Художня довершеність виробів народного мистецтва великою мірою є

наслідком глибокого розуміння майстром пластичних можливостей матеріалу.

Щоразу в його руках народжується маленьке диво, тому що в самому процесі

праці матеріалізуються не лише професійні навички майстра, але і його

поетичне сприйняття світу, невичерпна фантазія. Народні майстри - тонкі

й чуйні художники. Вони добре розуміють, що мистецька річ цінна творчою

фантазією, талантом, а не підробкою під багатий матеріал. [11]

 

Характер художнього вирішення тобівки у процесі історичного розвитку

безперечно, зазнавав змін, удосконалювався, відповідно до пануючих на

певному періоді понять про красу. Водночас важливу роль тут відігравав

фактор традиційності. Нарядність тобівки не обмежувалася лише декором, а

проявлялася також у формі, конструкції, розмірах.

 

Типи та форми тобівок.

 

Значне поширення в цьому етнографічному районі мали також чоловічі

юхтові “тобівки” (“табівки”) – плоскі сумки (26х21х3 см; 27х24х2,5 см)

на довгому ремені. Вони були розраховані на зберігання і транспортування

дрібних повсякденних предметів. Вони доповнювали чоловічий одяг і у

значній мірі декоративне призначення.

 

Тобівки протягом ХІХ ст. зазнали певних змін у формі та

оздобленні. Давніші, так звані “старовіцькі”, були розміром близько

26х22х2 см., прямокутні, з кришкою, яка закривала всю передню частину

корпусу. (Рис. 6)

 

 

У кінці ХІХ ст. ці тобівки змінились на півкруглі, менші за розміром,

але місткіші за рахунок збільшення їх ширини. (Рис. 7) Далі ця форма

стійко зберігалась. [7]

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ