.

Принципи та управління державною службою в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
6 10266
Скачать документ

РЕФЕРАТ з ТДП

на тему:

Принципи та управління державною службою в Україні.

Зміст:

Вступ………………………………………………………….
…………………….3

Поняття державної
служби…………………………………………….3

Основні принципи державної служби в Україні…………………3

Управління державною службою…………………………………….6

Висновок……………………………………………………….
…………………..9

Список використаної
літератури…………………………………………..11

Вступ

Україна як суверенна, незалежна та унітарна держава формує власну
систему державної служби. Державна політика у цій сфері визначається
Верховною Радою України.

Я вважаю що, метою державної служби є забезпечення
соціально-політичних і правових передумов зв’язків і відносин громадян
з державою, а також виконання завдань держави щодо виявлення, добору для
роботи і реалізації кар’єри людей в органах державної влади та місцевого
самоврядування.

Конституція України визначила державну службу найважливішим інститутом
у справі й розвитку нової української держави. Сучасна держава має
величезну кількість різноманітних завдань і функцій, від успішної
реалізації яких залежить функціонування всієї суспільно-політичної
системи, а відтак вона не може існувати без професійного службового
корпусу.

На мою думку державна служба відіграє головну роль у досягненні
поставлених Конституцією завдань і цілей. Вона несе основну частку
відповідальності за збереження стабільності демократії і й дотримання
принципів правової держави, за забезпечення прав і свобод громадян
України. Вона запроваджує в життя визначену демократичним шляхом волю
суспільства.

Державні службовці є особливою соціально-професійною групою, яка
відповідальна за управління в державі, втілюючи в життя регламентуючі
норми для укріплення порядку в суспільстві.

Саме це основні причини чому я вибрав цю тему для написання реферату.

1. Поняття державної служби.

З точки зору традиційних підходів, під державною службою розуміють
службу в державних установах, на підприємствах, в організаціях та
об’єднаннях, тобто в бюджетній сфері, але відповідно до ст.1 Закону
України “Про державну службу” державна служба – це професійна діяльність
осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо
практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну
плату за рахунок державних коштів.

Державна служба – це один з основних видів діяльності держави,
непов’язаної з правовим регулюванням усіх аспектів роботи державних
службовців та формування кадрового потенціалу управління державою.

2. Основні принципи державної служби

Принципи державної служби визначаються висхідні положення та теоретичні
ідеї, що віддзеркалюють об’єктивні закономірності розвитку суспільства
та держави, найбільш характерні риси організації та функціонування не
тільки самої державної служби , а й всієї системи державного апарату та
органів місцевого самоврядування, судочинства та прокуратури, визначають
зміст складних взаємовідносин в середині всього механізму держави. Вони
закладають в основу формування та функціонування органів державної влади
( законодавчої, виконавчої й судової гілок влади, прокуратури) та
місцевого самоврядування.

Розвиток державної служби має здійснюватися на основі законодавче
визнаних принципів державної служби. Останні визначають основні риси,
суттєві характеристики, найважливіший зміст і значення самої державної
служби. Тому принципи державної служби – це її сутність в діяльності та
існуванні.

Конституційне та законодавче встановлення принципів державної служби
обумовлює функціонування органів державної влади та місцевого
самоврядування, професійну діяльність державних службовців, сталість
правового регулювання державно-службових правовідносин, а також
обґрунтування тенденцій розвитку законодавства та нормативних актів
Президента України та Кабінету Міністрів України. Розгляд принципів
державної служби дає відповіді на питання : що є головним в інституті
державної служби? Що постійно супроводжує систему державно службових
відносин? Основне завдання принципів державної служби полягає в тому, що
вони визначають “юридичну долю”, життєдіяльність, практичну організацію
та реальне функціонування державної служби.

Принципи державної служби обумовлені конституційно визначеними
принципами держави, державного устрою, державного управління, державного
механізму та державного апарату.

Принципи охоплюють всі правові, організаційні, функціональні та інші
сторони, з яких складається зміст державної служби.

Принципи державної служби об’єктивно:

визначають сутність державної служби, її найважливіші риси;

висвітлюють загальний характер управлінської, нормо-проектної
організаційно розпорядчої, консультативно-дорадчої та іншої діяльності
державних службовців;

встановлюють закономірності в системі організації та функціонування
державної служби;

обумовлюють значущість, законність і соціальну цінність правовідносин,
що виникли у системі державної служби;

віддзеркалюють об’єктивні зв’язки, що виникають у сфері
державно-службових правовідносин;

закріплюють згадане у нормах правового інституту державної служби.

Об’єктивні закономірності діяльності органів державної влади,
прокуратури та органів місцевого самоврядування віддзеркалює комплекс
принципів державної служби. Як і принципи державного управління їх
доцільно класифікувати на конституційні, законодавчі та організаційно
функціональні.

До конституційних принципів слід віднести такі:

принцип служіння народу України;

принцип верховенства Конституції України та законів над іншими
нормативно-правовими актами;

принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина;

принцип демократизму і законності;

принцип гуманізму та соціальної справедливості;

принцип єдності державної влади;

принцип поділу законодавчої, виконавчої та судової влади;

принцип рівного доступу громадян до державної служби;

до законодавчих принципів слід віднести:

принцип позапартійності державної служби,

принцип позаконфесійності державної служби, тобто відокремлення
релігійних об’єднань від держави.

Організаційно-функціональні принципи державної служби можна віднести до
категорії положень, які встановлюють в спеціальних законодавчих та інших
актах про державну службу й які визначають специфічні відносини
державно-службового характеру. До них відносяться:

принцип обов’язковості для державних службовців рішень, прийнятих вищими
органами державної влади та керівниками в межах їх повноважень і згідно
із законодавством України;

принцип єдності основних вимог, що висуваються до державної служби;

принцип професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності,
відданості справі державних службовців;

принцип прозорості в здійснення державної служби;

принцип персональної відповідальності державних службовців за рішення,
які вони готують і приймають, за невиконання чи неналежне виконання
своїх посадових обов’язків;

принцип дотримання прав і законних інтересів органів місцевого
самоврядування;

принцип дотримання прав підприємств, установ організацій, об’єднань
громадян;

принцип стабільності кадрів державних службовців в органах державної
влади;

принцип соціальної захищеності державних службовців.

Принципи державної служби створюють також засади правового захисту
громадян від неправомірних дій посадових осіб, керівників, які зачіпають
їхні інтереси. Для того, щоб попередити зловживання з боку посадових
осіб і адміністративне свавілля, а також порушення прав та інтересів
громадян, доцільно створити систему соціально-правового контролю над
державною службою.

Управління державною службою.

У процесі формування державної служби й подальшого розвитку її системи
актуалізується питання щодо її управління.

Управління державною службою можна розглядати у двох аспектах:

Як організуючу діяльність, що має певний адміністративний зміст і
особливий предмет і здійснюється у визначених організаційно правових
формах;

Як діяльність спеціально створених органів державної влади.

Управління державною службою здійснюється з метою забезпечення
діяльності державних службовців в органах державної влади та місцевого
самоврядування, проведення єдиної державної кадрової політики, створення
гарантій функціонування органів державної влади відповідно до інтересів
держави на базі визначених Конституцією і законами принципів.

Управління державною службою характеризується такими ознаками:

практична діяльність, пов’язана з визначенням основних напрямків
розвитку та реального функціонування всіх елементів інституту державної
служби;

функція органів державної влади, яка виконується в певних
організаційно-правових формах і реалізується спеціально створеними
структурами;

основною метою управління є задоволення інтересів держави й публічних
інтересів в цілому;

Управління ґрунтується на принципах законності, гласності,
підпорядкованості вищим органам державної влади і посадовим особам
нижчих за організаційно-правовим статусом органів і державних
службовців, єдності основних вимог, що висуваються до державної служби,
стабільності державної служби.

Закон України „Про державну службу” встановлює три ланкову систему
спеціальних органів, які координують роботу та вирішують завдання
державної служби, визначені в законодавчих актах, і забезпечують
ефективність державної служби.

До системи органів управління державною службою входять:

Рада по роботі з кадрами при Президентові України як його консультативно
дорадчий орган;

Кабінет Міністрів України.

Головне управління державної служби України;

Кадрова служба органу державної влади.

Основними завданнями Ради є:

вивчення та узагальнення досвіду роботи з кадрами в органах державної
влади, виконавчих комітетах Рад, не державних підприємствах, в установах
та організаціях;

підготовка рекомендацій щодо вдосконалення законодавства з питань
кадрового забезпечення;

аналіз стану та ефективності виконання інтелектуального, управлінського
та підприємницького потенціалу держави;

розроблення рекомендацій щодо стратегії кадрового забезпечення державної
служби, виконавчих комітетів Рад, державних підприємств, установ і
організацій;

здійснення заходів щодо реалізації стратегії кадрової політики і
використання досвіду зарубіжних країн у цій галузі;

аналіз взаємодії центральних і місцевих органів державної виконавчої
влади з питань реалізації кадрової політики та підготовка пропозицій
щодо підвищення ефективності цієї взаємодії;

розгляд проектів документів з питань формування єдиної системи
нормативно-правового забезпечення роботи з кадрами, а саме:

програм кадрового забезпечення державної служби та роботи з керівника
державних установ, підприємств і організацій;

положення про роботу з кадрами в центральних і місцевих органах
виконавчої влади , у виконавчих комітетах Рад та про формування
кадрового резерву керівників державних підприємств, установ і
організацій, а також річних планів роботи з кадрами в їх апаратах;

навчальних програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
державних службовців, керівників державних підприємств, установ та
організацій, а також спеціалістів ринкової економіки.

Раду по роботі з кадрами очолюють два „співголови”: Міністр Кабінет
Міністрів України та Глава Адміністрація Президента України.

Для забезпечення проведення єдиної державної політики в сфері державної
служби та функціонального управління державною службою в Україні
створено центральний орган виконавчої влади – Головне управління
державної служби України (Головдержслужба).

У межах своїх повноважень Головдержслужба Організує виконання актів
законодавства України та здійснює систематичний контроль за їх
виконанням, основними завданнями цього органу є:

забезпечення разом з іншими державними органами реалізації загальних
напрямків державної політики у сфері державної служби в центральних та
місцевих органах виконавчої влади, в місцевих радах народних депутатів
та їх органах;

забезпечення функціонального управління державною службою;

розробка поточних, довготермінових прогнозів і планів потреби
центральних та місцевих органів виконавчої влади, місцевих рад народних
депутатів та їх органів в кадрах;

розробка заходів щодо підвищення ефективності державної служби в
центральних та місцевих органах виконавчої влади, місцевих радах та їх
органах, координація та контроль за їх виконанням;

здійснення методичного керівництва проведенням конкурсного відбору
державних службовців у центральних та місцевих органах виконавчої влади,
місцевих радах народних депутатів та їх органах;

організація навчання та професійної підготовки державних службовців;

організація, координація та збереження умов для розширення наукових
досліджень з питань державної служби;

контроль за дотриманням визначених Законом України „ Про державну
службу” умов реалізації громадянами України права на державну службу.

Орган державної влади формує склад і затверджує, як свій структурний
підрозділ, кадрову службу та з питань державної служби, яка має таку
компетенцію:

забезпечує проведення конкурсів на заміщення вакантних посад державної
служби, атестацій, проходження державними службовцями випробувань у
разі заміщення державних посад державної служби;

оформлює рішення державних органів, пов’язані з проходженням державними
службовцями державної служби, веде особові справи державних службовців,
вносить необхідні записи до трудових книжок державних службовців;

консультує державних службовців з питань їхнього правового статусу,
дотримання обмежень, пов’язаних з державною службою;

аналізує рівень професійної підготовки державних службовців, організує
підготовку державних службовців, організує перепідготовку
(перекваліфікацію) та підвищення кваліфікації державних службовців.

Органи управління державною службою здебільшого виконують функції
державної служби. Функції державної служби – це, головним чином, вплив
державної служби на розвиток держави і, як наслідок , забезпечення
добробуту суспільства, якому й служить сама держава.

Висновок

Після детального вивчення цієї теми і написання реферату я можу зробити
висновок, що сьогодні для України важливим та складним завданням є
створення професійної державної служби. Якість державних службовців усе
ще залишається нижчою за європейські стандарти. Особливу увагу слід
звернути на освіту та підготовку державних службовців. Але ситуація яка
склалася в державній службі ґрунтується в основному на ситуативних
міркуваннях, які не можуть бути стратегічно перспективні та не здатні
змінити об’єктивні закони розвитку державної служби. Особливість
переходу від однієї суспільної системи до іншої, який відбувається
вперше, без достатнього наукового обґрунтування, в умовах дефіциту часу,
ресурсів і кваліфікованих кадрів, не дозволяє повною мірою використати
класичні теорії та зарубіжний досвід державної служби.

Якщо можна охарактеризувати ту модель державної служби яка склалась на
Україні, я вважаю що вона саме така :

По-перше, державна служба охоплює працівників всього державного апарату,
які здійснюють управлінські функції.

По-друге, державна служба охоплює всю владну вертикаль та забезпечує
посереднє управління наданням та саме надання послуг населенню.

По-третє, державна служба має власне законодавче та нормативно-правове
забезпечення.

По-четверте, державна служба забезпечує здійснення завдань та функцій
держави.

По-п’яте, державна служба забезпечує формування організаційних засад
діяльності державного апарату, що співвідносяться зі
структурно-функціональною системою механізму держави та включають
побудову та правовий опис ієрархії посад, виявлення, оцінку,
стимулювання та відповідальність відповідних працівників.

По-шосте, державні службовці мають окремий правовий статус та їх
професійна діяльність унормовується спеціальними законодавчими актами.

По-сьоме, державна служба має спеціалізовану загальнодержавну систему
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних
службовців, що органічно поєднана з системою вищої освіти України.

Становлення та функціонування ефективного управління державною службою
неможливе без удосконалення функціональної та формування організаційної
вертикалі управління, що забезпечить єдину реалізацію норм права й
політики у сфері державної служби на всій території України, в усіх
органах державної влади та місцевого самоврядування поза залежністю від
рівня управління (центрального та місцевого) та гілки
влади(законодавчої, виконавчої та судової).

Список використаної літератури

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

Закон України „Про державну службу” №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.

Закон України „Про службу в органах місцевого самоврядування”№2493-ІІІ
від 7 червня 2001 року.

Постанова Кабінету Міністрів України „Про проведення атестації державних
службовців органів виконавчої влади”№950 від 14 серпня 1996 року.

Указ Президента України „Про заходи щодо реалізації стратегії
реформування державної служби в Україні на 2004 рік” №4/2004 від 05
січня 2004 року.

Наказ Головдержслужби „Про затвердження загальних правил поведінки
державного службовця” №58 від 23 жовтня 200 року.

Гомель В.П., Чукаєва В.О. „Державна служба” – курс лекцій;
Дніпропетровськ: Наука і Освіта, 2002. – 318 с.

PAGE

PAGE 11

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020