UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДіяльність римських магімтратів (контрольна)
Авторdimich
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКонтрольна
Продивилось2135
Скачало267
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

на тему:

 

Діяльність римських магімтратів Едикти магістратів

 

Магістрат – державний орган часів Римської імперії, мав право

установлювати загальні правила поведінки і мав вищу публічну і військову

владу.

 

Правом установлювати загальні правила поведінки володіли римські

магістрати, що мають вищу публічну і військову владу.

 

Однією з форм правоформування, специфічної саме для римського права, є

едикти магістратів.

 

Термін «едикт» походить від слова digo (говорю) і спочатку позначав усне

оголошення рішення магістрату по тому чи іншому питанню.

 

Едикти видавалися магістратом при вступі на посаду, у них він викладав

програму своєї діяльності, обов'язкову для нього на час його служби.

Формально едикт був обов'язковий тільки для того магістрату, яким він

був виданий, і отже тільки на той рік, протягом якого магістрат

знаходився при владі. Однак на практиці ті пункти едикту, що виявлялися

найбільш удалим вираженням інтересів пануючого класу, повторювалися й в

едикті знову обраного магістрату.

 

Приблизно з III століття до н.е. у Римі одержала досить помітний

розвиток торгівля з іншими італійськими громадами, пізніше стали

розвиватися торгові зв'язки з неіталійським країнами. У той же час йшов

процес зосередження земельної власності в руках великих землевласників,

інтереси яких виявлялися іноді в протиріччі з інтересами

рабовласників-комерсантів, хоча при цьому обидві сторони були

зацікавлені в збереженні рабовласницького ладу.

 

Суспільні відносини значно ускладнилися і внаслідок цього старі норми

цивільного права перестали задовольняти запитам життя. Нові потреби

стали одержувати задоволення, зокрема, за допомогою едиктів магістратів,

особливо преторського едикту. Саме praetor urbanus, відповідальний за

керування містом ( і praetor peregrinus з 242 р. до н.е.) сконцентрував

у своїх руках відправлення правосуддя (iurisditio). На основі свого

права (ius iuris dicendi) претор наказував судді, на якій підставі

виносити вирок. Рішення претора визначалося наявністю норм ius civile,

що обслуговують те чи інше відношення, але на основі своєї вищої

публічної і військової влади (imperium) він міг передбачити і специфічні

кошти захисту й у цьому випадку провести весь розгляд самостійно. Такі

екстраординарні процеси сприяли розвитку правової системи, оскільки

дозволяли захищати, і значить визнати на неофіційному рівні відносини,

що не передбачені ius civile. Наприклад, був введений екстраординарний

захист індивідуального тримання від зазіхань з боку третіх осіб за

допомогою інтердиктів (inter dicere – забороняти) створюючи особливий

інститут речового права – володіння (possessio). Хоча праву і надавався

прогресивний характер, але споконвічні норми, до яких консервативні

римляни відносилися з особливою повагою, формально не скасовувалися.

 

У компетенцію претора й інших магістратів не входило видання, заміна і

скасування законів, однак як керівника судової діяльності претор міг

додати до норми цивільного права практичне значення, чи навпаки,

позбавити сили те чи інше положення цивільного права. Наприклад, претор

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ