РЕФЕРАТ з фінансів на тему:
«Фінансовий леверидж»
ПЛАН:
1. Поняття левериджа і його види.
2. Фінансовий леверидж
3. Розрахунок фінансового левериджа пятифакторним аналізом.
4. Література.
1. Поняття левериджа і його види.
Леверидж у додатку до фінансової сфери трактується як визначений фактор,
невелика зміна якого може привести істотній зміні результуючих
показників. У фінансовому менеджменті розрізняють наступні види
левериджа: – фінансовий – виробничий (операційний) –
виробничо-фінансовий Усяке підприємство є джерелом ризику. При цьому
ризик виникає на основі факторів виробничого і фінансового характеру. Ці
фактори формують витрати підприємства. Витрати виробничого і фінансового
характеру не є взаємозамінними, однак, величиною і структурою витрат
виробничого і фінансового характеру можна керувати. Це керування
відбувається в умовах волі вибору джерел фінансування і джерел
формування витрат виробничого характеру. У результаті використання
різних джерел фінансування складається визначене співвідношення між
власними і позиковим капіталом, а, тому що позиковий капітал є платним,
і по ньому утворяться фінансові витрати, виникає необхідність виміру
впливу цих витрат на кінцевий результат діяльності підприємства. Тому
фінансовий леверидж характеризує вплив структури капіталу на величину
прибутку підприємства, а різні способи включення кредитних витрат у
собівартість впливають на рівень чистого прибутку і чисту
рентабельність власного капіталу. Отже, фінансовий леверидж характеризує
взаємозв’язок між зміною чистого прибутку і зміною прибутку до виплати %
і податків. Виробничий леверидж залежить від структури витрат
виробництва і, зокрема , від співвідношення умовно-постійних і
умовно-перемінних витрат у структурі собівартості. Тому виробничий
леверидж характеризує взаємозв’язок структури собівартості, обсягу
випуску і продажів і прибутку. Виробничий леверидж показує зміна
прибутку в залежності від зміни обсягів продажів. Виробничо-фінансовий
леверидж оцінює сукупний вплив виробничого і фінансового левериджа. Тут
відбувається мультиплікація ризиків підприємства.
2. Фінансовий леверидж
Розуміння природи інвестиційного ризику й уміння оцінювати його величину
важливо не тільки для інвестора, але і фінансового менеджера
підприємства. Величина ? -коефіцієнта конкретної компанії служить для
інвестора орієнтиром при визначенні їм рівня бажаної прибутковості по
цінних паперах цієї компанії. Для фінансового менеджера ставка
виплачуваного доходу означає ціну залучення капіталу. Тому, плануючи
джерела фінансування інвестицій, він зобов’язаний враховувати ринкову
оцінку ризику своєї компанії. У противному випадку параметри
прибутковості емітованих цінних паперів виявляться вище чи нижче тих,
котрі могли бути схвалені ринком. А це буде означати чи непомірно високу
ціну нового капіталу чи неможливість розмістити цінні папери через їхню
низьку прибутковість. Ризик конкретного цінного папера цікавить
інвестора тільки як фактор зміни загального ризику портфеля. При
необхідності даний ризик може бути диверсифікований, якщо цього
виявиться недостатньо, інвестор може просто позбутися від занадто
ризикованого на його погляд папера. Фінансовий менеджер знаходиться в
якісно іншій ситуації – весь його “портфель” складається з одного тільки
підприємства, позбутися від якого він може лише утративши свою роботу.
Він зобов’язаний чітко представляти причини, що обумовили ту чи іншу
ринкову оцінку ризику, властивої даної компанії.
Поряд із зовнішніми факторами (валютний ризик, ризик процентної ставки й
ін.), існують внутрішні передумови збільшення чи зниження ризику
підприємства: підприємницький (діловий) і фінансовий ризики. Під
підприємницьким розуміється ризик неотримання операційного прибутку
(прибутку до сплати відсотків по кредитах і податку на прибуток).
Фінансовий ризик сполучений з можливістю неотримання чистого прибутку до
сплати податку на прибуток, але після виплати відсотків. Одним з
вимірників ризику такого роду є фінансовий леверидж чи ефект фінансового
важеля. Порівнявши між собою формули визначення операційного прибутку і
чистого прибутку до оподатковування, можна зробити висновок, що
додатковим фактором ризику у випадку фінансового левериджа виступає
загальна сума відсотків за кредит:
(5.7.1)
, де (5.7.2)
Приб – операційний прибуток;
E-І – чистий прибуток до сплати податку на прибуток;
p – ціна 1 виробу;
v – перемінні витрати на 1 виріб;
q – обсяг продажів;
FО – фіксовані витрати, зв’язані тільки з операційною діяльністю (без
відсотків за кредит);
І – сума відсотків за кредит.
Очевидно, що сума процентних платежів збільшується в міру росту питомої
ваги позикового капіталу в загальній структурі джерел фінансування
підприємства. Отже, фінансовий леверидж відбиває ступінь залежності
підприємства від кредиторів, тобто величину ризику втрати
платоспроможності. Чим вище фінансовий леверидж, тим вище ризик по-перше
неотримання чистого прибутку, а по-друге – банкрутства підприємства. З
іншого боку, фінансовий леверидж сприяє підвищенню рентабельності
власного капіталу: не вкладаючи в підприємство додатковий власний
капітал (він заміщається позиковими засобами), власники одержують велику
суму чистого прибутку, “зароблену” позиковим капіталом. Крім цього
підприємство одержує можливість скористатися “податковим щитом”, тому що
на відміну від дивідендів по акціях сума відсотків за кредит
віднімається з загальної величини прибутку, що підлягає оподатковуванню.
Однак, щоб скористатися перевагами фінансового левериджа, підприємству
необхідно виконати обов’язкова умова – заробити операційний прибуток,
достатнього як мінімум для покриття процентних платежів по позикових
засобах.
Будучи постійною величиною стосовно операційного прибутку, сума
відсотків виконує приблизно ту ж функцію, що і сума фіксованих витрат у
випадку операційного левериджа: у крапці її покриття виникає чистий
прибуток і, чим вище плата за кредит, тим швидше росте чистий прибуток
на 1 акцію в околицях крапки покриття. В міру зниження операційного
прибутку, величина чистого доходу кожного акціонера також буде
зменшуватися непропорційно швидко. Збільшення частки позикового капіталу
створює ефект важеля, що діє в обох напрямках -і як убік підвищення
чистого прибутку на 1 акцію, так і убік її зниження. Примушуючи
керівництво підприємства збільшувати його фінансову залежність від
кредиторів, власники цілком приймають на себе додатковий фінансовий
ризик: відсотки по кредиту повинні бути сплачені незалежно від
результатів роботи, а виплата дивідендів виробляється тільки з чистого
прибутку, що підприємство може і не одержати. Крім того, у випадку
банкрутства підприємства, кредитори будуть мати переваги в порівнянні з
акціонерами на одержання своєї частки в його майні. Власники виявляться
останніми в черзі претендентів на залишкову вартість ліквідованого
підприємства. Настільки значне підвищення ризику акціонерів
компенсується більш високим рівнем рентабельності власного капіталу, що
забезпечить підприємство у випадку благополучного результату.
Кількісний вплив ефекту фінансового важеля прийнято вимірювати
відношенням суми операційного прибутку до величини чистого прибутку до
оподатковування:
(5.7.3)
Наприклад, у підприємства, що одержало операційний прибуток 10 млн.
карбованців, і що уплатили 2 млн. карбованців відсотків за кредит,
фінансовий леверидж складе 1,25 (10 / (10 – 2)). Якщо ж ступінь
фінансової залежності підприємства була в 3 рази вище, тобто йому
довелося заплатити 6 млн. карбованців процентних платежів, ефект
фінансового важеля буде дорівнює 2,5 (10 / (10 – 6)). У першому випадку
збільшення операційного прибутку на 1 процентний пункт забезпечить
власникам зростання чистого прибутку до оподатковування в розрахунку на
1 акцію на 1,25 пункту, у другому – на 2,5 процентних пункти. Настільки
ж швидко будуть знижуватися доходи власників у випадку зниження
операційного прибутку.
Вплив фінансового левериджа “накладається” на ефект операційного важеля.
Загальний ризик підприємства різко зростає, якщо й операційний і
фінансовий леверидж мають значення вище одиниці. Добуток двох цих
показників називається загальним чи комбінованої левериджем. Об’єднавши
формули (5.7.3) і (5.7.2) одержимо:
(5.7.4)
Тобто , комбінований леверидж підприємства, що має операційний леверидж
1,7 і фінансовий леверидж 1,5, складе 2,55 (1,7 * 1,5). Для
підприємства, операційний леверидж якого дорівнює 3, а фінансовий 0,4,
загальний леверидж буде помітно нижче: 1,2 (3 * 0,4). Розуміння змісту і
механізму дії ефектів фінансового й операційного важелів дає фінансовому
менеджеру можливість керувати внутрішнім ризиком свого підприємства,
сприяючи тим самим зниженню ціни капіталу, приваблюваного на фінансовому
ринку.
Величина операційного і фінансового ризиків не може не впливати на
загальний інвестиційний ризик цінних паперів підприємства. Навіть на
слабоэффективных ринках у всіх інвесторів мається можливість одержувати
фінансову звітність підприємства і розраховувати цікавлячі їхні
показники. Зв’язок між комбінованим левериджем і ? -коефіцієнтом фірми
може бути виражена наступним рівнянням:
, где (5.7.5)
?i – стандартне відхилення прибутку на 1 акцію підприємства і;
?i,m – коефіцієнт кореляції між рівнем прибутку на 1 акцію підприємства
й і прибутковістю ринку в цілому;
?m – стандартне відхилення прибутковості ринку.
Зв’язок між ? -коефіцієнтом і фінансовим левериджем виражається
формулою:
, где (5.7.6)
?L – ? -коефіцієнт підприємства, що має позики ( Leveraged);
?U – ? -коефіцієнт підприємства, що не має позик ( Unleveraged);
D – ринкова ціна всіх боргових цінних паперів підприємства (у тому числі
і
привілейованих акціях);
S – ринкова ціна звичайних акцій підприємства.
Наприклад, ? -коефіцієнт підприємства, що не має позикового капіталу,
дорівнює 2,7. Якщо керівництво підприємства захоче залучити позикові
засоби, довівши їхню частку в загальній ринковій вартості свого
ринкового капіталу до 30% (тобто відношення D / S складе 0,42857 (0,3/0
,7)), то ринок дасть наступну оцінку ? -коефіцієнту підприємства:
Настільки помітне збільшення ? -коефіцієнта може привести до
подорожчання капіталу, доступного підприємству, тому його керівництво
повинне забезпечити інвестування “свіжих” фінансових ресурсів у проекти
з більш високою внутрішньою нормою прибутковості.
3. Розрахунок фінансового левериджа пятифакторним аналізом.
На ВАТ “Золотий колос” змінився рівень доходів акціонерів. Після
проведення аналізу з’ясувалося, що основним фактором вплинувшим на
результат став коефіцієнт фінансового левериджа.
Величина позикового капіталу на початок року склав 1609,7 тис. гривень,
на кінець року – 1387,3 тис. гривень.
Сума активів підприємства на початок року 1845,4 тис. гривень, на кінець
року – 1686,1 тис. гривень.
Обсяг основного капіталу склав на початок року 3194,2 тис. гривень, на
кінець року – 2960,6 тис. гривень.
Оборотні активи склали на початок року 1336,1 тис. гривень, на кінець
року – 1268,5 тис. гривень.
Обсяг власного оборотного капіталу на початок року 1584,5 тис. гривень,
на кінець року – 1573,3 тис. гривень.
Визначите причини зміни коефіцієнта фінансового левериджа.
Визначимо значення і зміну коефіцієнта фінансового левериджа за рік:
Коэффинлев пг = ЗАЕМКАП пг / (ОСНКАП пг – ЗАЕМКАП пг) = 1609,7 / (3194,2
– 1609,7) = 1,0159.
Коэффинлев тг = ЗАЕМКАП тг / (ОСНКАП тг – ЗАЕМКАП тг) = 1387,3 / (2960,6
– 1387,3) =0,8818.
Зміна за рік: КОЭФФИНЛЕВ тг – КОЭФФИНЛЕВ пг= 0,8818 – 1,0159 = -0,1341
чи 13,41% (100% * 0,1341 / 0,8818 = 15,21%).
Розрахуємо значення факторів визначальних величину коефіцієнта
фінансового левериджа:
Визначимо частку позикового капіталу в загальній сумі активів (1
фактор).
Долзаемкапакт пг = ЗАЕМКАП пг / СУМАКТ пг = 1609,7/ 1845,4 =0,8723.
Долзаемкапакт тг = ЗАЕМКАП тг / СУМАКТ тг = 1387,3/ 1686,1 =0,87228.
Визначимо частку основного капіталу в загальній сумі активів (2 фактор).
Долоснкапакт пг = ОСНКАП пг / СУМАКТ пг = 3194,2/ 1845,4 =1,73.
Долоснкапакт тг = ОСНКАП тг / СУМАКТ тг = 2960 / 1686,1 = 1,755
Визначимо скільки оборотного капіталу приходиться на карбованець
основного капіталу (3 фактор).
Долобактоснкап пг = ОБРАКТ пг / ОСНКАП пг = 1336,1/ 3194,2 = 0,42.
Долобактоснкап тг = ОБРАКТ тг / ОСНКАП тг = 1268,5/ 2960,6 = 0,428.
Визначимо частку власного оборотного капіталу в оборотних активах (4
фактор).
Долсобобкапобакт пг = СОБОБКАП пг / ОБРАКТ пг = 1584 / 1336 = 1,186
Долсобобкапобакт тг = СОБОБКАП тг / ОБРАКТ тг = 1573/ 1268 = 1,24
Визначимо частку оборотного капіталу у власному капіталі (5 фактор).
Долсобобкапсобкап нач = СОБОБКАП пг / (ОСНКАП пг – ЗАЕМКАП пг) = 1584 /
(3194 – 1609) = 0,999
Долсобобкапсобкап кін = СОБОБКАП тг / (ОСНКАП тг – ЗАЕМКАП тг) = 1573 /
(2960 – 1387) = 1
Для аналізу впливу даних факторів на зміну коефіцієнта фінансового
левериджа використовуємо метод ланцюгової підстановки.
Коэффинлев пг = 1,0159
Коэффинлев1ф = ДОЛЗАЕМКАПАКТ тг : ДОЛОСНКАПАКТ пг : ДОЛОБАКТОСНКАП пг
: ДОЛСОБОБКАПОБАКТ пг * ДОЛСОБОБКАПСОБКАП пг.
Коэффинлев1ф = 0,87228: 1,73:0 ,42:1 ,186* 0,999= 1,011.
Коэффинлев2ф = ДОЛЗАЕМКАПАКТ тг : ДОЛОСНКАПАКТ тг : ДОЛОБАКТОСНКАП пг
: ДОЛСОБОБКАПОБАКТ пг * ДОЛСОБОБКАПСОБКАП пг.
Коэффинлев2ф = 0,87228: 1,755: 0,42:1 ,186* 0,999= 0,9968.
Коэффинлев3ф = ДОЛЗАЕМКАПАКТ тг : ДОЛОСНКАПАКТ тг : ДОЛОБАКТОСНКАП тг
: ДОЛСОБОБКАПОБАКТ пг * ДОЛСОБОБКАПСОБКАП пг.
Коэффинлев3ф = 0,87228: 1,755: 0,428: 1,186* 0,999= 0,978.
Коэффинлев4ф = ДОЛЗАЕМКАПАКТ тг : ДОЛОСНКАПАКТ тг : ДОЛОБАКТОСНКАП тг
: ДОЛСОБОБКАПОБАКТ тг * ДОЛСОБОБКАПСОБКАП пг.
Коэффинлев4ф = 0,87228: 1,755: 0,428:1,24* 0,999= 0,9356.
Коэффинлев5ф = ДОЛЗАЕМКАПАКТ тг : ДОЛОСНКАПАКТ тг : ДОЛОБАКТОСНКАП тг
: ДОЛСОБОБКАПОБАКТ тг * ДОЛСОБОБКАПСОБКАП тг.
Коэффинлев5ф = КОЭФФИНЛЕВ тг = 0,935.
Зміна за рахунок 1 фактора:
ф1 = (КОЭФФИНЛЕВ1ф – КОЭФФИНЛЕВ пг) / КОЭФФИНЛЕВ тг = (1,011- 1,0159) /
0,935= -0,00524 чи -0,5%.
Зміна за рахунок 2 фактора:
ф2 = (КОЭФФИНЛЕВ2ф – КОЭФФИНЛЕВ1ф) / КОЭФФИНЛЕВ тг = (0,9968- 1,011) /
0,935= – 0,015 чи -1,5%.
Зміна за рахунок 3 фактора:
ф3 = (КОЭФФИНЛЕВ3ф – КОЭФФИНЛЕВ2ф) / КОЭФФИНЛЕВ тг = (0,978- 0,9968) /
0,935= – 0,02 чи -2%.
Зміна за рахунок 4 фактора:
ф4 = (КОЭФФИНЛЕВ4ф – КОЭФФИНЛЕВ3ф) / КОЭФФИНЛЕВ тг = (0,9356- 0,978) /
0,935= -0,045чи -4,5%.
Зміна за рахунок 5 фактора:
ф5 = (КОЭФФИНЛЕВ5ф – КОЭФФИНЛЕВ4ф) / КОЭФФИНЛЕВ тг = (0,935- 0,9356) /
0,935= – 0,0006 чи – 0,06%.
Висновки: провівши аналіз ми визначили, що коефіцієнт фінансового
левериджа зменшується за рахунок зменшення всіх показників(на -8,5%).
Література:
1. Фінансове керування компанією / Общ. ред. Е.В. Кузнецовой. – М.: Фонд
“Правова культура”, 1995.
2. Шим Дж. К., Сигел Дж. Г. Фінансовий менеджмент. – М.:
Інформаційно-видавничий будинок “Филинъ”, 1997.
3. Чи Ч. Ф., Финнерти Дж. И. Фінанси корпорацій: теорія, методи і
практика. – М.: ИНФРА-М, 2000.
4. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. – М.: Фінанси і статистика, 1997.
5. Бєлих Л.П. Основи фінансового ринку. – М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1999.
6. Кількісні методи фінансового аналізу. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 336 с.
7. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Інвестиції. – М.: ИНФРА-М, 1997. –
1024 с.
8. Бригхем Ю., Гапенски Л. Фінансовий менеджмент. – Спб.: 1998, т. 1
9. Фінансове керування фірмою / Під ред. В.И. Терьохіна. – М.: ОАО
“Видавництво “Економіка”, 1998.
10. Уотшем Т. Дж., Паррамоу К. Кількісні методи у фінансах. – М.:
Фінанси, ЮНИТИ, 1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
