.

Зведений бюджет України та його складові (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1106 19471
Скачать документ

Курсова робота

на тему:

Зведений бюджет України

та його складові

ПЛАН

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО ТА ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

2. ПРОГНОЗ ПОКАЗНИКІВ ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА ОСНОВНИМИ ВИДАМИ
ДОХОДІВ, ВИДАТКІВ ТА ФІНАНСУВАННЯ НА 2005 – 2007 РОКИ

2.1. Прогноз показників зведеного бюджету України

2.2. Середньострокові бюджетні індикатори

2.3. Економічна перспектива

2.6. Прогноз доходів зведеного бюджету

2.5. Прогноз доходів державного бюджету

2.6. Прогноз видатків зведеного бюджету

2.7. Прогноз видатків зведеного бюджету за функціональним призначенням

3. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Тема курсової роботи “Зведений бюджет та його складові” є вкрай
актуальною, оскільки бюджет та бюджетна система загалом відноситься до
тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх
і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні,
соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

В умовах ринкових відносин і особливо в перехідний період до ринку
бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того,
наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне
функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну,
соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови
ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему,
зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу,
що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових
коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою
своїх функції. Актуальність теми посилюється тим, що бюджетна система
нашої країни на сьогоднішній день є фактичною копією бюджетної системи
колишнього СРСР. На пострадянському і постсоціалістичному європейському
просторі вже усі держави, крім України та Білорусії, реформували або
розпочали реформувати свої бюджетні системи. І це стало дієвим фактором
суттєвих економічних зрушень в цих державах, виходу із стадії
соціально-економічної кризи. Стало очевидно, що бюджетна система,
зокрема зведений бюджет, потребує вдосконалення: форм та методів
планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних
коштів, міжбюджетних стосунків.

За останній час тема становлення, розвитку та проблем бюджетної системи
висвітлювалась у наукових роботах зарубіжних і вітчизняних
вчених–економістів, таких як: В.Федосов, В.І.Кравченко,
С.А.Буковинський, С.Хегрут.

Метою моєї роботи є розгляд, спроба аналізу найважливіших проблем
бюджетної системи та напрямки вирішення цих проблем.

Об’єктом дослідження є зведений бюджет. Предмет дослідження – економічні
відносини, що виникають з приводу формування фонду коштів до зведеного
бюджету тощо.

1. ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО ТА ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Бюджет – складна економічна категорія. Як категорія, державний бюджет
являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в
процесі формування, розподілу та використання централізованого грошового
фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Іншими
словами, державний бюджет – це грошові відносини, що виникають у держави
з фізичними та юридичними особами у зв(язку з розподілом та
перерозподілом національного доходу, призначеного для фінансування
народного господарства, соціально-культурних заходів та установ,
управління державою, укріплення обороноздатності країни.

Будучи частиною бюджетних відносин, державний бюджет як категорія
характеризується тими ж рисами, які притаманні фінансам в цілому, але в
той же час має свої особливості, які відрізняють його від інших сфер та
ланок фінансових відносин. До числа таких особливостей слід віднести те,
що:

а) бюджет являє собою економічну форму перерозподільчих відносин,
пов(язаних з відокремленням частини національного доходу в руках держави
та її використанням для суспільних потреб;

б) за допомогою бюджету здійснюється перерозподіл національного доходу
(національного багатства) між найважливішими сферами суспільного
виробництва (промисловістю, сільським господарством, транспортом,
будівництвом і т.д.), в межех галузей народного господарства, між
сферами суспільної діяльності (виробничою і невиробничою сферами
економіки), між регіонами країни та територіями;

в) область бюджетного розподілу займає центральне місце в складі
державних фінансів, що визначило ключовим положенням бюджету у
порівнянні з іншими ланками фінансової системи.

Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та
національного доходу. В бюджеті країни акумулюється значна частина знов
створеної вартості-нацонального доходу, розподілюваного і
розподілюваного у відповідності з ринковими законами суспільного
розвитку для забезпечення розширеного відтворення та задоволення
загальнодержавних потреб.

Згідно статті 6 Бюджетного кодексу під зведеним бюджетом розглядають
сукупність показників бюджетів, що використовуються для аналізу і
прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України,
зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів
областей та міст Києва і Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету
Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів
міст республіканського значення.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених
бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів
міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського
бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли
місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста,
селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає
показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

2. ПРОГНОЗ ПОКАЗНИКІВ ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА ОСНОВНИМИ ВИДАМИ
ДОХОДІВ, ВИДАТКІВ ТА ФІНАНСУВАННЯ НА 2005 – 2007 РОКИ

2.1. Прогноз показників зведеного бюджету України

На основі аналізу рівня розвитку податково-бюджетної системи держави та
виходячи з основних завдань щодо посилення соціальної спрямованості
реформ, викладених у Посланні Президента України до Верховної Ради
України “Україна: Поступ у XXI століття. Стратегія економічного та
соціального розвитку на 2000 – 2004 роки”, Посланні Президента України
до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади
економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки” та у
Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, Мінфіном розробляється
податково-бюджетна стратегія на середньострокову перспективу.

Основні напрями податково-бюджетної стратегії України, розроблені з
урахуванням політики формування доходів та розподілу видатків бюджету на
2005 – 2007 роки, забезпечать послідовність реалізації короткострокових
цілей, закладених у проекті Закону України “Про Державний бюджет України
на 2004 рік”.

Метою середньострокової податково-бюджетної стратегії є досягнення
довгострокового сталого розвитку заради підвищення добробуту населення.

Мета розроблення прогнозу полягає у визначенні прогнозних обсягів
бюджетних ресурсів для обґрунтування податково-бюджетної стратегії на
2005 – 2007 роки.

Головним завданням на середньострокову перспективу є досягнення сталого
економічного зростання в умовах фінансової стабільності, активізація
інвестиційних процесів і структурних перетворень та проведення
цілеспрямованої соціальної політики держави.

Середньостроковий прогноз дозволить забезпечити ефективне і раціональне
управління державними фінансами, насамперед подолання бідності і
поліпшення якості життя найбільш уразливих верств населення, а також
допоможе виконати бюджет відповідно до цілей податково-бюджетної
політики.

2.2. Середньострокові бюджетні індикатори

Доходи зведеного бюджету у 2005 році прогнозуються на рівні 82352,6 млн.
гривень, або 27,09 відсотка ВВП, що нижче рівня 2004 року. У
середньостроковій перспективі прогнозується поступове підвищення рівня
доходів до 28,78 відсотка ВВП у 2007 році.

Дефіцит бюджету у 2005 році прогнозується у розмірі 555,1 млн. гривень,
або 0,18 відсотка ВВП. Фінансування дефіциту бюджету прогнозується за
рахунок надходжень від приватизації, рівень яких становитиме 2,1 млрд.
гривень. У середньостроковій перспективі планується незначний дефіцит
бюджету: у 2006 році – 81 млн. гривень та у 2007 році – 104,9 млн.
гривень.

Видаткова частина зведеного бюджету у 2005 році становитиме 82907,7 млн.
гривень, або 27,27 відсотка ВВП. У середньостроковій перспективі
прогнозується поступове збільшення рівня видатків до 28,81 відсотка ВВП
у 2007 році.

Таблиця 1

Основні фіскальні індикатори 2000 – 2007 років

   Зведений бюджет України, відсотків до ВВП 

доходи  видатки  дефіцит (-),

профіцит (+) 

2000 рік  28,88  28,31  0,57 

2001 рік  26,9  27,19  -0,29 

2002 рік  28,04  27,3  0,74 

2003 рік (закон із змінами)  27,99  29,06  -1,07 

перше півріччя 2003 року (факт)  31,69  29,31  2,38 

2004 (проект)  27,57  28,88  -1,31 

2005 (прогноз)  27,09  27,27  -0,18 

2006 (прогноз)  27,76  27,79  -0,03 

2007 (прогноз)  28,78  28,81  -0,03 

2.3. Економічна перспектива

Прогноз показників зведеного та державного бюджетів України на 2005 –
2007 роки є передбаченням бюджетних ресурсів з урахуванням можливостей
економічного зростання, закладених у консервативному прогнозі
макропоказників на зазначений період.

Консервативний варіант макроекономічного прогнозу на 2005 – 2007 роки є
продовженням консервативного варіанту прогнозу на 2004 рік,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 р.
N 1231, який використовувався для розрахунку показників бюджету на
відповідний рік.

Прогноз складений з урахуванням необхідності страхування певних ризиків
соціально-економічного розвитку, що не дозволять повною мірою
реалізувати потенціал економіки України. До них належать внутрішні
ризики, пов’язані із збереженням заборгованостей та пільг, послабленням
інвестиційних процесів (шляхом зниження рентабельності підприємств), а
також можливе погіршення зовнішніх умов. З одного боку, цей варіант
прогнозу є найбільш реалістичним, а з іншого, він передбачає достатньо
оптимістичне прискорення темпів економічного розвитку у
середньостроковій перспективі.

Цей варіант прогнозу враховує вплив проведення податкової реформи,
поступової лібералізації валютного ринку, реформування системи оплати
праці і надання соціальних пільг, проведення реформ в
паливно-енергетичному комплексі (зокрема створення умов для ефективного
корпоративного управління), продовження приватизації та ринкових
перетворень в галузі сільського господарства.

Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку
України за “консервативним” сценарієм

  

   2000 рік  2001 рік  2002 рік  2003 рік  2004 рік  2005 рік  2006 рік 
2007 рік 

факт  факт  факт  очікуване  прогноз  прогноз  прогноз  прогноз 

ВВП номінальний (млрд. гривень)  170,1  204,2  220,9  247  274  304 
333  365 

ВВП реальний, темп зростання (відсотків)  5,9  9,2  4,8  5,5 – 6  4,8 
5  5  5,5 

Індекс споживчих цін (відсотків)                         

у середньому до попереднього року   128,2   112   100,8   105,3   106  
107,3   106,9   105,9  

грудень до грудня попереднього року  125,8  106,1  99,4  107,2  106,3 
107,5  106,5  105,5 

Обмінний курс гривні до долара США, середній за рік  5,44  5,37  5,33 
5,35  5,42  5,49*  5,56*  5,63* 

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (млрд.
гривень)  13,9  18,7  13,9  13,9  15,4  17  18,5  20,3 

Прибуток прибуткових підприємств (млрд. гривень)  36,1  39,8  40,9 
43,4  44,7  47,6  51  54,5 

Збиток збиткових підприємств (млрд. гривень)  22,2  21,1  27,1  29,5 
29,3  30,6  32,5  34,2 

Фонд оплати праці робітників, службовців, військових, працівників малих
підприємств та галузі сільського господарства (млрд. гривень)  43,4 
55,2  64,6  75,8  89  100,5  113,9  128,5 

Баланс товарів та послуг (платіжний баланс) (млн. доларів США)  1575 
613  1857  1384  1085  752  328  -230 

____________

* Орієнтовні показники.

За консервативним сценарієм середньострокового прогнозу очікується
подальше зростання реального ВВП. При цьому темпи зростання ВВП
становитимуть у середньому 5 відсотків, що буде забезпечено поєднанням
зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку. Зокрема, це – проведення
податкової реформи, що безпосередньо стимулюватиме пожвавлення
економічної активності в країні та викличе зменшення частки тіньової
економіки. Збільшенню внутрішнього попиту сприятиме продовження
зростання мінімальної заробітної плати, поступове її доведення до рівня
прожиткового мінімуму та відновлення міжпосадових співвідношень. Певне
поліпшення зовнішньоекономічної кон’юнктури очікується внаслідок
продовження інтеграції України у світову економіку. Збереження жорсткої
бюджетної та монетарної політики мають стати головними чинниками
стабільної цінової ситуації. Очікується збереження у середньостроковій
перспективі темпів інфляції (грудень до грудня попереднього року) на
рівні 6 – 7 відсотків та її поступове зменшення.

Збереження тенденцій економічного зростання та запровадження нових
механізмів стимулюючої фіскальної політики повинні позитивно вплинути на
фінансові результати підприємств. Так, прогнозується збільшення
прибутків підприємств з 44,7 млрд. гривень у 2004 році до 54,5 млрд.
гривень у 2007 році насамперед завдяки збільшенню виробництва продукції.

Економічний розвиток сприятиме зростанню доходів населення. Зростання
реальної заробітної плати населення буде зумовлено переходом на
погодинну оплату праці, підвищенням мінімальної заробітної плати,
запровадженням нової шкали оподаткування доходів.

Незважаючи на досить значне зростання імпорту внаслідок розширення
внутрішнього інвестиційного попиту, поступове поліпшення
конкурентоспроможності вітчизняних товарів забезпечить збереження
позитивного сальдо балансу зовнішньої торгівлі товарами та послугами,
хоча у середньостроковій перспективі воно зменшуватиметься і лише в 2007
році стане від’ємним.

Це зумовить збереження стабільності реального валютного курсу.
Номінальний курс гривні до долара США незначно девальвуватиме з
урахуванням інфляції, що має забезпечити збереження сприятливих умов
торгівлі.

2.4. Прогноз доходів зведеного бюджету

Податково-бюджетна політика у координації з грошово-кредитною буде
спрямована на підтримання макроекономічної стабільності як однієї з
головних умов сталого економічного розвитку. Майбутні зміни податкового
законодавства визначатимуть зміни прогнозних показників.

Прогноз доходів зведеного бюджету на 2005 – 2007 роки розроблено з
урахуванням положень законодавчих актів щодо реформування податкового
законодавства, прийнятих у 2003 році, що безпосередньо впливатиме на
обсяг доходів як у 2004 році, так і у 2005 – 2007 роках.

У прогнозних розрахунках враховано положення Закону України N 889 від 22
травня 2003 р. “Про податок з доходів фізичних осіб”, що набирає
чинності з 1 січня 2004 р. та передбачає реформування системи
оподаткування доходів фізичних осіб через заміну прогресивної шкали на
єдину ставку оподаткування (на перехідний період з 2004 – 2006 років –
13 відсотків, з 2007 року – 15 відсотків), розширення бази оподаткування
шляхом обкладення податком пасивних доходів у вигляді дивідендів,
відсотків за вкладами населення, скасування пільг за професійною ознакою
тощо. Реформа системи оподаткування доходів громадян покликана не тільки
суттєво знизити податкові зобов’язання з доходів громадян, а й
забезпечити значне розширення податкової бази та споживчого попиту
шляхом збільшення реальних доходів населення.

Прогноз надходжень від податку на прибуток підприємств розроблено
виходячи з положень Закону України N 349 від 24 грудня 2002 р. “Про
внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств”, що з 1 січня 2004 р. передбачає зниження ставки податку до
25 відсотків. Дію положення зазначеного Закону щодо підвищення норм
амортизаційних відрахувань для основних фондів на 2004 рік
передбачається зупинити, що дозволить зберегти для бюджету біля 1,2
млрд. гривень. Прогноз доходів на середньострокову перспективу (2005 –
2007 роки) складено на базі 2004 року, а саме з урахуванням подальшого
зупинення цього положення.

В основу прогнозу надходжень податку на додану вартість на
середньострокову перспективу покладено запровадження кроків щодо
реформування податкового законодавства у цій сфері. Можливе зменшення
надходжень, пов’язане з урахуванням зниження ставки оподаткування з 20
до 17 відсотків з 1 січня 2005 р., компенсуватиметься скасуванням
окремих галузевих пільг та відповідатиме збереженню у середньостроковій
перспективі поточної системи оподаткування.

Таким чином, реформування оподаткування основних бюджетоутворюючих
джерел, відміна деяких місцевих платежів і реформування спрощеної
системи оподаткування підприємницької діяльності разом з оптимістичними
прогнозами зростання бази податку на прибуток та поступовим зростанням
надходжень після зменшення ставок оподаткування дозволять звести втрати
податкових надходжень в 2005 році лише до 1,3 відсоткового пункту ВВП, а
потім забезпечити поступове зростання частки податкових надходжень
зведеного бюджету у ВВП до 20,79 – 21,84 відсотка у 2006 – 2007 роках.

У середньостроковій перспективі зростання дохідної частини буде
стримуватися неподатковими платежами через те, що більша їх частка
сплачується виходячи з фізичних обсягів і фіксованих ставок, а не
визначається темпами економічного розвитку. Зокрема, зменшення доходів
відбуватиметься стосовно надходжень від перевищення валових доходів над
видатками Національного банку, від реалізації надлишкового озброєння,
військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та
утворених згідно із законодавством військових формувань, надходжень від
рентної плати за транзит природного газу, нафти і аміаку тощо.

Завершення процесу роздержавлення майна призведе до зменшення кількості
підприємств, що перебувають у державній власності, і вплине на обсяг
надходжень дивідендів та коштів від оренди державного майна. Хоча
завдяки впровадженню механізмів планування фінансових результатів
діяльності акціонерних товариств, установленню прозорої системи
визначення частини прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, у
середньостроковій перспективі є можливість підвищення рівня дивідендних
надходжень бюджету, як зазначено у Концепції корпоративно-дивідендної
політики держави, розробленій Фондом державного майна. Прогнозований
рівень неподаткових надходжень у середньостроковій перспективі буде
незначно зменшуватися – до 6,3 відсотка ВВП у 2007 році.

Удосконалення системи адміністрування податків і зборів та розширення
бази оподаткування, у тому числі пов’язане з виходом із тіні,
забезпечить поступове зростання надходжень від податку з доходів
фізичних осіб та податку на прибуток підприємств упродовж 2005 – 2007
років відповідно на 0,72 та 0,52 відсоткового пункту ВВП. Це певною
мірою зменшить напруженість ситуації 2005 року, визначену запровадженням
змін оподаткування ПДВ (скороченням ставки), та сприятиме зростанню
частки доходів зведеного бюджету у ВВП з 27,09 відсотка у 2005 році до
28,78 відсотка у 2007 році. Дотримання параметрів середньострокової
бюджетної стратегії вимагатиме взаємоузгоджених дій центральних органів
виконавчої влади щодо реалізації заходів, спрямованих на посилення
податкової дисципліни та вдосконалення податкового адміністрування в
цілому.

Таблиця 2

Прогноз доходів зведеного бюджету

   млн. гривень  у відсотках до ВВП 

2005 рік  2006 рік  2007 рік  2005 рік  2006 рік  2007 рік 

Усього доходів  82352,6  92445,2  105042,7  27,09  27,76  28,78 

Доходи податкові  60932,6  69228,4  79723,7  20,04  20,79  21,84 

з них:

податок з доходів фізичних осіб   

14234,9   

16284,2   

19717,1   

4,68   

4,89   

5,40 

податок на прибуток підприємств  13101,9  15329,2  17627,9  4,31  4,6 
4,83 

ПДВ  16722,8  18767,3  21294,9  5,50  5,64  5,83 

акцизний збір  6804,1  7727,2  8728,3  2,24  2,32  2,39 

Доходи неподаткові  19388,5  21022,2  22960,5  6,38  6,31  6,29 

Інші доходи  2031,6  2194,6  2358,5  0,67  0,66  0,65 

2.5. Прогноз доходів державного бюджету

Прогноз доходів державного бюджету без урахування трансфертів з місцевих
бюджетів враховує припущення реформування податкового законодавства,
розширення податкових баз, скасування окремих пільг та узгоджений із
прогнозом зведеного бюджету.

Реформування податкової системи забезпечить протягом 2005 – 2007 років
зростання частки податкових надходжень державного бюджету з 14,09
відсотка ВВП до 15,14 відсотка. Відставання темпів зростання податкових
надходжень до державного бюджету порівняно із зведеним пояснюється
значним збільшенням надходжень від податку з доходів фізичних осіб, який
зараховується до місцевих бюджетів.

Незначне зменшення рівня неподаткових надходжень у ВВП – на 0,08
відсоткового пункту до 5,13 відсотка ВВП в 2007 році разом з досить
стабільним рівнем інших надходжень та компенсацією втрат від зменшення
ставки податку на додану вартість, відновленням надходжень від податку
на прибуток підприємств забезпечить у 2005 – 2007 роках поступове
зростання рівня перерозподілу через Державний бюджет України з 19,59
відсотка ВВП у 2005 році до 20,55 відсотка ВВП у 2007 році.

Таблиця 3

Прогноз доходів державного бюджету

   млн. гривень у відсотках до ВВП

2005 рік  2006 рік 2007 рік 2005 рік 2006 рік 2007 рік

Усього доходів  59566,4  66751,7  75004,5  19,59  20,05  20,55 

Доходи податкові  42823,6  48651  55253,6  14,09  14,61  15,14 

з них:

податок на прибуток підприємств   

12934,2   

15133   

17402,2   

4,25   

4,54   

4,77 

ПДВ  15195,9  17028,1  19301,8  5  5,11  5,28 

акцизний збір  6736,8  7649,6  8639,9  2,22  2,3  2,37 

Доходи неподаткові  15838,0  17132,8  18720,5  5,21  5,14  5,13 

Інші доходи  904,8  967,9  1030,4  0,29  0,3  0,28 

Очікується, що обсяги запозичень для фінансування дефіциту бюджету на
зовнішніх ринках капіталу обмежуватимуться обсягом погашення зовнішнього
державного комерційного боргу, а надходження від міжнародних фінансових
організацій здійснюватимуться згідно з планом надходжень за вже
укладеними угодами та з урахуванням розвитку подальшого співробітництва
з міжнародними фінансовими організаціями у середньостроковій
перспективі.

Маючи на меті утримання боргового навантаження в економічно безпечних
межах, пріоритетними завданнями державної політики в середньостроковій
та довгостроковій перспективі визначені такі:

своєчасне та у повному обсязі виконання зобов’язань за державним боргом;

фінансування бюджету за рахунок нових запозичень в обсягах, що
відповідатимуть реальним можливостям України здійснювати запозичення з
огляду на мінімізацію їх вартості та утримання обсягу боргу в економічно
безпечних межах. У цьому випадку обсяги запозичень повинні відповідати
обсягам платежів з погашення. Така політика сприятиме зниженню боргової
залежності держави та пом’якшенню боргового навантаження на державний
бюджет та економіку;

застосування в процесі управління державним боргом операцій з
дострокового погашення та інших активних операцій з управління державним
боргом з метою поліпшення його структури та зменшення боргового
навантаження на економіку;

сприяння розвитку внутрішнього ринку капіталу;

підвищення ефективності використання залучених коштів.

Комплексний підхід до реалізації стратегії управління державним боргом
повинен знайти своє відображення в зміцненні координації боргової
політики з бюджетною та грошово-кредитною, метою чого є підвищення
ефективності управління активами та пасивами держави.

Таблиця 4

Прогноз фінансування зведеного бюджету

   млн. гривень  у відсотках до ВВП 

2005 рік  2006 рік  2007 рік  2005 рік  2006 рік  2007 рік 

Дефіцит (-),

профіцит (+)  -555,1  -81  -104,9  -0,18  -0,03  -0,03 

Запозичення  9376,4  9322,2  9269,9  3,08  2,8  2,54 

Амортизація  10921,3  11291,2  10015  3,59  3,39  2,74 

Приватизація  2100  2050  850  0,69  0,62  0,23 

2.6. Прогноз видатків зведеного бюджету

У результаті дефіцитності бюджетів попередніх років та вирішення питання
погашення простроченої заборгованості з відшкодування податку на додану
вартість у середньостроковій перспективі значні обсяги бюджетних
ресурсів будуть відволікатися на видатки з обслуговування боргових
зобов’язань. Як наслідок, буде спостерігатися скорочення програмних
видатків з 28,84 відсотка ВВП у 2003 році до 25,79 відсотка у 2005 році,
але у 2007 році планується зростання ВВП до 27,39 відсотка.

Бюджетні ресурси у 2005 – 2007 роках будуть формуватися в умовах
розпочатої Кабінетом Міністрів України податкової реформи, спрямованої
на зниження податкового навантаження. Внаслідок цього у 2005 році
спостерігатиметься повільне зростання номінальних споживчих витрат на
фінансування суспільних послуг, що не перекриває прогнозований рівень
зростання споживчих цін. У зв’язку з цим починаючи з 2005 року має бути
запроваджена інвентаризація бюджетних програм з метою врахування у
наступних бюджетних планах тільки тих, що відповідають пріоритетним
напрямам соціально-економічної політики, цілям і завданням Уряду.
Виконання державою своїх функцій за умови повільного зростання ресурсів
для програмних видатків неможливе без значного підвищення ефективності
системи управління державними фінансами.

У середньостроковій перспективі має бути здійснений перехід від
заявленого фінансування міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади до фінансування надання розпорядниками бюджетних коштів
конкретних державних послуг. Оцінка ефективності витрачання бюджетних
коштів буде проводитися за допомогою результативних показників, що
характеризують виконання бюджетних програм. За результатами аналізу
виконання бюджетних програм будуть розроблені механізми перегляду
бюджетних програм, удосконалення їх структури та зупинення неефективних
бюджетних програм.

Такий підхід може викликати скорочення робочих місць в установах, що
фінансуються з бюджету, або мережі бюджетних установ. У перехідний
період буде розпочато зміну статусу надавачів суспільних послуг шляхом
поступового переведення бюджетних установ до неприбуткових установ, що
мають надавати послуги домогосподарствам. При цьому Уряд буде проводити
політику підтримки цін на суспільні послуги на рівні платоспроможності
населення. З метою підвищення ефективності системи бюджетних витрат та
стимулювання економічного зростання буде впроваджено перехід від
безповоротного фінансування окремих бюджетних програм до надання
бюджетних ресурсів на умовах кредитування. Кабінет Міністрів України
концентруватиме увагу на витрачанні бюджетних коштів виключно на
напрями, де приватний сектор не може замінити державу у наданні послуг.

Середньостроковий прогноз бюджетних видатків на 2005 – 2007 роки
розроблено на основі фактичних даних 2002 року, очікувань 2003 року і
може бути уточнено у 2004 році при підготовці проекту державного бюджету
на 2005 рік на основі змін у структурі видатків та ходу виконання
бюджетних програм у 2004 році. Прогнозні показники встановлюють граничні
обсяги видатків для фінансування суспільних послуг, визначені за умови
прогнозованого розвитку економіки та можливостей отримання ресурсів.
Обсяги видатків можуть бути перевизначені на наступні роки у разі зміни
макроекономічної ситуації та пріоритетів державної політики. При
підготовці бюджету на 2005 рік розпорядниками мають бути уточнені
прогнозовані граничні обсяги з конкретною прив’язкою до бюджетних
програм. При перевищенні граничного прогнозованого обсягу видатків
кожний розпорядник має визначити непріоритетні бюджетні програми, які не
підкріплені бюджетними ресурсами.

У середньостроковій перспективі передбачається подальше вдосконалення
застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі, що
поліпшить прогнозування обсягів видатків на наступні роки та забезпечить
безперервність та послідовність бюджетного процесу.

Під час вирішення державних завдань бюджетна політика буде орієнтуватися
на створення умов для гарантування конституційних прав громадян.
Структура програмних видатків бюджету у середньостроковій перспективі
визначатиметься пріоритетами державної соціально-економічної політики,
необхідністю формування умов для стійкого розвитку людського потенціалу
та прискорення ринкових перетворень в економіці.

2.7. Прогноз видатків зведеного бюджету за функціональним призначенням

Прогнозується, що ресурси бюджету будуть спрямовані головним чином на
фінансування програм із соціального захисту і соціального забезпечення,
охорони здоров’я, освіти, культури, а безпосередня підтримка окремих
галузей економіки і фінансування малоефективних програм буде
скорочуватися.

Збалансованість і реальність бюджету та поступове зменшення частки
валової доданої вартості, що вилучається з економіки, скоротить прямий
внесок бюджету у сукупний внутрішній попит, але дозволить збільшити
ресурси приватного сектору і населення та відповідно їх споживчий та
інвестиційний попит. Як результат поліпшення фінансового становища
населення очікується і збільшення заощаджень.

Зростанню споживчого попиту населення сприятиме посилення соціальної
спрямованості бюджету, оскільки навіть в умовах бюджетних обмежень не
буде зменшуватися частка видатків на оплату праці та соціальні виплати,
а підвищення їх адресності сприятиме зростанню добробуту найбільш
незахищених верств населення.

Соціальний захист та соціальне забезпечення

Держава забезпечуватиме доступність і безкоштовність гарантованого рівня
соціальних послуг для громадян. Видатки за статтями соціального
спрямування перерозподілятимуться на користь найбільш вразливих верств
населення, що сприятиме скороченню соціальної нерівності та посиленню
захищеності найбіднішого населення.

Соціальні пільги поступово трансформуються в адресну грошову допомогу
тим категоріям населення, доходи яких нижче розміру прожиткового
мінімуму, з обов’язковим їх підтвердженням і надаватимуться переважно в
грошовій формі, що також дозволить підвищити ефективність використання
коштів соціальної частини бюджету. Створення Єдиного державного
автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги відповідно до
законодавства, підвищить ефективність використання бюджетних коштів, які
спрямовуються на соціальний захист усіх категорій осіб.

Одним з пріоритетних напрямів структурних реформ у соціальній сфері є
також реформування пенсійної системи, яке передбачає створення
оптимальної системи управління фінансами пенсійного забезпечення,
гармонізацію розвитку пенсійної системи та бюджетної політики.

Законодавчою базою нової пенсійної системи є прийняті Верховною Радою
України Закони України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування” та “Про недержавне пенсійне забезпечення”, які набирають
чинності з 1 січня 2004 року.

Одним з найбільш важливих завдань пенсійної реформи є звільнення
Пенсійного фонду від невластивих йому виплат. При формуванні показників
державного бюджету на відповідний рік передбачатимуться відповідні кошти
на виплату призначених за різними пенсійними програмами соціальних і
пільгових пенсій, надбавок до пенсій ветеранам війни, особам, які мають
особливі заслуги перед Україною, пенсійне забезпечення громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, деяких інших категорій
осіб, джерелом виплати яких відповідно до законодавства є Державний
бюджет України. Це дасть можливість спрямувати вивільнені кошти
Пенсійного фонду на підвищення діючих розмірів пенсій та допомоги.

Охорона здоров’я

Діяльність у сфері охорони здоров’я спрямована на забезпечення доступної
кваліфікованої медичної допомоги кожному громадянинові України,
запровадження ефективних механізмів фінансування та управління у сфері
охорони здоров’я, створення умов для здорового способу життя.

Пріоритетними напрямами державної політики у середньостроковий період
передбачається визначити:

запровадження державних соціальних нормативів з метою забезпечення
доступності та якості медичної допомоги, рівноправності та
справедливості у сфері охорони здоров’я населення;

забезпечення пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги
на засадах сімейної медицини;

раціоналізацію та вдосконалення організації спеціалізованої та
стаціонарної медичної допомоги;

поліпшення медичного обслуговування сільського населення;

сприяння здоровому способу життя населення;

здійснення переходу до страхової форми мобілізації фінансових ресурсів
для охорони здоров’я і страхового фінансування медичних закладів шляхом
запровадження системи загальнообов’язкового соціального медичного
страхування;

створення умов для розширення спектру організаційно-правових форм
медичних організацій, розвитку недержавного сектору охорони здоров’я.

Освіта та духовний розвиток

В умовах становлення громадянського суспільства, правової держави,
демократичної політичної системи освіта повинна стати найважливішим
чинником гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових
життєвих орієнтирів особистості.

Передумовою створення розвинутого громадянського суспільства є
підготовка освічених, моральних, мобільних, конструктивних і практичних
людей, здатних до співпраці, міжкультурної взаємодії, які мають глибоке
почуття відповідальності за долю країни, її соціально-економічне
процвітання.

Значний обсяг бюджетних ресурсів у середньостроковій перспективі
спрямовуватиметься на освіту, духовний та фізичний розвиток, що є
вкладенням в людський капітал і необхідною умовою розвитку країни.

Пріоритетними напрямами державної політики на середньостроковий період у
галузі освіти передбачається визначити:

задоволення освітніх потреб кожної людини відповідно до її інтересів і
потреб суспільства;

удосконалення правових засад здобуття освіти за рахунок бюджетів усіх
рівнів та коштів юридичних і фізичних осіб;

чітке розмежування бюджетного та позабюджетного фінансування діяльності
навчальних закладів;

визначення фінансування освіти як пріоритетного напряму видатків
бюджетів усіх рівнів;

розширення можливості здобуття вищої освіти шляхом індивідуального
кредитування;

формування державного замовлення на підготовку фахівців у
професійно-технічних та вищих навчальних закладах різних форм власності
на конкурсній основі з урахуванням якості освітніх послуг;

створення оптимальної, з урахуванням демографічних процесів, науково
обгрунтованої мережі навчальних закладів.

Основними джерелами фінансового забезпечення освітньої галузі вважаються
кошти державного та місцевих бюджетів, кошти юридичних і фізичних осіб,
громадських організацій та фондів, у тому числі благодійні внески і
пожертвування, кошти від надання навчальними закладами додаткових
освітніх та інших послуг, гранти, кошти від здійснення навчальними
закладами економічної діяльності, регламентованої державою.

Серед основних завдань в галузі культури та засобів масової інформації є
забезпечення духовного та естетичного розвитку суспільства, прав
громадян на інформацію, отримання соціально значущої інформації
некомерційного характеру, реалізація державної інформаційної політики
тощо.

Пріоритетними напрямами державної політики на середньостроковий період
передбачається визнати:

підтримку національних та державних художніх колективів, концертних і
циркових організацій, розвиток національного театрального мистецтва;

збереження та відтворення національної культурної спадщини, розвиток
музейної справи, збереження бібліотечних і архівних фондів;

розвиток національного телерадіоінформаційного простору України,
формування ринку інформаційних послуг;

стимулювання розвитку вітчизняного книговидання.

Національна оборона та правопорядок

Відповідно до оборонної ненаступальної військової доктрини України
видатки на національну оборону будуть зберігатися на достатньому рівні і
враховувати необхідність переозброєння армії, скорочення надлишкової
чисельності військовослужбовців. У рамках існуючих бюджетних обмежень це
стане можливим тільки за умови проведення глибинних реформ Збройних Сил,
поетапного переведення частини армії на професійну основу.

Цей напрям передбачає також видатки на здійснення судово-правової
реформи, запровадження в повному обсязі нового порядку судочинства, а
також на боротьбу та профілактику злочинності.

У фінансуванні силових структур зберігатиметься пріоритетність видатків
на оборонні науково-дослідні та конструкторські розробки, що сприятиме
проведенню системної реструктуризації оборонно-промислового комплексу та
підвищенню конкурентоспроможності його продукції.

Екологічна безпека

У середньостроковій перспективі Кабінет Міністрів України буде
акцентувати увагу на проведенні екологічної політики, спрямованої на
охорону навколишнього природного середовища, шляхом:

забезпечення розвитку енергозберігаючих технологій;

зменшення рівня шкідливих викидів у навколишнє середовище;

розроблення екологічних прогнозів та недопущення виникнення техногенних
загроз і надзвичайних екологічних ситуацій;

мінімізації шкоди, що завдається втручанням господарської діяльності
людини у природне середовище;

боротьби з наслідками зсувів і підтопленням територій.

Послідовне розв’язання найгостріших поточних проблем та реалізація
стратегічних завдань, пов’язаних із зміцненням екологічної безпеки
держави, забезпечуватиметься фінансуванням видатків на природоохоронні
програми і заходи на рівні не нижчому, ніж у 2003 році.

Економічна діяльність

Цей напрям передбачає фінансування реалізації державної економічної
політики у промисловості, сільському господарстві, на транспорті та в
інших галузях економіки. У середньостроковій перспективі поступово
скорочуватиметься пряма підтримка бюджетом галузей та секторів
економіки. Виділення коштів з державного бюджету на підтримку розвитку
сільського господарства, промисловості, транспорту, житлово-комунального
господарства та інших пріоритетних галузей економіки буде здійснюватися
переважно на зворотній основі і в прямій залежності від результатів
діяльності відповідних суб’єктів господарювання з метою активізації
економічних стимулів, притаманних ринковій економіці. Така політика буде
реалізовуватися на основі програмно-цільового підходу шляхом
запровадження розроблення і виконання комплексних цільових програм та
інвентаризації раніше затверджених програм з метою відбору для подальшої
реалізації найбільш пріоритетних.

Економічним підґрунтям реалізації такої бюджетної політики у сфері
економічної діяльності має бути:

впровадження пільгового кредитування окремих галузей економіки шляхом
застосування механізму часткового відшкодування вартості кредитних
ресурсів із зменшенням обсягів державної підтримки в міру зниження
вартості кредитних ресурсів;

скасування економічно невиправданих та недопущення створення спеціальних
режимів оподаткування;

запровадження механізму регулювання цін і тарифів на енергетичні
ресурси, який має стимулювати споживачів до збереження енергії;

сприяння подальшому розвитку ринків капіталу, забезпеченню його
спроможності до перерозподілу інвестиційних потоків, акумулюванню
капіталів та інвестиційного кредитування;

запровадження нових підходів у проведенні політики капітальних видатків,
впровадження якісно нових форм спільного інвестування, зокрема
корпоративних та пайових інвестиційних фондів;

створення Українського банку реконструкції та розвитку, формування ринку
іпотечних боргових зобов’язань, реалізація механізмів довгострокового
рефінансування комерційних банків, що здійснюють кредитування
реконструкції та технічного переозброєння ключових секторів економіки.

Житлово-комунальне господарство

У середньостроковій перспективі при визначенні міжбюджетних трансфертів
будуть враховуватися необхідні фінансові ресурси для місцевих програм
розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених
пунктів, що передбачені у статтях 69 і 91 Бюджетного кодексу України.

При цьому за рахунок коштів Державного бюджету України будуть
фінансуватися науково-технічні розробки з питань експлуатації та
технічного обслуговування об’єктів житлово-комунального господарства,
благоустрою населених пунктів, захисту територій від шкідливої дії вод,
енергозбереження, технічного регулювання та стандартизації.

Фінансування буде здійснюватися в умовах реформування
житлово-комунального господарства за такими напрямами:

удосконалення системи управління шляхом підвищення ефективності
управління житлово-комунальним господарством та упорядкування відносин
власності у цій сфері;

забезпечення беззбиткового функціонування підприємств;

запровадження прозорої економічно обґрунтованої системи визначення цін і
тарифів на послуги;

підвищення ефективності використання енергетичних та матеріальних
ресурсів;

технічне переозброєння галузі, запровадження інноваційної моделі
розвитку підприємств.

Таблиця 5

Прогноз видатків зведеного бюджету за функціональним призначенням

  

   млн. гривень  у відсотках до ВВП 

2005 рік  2006 рік  2007 рік  2005 рік  2006 рік  2007 рік 

Усього видатків  82907,7  92526,15  105147,62  27,27  27,79  28,81 

Загальнодержавні функції  7407,49  8228,36  9147,4  2,44  2,47  2,51 

Оборона  5422,76  5950,89  6577,25  1,78  1,79  1,8 

Громадський порядок, безпека та судова влада  5863,06  6664,11  7705,19 
1,93  2  2,11 

Економічна діяльність  14183,05  15472,84  16947,52  4,67  4,65  4,64 

Охорона навколишнього природного середовища  890,21  1102,8  1507,24 
0,29  0,33  0,41 

Житлово-комунальне господарство  1908,98  2133,41  2504,68  0,63  0,64 
0,69 

Охорона здоров’я  10109,1  11297,58  13042,98  3,33  3,39  3,57 

Духовний та фізичний розвиток  2057,27  2469,14  3523,81  0,68  0,74 
0,97 

Освіта  16030,9  17915,57  20445,55  5,27  5,38  5,6 

Соціальний захист та соціальне забезпечення  14517,07  16371,1 
18575,56  4,77  4,93  5,1 

Обслуговування державного боргу  4517,81  4920,35  5170,44  1,48  1,47 
1,41 

3. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
УКРАЇНИ

Кожна держава чи територіальне утворення для виконання функцій
соціального управління, що здійснююся органами державної та місцевої
влади, повинне мати відповідні кошти, які концентруються в Державному та
місцевих бюджетах, як основному плані накопичення та використання
фінансових ресурсів. Джерелом надходження коштів до бюджету в першу
чергу є податки.

Виходячи з того, що податки – це невід’ємна частина фінансового
господарства держави, основним завданням податкової системи є
забезпечення гарантованого і стабільного надходження доходів до
Державного та місцевих бюджетів. Співвідношення доходів та видатків
Державного і місцевих бюджетів показує на ступінь централізації коштів
або їх децентралізації, що призводить, відповідно, до розподілу та
закріпленню за органами влади різних рівнів функцій та відповідних
повноважень із соціального управління. Зростання ступеню централізації
коштів свідчить про посилення ролі держави, її центральних органів
управління, у фінансуванні видатків на соціальні галузі та соціальні
програми. Децентралізація, тобто збільшення частки місцевих бюджетів у
доходах та видатках Зведеного бюджету вказує на те, що зростає роль
органів місцевого управління у формуванні дохідної частини місцевих
бюджетів і забезпеченні фінансування соціальних проблем, найбільш
важливих для певної території, що в свою чергу, підвищує
відповідальність місцевих органів за протікання соціальних процесів та
соціальну стабільність на підвідомчій території.

За час незалежності України співвідношення доходів та видатків місцевих
та Зведеного бюджету України не було стабільним, його динаміку наведено
в табл.6.

Таблиця 6.

Доля місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті України, %

1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002

доходи 45,9 47,6 47,9 34,5 41,8 36,2 43,2 45,7 40,0 29,1 32,3 31,4

видатки 31,7 37,8 39,4 30,3 39,3 34,4 39,9 48,1 45,4 35,3 40,3 41,1

Як видно з наведених даних, питома вага доходів та видатків місцевих
бюджетів у Зведеному бюджеті України, коливаються в межах 30-50
відсотків. Найбільший рівень доходів місцевих бюджетів спостерігався у
1992 та 1993 роках (47,6 та 47,9% відповідно), найменший (29%) – у 2000
році. Зміни у податковій політиці держави призвели до посилення
централізації коштів у Державному бюджеті та зменшенні ролі місцевих
органів влади у нагромадженні коштів для вирішення нагальних проблем
територіальних громад України, а саме фінансуванні галузей соціальної
сфери (освіти, охорони здоров’я, житлово-комунального господарства
тощо). Що стосується рівня видатків місцевих бюджетів, то їх частка у
Зведеному бюджеті України у період, що досліджується, в середньому нижча
за рівень доходів. Найвищий рівень видатків (48,1%) мав місце в 1998
році, а найнижчий (30,3%) у 1994 році. При цьому звертає на себе увагу
динаміка співвідношення рівня доходів та видатків місцевих бюджетів.
Відстежуючи динаміку цих показників за роки незалежності України, можна
виділити щонайменше три періоди: перший – 1991-1994 роки, другий –
1995-1998 та третій – 1999-2001 роки. Наглядне зображення цього
процесу наведено на рис.1.

Рис.1 Динаміка питомої ваги доходів та видатків місцевих бюджетів

у Зведеному бюджеті України

Для першого періоду характерним є суттєве перевищення частки доходів
місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті України над часткою їх видатків,
що, на нашу думку, свідчить про те, що частина доходів місцевих бюджетів
вилучалась до Державного бюджету для фінансування загальнодержавних
функцій, що не стимулювало діяльність місцевих органів влади, у напрямку
пошуку джерел надходження коштів у місцевий бюджет. Для другого періоду

характерне співпадання або мінімальне відхилення цих часток одна від
одної, що може свідчити про зростання ролі органів місцевої влади у
формуванні та витрачанні коштів місцевих бюджетів. Третій період –
період, коли частка видатків місцевих бюджетів перевищує частку їхніх
доходів. Аналізуючи цей етап можна відмітити той факт, що на
фінансування місцевих потреб окремих регіонів суттєві кошти виділяються
з Державного бюджету, що сприяє вирівнюванню обсягів фінансового
забезпечення функціонування галузей соціальної сфери по регіонах. З
одного боку, це позитивне явище, оскільки забезпечує рівні умови
соціального розвитку населення територій, З іншого боку, цей процес
призводить до формування у окремих органів місцевої влади споживацьких
настроїв і не сприяє спрямуванню діяльності владних структур регіонів у
напрямку пошуку джерел збільшення коштів, які можуть бути залученими до
місцевого бюджету, а відповідно, очікування з боку місцевої влади
трансфертів із Державного бюджету, про свідчить і збільшення різниці в
рівнях доходів та видатків місцевих бюджетів. Так, якщо на початок
третього періоду (1998 р.) різниця в частках доходів та видатків
місцевих та зведеного бюджетів складала близько 2,4 відсоткових одиниці,
то на кінець періоду (2002 р.) вона вже досягла 9,7 відсоткових одиниці.

Останніми роками набула загальнодержавної ваги проблема нестачі доходних
джерел коштів місцевих бюджетів. За таких умов серйозним чинником
стабілізації економічної ситуації в країні має стати ефективне
формування місцевих фінансів, здатне перетворити територіальні громади з
дотаційних на суб’єкти, які самостійно спроможні розв’язувати будь-які
соціально-економічні проблеми. Управління грошовими потоками є однією з
основних функцій бюджетно-податкової політики держави. Перші значні
кроки у реформуванні бюджетної і податкової системи зроблені з
прийняттям Бюджетного Кодексу України у 2001 році. Сьогодні зрозуміло,
що Бюджетний Кодекс має як значні переваги, так і певні недоліки.
Згідно з ним доходи бюджету регіону складаються з доходів, які
закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при
визначенні міжбюджетних трансфертів та доходів, які не враховуються при
визначенні міжбюджетних трансфертів. Однак, як показують дослідження,
введення в дію Бюджетного кодексу не тільки не покращило, швидше
загострило ситуацію з формуванням доходів та видатків місцевих бюджетів,
оскільки не завжди витримуються положення, які зазначені у ньому.

Нажаль, невизначеність з джерелами формування місцевих бюджетів та
частою зміною їх переліку, вилученням у доход Державного бюджету коштів
з окремих статей надходжень повністю або частково призводить до
скорочення обсягів надходження податків до місцевих бюджетів. Поглиблює
проблему й відсутність відпрацьованих, чітко розроблених і науково
обґрунтованих механізмів формування місцевих бюджетів за рахунок коштів,
які пов’язані не тільки з податками, визначеними державою, а й
неподатковими надходженнями, а також з місцевими податками та зборами,
які визначаються місцевими органами влади самостійно. Як відомо, у
розвинених країнах світу саме територіальні громади, спираючись на
власні фінанси є стабілізаторами соціально-політичного ладу та
фінансово-економічної ситуації у державі. Сьогодні в Україні, з одного
боку, найбільша питома вага в доходах місцевих бюджетів належить
надходженням від загальнодержавних податків, зборів, обов’язкових
платежів, які практично на пов’язані з власною діяльністю органів
місцевого самоврядування, мало того, а з іншого, значна частина коштів,
які зароблені територіальною громадою перераховуються до
загальнодержавного бюджету, що суперечить одному із головних принципів
місцевого самоврядування, зафіксованому у Європейській хартії про
місцеве самоврядування, Конституції і Законах України, – принципу
правової організаційної та матеріально-фінансової самостійності
місцевого самоврядування.

Зумовлено це передовсім тим, що передбачені чинним законодавством
України місцеві податки і збори не відіграють суттєвої фіскальної ролі,
а ті загальнодержавні податки, які традиційно зараховуються до дохідної
частини місцевих бюджетів, не віднесені до місцевих.

Сьогоднішній підхід до формування доходів місцевих бюджетів не стимулює
розвиток населених пунктів, а швидше породжує у місцевої влади
споживацькі настрої і орієнтацію на відмову від напруженої роботи. На
сучасному етапі одним із напрямів проведення податкової політики та
податкової реформи, зокрема вдосконалення регіональної податкової
політики є зниження податкового навантаження з відповідним розширенням
бази оподаткування через:

Стимулювання створення малих і середніх підприємств, розвиток
підприємництва шляхом надання їм можливостей для ефективного розвитку,
створення бізнес-інкубаторів при органах місцевої влади;

Сприяння виходу підприємницьких структур із тіні;

Скасування економічно невиправданих пільг в оподаткуванні, які
безпосередньо не пов’язані із соціальним захистом малозабезпечених
верств населення і не мають інвестиційної спрямованості;

З метою збільшення бази оподаткування та виявлення тих осіб, як
юридичних, так і фізичних осіб, які приховують доходи від оподаткування
розробка методів та розширення застосування непрямих методик оцінки
доходів суб’єктів господарювання, зокрема через аналіз обсягів та
структури витрат;

Сприяння приватизаційним процесам і надання післяприватизаційної
підтримки підприємствам із метою ведення ними прибуткової діяльності, в
той же час сприяти тому, щоб приватизація не призводила до різкого
перепрофілювання підприємств, які надають комплекс соціальних послуг, та
забезпечують задоволення первинних потреб, особливо вразливих категорій
населення;

Попередження виникнення у суб’єктів господарювання податкового боргу;

Створення умов для поліпшення стану справ у реальному секторі
економіки, активізації інвестиційного процесу, стимулювання розвитку
пріоритетних галузей народного господарства – основні завдання
податкової політики на сучасному етапі трансформації економіки України.

ВИСНОВКИ

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Під зведеним бюджетом розглядають сукупність показників бюджетів, що
використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального
розвитку держави.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України,
зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів
областей та міст Києва і Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету
Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів
міст республіканського значення.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених
бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів
міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського
бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли
місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста,
селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає
показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

Видатки зведеного бюджету України за січень-жовтень 2004 року становили
76 мільярдів 119,9 мільйона гривень, що на 19 мільярдів 877,5 мільйона
гривень (на 35,3%) більше відповідного показника минулого року.

Так, на оплату праці працівників бюджетних установ спрямовано 19
мільярдів 923,9 мільйона гривень, що на 3941,8 мільйона більше, ніж за
відповідний період торік; нарахування на заробітну плату склали 5557,2
мільйона гривень, що на 1303,3 мільйона більше, ніж за відповідний
період 2003 року; на придбання медикаментів та перев’язувальних
матеріалів спрямовано 1435,4 мільйона гривень, що на 189,2 мільйона
більше, ніж за відповідний період торік; на забезпечення продуктами
харчування – 1598,5 мільйона гривень, що на 207 мільйонів більше, ніж за
відповідний період 2003 року; на виплату процентів (доходу) за
зобов’язаннями – 2389,7 мільйона гривень, що на 443 мільйона більше, ніж
за відповідний період 2003 року; поточні трансферти населенню – 13148
мільйонів гривень, що на 4201 мільйон більше, ніж за відповідний період
торік.

Соціальну спрямованість бюджету, що є однією із важливих складових
бюджетної політики, характеризує значна частка видатків соціального
спрямування. Зокрема, видатки на освіту за січень-жовтень поточного року
становили 14 мільярдів 81,5 мільйона гривень, соціальний захист та
соціальне забезпечення – 14 мільярдів 395,7 мільйона гривень, охорону
здоров’я – 9 мільярдів 162,1 мільйона гривень.

Останніми роками набула загальнодержавної ваги проблема нестачі доходних
джерел коштів місцевих бюджетів. За таких умов серйозним чинником
стабілізації економічної ситуації в країні має стати ефективне
формування місцевих фінансів, здатне перетворити територіальні громади з
дотаційних на суб’єкти, які самостійно спроможні розв’язувати будь-які
соціально-економічні проблеми. Управління грошовими потоками є однією з
основних функцій бюджетно-податкової політики держави. Перші значні
кроки у реформуванні бюджетної і податкової системи зроблені з
прийняттям Бюджетного Кодексу України у 2001 році. Сьогодні зрозуміло,
що Бюджетний Кодекс має як значні переваги, так і певні недоліки.
Згідно з ним доходи бюджету регіону складаються з доходів, які
закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при
визначенні міжбюджетних трансфертів та доходів, які не враховуються при
визначенні міжбюджетних трансфертів.

Потрібно ще багато докласти зусиль, що бюджетна система України
функціонувала на належному рівні.

Використана література

Василик О. Д. Теорія фінансів. Підручник. – К.: НІОС.—2000.—416 с.

Закон України “Про державний бюджет України на 2003 рік”.

Жибер Т. В. Державне казначейство України: становлення, проблеми і
перспективи. – Фінанси України. – № 1. – с. 40.

Казначейська система виконання бюджету / За ред. С. О. Булгакової. – К.,
2000. – 250 с.

Кириленко О. П. Фінанси. Навчальний посібник. – Тернопіль. Т.О.В.
“ЦМДС”, 2003.-1б5с.

Копито С. М. Функції казначейства з виконання державного та місцевих
бюджетів. Фінанси України. – 2004. – № 5. – с. 45.

Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навчальний посібник.—К.: КНЕУ. –
1999.—164 с.

Павлюк К. В. Фінансові ресурси держави: Монографія. – К.: НІОС, 2003. –
175 с.

Финансы: Учебн. пособие / Под ред. проф. А. М. Ковалевой. – 3-е изд.
перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, – 1998 – 384 с.

Харенко М. Принципи виконання державного бюджету // Українське право. –
2004. – № 1. – с. 189 – 195.

Юрій С. І., Бескид Й. М. Бюджетна система України. – К.: НІОС, 2003. –
400 с.

Основні соціально-економічні показники: муніципальний щорічник .- К.:
2002. – 32 с; Основні соціально-економічні показники міст за 2002 р.
К.: 2003.- 160с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020