UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАвстрійська імперія в історії України (курсова)
Автор
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось3244
Скачало855
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Курсова робота з історії України

 

Австрійська імперія в історії України

 

Зміст

 

Вступ

 

Українці під владою Габсбургів.

 

Селяни

 

Духовенство

 

2.Реформи Габсбургів і західні українці

 

2.1 Цісар-реформатор

 

2.2 Рутенство

 

3. Зміни в Австрійській імперії

 

3.1 Революція 1848р. в Галичині

 

3.2 Селянська проблема

 

3.3 Національне питання

 

3.4 Празький конгрес

 

3.5 Українці в імперському парламенті

 

3.6 Діяльність українців

 

3.7 Буковина і Закарпаття

 

3.8 Значення 1848р.

 

Висновок

 

Вступ

 

Як вже було сказано, Австрія являла собою не країну, а Імперське

утворення. У XIX ст. вона складалася із суміші 11 великих народів і ряду

менших етнічних груп, що населяли більшу частину Східної Європи й у 1800

р. становили близько однієї сьомої населення всього континенту. Оскільки

жодна нація чи народність не мала в імперії абсолютної більшості, то й

жодна національна культура не була визначальною — до такої міри, як

російська культура в царській імперії. І хоч в армії та серед

чиновництва переважала німецька мова, якою розмовляла найбільш впливова

нація імперії, вражаючою особливістю цієї імперії залишалася її етнічна

різноманітність. Поширюючи свій суверенітет на все нових підданих,

династія Габсбургів не змінювала, принаймні спочатку, традиційних форм

влади в тих королівствах, герцогствах, провінціях і містах, які вона

захоплювала. І так відбувалося не лише тому, що Габсбурги не хотіли

провокувати опір, а й тому, що їм бракувало сильних централізованих

установ, необхідних для уніфікації управління. Відтак аж до середини

XVIII ст. їхня імперія являла собою хисткий, слабо скоординований

конгломерат, який часто охоплювали кризи, породжувані внутрішніми

чварами або втручаннями ззовні.

 

У 1740 р. імператриця Марія Терезія дійшла висновку, що для збереження

імперії необхідно провести реформи. Долаючи запеклий опір місцевого

дворянства, вона здійснила ряд заходів для зміцнення органів центральної

влади, а також створила канцелярії місцевої влади. Щоб заповнити ці

посади, вона збільшила бюрократичний апарат. Марія Терезія також заклала

підвалини великого постійного військового відомства. Проте, як обачний

політик, вона не прагнула цілковитої одноманітності. Так, у стосунках з

бунтіліивими мадярами вона часто віддавала перевагу компромісному

рішенню, не вимагаючи безумовної покірності своїй волі.

 

Ще заповзятішим реформатором виявився син Марії Терезії Йосиф II.

Прибічник тогочасних європейських теорій мудрого правління, він вирішив

зробити свою діяльність взірцем освіченого абсолютизму. За висловом

одного англійського історика, його правління «було освіченим, бо Йосиф

II вважав за обов'язок монарха сприяти добробуту своїх підданих... а

абсолютним тому, що ніхто, крім нього, не міг сказати, в чому саме цей

добробут полягав і як його можна було досягти».

 

Своєю метою імператор ставить покращити долю селян, оживити занепалу

економіку, підняти ефективність чиновництва і вдосконалити освіту в усій

імперії. Невідступно керуючись абсолютистськими принципами, він також

намагається скасувати особливі права і привілеї окремих земель, що

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ