UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОсобливості будови земної кори, коефіцієнти горизонтального розчленування території, геоморфологічних досліджень (контрольна)
Автор
РозділГеографія фізична, геологія, геодезія, геоморфолог
ФорматWord Doc
Тип документуКонтрольна
Продивилось3235
Скачало505
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Контрольна робота з фізичної географії

 

Особливості будови земної кори, коефіцієнти горизонтального

розчленування території, геоморфологічних досліджень.

 

Особливості будови земної кори

 

Своєю назвою верхня твердокам'яна оболонка Землі завдячує згаданій вище

гіпотезі Канта-Лапласа (мовляв, верхня оболонка розжареної планети

остигала швидше, ніж глибинні горизонти і зрештою затверділа, утворивши

порівняно тонкий шар - кору). У земній корі зустрічаються практично всі

відомі хімічні елементи, проте основну роль у її будові відіграють

кисень, кремній та алюміній; серед інших переважають залізо, кальцій,

натрій, калій, магній. Проте у чистому вигляді окремі елементи у корі

зустрічаються рідко. Здебільшого вони утворюють закономірні сполуки, які

називають мінералами, а агрегатні скупчення мінералів одержали назву

гірських порід. Саме гірські породи і мінерали становлять основу

матеріального складу земної кори (користуючись фізико-хімічною

термінологією, справедливим виглядає така ієрархія понять: тіло земної

кори складається з "молекул" - гірських порід, які утворені "атомами" -

мінералами, а останні, в свою чергу, складаються з "елементарних

частинок" - хімічних елементів).

 

У земній корі виділяють три основних шари: осадовий, гранітний та

базальтовий Поширення і співвідношення цих шарів дозволяють розрізняти

два головних типи земної кори - кору материкову й океанічну та перехідну

зону між ними. Нижню межу розвитку земної кори вперше встановив

сербський сейсмолог А.Мохоровичич, який звернув увагу, що на певній

глибині сейсмічні хвилі помітно міняють свою швидкість і напрямок (це й

дозволило йому висловити припущення про те, що "переломи" фіксують межу

між твердими породами кори та більш глибокими утвореннями з іншими

фізичними (сейсмічними) характеристиками речовини; пізніше це припущення

перевірялося сотні разів у різних частинах земної кулі, що й дозволило

досить надійно встановити положення нижньої межі земної кори, названої

на честь першовідкривача поверхнею або межею Мохоровичича, чи скорочено

- "границею Мохо" або й просто- "М-поверхнею").

 

Материкова кора має середню потужність близько 35 км, змінюючи її від 30

км (під давніми рівнинами) до 40-80 км (часом і більше) під горами.

Основу материкової кори становить так званий гранітний шар, точніше -

глибинні кислі магматичні породи, які за властивостями наближаються до

гранітів (власне граніти, сієніти, мігматити тощо). Жорсткий

гранітний шар перекривається менш потужним (0-15 км) осадовим

горизонтом, складеним різноманітними породами, що утворювалися на

поверхні Землі (торфи, піски, пісковики, глини, вапняки тощо) і

підстилається відносно пластичним базальтовим шаром (магматичні породи

основного складу, за властивостями близькі до базальтів).

 

Океанічна кора, потужність якої пересічно становить від 5 до 15 км,

утворюється переважно породами типу базальтів, що перекриваються досить

тонким (до 1 км) шаром осадових порід (уламкових, карбонатних та ін.}.

Середня щільність (густина) гірських порід земної кори становить 2,74

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ