.

Зовнішні економічні зв\’язки України (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
380 5225
Скачать документ

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ РОСІЇ”

Зміст

ВСТУП

1. ЗНАЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ РОСІЇ

2. МІСЦЕ І РОЛЬ РОСІЇ У СВІТОВІЙ ТОРГІВЛІ, ЯК ГОЛОВНІЙ ФОРМІ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

2.1. Зовнішня торгівля Росії в середині 90-х

2.2. Стратегічний напрямок зовнішньоекономічної політики

3. ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ В ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКАХ

3.1. Росія – Захід

3.2. Росія – Схід

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Тема даної курсової роботи: “Зовнішні економічні зв’язки Росії”.
Актуальність обраної теми можна пояснити тим, що на межі століть
зовнішньоекономічні зв’язки Росії переживали і продовжують переживати
складний період глибоких якісних перетворень, зв’язаних зі здійсненням
реформ і пошуком шляхів інтегрування в систему світових господарських
відносин.

Вивчення і творче осмислення процесів і тенденцій, що характеризують
зовнішньоекономічний розвиток цієї країни на цьому переломному етапі,
складають важливу задачу економічної науки. Аналіз цих процесів
припускає широкий і комплексний підхід до оцінки багатьох явищ
сучасності, що виникають як у світовому господарстві і міжнародних
відносинах, так і усередині країни, зв’язаних зі змінами в стані
місцевої економіки і перспективами її розвитку.

Ці явища, безперечно, різноманітні. Серед них найбільш актуальним
сьогодні представляється процес входження Росії в світову економіку, яка
постійно розвивається, при збереженні своєї національної безпеки і
нарощуванні конкурентноздатності своєї продукції, як на міжнародному,
так і на внутрішньому ринках. Не менш важливо також передбачати, як ті
чи інші варіанти розвитку подій можуть вплинути на місце Росії в
майбутньому багатополюсному світі, прагнучи до реалізації найбільш
кращого для Росії варіанта.

В даній курсовій роботі планую розглянути такі питання як значення
зовнішньоекономічних зв’язків для економіки Росії, місце і роль Росії у
світовій торгівлі, також планується розглянути головні форми
зовнішньоекономічних зв’язків, головні напрямки в зовнішньоекономічних
зв’язках.

1. ЗНАЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

ДЛЯ ЕКОНОМІКИ РОСІЇ

У 2003 р., як і в 2002 р., скоротився обсяг зовнішньоторговельного
товарообігу Росії. Це відбулося винятково через зменшення імпорту, обсяг
якого був найменшим за всі роки реформ (табл. 1). Якщо товарообіг (у
поточних цінах) зменшився за рік на 13,4 % (у 2002 р. – на 17,7 %), то
імпорт – на 30,5 % (у 2002 р. – на 19,8 %). Варто відзначити, однак, що
з вересня 2003 р. обсяг імпорту знову став рости, причому темпами,
близькими до 20 %, якщо порівнювати місячні показники з аналогічними
показниками річної давнини.

Дуже схожа картина спостерігалася й у динаміці експорту, який почав
стійко розширюватися із середини 2003 р. Але оскільки в першому півріччі
2003 р. він не скоротився так сильно, як імпорт, у цілому за рік його
величина виявилася рівно до торішньої (100,2 %), тоді як у 2002 р.
експорт скоротився на 15,9 %. /1, c. 62/.

Високі показники динаміки експорту й імпорту в четвертому кварталі 2003
р. не повинні, однак, вводити в оману – розширення торгівлі дійсно
почалося, але його реальні темпи насправді не так вже й великі.

Справа в тому, що саме в останні місяці 2002 р., який є базовим при
статистичних зіставленнях, відбулося особливо різке падіння обсягів
торгівлі. Якщо порівнювати, наприклад, з четвертим кварталом 2001 р., то
виявиться, що в жовтні-грудні 2003 р. обсяги і експорту, і імпорту його
рівня не досягли (експорт був менше на 8 %, імпорт – на 48 %). /2, c. 6/

Крім того, оцінюючи динаміку зовнішньої торгівлі, не слід забувати, що
усі вищенаведені розрахунки засновані на поточних цінах. По фізичному
обсязі, тобто з урахуванням зміни цін (експортні ціни в 2003 р. у
середньому зросли, а імпортні понизилися), експорт у 2003 р. все ж таки
скоротився, а зниження імпорту було наполовину меншим, чим при
розрахунку по вартості.

Позитивне сальдо торгового балансу в 2003 р. досягло рекордного за весь
період реформ рівня – більш 33 млрд. дол., причому найбільш значний його
ріст відбувся в останньому кварталі року.

Частка експорту у ВВП, переліченого в карбованцях по середньорічному
валютному курсі, через підвищення курсу долара й експортних цін
збільшилася з 26,7% у 2002 р. до 40,9 % у 2003 р. Частка імпорту у ВВП
зросла в набагато меншій степені – відповідно з 21,5 % до 22,6 %. /3, c.
17/.

Стосовно обсягу виробленої в Росії промислової і сільськогосподарської
продукції (це співвідношення більш показове) експорт виріс з 36,2 % у
2002 р. до 50,6 % у 2003 р. У товарних ресурсах на внутрішньому ринку
(обсяг виробництва мінус експорт плюс імпорт) питома вага імпорту
підвищилася з 31,3 % до 36,1 %. Ці цифри носять, звичайно, приблизний
характер, проте, вони показують винятково сильну залежність російської
економіки від зовнішньої торгівлі і зовнішніх ринків, що не може не
створювати певні проблеми з погляду економічної безпеки держави і
стійкості економічного розвитку в тому числі. /4, c. 61/.

Частка експорту різко зросла після серпневої кризи 1998 р., але в 1999
р. загалом, стабілізувалася й у грудні 1999 р. була приблизно такий же,
як і рік назад. Частка ж імпорту до кінця 2003 р. у порівнянні з груднем

2002 р. – першими місяцями 2003 р. помітно понизилася, що пояснюється,
очевидно, не тільки його скороченням, але і ростом виробництва, який
почався, (у тому числі в рамках імпортозаміщення).

На розвиток зовнішньої торгівлі в останні півтора року значно вплинули
три основних фактори, що діяли різнонаправлено: девальвація карбованця,
підвищення світових цін на ключові товари російського експорту,
скорочення внутрішнього попиту. Але в довгостроковому плані цей розвиток
продовжував визначатися, насамперед украй несприятливою структурою
зовнішньої торгівлі, причому це особливо відноситься до експорту.

В експорті Росії переважають товари, що відрізняються низькою ціновою
еластичністю (тобто попит на них слабко міняється при зміні цін),
нестійкістю цінової динаміки, наявністю — у довгостроковому плані –
тенденції до зниження цін і досить повільними темпами розширення попиту.
До того ж ринки деяких таких товарів не є вільними. Так, ринок нафти і
нафтопродуктів знаходиться під контролем країн ОПЕК, ринок чорних
металів уже давно регулюється найбільшими західними країнами (за
допомогою квот і антидемпінгових мір), збут природного газу обмежується
наявністю і провідністю трубопровідної мережі. /5, c. 215/.

Незначна питома вага в російському експорті машин і устаткування, що є
по всіх параметрах самою перспективною категорією товарів у світовій
торгівлі (особливо це відноситься до високотехнологічної продукції, який
в експорті РФ, якщо не вважати військової техніки, майже немає). Частка
машин і устаткування в експорті Росії приблизно в 5 разів нижче, ніж в
експорті «середньої» високорозвиненої західної країни, і в 2—2,5 рази
нижче аналогічного показника в країнах, що розвиваються.

В імпорті Росії занадто велике місце займають продовольчі товари і
сільськогосподарська сировина, попит на який залишається високим навіть
в умовах підвищення цін і падіння доходів населення. При даному стані
сфери матеріального виробництва Росія потрапила у значну залежність від
закордонних постачань і по багатьом найпростішим промисловим товарам, не
говорячи вже про високотехнологічну, наукомістку продукцію.

У географічній структурі зовнішньої торгівлі зберігається тенденція до
ослаблення ролі країн СНД (табл. 2), що діє всупереч особливому режиму
торгівлі, що існує в рамках Співдружності. Обсяг ринків і
платоспроможність партнерів по СНД зараз невеликі, а їхньої можливості
участі у виробничій кооперації, особливо якщо мова йде про створення
високотехнологічної продукції, у даний час обмежені. Питома вага країн
Співдружності у всьому російському товарообігу в 2003 р. понизилася до
найнижчого за останні 10 років рівня. Їхня частка в експорті РФ також
упала, причому до найнижчого за весь період реформ рівня, частка в
імпорті – за рахунок продовольчих товарів і деяких видів сировини – дещо
підвищилася. /6, c. 54/.

Склад основних торгових партнерів Росії в 2003 р. не змінився. У десятку
перших входять Німеччина, США, Україна, Білорусія, Італія, Китай,
Нідерланди, Швейцарія, Великобританія і Фінляндія. Але треба обмовитися,
що дані про торгівлю по країнах даються Державним митним комітетом (ДМК)
і Держкомстатом без обліку офіційно не реєстрованої торгівлі, що сильно
позначається на показниках розвитку торгівлі (особливо імпорту) з
деякими із країн. З урахуванням цієї торгівлі в десятку найбільших
торгових партнерів Росії, цілком можливо, увійшли б Польща і Туреччина
/7, c. 60/.

У товарній структурі зовнішньої торгівлі також ніяких принципових змін у
2003 р. не відбулося. Значне підвищення експортних цін і прибутковості
експортних операцій майже не позначилося на обсягах постачань за кордон
цілого ряду ключових товарів російського експорту.

Тим часом контрактні ціни на нафту й основні нафтопродукти (більш 1/4
всього експорту Росії) звели протягом року (грудень 2003 р. до грудня
2002 р.) у 2,5-3 рази, у тому числі на сиру нафту – у 2,9 рази, на
бензин – у 2,4, на дизельне паливо – у 2,5, на мазут -у 2,6 рази.
Правда, підвищення середньорічних експортних цін на дані товари було
більш скромним: на нафту – на 40 %, на дизельне паливо – на 21,5, на
мазут – на 33 %, а на автомобільний бензин ціни навіть понизилися на 2%.
/8, c. 45/.

Усього на 7% підвищилися за той же відрізок часу ціни на природний газ:
у першому півріччі 2003 р. вони падали, а з травня по грудень зросли на
30%. Також на 7% подорожчав головний експортний метал – алюміній, а
нікель, що займає по обсягу постачань на експорт третє місце серед усіх
металів, підвищився в ціні на 47 %. На 11 % подорожчали фосфати кальцію,
у колишній ціні залишилися калійні добрива.

Ціни на продукцію чорної металургії в середньому небагато понизилися.
Більш значне зниження контрактних цін зафіксовано по наступним товарах:
у межах 10 % – мідь, круглий ліс, газетний папір, риба, від 10 до 25 % –
азотні добрива, синтетичний каучук, кам’яне вугілля. У середньому
одиниця російського експорту безперечно підвищилася в ціні (помітимо, що
девальвація звичайно приводить до зворотного результату), хоча точну
цифру назвати важко.

Що ж стосується імпорту, те середня ціна його одиниці понизилася
приблизно на 15 %. З грудня 2002 р. по грудень 2003 р. особливо сильно
подешевіла кукурудза – у 3,7 рази, приблизно в 2 рази понизилися
контрактні ціни на труби, цукор і м’ясні консерви, на 30 % – на
соняшникову олію, на 25 – на кава, на 20 – на вершкову олію, на 7 – на
рибу і шкіряне взуття, на 4 % – на цитрусові.

Ціни на м’ясо протягом більшої частини 2003 р. були більш низькими, чим
наприкінці 2002 р., і лише в грудні 2003 р. піднялися, склавши 109 % до
рівня річної давнини. На 3 % подорожчав чай, на 6 – пшениця, на 50 % –
м’ясо птаха.

Експорт сирої нафти в 2003 р. (134,5 млн. тонн на суму 14,1 млрд. діл.)
скоротився на 2 % по фізичному обсягу, але виріс на 37,4 % у вартісному
вимірі. У якійсь степені ріст експорту стримувався зобов’язаннями Росії
по участі в скоординованому скороченні постачань нафти на світовий
ринок, рішення про яке було прийнято країнами ОПЕК разом з незалежними
виробниками енергоресурсів. Позначилися й адміністративні обмеження,
введені в другому півріччі 2003 р. Урядом РФ у зв’язку з виникненням
дефіциту нафтопродуктів на вітчизняному ринку. Але в загальному обсязі
експорт російської нафти залишається дуже далеким від розмірів, яких він
досягав до початку економічних реформ. Видобуток нафти скоротився більш
ніж на 40 % у 1990-1995 р. і з тих пір знаходиться приблизно на одному
рівні, експорт нафти із середини 90-х років ледве підріс, але до цього –
з 1990 р. – він скоротився на 35 %.

Як по фізичному обсягу, так і по вартості зменшився (відповідно на 32 і
33 %) експорт автомобільного бензину, недостача якого в країні привела в
середині 2002 р. до так називаного «бензиновому кризі». На 8 %
скоротився обсяг експортних постачань дизельного палива, але їхня
вартість збільшилася на 11 %. Експорт мазуту зріс як по обсязі (на 3 %),
так і по вартості (на 36 %). /9, c. 6/.

Приблизно такі ж і масштаби змін, що відбулися в експорті цих товарів у
країни далекого зарубіжжя. А от постачання сирої нафти в країни СНД
скоротилися й у натуральних показниках (на 3 %), і по вартості (на 14
%). З оплатою цих постачань увесь час виникають проблеми – при тому, що
середньорічна ціна нафти при експорті в ці країни залишається більш
низькою, ніж при експорті в інші держави.

Експорт природного газу (205 млрд. куб. м вартістю близько 11 млрд.
діл.) збільшився усього на 1 %. Перспективи розширення цієї статті
експорту зв’язані з планами здійснення проекту «Блакитний потік», що має
метою збільшити постачання в Туреччину. Великий потенціал попиту на газ
існує в країнах СНД, але їхня платоспроможність дуже низька. Правда, у
ряді районів і самої Росії в 2003 р. відчувалася недостача газу.
Взагалі, для розширення виробництва і збуту енергоносіїв, потреба в який
повинна зрости в умовах росту, що відновився, економіки, фактично
вимагаються не тільки нові ринки, але і серйозні інвестиції в розвиток
виробничо-технічної бази, запущеної в останні роки. Це стосується і
вугілля, експорт якого в 2003 р. зріс у натуральних показниках на 15 %.
/10, c. 17/.

Частка експорту основних енергоресурсів (як і ряду інших товарів) в
обсязі їхнього виробництва в Росії продовжує залишатися на високому
рівні (табл. 3).

Експорт чорних металів і виробів з них у 2003 р. скоротився на 15 %,
чому чимало сприяли нетарифні обмеження, які практикуються багатьма
західними країнами. Зокрема, з цієї причини в 2003 р. був у значній
частині загублений американський ринок.

З кольорових металів експорт алюмінію зріс на 11,5 % і міді – на 15 %,
продажу нікелю незначно скоротилися. Прогнозоване збільшення
загальносвітового споживання цих металів у 2005 р. разом з розширенням
виробництва, що почалося, (особливо військового) у Росії створює гарні
стимули для нарощування розмірів їхнього випуску і продажів.

Використовувавши сприятливу кон’юнктуру на світових ринках і фактор
девальвації, підприємства лісової і целюлозно-паперової промисловості в
2003р. істотно розширили експорт (у розрахунку по фізичному обсягу)
лісоматеріалів неопрацьованих (на 38 %) і оброблених (на 15 %), целюлози
(на 31 %), папера газетної (на 10 %). Продовжує розширюватися експорт
мінеральних добрив, що теж часом наштовхується на нетарифні бар’єри,
застосовувані деякими країнами для захисту своїх ринків; росте експорт
деяких інших хімічних товарів.

Серед імпортованих товарів по темпах росту в 2003 р. виділяються зернові
(збільшення в 2,5 рази), у тому числі пшениця (у 4,1 рази) і кукурудза
(у 7,5 рази). Високі темпи росту їхнього імпорту значною мірою зв’язані
з надходженням частини цих товарів у Росію в рамках американської
програми сільськогосподарської допомоги, що передбачає прямі безкоштовні
постачання на суму в 625 млн. дол. і надання цільового пільгового
кредиту на закупівлю американських товарів ще на 400 млн. дол.
Наприкінці минулого року російський уряд просив США виділити на 2004 р.
ще один великий «пакет» такої допомоги, що повинен включати 1 млн. т
продовольчої пшениці, 1,5 млн.т фуражного зерна, 1,5 млн. т кукурудзи,
500 тис. т соєвих бобів і т.д. Поки США виразили готовність надати Росії
в порядку гуманітарної допомоги тільки 300 тис. т продовольчої пшениці,
200 тис. т готових продовольчих товарів і 20 тис.т насінь. Іншу частину
необхідної продукції Росії запропоновано закупити на умовах пільгового
довгострокового кредиту.

Частка в імпорті машин і устаткування понизилася, причому переважно
через скорочення ввозу з країн далекого зарубіжжя, на 38 % (імпорт із
країн СНД зменшився на 27 %).

2. МІСЦЕ І РОЛЬ РОСІЇ У СВІТОВІЙ ТОРГІВЛІ,

ЯК ГОЛОВНІЙ ФОРМІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

Зовнішня торгівля Росії в середині 90-х

У 90-і роки торгово-економічне співробітництво Росії успішно розвивалося
й у цілому характеризувалося стійким щорічним ростом його обсягів. Однак
азіатська фінансово-економічна криза, у результаті якого істотно упали
ціни на основні товари російського експорту, насамперед енергоносії, а
також криза російської фінансової системи в серпні 1998 р. погіршили ці
показники.

У 2002 р. по оцінці міністра торгівлі РФ, висловленої ним на засіданні
колегії Мінторгу РФ наприкінці лютого 2003 р., розвиток
зовнішньоекономічних зв’язків Росії відбувався в досить складних умовах
і характеризувався суперечливими тенденціями. Розвиток був спрямований
на стабілізацію соціально-економічного положення в країні, підтримку
реального сектора економіки, створення умов для найбільш повного
задоволення потреб населення.

Надходження від зовнішньоторговельної діяльності (тарифи, ПДВ, акцизи)
складають біля третини податкових доходів федерального бюджету.
Позитивне сальдо торгового балансу Росії складає порядку 20 % ВВП країни
і сприяє поліпшенню структури її платіжного балансу. /12, c. 23/.

У 2003 р. зовнішньоторговельний оборот Росії (без обліку неорганізованої
торгівлі) склав 103,9 млрд. доларів, що на 11 % нижче показників 2002 р.

Несприятлива для Росії кон’юнктура цін і елементи дезорганізації
експортно-імпортних операцій, що зберігалися й у першому півріччі 2003
р., привели до різкого скорочення зовнішньоторговельного обороту в цей
період (на 26 %). Однак надалі обстановку удалося стабілізувати. Як
експортери, так і імпортери заробили в нормальному режимі, що в
сполученні з ростом цін, що почався, на світовому ринку енергоносіїв
дозволило в другому півріччі 2003 р. перейти до стійкого росту
товарообігу (у порівнянні з I півріччям 2003 р. – на 23%, а з II
півріччям 2002 р. – на 7 %).

Основна питома вага в зовнішньоторговельному обороті Росії займають
країни ЄС (34 %). 1998 р. став першим роком реалізації Угоди про
партнерство і співробітництво між Росією і ЄС. Сформовано і приступили
до роботи передбачені цією Угодою двосторонні органи – Рада
співробітництва, Комітет співробітництва і Комітет парламентського
співробітництва. Була укладена Угода про торгівлю текстильними виробами,
що передбачає повне скасування кількісних обмежень у торгівлі даним
товаром, а також Угода про міжнародні стандарти на гуманний вилов диких
тварин. /13, c. 5/.

На частку держав АТЕС (Азіатсько-Тихоокеанського економічного
співробітництва) і країн Центральної і Східної Європи приходиться
відповідно 17 % і 13 %.

У 2003 р. частка держав далекого зарубіжжя склала 82 % (2002 р. – 78 %),
а частка країн СНД – 18 % (у 2002 р. – 22 %).

У 2003 р. російський експорт склав 73,0 млрд. доларів (у вартісному
вираженні він збільшився в порівнянні з 2002 р. на 0,5 %, а його
фізичний обсяг – на 10 %).

Нарощування фізичних обсягів, що відбулося, постачань тільки частково
компенсувало зниження цін на товари російського експорту, що обумовило
збільшення вартісних обсягів експорту тільки на 0,5 %, незважаючи на те,
що в другій половині 2003 р. на світовому ринку склалася сприятлива
кон’юнктура по сировинних товарах, що складає основу російського
експорту (виросли ціни на енергоресурси і кольорові метали, на
целюлозно-паперову продукцію і продукцію хімічної промисловості). /14,
c. 80/.

Ріст фізичного обсягу експорту вплинув на стабілізацію виробництва ряду
галузей російської економіки, орієнтованих на зовнішній ринок.
Покращилася ситуація насамперед у паливно-сировинних галузях. На тлі
стабілізації частки продукції, що відвантажується на експорт галузями
ПЕК, помітно підсилилася експортна орієнтація лісової,
целюлозно-паперової промисловості.

У той же час відбулося скорочення на 4 % експортних постачань продукції
російського машинобудування (7,8 млрд. доларів). Частка машин,
устаткування і транспортних засобів в експорті склала 11 % і збереглася
на рівні 2002 р.

У 2003 р. у порівнянні з 2002 р. обсяги імпорту без обліку
неорганізованої торгівлі скоротилися на 30 % і склали 30,9 млрд.
доларів. Його фізичний обсяг зменшився на 13 %. Основним фактором
падіння обсягів російського імпорту було триваюче скорочення
платоспроможного попиту населення й інвестиційних можливостей російських
підприємств, а також переорієнтація імпорту на ввіз більш дешевих
товарів. Ціни по імпортних закупівлях упали на 19 %. Певною мірою
скороченню імпорту сприяв розвиток процесів імпортозаміщення.

Разом з тим, незважаючи на перевагу понижувальних тенденцій у динаміку
імпорту, з вересня 2003 р. спостерігалося деяке збільшення його
вартісних обсягів, що пояснюється, у першу чергу, поступовим
відновленням споживчого й інвестиційного платоспроможного попиту. /15,
c. 210/.

Поряд з розвитком зовнішньоторговельного комплексу країни урядом
особлива увага приділялася лібералізації інвестиційного режиму в Росії,
створенню сприятливого інвестиційного середовища, привабливої як для
вітчизняного, так і для іноземного капіталу.

Відповідно до діючого інвестиційним законодавством іноземні підприємці
мають можливість здійснювати свою діяльність на умовах національного
режиму.

У ряді випадків інвесторам надаються навіть кращі умови, чим
національним. Так, при створенні підприємства не стягуються мита на
майно, увезене на територію Росії як внесок у статутні фонди підприємств
з іноземними інвестиціями.

Для підприємств з іноземними інвестиціями в перші чотири роки роботи
встановлений пільговий податковий режим.

Іноземним інвесторам гарантується репатріація прибутку. Російське
земельне законодавство не містить розходжень у порядку придбання і
користування приватизованими ділянками землі для російських і іноземних
інвесторів./16, c. 114/.

Ємність російського ринку, обсяг природних ресурсів, наявний виробничий
потенціал в умовах обмеженості в даний час власних засобів створюють
взаємну зацікавленість і відкривають значні можливості для здійснення
капіталовкладень у російську економіку.

2.2 Стратегічний напрямок зовнішньоекономічної політики

Стратегічним напрямком зовнішньоекономічної політики РФ є подальша
інтеграція Росії у світове економічне співтовариство з метою
максимального використання зовнішньоекономічних зв’язків для реалізації
довгострокової структурної перебудови російської економіки. Однак у
сучасній системі світових господарських зв’язків Росія бере участь поки
в основному за рахунок розширення торгівлі товарами, переважно сировиною
і матеріалами. Росія слабко втягнена в міжнародну кооперацію
виробництва, торгівлю послугами, міжнародну міграцію капіталу у формі
прямих інвестицій, а також у

науково-технічний і інформаційний обмін між країнами. Економіка Росії
виявилася залежною від експорту вузького кола товарів, насамперед
паливно-сировинної групи, а також від імпорту багатьох споживчих
товарів. Ступінь її відкритості на визначеному етапі перестала
відповідати внутрішнім можливостям країни, масштабам і глибині проблем,
що стоять перед нею.

У цьому зв’язку для рішення задач по стабілізації росту національної
економіки з урахуванням тенденцій розвитку світової економіки і
торгівлі, а також забезпечення рівноправної інтеграції Росії у світову
економіку необхідно забезпечити реалізацію, що випливають основних
цілей:

– підвищення конкурентноздатності російської економіки;

– збереження позицій Росії на світових товарних ринках (сировина,
матеріали, комплектне устаткування, озброєння і військова техніка), а
також подальше розширення експорту готових виробів і послуг;

забезпечення рівноправних умов доступу російських товарів і послуг на
світові ринки при адекватному захисті внутрішнього ринку від несумлінної
іноземної конкуренції у відповідності зі сформованою практикою
міжнародних економічних відносин;

проведення митно-тарифної політики, що сприяє створенню сприятливих умов
для розширення національного виробництва і підвищення його
конкурентноздатності, що не погіршує при цьому умов конкуренції на
внутрішньому ринку;

– скорочення витоку капіталу по каналах зовнішньої торгівлі шляхом
створення більш сприятливих економічних умов у Росії, а також жорсткості
контролю за здійсненням експортно-імпортних операцій, включаючи
валютний і митний контроль, припинення контрабандного ввозу товарів.

Приєднання Росії до Світової торгової організації (СТО) дозволить
більш ефективно сприяти розвитку експортних можливостей російських
виробників, створить умови для просування на закордонні ринки
вітчизняних товарів з більш високим ступенем переробки, що дозволить
облагородити структуру російського експорту, забезпечить поліпшення
доступу російських товарів і послуг на закордонні ринки і збільшить
ступінь захищеності вітчизняних виробників на російському і закордонному
ринках. Зараз Росія поки знаходиться поза рамками дії погодженого
«кодексу поводження» учасників світового зовнішньоекономічного обміну
і не може використовувати механізм дозволу споровши в рамках СТО у
випадках дискримінації торгових інтересів російських виробників.
Сьогодні це найбільше яскраво виявляється стосовно до російської
сталеливарної і хімічної продукції.

В даний час в основному вже довершений так званий «інформаційний етап»
цього процесу. Почато консультації і переговори на двосторонньому і
багатобічному рівнях по виробленню конкретних умов прийняття Росії у
СТО. У ході цих переговорів мається на увазі домогтися забезпечення
таких умов членства Росії в цій міжнародній організації, що сприяли б
поліпшенню торгово-політичного режиму в цілому, враховували би інтереси
російських виробників і експортерів, а також інтереси країн – членів СТО
в плані умов доступу іноземних товарів і послуг на російський ринок.

Приєднання Росії до СТО можливо лише після досягнення в ході
переговорного процесу зазначеного балансу інтересів, що у свою чергу
залежить не тільки від російської сторони, але і від позиції наших
торгових партнерів.

Встановлений у Росії зовнішньоторговельний режим, лібералізований до
рівня промислово розвинутих країн з стійкими ринковими відносинами. Це
дозволяє створювати на внутрішньому, ринку конкурентне середовище,
забезпечувати його наповнення товарами і послугами, обсяг яких здатний
задовольнити потреби, як виробничого сектора, так і населення. У той же
час слід зазначити, що наші торгові партнери не завжди готові відкрити
свої ринки для російських товарів, застосовуючи обмежувальні міри і тим
самим порушуючи принцип взаємності в торгово-економічних відносинах.

В даний час обмежувальні міри (головним чином антидемпінгові мита і
погрози застосування таких) стосовно російських товарів використовують
ЄС і ще 11 країн (США, Канада, Туреччина, Індія й ін.).

У цьому зв’язку ведеться постійна робота з усунення штучних бар’єрів, що
стримують експорт російських товарів, шляхом врегулювання торгових
суперечок. Зокрема, у 2002 р. було урегульовано 7 таких суперечок, у
тому числі по експорту титанової губки, кутового титану, капролактаму і
вольфраму.

3. ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ

В ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКАХ

3.1 Росія – Захід

Регіонально-географічна структура товарообміну Росії, її кількісні
показники у визначеній мірі залежать від зовнішньоекономічних відносин
із промислово розвинутими країнами. З 1972 р. Німеччина залишається
найбільшим торговим партнером колишнього СРСР, а тепер Росії (це наочно
показано в Таблиці 4). Давно замічено, що в країн, між який існують
багаторічні великомасштабні і взаємовигідні торгово-економічні зв’язки,
політичні відносини, як правило, також відрізняються стабільністю, до
таких країн належать Росія і Німеччина з їх могутнім економічним
потенціалом, взаємодоповнюваністю економік, традиційністю ділових
зв’язків і географічною близькістю. Росія і Німеччина створили велике
число спільних підприємств, у Москві працюють близько 800 представництв
німецьких фірм, а на території ФРН знаходяться більш 100 змішаних
товариств (фірм) з російською участю, а також представництва багатьох
державних і комерційних організацій Росії /18, c. 26/.

Німеччина – це ведучий постачальник у Росію сучасних технологій і
устаткування, товарів народного споживання, найбільший кредитор. Її
лідерство обумовлене високою якістю і розмаїтістю товарів, що
поставляються, ( автомобілі і запчастини до них, аудіо- і відеотехніка,
побутова електроніка, косметика і парфумерія, меблі, одяг і взуття,
медична продукція, продовольство і т.д.) при порівняно низьких оптових
цінах, територіальній близькості, істотно пожвавлюючи постачання. У
свою чергу Росія є для Німеччини одним з основних постачальників
енергоносіїв і цілого ряду товарів необхідних німецькій економіці.

Що стосується безпосередньо взаємної торгівлі, то частка Німеччини в
експорті й імпорті Росії дуже істотна – 8,1 % і 15,7 % відповідно. У теж
час частка Росії в німецькому експорті складає 1,6 %, а в імпорті 2,2
%. Товарообіг між двома країнами має постійну тенденцію до росту, в
основному за рахунок зміцнення експортних позицій Росії.

Товарообіг Росії з Німеччиною склав у 2002 р. 23,9 млрд. німецьких марок
+8,1%, а імпорт знизився до 10,8 млрд. німецьких марок – 5,6%. Такий
розвиток призвів до різкої зміни зовнішньоторговельного сальдо на
користь Росії +2,4 млрд. німецьких марок. У 2003 р. зберігалася
тенденція росту російського експорту.

Структура взаємного товарообігу протягом ряду років залишається без
особливих змін(. У російському експорті переважають сировинні товари
(близько 60%), основу яких складають нафта (31%) і природний газ
(25,1%). У 2001 р. у Німеччину було поставлено 23 млн. т
російської нафти на 4,08 млрд. німецьких марок і 29,6 млрд. куб. м
природного газу.

Значну частку в російському експорті у ФРН складають напівфабрикати (30
%), зокрема кольорові метали (мідь, алюміній, нікель), деревина і
целюлоза, добрива, хімтовари й ін. Як позитивний момент можна відзначити
ріст постачань у Німеччину готових виробів( їхня частка виросла з 8 %
до 11 %). Машинно-технічна продукція поки залишається незначною статтею
російського експорту, хоча в 2002 р. відзначене деяке збільшення її
частки (з 2% до 2,9 %). Основною перешкодою для росту експорту багатьох
товарів на німецький ринок залишаються якість, обмеженість асортименту,
відсутність виробів високої технології і недоліки дизайну. З іншої
сторони цьому заважає жорсткість норм і стандартів, особливо по безпеці
і екологічності, прийнятих у ЄС.

Ведучі позиції в структурі імпорту з Німеччини займають готові товари
(більш 80 %), де основна частка приходиться на машинно-технічну
продукцію (більш 60 % від загального обсягу імпорту). Найбільші обсяги з
цієї номенклатури складають автомобілі, електротехнічні вироби,
верстати, вагони, устаткування для машинобудування, металургії,
енергетики, легкої промисловості, агрокомплексу. У значних обсягах
закуповуються в Німеччині тканини, одяг, взуття, фармацевтичні і
косметичні вироби, побутова хімія, штучні матеріали. Вагому частку в
імпорті (близько 18 %) займає продовольство, хоча його обсяги трохи
знизилися. Частка сировини і напівфабрикатів у закупівлях у Німеччині
незначна.

У такий спосіб, структура російсько-німецького товарообігу залишається
традиційною, що не сприяє розширенню взаємної торгівлі. У цьому зв’язку
усе більш очевидно, що без пошуку нових “ніш” на німецькому ринку
російським учасникам зовнішньоекономічних звязків не обійтися, як не
обійтися без нових товарів, особливо високих технологій, для просування
на цей ринок.

Ще одним великим напрямком у зовнішньоекономічному співробітництві є
Великобританія. Ріст торгового обороту між Росією і Великобританією в
1994 – 2003 роках з 2,8 млрд. до 5,8 млрд. доларів був зв’язаний
насамперед з високими темпами збільшення російського експорту. По
величині товарообігу Росії з промислово розвитими країнами
Великобританія в 2002 році вийшла на друге місце після Німеччини.

У структурі російського експорту у Великобританію переважають сировинні
товари, збільшення постачань яких у 2002 році було досягнуто в основному
за рахунок сирої нафти і нафтопродуктів, що займають 43,7 % усього
російського експорту в цю країну, а також алмазів ( з 452 млн. доларів
у 2001 році до 1271 млн. доларів у 2004 році ).

Істотне збільшення російського експорту у Великобританію в 2002 році в
порівнянні з 2000 роком відбулося в основному за рахунок росту постачань
кольорових металів і експорту золота.

Помітне місце в експорті Росії у Великобританію займають деревина і
вироби з її, продукти неорганічної хімії, органічні хімічні сполуки,
чорні метали. Однак знижується питома вага машин і устаткування
головним чином через різке скорочення експорту промислових і
лабораторних печей. Трохи зменшилися постачання у Великобританію
легкових автомобілів, що є основною статтею в російському
машинно-технічному експорті в цю країну.

Російський імпорт із Великобританії в порівнянні з 2001 роком, коли він
складав 724 млн. дол., скоротився до 653 млн. дол. у 2002 році. У 2003
році відбулося його збільшення до 893 млн. доларів.

Збільшення числа російських учасників двосторонньої торгівлі, що
прагнуть до якнайшвидшого одержання прибутку, привело до суттєвого росту
імпорту швидко реалізованих споживчих товарів. Найбільша ж питома вага
в імпорті Росії у Великобританію в 2002 році займали машини й
устаткування (близько 50 % усього його обсягу). У великих кількостях
Росія ввозила медикаменти, руди і концентрати алюмінієві, препарати для
боротьби з бур’янами і сільськогосподарськими шкідниками, одяг, вироби з
чорних металів. Помітно виріс у 2002 році імпорт кондитерських виробів,
а також напоїв і тютюну. /20, c. 32/.

У перспективі Великобританія залишиться важливим торговим партнером
Росії. Розходження в структурі зовнішньої торгівлі двох країн, місця,
займані ними в міжнародному поділі праці, визначають подальший ріст
потенціалу взаємного торгово-економічного співробітництва.

3.2. Росія – Схід

Японія – одна з найбільш високорозвинених країн світу, що займає одне з
перших місць у світі по економічній моці. На долю Японії приходиться
близько 12 % світового промислового виробництва. Основні торгові
партнери Японії – це США (більш 29 % товарообігу), країни ЮВА – 25,6 %,
країни ЄС (близько 16 %). Товарообіг з Росією складає в цілому менш 1%
зовнішньоторговельного обороту Японії.

Японія закуповує в Росії переважно традиційні для її ринку товари: ліс,
вугілля, металобрухт, рибу, морепродукти ( російський експорт
морепродуктів у Японію( за даними японської митної статистики( за
останні 6 років зріс у 4 рази:)( Росія продала Японії в 2002 році
товарів майже на 2,8 млрд. доларів. Це були головним чином продукти
харчування, сировинні матеріали, мінеральне паливо, хімічні продукти,
неметалічні вироби, метали, устаткування, транспортні засоби. У 2002
році експорт Росії в Японію збільшився в порівнянні з 2001 роком на 36
млн. доларів. Росія мала позитивне торгове сальдо. У першій половині
2003 року спостерігалося скорочення взаємної торгівлі, що прискорилося в
другому півріччі. Так, за даними японської статистики, при загальному
скороченні піврічного товарообігу на 3,2 % – до 2006 млн. доларів(
російський експорт виріс на 7,9 % – до 1447 млн.доларів при зменшенні
імпорту на 22 % – до 619 млн. доларів. Зміни товарообігу Росії і Японії
в 2000-2003 рр. показані в Таблиці 5 /21, c. 12/.

Товарна структура російсько-японської торгівлі значно відстає від
відповідних вимог науково-технічного прогресу. Зокрема, в експорті Росії
частка неопрацьованого, в основному далекосхідного, сировини перевищує
50 % , продукції низького ступеня переробки – близько 40 % , тоді як на
машини й устаткування приходиться менш 1 %. У російському імпорті з
Японії низка частка сучасного промислового устаткування й інших засобів
виробництва, необхідних для здійснення структурних перетворень
виробництва в Росії. У той же час триваюча структурна перебудова
економіки Японії і якісних зрушень на світових ринках палива й іншої
сировини на користь покупців знизили зацікавленість частини ділових
японських кіл у розширенні й удосконалюванні економічних і
науково-технічних зв’язків з Росією, що стала розглядатися як
другорядного партнера.

Росія могла б експортувати значно більше товарів, але цьому заважає,
зокрема, недотримання термінів доставки товарів і нерідко низька їхня
якість( Іншим гальмом російсько-японської торгівлі і довгострокових
економічних відносин стала проблема фінансування японського експорту:
поки не буде гарантій з боку російської держави, ділові японські кола не
зможуть фінансувати відповідні експортні операції. Серйозною перешкодою
в розвитку двосторонніх відносин, на думку японських експертів, є
питання про “північні території”.

Однак незважаючи на всі перешкоди й у нинішнім товарному наповненні
російський експорт у Японію зберігає значні резерви росту, оскільки в
поточному десятилітті Японія залишиться найбільшим у світі імпортером
лісу, риби і морепродуктів, різних нафтопродуктів і зрідженого
природного газу, кам’яного вугілля ( японська енергетика більш ніж на
80 % залежить від імпорту енергоносіїв ) і різноманітної металургійної
сировини, що відповідають напівфабрикатів, кольорових металів і багатьох
інших товарів сучасного російського експорту. /22, c. 28/.

В даний час обговорення економічних і політичних питань двосторонніх
відносин на різних рівнях веде до появи нових тенденцій у
російсько-японських економічних відносинах.

ВИСНОВОК

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Зовнішні економічні зв’язки Росії переживають складний період глибоких
якісних перетворень, зв’язаних зі здійсненням реформ і пошуком шляхів
інтегрування в систему світових господарських відносин.

Зараз зовнішньоторговельна діяльність у Росії здійснюється на принципово
нових, відмінних від епохи державного монополізму, принципах.

Усе це є могутнім стимулом для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків.
Багато республік, країв і областей в рамках своїх повноважень активно
займаються встановленням контактів із закордонними партнерами,
напрацьовують свою нормативно-правову базу, удосконалюють
інфраструктуру, підвищують експортний потенціал.

Однак спад промислового виробництва, погіршення кон’юнктури світового
ринку, відсутність послідовної державної експортної політики,
непостійність валютного курсу карбованця негативно впливають на
структуру і динаміку експорту в країні. По цих же причинах відбувається
ріст частки паливно-сировинної продукції в експорті при подальшому
скороченні в ньому частки виробів машинобудування, а, отже, зростання
ролі сировинних регіонів у зовнішньоекономічних зв’язках і убування тих,
котрі спеціалізуються на виробництві продукції металургії, хімії і
нафтохімії. Жорсткість митної і податкової політики, заборгованість
держави іноземним партнерам викликало скорочення питомої ваги
устаткування і технологій в імпорті. Ще не до кінця дороблене Російське
законодавство, де були б визначені повноваження регіонів, можливість
їхньої участі в зовнішньоекономічних зв’язках, розмежування власності
окремих суб’єктів, визначення статусу природних ресурсів у регіонах,
розподіл доходів від експортних і імпортних мит між Федерацією і її
суб’єктами. Усе це є сильним гальмом у розвитку зовнішньоекономічних
зв’язків, а виходить, розвитку економіки країни в цілому. Проте, не
дивлячись на виникаючі труднощів, товарообіг Росії з зовнішніми країнами
зростає.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Безруков В. Зовнішньоекономічна діяльність у 2003. // Економіст. – 2004.
– № 7. – с 14 – 21

Биков А. Глобалізація і регіоналізація: російські інтереси і перспективи
євразійської інтеграції. // Російський економічний журнал. – 2001. – №
7. – с 59 –74.

Бурістов В.Н. Зовнішня торгівля РФ. – М. МО, 2002. – 383 с.

Бєлов У. Російсько-німецькі економічні відносини // Зовнішня торгівля. –
2002. – № 4. – c 21 – 24.

Глобалізація світової економіки і Росії. // Світова економіка і
міжнародні відносини. – № 3. – с 23 – 34.

Данилін А.М. Зовнішня торгівля Росії в січні – вересні 2003. //

Експорт із Росії основних товарів у 2003 р. //Зовнішня торгівля. – 2003.
– № 7. – с 62 – 63.

Економічне співробітництво Росії і ЄС. // Зовнішньоекономічний бюлетень.
– 2002. – № 4. – с 5 – 11.

Зовнішньоекономічний бюлетень. – 2003. – № 12. – с 6 – 18

Зовнішня торгівля РФ у 1 кварталі 2003. // Митна відомість. – 2003. – №
8. – с 61 – 79.

Зовнішньоекономічна діяльність РФ. // Зовнішньоекономічний комплекс
Росії: сучасний стан і перспективи. – 2001. – № 2. – с 54 – 68.

Кузьмін С. Перспективи Росії в розвитку сучасних світових господарських
тенденцій. // Економіст. – 2002. – № 1. – с 14 – 25.

Міжнародні економічні відносини. Під ред. Б.П.Супруновича. – М.: “ГФА”,
1998. – 325 c.

США, Західна Європа, Росія і Китай у світовій економіці. // США –
Канада: економіка, політика, культура. – 2002. – № 7. – с 40 – 51.

Смирнов П.С. Національна безпека: питання торгової політики. – М.
Економічна газета, 2001. – 494 с.

16( Россия: внешнеэкономические связи в условиях перехода к рынку( Под(
ред( И(П(Фаминского( (М(: “МО”(1999( – 315 c.

17( Вардомский Л( Региональные приоритеты зарубежных стран в России( //
Внешняя торговля( (1999( (№ 4( – c 15-18.

18( Бушин Б( Российско-германские деловые связи( // Внешняя торговля(
(1999( (№ 1( – c 26 – 34

19( Белов В( Российско-германские экономические отношения( // Внешняя
торговля( (2000( (№ 4( – c 21 – 24

20( Хашутогов А( Российско-британская торговля в конце 90-х годов и ее
перспективы( // Внешняя торговля( (2000( (№ 6( – c 32 -36

21( Казаков И(( Родионов А( Российско-японская торговля( // Внешняя
торговля( (1998( (№ 2( – c 12 – 14.

22( Родионов А(( Цветков Ю( Споры по торговым сделкам ( новое явление в
российско-японской торговле( // Внешняя торговля( (2000( ( № 6( – c 28
– 3

Додатки

Таблиця 1

Зовнішня торгівля Росії в 1992-2003 рр., млрд. дол.

Показник 1992 1993 1994 1996 1998 1999 2001 2003

Експорт, усього 53.6 59.6 67,5 81.1 58.6 88,3 74,2 74.3

У тому числі:

у країни далекого

зарубіжжя 42.4 44.3 53,0 65.6 71.0 70,0 58,9 62.3

у країни СНД 11.2 15,3 14.5 15.5 17.6 18.4 15,3 12.0

Імпорт, усього 43.0 44.3 50.5 60,9 68.8 73,6 59,1 41.1

У тому числі:

з країн далекого

зарубіжжя 37.0 32.8 37.0 44.1 49.1 55.9 45,5 31.1

з країн СНД 6.0 11.5 13.6 16.8 19.7 17.8 13.6 10.0

Сальдо зовнішньої

торгівлі, усього +10.6 +15.3 +17,0 +20.2 -19.8 +14.7 +15,1 -33,3

У тому числі:

з країнами далекого

зарубіжжя +5.4 +11.5 +16.0 +21.5 +21,9 +14,1 +13.4 +31.1

з країнами СНД +5.2 +3,9 +1.0 -2.1 -2.1 +0.6 +1,8 +2.2

Графічне зображення таблиці №1

Таблиця 2

Частка країн СНД в обсязі зовнішній торгівлі Росії в 1992-2003
р., %

Частка 1992 1993 1994 1995 1997 1999 2001 2003

У товарообігу 17.8 25,8 23,8 22.8 23.7 22,3 21,6 19.1

В експорті 20,9 25.7 21,5 19,1 19,9 20,8 20.6 16,1

В імпорті 13,9 25.9 26,8 27.6 28.6 24,1 23,0 24.3

Таблиця 3

Частка експорту окремих товарів

в обсязі їхнього виробництва в Росії в 2000-2003 р., %

Продукція 2001 2002 2003

Нафта сира 41,5 45,2 44,2

Бензин автомобільний 18,3 10,8 7,2

Дизельне паливо 49,2 53,7 48,0

Мазут 44,4 39,0 42,7

Природний газ 35,2 34,5 36,5

Кам’яне вугілля 14,5 15,7 26,1

Целюлоза 82,8 77,6 78,1

Папір газетна 70,1 74,6 70,6

Таблиця 4

Зовнішня торгівля Росії з деякими

закордонними країнами в 2000-2003 рр(

(у фактично діяли цінах; млн( доларів США)

1997 3476 4330 2304 2069 2648

Японія 2005 2267 3173 1367 1114 763

Таблиця 5

Товарообіг Росії і Японії в 2000-2003 рр(

(млн( доларів)

2001 р( 2002 р( 2003 р(

Товарообіг 4046(7 3248(8 3372(0

Експорт 1880(7 1568(7 2005(1

Імпорт 2166(0 1680(1 1366(9

Графічне зображення таблиці №5

PAGE 1

PAGE 28

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020