UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПечери Київської Лаври (реферат)
Автор
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2101
Скачало666
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з релігієзнавства

 

Печери Київської Лаври

 

починається з Дальніх і Ближніх печер та нерозривно пов'язана з ними.

 

Існує декілька думок про те, коли саме преподобний Антоній оселився в

одній з Варязьких печер, що становлять частину нинішніх Дальніх печер,

але більшість вчених відносять цю подію до 1051 р. І саме цю дату

прийнято вважати датою заснування Києво-Печерського монастиря. Навколо

преподобного Антонія зібралося 12 ченців, було влаштовано нові келії,

почалася перебудова нинішніх Дальніх печер.

 

1057 р. преподобний Антоній, який прагнув до самоти, старшим серед

братії поставив преподобного Варлаама, котрий став першим

києвопечерським ігуменом. Сам же Антоній переселився на інший схил, де

викопав для себе нову підземну келію — сьогодні це Ближні печери. Але й

тут незабаром біля преподобного Антонія зібралися ченці. Так виникли два

комплекси печер підземного монастиря: Ближні, або Антонієві і Дальні,

або Феодосієві.

 

За ігуменства преподобного Феодосія в 1060-1062 рр. над Дальніми

печерами було збудовано дерев'яний монастир, куди перейшла братія з

печер. Її чисельність становила близько 100 чоловік, що було вельми

багато навіть для грецьких монастирів.

 

Виникла потреба у статуті — зведенні правил, що регулюють життя

монастиря. Тому преподобний Феодосій вирядив у Константинополь до скопця

Єфрема одного з ченців, щоб той переписав Студійський статут і приніс

його до Київа. У цей час до Київа прибув митрополит Георгій і з ним —

один з ченців Студійського монастиря на ім'я Михаїл, який супроводжував

владику і який передав монастирю чернечий статут. На основі цих двох

варіантів і було створено статут Печерського монастиря. Слід зазначити,

що на відміну від Дальніх печер на Ближніх печерах у Давньоруський

період наземного монастиря не було.

 

 

Із завершенням будівництва Успенського собору в середині 70-х рр. XI ст.

центр Печерського монастиря переміщується на територію нинішньої

верхньої Лаври. У "старому" монастирі залишилася тільки незначна частина

ченців. Ближні й Дальні печери стали місцем усамітнення подвижників і

місцем поховання померлої братії. Першим у Ближніх печерах було поховано

преподобного Антонія 1073 р., а в Дальніх — преподобного Феодосія 1074

р.

 

Німецький вчений Л.Н.Гітц у своїй праці з історії Києво-Печерського

монастиря зазначає, що початок звичаю ховати ченців у печерах було

покладено за ігуменства преподобного Никона, який приніс його з

Тмутаракані. Але чин поховання в печерах є в Студійськом статуті. Він

істотно відрізняється від загальноприйнятого чину християнського

поховання. Так, померлому обшивали тканиною відкриті частини тіла,

складали руки на грудях, вкривали обличчя, клали на дошку і без труни

закладали в спеціально викопану локулу. З боку печерного коридора локула

закривалася іконою або замуровувалася. Через три роки її відкривали.

Якщо тіло за цей час зотліло, це було знаком того, що чернець вів

праведне життя: черепи збирали окремо, кістки окремо. А якщо тіло

залишалося незотлілим, то локулу знову закривали і за ченця молилися.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ