Аудит кредитних операцій (курсова робота)

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Аудит кредитних операцій”

ПЛАН

ВСТУП

1. поняття кредитування, види кредитів

1.1. Принципи та умови кредитування. Види кредитів.

Умови одержання кредитів

1.2. Державне кредитування підприємств

1.3. Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних
фінансово-кредитних інститутів

2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ КРЕДИТНИХ ОПЕАРЦІЙ

2.1. Відображення в обліку довгострокових та короткострокових кредитів
банків

2.2. Аудит довгострокових позик і векселів

2.3. Аудит короткострокових кредитів і прострочених позик

Висновок

Список використанИХ ДЖЕРЕЛ

0ВСТУП

Тема курсової роботи: “Аудит кредитних операцій”.

Дослідження даної теми є дуже актуальним, оскільки в процесі здійснення
своєї діяльності підприємство вступає у взаємовідносини з банками. Банк
надає підприємствам цілу низку послуг і можна сказати, що в сучасних
умовах ринку функціонування підприємства без послуг банку є нереальним.
Згідно законодавства України, кожне підприємство при його створенні
обов’язково повинно відкрити свій поточний рахунок для здійснення в
майбутньому розрахунків зі своїми партнерами, покупцями,
постачальниками. В діяльності підприємства трапляються випадки, коли для
виконання того чи іншого завдання їм не вистачає власних коштів. В
такому випадку вони, як правило залучають позичені кошти. Зазвичай,
підприємства використовують кредити, які надають установи банків, хоча
банки не є єдиними можливими їх кредиторами. За користування отриманим
кредитом підприємство сплачує винагороду у вигляді відсотків.

Аудитор здійснює аналіз фінансового стану підприємства, контролює
дотримання строків платежів, своєчасність сплати комерційного кредиту.
Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок власних оборотних
коштів, інших джерел, а також за рахунок банківського кредиту. Завдання
аудитора — перевірити законність одержання і використання банківських
кредитів за цільовим призначенням, своєчасність погашення їх.

Перевіряючи записи у Головній книзі й балансі, аудитор з’ясовує, якими
видами позик користувалось підприємство. Для перевірки дотримання
порядку кредитування, оформлення позик та їх погашення аудитор керується
Інструкцією № 3 про відкриття банками рахунків у національній і
іноземній валюті, затвердженою Постановою Правління НБУ від 27. 05. 96 №
121.

Аудит кредитних операцій доцільно проводити за видами позик (кредитів) —
під товарооборот, товари сезонного нагромадження, на тимчасові потреби
тощо.

Відповідно до Положення “Про кредитування” затвердженого постановою НБУ
від 28.09.95 № 246 (із змінами, внесеними постановами правління НБУ від
22.06.96 № 97, від 17.02.97 №35 та від 04.04.97 № 80), всі питання
пов’язані з видачею і погашенням кредитів, регламентуютьсправилами
банків і кредитною угодою між позичальним і банком.

Для надання кредитів своїм клієнтам банк використовує акумульовані
тимчасово вільні кошти інших підприємств, організацій, бюджету та
населення. При вступі в кредитні відносини до кредитора (тобто банку) та
позичальника (в нашому випадку підприємства) ставляться певні вимоги.
Вимоги до банків – це наявність певної ліцензії НБУ, дотримання
економічних нормативів та дотримання інших вимог НБУ. Вимоги для
підприємства-позичальника – забезпеченість власними коштами, дотримання
фінансової дисципліни та кваліфіковане керівництво підприємством і
раціональне використання наданого кредиту.

Підприємства у сучасних умовах господарювання систематично залучають
позикові кошти. З цією метою укладається кредитний договір між установою
банку і підприємством, в якому визначаються об’єкти кредитування, умови
одержання та погашення позик включаючи плановий розмір кредиту,
процентні ставки плати за кредит, умови та розміри їх підвищення та
зниження, розмір власних обігових коштів, що використовуються
підприємством на формування матеріальних запасів і виробничих витрат,
зобов’язання підприємства по заставі цінностей, що кредитуються, джерела
погашення позики, терміни, на які вони надаються, та інші умови
кредитування.

Як правило, кредитний договір укладається на рік, але в окремих
випадках, він може бути укладений і на більш тривалий термін. Так, за
позиками на капіталовкладення та іншими довгостроковими кредитами
договір укладається на термін наданого строку, наприклад, будівництва. У
рамках договору установи банку і підприємства виступають як рівноправні
партнери, котрі слідкують за додержанням умов кредитування.

За рахунок кредиту, при відсутності грошових коштів на рахунках в
банках, оплачуються матеріальні цінності, що надійшли від
постачальників, товари, послуги, відкриваються акредитиви та лімітовані
чекові книжки для розрахунків за кредитовані цінності та послуги.

Якщо у підприємства недостатньо грошових коштів на рахунках в банках для
виплати заробітної плати працівникам з незалежних від самого
підприємства причин, то таке підприємство може одержати в банку позику
на ці потреби.

Виплата кредиту здійснюється установою банку шляхом перерахування
грошових коштів з рахунків в банках підприємства на рахунок банку.

1. поняття кредитування, види кредитів

1.1. Принципи та умови кредитування. Види кредитів.

Умови одержання кредитів

Надання кредитів банк здійснює на певних умовах та з дотриманням певних
принципів. До основних принципів кредитування відносять:

1. поверненість – кредит має бути обов’язково повернутий позичальником
кредитору;

2. строковість – кредит має бути повернутий у певний строк;

3. платність – позичальник сплачує відсотки за користування позикою;

4. забезпеченість – кредит надається під певне забезпеченя.

5. цільова направленість – кредит видається на конкретні господарські
цілі.

До основних умов банківського кредитування відносять:

Операції проводяться в межах наявних кредитних ресурсів;

банк виходить з необхідності забезпечення своїх інтересів з інтересами
вкладників та загальнодержавних інтересів.

для забезпечення фінансової стійкості кредитні операції проводяться з
дотриманням економічних норм.

рішення про умови та порядок надання кредиту приймаються колективно і
визначаються правилами банку.

кредит надається платоспроможним позичальникам.

позики надаються на забезпечення потреб сфери виробництва і сфери обігу
фізичним та юридичним особам незалежно від форми власності.

всі питання видачі та погашення кредиту визначаються на основі
укладеного договору.

Забороняється надавати кредит на такі цілі, як покриття збитків від
господарської діяльності, формування статутних фондів, погашення раніше
отриманих коштів, а також забороняється видавати кредити без
відповідного забезпечення.

Прийнято розрізняти такі види кредитів. Розглянемо класифікацію кредитів
та їх суть.

Таблиця 1.

Класифікація кредитів [2, c. 81-82]

№ з/п Критерій Вид кредиту Коментар

1 2 3 4

1 За об’єктами Товарний Надається одним господарюючим суб’єктом іншому в
ході здійснення господарської діяльності у вигляді продажу товарів
(продукції, робіт, послуг) з відстрочкою платежу.

Лізинговий Відносини між юридичними особами, що виникають у випадку
передачі майна в лізинг.

Грошовий Надається в національній або іноземній валюті в порядку,
передбаченому чинним законодавством

2 За суб’єктами Комерційний Це товарна форма кредиту, що характеризує
кредитну угоду між двома суб’єктами підприємницької діяльності.

Банківський Надається банками суб’єктам кредитування всіх форм власності
на умовах тимчасового користування, обумовлених кредитним договором.
Основними принципами є забезпеченість, поверненість, дотримання строків,
цільове використання.

Консорціумний Надається позичальнику банківським консорціумом.

Споживчий Кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці
фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів
тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо.
інше не передбачено умовами кредитного договору.

3 За строками користування Короткостроковий До 1 року

Середньої: троковий Від 1 до 3 років

Довгостро-ковий Більше 3 років. Надасться під забезпечення заставою
(майном, майновими правам», цінними паперами). гараніісю, дорученням

Прострочений Кредит, по якому закінчився строк повернення, встановлений
в кредитному договорі

Відстрочений Кредит, строк повернення по якому перенесено на прохання
позичальника на пізнішу даіу. Відстрочка погашення кредиту оформлюється
додатковою угодою до основного кредитноїх) договору та супроводжується,
як правило, встановленням більш високої процентної ставки. До
підстрочених кредитів відносяться пролонговані кредити

4 По забезпеченості Забезпечений заставою Продметом застави можуть бути
майнові права, цінні папери, інше майно

Ломбардний Гарантується високоліквідним забезпеченням (наприклад,
ювелірні вироби, цінні папери), які можуть бути легко продані у разі
непогашення кредиту

Іпотечний Надання кредитів під заставу нерухомого майна

Гарантії Розрізняють гарантії банків грошовими коштами та майном трегьої
особи

3 іншим забезпеченням Наприклад, доручення страхової компанії

Не забезпечений (бланковий) Надасться комерційним банком тільки в межах
наявних власних коїіпів (без застави майна або інших видів забезпеченя)
і тільки під зобов’язання повернення кредиту.

5 За ступенем ризику Кредитна лінія Угода банка-кредитора надати кредит
в майбутньому в розмірах, що не перевищують раніше обумовлені розміри,
на визначений строк без додаткових спеціальних переговорів

Овердрафт Кредит, то надається на поточний рахунок позичальника з
стійким фінансовим станом на певний період часу для фінансування
господарської діяльності підприємства

6 За способами надання Одноразово У визначений строк в повному розмірі

В розстрочку Надається кількома виплатами

Достроково За вимогою кредитора або за заявою позичальника

3 рсгресісю платежів Часткова виплата у визначені строки

7 За строкми погашення Після закінчення обумовленого періоду Обумовлений
період (строк) зазначається у договорі (місяць, квартал)

Як вже зазначалося, кредитні взаєовідносини регламентуються на підставі
кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником в
письмовій формі.

Укладання кредитної угоди (договору) – досить складна та тривала
процедура.

Для укладання кредитної угоди підприємству потрібно необхідно надати
наступні документи:

клопотання про надання кредиту, в якому зазначаються основні параметри
кредиту (строк використання, сума і мсга використання);

бізнес-план, його обгрунтування та розрахунок повернення кредиту;

копії документів (договір, рахунки-фактури на постачання устаткування
або матеріалів, під які береться кредит);

фінансову звітність за останнє півріччя (рік);

документи, що гарантують повернення кредиту;

кредитний договір, що буде регулюваїи кредитні відносини між банком і
підприємством.

Якщо ж отримання кредиту планується в банку, де підприємство не має
поточного рахунку, необхідно також надати установчі документи із
зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену
банком, та довідку банку про іалшпки кошгів на рахунк.г і наявність
заборгованості за позиками.

Після оформлення у кредитну справу всіх документів банк на засіданні
Кредитної ради розглядає клопотання про надання кредиту позичальнику.
Якщо рішення буде позитивним, то оформляють кредитну угоду. Кредшпна
угода – це договір, який визначає права й обов’язки обох сторін у
зв’язку з видачею кредиту. У кредитній угоді банк бере на себе
зобов’язання надати в розпорядження позичальника на погоджений період
часу певну суму грошей, а позичальник, у свою чергу, бере на себе такі
зобов’язання: використати гроші на умовах, визначених угодою; сплатити
всі збори у зв’язку з виданим кредитом; повернути основну суму боргу і
відсотки в погоджений період часу; надавати банку інформацію про своє
фінансове становище.

Відповідно до п. 16 положення «Про кредитування» розмір відсоткових
ставок і порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються
кредитною угодою залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення,
попиту і пропозиції, що склалася на кредитному ринку, строку
користування кредиту, облікової ставки та інших факторів. У разі зміни
облікової ставки умови договору можуть переглядатися тільки на підставі
взаємної згоди банку і позичальника.

У разі, якщо своєчасне погашення кредиту ставиться під загрозу через
погіршення фінансового стану позичальника, банк може частково або
повністю скасувати кредитну угоду.[8, c. 357]

Чинним законодавством України не передбачено вимоги щодо форми і змісту
кредитного договору. Але кредитний договір повинен бути укладений в
письмовій формі.

У кредитному договорі банк бере на себе зобов’язання надати в
розпорядження позичальника на визначений період деяку суму грошей, а
позичальник, в свою чергу, бере на себе наступні зобов’язання:

використовувати позичені кошти на умовах і в цілях, визначених угодою;

платити всі збори у зв’язку з виданим кредитом;

повернути основну суму боргу і відсотки в обумовлений період часу.

Кредитний договір повинен містити наступні положення:

визначення сторін угоди та основні зобов’язання цих сторін, тобто
зобов’язання банку надавати грошові кошти в роїпорядження позичальника,
і зобов’язання позичальника повернути суму з відсотками;

сума позики;

графік повернення позики;

розмір процентної ставки і обставини, за яких вона може бути змінена;

сума комісійних по виданій позиці;

належні банку виплати у зв’язку з використанням позики і забезпечення
цього кредиту заставою;

умови використання кредиту позичальником;

строк погашення позики;

зобов’язання позичальника надавати банку інформацію та документи про
його фінансовий стан.

В сучасній банківській практиці застосовують 2 варіанти надання
банківського кредиту (рис. 1).

Варіант 1.

Варіант 2.

Рис. 1. Варіанти надання банківського кредиту [2, c.84].1.2. Державне
кредитування підприємств

Державний кредит – це економічні відносини, які виникають між
підприємством і державою внаслідок купівлі підприємством державних
цінних паперів (підприємство стає кредитором держави), а також унаслідок
одержання бюджетних і позабюджетних кредитів (підприємство стає
позичальником).

Державне кредитування підприємств може здійснюватися для забезпечення
післяприватизаційної фінансової підтримки.

Державне кредитування здійснюється наданням бюджетних позик
безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам
державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи:

пускових об’єктів;

раніше розпочатих новобудов виробничого призначення;

технічного переобладнання і реконструкції діючих підприємств незалежно
від форм власності.

На вповноважені комерційні банки України покладається організація роботи
з обслуговування бюджетних кредитів, їх обліку і проведення розрахунків
з позичальниками.

На рис.1 зображений механізм надання бюджетних позик підприємствам.

Рис.1. Механізм надання бюджетних позик підприємствам.

Перерахування на окремий рахунок коштів, у межах яких надається бюджетна
позика відповідно до Державної програми економічного і соціального
розвитку України.

Укладання кредитої угоди з визначенням умов надання позик та їх
повернення у відповідний термін.

Порядок надання інформації про об’єкти, які фінансуються.

Укладання кредитних договорів у місячний термін з моменту одержання
замовником бюджетних позик.

Копії кредитних договорів і додатків до них, які подаються у двотижневий
термін з моменту підписання їх банком.

Бюджетні кредити уповноважені банки використовують відповідно до
цільового призначення.

Виконані роботи з будівництва, реконструкції, технічного переобладнання
підприємств і об’єктів оплачуються банками в межах бюджетної позики за
умови надходження від позичальника розрахунково-грошових документів. Для
цієї мети оформляється кредит терміновим зобов’язанням підприємства з
умовним терміном погашення бюджетної позики.

Загальна заборгованість переоформляється строковими зобов’язаннями
підприємства перед банком з конкретними термінами повернення бюджетної
позики після введення в дію виробничих потужностей.

В установлені терміни за користування бюджетним кредитом підприємства
сплачують процент за двома додатковими строковими зобов’язаннями
(бюджету і банку).

Кошти підприємств, які надходять до банку за користування бюджетною
позикою, перераховуються до Державного бюджету в обсязі 60%, а коли до
позичальника застосовано штрафні санкції – 70% від цих сум. Решта суми
надходить до уповноваженого банку для покриття витрат на обслуговування
бюджетної позики.

Оплата відсотків здійснюється за рахунок власних коштів підприємства.

Банки, які фінансують позичальника, здійснюють контроль за цільовим і
ефективним використанням бюджетних кредитів, до
підприємств-позичальників, що порушують кредитну угоду, застосовують
штрафні санкції.

Не застосовуються штрафні санкції до підприємств-позичальників:

за несвоєчасне одержання позичальником бюджетної позики у передбачених
обсягах;

за тимчасової консервації об’єкта через брак коштів для продовження його
будівництва.

Кредити за рахунок коштів Державного позабюджетного капіталу
приватизації надаються за таких умов:

у Статутному капіталі приватизованого підприємства державна частка не
перевищує 25%;

загальний обсяг кредиту не перевищує 33% загального обсягу надходження
коштів від продажу майна відповідного підприємства (незалежно від його
вартості);

продаж підприємства не був здійснений за приватизаційні папери;

приватизаційні підприємства не належать до об’єктів комунальної
власності.

Розмір плати за кредит встановлюється на рівні облікової ставки
Національного банку України.

Підприємство може отримати основні засоби на умовах кредиту-оренди, але
воно має пройти лізинговий процес, який складається з таких процесів:

підготовка та обґрунтування лізингового проекту;

юридичне оформлення лізингової угоди;

виплата лізингових платежів;

повернення об’єкта лізингу або викуп його за залишковою вартістю.

Лізинг поряд з перевагами має певні недоліки:

вартість лізингу для лізингоодержувача вища, ніж вартість звичайної
позики на суму лізингової маржі. Внаслідок інфляції лізингоодержувач
може програти на збільшенні залишкової вартості обладнання;

лізингодавець бере на себе ризик можливого морального старіння основних
засобів та неповного і несвоєчасного отримання лізингових платежів;

складання лізингової угоди потребує тривалого часу та складнішої
організації, ніж складання угоди про звичайну банківську позику.

Після позитивного висновку щодо платоспроможності й ефективності
лізингового проекту лізингодавець направляє постачальникові
замовлення-наряд на придбання об’єкта лізингу. Між
підприємством-постачальником та лізинговою компанією укладається договір
купівлі-продажу основних засобів, які передаються в лізинг
підприємству-лізингоодержувачу. Ці операції оформлюють такими
документами:

Акт приймання-передачі об’єкта лізингу в експлуатацію.

Лізинговий договір між лізингодавцем та лізингоодержувачем.

Договір на технічне обслуговування майна, що передається в лізинг, коли
обслуговування здійснюватиме лізингодавець.

Лізингові платежі підприємство-лізингоодержувач перестає сплачувати по
закінченні терміну чинності лізингової угоди. При цьому лізингоодержувач
має право:

поновити або укласти нову лізингову угоду;

придбати обладнання за залишковою вартістю;

повернути обладнання лізингодавцю.

Лізинг-кредит сприяє підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних
підприємств, активізації інвестицій приватного капіталу у сферу
виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників.

1.3. Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних
фінансово-кредитних інститутів

В Україні комерційні банки дуже рідко надають підприємствам
довготермінові кредити. Більш реальною є можливість отримати
довготерміновий кредит через кредитні лінії Світового банку і
Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Такі кредити
надаються вповноваженими банками.

За рахунок коштів ЄБРР здійснюється короткострокове та довгострокове
фінансування проектів, які задовольняють вимоги ЄБРР.

Короткострокове кредитування надається для реалізації експортних
контрактів та придбання імпортної продукції з метою подальшого
використання в процесі виробництва.

Довгострокове кредитування надається для фінансування основних засобів
(придбання нового” вітчизняного та імпортного обладнання).

Типові умови кредитування такі:

мінімальна сума кредиту – 60 тис. дол. СІЛА;

максимальна сума кредиту – 2 млн дол. СІЛА;

термін короткострокового кредиту – від 6 до 12 місяців;

максимальний термін довгострокового кредиту – 5 років;

максимальна відстрочка погашення основної суми боргу – 2 роки
(тривалість пільгового кредиту);

орієнтована ставка за користування кредитом – 15% річних.

Критерії фінансування підприємств по лінії ЄБРР:

фінансуються тільки проекти підприємств з приватною формою власності,
які функціонують у галузях сільськогосподарського виробництва, харчової
промисловості та послуг;

частка приватної власності має бути не менша ніж 51%;

допроектні активи підприємств не повинні перевищувати 2,5 млн дол.. США
за винятком вартості споруд та будівель;

підприємство має відповідати вимогам техніки безпеки, екологічним,
санітарно-гігієнічним, а також іншим нормам охорони довкілля,
встановленим законодавством України;

кількість працюючих не повинна перевищувати 500 осіб;

власний внесок позичальника в проект не може бути меншим за 30% вартості
проекту;

коефіцієнт обслуговування боргу (відношення прибутку позичальника після
сплати податків, амортизаційних відрахувань та витрат на сплату
процентів за всіма позиками до всієї заборгованості підприємства з
урахуванням кредиту ЄБРР) має бути не меншим за 63;

погашення бюджетних кредитів, які використовуються на придбання
обладнання, що не входять у систему будівель, розпочинається не пізніше
ніж за два роки;

розпочинається погашення бюджетних кредитів через рік після закінчення
будівництва, реконструкції або технічного переобладнання об’єкта
кредитування (якрїсь його черги, пускового комплексу) і здійснюється
щоквартально;

ставка за користування бюджетними позиками встановлюється і визначається
Мінфіном України щорічно під час формування Державного бюджету.

2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ

КРЕДИТНИХ ОПЕАРЦІЙ

2.1. Відображення в обліку довгострокових

та короткострокових кредитів банків

Облік отриманих позик банку ведеться за видами позик (на строк до одного
року).

Суми отриманих короткострокових кредитів банків і виникнення
кредиторської заборгованості у підприємства та її погашення наведено у
таблиці 1.

Таблиця 1.

Узгодженість рахунків з обліку короткострокових і довгострокових позик
банків

План рахунків, що діяв до 01.01.2000 р. Новий План рахунків з 01.01.2000
р.

50 “Каса” 30 “Каса”

59 “Векселі одержані” 34 “Короткострокові векселі одержані”

51 “Розрахунковий рахунок” 311 “Поточні рахунки в національній валюті

52 “Валютний рахунок” 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”

92 “Довгострокові кредити банків” 50 “Довгострокові позики”

90 “Короткострокові кредити банку” 60 “Короткострокові позики”

60 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” 63 “Розрахунки з
постачальниками та підрядниками”

68 “Розрахунки з бюджетом” 64 “Розрахунки за податками й платежами

69 “Розрахунки по страхуванню” 65 “Розрахунки за страхуванням”

70 “Розрахунки по оплаті праці” 66 “Розрахунки з оплати праці”

77 “Внутрішньовідомчі розрахунки по перерозподілу оборотних коштів та
прибутку” 682 “Внутрішні розрахунки”

26 “Загальногосподарські витрати” 92 “Адміністративні витрати”

26 “Загальногосподарські витрати” 948 “Визнані пені, штрафи, неустойки”

26 “Загальногосподарські витрати” в1 “Використання прибутку” 951
“Відсотки за кредит”

Таблиця 2.

Кореспонденція рахунків з обліку отриманим короткострокових позик,
кредиторської заборгованості

№зп Зміст операції Кореспонденція

Дебет Кредит

1 2 3 4

1 Отримання і зарахування кредиту на рахунки в банках
підприємства-позичальника 311 60

2 Отримання і зарахування валютного кредиту на Валютний рахунок
підприємства-позичальника 312 60

3 Відкриття акредитиву за рахунок кредиту; оформлення лімітованої
чекової книжки за рахунок кредиту 63 60

1 2 3 4

4 Погашення заборгованості перед бюджетом за рахунок кредиту 64 60

5. Кредити банку, передані дочірнім підприємствам 68 60

5. Оприбуткована в касі готівка, одержана за рахунок короткострокових
кредитів (дві операції): а) Дебет субрахунка № 311 -надходження кредиту
Кредит рахунка № 60 б) Дебет рахунка № ЗО – надходження готівки до каси
Кредит субрахунка № 311 30, 31 60

Звідси:

7. Погашення заборгованості органам соціального страхування (Пенсійний
фонд тощо) за рахунок 65 60

8. Погашення заборгованості з підзвітними особами шляхом переказу коштів
на банківські рахунки працівників підприємства за рахунок кредиту 372 60

9. Нарахування процентів за кредити (ця сума включається до валових
витрат (рах. № 18)) 951 685

10 Погашення кредиторської заборгованості підприємством за
короткостроковий кредит 60 311, 312

11 Погашення кредиторської заборгованості за кредит дочірніми
підприємствами 60 682

12. Погашення короткострокового кредиту довгостроковим 60 50

13. Погашення кредиторської” заборгованості шляхом продажу
банку-кредитору векселів, отриманих від третіх осіб: а) на суму
основного боргу б) на суму процентів за кредит в) на суму облікового
дисконту 60 682 94 34 34 34

На рахунку № 50 “Довгострокові позики” обліковують надані банком
довгострокові кредити банків для технічного переобладнання,
реконструкції та розширення діючих підприємств, а також на інші об’єкти
будівництва підприємством. Банки при наданні кредитів відбирають
найбільш ефективні проекти, що можуть значно підвищити продуктивність
праці, ефективно розвинути наукомісткі види виробництва, підвищити
якість продукції, фінансують соціально-культурні об’єкти, житлове
будівництво та ін.

Довгострокові кредити банків надаються підприємствам на строк більше
року.

Аналітичний облік довгострокових кредитів ведеться за видами кредитів,
банками, які їх надали.

Розрахунки з банками за операціями обліку (дисконту) векселів та інших
боргових зобов’язань зі строком погашення більше одного року ведуться на
окремих субрахунках до рахунка № 50 “Довгострокові позики”.

У бухгалтерському обліку підприємства-векселеутримувачі операції з
обліку (дисконту) векселів та інших боргових зобов’язань відображають
записом:

Дебет субрахунка № 311 “Поточні рахунки в національній валюті”

Дебет субрахунка № 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”

Кредит рахунка № 50 “Довгострокові позики”.

На підставі повідомлення банку про сплату векселів та інших боргових
зобов’язань запис такий:

Дебет рахунка № 50 “Довгострокові позики”

Кредит субрахунка № 311 “Поточні рахунки в національній валюті”

Кредит субрахунка № 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”.

Заборгованість за розрахунками з покупцями, засновниками та іншими
дебіторами забезпечується простроченими векселями і продовжує
враховуватись на відповідних рахунках обліку дебіторської
заборгованості.

Аналітичний облік дисконтованих векселів ведуть за векселедавцями,
окремими векселями, банками, які здійснюють облік (дисконт) векселів або
інших боргових зобов’язань.

Аналітичний облік кредитних (позикових) коштів ведеться за кредитовою
ознакою у Журналі-ордері № 4, а при спрощеній формі обліку – у Відомості
№ В-4.

За умови неможливості погасити кредит (короткостроковий, довгостроковий)
підприємство-боржник може домовитися з банком про відстрочення
(пролонгацію) на підставі заяви до банку (за 2-3 дні до закінчення
терміну) та відповідної домовленості.

Процентна ставка за пролонгованим кредитом буде вища, ніж ставка
стандартна (п. 26 Положення про кредитування, затвердженого постановою
Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.). Різниця між процентною ставкою за
пролонгованим кредитом і ставкою стандартною розглядається як штрафна
санкція.

У випадку, якщо банк-кредитор не погодиться на пролонгацію, своєчасно
непогашений кредит вважається простроченим.

Усі передбачені договором штрафні санкції, проценти за простроченими
кредитами відносили за рахунок прибутку, що залишався у розпорядженні
підприємства, субрахунок № 98 “Визнані штрафи, пені, неустойки”.

Прострочені й пролонговані кредити обліковуються на тих самих рахунках,
що і кредит стандартний, але з відображенням на відповідних субрахунках.

Таблиця 3

Кореспонденція рахунків з обліку довгострокових позик банків (рах. №50)

№пп Зміст операції Дебет Кредит

1. Отримання і зарахування позики на розрахунковий рахунок
підприємства-позичальника 311 50

2. Отримання і зарахування валютного кредиту на валютний рахунок
підприємства-позичальника 312 50 :

3. Фінансування капітальних вкладень за рахунок кредиту 313 50 |

4. Кредити банку, передані дочірнім підприємствам 682 50 .

5. Щомісячне нарахування банком процентів за кредит (за стандартною
ставкою) 92 684

6. Погашення підприємством довгострокового кредиту 50 311, 312

7. Погашення довгострокового кредиту дочірніми підприємствами 50 682

8. Погашення довгострокового кредиту короткостроковим кредитом 50 60

9. За умови відстрочення (пролонгації) погашення кредиту; різниця
процентної ставки за пролонгованим кредитом (відображення різниці як
штрафної санкції) 948 682 |

2.2. Аудит довгострокових позик і векселів

П(С)БО 11 “Зобов’язання” визначає порядок формування та відображення у
звітності інформації про зобов’язання. Цим стандартом усі зобов’язання
класифікуються на довгострокові, поточні, забезпечення та непередбачені
зобов’язання.

Аудитор перевіряє, чи дотримано порядку, за яким кредитні
взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів. У
кредитному договорі банк бере на себе зобов’язання надати кредит, а
позичальник — використати, сплатити борг і повернути його.

Під час аудиту довгострокових позик і векселів аудитор керується П(С)БО
11 “Зобов’язання”. Аудитору слід врахувати, що до довгострокових
зобов’язань належать:

• довгострокові кредити банків;

• інші довгострокові фінансові зобов’язання;

• відстрочені податкові зобов’язання;

• інші довгострокові зобов’язання.

Зобов’язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню
протягом дванадцяти місяців від дати балансу, слід розглядати як
довгострокове, якщо первісний термін погашення був більшим ніж
дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода
про переоформлення цього зобов’язання на довгострокове.

Зобов’язання за кредитною угодою буде довгостроковим, якщо:

• позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не
вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення певних умов,
пов’язаних із фінансовим станом позичальника;

• не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом
дванадцяти місяців з дати балансу.

Аудитор з’ясовує, чи довгострокові зобов’язання, на які нараховуються
відсотки, відображаються в балансі за їхньою теперішньою вартістю, яка
залежить від умов та виду зобов’язання.

За кредитом рахунка 50 “Довгострокові позики” відображаються суми
одержаних позик, за дебетом — їх погашення.

Аудитор з’ясовує, чи дотримано умов кредитної угоди:

• чи своєчасно сплачуються нараховані відсотки;

• чи своєчасно погашаються отримані позики.

Під час перевірки зобов’язань за векселями слід встановити, чи дотримано
чітко встановленої форми векселя, оскільки інакше останній втрачає
вексельну силу. Тобто, якщо у векселі немає якого-небудь з обов’язкових
реквізитів (найменування, строк платежу, місце здійснення платежу, кому
або за наказом кого платіж має бути здійснений, дата і місце складання
векселя, підпис працівника, який видає вексель), аудитор з’ясовує
причину і винних осіб, оскільки відсутність хоч б одного з реквізитів
робить вексель недійсним.

Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими
залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточним
зобов’язанням, ведеться на рахунку 50 “Довгострокові позики”.

Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів.

По кредиту рахунку 50 “Довгострокові позики” відображаються суми
одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових
відстрочених позик до складу довгострокових, по дебету – погашення
заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за
довгостроковими зобов’язаннями.

Рахунок 50 “Довгострокові позики” має такі субрахунки:

501 “Довгострокові кредити банків у національній валюті”;

502 “Довгострокові кредити банків в іноземній валюті”;

503 “Відстрочені довгос грекові кредити банків у національній валюті”;

504 “Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті”;

505 “Інші довгострокові позики в націона-‘іьній валюті”;

506 “Інші довгострокові позики в іноземній валюті”.

На субрахунках 501, 502 відображаються суми довгострокової
заборгованості банкам за наданий кредит відповідно в національній та
іноземній валюті.

На субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченої заборгованості
банкам за кредит, термін погашення якого відстрочено, відповідно в
національній та іноземній валюті.

На субрахунках 505, 506 відображаються суми довгострокової
заборгованості щодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім
кредитів банків), відповідно в національній і іноземній валюті.

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного
кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позики) (див.
рис. 2).

При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з
довгостроковими позиками, необхідно враховувати наступні правила:

суми відсотків за користування кредитом списуються на субрахунок 792
“Результат фінансових операцій” з субрахунку 951 “Відсотки за кредит”;

частина довгострокового зобов’язання, яка підлягає погашенню в терміни
до 12-ти місяців, списується на рахунок 61 “Поточна заборгованість за
довгостроковими зобов’язаннями”.

Рис. 2. Приклад організації аналітичного обліку по рахунку 50
“Довгострокові позики”[2, c. 86]

Типові проводки по рахунку 50 “Довгострокові позики” представлені в
додатку 1.

Обліковим регістром щодо обліку довгострокових позик с журнал-ордер № 4.

На зразку 1 відображено обліковий регістр по рахунку 50.

Зразок 1.

ЖУРНАЛ-ОРДЕР № 4

за січень ц.р.

Рахунок 50 “Довгострокові позики”

№ Найменування позикодавця

Сальдо на 01 01. Термін погашення кредиту (позики) 3 кредиту рахунка 50
у дебет рахунків Разом по кредиту Дебетовий оборот по рахунку 50 Сальдо
на

31. 01

311 511 601 684

1 “Ексімп” – 20.09.2005 1000

1000 – 1000

2 “Аваль” 5000 11.01.2004

– 5000 –

3 “Приватбанк” – 16.06.2003

5500

5500 – 5500

Разом 5000

1000

5500

6500 5000 6500

Відмітки

Підприємство протягом січня взяло у банку “Приватбанк” дві позики з
різними строками погашення (до 30.09.2003 та до 01.05. 2002), а позику
банку “Аваль” довгостроково погасило.

Він надає інформацію в аналітичному розрізі.

Інформація про довгострокові кредити банку у фінансові звітності
відображається так.

У формі № 1 “Баланс” на дату балансу вказується:

у рядку 440 “Довгострокові кредити банків” – сальдо субрахунка 501
“Довгострокові кредити банків в національнії” валюті”;

у рядку 510 “Поточна заборгованість за довгостроковими забов’язаннями” –
сальдо субрахунка 611 “Поточна заборгованість за довгостроковими
забов’язаннями в національній валюті”‘

у рядку 610 “Інші поточні зобов’язання” відображається сальдо
субрахунків 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”.

У формі 2 “Звіт про фінансові результати” за звітний період у рядку 140
“Фінансові витрати” відображаються обороти субрахунка 951 “Відсотки за
кредит” за відповідний звітний період.

В формі 3 “Звіт про рух грошових коштів сума довгостоокових позик
відображається в ряд. 320 та 340.

Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення обліку і
використання одержаних векселів слід з’ясувати своєчасність розрахунків
за відвантажені товари чи надані послуги і правильність кореспонденції
рахунків при цьому. Аудитору слід також врахувати, що погашення
заборгованості, забезпеченої виданими векселями, відображається на
дебеті рахунка 51 “Довгострокові векселі видані” і кредиті рахунків 311
“Поточні рахунки в національній валюті”, 312 “Поточні рахунки в
іноземній валюті”.

Оперативний контроль за виплатами з одержаних і виданих векселів
ведеться за допомогою картотеки, впорядкованої за строками погашення
заборгованості.

2.3. Аудит короткострокових кредитів і прострочених позик

Облік розрахунків ведеться на рахунку 60 “Короткострокові позики” у
національній та іноземній валюті за кредитами банків, строк повернення
яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками,
термін погашення яких минув. За кредитом цього рахунка відображаються
суми одержаних кредитів, за дебетом — погашення та переведення до
довгострокових зобов’язань у разі відстрочення кредитів (позик).

Кредитний договір укладають установа банку і підприємство; у ньому
передбачається об’єкт кредитування, умови одержання і сплати позик,
процентні ставки плати у кредит, строки, на які видаються позики. Тепер
широко використовується комерційне кредитування, коли здійснюється
реалізація товарів за умови розстрочки платежу.

За даними балансу і записами в реєстрі аналітичного обліку аудитор
встановлює, чи використовувалася позика за цільовим призначенням.
Аудитор перевіряє правильність відомостей про забезпечення виданих
позик, наявність власних оборотних коштів у товарних запасах, повноту
використання позик на тимчасові потреби, під нормативні запаси
матеріальних цінностей. Особливій перевірці підлягають факти виникнення
простроченої заборгованості, при цьому встановлюють причини, суму
збитків від сплати процентів за підвищеною ставкою, перевіряють
ефективність заходів щодо погашення прострочених позик, з оздоровлення
фінансового стану підприємства.

Основними причинами виникнення простроченої заборгованості є невиконання
плану товарообороту, порушення позичальниками договірних зобов’язань,
затоварювання тощо. Перевірку кредитних операцій здійснюють паралельно з
аналізом виконання плану товарообороту і стану товарних запасів.

Короткострокові кредити надаються банком для кредитування поточної
діяльності (придбання сировини, матеріалів для виробництва, на оплату
праці тощо), внутрішніх торгових операцій, експортно-імпортних операцій.

Кредити можуть надаватись шляхом зарахування коштів на рахунок
позичальника або шляхом прямого перерахування коштів за призначенням. У
готівковій формі може надаватися кредит суб’єктам господарювання тільки
для розрахунків із здавальниками сільськогосподарської продукції
(постанова Правління НБУ від 22.05.98 № 297).

В умовах накопичення, у вітчизняних виробників значної кількості готової
продукції і відсутності у підприємств оптової і роздрібної торгівлі
коштів для попередньої оплати рахунків постачальників Указом Президента
України «Про порядок надання державної кредитної підтримки
підприємствам» від 09.03.95 № 194 передбачено надання кредитів
підприємствам оптової і роздрібної торгівлі всіх форм власності для
закупівлі товарів вітчизняного виробництва з подальшою їх реалізацією
споживачам. Державна підтримка торговельних підприємств здійснюється
шляхом відкриття кредитних ліній із застосуванням спеціального
позикового рахунка в банку.

Для відкриття спецпозикового рахунка підприємства подають установі банку
заяву-зобов’язання, бухгалтерський баланс і довідку-розрахунок, в якій
вказують: нормативи товарних запасів, наявність тари по балансу і на
початок кварталу, наявність власних оборотних коштів і розмір кредиту,
що планується. Розмір кредиту, що планується, визначається як різниця
між сумою нормативу товарних запасів, залишками тари, що підлягає
поверненню постачальникам, і нормативами власних оборотних коштів у
товарах. Загальна сума кредиту по товарообігу встановлюється
щоквартально.

З метою прискорення розрахунків з вітчизняними виробниками продукції
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17.07.98 № 1162 «Про
відкриття підприємствам і організаціям торгівлі та громадського
харчування спеціальних рахунків для прискорення розрахунків з
вітчизняними постачальниками товарів». На спеціальні рахунки
комерційними банками зараховується торговельна виручка та безготівкові
надходження за реалізовані товари, а також позички банків, які надаються
на закупівлю товарів, для здійснення розрахунків з їх постачальниками.

Із спеціального рахунка банк оплачує розрахунково-платіжні документи
постачальників за продовольчі і непродовольчі товари в міру їх
надходження; здійснює попередню оплату товарів вітчизняного виробництва,
а також погашає одержані-позички банків, які надаються на закупівлю
товарів. Водночас всю виручку від реалізації товарів банк зараховує не
на поточний рахунок торговельного підприємства, а на спеціальний
рахунок. У день, що настає після зарахування торговельної виручки та
безготівкових надходжень за реалізовані товари, підприємства торгівлі
перераховують платіжними дорученнями із спеціального рахунка на свої
основні поточні рахунки реалізовану надбавку (націнку) та суму податку
на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, виходячи з їх
фактичного середнього відсотка, що склався від загального обсягу
торговельної виручки за попередній місяць.

Облік розрахунків за довгостроковими кредитами банків ведеться на
рахунку 60 ”Короткострокові позики” у національній та іноземній строк
повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за
позиками, термін погашення яких минув. Цей рахунок балансовий, пасивний,
призначений для обліку джерел засобів.

По кредиту рахунку відображаються суми одержаних кредитів (позик), по
дебету – сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов’язань
у разі відстрочення кредитів (позик).

Рахунок 60 “Короткострокові позики” має такі субрахунки:

601 “Короткострокові кредити банків у національній валюті”;

602 “Короткострокові кредити банків в іноземній валюті”;

603 “Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті”;

604 “Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті”;

605 “Прострочені позики в національній валюті”;

606 “Прострочені позики в іноземній валюті”. Аналітичний облік ведеться
за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та
строками їх погашення. В балансі сума кредиту, що підлягає погашенню,
відображаються в ІV розділі пасиву балансу. Облік короткострокових
кредитів банку наведено в додатку №2.

Обліковим регістром є журнал-ордер № 4, що заповнюється аналогічно до
рах. 50. В балансі відображається в IV розд. пасиву (ряд. 500), а також
і звіті про рух грошових коштів (ряд. 320, 340).

Типовими порушеннями є включення до забезпечення безтоварних рахунків
при кредитуванні під розрахункові документи в дорозі некредитованих
товарно-матеріальних цінностей, неточні відомості про склад товарних
запасів сезонного нагромадження.

Якщо підприємство одержало позику під товари сезонного зберігання,
доцільно звірити суму фактичних залишків товарів сезонного зберігання з
даними, поданими у банк.

Висновок

Підсумовуючи курсову роботу можна відмітити наступне:

При виникненні потреби у коштах підприємства можуть отримати в банку
кредити. Залежно від терміну видачі позики поділяються на
короткострокові і довгострокові. Як правило, позики на виробничі потреби
є короткостроковими, їх видають на термін, не більший одного року.
Довгострокові позики видають на капітальні вкладення. Терміни їх
погашення, як правило, складають кілька років. За користування позиками
сплачують певні відсотки.

Кредит – це надання підприємствам банками у тимчасове користування
коштів, які являють собою акумульовані вільні кошти інших підприємств,
організацій, бюджету, населення ін. Кредити надаються при дотриманні
таких принципів як поверненість, терміновість, платність, забезпеченість
та ціленаправленість.

Також кредити надаються банками при певних умовах. Розрізняють різні
види кредитів, їх класифікують за такими критеріями як об’єкт
кредитування, суб’єкт кредитування, строк кредитування, забезпеченість,
ступінь ризику, спосіб надання, строк погашення.

Кредитні взаємовідносини між банком і підприємтвом встановлюються шляхом
укладання між ними кредитної угоди, для чого потрібно надати ряд
документів. В договорі відображаються права та зобов’язання сторін,
умови надання кредиту, порядок сплати відсотків за ним та ін.

Аналітичний облік банківських кредитів ведеться за видами кредитів
банками, що надали їх, та строками погашення. Окремо ведеться облік
пролонгованих і прострочених кредитів.

Погашення основної суми банківського кредиту, так само як і відсотки,
може проводитись щомісячно, частинами за обумовленими в кредитній угоді
періодами або по закінченні строку кредитування. У разі виникнення
фінансових труднощів банк за клопотанням позичальника може відстрочити
(пролонгувати) погашення кредиту.

• довгострокові кредити банків;

• інші довгострокові фінансові зобов’язання;

• відстрочені податкові зобов’язання;

• інші довгострокові зобов’язання.

Зобов’язання за кредитною угодою буде довгостроковим, якщо:

• не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом
дванадцяти місяців з дати балансу.

Оплата відсотків за надані кредити провадиться в строки, визначені
кредитною угодою, шляхом перерахування позичальником банку-кредитору
коштів платіжними дору–, ченнями. Відсотки-за кредит у бухгалтерському
обліку відображаються записом по дебету рахунка 951 «Відсотки за кредит»
і кредиту рахунка 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».
Несвоєчасна оплата відсотків за кредит може спричи- і. нити нарахування
і стягнення пені з позичальника.

Для відображення в обліку кредитів передбачені такі рахунки:

50 “Довгострокові позики” в розрізі шести субрахунків, рахунок є
пасивним і призначений для обліку довгострокових позик;

60 “Короткострокові позики” також в розрізі шести субрахунків. Рахунок
пасивний і призначений для обліку короткострокових позик банку.

Обліковим регістром довго- та короткострокових позик відповідно за
рахунками 50 та 60 є журнал-ордер №4.

Використовують позики шляхом перерахування їх платіжними дорученнями
постачальникам в оплату за товарно-матеріальні цінності, роботи і
послуги, або отриманням готівки в касу за грошовими чеками. Погашають
позики на основі платіжних доручень про перерахування коштів на цю мету
з розрахункового рахунку. Видають і погашають позики на основі
кредитного договору, в якому узгоджують суму кредиту, строк, на який
його видають, процентну ставку за користування позикою, матеріальне
забезпечення чи гарантії повернення позики.

Облік короткострокових і довгострокових позик підприємства ведуть окремо
за кожною сумою отриманої позики. Це зумовлено тим, що за кожною з них
встановлюють у кредитних договорах різні відсотки, терміни погашення
кредитів.

На рахунку 50 “Довгострокові позики” ведуть облік розрахунків за
довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами
у інших осіб, які не є поточним зобов’язанням.

За кредитом рахунку 50 “Довгострокові позики” відображають суми
одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових
(відстрочених), за дебетом – погашення заборгованості за ними та
переведення до поточної заборгованості за довгостроковими
зобов’язаннями.

На субрахунках 501, 502 відображають суми довгострокової заборгованості
банкам за наданий кредит відповідно в національній та іноземній валюті.

На субрахунках 503, 504 відображають суми відстроченої заборгованості
банкам за кредит, термін погашення якого відстрочено, відповідно в
національній та іноземній валют.

На субрахунках 505, 506 відображають суми довгострокової заборгованості
щодо зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків),
відповідно в національній та іноземній валюті.

Аналітичний облік ведуть за позикодавцями (банками) в розрізі кожного
кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позик).

Список використанИХ ДЖЕРЕЛ

Альбом бухгалтерських проводок. – Харків: Фактор, 2000. –80 с.

Білуха М.Т. Форми фінансово-господарського контролю (ревізія, аудит,
судово-бухгалтерська експертиза) // Бухгалтерський облік і аудит. —
1995. — № 7. — С. 12—14.

Білуха М.Т. Курс аудиту. — К.: Вища школа: Т-во “Знання”, 1998. — 573 с.

Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця.
–3-е вид., перероб. і доп. – Житомир: ЖІТІ, 2001. –672 с.

Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в
бухгалтерських проводках: Навч.посібник. –К.: А.С.К., 2001. –416 с.

Енциклопедія бухгалтерських проводок // Бізнес (Додаток). –2000. –24
липня.

Зубілевич С. Аудиторська діяльність в Україні: Проблеми становлення і
перспективи розвитку // Бухгалтерський облік і аудит. 2002. — № 4. — С.
12—17.

Кузьминский А.Н. й др. Аудит: Практ. пособие. — К.: Учет-информ, 1996. —
283 с.

Новий бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування):
навчально-методичний посібник. –Тернопіль: Карт-бланш, 2000. –288 с.

Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. Навчальний
посібник. –К.: Знання, 2000. –245 с.

Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. –К., 2000. 578 с.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
–К.: А.С.К., 2000. –784 с.

Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей / за ред.
П.Я. Хомина. –Тернопіль: Астон, 2000. –288 с.

Шиманський Р. Проблеми аудиту // Бухгалтерський облік і аудит. — 2000. —
№ 8. — С. 15—18.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter