Реферат з економічної теорії
Теорія економічних циклів в структурі теорій економічної
динаміки. Концепції циклічності розвитку. Крива Оукена.
Економічний цикл – це рух виробництва від початку однієї економічної
кризи до початку наступної економічної кризи.
Якщо в основу класифікації економічного циклу покласти їх тривалість, то
розрізняють:
1. короткі цикли ділової активності 3 – 4 роки.
2. середнє коливання ділової активності 7-11 років.
3. великі коливання ділової активності 40-60 років.
4. вікові циклічні коливання
Умови сучасного розвитку характеризуються глибокими змінами. У структурі
економічних циклів це пов’язано з:
– впливом НТР;
– активне запровадження ресурсозберігаючих технологій;
– збільшення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного
споживання і сфери послуг;
– часткове монополістичне планування.
У загальному виді економічний цикл представляє собою результат коливання
різних показників економічної активності і темпів зростання ВНП
загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття.
Кожен економічний цикл складається з 4 фаз.
а) криза;
б) депресія;
в) пожвавлення;
г) піднесення.
а) Криза – це головна фаза циклу. Криза завершує попередній цикл і є
початком наступного.
– вона розпочинається труднощами збуту готової продукції. Починається
затоварювання і підпр-ва на склад.
– скорочується обсяг виробництва;
– зростає безробіття і скорочується номінальна зарплата, зменшуються
реальні доходи.
– з обігу зникають вільні грошові засоби, що ускладнює розрахунки між
виробниками;
– зростає попит на позичковий капітал і збільшуються процентні ставки за
кредит.
б) депресія – це фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва.
Характерні риси:
– поступово реалізуються товарні запаси;
– поступово зростає сукупний попит;
– скорочується попит на кредитні ресурси.
в) пожвавлення – це фаза, яка розпочалася з невеликого зростання обсягів
виробництва.
Характерні риси:
– перехід до стійкого розширення виробництва;
– зростання попиту на сировину, паливо, енергію;
– зростання попиту на робочу силу;
зростання зарплати і відповідно попиту на товари особистого споживання.
Обсяг виробництва нарешті досягає докризового рівня, зростають ціни,
прибуток і зарплата, економіка вступає у піднесення.
г) піднесення – це фаза циклу, коли виробництво переживає рівень
попереднього циклу і зростає високими темпами.
Характерні риси:
– значний приріст виробничих інвестицій;
– зростання попиту на товари
– розширення комерційної діяльності;
– зростання ставки проценту.
Розпочинається швидке економічне піднесення, що готує грунт для
наступної кризи. А отже і циклу.
Отже, економічний цикл є більшою реакцією ринку на порушення
макроекономічних пропорцій. В умовах вільної конкуренції не існувало
іншого способу досягнення необхідних пропорцій економічного ринку.
Економічний розвиток відбувається нерівномірно і періоди піднесення
чергуються зі спадом . Коливання економіки відтворюється як регулярний
періодичний процес. Поняття економ. цикл означає – рух економіки від
однієї кризи до іншої. Сучасна економ. теорія трактує як явище яке має
ряд спільних моментів:
– економічний цикл складається з послідовних фаз: криз і піднесень;
– в 2-й половині 20-го ст. цикл розглядають як багатокомпонентний процес
із малих, середніх, довгих циклів;
– із середини 30-х років в теорії макроекономіки цикл розглядають як
коливання, які відбуваються навколо стану рівноваги;
– циклічні коливання відбуваються навколо трендової траекторії
економічний зростання.
– циклічність економіки треба розглядати не як недолік в економічному
стані, а як спосіб саморегулювання ринкової економіки, при чому
циклічний розвиток має особливість, що коли не регулювати коливання то
вони можуть підсилювати один одного, можуть увійти у резонанс і здатні
зруйнувати економічну систему.
В макротеорії цикл виступає об’єктом управління. При характеристиці ек.
циклу вживається 3 підходи до їх вивчення :
– економічний цикл розглядається як відхилення від нормального стану
рівноваги;
– цикл трактується як загальна форма економічного процесу, а економічна
рівновага не розглядається як норма до якої повинна прагнути економіка в
процесі коливань;
– ряд теорій не визнають закономірно періодичність циклу.
В сучасній макроекономіці проблема циклічності розглядається з позиції
визнання чи ні закономірності циклів і виявлення аналізу зв’язків між
циклом і рівновагою .
1-й підхід розглядає економічні цикли як наслідки дії таких процесів:
Теорія нововведень Йозефа Шумпетера: розглядає економіку з точки зору 2
фаз, які:
– віддаляють економіку від рівноваги: піднесення і депресії;
– або повертають до рівноваги: кризи і пожвавлення .
Шумпетер вважав, що кожне нововведення порушує рівновагу бо їх власники
отримують техн. переваги, підвищують прибутки, розширюють виробництво.
Інші теж прагнуть до цього тому теж застосовують інновації, прискорюючи
розвиток виробництва. Ці дії призводять до надвиробництва товарів, до
порушення рівноваги попиту і пропозиції, і в економіці починається криза
надвиробництва.
Грошова теорія Ральфа Хоутрі і Ф. Хаєка: за теорією Хоутрі причина
кризи є штучне звуження грошової пропозиції емісійними банками, які
підвищують ставку % для захисту касової готівки чи з метою підтримки
курсу нац. валюти . За Хаєком причиною є кредит, розширення якого
провокує диспропорції в економіці. Зокрема такою диспропорцією є вищі
темпи росту цін на предмети споживання ніж на засоби виробництва
До 1-ї групи теорій відносять теорії недоспоживання у суспільстві і
теорії які спираються на визнання факту відсутності синхронності в
розвитку різних сфер економіки.
2 підхід ґрунтується на відмові від розуміння циклічності як відхилення
від рівноваги. Спирається на положення економетрики і відповідно до
поглядів Самуельсона, Тімбургена рівновага – це ідеальний стан
економіки.
Отже економ. цикл- це макроекономічне явище пов’язане із зміною ВНП,
нац. доходу, інвестицій, споживання, які викликають сплески темпів росту
чи падіння.
В Макроаналізі найбільша увага приділяється діловому чи класичному
циклу, який досліджують з середини 19 століття. Він охоплює такі сторони
економічного життя як виробництво, зайнятість, доходи, ціни і
складається з фаз:
1. експансії (піднесення)
2. стиснення (криза)
3. депресії
4. пожвавлення
Фаза піднесення характеризується ростом цін виробників, обсягом
зайнятості, обсягів виробництва. Інвестицій і особистих доходів і
закінчується все бумом, тобто періодом надвисокої зайнятості і
перевантаження виробничих потужностей. Під час буму ціни, ставка з/п і
норма % надзвичайно високі і в найвищій точці циклу ці показники
досягають максимуму.
Неминучим наслідком буму є поворот у розвитку циклу і перехід до спаду;
цей перехід свідчить про настання фази кризи.
Під час кризи зростають нереалізовані тов. запаси, знижуються обсяги
виробництва, скорочуються вир. інвестиції і падає попит на робочу силу.
Росте безробіття. У виробництві починається скорочення попиту на
сировину, падають ціни на неї, не реалізація викликає падіння тов. цін,
падіння прибутків, попиту на кредити і зниження % ставки.
У фазі депресії зберігається падіння НД і ріст безробіття, інвестиції
наближаються до 0 і в цей час економіка опускається до нижньої точки
циклу (дно циклу). В цій точці відбувається поворот розвитку і економіка
починає входити у фазу пожвавлення. Всі економічні показники у фазі
пожвавлення змінюють напрям і в економіці починається економічне
зростання. Зміна фаз піднесення і спаду не є різкою і яскраво вираженою,
– це пов’язано з неспівпаданням темпів зміни різних параметрів:
1. Випереджаючі досягають макс (мін) перед досягненням піка чи дна
циклу. Це: чисельність укладених ділових угод і створених ділових
підприємств, індекси фондового ринку, прибутки корпорацій, зміни
грошової маси.
2. Відстаючі параметри, які досягають макс (мін) після проходження
критичної точки циклу. Це: питомі витрати на зарплату, середній рівень %
ставки комерційних банків.
3. Співпадаючі параметри, які змінюються одночасно зі зміною економічної
активності. Це: ВНП, рівень безробіття, особистий дохід, ціни
виробників, % ставки нац. банку. В останні 50 років циклічний розвиток
набув деяких особливостей, які визначають специфіку ділового циклу.
Зокрема:
1) зменшилася амплітуда коливань економічної активності: фази піднесення
стали тривалішими, спаду – коротшими.
2) спад не завжди тягне за собою тривале безробіття, а пік циклу – повну
зайнятість.
3) від спаду найбільше страждають галузі, які виробляють засоби
виробництва і споживчі товари тривалого користування.
4) галузі які випускають прод. товари і споживчі товари першої
необхідності менше підлягають циклічним коливанням, бо попит на них
майже не змінний. В цих галузях циклічні коливання впливають на ціни
більше і менше на виробництво і зайнятість.
Ділові цикли досить повно досліджував Кейнс, який розробив концепцію
ділового циклу залежно від коливання динаміки інвестицій. Він пов’язав
через механізм мультиплікатора серію коливань виробничого доходу, зміни
попиту і відповідно проаналізував залежності які впливають на ці зміни і
визначають рух сукупного попиту.
Крива Оукена
Відомий дослідник Артур Оукен математично виразив зв’язок між рівнем
безробіття та відставанням в обсязі виробленого ВВП. Цей зв’язок відомий
як закон Оукена: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного
безробіття на 1%, то втрати ВВП складають 2,5%.
Спираючись на закон Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного
(циклічного) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька
етапів.
Перший етап – обчислення % відставання фактичного ВВП від потенційного
ВВП:
В=(РБф – РБп)*2,5,
де В – відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП, (%); РБф і РБп –
рівень відповідно фактичного і природного безробіття; 2,5 – число
Оукена.
Другий – якщо ВВПп прийнятий за 100%, то звідси ВВПф дорівнює:
ВВПф=((100-В) / 100)*ВВПп.
де ВВПф – це реальний ВВП, який обчислюється в постійних цінах і є
величиною зіставленою з ВВПп.
Після необхідних перетворень формули маємо формулу потенційного ВВП:
ВВПп=(ВВПф*100) / (100-В),
Третій – оскільки нам відомо ВВПп і ВВПф, то звідси втрати економіки від
циклічного безробіття будуть дорівнювати:
ВВПв = ВВПп – ВВПф
Закон Оукена розкриває істотний зв’язок між ринком продукту і ринком
праці та ще раз нагадує про те, що безробіття є основною проблемою
сучасного суспільства. Коли рівень безробіття високий, ресурси
використовуються не повністю, значна частина продукту не добирається,
доходи населення зменшуються.
Проте циклічне безробіття – це не лише економічне лихо, це також і
велика соціальна катастрофа. Депресія призволить до бездіяльності, а
бездіяльність до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду
моральних принципів, а також до громадського та політичного безладдя.
Приклад:
Рівень фактичного безробіття складає 10%, природного – 6%. Фактичний
ВВПф становить 200 млн. грн. За цих умов втрати ВВП від циклічного
безробіття будуть дорівнювати 22,2 млн. грн.:
А) В=(10-6)*2,5=10%;
Б) ВВПп=(200*100) / (100-10) = 222,2 млн. грн.
В) ВВПв=222,2 – 200,0 = 22,2 млн. грн.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
