.

Єдиний митний тариф. Мито, його нарахування, види і ставки (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1825 24050
Скачать документ

Курсова робота

на тему:

“Єдиний митний тариф.

Мито, його нарахування,

види і ставки”ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ПРО МИТО, ДЕРЖАВНЕ МИТО

1.1. ПОНЯТТЯ МИТА, МЕХАНІЗМИ ОБЧИСЛЕННЯ ТА СПЛАТИ МИТА

1.2. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ДЕРЖАВНЕ МИТО, ПЛАТНИКИ ТА СТАВКИ

1.3. ПІЛЬГИ ТА ПОРЯДОК СПЛАТИ

РОЗДІЛ ІІ. ЄДИНИЙ МИТНИЙ ТАРИФ

2.1. ПРАВОВА БАЗА ЄДИНОГО МИТНОГО ТАРИФУ

2.2. ПОНЯТТЯ ПРО ЄДИНИЙ МИТНИЙ ТАРИФ УКРАЇНИ

2.3. МИТО ТА ЙОГО ВИДИ

2.4. НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТА МИТА

2.5. ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД СПЛАТИ МИТА, ТАРИФНІ ПІЛЬГИ

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТОК

ВСТУП

Єдиний митний тариф України – це систематизований звід ставок мита, яким
обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію
України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф
України базується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі
максимальної відповідності до загальноприйнятих у міжнародній практиці
принципів і правил митної справи.

Визначений Законом про єдиний митний тариф порядок формування та
застосування Єдиного митного тарифу України при ввезенні на митну
територію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших
предметів встановлюється з метою обкладення митом зазначених товарів та
інших предметів.

Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності,
організації господарської діяльності та територіального розташування, за
винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними
договорами.

В даній курсовій роботі будуть розглянуті такі питання як загальне
поняття про мито, поняття про державне мито, платників та ставки, пільги
та порядок сплати, розгляд основних положень закону “Про єдиний митний
тариф”, поняття про єдиний митний тариф, мито, його види, особливості
нарахування та сплати мита, звільнення від сплати мита, тарифні пільги
та преференції тощо.

Розгляд саме цих питань дасть змогу розкрити обрану тему для даної
курсової роботи.

Під час написання були застосовані у комплексі різноманітні
науково-дослідницькі методи, зокрема: літературний метод, метод аналізу
та синтезу, метод порівняння.

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ПРО МИТО, ДЕРЖАВНЕ МИТО

1.1. Поняття мита, механізми обчислення та сплати мита

Мито виступає непрямим податком, який стягується з товарів (інших
предметів), які переміщуються через митний кордон України, тобто
ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом. Механізм оподаткування
митом наведений на схемі 1, 2 (див. додаток).

Ві – витрати інші (навантаження, розвантаження, інші витрати, понесені
платником до перетину митного кордону, перераховані за офіційним курсом
НБУ).

Юридичні або фізичні особи здійснюють операції по імпорту та експорту
товарів (робіт, послуг). Кожна угода по імпорту або експорту передбачає
укладання договору (контракту), у якому обов’язково відображається ціна
і загальна вартість товару на підставі рахунку – фактури.

Фактурна вартість – це вартість товарів, яка фактично сплачена чи
підлягає сплаті або повинна компенсуватися зустрічними поставками
товарів та зазначається в рахунку – фактурі (рахунку – проформі для
договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельної угоди купівлі –
продажу або міни.

Об’єктом оподаткування митом є митна вартість або фізична одиниця
товару, що імпортується. Митна вартість товару – це сума, яку фактично
сплачено, або яка підлягає сплаті за товар на момент перетину митного
кордону держави (тобто, коли, всі належні формальності щодо ввезення
товару в країну чи його вивезення з неї виконані).

Відмінності між фактурною вартістю та митною вартіст полягають у тому,
що фактурна вартість складається з ціни товару, яка відображена в
рахунку – фактурі іноземного контрагента або у договорі (контракті), а
при обчисленні митної вартості, до неї включається ціна товару,
відображена у рахунку – фактурі (фактурна вартість), а також фактичні
витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури: на транспортування,
навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту
перетину митного кордону України (комісійні та брокерські послуги).

Механізм обчислення та сплати мита включає в себе
декілька етапів:

Механізм обчислення та сплати мита

При визначенні ціни придбання товарів необхідно також врахувати базові
умови поставки, які використовуються залежно від способу перевезення
товару (перевезення морським транспортом; перевезення залізницею; усі
види перевезень) і визначені міжнародними правилами по тлумаченню
термінів “Інкотермс” від 01.01.90р. № 23.

У випадку невідповідності вартості товарів та інших предметів митна
вартість визначається відповідно до наведених положень. А якщо неможливо
перевірити її обчислення, митні органи України визначають митну вартість
на основі ціни на ідентичні товари та предмети, що діють у провідних
країнах-експортерах зазначених товарів та предметів. ,

При визначенні митної вартості іноземна валюта перераховується у гривні
за офіційним курсом НБУ на дату оформлення вантажно – митної декларації
(ВМД).

Митний збір – це вид митних платежів, що підлягають сплаті до бюджету
громадянами, які є суб’єктами зовнішньо – економічної діяльності за
роботу, виконану по відношенню до них митними органами.

Платником митного збору є юридична чи фізична особа, що здійснює митне
оформлення.

1.2. Загальне поняття про державне мито,

платники та ставки

Державне мито – це плата, яка справляється за вчинення юридичних дій та
за видачу документів юридичного значення уповноваженими на те органами.

Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні
особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають
юридичне значення, уповноваженими на те органами. ,

Державне мито стягується:

а) із позовних заяв, заяв з переддоговірних спорів, заяв (скарг) у
справах окремого провадження і скарг на рішення, прийняті відносно до
релігійних організацій, із касаційних скарг на рішення судів і скарг на
рішення, що набрали законної сили, а також за видачу судами копій
документів;

б) із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що
подаються до арбітражних судів, та заяв про перевірку рішень, ухвал,
постанов у порядку нагляду, а також про їх перегляд за ново виявленими
обставинами;

в) за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і
виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних
депутатів, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених
документів;

г) за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в
Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення
змін до цих документів; за реєстрацію національних паспортів іноземних
громадян або документів, що їх замінюють; за видачу або продовження
довідок на проживання; за видачу візи до національного паспорта
іноземного громадянина або документа, що його замінює, на право виїзду з
України та в’їзду в Україну, а також із заяв про прийняття до
громадянства України і про вихід з громадянства України;

д) за операції з випуску (емісії) цінних паперів, крім облігацій
державних та місцевих позик, та з видачі приватизаційних паперів;

е) за операції з об’єктами нерухомого майна, що здійснюються на товарних
біржах, крім операцій з примусового відчуження такого майна у випадках,
передбачених законами України;

ж) за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду
закордон або продовження строку його дії;

з) за прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

й) за проведення прилюдних торгів (аукціону, тендера) об’єктами
нерухомого майна, крім операцій з примусового відчуження такого майна у
випадках, передбачених законами України;

Державне мито має розгалужену систему ставок, що встановлюються в
залежності від характеру дій і документів, за які воно справляється
(табл. 1):

Таблиця 1

Деякі ставки державного мита

Найменування документів і дій,

за які стягується мито Розміри ставок

1. Із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій
документів:

із позовних заяв

1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян

із скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових
осіб, що обмежують права громадян 0,2 неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян

із позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності

неоподатковуваний мінімум доходів громадян

за повторну видачу копії судового рішення, вироку, ухвали та іншої
постанови суду 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за
кожну копію

із позовних заяв про зміну або розірвання договору найму житлових
приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування
арешту на майно та з інших позовних заяв немайнового характеру (або
таких, що не підлягають оцінці) 0,5 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян

із заяв (скарг) у справах окремого провадження

із позовних заяв переддоговірних спорів

із апеляційних скарг на рішення судів: скарг на рішення, що набрали
законної сили

50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
й скарги, а з майнових спорів – ставки, обчисленої виходячи з
оспорюванної суми

2. Із заяв, що подаються до господарських судів:

із позовних заяв майнового характеру

1% ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі і з заяв про
визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного
характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а
також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до
боржника після оголошення про порушення справи по банкрутство 5
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або
розірвання господарських договорів: 5 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян

3. За нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і
виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних
депутатів:

за посвідчення договорів купівлі-продажу майна державних підприємств, а
також за посвідчення договорів застави 0,1 % вартості майна, що
викуповується, або предмета застави

за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці

1% суми договору, але не менше 1 неоподатковуваного мінімума
доходів громадян

за вчинення протестів векселів, пред’явлення чеків до платежу і
посвідчення несплати чеків 0,3 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян

за вчинення виконавчих написів

1% суми, що стягується, або 1% вартості майна, яке підлягає
витребуванню, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

за засвідчення справжності кожного підпису на документах 0,02
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

за засвідчення вірності копій документів та витягів з них (за сторінку)
0,01 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів 0,03
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

4. За нотаріальні та інші дії, вчинювані за межами нотаріальної
контори, виконавчого комітету ради народних депутатів у розмірі
встановлених ставок за відповідні дії (крім цього сплачуються
фактичні витрати, пов’язані з виїздом для вчинення дій)

1.3. Пільги та порядок сплати

Від сплати державного мита звільняються:

1) позивачі – робітники та службовці – за позовами про стягнення
заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових
правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств,
працівники селянських (фермерських) господарств – за позовами до
колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських)
господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов’язаними з
трудовою діяльністю;

2) позивачі – за позовами про відшкодування збитків, заподіяних
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю годувальника;

3)сторони – із спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних
громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до
кримінальної відповідальності, незаконним застосуванням такого заходу,
як взяття під варту, або незаконним накладенням адміністративного
стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а також пов’язаних з
виплатою грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його
вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України
«Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;

4) органи соціального страхування та органи соціального забезпечення –
за регресивними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум
допомоги й пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім’ї, а
органи соціального забезпечення – також за позовами про стягнення
неправильно виплачених допомоги та пенсій;

5) позивачі – за позовами про відшкодування матеріальних збитків,
завданих злочином;

6) інші державні і громадські органи, юридичні та фізичні особи.

Державне мито сплачується готівкою, митними марками і шляхом
перерахування з рахунку платника у кредитній установі.

Порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів
України.

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у
випадках:

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним
законодавством;

2) повернення заяви (скарги) чи відмови в її прийнятті, а також відмови
державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних
і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій;

3) припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду,
якщо справа не підлягає розгляду в суді чи в арбітражному суді, а також,
коли позивачем не додержано встановленого для даної категорії справ
порядку доарбітражного врегулювання спору або коли позов подано
недієздатною особою;

4) скасування в установленому порядку рішення суду, припинення
провадження у справі, якщо справа не підлягає розглядові в судах, або
якщо заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано
встановленого для даної категорії справ порядку попереднього
позасудового розв’язання спору і можливість застосування цього порядку
втрачено, якщо при цьому державне мито було вже стягнено в доход
бюджету;

5) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Повернення державного мита проводиться за умови, якщо заяву подано до
відповідної установи, що справляє державне мито, протягом року з дня
зарахування його до бюджету.

Платники державного мита несуть відповідальність за правильність його
стягнення, а також за своєчасність і повноту зарахування до бюджету,
передбачену законодавством.

За несвоєчасне або неповне внесення державного мита до бюджету
стягується пеня та штрафи відповідно до закону.

Міністерство фінансів України, Головна державна адміністрація України,
місцеві фінансові органи та державні податкові інспекції проводять
ревізії та перевірки правильності справляння державного мита, а також
своєчасності й повноти внесення його до бюджету в усіх установах, що
його справляють.

РОЗДІЛ ІІ. ЄДИНИЙ МИТНИЙ ТАРИФ

2.1. Правова база єдиного митного тарифу

Визначений Законом про єдиний митний тариф порядок формування та
застосування Єдиного митного тарифу України при ввезенні на митну
територію України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших
предметів встановлюється з метою обкладення митом зазначених товарів та
інших предметів. Сферою дії цього Закону є єдина митна територія
України.

Митне обкладення на території спеціальних митних зон регулюється цим
Законом, іншими законами України та міжнародними договорами, які
встановлюють спеціальний правовий режим цих зон у кожному окремому
випадку.

Єдиний митний тариф України, зміни та доповнення до нього мають бути
офіційно опубліковані у загальнодоступних засобах масової інформації не
пізніш як за 45 днів до дати введення їх у дію. В разі якщо зазначені
документи не будуть офіційно опубліковані, вони чинності не набирають.
Якщо зазначені документи будуть опубліковані невчасно, датою набрання
чинності буде вважатися 46-й день з моменту офіційної публікації.
Офіційною публікацією вважається публікація в періодичному офіційному
виданні Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України. Датою
офіційної публікації вважається дата фактичного виходу у світ
відповідного номера цього видання.

2.2. Поняття про єдиний митний тариф України

Єдиний митний тариф України – це систематизований звід ставок мита, яким
обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію
України або вивозяться за межі цієї території.

Єдиний митний тариф України визначається згідно із Законом “Про єдиний
митний тариф” та міжнародними договорами України.

Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території
України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію
України або вивозяться з цієї території.

Єдиний митний тариф України базується на міжнародно визнаних нормах і
розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у
міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності,
організації господарської діяльності та територіального розташування, за
винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними
договорами.

Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням
Кабінету Міністрів України.

Обкладення митом товарів та інших предметів, що переміщуються через
митний кордон України.

Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і
вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо
інше не передбачено Законом.

2.3. Мито та його види

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші
предмети, які переміщуються через митний кордон України.

В Україні застосовуються такі види мита:

– адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та
інших предметів, які обкладаються митом;

– специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на
одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

– комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Встановлення пільг та зміна ставок мита, в тому числі на предмети
особистого користування, здійснюється Верховною Радою України за
поданням Кабінету Міністрів України.

Забороняється застосовувати інші види мит, крім тих, що встановлені
Законом.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на
митну територію України.

Ввізне мито є диференційованим:

– до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом
з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і
в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного
режиму згідно з міжнародними договорами за участю України,
застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним
митним тарифом України;

– до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних
союзів, які користуються на Україні режимом найбільшого сприяння, котрий
означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн або
союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита
та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного
митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита,
передбачені Єдиним митним тарифом України;

– до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні)
ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні
за межі митної території України.

Вивізне мито нараховується за ставками, передбаченими Єдиним митним
тарифом України.

На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і
вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх
встановлення.

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та
у випадках, передбачених законами України, у разі ввезення на митну
територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно
від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:

спеціальне мито;

антидемпінгове мито;

компенсаційне мито.

Спеціальне мито застосовується:

як засіб захисту українських виробників;

як засіб захисту національного товаровиробника у разі коли товари
ввозяться на митну територію України у обсягах та (або) за таких умов,
що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної
шкоди національному товаровиробнику;

як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які
порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших
держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують
здійснення законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності та (або) ущемляють інтереси України.

Антидемпінгове мито застосовується:

відповідно до Закону України “Про захист національного товаровиробника
від демпінгового імпорту” у разі ввезення на митну територію України
товарів, які є об’єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному
товаровиробнику;

у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною,
істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо
конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення
заподіює шкоду.

Компенсаційне мито застосовується:

відповідно до Закону України “Про захист національного товаровиробника
від субсидованого імпорту” у разі ввезення на митну територію України
товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду
національному товаровиробнику;

у разі вивезення за межі митної території України товарів, для
виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або
споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія,
якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування
антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих
відповідно до законів України “Про захист національного товаровиробника
від демпінгового імпорту”, “Про захист національного товаровиробника від
субсидованого імпорту”, “Про застосування спеціальних заходів щодо
імпорту в Україну”.

У разі, якщо імпорт товару є об’єктом антидемпінгових, компенсаційних
або спеціальних заходів, преференції не встановлюються або зупиняються
чи припиняються органом, який їх установив.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному
обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка
фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного
кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна
товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо
їх не включено до рахунку-фактури:

– на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та
страхування до пункту перетину митного кордону України;

– комісійні та брокерські;

– плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать
до даних товарів та інших предметів і повинна бути сплачена імпортером
(експортером) прямо або побічно як умова їх ввезення (вивезення).

При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших
предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті,
або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи України
визначають митну вартість послідовно на основі ціни на подібні товари та
інші предмети, що діють у провідних країнах – експортерах зазначених
товарів та інших предметів.

2.4. Нарахування та сплата мита

Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону
“Про єдиний митний тариф” і ставок Єдиного митного тарифу України,
чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті
України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Мито вноситься до державного бюджету України.

При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта
перераховується у валюту України за курсом Національного банку України,
який застосовується для розрахунків по зовнішньоекономічних операціях і
діє на день подання митної декларації.

Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших
предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях –
підприємствам зв’язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки оплати
мита встановлюється Державною митною службою України.

Країною походження товарів вважається країна, де товари було повністю
вироблено або піддано достатній переробці чи обробці.

Повністю виробленими в даній країні вважаються такі товари:

а) корисні копалини, видобуті в межах її території або економічної зони;

б) рослинна продукція, вирощена на її грунті;

в) живі тварини, вирощені в ній;

г) продукція, одержана в ній від живих тварин;

д) вироблена в ній продукція мисливського, рибальського і

морського промислу;

е) продукція морського промислу, добута або вироблена у Світовому океані
суднами даної країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими)
нею;

є) вторинна сировина і відходи, які є результатом виробничих

та інших операцій, здійснюваних у даній країні;

ж) товари, вироблені в даній країні виключно з продукції,

зазначеної в пунктах а) – є) цієї статті.

Переробка або обробка товарів у даній країні вважається достатньою,
якщо:

– декларовані товари класифікуються в тарифній позиції іншій, ніж
матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були використані для
їх виготовлення;

– у вартості декларованих товарів частка доданої вартості становить не
менш як 50 відсотків.

Не можуть визнаватися як достатня переробка товарів такі технологічні
операції:

– щодо схоронності товарів під час їх зберігання чи транспортування;

– підготовка товарів до продажу і транспортування (подрібнення партії,
формування відправлень, сортування та переупакування);

– прості складальні операції;

– змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції
характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових.

Критерієм достатньої переробки наземних (дорожніх) транспортних засобів,
що класифікуються згідно з Українською класифікацією товарів
зовнішньоекономічної діяльності за товарними позиціями 8702, 8703, 8704,
виготовлені і ввозяться з територій спеціальних (вільних) економічних
зон, розташованих на території України, є обов’язкове виконання таких
виробничих та технологічних операцій:

виготовлення кузова (кабіни) транспортного засобу, коли з окремих
елементів, деталей або вузлів методами нероз’ємного з’єднання
виготовляється кузов (кабіна), призначений для подальшого фарбування і
складання. При цьому у процесі виготовлення кузова (кабіни) складається
в єдине ціле не менш як шість основних елементів кузова (кабіни), серед
яких повинні бути дах, боковина ліва, боковина права, підлога;

фарбування кузова (кабіни);

спорядження кузова (кабіни);

складання транспортного засобу.

2.5. Звільнення від сплати мита,

тарифні пільги та преференції

Від сплати мита звільняються:

а) транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення
вантажів, багажу та пасажирів, а також предмети матеріально-технічного
постачання і спорядження, паливо, продовольство та інше майно, необхідне
для їх нормальної експлуатації на час перебування в дорозі, в пунктах
проміжної зупинки або придбанні за кордоном у зв’язку з ліквідацією
аварії (поломки) даних транспортних засобів;

б) предмети матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо,
сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що
вивозиться за межі митної території України для забезпечення виробничої
діяльності українських та орендованих (зафрахтоваих) українськими
підприємствами і організаціями суден, які ведуть морський промисел, а
також продукція їх промислу, що ввозиться на митну територію України;

в) валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

г) товари та інші предмети, що підлягають оберненню у власність держави
у випадках, передбачених законами України;

д) товари та інші предмети, що стали в результаті пошкодження до
пропуску їх через митний кордон України непридатними до використання як
вироби або матеріали;

е) предмети, що ввозяться в Україну для офіційного і особистого
користування або вивозяться за кордон організаціями та особами, які
відповідно до міжнародних договорів України та законів України
користуються правом безмитного ввезення в Україну та безмитного
вивезення з України таких предметів;

є) товари та інші предмети, які походять з митної території України і
ввозяться назад на цю територію без обробки або переробки;

ж) товари та інші предмети , що знову ввозяться на митну територію
України і походять з іншої території, які були оплачені митом при
первісному ввезенні на митну територію України та тимчасово вивозились
за її межі;

и) товари (крім підакцизних), що імпортуються всеукраїнськими та
міжнародними об’єднаннями громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, у статутній діяльності яких передбачено
надання соціальної і медичної допомоги постраждалим внаслідок
Чорнобильської катастрофи, підприємствами та організаціями, засновниками
яких є ці об’єднання, за умови, що особи, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, становлять не менше 75 відсотків загальної
чисельності членів об’єднань і працюючих на цих підприємствах.

Перелік всеукраїнських та міжнародних об’єднань громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, їх підприємств і
організацій, перелік імпортованих ними товарів і граничні обсяги їх
ввезення в Україну затверджуються Кабінетом Міністрів України;

ї) у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2005 року при ввезенні на
митну територію України матеріалів, устаткування і комплектуючого
обладнання (далі – товарів), що використовуються для будівництва суден
підприємствами суднобудівної промисловості, визначеними відповідно до
статті 1 Закону України “Про заходи щодо державної підтримки
суднобудівної промисловості в Україні”, якщо такі товари не виробляються
підприємствами на території України або ті, що виробляються, не
відповідають сертифікаційним вимогам міжнародних класифікаційних
товариств чи вимогам замовників суден, визначеним умовами контрактів.
Перелік та обсяги цих товарів (крім підакцизних) щороку затверджуються
Кабінетом Міністрів України відповідно до контрактів, укладених цими
підприємствами.

й) документи, що надсилаються у рамках міжнародного документообміну до
бібліотек, що є в державній і комунальній власності, бібліотек
Національної академії наук України та інших самоврядних організацій.

Перелік цих бібліотек затверджується Кабінетом Міністрів України.

к) товари, що ввозяться на митну територію України відповідно до Закону
України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності
технологічних парків;

л) товари та інші матеріальні цінності, включаючи будь-які предмети,
майно, продукцію, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інші
речі майнового характеру, що ввозяться на митну територію України,
призначені для виконання угоди про розподіл продукції, а також
продукція, що вивозиться інвестором з України відповідно до Закону
України “Про угоди про розподіл продукції” та угоди про розподіл
продукції;

м) товари (крім підакцизних), що ввозяться з метою виготовлення
боєприпасів, їх елементів та виробів спецхімії. Обсяги ввезення таких
товарів визначаються Кабінетом Міністрів України;

н) у період з 1 січня 2001 року до 1 січня 2006 року при ввезенні на
митну територію України матеріали, устаткування і комплектуюче
обладнання (далі – товари), крім підакцизних, що використовуються для
виробництва броньованих бойових машин і комплектуючих виробів до них
підприємствами концерну “Бронетехніка України”, якщо такі товари не
виробляються підприємствами на території України або ті, що
виробляються, не відповідають вимогам замовників броньованих бойових
машин, визначеним умовами контрактів. Перелік та обсяги цих товарів
щороку затверджуються Кабінетом Міністрів України відповідно до
контрактів, укладених цими підприємствами.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів
платник податку зобов’язаний сплатити ввізне мито у порядку і розмірах,
установлених законом;

Допускається зниження ставок мита при ввезенні на митну територію
України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів:

а) відремонтованих та раніше ввезених на митну територію України або
вивезених за межі цієї території;

б) пошкоджених до пропуску їх через митний кордон України, але придатних
для використання як вироби або матеріали;

в) в інших випадках, що визначаються Кабінетом міністрів України.

Допускається безмитне ввезення та вивезення або пільгове обкладення
митом товарів, які:

– ввозяться у спеціальні митні зони на території України для кінцевого
споживання в цих зонах;

– вивозяться із спеціальних митних зон для споживання за межами митної
території України та походять з цих зон.

Розмір пільг, передбачених цією статтею і порядок їх надання
встановлюються Верховною Радою України згідно з законами України про
спеціальні митні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної з
таких зон.

На період функціонування спеціальної економічної зони “Яворів”
справляння ввізного та вивізного мита здійснюється з урахуванням
особливостей, встановлених Законом України “Про спеціальну економічну
зону “Яворів”.

На період функціонування спеціальної економічної зони
туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець” справляння
ввізного мита здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених
Законом України “Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного
типу “Курортополіс Трускавець”.

На період функціонування спеціальної економічної зони “Славутич”
справляння ввізного мита здійснюється з урахуванням особливостей,
встановлених Законом України “Про спеціальну економічну зону “Славутич”.

На період запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на
територіях пріоритетного розвитку в Луганській області справляння
ввізного мита здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених
Законом України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на
територіях пріоритетного розвитку в Луганській області.

На період функціонування спеціальних економічних зон “Азов” і “Донецьк”
та дії спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях
пріоритетного розвитку в Донецькій області ввізне та вивізне мито
справляється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України
“Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної
діяльності в Донецькій області.

На період запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на
територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області справляння
ввізного мита здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених
Законом України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на
територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області” [N 1276-XIV].

На період функціонування спеціальної економічної зони “Рені” справляння
ввізного та вивізного мита здійснюється з урахуванням особливостей,
встановлених Законом України “Про спеціальну економічну зону “Рені.

На період функціонування спеціальної (вільної) економічної зони
“Порто-франко”, створеної на території Одеського морського торговельного
порту, справляння ввізного та вивізного мита здійснюється з урахуванням
особливостей, встановлених Законом України “Про спеціальну (вільну)
економічну зону “Порто-франко” на території Одеського морського
торговельного порту.

На період запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на
території міста Харкова справляння ввізного мита здійснюється з
урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про спеціальний
режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова”.

На період запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на
територіях пріоритетного розвитку та функціонування спеціальної
економічної зони “Порт Крим” в Автономній Республіці Крим справляння
ввізного та вивізного мита здійснюється з урахуванням особливостей,
встановлених Законом України “Про спеціальний режим інвестиційної
діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну
зону “Порт Крим” в Автономній Республіці Крим”.

На період функціонування спеціальної економічної зони “Миколаїв”
справляння ввізного та вивізного мита здійснюється з урахуванням
особливостей, встановлених Законом України “Про спеціальну економічну
зону “Миколаїв.

На період запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на
території пріоритетного розвитку у Волинській області справляння
ввізного мита здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених
Законом України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на
території пріоритетного розвитку у Волинській області.

Допускається встановлення преференцій щодо ставок Єдиного митного тарифу
України у вигляді звільнення від обкладення митом, зниження ставок мита
або встановлення квот на преференційне ввезення щодо товарів та інших
предметів, які:

– походять з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або зону
вільної торгівлі;

– обертаються в прикордонній торгівлі.

Товари та інші предмети, що тимчасово ввозяться на митну територію
України і призначені до зворотного вивезення за її межі у встановлені
строки у незмінному стані або відремонтованому вигляді, а також товари
та інші предмети, що тимчасово вивозяться за межі митної територіїї
України та призначені до зворотного ввезення на цю територію у
встановлені строки у незмінному стані, пропускаються через митний кордон
України без сплати мита. Строки умовно-безмитного ввезення та вивезення
визначаються митним кодексом України.

Мито, сплачене за товари, ввезені на митну територію України для
складання, монтажу, переробки або обробки з подальшим зворотним
вивезенням протягом одного року, може бути повністю або частково
повернуто власнику товарів при їх вивезенні за межі митної території
України та пред’явленні свідоцтв про використання цих товарів для цілей,
зазначених у цій статті.

Сума надміру стягненого мита підлягає поверненню власникові товарів та
інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного
оформлення.

Мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку
сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили
його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у
безспірному порядку.

Своєчасно не сплачене мито стягується за весь час заборгованості бюджету
з нарахуванням пені в розмірі 0,2 відсотка суми недоїмки за кожний день
прострочки, включаючи день сплати.

ВИСНОВКИ

Мито виступає непрямий податок, який стягується з товарів (інших
предметів), які переміщуються через митний кордон України, тобто
ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом. Визначений Законом про
єдиний митний тариф порядок формування та застосування Єдиного митного
тарифу України при ввезенні на митну територію України та вивезенні за
межі цієї території товарів та інших предметів встановлюється з метою
обкладення митом зазначених товарів та інших предметів.

Сферою дії цього Закону є єдина митна територія України.

Єдиний митний тариф України – це систематизований звід ставок мита, яким
обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію
України або вивозяться за межі цієї території.

Єдиний митний тариф України визначається згідно із Законом “Про єдиний
митний тариф” та міжнародними договорами України.

Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території
України обкладення митом предметів, що ввозяться на митну територію
України або вивозяться з цієї території.

Єдиний митний тариф України базується на міжнародно визнаних нормах і
розвивається у напрямі максимальної відповідності до загальноприйнятих у
міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності,
організації господарської діяльності та територіального розташування, за
винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними
договорами.

Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням
Кабінету Міністрів України.

Обкладення митом товарів та інших предметів, що переміщуються через
митний кордон України.

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші
предмети, які переміщуються через митний кордон України.

В Україні застосовуються такі види мита:

– адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та
інших предметів, які обкладаються митом;

– специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на
одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

– комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону
“Про єдиний митний тариф” і ставок Єдиного митного тарифу України,
чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті
України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Мито вноситься до державного бюджету України.

При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта
перераховується у валюту України за курсом Національного банку України,
який застосовується для розрахунків по зовнішньоекономічних операціях і
діє на день подання митної декларації.

Мито, сплачене за товари, ввезені на митну територію України для
складання, монтажу, переробки або обробки з подальшим зворотним
вивезенням протягом одного року, може бути повністю або частково
повернуто власнику товарів при їх вивезенні за межі митної території
України та пред’явленні свідоцтв про використання цих товарів для цілей,
зазначених у цій статті.

Сума надміру стягненого мита підлягає поверненню власникові товарів та
інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного
оформлення.

Мито, не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку
сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили
його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у
безспірному порядку.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.91р. №1251
//Відомості Верховної Ради (ВВР),1991.- №39.-ст.510 із змінами та
доповненнями.

Закон України “про Єдиний митний тариф” від 05.02.92 р. №2097 – XII із
змінами і доповненнями.

Закон України № 1212 – XIV від 04.11.1999р. “Про Єдиний збір, який
справляється у пунктах пропуску через державний кордон України ” у
редакції Закону України № 2659 -III від 12.07.2001р.

Вишневский В.П. Налоги Украины: теория й практика- Донецк, 1997.

Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навчальний посібник. –
К.: Товариство “Знання” КОО, 1998.

Жадько В. Мала українсько-російська енциклопедія з податків. – К, 2000.

Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник – Харьков: Консум 1997.

Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності в Україні: Навч. посіб.
для студ. вищ. навч. закл. /За заг. ред. М.Я. Азарова. – К.: Дія, 2000.

Податкова система України: Підручник/ В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О.
П’ятаченко та ін./ За ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 1994. – с.22-24,
427.

ДОДАТОК

Схема 1

Структурно – логічна схема мита

ФВ – фактурна вартість;

ТВ – транспортні витрати;

СП – страхові послуги;

Схема 2

Структурно – логічна схема платників мита

Митні збори

ФВ+ТВ+СП+ВІ

Мито

Митна вартість товару

У відсотках до митної вартості

(адвалорне мито);

Тверда ставка на одиницю товару

(специфічне мито)

Юридичні особи; Фізичні особи

Ставки

Об’єкт оподаткування

Платники

Які здійснюють переміщення товарів через митний кордон

Фізичні особи

Юридичні особи

Платники мита

Механізм нарахування та сплати мита

порядок визначення митної вартості товару

порядок визначення країни походження

порядок визначення товарної групи товару,

що імпортується

порядок обчислення та сплати мита

порядок застосування пільг

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020