.

Класифікація рахунків за їх призначенням і будовою (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
1234 8401
Скачать документ

Контрольна робота

з предмету

“Теорія бухгалтерського обліку”

на тему:

“Класифікація рахунків за їх призначенням і будовою”

План.

Вступ. 2

Розділ І. Значення класифікації рахунків. 4

Розділ ІІ. Балансові рахунки. 6

Основні рахунки. 6

Регулюючі рахунки. 10

Операційні рахунки. 13

Фінансово-результатні рахунки. 19

Розділ ІІІ. Забалансові рахунки. 20

Висновки. 21

Додатки. 23

Список використаної літератури. 32

Вступ.

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських
структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних
зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку і контролю як
складових частин економічної інформації, необхідної для управління на
всіх рівнях.

Управління будь-яким підприємством вимагає систематичної інформації про
здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність
матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про
фінансові результати діяльності. Основними джерелами такої інформації є
дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизуються у звітність.
Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки
для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою
одержання інформації, а й для узагальнення результатів в масштабі
галузей і народного господарства в цілому.

Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширює кількість
користувачів обліковою і звітною інформацією. Ними є не тільки
працівники управління, безпосередньо пов’язані з підприємством, а й
зовнішні користувачі інформацією, які мають прямий фінансовий інтерес:

банки – при вирішенні питання про надання кредитів;

постачальники – при укладанні договорів на поставку товарно-матеріальних
цінностей;

інвестори, засновники, акціонери, яких цікавить рентабельність
вкладеного капіталу і можливість одержання доходів (дивідендів).

Значний інтерес облікова інформація має також для працівників податкових
і фінансових служб, органів державної статистики й управління. При цьому
критерієм наукового рівня обліку є його дієвість, тобто здатність
своєчасно надавати вичерпну інформацію, необхідну для управління,
контролю й аналізу.

За своїм змістом бухгалтерський облік тісно пов’язаний з планування,
економічним аналізом, аудитом, ревізією, правом. Так, за даними
бухгалтерського обліку здійснюється контроль за виконанням планових
завдань за звітний період і забезпечується інформація для планування і
прогнозування розвитку господарства. Економічний аналіз ґрунтується на
показниках плану і бухгалтерського обліку, вивчає причини відхилення від
плану, виявляє резерви підвищення ефективності господарської діяльності.
Відображаючи господарські процеси, бухгалтерський облік контролює
дотримання законодавчих актів, юридичних норм, що регулюють господарські
взаємовідносини. Для контролю за розвитком економіки країни показники
обліку широко використовуються для статистичних узагальнень.

Різнобічні завдання господарського керівництва та контролю потребують
своєчасної і всебічної інформації про склад засобів підприємства і
джерел їх формування, господарські процеси і фінансові результати
діяльності. Це зумовлює використання в бухгалтерському облікові значної
кількості різних за своїм змістом рахунків. Рахунки бухгалтерського
обліку є способом групування господарських операцій за економічно
однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю і
змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності.

Розділ І . Значення класифікації рахунків.

Систематизація і групування господарських операцій на рахунках
забезпечує безперервну інформацію про їх здійснення і результати
діяльності, необхідну для оперативного керівництва, контролю й аналізу.
Для цього для кожної однорідної групи засобів, їх джерел, господарських
процесів і результатів діяльності відкриваються окремі рахунки (“Основні
засоби”, “Каса”, “Виробництво”, “Товари”, “Статутний капітал” тощо).

Залежно від характеру облікованих об’єктів записи на рахунках можуть
здійснюватися у різних вимірниках, але з обов’язковим використанням
грошового вимірника з метою узагальнення різнорідних засобів і процесів.

Для більш глибокого та правильного розуміння і обґрунтованого
використання в обліку рахунків необхідно знати їх економічний зміст,
призначення та структуру (будову), а це потребує науково обґрунтованої
класифікації рахунків. Під класифікацією рахунків розуміють їх
групування за певними однорідними ознаками.

Класифікація рахунків допомагає вивченню змісту і будови рахунків.
Знаючи загальні, найбільш суттєві та відмінні ознаки окремих груп
рахунків, легше визначити, для чого призначений та як використовується
той чи інший рахунок у бухгалтерському обліку.

Рахунки бухгалтерського обліку класифікуються за двома основними
ознаками:

за економічним змістом;

за призначенням і структурою (будовою).

Класифікація рахунків за економічним змістом встановлює, що саме
обліковується на даному рахунку, які конкретно об’єкти відображаються на
ньому залежно від їх економічного змісту в процесі господарської
діяльності. Ця класифікація дає можливість визначити систему рахунків,
що підлягають використанню на підприємствах тієї чи іншої галузі.

Класифікація рахунків за призначенням і структурою (будовою) для чого,
для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня
структура, тобто зміст дебету, кредиту і характер залишку. Однакові за
структурою рахунки можуть відображати різні за економічним змістом
господарські засоби і процеси.

Обидві класифікації рахунків науково обґрунтовані, тісно взаємопов’язані
і доповнюють одна одну.

За призначенням і структурою (будовою) рахунки бухгалтерського обліку
групуються залежно від їх обліково-технічних якостей, тобто як саме
обліковуються ті або інші засоби, їх джерела та господарські процеси на
рахунках, що відображаються на дебеті, кредиті рахунка, який
характеризує залишок відповідного рахунка. Таке групування дозволяє
визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує
чітку уяву про показники діяльності підприємства.

Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і будовою поділяються на
такі групи рахунків:

основні;

регулюючі; балансові

операційні; рахунки

фінансово-результатні;

збалансовані.

Балансові рахунки (основні, регулюючі, операційні,
фінансово-результатні) становлять систему рахунків, що охоплює всі
активи підприємства, джерела їх формування, господарські процеси і
результати діяльності; рахунки взаємно кореспондують між собою і при
наявності залишків відображаються в балансі. Забалансові рахунки не
відображаються у балансі і розміщуються за його підсумком.

Розділ ІІ . Балансові рахунки.

До балансових рахунків бухгалтерського обліку відносяться:

основні рахунки;

регулюючі рахунки;

операційні рахунки;

фінансово-результатні рахунки.

Рахунки основні.

Основні рахунки у бухгалтерському обліку використовуються для контролю
за наявністю і змінами господарських засобів і джерел їх утворення.
Об’єкти, що обліковуються на них, є основою господарської діяльності і в
своїй сукупності характеризують майнове становище підприємства. Основні
рахунки зі своїми показниками (залишками) слугують основою для складання
бухгалтерського балансу.

Основні рахунки поділяються на:

матеріальні рахунки;

грошові рахунки;

рахунки власного капіталу;

розрахункові рахунки.

Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності і руху (надходження,
використання) матеріальних ресурсів підприємства. До них належать
рахунки: “Основні засоби”, “Нематеріальні активи”, “Виробничі запаси”,
“Малоцінні і швидкозношувані предмети”, “Готова продукція”, “Товари” та
ін.

Усі матеріальні рахунки є активними. Сальдо мають тільки дебетове, яке
показує наявність (залишок) матеріальних цінностей на звітну дату.
Обороти по дебету цих рахунків показують надходження (збільшення)
матеріальних ресурсів, а обороти по кредиту – їх зменшення. (Додаток
№2).

Облік матеріальних цінностей на аналітичних рахунках здійснюється не
тільки у грошовому, а й у натуральних вимірниках. Облік матеріальних
цінностей (надходження, видаток) по дебету і кредиту рахунків
відображають в однаковій оцінці, що забезпечує реальність показників
обліку і контроль за збереженням цінностей, які обліковуються на цих
рахунках.

Рахунки грошових коштів призначені для обліку і контролю за наявністю і
рухом грошових коштів та грошових документів підприємства. До них
належать рахунки: “Каса”, “Рахунки в банках”, “Інші кошти”.

Будова рахунків грошових коштів подібна до будови матеріальних рахунків:
рахунки – активні, сальдо мають тільки дебетове; оборот по дебету
показує збільшення грошових коштів, оборот по кредиту – їх зменшення.
(Додаток №3).

Залишок матеріальних цінностей або грошових коштів, що показані в обліку
на тому чи іншому рахунку, можна завжди перевірити за допомогою
інвентаризації.

Рахунки власного капіталу призначені для обліку джерел власних
господарських засобів (активів). Вони показують форми їх створення і
цільове призначення, а також зміни в процесі діяльності. До цієї групи
належать рахунки: “Статутний капітал”, “Пайовий капітал”, “Додатковий
капітал”, “Резервний капітал”, “Цільове фінансування і цільові
надходження” та ін.

Всі зазначені рахунки – пасивні. Кредитове сальдо цих рахунків показує
наявність відповідних джерел засобів; оборот по кредиту – виникнення або
збільшення джерел, а оборот по дебету – їх зменшення. (Додаток №4).

Облік господарських операцій на рахунках власного капіталу здійснюється
тільки у грошовому вимірнику. Аналітичний облік джерел засобів ведуть за
формами їх створення і цільовим призначенням.

Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролю за розрахунковими
відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями
та особами. На цих рахунках відображається заборгованість, що виникає в
процесі господарської діяльності підприємства, а також зміни цієї
заборгованості. Оскільки заборгованість може бути як на користь даного
підприємства (дебіторська), так і на користь інших підприємств,
організацій та осіб (кредиторська), розрахункові рахунки поділяються на:

активні,

пасивні,

активно-пасивні.

Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської
заборгованості і розрахунків по ній (тобто для обліку заборгованості
інших підприємств, організацій і осіб даному підприємству). До таких
рахунків належать: “Розрахунки з покупцями і замовниками”,
“Довгострокова дебіторська заборгованість”, “Розрахунки з різними
дебіторами”, “Векселі одержані” та ін.

Активні розрахункові рахунки мають дебетове сальдо, яке показує залишок
дебіторської заборгованості на звітну дату; збільшення цієї
заборгованості відображається на дебеті, а зменшення – на кредиті
рахунку. (Додаток №5).

В аналітичному обліку активні розрахункові рахунки деталізуються по
кожному окремому дебітору (підприємству, організації, особі).

Пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахункових
відносин з кредиторами, тобто за зобов’язаннями даного підприємства
перед іншими підприємствами, організаціями та особами. До них належать
рахунки: “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”, “Розрахунки по
оплаті праці”, “Короткострокові позики”, “Довгострокові позики”,
“Векселі видані” та ін.

Кредитове сальдо зазначених рахунків показує залишок кредиторської
заборгованості на звітну ату, збільшення цієї заборгованості
відображається на кредиті, а зменшення – на дебеті рахунку. (Додаток
№6).

В аналітичному обліку пасивні розрахункові рахунки деталізуються по
кожному окремому кредитору.

Активно-пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з
такими підприємствами, організаціями та особами, характер заборгованості
яких змінюється, тобто стосовно даного підприємства вони можуть
виступати то як дебітори, то як кредитори. До них належать рахунки:
“Розрахунки за податками і платежами”, “Розрахунки по інших операціях”
та ін.

Обороти по дебету і кредиту таких синтетичних активно-пасивних рахунків
відображають розрахункові операції різного змісту: дебет в одних
випадках показує збільшення дебіторської заборгованості, в інших –
зменшення кредиторської заборгованості; кредит рахунка, навпаки, –
збільшення кредиторської і зменшення дебіторської заборгованості. Тому
для відображення справжнього становища розрахункових відносин сальдо на
активно-пасивних рахунках показують розгорнуто: залишок дебіторської
заборгованості показують на дебеті рахунка, кредиторської заборгованості
– на кредиті. Це сальдо можна одержати тільки за допомогою аналітичних
рахунків, що відкриваються до відповідного синтетичного
активно-пасивного розрахункового рахунку.

Окремі аналітичні рахунки, що відкриваються для обліку розрахунків з
кожним дебітором і кредитором, можуть мати дебетове або кредитове
сальдо. Оскільки із залишків окремих аналітичних рахунків складається
залишок синтетичного рахунку, то активно-пасивні розрахункові рахунки
мають одночасно дебетове і кредитове сальдо. Це сальдо можна одержати за
допомогою оборотної відомості по аналітичних рахунках, які ведуть до
відповідного синтетичного рахунку. (Додаток №7).

У практиці бухгалтерського обліку активно-пасивними розрахунковими
рахунками користуються порівняно рідко – тільки для обліку розрахунків з
такими підприємствами, організаціями та особами, характер заборгованості
яких безперервно змінюється, через що їх не зручно обліковувати на
різних рахунках – активному і пасивному. В усіх інших випадках для
досягнення ясності в обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами
користуються активними або пасивними рахунками.

Регулюючі рахунки.

Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки
господарських засобів або джерел їх формування, які обліковуються на
основних рахунках. Використовуються ці рахунки у тих випадках, коли по
окремих об’єктах обліку необхідно одержати додаткову інформацію,
потрібну для управління (наприклад про первинну і залишкову вартість
основних засобів). Регулюючими можуть бути як синтетичні рахунки, так і
аналітичні, а також субрахунки. Проте науково обґрунтований принцип
регулювання, який забезпечує потрібну для управління інформацію про
об’єкти, що обліковуються, від цього не втрачає свого значення.

Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, тому кожен з них
розглядається тільки разом з тим рахунком, який він регулює. Залежно від
того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишок рахунка, що
регулюється, вони поділяються на:

доповнюючі;

контрарні;

контрарно-доповнюючі.

Доповнюючі регулюючі рахунки завжди збільшують суму залишку рахунка, що
регулюється. Застосовуються вони в тих випадках, коли матеріальні
цінності на основних рахунках відображаються в оцінці, меншій від
фактичної вартості їх придбання (заготівлі).

До доповнюючи регулюючих активних рахунків належить аналітичний рахунок
“Транспортно-заготівельні витрати” (до рахунка “Виробничі запаси” та
ін.).

Рахунок “Транспортно-заготівельні витрати” застосовується у випадку,
коли матеріальні цінності в аналітичному обліку відображаються за
купівельною вартістю. Фактична ж собівартість придбання (заготівлі)
матеріальних цінностей включає також і транспортно-заготівельні витрати
(витрати на перевезення, навантажувально-розвантажувальні роботи,
страхування вантажу тощо). Такі витрати обліковуються на окремому
аналітичному рахунку “Транспортно-заготівельні витрати” (у складі
рахунка “Виробничі запаси”) з наступним розподілом між окремими видами
придбаних матеріальних цінностей для включення до їх собівартості.

У даному разі фактична собівартість придбаних (заготовлених)
матеріальних цінностей визначається шляхом додавання до їх купівельної
вартості суми транспортно-заготівельних витрат.

Залишок регулюючого доповнюю чого рахунка показує, на яку суму має бути
збільшена вартість матеріальних цінностей, що обліковуються на активному
основному рахунку. (Додаток №8).

Контрарні регулюючі рахунки, на відміну від доповнюючи, зменшують оцінку
залишків активів або їх джерел, що обліковуються, на відповідних
основних рахунках (що регулюються). Вони поділяються на: контрактивні
(тобто протиставлені активним рахункам) і контрпасивні (тобто
протиставлені пасивним рахункам).

Контрактивні регулюючі рахунки призначені для уточнення оцінки залишку
на окремих рахунках матеріальних цінностей у тих випадках, коли ці
цінності відображені в сумі, що перевищує їх фактичну (реальну)
вартість. Фактичну вартість обліковуваного об’єкту цьому випадку
визначають вирахуванням із суми його залишку суми, відображеної на
пасивному (контрактивному) регулюючому рахунку.

До регулюючих контрактивних рахунків (субрахунків) належать:

рахунок “Знос необоротних активів” (субрахунок “Знос основних засобів”,
“Знос інших необоротних матеріальних активів”, “Знос нематеріальних
активів”) відповідно до рахунків: “Основні засоби”, “Інші необоротні
матеріальні активи”, “Нематеріальні активи”;

субрахунок “Торгова націнка” до субрахунку “Товари в торгівлі” (рахунку
“Товари”);

рахунок “Резерв сумнівних боргів” – до рахунка “Розрахунки з покупцями і
замовниками”.

Кредитовий залишок регулюючого контрактивного рахунка показує, на яку
суму повинна бути зменшена оцінка залишку, відображеного на основному
рахунку (що регулюється), щоб мати уяву про реальну вартість об’єкту.
(Додаток №9).

Регулюючі контрпасивні рахунки призначені для уточнення суми залишків
окремих джерел засобів, облік яких ведеться на пасивних рахунках.

До регулюючих контр пасивних рахунків належать:

субрахунок “Прибуток, використаний у звітному періоді” до субрахунку
“Прибуток нерозподілений” (рахунка “Нерозподілений прибуток (непокриті
збитки)”;

рахунки “Неоплачений капітал”, “Вилучений капітал” до рахунку “Статутний
капітал”.

Необхідність застосування в бухгалтерському обліку субрахунку “Прибуток,
використаний у звітному періоді” зумовлена тим, що згідно з діючим
положенням одержаний підприємством прибуток на субрахунку “Прибуток
нерозподілений” повинен обліковуватись зростаючим підсумком з початку
року – до його розподілу і списання після закінчення звітного року. Це
необхідно для контролю за виконанням плану по прибутках, правильністю
його використання згідно з чинним законодавством та установчими
документами, правильністю розрахунків з бюджетом по податках на
прибуток, визначенням рентабельності діяльності та одержанням іншої
інформації.

Виходячи з цього, розподіл нерозподіленого прибутку у звітному періоді
(розподіл прибутку між власниками по нарахованих дивідендах,
відрахування до статутного, резервного капіталу та інше використання)
відображається на дебеті регулюючого субрахунку “Прибуток, використаний
у звітному періоді” в кореспонденції з дебетом відповідних рахунків
(“Статутний капітал”, “Резервний капітал”, “Розрахунки з учасниками”
тощо). Зазначений субрахунок надає інформацію про суму прибутку,
вилучену з господарського обігу підприємства. Щоб визначити суму
нерозподіленого прибутку, що залишився в обігу підприємства, треба із
суми одержаного протягом звітного періоду прибутку (кредитове сальдо
субрахунку “Прибуток нерозподілений”) вирахувати суму використаного
прибутку (дебетове сальдо регулюючого субрахунку “Прибуток, використаний
у звітному періоді”). (Додаток №10).

Функцію регулюючих контр пасивних рахунків виконують також рахунки
“Неоплачений капітал” і “Вилучений капітал”, призначені для уточнення
величини власного капіталу. Сальдо цих рахунків показує, на яку суму
треба зменшити суму власного капіталу, а тому при визначенні підсумку
власного капіталу в балансі вираховується.

Контрарно-доповнюючі рахунки поєднують ознаки контрарних і доповнюючи
рахунків. До них належить наприклад аналітичний рахунок “Відхилення
фактичної собівартості готової продукції від планової”, який пов’язаний
з рахунком “Готова продукція” і має характер регулюючого доповнюю чого
активного рахунку (у випадку перевитрат) або контрактивного (при
досягненні економії). (Додаток №11).

Операційні рахунки.

Операційні рахунки призначені для обліку витрат, доходів і результатів
діяльності підприємства. Ці рахунки мають велике значення оскільки
забезпечують інформацію про витрати і доходи по операційній діяльності
та визначення фінансових результатів від цієї діяльності.

На відміну від матеріального, на операційному рахунку відображається рух
не одного, а всіх видів ресурсів, що беруть участь у здійсненні того або
іншого господарського процесу.

За призначенням і будовою операційні рахунки поділяються на групи:

збірно-розподільчі;

бюджетно-розподільчі;

калькуляційні;

номінальні;

порівняльні.

Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку (попереднього збирання)
накладних витрат, пов’язаних з організацією, обслуговуванням,
управлінням цехами та іншими виробничими підрозділами основного і
допоміжного виробництв з метою наступного розподілу їх між відповідними
об’єктами. Необхідність використання збірно-розподільчих рахунків
зумовлена тим, що зазначені витрати в момент їх здійснення не можливо
прямо віднести на ті чи інші об’єкти (наприклад, витрати по
обслуговуванню виробництва й управлінню та ін.). Тому такі витрати
протягом звітного періоду попередньо відображають (збирають) на дебеті
збірно-розподільчих рахунків, а наприкінці місяця списують з кредиту цих
рахунків на дебет рахунка “Виробництво” і розподіляють між об’єктами
калькулювання пропорційно встановленому базису. За допомогою цих
рахунків, крім того, здійснюється контроль за відповідальністю фактичних
витрат затвердженому кошторису, дотриманням норм витрат. Після списання
облічених затрат збірно-розподільчі рахунки закриваються, залишку не
мають, а тому в балансі не відображаються.

До збірно-розподільчих належить, зокрема, рахунок “Загально виробничі
витрати”. (Додаток №12).

Бюджетно-розподільчі рахунки використовуються для розмежування витрат і
доходів між суміжними звітними періодами (місяцями, кварталами, роками)
з метою рівномірного включення в затрати виробництва (обігу) або
відображення в обліку одержаних доходів. Використання цих рахунків дає
змогу визначити витрати і доходи саме того періоду, якого вони
стосуються, не залежно від часу фактичного витрачання коштів або
отримання доходів.

Бюджетно-розподільчі рахунки можуть бути:

активними (рахунок “Витрати майбутніх періодів”);

пасивними (рахунок “Доходи майбутніх періодів”).

Рахунок “Витрати майбутніх періодів” призначений для обліку витрат,
фактично здійснених у звітному або попередніх звітних періодах, але які
підлягають віднесенню до на витрати майбутніх періодів. До них належать,
наприклад, витрати на освоєння нових видів продукції, сплачена наперед
орендна плата за взяті в оренду основні засоби, суми передплати
періодичних видань та ін. Всі ці витрати в момент їх здійснення
відображаються на дебеті рахунка “Витрати майбутніх періодів”. З кредиту
цього рахунка облічені витрати поступово, рівними сумами списують на
відповідні рахунки витрат (виробництво, загально виробничі,
адміністративні витрати, витрати на збут тощо), до яких вони належать.
Залишок рахунка “Витрати майбутніх періодів” може бути тільки дебетовим
і показує суму витрат, що підлягають списання в наступні звітні періоди.
(Додаток №13).

Рахунок “Доходи майбутніх періодів” призначений для обліку доходів,
одержаних у поточному періоді або попередніх звітних періодах, але які
належать до наступних звітних періодів (наприклад, орендна плата,
отримана від орендарів авансом в рахунок платежів наступних періодів
тощо). На кредиті цього рахунка в кореспонденції з дебетом рахунків по
обліку грошових коштів (рахунки “Каса”, “Рахунки в банках” та ін.)
відображають суми одержаних доходів, що відносяться до майбутніх
періодів, а на дебеті – зарахування суми доходів з наростанням тих
періодів, до яких вони належать, на відповідні рахунки обліку доходів
звітного періоду (рахунки “Доходи від реалізації”, “Інші доходи”).
Сальдо цього рахунка може бути тільки кредитовим і показує суму доходів,
яка належить до майбутніх періодів. (Додаток №14).

Калькуляційні рахунки призначені для обліку сукупності витрат,
пов’язаних з виробничим процесом, і визначення фактичної собівартості
виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). За даними цих
рахунків складають калькуляцію, якість складання якої значною мірою
залежить від правильності обліку виробничих затрат на калькуляційних
рахунках.

До калькуляційних належать рахунки: “Виробництво”, “Капітальні
інвестиції” (субрахунки “Капітальне будівництво”, “Придбання
(виготовлення) основних засобів”, “Формування основного стада” тощо). На
дебеті калькуляційних рахунків відображають усі затрати, пов’язані з
виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг), а з кредиту
цих рахунків списують фактичну собівартість випущеної із виробництва
продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Сальдо (дебетове)
калькуляційних рахунків показує затрати незавершеного виробництва.
(Додаток №15).

Аналітичний облік на калькуляційних рахунках ведуть за окремими
об’єктами і статтями затрат. Для визначення фактичної собівартості
випущеної із виробництва готової продукції (виконаних робіт, послуг) до
затрат незавершеного виробництва на початок звітного періоду додають
затрати за звітний період і віднімають затрати на кінець звітного
періоду.

Номінальні рахунки. До них належить рахунок “Собівартість реалізації”
(призначений для узагальнення інформації про собівартість реалізованої
продукції, товарів, робіт, послуг), а також рахунки, призначені для
обліку операційних витрат, які не включаються до собівартості:

“Адміністративні витрати” – призначений для обліку загальногосподарських
витрат, пов’язаних з управлінням і обслуговуванням підприємства в
цілому;

“Витрати на збут” – призначений для обліку витрат, пов’язаних зі збутом
(реалізацією) товарів, робіт, послуг;

“Інші витрати операційної діяльності” – призначений для обліку інших
операційних витрат, зокрема: витрат на дослідження і розробки,
собівартості реалізованої іноземної валюти та виробничих запасів, втрат
від знецінення запасів та ін.

До витрат, які не пов’язані з операційною діяльністю і які також не
підлягають включенню до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг),
належать:

фінансові витрати. Рахунок “Фінансові витрати” призначений для обліку
витрат фінансової діяльності підприємства, зокрема витрат, пов’язаних з
нарахуванням і сплатою відсотків за користування кредитом, іншим
позиковим капіталом; витрат, пов’язаних з випуском і обігом цінних
паперів власної емісії тощо;

втрати від участі в капіталі. Рахунок “В втрати від участі в капіталі”
призначений для обліку втрат від зміни вартості інвестицій в
асоційовані, дочірні та спільні підприємства;

інші витрати. Рахунок “Інші витрати” призначений для обліку витрат, які
виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але
не пов’язані з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів, робіт,
послуг), зокрема: собівартість реалізованих необоротних активів і
майнових комплексів, втрати від уцінки та списання необоротних активів,
втрати від не операційних курсових різниць та ін.).

Витрати операційної діяльності і витрати, не пов’язані з операційною
діяльністю, що не підлягають включенню до собівартості продукції
(товарів, робіт, послуг), відображені протягом звітного періоду на
дебеті зазначених рахунків, у кінці звітного періоду списуються з
кредиту цих рахунків на фінансові результати.

До номінальних (тимчасових) рахунків належать також рахунки, призначені
для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та
фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій:

“Доходи від реалізації” реалізації товарів, робіт, послуг;

“Інший операційний дохід” – призначений для обліку доходів від
реалізації іноземної валюти, інших необоротних активів, від оперативної
оренди активів та ін.;

“Дохід від участі в капіталі” – призначений для обліку доходів від
інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства;

“Інші фінансові доходи” – призначений для обліку доходів від одержаних
дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансових операцій;

“Надзвичайні доходи” – призначений для обліку відшкодованих збитків від
надзвичайних подій та інших надзвичайних доходів.

Доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності,
відображені протягом звітного періоду на кредиті зазначених рахунків,
наприкінці звітного періоду списуються (за вирахуванням непрямих
податків) на фінансові результати.

Порівняльні рахунки призначені для обліку відповідних господарських
процесів і виявлення результатів про них. До порівняльних належать
рахунки “Фінансові результати” і “Втрати від браку”.

Рахунок “Фінансові результати” призначений для обліку і узагальнення
інформації про фінансові результати підприємства від звичайної
діяльності, надзвичайних подій. На кредит цього рахунку наприкінці
звітного періоду списують суми доходів, одержаних від операційної,
інвестиційної та фінансової діяльності (в кореспонденції з дебетом
рахунків: “Доходи від реалізації”, “Доходи від участі в капіталі”,
“”Інший операційний дохід”, “Інші фінансові доходи”, “Інші доходи”,
“Надзвичайні доходи” тощо). На дебет рахунка “Фінансові результати”
наприкінці звітного періоду списують:

собівартість реалізованої готової продукції, товарів, робіт, послуг (з
кредиту рахунку “Собівартість реалізації”);

адміністративні витрати (з кредиту рахунку “Адміністративні витрати”);

витрати по реалізації продукції (з кредиту рахунку “Витрати на збут”);

інші витрати і втрати (з кредиту відповідних рахунків).

Крім того, на дебет рахунка “Фінансові результати” з кредиту рахунка
“Податки на прибуток” списують нараховану суму податку на прибуток.

Порівнянням кредитового і дебетового оборотів на рахунку “Фінансові
результати” визначають суму чистого прибутку (збитку), яка списується на
рахунок “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. При перевищенні
кредитового обороту рахунку “Фінансові результати” над дебетовим,
підприємство має прибуток і навпаки.

На дебеті рахунку “Брак у виробництві” відображають собівартість
забракованої продукції, а також витрати на виправлення браку (якщо брак
виправний), а на кредиті – суми, що відносяться на зменшення втрат від
браку (вартість доходів, одержаних від бракованої продукції, утримання
із заробітку винуватців браку, сума відшкодувань, одержаних від
постачальників недоброякісних матеріалів тощо).

Шляхом порівняння дебетового і кредитового оборотів рахунку “Брак у
виробництві” визначають невідшкодовані втрати від браку, які списують на
дебеті рахунка “Виробництво” і включають до собівартості продукції
(робіт, послуг), по які й було допущено брак.

Фінансово-результативні рахунки.

Фінансово-результативні рахунки призначені для узагальнення інформації
про фінансові результати діяльності підприємства за звітний період.

До них належить рахунок “Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)”, на
дебеті якого відображають збитки, а на кредиті – прибутки.

Розділ ІІІ . Забалансові рахунки.

Забалансові рахунки призначені для обліку рахунків, що не належать
даному підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні або
на зберіганні. До них належать орендовані необоротні активи, активи на
відповідальному зберіганні, списані активи, гарантії та забезпечення,
надані і отримані, та ін. Всі ці активи обліковуються на балансі тих
господарств, яким вони належать. При складанні балансу залишки цих
активів показують за підсумком балансу.

На забалансових рахунках обліковують, крім того, бланки суворого обліку
(чекові книжки, акції, векселі тощо), умовні права і зобов’язання
(застави, гарантії, зобов’язання тощо), списану на збитки заборгованість
неплатоспроможних дебіторів (для спостереження за можливістю їх
відшкодування винними особами протягом трьох років) та інші об’єкти, які
не вимагають подвійного запису.

До групи за балансових належать рахунки: “Орендовані необоротні активи”,
“”Активи на відповідальному зберіганні”, “Контрактні зобов’язання”,
“Списані активи”, “Обладнання, прийняте для монтажу”, “Бланки суворого
обліку” та ін.

Відмінною особливістю за балансових рахунків є те, що вони не
кореспондують ні між собою, ні з балансовими рахунками, правило
подвійного запису на них не поширюється; господарські операції на за
балансових рахунках відображаються одинарним записом: тільки по дебету
або тільки по кредиту відповідного рахунку. (Додаток №16).

Висновки.

Для відображення різнобічної діяльності підприємств і організацій з
метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю,
використовують три види господарського обліку:

оперативний;

бухгалтерський;

статистичний.

Кожен з них має своє завдання, об’єкти обліку, способи одержання та
опрацювання інформації і виконує свою роль у здійсненні функцій,
покладених на господарський облік у суспільстві.

Оперативний (оперативно-технічний) облік використовується для
спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на
найважливіших ділянках господарської діяльності з метою керівництва ними
в міру їх здійснення.

Бухгалтерський облік є системою безперервного, суцільного,
документального, обґрунтованого і взаємопов’язаного відображення
господарських засобів, їхніх джерел, господарських процесів і
результатів діяльності в грошовому вираженні для забезпечення
інформації, необхідної для управління і контролю.

Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та
окремі типові явища і процеси.

Усі три види обліку – оперативний, бухгалтерський і статистичний – тісно
взаємопов’язані, доповнюють один одного і утворюють єдину систему
народногосподарського обліку. Їхній взаємозв’язок забезпечується також
державним регулюванням питань обліку та звітності в Україні. Таке
регулювання здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує
План рахунків бухгалтерського обліку, національні Положення (стандарти)
бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення
бухгалтерського обліку та складання звітності. Державне керівництво
обліком забезпечує єдність документації, форм обліку і звітності; єдину
методику визначення облікових показників і оцінки господарських засобів,
що забезпечує достовірність і повноту облікової інформації, одержаної за
допомогою окремих видів обліку.

Удосконалення системи управління народним господарством, впровадження
сучасної обчислювальної техніки сприяють інтеграції та підвищенню
оперативності усіх видів обліку. Так, значна части на інформації
бухгалтерського обліку за умови її більшої деталізації перетворюється на
елемент оперативного управління виробництвом. Підвищується оперативність
статистичного обліку, більш глибока і аналітична інформація якого може
замінити оперативний облік на окремих ділянках виробництва. Отже,
інтегрована система господарського обліку дає можливість одержувати
більший обсяг інформації на якісно новій організаційній основі
автоматизованої системи управління.

Додатки.

Додаток №1.

Класифікація рахунків за призначенням і структурою.

Розрахункові

і замовниками”

Рах. “Розрахунки з постачальниками

і підрядчиками” та ін.

Контрпасивні

у звітному періоді”

Рах. “Вилучений капітал”

Рах. “Неоплачений капітал” та ін.

Рах. “Витрати на зут” та ін.

Додаток №1 (продовження)

Рах. “Брак у виробництво”

Рах. “Брак у виробництво”

Рахунки

Рах. “Нерозподілений прибуток

фінансово-

(непокриті збитки)”

результатні

Рах. “Орендовані необоротні активи”

Рахунки

Рах. “Активи на відповідальному

забалансові

зберіганні”

Рах. “Бланки суворого обліку”

Додаток №2.

Схема матеріального рахунка.

Додаток №3.

Схема рахунка грошових коштів.

Додаток №4.

Схема рахунка власного капіталу.

Додаток №5.

Схема активного розрахункового рахунка.

Додаток №6.

Схема пасивного розрахункового рахунка.

Додаток №7.

Схема активно-пасивного розрахункового рахунка.

Додаток №8.

Схема регулюючих доповнюючи рахунків.

Додаток №9.

Схема регулюючих контрактивних рахунків.

Додаток №10.

Додаток №11.

Схема регулюючих контрарно-доповнюючих рахунків.

Додаток №12.

Схема збірно-розподільчих активів.

Додаток №13.

Схема рахунка “Витрати майбутніх періодів”.

Додаток №14.

Схема рахунка “Доходи майбутніх періодів”.

Додаток №15.

Схема калькуляційних рахунків.

Додаток №16.

Схема за балансових рахунків.

Список використаної літератури.

Білуха М. Т. Теорія бухгалтерського обліку – Київ, 2000 р.

Грабова Н. М., Кривоносов Ю. Г. Облік основних господарських операцій
в бухгалтерських проводках – Київ “А.С.К.”, 2001 р.

Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку 2001 /За редакцією
доктора економічних наук, професора М. В. Кужельного/ – Київ “А.С.К.”,
2001 р.

Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах
України – Київ “А.С.К.”, 2000 р.

Завгородний В. П. Бухгалтерський учт в Украине – Київ “А.С.К.”, 1999
р.

Новый план счетов /Инструкция о применении плана счетов бухгалтерского
учета активов, капитала, обязательств и хозяйственных операций
предприятий и организаций/ – от 21 декабря 1999 г. под №893/4186.

Ярцев А. Курс по бухгалтерскому учету – Киев, 1996 г.

PAGE

PAGE 33

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020