Реферат з економічної теорії
Акціонерне товариство (корпорація): види, структура, праві основи
ПЛАН
Вступ
Акціонерне товариство (корпорація)
Види акціонерних товариств
Структура акціонерного товариства
Правові основи функціонування підприємств
Висновки
Використана література
Вступ
Підприємство – це організаційно-відокремлена і економічно-самостійна
основна ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє
продукцію (виконує роботу або надає платні послуги). Народне
господарство країни є складною структурою галузей, що виробляють
найрізноманітніші товари та надають послуги населенню, суспільству з
відповідною системою виробничих відносин.
В Україні в процесі роздержавлення економіки найважливішою
соціально-економічною метою є передача значної частини державної
власності трудовим колективам. Це основний шлях подолання відчуження
трудящих від власності на засоби виробництва і результатів праці, від
самого процесу праці, від управління виробництвом, від економічної влади
тощо.
Як самостійна господарська одиниця підприємства користуються правами
юридичної особи, тобто мають право розпоряджатися майном, одержувати
кредит, укладати господарські договори з іншими підприємствами. У філії
банку підприємство має розрахунковий рахунок, на який надходять кошти за
реалізовану продукцію і з якого оплачують рахунки інших підприємств з а
поставку сировини, напівфабрикатів, виплачується заробітна плата членам
трудового колективу, здійснюються інші платежі.
Управління підприємством здійснюється відповідно до його статусу на
основі поєднання прав власника майна і принципів самоврядування
трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру
управління, встановлює штати функціональних підрозділів . Майно
підприємства складають основні фонди і оборотні фонди, а також інші
цінності вартість яких відображається у самостійному його балансі.
Оцінкою діяльності державних підприємств може бути лише їх висока
економічна ефективність, а також постійно зростаючий добробут працюючих.
Закон України „Про підприємства в Україні” визначає види, організаційні
форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і
ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької
діяльності за умов переходу до ринкової економіки. Він створює рівні
правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності
на майно та організаційної форми підприємства. Закон України „Про
підприємства в Україні” створює надійні основи для виникнення
різноманітних, самостійних, самовідповідальних господарських одиниць і
сприяє тим самим встановленню вільних від адміністративно-господарського
тиску відносин між усіма суб’єктами господарювання.
1. Акціонерне товариство (корпорація).
Акціонерне товариство (корпорація) – найбільш розвинута форма
господарських товариств, головним атрибутом є акція – цінний папір без
встановленого терміну обміну, який свідчить про пайову участь у
статутному фонді товариства; підтверджує членство в ньому і право на
участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання
частки прибутку у вигляді дивіденду та участь в розподілі майна при його
ліквідації.
Механізмом роздержавлення економіки в Україні є широке впровадження
акціонерної власності. Акціонерна власність у колишньому Радянському
Союзі практично була повністю ліквідована наприкінці 20-х років,
оскільки вона не вписувалася у бюрократичне централізовану
«соціалістичну» економіку. За умов планомірно-ринкової економіки постала
потреба використати її прогресивні риси. Залучення трудящих до вкладення
у фонди акціонерного капіталу посилює їх зацікавленість у більш
ефективному використанні засобів виробництва, сировини, електроенергії,
збереженні техніки, раціональному використанні робочого часу, якості
продукції, знижує плинність робочої сили тощо. Завдяки цьому зростають
продуктивність праці, ефективність усього виробництва, норма прибутку,
поліпшується структура капіталовкладень. Підприємці одержують можливість
перетворювати частину заробітної плати у продуктивний капітал, внаслідок
чого внески трудящих виступають формою довгострокового кредиту для
корпорацій, для додаткових капіталовкладень.
Акціонерна власність може сприяти деякій демонополізації економіки. З
цією метою велику монополію розділяють на окремі підрозділи і кожному з
них надають статусу самостійного акціонерного товариства.
До негативних рис розвитку акціонерної власності й акціонерного
підприємництва належать:
По-перше, можливість за допомогою акцій нейтралізувати трудові
заощадження і тим посилювати економічний контроль над значною кількістю
населення.
Друга негативна сторона у розвитку і функціонуванні акціонерного
підприємництва полягає в тому, що мільйони дрібних акціонерів терплять
банкрутство, тобто позбавляються своїх заощаджень під час економічних
криз.
По-третє, шляхом закупівлі контрольного пакету акцій ,а за сучасних умов
для цього необхідно зосередити в одних руках менше 5 % їх загальної
кількості) гігантські корпорації встановлюють контроль лад дрібнішими
компаніями, а через «систему участі», тобто багатоступінчасту систему
залежності та контролю, контролюють капітал інших фірм, які у декілька
разів перевищують їх власні активи.
По-четверте, акціонерні компанії здійснюють різні фінансові махінації на
фондових біржах, одержуючи додаткову можливість надмірного збагачення.
По-п’яте, за допомогою акцій активно ведеться підкуп вищих чиновників
державного апарату, законодавців.
По-шосте, акціонерна форма підприємництва використовується як засіб
економічного примусу для викупу окремих нерентабельних філій крупної
монополії.
У такому діалектичне суперечливому поєднанні позитивних і негативних
сторін акціонерної капіталістичної власності розкривається її
соціально-економічна суть.
За умов побудови планомірно-ринкової економіки в Україні акціонерна
власність може виконати важливі функції.
По-перше, значно розширити джерело нагромадження за рахунок вкладів в
ощадних касах. Здавалося б, ці кошти держава могла також успішно
використати на потреби населення, як і акціонерну форму нагромадження,
проте в ощадних банках використання вкладів повністю ізольоване від
вкладників – робітників, службовців, колгоспників, а в акціонерних
товариствах така ізоляція значно усувається.
По-друге, акціонерне підприємництво сприятиме демократизації управління
підприємствами, створенню їх матеріально-технічної бази у різних галузях
промисловості, сільського господарства, посиленню зацікавленості
трудящих у використанні наведених факторів виробництва, поліпшенню
використання робочого часу, функціонуванню живої праці, зростанню
творчої ініціативи робітників і службовців, їх залученню до управління
виробництвом, демократизації відносин власності на підприємстві. Це
сприятиме подоланню відчуженості трудящих від засобів виробництва та
виробленого продукту, від економічної, а отже, від політичної влади.
По-третє, значно послаблюються диспропорції в економіці: між попитом і
пропозицією, між першими і другими підрозділами, групою «А», і групою
«Б» тощо. Ця мета буде досягнута за допомогою акумулювання значної
частини трудових заощаджень населення, швидкого будівництва на ці кошти
підприємств, які випускають гостродефіцитні товари (наприклад легкові
автомобілі, малогабаритні трактори, вантажні машини, відеотехніку і т.
ін.), їх надання акціонерам, які вкладають свої гроші за цільовим
призначенням. Частину устаткування для нових заводів можуть виготовляти
підприємства-акціонери.
По-четверте, за її допомогою можна ефективно регулювати кількість
грошей. Так шляхом продажу акцій держава зменшує кількість грошей, а
скуповуючи, збільшує їхню кількість. Поширення акціонерної форми
власності також сприятиме розвитку товарно-грошових відносин,
впровадженню; госпрозрахунку, самоокупності, самофінансування,
самоуправління.
По-п’яте, застосування акціонерної власності поліпшить якість
функціонування та розвитку техніко-економічних відносин, тобто відносин
спеціалізації, кооперування, концентрації виробництва тощо. Ця мета буде
досягнута як шляхом продажу акцій підприємствам-суміжникам, так і шляхом
посилення контролю трудящих за якістю комплектуючих деталей.
По-шосте, широке впровадження акціонерної форми власності сприятиме
раціоналізації процесу управління підприємством вищими організаціями.
Зокрема, право міністерств і відомств бути пайщиками акціонерних
підприємств послабить відомчу монополію, зробить їх більш зацікавленими
в активному розвитку підприємств і об’єднань, сприятиме скороченню
управлінського апарату, демократизації процесу управління. Це посилить
боротьбу з бюрократією, послабить адміністративні методи управління
економікою.
По-сьоме, інтенсивний розвиток акціонерної справи прискорить міжгалузеве
переливання виробничих фондів економічного стимулювання в інші галузі, в
яких виробляють гостродефіцитні товари народного споживання. Це, у свою
чергу, стимулюватиме переливання досягнень НТР з базових наукомістких
галузей промисловості в АПК, легку промисловість, сферу послуг.
2. Види акціонерних товариств.
Акціонерні товариства поділяються на два види:
– акціонерне товариство відкритого типу, акції якого можуть
розповсюджуватися шляхом відкритої передплати, купівлі-продажу на
біржах;
– акціонерне товариство закритого типу, акції якого поширюються лише
серед його засновників.
У ході приватизації в Україні на базі державних підприємств переважно
створюються відкриті акціонерні товариства. Засновниками акціонерних
товариств можуть стати юридичні особи та окремі громадяни. Засновники
укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення спільної
діяльності щодо створення акціонерного товариства, відповідальність
перед особами, що передплатили акції, і третіми особами.
В Україні використання акцій як особливого виду цінних паперів
регулюється законом «Про цінні папери і фондову біржу», введеним у дію з
1 січня 1992 р.
Розрізняють чотири види акцій:
іменні,
на пред’явника,
привілейовані,
прості.
Як правило, окремі громадяни стають власниками іменних акцій. У цьому
випадку до книги реєстрації акцій мають бути внесені відомості про кожну
іменну акцію (у тому числі про власника і час придбання акції), а також
про кількість таких акцій у кожного акціонера.
При реєстрації акції на пред’явника до книги заносяться лише відомості
про їх загальну кількість. На відміну від простих, привілейовані акції
дають їх власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на
пріоритетну участь у поділі майна акціонерного товариства в разі його
ліквідації. Проте, як правило, власники привілейованих акцій не беруть
участі в управлінні акціонерним товариством (за винятком випадків, коли
така участь обумовлюється статутом). Привілейовані акції є вигідним
вкладом доходів населення, оскільки вони застраховані від фінансових
невдач у діяльності товариства і водночас дають право повною мірою
користуватися його успіхами. Для того, щоб запобігти концентрації
управління акціонерним товариством у руках вузької групи акціонерів,
привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, яка б перевищувала
10 % статутного фонду акціонерного товариства.
Акція — неподільна, тобто якщо одна й та сама акція належить кільком
особам, то всі вони визнаються одним власником і можуть здійснювати свої
права лише через одного представника. Прийняте в Україні законодавство
жорстко визначає умови і розміри випуску акцій. Акціонерне товариство
випускає акції в розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна
державного підприємства. Додатковий випуск акцій можливий у тому
випадку, якщо всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю,
не нижчою від номінальної. Випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних
з господарською діяльністю акціонерного товариства, заборонений.
Засновники товариства зобов’язані викупити не менше 20 % акцій. Власники
акцій мають право на одержання частини доходу від діяльності
акціонерного товариства. Частина доходу, виплачувана власникові акцій,
називається дивідендом. Дивіденди виплачуються за підсумками року у
порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок
прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати
встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет і
процентів за банківський кредит.
3. Структура акціонерного товариства.
Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні ті фізичні
особи, які купляють або розподіляють акції між собою. Той, хто акумулює
більшу кількість акцій, які мають право голосу, на загальних зборах, що
є вищим органом управління акціонерних товариств, обирає керівні та
контролюючі органи (раду директорів, правління, ревізійну комісію тощо).
Наприклад структура акціонерного товариства Львівського концерну
„Електрон”, утвореного в червні 1992р. Воно об’єднує понад 50 тис.
акціонерів, велику кількість філій, дочірніх та спільних підприємств.
Схема. Структура АТ „Електрон”
4. Правові основи функціонування підприємств.
Прийняття ряду законів щодо діяльності у сфері економіки створює
демократичні засади побудови діяльності будь-якого суб’єкта
господарювання. Можливість дійсної економічної свободи підкріплюється
вільним вибором організаційної форми, в якій здійснюватиметься
підприємництво. Порядок створення, діяльності, реорганізації та
ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається
відповідними законодавчими актами України. Одним з найважливіших є Закон
«Про підприємства в Україні».
Закон «Про підприємства в Україні» визначає види, організаційні форми
підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і
ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької
діяльності за умов переходу до ринкової економіки. Він створює рівні
правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на
майно та організаційної форми підприємства. Цей закон визначає основні
види підприємств та можливості створення об’єднання підприємств, які
можуть на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову,
комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить
антимонопольному законодавству України
Таким чином, Закон «Про підприємства в Україні» створює правову основу
виникнення і розвитку різноманітних форм господарств, можливостей
використання ініціативи різних власників їх діяльності у будь-якій
сфері, цим самим створюється можливість для формування розвиненої
структури господарських форм, яка відповідає вимогам ринкової економіки.
Цей закон встановлює також інші важливі умови нормального функціонування
підприємства. У Законі визначаються загальні умови створення
підприємства, його державна реєстрація, можливості створення
відособлених підрозділів підприємства, ліцензування видів діяльності,
статут підприємства. Він створює надійні основи для виникнення
різноманітних, самостійних, самовідповідальних господарських одиниць і
сприяє тим самим встановленню вільних від адміністративно-господарського
тиску відносин між усіма суб’єктами господарювання.
Одним з перших законів, що регулює господарську діяльність став «Про
підприємництво», прийнятий Верховною Радою України 7 лютого 1991 р. Цей
Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади
здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами
на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його
державної підтримки. Прийняття цього Закону важливе тому, що він
переводить господарську діяльність під правовий статус, а значить –
обмежує правове свавілля різних адміністративно-бюрократичних структур,
що мало місце у попередні часи.
Цей Закон визначає підприємництво як самостійну, ініціативну,
систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції,
виконанню робіт, наданню послуг та зайняття торгівлею з метою одержання
прибутку. Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути: громадяни
України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або
дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом
«Про власність». Тобто цей Закон дозволяє будь-якому громадянину
займатись підприємницькою діяльністю, крім тих видів, що заборонені. Тим
самим створюються умови для свободи економічних дій, що є одним з
важливих елементів розвинутої ринкової економіки. Всі обмеження як для
певної категорії громадян (військовослужбовців, службових осіб органів
прокуратури, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу,
органів державної влади і управління тощо), так і видів діяльності
(виготовлення і реалізації наркотичних засобів, зброї і вибухових
речовин тощо) визначає лише Закон, а значить і гарантує свій захист при
його дотримуванні.
Одним з головних елементів економічної свободи, що визначає даний закон,
є принципи підприємницької діяльності. Підприємництво, як визначає
Закон, здійснюється за такими принципами:
– вільний вибір видів діяльності;
– залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької
діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
– самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і
споживачів вироблюваної продукції, встановлення цій відповідно до
законодавства;
– вільний найм працівників;
– залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових,
природничих та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або
не обмежено законодавством;
– вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення
платежів, установлених законодавством;
– самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою –
зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємством
належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Велике значення для створення рівноправних умов господарювання для
підприємців та підприємств має прийняття Закону України «Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності». Цей Закон визначає основні терміни, які потрібні для оцінки
ринку того чи іншого товару, конкуренції, монопольного положення
виробника, монопольної ціни, монопольної діяльності, монопольного
утворення на ринку.
Важливе значення для створення різноманітних форм господарювання і
прискорення переходу до повноцінних ринкових відносин має прийняття
законів: «Про приватизацію невеликих державних підприємств» (малу
приватизацію) і «Про приватизацію майна державних підприємств». Ці
Закони регулюють правові, економічні та організаційні основи
приватизації невеликих державних підприємств, підприємств
загальнодержавної, республіканської та комунальної власності з метою
створення багатоукладної соціальне орієнтованої ринкової економіки
України.
Сукупність цих Законів та інших створюють чинну правову основу
організації господарювання будь-якого підприємця, колективу, товариства
на основі визначених умов їх діяльності, що сприяє впевненості,
стабільності господарської діяльності залежно від отриманих економічних
результатів.
Висновки
Таким чином, сучасна розвинута економіка будується на ґрунті
різноманітності форм організації виробництва. Ця різноманітність
спрямована на збільшення кількості організаційних форм, що можуть
ефективно використовуватися у різних сферах і галузях виробництва.
Можливості цієї різноманітності зумовлені постійним розвитком поділу
праці, спеціалізації, кооперації, концентрації, централізації,
комбінування, диверсифікації виробництва, які забезпечують різні
комбінації їх сполучення, що в поєднанні з сучасною науково-технічною
революцією створює організаційно-економічні підвалини існування
індивідуального підприємства, дрібних підприємств, кооперативних,
середніх і великих підприємств (фабрика, завод), акціонерних
(корпоративних) підприємств, компаній, концернів та інших форм
господарських об’єднань та комбінацій.
Функціонування ринку не можливе без здійснення підприємницької
діяльності, підприємства. Саме підприємства, що здійснюють
підприємницьку діяльність складають основу ринку. Види і організаційні
форми підприємств, правила їх створення, реорганізація, реорганізація й
ліквідація установлені законодавством. При цьому держава створює рівні
правові і економічні умови для діяльності підприємств незалежно від виду
власності і організаційно-правової форми підприємства.
Корпорація (акціонерне товариство) – провідна форма сучасного
підприємства в країнах ринкової економіки. Незважаючи на те, що
кількість їх невелика, у створенні валового внутрішнього продукту їм
належить провідна роль.
Використана література:
Основи економічної теорії / частина 1 за загальною редакцією А.А. Чухно
– К., 94р. – 456 С..
Основи економічної теорії / підручник за редакцією професора С.В.
Мочерного – Тернопіль АТ «Тарнекс» – 93р. – 688 С..
Основи економічних знань/Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю. І./
Навч. посіб. – К.:Вища шк., 1998.-544 с.:іл..
PAGE
PAGE 16
ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ АКЦІОНЕРІВ
Ревізійна комісія
Президент
Правління акціонерного товариства
ПРАВЛІННЯ
Філії (35)
Спільні підприємства (10)
Орендне підприємство (1)
Представництва (7)
Апарат управління
Рада директорів
Учена рада
Дочірні підприємства (22)
Філії дочірніх підприємств(19)
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
