.

Поняття і класифікація функцій держави (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
16 16470
Скачать документ

Курсова з ТДП

Поняття і класифікація функцій держави

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………….
…………………………………………..3

Розділ I

Загальна характеристика функцій
держави……………………………………………….7

1.1 Поняття функцій
держави………………………………………………………..
…………7

1.2 Форми та методи здійснення функцій
держави………………………………….10

Розділ II

Внутрішні та зовнішні функції. Види функцій держави. Поділ за
ознаками……………………………………………………….
……………………………………….15

2.1 Внутрішні
функції………………………………………………………..
………………….17

2.1.1
охоронна……………………………………………………….
………………………………17

2.1.2
економічна……………………………………………………..
……………………………..19

2.1.3
соціальна………………………………………………………
……………………………….20

2.1.4
культурно-виховна……………………………………………….
………………………..20

2.1.5
природоохоронна…………………………………………………
………………………..21

2.2 Зовнішні
функції………………………………………………………..
…………………….22

2.2.1 оборона
держави………………………………………………………..
………………….22

2.2.2 підтримання міжнародних політичних відносин, економічних та
культурних
зв’язків……………………………………………………….
………………………23

2.2.3 боротьба з міжнародною
злочинністю……………………………………………24

2.2.4 участь у міжнародній охороні навколишнього
середовища…………….25

Розділ III

Реалізація основних функцій України на сучасному
етапі………………………26

Висновки……………………………………………………….
…………………………………….29

Використана
література……………………………………………………..
…………………31

Вступ

Наукове пізнання держави будь-якого історичного типу обов’язково
ставить за мету розгляд його цілей, задач і функцій, які втілюють
найголовніші якісні характеристики і орієнтири не тільки власне держави,
а й суспільства вцілому.

Питання про функції держави – це одне із важливих питань не тільки
теорії, але й практики державотворення. Функції держави виражають
соціальну природу держави і конкретизують її суть.

Отже, перед тим як висвітлювати це питання, насамперед треба з’ясувати,
що ж саме є “держава”, які має характеристики й ознаки.

Держава визначається як організація публічної влади в суспільстві, яка
характеризується наявністю своєї території, суверенітетом, видає закони,
стягує податки, виступає як суб’єкт міжнародних відносин і виражає
інтереси і волю всього народу чи пануючої в ньому частини населення
(зокрема, певного класу), здійснює управління суспільними процесами за
допомогою системи загальнообов’язкових норм (правил) поведінки і
механізму їхнього впровадження у життя.

Державу треба розглядати не тільки з точки зору сучасності, а й в
історичному її розрізі. І тут треба звернути увагу на різні підходи до
теоріїї виникнення держави. В теоретичній науці існує багато теорій її
виникнення. Розглянемо деякі з них, найбільш розповсюджені:

Теологічна теорія виводила державу з точки зору божественних начал, як
дещо, що надано людству по волі божій;

Органічна теорія по суті порівнювала дежаву з живим організмом,
частинами якого начебто є люди та їх об’єднання;

Теорія насильства пояснювала виникнення держави шляхом завоювань та
війн;

Договірна теорія виходила з того, що держава виникла в результаті
добровільної угоди між людьми для захисту їх спільних інтересів;

Патріархальна теорія пояснювала державу як велику сім’ю, яка з плином
часу розросталася, на чолі з батьком, а згодом монархом;

Соціально-економічна або марксистська теорія, яка визначала, що
“поштовхом для виникнення держави стало вдосконалення знарядь праці, яке
привело до поділу на класи, а також до появи апарату держави – нової
організації влади” (5; с.43).

Існують ще й інші теорії виникнення держави, які також заслуговують на
увагу, серед яких космічна, психологічна, географічна, демографічна.

З усіх цих теорій найбільш обгрунтованою є соціально-економічна теорія,
тому що розглядає соціальні й економічні причини виникнення держави, а
також частково враховує і політичні фактори. Ця теорія виходить із
внутрішніх факторів, але майже не враховує зовнішніх факторів, які
впливали на виникнення держави. До виникнення держави необхідно
підходити з різних позицій, розглядати як внутрішні, так і зовнішні
фактори, як причини, так і умови, а також політичні, економічні,
соціальні і природні фактори, які впливали на виникнення держави.

Отже, в теорії держави і права відсутній єдиний погляд на закономірності
виникнення держави. Всі теорії мають свої особливості виникнення держави
у різних народів. Але жодна з них не володіє достатніми доказами, щоб
можна було прийняти її за основу.

Розгляд теорій походження держави є органічним елементом даної роботи,
бо дає можливість зрозуміти питання функцій держави в різні періоди
історичного становлення сучасних держав. Як стає зрозумілим, з вище
наведених даних, в історії людства існувала велика кількість держав,
вони змінювали одна одну, змінювали свій устрій,тощо. Саме тому,
всебічно розкрити поняття, зміст, багатогранність, властивості і риси
держави – задача досить важка. Вирішити їх можливо лише при вивченні
зв’язків і взємодії держави з економікою, соціально-політичним і
духовним життям суспільства. Значну роль в даному процесі відіграє –
вивчення функцій держави, які несуть в собі найголовніші якісні
характеристики і орієнтири держави. Враховуючи усе вище наведене, я
вважаю, що дана тема є досить актуальною і сьогодні потребує конкретного
дослідження.

Отже, в своїй роботі я намагаюсь розкрити дану тему, базуючи свої
висновки і аналіз на різних правових виданнях. А також підхожу до
питання про функції держави з погляду пріоритетних функцій Української
держави на сучасному етапі.

Загальна характеристика функцій держави

Поняття функцій держави

Характеристика будь-якої держави обов’язково має на меті розгляд її
основних функцій, в яких безпосередньо виявляється сутність та соціальне
призначення держави. Функції держави тісно пов’язані з її завданнями і
цілями, але не зводяться до них. Аналіз функцій держави повинен
з’ясувати таке питання: що повинна робити держава на певному етапі свого
розвитку і як; на чому повинні бути сконцентровані зусилля її органів і
відомств?

Отже, функції держави – це можливі і реальні напрямки діяльності
держави та її органів по забезпеченню потреб та інтересів суспільства,
які виражають сутність і соціальне призначення державного управління
суспільством. В функціях держави знаходять свій вираз її завдання й
цілі, тобто це є певна робота, коло діяльності держави, за допомогою
яких вона може повноцінно діяти як найважливіша складова частина
політичної системи суспільства. Також, для пояснення поняття функції
держави, можна використовувати таке визначення: функція держави – це
саме те, що і як держава “робить”.

Головні завдання і цілі держави на тій чи іншій стадії її розвитку
обумовлюються економічними, політичними, соціальними та іншими умовами
її існування. Тому, основні напрями її діяльності мають об’єктивний
характер, обумовлений потребами життя суспільства. Здійснення функції
держави має постійний, систематичний характер і відбувається протягом
всього часу існування об’єктивно обумовлених завдань, що належить
виконувати державі в конкретних історичних умовах. Функції держави
взаємопов’язані з тими суспільними відносинами, на які держава
намагається активно впливати відповідно до своїх потреб всією своєю
політикою.

Функція, як і багато інших понять у супільствознавстві, не є власно
юридичним і політичним поняттям. Воно було запозичено із зовсім інших
наук. Наприклад, у фізиці, математиці поняття функції виражає залежність
однієї величини від іншої, а у теорії держави і права цей термін набуває
іншого змісту.

Особливістю юридичної термінології є запозичення чужих понять та
наповнення їх своїм спеціальним, особливим змістом, при цьому це поняття
може повністю втратити зв’язок з початковим змістом.

Так само відбувається й з поняттям “Функція”, коли воно потрапляє в
юридичну термінологію. “Функція” в теорії держави і права означає
напрямок, предмет діяльності того чи іншого політико-правового
інституту, зміст цієї діяльності, її забезпечення. Саме цього змісту
набуває поняття “функція”, коли говориться про функцію держави, уряду,
міністрерств, інших державних органів.

Але слід відрізняти функції держави від функцій окремих її органів.

Поряд з функціями держави існують і функції державних організацій та
їхніх посадових осіб. Розрізняють функції законодавчих, виконавчих,
судових і контрольно-наглядових органів держави.

Реалізуючи державні функції, державні організації повинні:

зважаючи на об’єктивні закони розвитку суспільства й керуватися цими
законами у повсякденній діяльності;

стимулювати соціальну активність людини і громадянина, звертати увагу на
виробничо-економічне і соціально-культурне самовизначення особистості;

брати до уваги інтереси й потреби різних соціальних спільнот, груп та
об’єднань людей, конкретних особистостей, визнавати їхню реальність і
сприяти здійсненню;

підпорядковувати всю свою діяльність служінню громадянському
суспільству, не втручатися у приватні справи людини і суспільства, якщо
це не виходить за межі конституційного регулювання суспільних відносин.

Вище сказане закріплено в Конституції України (ст.23).

Отже, у здійсненні функцій держави так чи інакше беруть участь всі її
органи, весь державний апарат. Функцію ж певного органу не може замінити
чи підмінити ніякий інший. Але всі складові частини органу повинні через
свої безпосередні обов’язки забезпечувати загальні функціональні
завдання цього органу.

Форми та методи здійснення функцій держави

Фукнкції держави розрізняють за формами і методами їх здійснення.
Державні функції та функціїї державних органів слід відрізняти від форм
і методів їх здійснення. Такими формами є законодавство, управляння
правосуддя, контроль і нагляд, правоохоронна та правореалізаційна
діяльність. До методів здійснення державних функцій у найзагальнішому
вигляді відносять пеерконання, заохочення і примус. Кожна державна
функція та функція державних органів може здійснюватися у різних формах
і різними методами. Державні функції та функції державних органів слід
відрізняти від форм і методів їх здійснення. Такими формами є
законодавство, управління правосуддя, контроль і нагляд, правоохоронна
та правореалізаційна діяльність. До методів здійснення державних функцій
у найзагальнішому вигляді відносять переконання, заохочення і примус.
Кожна державна функція та функція державних органів може здійснюватися у
різних формах і різними методами.

Форми здійснення функцій держави – це спеціальні сторони її діяльності,
за допомогою яких реалізують державні функції. За правовими наслідками
названі форми поділяються на правові і неправові (організаціні).

Правові форми – це такі види здійснення функцій держави, які тягнуть за
собою правові наслідки.

Види правових форм здійснення функцій держави:

правотворча;

виконавчо-розпорядча;

правоохоронна;

правозастосовна та ін.

Організаційні форми – специфічні види фактичної діяльності, які не
тягнуть за собою правових наслідків.

Види організаційних форм:

організаційно-регламентуюча;

організаційно-економічна;

організаційно-контролююча;

організаційно-виховна та ін.

Але основними формами здійснення функцій держави є правотворчість,
безпосередня організаторська діяльність та забезпечення здійснення
правових настанов методами переконання, заохочення і примусу.

Форми здійснення функцій характеризують зв’язок держави з правом як
одним з основних засобів здійснення влади. Через право держава
впроваждує в життя свої функції, свої економічні, політичні, ідеологічні
завдання. В одних випадках держава видає юридичні норми, в других –
організовує їх виконання, у третіх – забезпечує та охороняє їх. В
залежності від цього й розрізняють три основні форми здійснення функцій:

Правотворча – державна діяльність, що знаходить свій вираз у розробці та
прийнятті юридичних норм, в яких закріплюються програми діяльності
людей. Вона полягає у виданні нормативних актів, тобто актів, які
встановлюють нові норми, змінюють або відміняють старі.

Правовиконавча – державна діяльність, що виражається у прийнятті заходів
щодо виконання норм права, Вона полягає головним чином у виданні
індивідуальних актів, тобто актів, які розраховані тільки на даний,
конкретний випадок (наприклад, видання одноразового планового акту на
будівництво, призначення особи на посаду тощо).

Правозабезпечуюча (правоохоронна) – державна діяльність, яка має на меті
контроль та нагляд за дотриманням і виконанням норм, а також застосовує
примусові заходи до порушників встановлених норм. В процесі здійснення
цієї функції вирішуються юридичні справи, пов’язані із застосуванням
санкцій, спорами між окремими особами тощо.

Кожна окрема взята функція держави поєднує в собі ці форми, а також
методи їх здійснення. Але кожна функція має свої певні особливості, які
характерні для виконання тієї чи іншої функції держави. Для прикладу
можна взяти охоронну функцію. Для виконання завдань цієї функції
застосовуються такі форми:

правотворчість – виражається у правовому регулюванні шляхом видання
відповідними державними органами нормативних актів щодо застосування
норм права, спрямованих на забезпечення здійснення прав та свобод
громадян;

безпосередня організаторська діяльність (правовиконавча форма) –
виражається у проведенні конкретних заходів, що стосуються зазначених
питань: розподіл кадрів, їх навчання, забезпечення технічними засобами,
організація цієї роботи;

правозабезпечення – виражається у здійснення нагляду за неухильним
виконанням положень нормативних актів, контролі за виконанням норм
права, у забезпеченні правопорядку, безпосередній охороні життя
громадян, запобіганні порушенням шляхом застосування різних санкцій.

Методи здійснення функцій держави – це засоби, способи та прийоми, за
допомогою яких здійснюються спеціальні види діяльності держави з
реалізації її функцій.

Види методів здійснення функцій держави:

правотворчої;

виконавчо-розпорядчої;

правоохоронної;

організаційної діяльності держави із здійснення функцій.

Методи:

Правотворчої діяльності держави – це засоби, прийоми і способи
підготовки, приняття і оприлюднення законів та інших нормативно-правових
актів, що забезпечують здійснення державних функцій.

Виконавчо-розпорядчої – це засоби, прийоми і способи здійснення
виконавчо-розпорядчої діяльності у сфері реалізації функцій держави.

Правоохоронної – засоби, прийоми і способи правоохоронної діяльності
відповідних державних органів.

Організаційної – засоби, прийоми і способи здійснення організаційного
виду діяльності із забезпечення реалізації державних функцій. До них
відносять: програмування, прогнозування, дослідження, здійснення
оперативного аналізу та ін.

Наприклад, методи при здійсненні охоронної функції мають дещо особливий
характер, як то переконання шляхом правового виховання населення,
проведення різних попереджувальних заходів, агітації; заохочення шляхом
пропаганди досвіду й надання різних пільг та нагород особам, колективам,
які самі не допускають правопорушень і беруть активну участь у боротьбі
з ними; метод примусу має на увазі застосування до суб’єктів, що скоїли
правопорушення заходів покарання, перевиховання тощо.

Отже, здійснення відповідного напряму державної діяльності вимагає
поєднання форми та методу функції держави.

Таким чином, функції держави та методи їх здійснення характеризують
сутність, соціальне призначення і роль держави в суспільстві. У
соціальних демократичних і правових державах вони уособлюють
загальнолюдські та гуманістичні форми.

Внутрішні та зовнішні функції. Види функцій держави

Поділ за ознаками

Тепер розглянемо як функції держави поділяються на види для зручності
їх розуміння та вивчення. Поділ функцій на групи або види базується на
наявності певних ознак тієї чи іншої функції.

Розподіл функцій перш за все треба почати з поділу за сферою діяльності
держави. Отже, в залежності від того в якій сфері суспільного життя
функції держави здійснюються, вирішенню яких завдань вони служать –
внутрішньополітичним чи зовнішньополітичним, ми поділяємо їх на
внутрішні та зовнішні функції. Нижче ми більш детально розглянемо цю
групу функцій.

Розглянемо ще розподіл функцій за ознакою соціального значення. Серед
численних внутрішніх та зовнішніх функцій виділяються основні та
додаткові функції держави. Основні функції характеризують найбільш
важливі та загальні напрями діяльності держави в певному етапі її
розвитку. Ці функції мають комплексний характер і здійснюються
численними ланками державного апарату. Основними функціями держави можна
називати наприклад функції оборони країни, захист правопорядку,
законності, охорони прав та свобод громадян тощо.

Щодо додаткових функцій держави, то вони є складовими частинами
основних функцій і не можуть самостійно розкривати сутність держави.

Функції держави з точки зору їх тривалості у часі поділяються на
постійні, які здійснюються протягом всього часу існування держави, та
тимчасові, які здійснюються протягом певного періоду існування держави.
Тимчасові функції тісно пов’язані з історичним розвитком та історичними
подіями, які відбувалися у той чи інший період існування держави. Як
приклад такої тимчасової функції може бути одна з основних функцій
соціалістичної держави, в якій ми ще не так давно існували.

Наприклад сьогодні однією з тимчасових функцій України є ліквідація
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Отже, ми розглянули основні види функцій держави, які об’єднуються за
певними ознаками; але в той же час дуже тісно переплітаються між собою.
Тому що будь-яка функція може бути водночас і основною, і зовнішньою, і
постійною. Наприклад, функція оборони країни є основною постійною
зовнішньою функцією держави.

Тепер повернемося до найбільш чисельної та багатогранної групи як
внутрішні та зовнішні функції держави. До внутрішніх функцій, які
охоплюють сферу внутрішнього, самостійного життя держави, що
безпосередньо стосується кожного члена суспільства, відносяться такі
функції:

охоронна;

економічна;

соціальна;

культурно-виховна;

природоохоронна.

До зовнішніх функцій, які направлені на забезпечення існування держави у
світовому суспільстві, відносяться:

оборона держави від збройних нападів інших держав;

підтримання міжнародних політичних відносин, економічних та культурних
зв’язків;

боротьба з міжнародною злочинністю;

участь у міжнародній охороні навколишнього середовища.

2.1 Внутрішні функції

2.1.1 Охоронна функція

Це функція державної діяльності виявляється у забезпеченні державою
громадського та правового порядку, а саме: захист та охорона прав та
інтересів громадян та організацій, захист конституційного ладу держави
від протиправних дій, забезпечення внутрішньої стабільності у
суспільстві, врегулювання суспільних відносин. Ця функція направлена на
охорону життя, здоров’я, честі та гідності громадян, а також на охорону
державного та громадського майна, на охорону приватної власності. Це
закріплено і в Конституції України, а саме в статті 27 (ч.1 та 2), а
також в статті 41 (ч. 4).

Громадський порядок, який держава повинна забезпечувати, це є система
суспільних відносин, які регулюються нормами правового та неправового
характеру (нормами моралі, звичаями, традиціями тощо). У більш вузькому
розумінні, громадський порядок є система суспільних відносин, які
відбуваються головним чином у громадських місцях і забезпечують свободу
та недоторканість особи, громадський спокій, нормальні умови для праці й
відпочинку громадян, функціонування та діяльності органів, підприємств,
установ, організацій.

Громадський порядок охороняється державними органами, громадськими
організаціями та самими громадянами. Особлива роль у забезпеченні
громадського порядку належить органам внутрішніх справ, міліції.

Дійсно важлива роль у здійсненні державних функцій належить
правоохоронним органам. Систему правоохоронних органів в Україні, що
здійснюють державні функції, становлять:

судові органи;

органи прокуратури;

Служба безпеки України;

органи внутрішніх справ;

нотаріальні органи та ін.

Система правосуддя в Україні складається з Конституційного Суду України
та суддів загальної юрисдикції.

Функцію нагляду здійснює прокуратура, що включає Генерального прокурора
України та підлеглих йому прокурорів.

Органи внутрішніх справ (ОВС) мають власну структуру. До них належать:
органи міліції, органи пожежного нагляду і пожежної охорони, слідчі
апарати, внутрішні конвойні війська та ін.

Міліція виконує: адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову,
кримінально-процесуальну, охоронну, виконавчу та інші функції.

Овс забезпечує реалізацію:

правопорядку, особистої безпеки громадян, прав, свобод і законних
інтересів;

різних форм власності;

екологічної безпеки;

культурно-виховної діяльності держави та ін.

Отже, слід зазначити, що працівники органів внутрішніх справ
безпосередньо здійснюють державні функції або створюють умови для їх
здійснення іншими державними органами і посадовим особами.

2.1.2 Економічна функція

“Ця функція держави сильно змінилася у ході історичного існування
держави від повного невтручання держави в економіку до повного контролю
всієї господарської діяльності та регулювання всіх питань економічного
життя (тоталітарні держави соціалістичного типу).

У сучасних умовах, коли дуже ускладнились господарські зв’язки, держава
не залишається стороннім спостерігачем але й не встановлює повний
контроль. Вона активно розроблює та проводить економічну політику, яка
будується на принципах вільного ринку й вільного підприємництва. Держава
впливає на економіку через податкову політику, кредитно-фінансову та
валютно-грошову системи. В умовах існування нашої країни у складі
Радянської держави, регулювання економічних відносин було абсолютно
пануючим і стосувалося всіх сфер економіки: від рівня державних
інвестицій в ту чи іншу галузь економіки до встановлення найменувань та
цін на продукцію.

2.1.3 Соціальна функція

Виконувати соціальну функцію, це означає, що держава має своїм важливим
завданням турботу про всіх тих громадян, які через ті чи інші обставини
неспроможні забезпечити для себе нормальне існування. Держава проводить
заходи, які направлені на захист від безробіття, виявляє турботу про
дітей та непрацездатних людей що свідчить стаття 46 Конституції України.

2.1.4 Культурно-виховна функція

Держава і суспільство в цілому зацікавлені в тому, щоб кожен громадянин
мав освіту, яка відповідає прийнятим нормам. Без освіти в наш час
неможливо уявити активну участь громадян у суспільному житті, у
виробництві, і всіх сферах державної дфяльності.

Держава підтримує та розвиває мистецтво, забезпечує для громадян
свободу творчої діяльності. В цьому нас переконує стаття 54 Конституції
України. Кожний громадянин повинен усвідомлювати, що не може бути
сильної, процвітаючої держави без поваги та збереження історичних
традицій і культурної спадщини. Тому, неодмінна складова частина
виховного процесу є виховання громадян у дусі поваги до історичного
минулого, яке є безцінним надбанням кожної сучасної держави. Також,
велике значення має правове виховання. Кожен громадянин зобов’язаний
знати закони своєї держави та суворо дотримуватись них.

2.1.5 Природоохоронна функція

“Без охорони природи та навколишнього середовища неможливо сьогодні
уявити сучасний світ. Людина в результаті своєї господарської діяльності
порушує природні зв’язки, руйнує навколишнє середовище, і цим мимоволі
створює для себе несприятливі, а іноді навіть згубні, умови життя.
Охорона природи – справа всього суспільства, але тільки держава, яка
володіє необхідними засобами та можливостями концентрації зусиль всіх
організацій і громадян, може реально забезпечити захист навколишнього
середовища.

У сучасному світі проблеми охорони та раціонального використання
природних багатств набули великого економічного, соціального та
політичного значення. Вони торкаються інтересів всіх народів та держав.
Чим розумніше використовувати багатства, тим більших успіхів досягнуть
промисловість, сільське господарство тощо. Охорона природи займає одне з
важливих місць серед найбільших гострих соціальних проблем і представляє
собою одну з важливих загальнодержавних завдань. При здійсненні цієї
функції держава повинна дотримуватись таких принципів:

Природні багатства підлягають охороні з боку держави, незалежно від
того, залучені вони у господарський обіг чи ні.

Використання природних багатств повинно бути раціональним, відповідати
розвитку держави та її потребам.

Неухильно дотримуватись природоохоронного законодавства та суоро
відповідати за його плрушення.

Дотримання цих принципів забезпечує цілеспрямованість природоохоронних
функцій держави на вирішення завдань у сфері охорони та раціонального
використання природних ресурсів.

2.2 Зовнішні функції

2.2.1 Оборона держави

Ця функція є найважливішим напрямком діяльності держави, тому що вона
націлена на захист мирної праці, суверенітету та територіальної
цілісності держави про що йдеться в 65 статті Конституції України
Виходячи з цього, оборона країни від збройного нападу з боку інших країн
належить до найважливіших зовнішніх функцій держави і є справою всього
народу України, про це зазначає 17 стаття Конституції України.

Практичне виконання функції оборони держави покладається також на різні
особливі державні збройні організації. Вони призначені для забезпечення
суверенітету, захисту території, кордону, населення від зовнішніх
посягань та забезпечення громадського порядку й безпеки громадян.
Характер завдань, які виконують державні організації, обумовлює
особливості їх формування, діяльності, управління та зазабезпечення. До
особливих збройних державних організацій відносяться:

Служби зовнішньої розвідки. Вони здійснюють збір інформації на випадок
проведення воєнних дій.

Служба безпеки. Вона призначена для захисту державної безпеки та
конституційного ладу від зовнішніх посягань.

Міліція (поліція) є основою і гарантом громадського порядку. Міліція
покликана служити всьому суспільству, забезпечувати порядок, спокій і
безпеку громадян.

2.2.2 Підтримання міжнародних політичних відносин, економічних та
культурних зв’язків

В основі цієї функції закладені інтереси кожної держави. В Конституціях
ряду країн підкреслюються ідеї дружби та співробітництва з усіма
країнами. В Конституції нашої країни про це свідчить стаття 18.

В сучасних умовах розвиток держави визначається процесом інтеграції
господарського, політичного та культурного життя. Функція
співробітництва та взаємодопомоги виражає інтереси всіх держав. На цій
основі створюються різні організації, діяльність яких направлена на
покращення економічного, політичного та культурного життя суспільства.
Як наприклад таких організацій є ООН, ЮНЕСКО, НАТО, Європейський Союз
тощо.

Як було наведено вище, кожна держава пов’язана з іншими державами
різними відносинами: політичними, економічними й культурними. Ці
відносини необхідно встановлювати, розвивати та регулювати.

Політичні відносини: Підтримання міжнародних політичних відносин
держави забезпечується представниками в особі дипломатів, послів,
консулів тошо і базуються на статті 25 Конституції України.

Економічні відносини: держава є членом світового співтовариства й
відповідно залучається до системи світового ринку. Жодна держава не може
існувати без економічних зв’язків з іншими державами. Зовнішня торгівля,
кредити й позики, інвестиції, спільні проекти – це найбільш
розповсюджені складові зовнішньоекономічної діяльності держави.

Культурні відносини: культура кожного народу, держави є здобутком
всього людства. Держава підтримує й розвиває культурні зв’язки, що
служить взаємному духовному зросту та збагаченню. Конкретними видами
діяльності держави в цьому напрямку є: міжнародні виставки, фестивалі,
олімпіади, міжнародний туризм тощо.

2.2.3 Боротьба з міжнародною злочинністю

В останній час все більш широкого розмаху досягла міжнародна
злочинність. Торгівля й контрабанда наркотиків, тероризм, незаконна
торгівля зброєю – це ще не повний перелік найбільш небезпечних видів
міжнародних злочинів.

Жодна країна не може без допомоги інших країн подолати цю проблему.
Безперечною є необхідність спільних дій країн у боротьбі з міжнародною
злочинністю. Конкретними діями держав в цій сфері є створення
міжнародних організацій по боротьбі зі злочинами: Однією з таких
організацій є ІНТЕРПОЛ. Країни спільно планують свою діяльність щодо
попередження та запобігання цих злочинів, проводять спільні заходи,
здійснюють обмін інформацією. Це дозволяє більш ефективно боротися з
міжнародною злочинністю.

2.2.4 Участь у міжнародній охороні навколишнього вередовища

На сьогоднішній день дуже гостро постало питання про охорону
навколишнього середовища. Це питання постійно знаходиться в центрі уваги
всього світу. Охорона навколишнього середовища стає складовою частиною
програми завершення будівництва матеріально-технічної бази в країні.

В ряді країн це тісно пов’язано з особливостями кліматичних умов в
даному регіоні. Видатні вчені багатьох країн занепокоєні екологічним
станом природи в разних куточках світу. З державного бюджету все більше
і більше виділяється коштів на підтримання екології в належному стані,
також надають велику допомогу й громадські організації. В деяких країнах
уряд приймає різні міри для попередження порушення законодавства щодо
охорони природи. В нашій країні це забезпечено в статті 16 Конституції
України.

Реалізація основних функцій України

на сучасному етапі

Як ми вже зазначали, коли державні функції треба реалізовувати, то їх
втілюють через державні органи. Також слід наголосити, що державні
органи часто сприяють втіленню і втілюють функції держави, але мають і
свої конкретні функції.

Отже, реалізація функцій держави здійснюється різними державними
організаціями. Їх кількість, завдання, компетенція, взаємовідносини та
зв’язки між ними визначаються функціями держави. Функція завжди первинна
по відношенню до виконуючої її державної організації. Функція – це ідея,
необхідність діяльності, її напрямок, а державна організація – це та
матеріальна сила, яка втілює цю ідею, матеріалізує її. Функція держави –
це дуже широкий напрямок діяльності і вона не може бути реалізована
якою-небудь однією державною організацією. Кожна з державних організацій
має свої особливі функції, які відрізняються по масштабу від державних
функцій. Функції держави, власно кажучи, виконуються сукупністю
державних організацій.

Для України зовнішні функції і їх характеристика не є виключенням з
загального трактування. Сучасна українська держава має досить багато
функцій, котрі виконує як у самій державі, так і за її кордонами.
Внутрішні – це напрямки і сторони діяльності держави, в яких
конкретизується її внутрішня політика щодо економічних, ідеологічних,
екологічних, культурних та інших сторін жяття громадянського
суспільства.

Розрізняють наступні види внутрішніх функцій Української держави
залежно від сфери суспільного життя:

У гуманітарній сфері:

гуманітарна (забезпечення, охорона і захист основних прав людини);

екологічна (забезпечення екологічної безпеки особи, захист навколишнього
природного середовища);

соціальна (соціальний захист особи, охорона і відновлення здоров’я,
соціальне забезпечення);

культурно-виховна (організація освіти, виховання, підтримка і розвиток
науки, культури).

В економічній сфері:

господарсько-стимулююча (створення умов для розвитку виробництва, захист
різних форм власності);

господарсько-організаційна (забезпечення права громадян на
підприємницьку діяльність);

науково-організаторська.

У політичній сфері:

демократизаторська функція;

національно-забезпечувальна функція;

охоронна функція.

Зовнішні функції – це основні напрями діяльності Української держави за
її межами у хносинах з іншими державами, світовими громадськими
організаціями і світовим суспільством у цілому.

Зовнішні функції Української держави такі:

організація співробітництва з іншими державами, окремими органами,
світовими громадськими організаціями і світовим суспільством у цілому;

захиствід нападу ззовні, охорона державних кордонів;

підтримування миру і мирного співіснування всього світового суспільства,
запобігання війнам, ліквідація зброї масового знищення;

правоохоронна;

екологічна;

участь у вирішенні інших світових глобальних проблем сучасності.

Основні методи здійснення функцій держави:

Переконання – метод, суть якого зводиться до правового виховання
населення.

Заохочення – метод, суть якого зводиться до пропаганди позитивного
досвіду здійснення функцій держави та надання певних переваг колективам
і особам, які не допускають правопорушень.

Примус – метод, що полягає у можливості застосування або у реальному
застосуванні до правопорушників заходів щодо притягнення їх до
відповідальності.

Висновки

Функції держави багатогранні, їх формування проходить в процесі
становлення та розвитку держави. В різні історичні періоди пріоритетне
занчення набувають ті чи інші завдання та цілі держави, а відповідно й
різні її функції. На одних етапах центр уваги переноситься на сферу
економіки, тому в діяльності держави головне місце зацмає економічна
функція, на інших – в область політики, звідси – підвищена увага до ролі
державної влади тощо. Тому, класифікація функцій, яка наведена в нашій
курсовій роботі не є кінцевою для Української держави.

Діяльність держави дуже різнобічна та всеохоплююча. З моменту
виникнення держави й до теперішнього часу завдання держави не
залишаються незмінними. Деякі здійснюються до кінця, на зміну їм
приходять інші, більш складні. Але в основу будь-якої діяльності завжди
покладена ідея. Розглядаючи діяльність держави не можна не брати до
уваги сучасну українську національну ідею, в центрі якої “стоїть
особистість, її життя, добробут, культура, все з чим пов’язане життя
людини, її щастя, благополуччя. Саме для людини, в ім’я людини існують
суспільство і держава, діють різні громадські структури. Ця ідея домінує
і в сфері правового регулювання, де особливе місце займають права людини
і громадянина, що повністю відповідає демократичним світовим
стандартам.”(6,с.308). Ця ідея закріплена в основному законі нашої
держави (стаття 3 Конституції України).

На нашу думку, різноманітні функції держави, які виникають як
необхідність суспільства під час його розвитку, характеризують державу,
як розвинуту чи ту що розвивається, в залежності від свого виконання.

Після зробленого аналізу і дослідження такої категорії, як функції
держави, ми вважаємо, що поставлені нами завдання виконані, мета роботи
досягнута, а саме – ми спромоглися дослідити розвиток функцій держави
під час історичного становлення власне держави, розвиток і виконання
функцій в нашій країні і на сучасному етапі, а також визначити і
обгрунтувати за допомогою наукових джерел цю правову категорію.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, можна твердо казати, що така тема як
“функції держави” буде актуальною й через декілька десятків років, поки
існує такий інститут як ДЕРЖАВА.

Використана література

Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року.

Алексєєв С.С. Держава і право.–М.,1996.

Венгров А.Б. Теория государства и права. – М.,2000.

Волинка К.Г. Теорія держави і права.– К.: МАУП, 2003 – 232с.

Кельман М.С. Загальна теорія держави і права.–Львів, 1997.

Кельман М.С. Словник термінів та визначень з курсу
«правознавства».–Львів,1997.

Комаров С.А. Теория государства и права. – М.,1999.

Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права.–К.: «Юрінком», 1997.

Котюк В.О. Основи держави і права.–К.: «Вентурі», 1998.

Лазарев В.В. Общая теория права ы государства.–М.: «Юристь», 1997.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права.–Х., 2000.

Спиридонов Л.И. Теория государства и права. Учебник –М.: «Проспект»,
1999,– 304с.

Сурилов А.В. Теория государства и права.– К.; Одесса, 1989.

Теория государства и права. Учебник для юридических факультетов и вузов.
Под ред. В.М. Копельского и перевалова – М.: Издательская группа
НОРМА-ИНФРА, 1998,– 570 с.

PAGE

PAGE 32

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020