Визначення термінів з курсу Економіка підприємства
Підприємство – це самостійний господарюючий, статутний суб’єкт, який
має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і
комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)
Точка беззбитковості – це досягнення обсягу виробництва (реалізації),
при якому сума доходу дорівнює сумі поточних витрат
Точка ліквідації – це досягнення такого обсягу виробництва (реалізації),
при якому сума доходу дорівнює сумі постійних витрат.
Зона збитковості – це такий обсяг діяльності, при якому доходи
підприємства нижчі за його поточні витрати
Зона прибутковості – це такий обсяг діяльності, при якому доходи
підприємства вищі за його поточні витрати.
Планування – це цілеспрямована діяльність держави, органів управління,
суб’єктів ринку з розроблення перспектив соціально-економічного розвитку
країни, регіону, галузі, підприємств усіх форм власності.
Стратегія – це генеральна комплексна програма діяльності підприємства,
яка визначає головні цілі та задачі підприємства; напрями його
діяльності; необхідні ресурси для досягнення поставлених цілей та
порядок їх використання
Стратегічне планування – це процес здійснення сукупності
систематизованих та взаємоузгоджених робіт по визначенню цілей та
напрямів діяльності підприємства.
Виробнича програма – це система планових показників виробництва за
обсягом, асортиментом та якістю продукції. Виробнича програма
визначає: обсяг випуску продукції, номенклатуру та асортимент
продукції, кількісні та якісні показники виробництва, обсяги робіт
промислового характеру, які заплановані до виконання на підприємстві,
обсяги реалізованої продукції протягом планового періоду.
Продукція – матеріально-речовий та інформаційний продукт, утворений у
процесі виробництва; результат праці.
Товарна продукція (ТП) – характеризує обсяг готової продукції,
напівфабрикатів, призначених для реалізації стороннім підприємствам, а
також робіт та послуг промислового характеру, що виконані для сторонніх
підприємств.
Валова продукція (ВП) – характеризує загальний обсяг виготовленої
продукції, робіт, послуг, виконаних на підприємстві за певний (плановий)
період у незмінних (порівняльних) цінах.
Валовий оборот (ВО) – характеризує загальний обсяг продукції,
робіт, що виготовлені на підприємстві всіма його підрозділами, незалежно
від призначення (для власних цілей чи для реалізації стороннім
підприємствам) за певний (плановий) період.
Чиста продукція підприємства – характеризує додаткову (нову) вартість,
що створена на даному підприємстві за певний (плановий) період (ЧП).
Нормативна продуктивність – це мінімальна кількість продукції
встановленої якості, що виготовляється за одиницю часу, при застосуванні
новітніх технологій, використанні передової техніки, організації
виробництва та праці.
Прогресивна трудомісткість відображає – максимальні витрати часу на
виготовлення виробу, при використанні новітніх технологій, передової
техніки, організації виробництва та праці.
Виробництво – це процес взаємодії людини, предметів і засобів праці та
пристосування їх до задоволення тих чи інших потреб.
Підприємство – це комбінація основних видів ресурсів для виробництва
певного виду продукції.
Діяльність підприємства – це безперервно поновлюваний процес руху
вартості факторів виробництва.
Потенціал – це сукупність ресурсів і можливостей підприємства, які
можуть бути використані для досягнення обраних цілей.
Трудові ресурси (персонал підприємства) – це частина працездатного
населення, що за своїми якостями -вік, фізичні та освітні дані тощо
відповідає сфері діяльності підприємства.
Матеріально технічне забезпечення – забезпечення виробництва
різноманітними матеріально-технічними ресурсами (сировиною,
матеріалами, паливом, енергією, комплектувальними виробами тощо),
які необхідні для випуску продукції.
Виробничі запаси – основна частина матеріальних запасів
підприємства, яка є предметом та засобом праці, що поступили на
підприємство) але ще не залучені у виробничий процес.
Незавершене виробництво – це предмети праці, що знаходяться у
стадії доробки у цехах та на виробничих дільницях. Незавершене
виробництво займає друге місце в обсязі матеріальних запасів
підприємства.
Нормативний виробничий запас – такий обсяг запасів, визначений у
натуральному чи вартісному вимірі, який дозволяє у повному обсязі
забезпечувати технологічні та технічні потреби виробництва при
досягненні мінімальних сукупних витрат по їх
управлінню.
Мінімальний запас матеріальних цінностей, що постійно повинен
знаходитись на складах підприємства; складається з транспортного,
підготовчого, технічного, страхового (резервного) запасів.
Підготовчий запас – визначається часом, необхідним для підготовки
матеріальних ресурсів до використання у виробництві (розкрій матеріалів,
сушіння деревини тощо). Норма підготовчого запасу встановлюється на базі
хронометражу технології виробництва.
Технологічний запас – складається з виробничих запасів, необхідних для
підтримки технологічного режиму (наприклад, для заповнення труб та
проміжних резервуарів хімічних установок). Норма технологічного запасу
визначається залежно від технологічних вимог та розміру первинних
запасів сировини та матеріалів для початку виробничого процесу.
Транспортний запас – створюється на період часу знаходження матеріальних
ресурсів у дорозі після їх оплати та включає час на транспортування,
розвантаження, перевірку, реєстрацію сировини, що поступила, а також час
з моменту оплати вантажу до його фактичного відвантаження.
Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у
виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх
вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовлюваної
продукції частинами в міру спрацювання.
Первісна вартість – це фактична їхня вартість на момент уведення в дію
чи придбання. Визначається як сума оптової ціни даного виду основних
фондів, витрат на його транспортування й установку на місці
використання.
Відновлена вартість – це вартість відтворення основних фондів за
сучасних умов виробництва
Дооцінена вартість – це реальна вартість основних фондів ще не
перенесена на вартість виготовленої продукції.
Залишкова вартість – Визначається як різниця між первісною (відновленою,
дооціненою) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою
спрацювання основних фондів (амортизації).
Ліквідаційна вартість – це вартість основних фондів, яку підприємство
очікує отримати від їх ліквідації (продажу) по закінченню терміну
корисного використання за мінусом витрат, що пов’язані з процесом їх
ліквідації (продажу).
Амортизована вартість – це вартість спрацювання основних
фондів. Визначається як різниця між первісною (дооціненою) вартістю
основних фондів і їх ліквідаційною вартістю.
Балансова вартість – це вартість на початок розрахункового року
Середньорічна вартість основних фондів –
визначається на підставі первісної вартості з урахуванням введення в дію
та вибуття протягом звітного року.
Фізичне (матеріальне) спрацювання або фізичний знос – поступова втрата
основними фондами своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто
споживної вартості;
Економічне спрацювання – зменшення реальної вартості основних фондів за
рахунок втрати споживної вартості;
Техніко-економічне старіння або моральний знос – це процес знецінення
діючих основних фондів до настання повного фізичного спрацювання під
впливом науково-технічного прогресу.
Амортизація – це процес перенесення вартості основних фондів на вартість
виготовлюваної продукції з метою її повного відшкодування
Амортизаційні відрахування – грошовий вираз вартості основних фондів, що
перенесена на вартість продукції.
Методи розрахунку:
/. Показників руху основних фондів
абсолютний приріст – визначається як різниця між наявними основними
фондами на кінець і початок періоду.
темп приросту – розраховується як співвідношення абсолютного приросту
основних фондів до їх вартості на кінець періоду
коефіцієнт оновлення – питома вага нових основних фондів, які надійшли
за період, що аналізується, в загальній їх кількості на кінець періоду
коефіцієнт вибуття – розраховується як співвідношення вартості основних
фондів, які вибули за період, що аналізується, до вартості основних
фондів на початок періоду ,
//. Показників технічного стану основних фондів
коефіцієнт придатності – розраховується як співвідношення залишкової
вартості основних фондів до їх первісної вартості
коефіцієнт спрацювання – розраховується як співвідношення суми
нарахованої амортизації до первісної вартості основних фондів.
Методи розрахунку показників ефективності використання
основних фондів
Узагальнюючі показники
Фондовіддача – відношення обсягу випуску продукції до середньорічної
вартості основних фондів
Фондомісткість – відношення середньорічної вартості основних фондів до
обсягу випуску продукції.
Фондоозброєність – відношення середньорічної вартості основних фондів до
середньооблікової чисельності працюючих
Рентабельність – відношення обсягу прибутку підприємства до
середньорічної вартості основних фондів
Коефіцієнти:
Змінності роботи устаткування відношення загальної кількості
відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого
устаткування
Напруженості використання устаткування (виробничих площ) – випуск
продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої
площі)
Інтенсивності навантаження устаткування – відношення кількості
виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної)
продуктивності відповідного устаткування
Ефективності використання устаткування – відношення фактично
відпрацьованого часу до календарного фонду часу роботи обладнання
Інтегральний – добуток коефіцієнтів інтенсивного навантаження і
ефективного використання устаткування.
Трудові ресурси (кадри, персонал) підприємства – це сукупність
робітників різних професійно-кваліфікаційних груп, що зайняті на
підприємстві та входять у його обліковий склад.
Продуктивність праці – ефективність трудових витрат; і здатність
конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних
благ.
Трудомісткість продукції – це витрати робочого часу на виробництво
(виготовлення) одиниці продукції у натуральному виразі по всій
номенклатурі продукції, що випускається.
Мотивація праці – це процес стимулювання робітника або групи працюючих
до діяльності, що спрямована на досягнення цілей підприємства через
задоволення їх власних потреб та інтересів.
Оплата праці – це обчислена в грошовій формі частина доходу
підприємства, яку за трудовим договором (або контрактом) власник або
уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або
надані послуги.
Мінімальна заробітна плата – це встановлений державою розмір заробітної
плати, нижче якого не може здійснюватися оплата за фактично виконану
найманим працівником повну місячну (денну, годинну) норму праці
(робочого часу).
Науково-технічний прогрес (НТП) – безперервний процес впровадження нової
техніки і технології, організації виробництва і праці на підставі
досягнень і реалізації наукових знань
НТП > НТР
Науково-технічна революція (НТР) – це вища ступінь НТП, що визначає
корінні зміни в науці, техніці, які суттєво впливають на суспільне
виробництво.
Витрати – обсяг спожитих виробничих факторів (матеріальних,
фінансових, трудових ресурсів), необхідних для здійснення
підприємством господарської діяльності, направленої на отримання
прибутку та максимізацію добробуту власників у грошовому вираженні.
Поточні витрати – це сукупність затрат живої та уречевленої
праці, що виражені у грошовій формі, на здійснення поточної
господарської діяльності підприємства (виробничої, реалізаційної,
фінансової, іншої)ю
Виробнича собівартість продукції – це грошове відображення поточних
витрат підприємства на виробництво продукції (робіт,
послуг).
Кошторис виробництва – це витрати підприємства, пов’язані з його
основною діяльністю за певний період, незалежно від того, відносяться
вони до собівартості продукції в цьому періоді чи ні.
Оцінка запасів за методом “ФІФО” базується на припущенні, що запаси
використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на
підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво
(продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом
надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець
звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом
надходження запасів.
Оцінка запасів за методом “ЛІФО” базується на припущенні, що запаси
використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на
підприємство. Тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво
(продаж, інше вибуття) оцінюються за собівартістю останніх за часом
надходження запасів. При цьому вартість залишків запасів на складі на
кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом
одержання запасів,
Оцінка матеріальних цінностей за нормативними затратами полягає у
застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлюються на
підприємстві з урахуванням нормального рівня використання запасів,
праці, виробничих потужностей і діючих цін.
Калькулювання – процес обчислення собівартості окремих виробів по
статтях витрат .
Об’єкт калькулювання – це продукція, вироби, роботи, послуги,
собівартість яких обчислюється.
Калькуляційна одиниця – кількісна одиниця виміру об’єкта.
Фінансові результати діяльності – це основні фінансові показники, які
складаються з доходів та прибутків, отриманих від усіх видів
господарської діяльності підприємства.
Доход – це результат здійснення усіх видів діяльності підприємства за
певний період часу при використанні наявних ресурсів, враховуючи
фінансово-господарські ризики.
Доходи підприємства – це джерело розвитку його діяльності
Дохід за НСБО – визначається під час збільшення активу або зменшення
зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком
зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства) за умови,
що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Валовий доход – це загальна сума доходу, що отримує підприємство від
всіх видів діяльності у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах
як на території України, так і за її межами, за певний проміжок часу.
Чистий доход – є різницею між доходами від реалізації продукції та
обов’язковими платежами, що входять до ціни товару.
Необхідний доход – це доход, який дозволяє підприємству фінансувати всі
заплановані поточні витрати, обов’язкові платежі та отримати цільовий
прибуток.
Можливий доход – це доход, який може отримати підприємство при наявних
виробничих потужностях, можливому обсязі реалізації продукції при
наявній кон’юнктурі ринку.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
