Реферат з екології на тему:
“Глобальне потепління і наслідки для України”
Парниковий ефект та парникові гази, основні джерела та поглиначі
парникових газів
Останні роки ми помічаємо потепління клімату. Літо стає жаркішим, зима
– м’якшою. Вчені помітили, що в останні 100-130 років наша атмосфера
помітно потеплішала і цей процес невмолимо продовжується, середня
температура вперто повзе вверх. Лише за останні 100 років середньорічна
температура підвищилась щонайменше на 0,3-0,6оС.
Глобальне потепління пояснюють так званим парниковим ефектом. Суть його
полягає в наступному. Земля отримує енергію Сонця в основному у видимій
частині спектру, а сама, оскільки є набагато більш холодним тілом,
випромінює в космічний простір головним чином інфрачервоні промені. Але
багато газів, які знаходяться в атмосфері – водяний пар, вуглекислий
газ, метан, окисли азоту та інші – прозорі для видимих променів, але
активно поглинають інфрачервоні, утримаючи тим самим в атмосфері частину
тепла, яку ті повинні були б віддавати в космос. Таким чином, на
поверхні Землі утримується температура на рівні, придатному для життя.
Затримуючи тепло в атмосфері Землі, ці гази створюють ефект, який
називається парниковим, а гази – парниковими .
Парниковий ефект існує з тих пір, як на нашій планеті з’явилася
атмосфера. Парниковий ефект сам по собі не є негативним явищем. Без
парникового ефекту температура навколоземних шарів атмосфери була б в
середньому на 30 градусів нижче від існуючої, а поверхня Землі була б
лише – -18оС. А це означає відсутність умов для життя, бо вода на земній
поверхні існувала б тільки у вигляді льоду.
Люди своєю діяльністю посилюють парниковий ефект за рахунок викидів СО2,
СН4, N2O та інших газів. В останнє сторіччя в результаті людської
діяльності вміст вуглекислоти в атмосфері виріс більш ніж на чверть,
метану – в 2,5 рази. Протягом останніх 100 років внесок СО2 в сумарні
викиди становив приблизно 66%. Починаючи з вісімдесятих років, внесок
вуглекислого газу в глобальне потепління став менш значним. З’явилися і
нові речовини з парниковим ефектом – в першу чергу хлорфторвуглеці, в
том числі добре відомі фреони.
За останні 20 років внесок СО2 в сумарні викиди парникових газів
становить біля 50%, СН4 – 18%, N2O – 6%, хлорфторвуглеців – 14% від
загального внеску в глобальне потепління.
Існують 6 основних парникових газів, які входять до хімічного складу
атмосфери:
водяна пара,
вуглекислий газ,
метан,
озон,
закис азоту
і, останнім часом, хлорфторвуглеці. Крім них, всі інші парникові гази
зустрічаються в природі.
Вуглекислий газ СО2 – найзначніший з антропогенних парникових газів.
Хоча цей газ природного походження, завдяки діяльності людини він
утворюється у найбільшій кількості.
Індустріалізація призвела до збільшення використання видів палива, що
видобувається з надр Землі: вугілля, нафта, газ (органічне паливо). При
їхньому спалюванні у великій кількості викидається СО2. Найбільші викиди
вуглекислого газу відбуваються у транспорті та виробництві
електроенергії та тепла. Інші джерела викидів СО2:
-хімічні промислові процеси
-лісове господарство та зміни в землекористуванні.
На Україні при видобуванні та спаленні органічного палива утворюється
95% всіх викидів СО2. З промислових процессів найзначніший внесок у
викиди СО2 дає виробництво цементу.
Якщо подивитися на викиди СО2 в світі, то найбільші кількості цього газу
викидаються в розвинутих країнах: США, Японії, Канаді, країнах західної
Європи: Німеччині, Англії, Італії, Росії, Україна займає 10 місце в
світі по викидам СО2 .
Ліси, океани та грунти поглинають СО2, утримаючи рівновагу між кількістю
СО2 в атмосфері та у воді і грунтах. Але людська діяльність приводить до
негативного впливу на цю рівновагу.
Метан СН4 виробляється у великих кількостях в результаті біологічних
перетворень в природі. Оцінки обсягів щорічних природних джерел та
стоків метану в світі складають приблизно 500 мільйонів тонн.
Природними джерелами атмосферного метану є:
анаеробний розклад органічних речовин у біологічних системах (болота,
тундра),
перетравлення термітами деревини шляхом розкладу целюлози в метан,
океани, моря та прісні водоймища.
Основними антропогенними джерелами викидів метану є :
вирощування рису на дуже зволожених землях,
кишкова ферментація тварин та розклад відходів тваринного походження,
розклад твердих міських відходів,
видобуток та транспортування вугілля, природного газу та нафти.
З даних 1990 року на Україні найбільший внесок у викиди метану вносить
енергетика – біля 65%, також багато метану викидається при виробництві
сільськогосподарської продукції та при утилізації відходів.
Метан – супутній продукт спалювання біомаси та неповного згорання
палива.
Поглиначами метану є грунти та хімічні перетворення в атмосфері.
Природні джерела атмосферного закису азоту N2O – океани, грунти
тропічних та помірних широт, ліси та луки. Наприклад, вміст N2O в
грунтах є результатом життєдіяльності грунтових бактерій. Антропогенними
джерелами емісії закису азота є:
сільськогосподарська обробка грунтів, особливо використання азотомістких
добрив,
спалювання викопного природного палива,
виробництво адипінової (нейлонової) та азотної кислот,
спалювання біомаси.
За данними 1990 року, на Україні найбільший внесок в антропогенні викиди
N2O дає утилізація міських відходів – 43%. Також вагомі внески в викиди
закису азоту дають хімічна промисловість та енергентика.
Найбільша концентрація озону О3 у верхніх шарах атмосфери, де
формується так званий озоновий шар. Заподіяні цьому шару ушкодження
викликають занепокоєння. Озон є і парниковим газом. В нижні шари
атмосфери (тропосферу) озон потрапляє в результаті хімічних перетворень
кисню в присутності світла та деяких хімічних речовин, переважно
антропогенного характеру. Завдяки складним хімічним реакціям в щільних
шарах атмосфери деякі речовини, переважно створені людиною, з’єднуються
і виникає озон.
Озон в тропосфері утворюється в результаті взаємодії сонячного світла з
киснем та іншими атмосферними газами або з промисловими забруднюючими
речовинами:
О2 + h? = O + O
O + O2 + M = O3 + М(із збільшеною енергією),
де М – певна хімічна сполука.
Кількість озону в багатьох випадках залежить від погодних умов та
наявності сонячного тепла. Його кількість також зростає.
Хлорфторвуглеці та фторвуглеці (перфторвуглеці, гідрофторвуглеці та
гексафторид сірки SF6) – це гази, яких не було в атмосфері до початку ХХ
сторіччя і які з’явилися виключно в результаті діяльності людини. Деякі
з цих газів представлені в
Деякі представники хлорфторвуглеців
Назва хлорфторвуглецю Хімічна формула Скорочена назва
Трихлорфторметан CFCl3
CFC-11
Дихлордифторметан CF2Cl2
CFC-12
Дихлортрифторетан CF3-CHCl2
HCFC-123
1,2-дихлор-1,1-дифторетан CH2Cl-CF2Cl HCFC-132
Трихлортрифторетан CCl3CF3
CFC-113
Тетрафторид вуглецю CF4
1-трифтор-2-фторетан CF3CH2F
Гексафторетан C2F6
Джерела цих газів – виробництво алюмінію, магнію, галогенмістких
вуглеводів (наприклад, HCFC-22) та інші промислові процеси.
Хлорфторвуглеці є руйнівниками озонового шару.
Сучасне та очікуване застосування цих сполук включає охолодження та
заморожування, кондиціонування повітря, гасіння пожеж, використання
аерозолів, розчинників та виробництво поропласту.
Хлорфторвуглеці, відомі як фреони, сильно руйнують озоновий захисний шар
Землі і тому їх виробництво скорочується в усьому світі.
Прогнозується, що використання гідрофторвуглеців і деякою мірою
перфторвуглеців та гексафториду сірки суттєво зросте в наступному
десятиріччі в зв’язку з важливістю цих сполук як замінників
озоноруйнуючих речовин, тобто хлорфторвуглеців.
Всі ці сполуки мають високі коефіціенти глобального потепління, значно
підсилюють парниковий ефект і дуже важливі, оскільки поглинають
інфрачервоне випромінювання, яке не поглинули інші гази.
Водяна пара – один з найважливіших парникових газів. Але ми його таким
не сприймаємо. Він усюди зустрічається в природі. Він невидимий.
Діяльність людини не впливає на нього безпосередньо, але існують важливі
непрямі зв’язки. Потепління, що відбувається через дію інших парникових
газів, збільшує випаровування та призводить до підвищення кількості
водяної пари в атмосфері. Це також може збільшити потепління.
Наслідки глобального потепління
Зміна клімату є, можливо, найбільш важливою та складною проблемою в
сфері охорони навколишнього середовища, яка спіткала людство за
останнє століття. Поки що недостатньо достовірно визначено потенційні
наслідки збільшення в атмосфері концентрації вуглекислого газу та інших
парникових газів, але найбільш вірогідним з них є глобальна зміна
температурного режиму. Підвищення температури може викликати цілу низку
таких явищ як підвищення рівня моря та зміни в локальних кліматичних
умовах, що, в свою чергу, може негативно вплинути на
соціально-економічний розвиток багатьох країн. Нема сумніву в тому, що
глобальне потепління може викликати непередбачені зміни в довкіллі.
Навіть незначна зміна складових радіаційного балансу може спричинити
зміни напрямків вітру та течій океану, що сильно змінить існуючі
кліматичні умови і може привести до непередбачених наслідків. В
результаті цього населенню Землі та більшості її екосистем може бути
заподіяно непоправної шкоди.
Комп’ютерні моделі показали, що, якщо вміст парникових газів в
атмосфері буде продовжувати рости, то наприкінці XXI сторіччя
середньорічні температури збільшаться на 1,4 – 5,8 градуси Цельсію. При
цьому рівень світового океану підніметься на декілька десятків
сантиметрів – не стільки внаслідок розтавання полярного льоду, а
скільки внаслідок теплового розширення верхнього прогріваємого шару.
Частина приморських країн може повністю зникнути в морі.
В Єгипті результати досліджень показали, що внаслідок підвищення рівня
моря на 1 метр буде затоплено регіон, в якому зараз проживає 15%
населення країни і виробляється 16% продовольства.
Однак глобальне потепління створить проблеми не тільки жителям
приморських країн. Підвищення середньої світової температури усього лише
на кілька градусів може призвести до величезних змін у кліматі планети.
Це буде означати зсув всіх кліматичних зон від екватору до полюсів:
південна частина тундри заросте тайгою, на півдні сьогоднішньої тайги
виростуть широколистні ліси. І людям, і тваринам прийдеться привикати до
нового клімату.
Значно зросте ерозія грунту, почастішають зсуви земель, затоплення
прибережних земель, збільшиться кількість збитково зволожених земель.
Збільшиться ризик виникнення таких стихійних лих як циклони, посухи,
пожежі, повені, урагани. Відомо, що кількість стихійних лих на нашій
планеті протягом 80-х років ХХ століття збільшилась вдвічі порівняно з
70-ми роками. У сільському господарстві зросте необхідність у
іригаційних заходах, зміниться врожайність і якісний склад культур, а
це, у свою чергу, позначиться на тваринництві. В енергетичному секторі
найбільш уразливою буде гідроенергетика.
Почнуть масово розмножуватися кровососні комахи та шкідники лісу.
Багато тропічних та субтропічних видів комах розповсюдяться на північ і
разом з ними будуть розповсюджуватись хвороби, які вони можуть
переносити – малярія, тропічні вірусні лихоманки і т.п.
Також можливі різкі відхилення температури в обидві сторони від
середньої. Наприклад, в Києві в січні буде більше днів з температурою
25 градусів морозу, а також з температурою вище 0 градусів. Те ж саме
буде спостерінатися з опадами, вітрами і т.п. – зміняться не стільки
середні їх величини, скільки відхилення від них.
Збільшення промислових викидів та викидів від автотранспорту, крім
посилення парникового ефекту, дедалі погіршує якість повітря у містах.
Це пагубно впливає на здоров’я людей: зростає кількість захворювань
дихальних шляхів, серцево-судинної системи та онкологічних захворювань.
Також, ці викиди прискорюють руйнування будівель, корозії металевих
конструкцій.
Вплив зміни клімату на здоров’я людей буде найбільш відчутним у країнах
Африки, Азії та Південної Америки, через слабку економіку ці країни не
зможуть ефективно долати наслідки глобального потепління. Може значно
збільшитися кількість екологічних біженців з цих країн.
Досліджено, що потепління на планеті не буде рівномірним. Потепління
буде найбільшим на полюсах (у 2-3 рази більше середнього) та найменшим у
тропіках (50-75% від середнього рівня). На сьогоднішній день прогнози
зміни температури на регіональному рівні мають високу ступінь
невизначеності.
Як же вирішувати проблему глобального потепління ?
Необхідно зменшувати кількість викидів і збільшувати кількість
поглиначів парникових газів.
Найкращими поглиначами парникових газів є біомаса (ліси) та океан.
Коли ми спалюємо ліси, ми не тільки збільшуємо викиди СО2, СН4, а й
зменшуємо кількість природних поглиначів, таких, як ліс. Знищення лісів
негативно впливає на обидва процеси: поглинання і викиди.
ВИСНОВКИ
1. Парниковий ефект є природним процесом, який необхідний для
підтримання життя на нашій планеті.
2. Парниковий ефект став світовою проблемою в результаті надмірно
великих антропогенних викидів природних та штучних парникових газів.
3. Якщо викиди парникових газів залишаться на сьогоднішньому
рівні, це може викликати значні зміни клімату як в регіонах так і в
усьому світі.
4. Саме швидкість зміни клімату є загрозою значних змін природних
екосистем та людського суспільства.
5. Швидка зміна клімату може привести до великої кількості
екологічних біженців.
Сьогоднішній рівень викидів парникових газів – це не що інше, як
глобальний експеримент над кліматичною системою, який вийшов з-під
контролю.
Україна стає дедалі ближчою до Африки
Повені, цунамі, землетруси… Світ неприємно часто вражає нас новими
катаклізмами, Еверест зменшується, біля Антарктиди з’являються медузи,
ріст тропічних дерев у Карибському басейні сповільнився, а в Україні, як
помітили вчені — метелики стають більшими за розмірами і яскравіше
забарвленими, місцеві птахи довго не відлітають у вирій. З природою
“щось не так”, адже на цілу декаду змістилися оптимальні строки посадки
картоплі. А минулого року сніг випав на розквітаючі дерева. Який клімат
в Україні буде через кілька років?
Для України глобальне потепління вже має свої наслідки, Уже зараз можна
помітити, що зими у середніх широтах Північної півкулі дедалі стають
теплішими, “гнилими”, і наступають “не календарно” пізно, а літо часто
буває вологе. Ми вже практично забули, що таке справжня зима. Лише
кінець січня нагадав, у яких широтах живемо.
Періоди так званого міжсезоння стають більшими: весна наступає дуже
повільно і тягнеться до середини червня, а осінь так само довго не
поступається зимі. Ця зима в Україні принесла чимало сюрпризів із майже
щотижневою різкою зміною погоди.
Зміна кліматичних умов спричинила також відповідні наслідки у сільському
господарстві. Рання весна призводить до напруження у підготовці
агротехніки та проведенні польових робіт, що потребує уточнення
оптимальних строків сівби ранніх ярових культур. Зниження температури
повітря у літні місяці обумовлює збільшення періоду дозрівання
теплолюбивих культур. Внаслідок цього строки достигання врожаю та його
збирання щороку запізнюються.
Ще на початку ХХ ст. деякі країни почали спільне спостереження за
кліматом на планеті. В Україні працюють 200 гідрометеорологічних
станцій, з них 36 працюють в глобальній системі обміну інформацією, що
стосується клімату зі всіх регіонів планети. Так, гідрометеорологи
різних країн дослідили, що за останні 100 років приземна температура,
тобто та, яка фіксується на рівні 2 м від поверхні землі, підвищилася в
середньому по всій планеті на 0,3-0,6 градуса за Цельсієм. Така,
здавалося б, невелика цифра, але наскільки вона значна, вже можна
відчути в середніх широтах Північної півкулі, саме там, де живемо ми.
Глобальне потепління — незаперечний факт, наслідками якого є природні
зміни, а також антропологічні, тобто ті, які стосуються людської
діяльності. Природні зміни клімату є достатньо довготривалими процесами,
аби помітити їх навіть за сторіччя.
Сьогодні вже мало хто з вчених, які займаються цією проблемою,
заперечують той факт, що людська діяльність призводить до підвищення
концентрації парникових газів у атмосфері. Кількість вуглекислого газу в
атмосфері ще з початку минулого сторіччя через індустріальну революцію
постійно зростає. Через людську діяльність в атмосферу потрапляють
метан, закис азоту, речовини, що містять хлор, які хоч і виробляються в
значно меншій кількості, ніж вуглекислий газ, проте більш небезпечні з
точки зору глобального потепління.
Все ж таки важко впевнено говорити, що дивні зміни клімату є ефектом
глобального потепління, адже зростання температури, яке спостерігається,
поки що знаходиться в межах природних температурних коливань.
Обачна міжнародна спільнота визнала небезпеку, яка пов’язана із
постійним зростанням викидів парникових газів. Іще у 1988 році
Генеральною Асамблеєю ООН була створена Міжурядова група експертів з
проблеми змін клімату. В 1992 році в Ріо-де-Жанейро було підписано
Рамкову конвенцію ООН з питань зміни клімату. У 1997 році був схвалений
так званий Кіотський протокол. Згідно з цим документом, розвинені країни
та країни з перехідною економікою, в тому числі Україна, домовилися
зменшити викиди парникових газів до рівня, меншого на 5% від рівня
базового року. Для різних країн був встановлений різний рівень зниження
викидів. Згідно з протоколом, який Україна ратифікувала у лютому 2004
року, нам необхідно обмежити зростання викидів парникових газів на рівні
1990 року. Але тут є низка проблем, адже економіка і промисловість
України лише розвиваються, а обмеження зростання викидів парникових
газів стосується і енергетики, і транспорту, всіх промислових процесів,
лісничого господарства… Іще важче ратифікувати цей протокол буде
розвиненим країнам із надпотужною промисловістю.
На думку вчених, якщо збережеться тенденція до глобального потепління,
це призведе до змін у погоді, насамперед, збільшення опадів, що в свою
чергу викличе підвищення рівня Світового океану. На останній, Х
конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, яка
відбулася в Буенос-Айресі, вченими і дослідниками питань парникового
ефекту загалом розглядалося близько 40 ймовірних сценаріїв, за якими
відбуватиметься процес глобального потепління. В “найстрашніших”
прогнозах пророкується підвищення найближчим часом температури Землі на
11 градусів, уповільнення обертання Земної кулі навколо своєї осі,
вимирання багатьох видів рослин і тварин, і навіть настання нового
льодовикового періоду. Проте, хоч би як дивно такі прогнози виглядали,
потепління порушить усталене функціонування екологічних систем,
відіб’ється на природних ресурсах, санітарних й інших умовах життя
людей, зачепить інші елементи життєдіяльності і може стати причиною
соціальних і економічних потрясінь.
Підвищення температури в районах з холодним кліматом знизить смертність
від переохолодження, застудних захворювань, але негативних наслідків від
такого потепління буде значно більше. Глобальне потепління матиме прямі
наслідки для здоров’я людей: підвищаться серцево-судинні, респіраторні
захворювання. Зросте кількість травм, психологічних розладів, що
пов’язано, насамперед, із підвищенням інтенсивності і тривалості
природних аномалій — повеней, смерчів, ураганів. Зросте захворюваність
через розширення середовища проживання особливо шкідливих комах, брак
продуктів харчування і води. У бідних країнах населення більше
постраждає, ніж у багатих. Проте вразливість багатих держав зростатиме в
міру старіння їх населення.
Глобальне потепління клімату, яке проявляється в змінах кліматичних
умов, стало однією з причин ускладнення прогнозованості небезпечних явищ
та можливого зменшення періоду завчасного передбачення нападів стихії.
Отже, господарський комплекс країни та населення постійно мають бути
готовими до погодних та інших природних аномалій і явищ, а відтак і
пов’язаних із ними надзвичайних ситуацій. Двічі за три роки Закарпаття
зазнавало руйнівної сили паводків (1998, 2001), руйнівні смерчі, шквали,
крупний град, зледеніння спостерігалися на Волині (1987), Тернопільщині
(2000), Вінниччині (2000), Житомирщині (2001), Одещині (2001) та в цілій
низці інших областей. У 2001 році загальна площа уражених пожежами лісів
склала 2960 га. У 2002 році ця площа уражених пожежами лісів вже склала
3387 га, із них верховими пожежами охоплено – 390 га, а протягом
липня-вересня 2002 року лише на торфовищах було зафіксовано 38 осередків
пожеж на площі понад 350 га. У 2003 році в лісовому фонді України
виникло 4527 пожеж, якими зачеплено територію 2833 га та 123 га
нелісових земель. протягом 1997-2003 рр. на території України виникло
понад 70 надзвичайних ситуацій геологічного характеру. Тільки за останні
20 років кількість міст і селищ із сталими проявами підтоплення зросла
удвічі – з 265 до 541, а загальна площа підтоплених територій у цих
містах і селищах збільшилася з 88,6 тис. га до 196,2 тис. га. Скажімо, в
Рівненській області процесами підтоплення охоплено близько 52% загальної
площі, Волинській – 82%, Житомирській – 83%. У деяких містах і селищах
міського типу розміри площ підтоплення сягають іноді 50% їх території.
Також у стані стійкого підтоплення перебуває 454 сільські населені
пункти. З огляду на вплив техногенного навантаження, найбільш
несприятливі умови з підтопленням склалися в містах Вугледар, Керч,
Кременчук, Кривий Ріг, Котовськ, Маріуполь, Одеса, Первомайськ,
Сєвєродонецьк, Слов’янськ, Херсон та низці інших….
Через теплу погоду надто розмножилися миші. Якщо раніше на одному
гектарі помічалося не більше 5-6 мишиних колоній, то нині в деяких
регіонах їх нараховують близько 90.
Миші “підстрижують” озимину. Значно більша проблема може чатувати на
аграріїв навесні, коли розпочнеться вегетація, а за нею й стрімкий ріст
озимини. Адже миші, проривши численні нори, можуть спровокувати штучну
посуху: через ті нори волога не буде доходити до кореневої системи
рослин.
Також через глобальне потепління отримали потужний поштовх до
розповсюдження різноманітні віруси.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
