Реферат на тему:
Економічні здобутки трипільської культури
План
1.Перші знахідки трипільської культури.
2.Походження трипільської культури.
3.Слід трипільської культури в сучасному житті України.
4.Висновки.
5. Список використаної літератури.
1. Перші знахідки трипільської культури.
Кінець неоліту на всій території України характеризується надзвичайно
багатою, блискучою культурою хліборобів. Перші знахідки цієї культури
було зроблено відомим київським археологом В. Хвойкою иа початку XX ст.
в селі Трипіллі, недалеко від Кивва. Назва «Трипільська культура»
залишилася до наших часів за цією культурою, не зважаючи на те, що межі
її поширюються, за сучасними дослідженнями, від Слобідської України до
Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря та Балканського півострова.
На всій території України, починаючи від VI тисячоліття до 1 тисячоліття
перед Р. Х„ утворилася культура, яка на всьому свовму протязі мала
цілким виразні риси. Людність мешкала великими селами на берегах річок.
У цих селах були хати прямокутної форми. Чотирисхилий дах спирався на
стовпи. Сгіни дерев’яні, обмащені з обох боків глиною. Підлогу робили з
дерев’яних плах, складених помостом, обмазаних глиною, іноді обпаленою.
Розміри цих будівель були різні —від 6 до 150 кв. метрів. Стіни бували
розписані. Житла будували залежно від місцевих умов: де був ліс — з
плах, обмазаних глиною, де бракувало лісу — з глиняних вальків . На
Одещині — з каменю- вапняку. Житла були здебільшого багатокамерні.
Наприклад, переважали чотирикімнатні. Нерідко вони були розписані
темночервоними фарбами. Крім багатьох селищ, розкопаних на Україні,
знайдено кілька глиняних моделів, так званих «хаток» (Сушківці,
Володимирівка, Попудні), які доповнюють уявлення про ці будівлі. Вони
мали всередині грубу, лави, Вид хаток нагадує пізніші українські хати,
так само, як нагадує їх самий характер будови: дерев’яні, обмащені
глиною, стіни. Крім житлових будинків, у селах були будівлі ритуального
призначення так звані «точки».
До особливо високого розвитку дійшло у трипільській культурі гончарство.
Посуд зразу ліплений руками з нечистої і слабо випаленої глини, де далі
стає багатший формами й орнаментикою, а виріб його удосконалюється.
Виробляли посуд на місцях, а не привозили здалека, про що говорять
збережені останки гончарських печей того часу. На так званих «точках»,
що були мабуть місцем похоронів і почитання покійників, знайдено крім
попелу й недогарків з людських кісток безліч різноманітного посуду. Були
там подвійні чашечки без дна (подібні до нинішних далековидів) та різної
форми горщики, мисочки та кухлики. Всі украшені фарбованим орнаментом із
хвилястих ліній та завитків. Крім посуду трапляються по таких «точках»
глиняні статуетки, переважно жіночі, хоч тут і там трапляються статуетки
чоловіків та тварин. Так орнаментика посуду, як форми статуеток говорять
про високо розвинутий мистецький смак і хист людей із часів трипільської
культури.
Для повної характеристики трипільської культури на землях галицького
Поділля, може послужити нам велика промислова оселя того часу в
Кошилівцях (пов. Заліщики).
В тогочасному гончарстві рівночасно вживали кілька відмінних способів
виробу. Найдавніший посуд — полумиски, збанки, кухлі та амфори, ліпили
від руки з сірої, змішаної з піском глини, а його орнаментика була
жолоблена й невибаглива у формі.
Кращим способом виробляється посуд блідо-помаранчевої краски шляхетний
по формі і виконанні, покритий багатою орнаментикою в чорній, червоній і
білій красці. Є там пляшки з ухом подібні до голови вола, мисочки оперті
на людських ногах, посуд у формі птаха та інших тварин. Орнаментика,
переважно складена з ліній, кругів, луків, завитків і рівноременних
хрестів, має в собі й ростинні та тваринні, а навіть людиноподібні
мотиви. Разом з безліччю гарних і виразистих статуеток, вся кошиловецька
нахідка дає дуже вимовне свідоцтво рівневі усієї трипільської культури.
2. Походження трипільської культури.
Відкриття й вивчення Трипільської культури викликало багато гіпотез
щодо її походження та характеру. Професор Штерн назвав цю культуру
«домікенською» і вважав, що вона старша, ніж Мікенська або Егейська
культура. Пересуваючись до Геллади, вона, мовляв, підсилила основи
Егейської культури.
Нові досліди показують, що ці культури чужі одна одній, а хронологічно
Трипільська культура не молодша від них. Проф. Н. П. Курінний пише, що
«чим більше ми заглиблюємось в досліди над трипільською культурою, тим
більшє виявляється виток, який сполучає цю культуру з культурою Геллади.
Будівлі типу мегарона тут і там, культ матері й мужа-пастуха, керамічних
форм, мітологій, пластичних і орнаментальних мотивів — пояснюють їх
генетичні зв’язки».
3.Слід трипільської культури в сучасному житті України.
На Україні Трипільська культура зберіглась у пережитках і залишила по
собі виразні сліди. Український народ зберіг свою етнічну спорідненість
із старожитною людністю Пра-України. До останніх часів сільські жінки й
молодиці розмальовують хати, комини, печі тощо. У килимарстві,
ганчарстві, дереворізьбі, вишивках, нисанках — дуже багато геометричних
та рослинних орнаментів (званих по-народному циганською вулицею,
безконечником, кривулькою, кучериками, троєчками, гачками тощо), які
виразно нагадують орнамент палеолітичної та неолітичної діб на Україні.
На Лемківщині,
наприклад, ще й до цього часу зберігся спосіб розмальовувати хати
(рівнобіжне до покладеного в стінах дерева з горизонтальними омурами, що
сягає, очевидно, до дуже давніх часів).
Неоліт України характеризується низкою різних культур, пов’язаних з
певними територіями, які мали свої властиві прикмети в кераміці, різних
знаряддях. Так, на Полтавщині жило населення, яке залишило «гребінцеву»
кераміку, на Волині та в Галичині утворилася «надбузька» культура, на
Закарпатті — носії «буківської» культури тощо, в надчорноморських степах
— «ямна» культура, і ця назва походить від звичаю ховати небіжчиків в
ямах. Одночасно, наприкінці 111 тисячоліття до Р. X., з’явилися носії
«лінійно-стрічкової» кераміки, пов’язаної з Мізинською та Трипільською
культурою. Ця культура цікава тим, що зв’язує неоліт Волині та Галичини
з центральною Европою: Моравією, Угорщиною, Німеччиною. Добу неоліту ,
зокрема, Трипільську культуру новіші дослідники пов’язують з українським
народом. В. М. Щербаківський писав, що жодного переселення слов’ян не
було. Слов’яни-українці жили в Україні від доби неоліту. «Гадаємо, що
історія України починається з палеоліту… що всі послідовні великі
культури на Україні являють собою етапи формування та розвитку
українського народу аж до нинішнього часу. Вивчення всієї історії в
цілому, в комплексі умов географічних, економічних та епізодичних дає
правдиве розуміння минулого, а разом з тим указує дальший шлях нашого
народу.»
4. Висновки.
Трипільська культура дала великий поштовх для розвитку культури
хліборобства та гончарства в нашій державі. На Україні Трипільська
культура зберіглась у пережитках і залишила по собі виразні сліди. До
останніх часів сільські жінки й молодиці розмальовують хати, комини,
печі тощо. У килимарстві, ганчарстві, дереворізьбі, вишивках, нисанках —
дуже багато геометричних та рослинних орнаментів які виразно нагадують
орнамент трипільської культури. Вивчення трипільської культури
дозволяє краще зрозуміти наше минуле і сьогодення.
Список використаної літератури.
1.Лановик Б.Д., Матисякевич З.М., Матейко Р.М. Економічна історія
України і світу. Підручник. – Вікар К., 2001.
2.Історія держави від первісної доби і перших цивілізацій до
становлення індустріального суспільства – Генеза К., 1999.
3. Джохансон Д. Истоки рода человеческого.-М., 1984.
4. Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Соціо-культурний розвиток
людства.Навчальний посібник -К. ,1996.
5. Грушевский М. С. Очерки истории украинского народа. – К., 1990.
6.Крип’якевич І. П. Історія України. –Львів, 1990.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
