Реферат на тему:
Скоропадський Павло Петрович. (15.05. 1873—23.04. 1945).
Походив із старовинного роду. Засновником його був виходець з Уманщини
Федір Скоропадський, який воював у війську Б. Хмельницького і поліг під
Жовтими Водами. Онук Федора Іван Скоропадський у 1708—1722 рр. був
гетьманом України. Безпосередній предок П. Скоропадського, брат
гетьмана, Василь дослужився до чину генерального бунчужного, а його син
Михайло займав посаду генерального підскарбія при Кирилі Розумовському.
Павло Скоропадський виховувався у пошані до української старовини і
культури. Закінчив пажеський корпус — привілейований навчальний заклад
при царському дворі. Влітку 1917 р. він українізував 34-й армійський
корпус на Південно-Західному фронті (40 тис. солдатів і офіцерів). На
з’їзді в Чигирині, де було задекларовано відновлення стану українських
козаків, Скоропадського обрали почесним отаманом вільного козацтва.
Керівники Центральної Ради ставилися до цього енергійного, ініціативного
й популярного генерала-монархіста вкрай недоброзичливо, бо справедливо
вбачали у зростанні його впливу загрозу демократії. Підтиском С. Петлюри
Скоропадський змушений був залишити службу у військах і зблизився з
партією українських хліборобів-демократів (заснована на Полтавщині у
травні 1917 року). Близькі йому люди з І Українського (кол. 34-го)
корпусу і вільного козацтва утворили так звану «Українську народну
громаду». Ця організація лобістського типу почала проштовхувати думку
про те, що тільки сильна диктаторська влада здатна вивести країну з
безладдя і анархії. Найдоцільнішою, на їх погляд, формою влади було
гетьманство, а найкращою кандидатурою на гетьмана — П. Скоропадський.
Ставши при владі, Скоропадський задекларував свій маніфест із
зобов’язанням «негайно збудувати таку державну владу, яка здатна була б
забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці».
Повідомлялося про розпуск Центральної Ради і земельних комітетів.
Проголошувалося право приватної власності «як фундаменту культури й
цивілізації».
Одночасно з маніфестом вийшли друком «Закони про тимчасовий державний
устрій України». З них випливало, що УНР ліквідується, а замість неї
постає так звана «Українська Держава».
Нова назва підтверджувала найгірші побоювання демократів про ліквідацію
республіканської форми правління. Тимчасово, до скликання парламенту (у
невизначеному майбутньому), законодавча влада зосереджувалася у
гетьмана. Він залишав за собою також всю повноту виконавчої й судової
влади.
Гетьманська держава визнавалася тільки Німеччиною її союзниками, і це
було кращим доказом її ефемерності. Політичні партії різних напрямів, що
діяли в Україні, прямо чи посередньо виступали проти Скоропадського.
Після приходу гетьмана до влади його старости і коменданти окупаційних
військ почали силою відбирати у селян майно, передане їм земельними
комітетами згідно законодавства Центральної Ради. У свої маєтки
повернулися поміщики і дістали можливість викликати для захисту
військові команди.
У червні 1918 р. гетьман задекларував, що максимум у землеволодінні
обмежиться в майбутньому 25 га на одну особу, а поміщикам буде надано
право продати свою землю державному банкові. У поточній політиці
Скоропадський підтримував поміщиків, а не селян. У липні було прийнято
закон «Про засоби боротьби з розрухою сільського господарства». Він
передбачав примусове використання в поміщицьких маєтках реманенту селян,
а організатори страйків на польових роботах підлягали тюремному
ув’язненню.
Вже влітку 1918 року проти режиму Скоропадського відбулися масові
виступи селян, робітників. Почалося формування революційних полків в
Лівобережній Україні, партизанських загонів.
Розуміючи, що режим гетьмана П. Скоропадського приречений, українські
соціалісти стають ініціаторами створення УНС, який очолив Винниченко. 14
листопада 1918 року на підпільному засіданню в Києві вони створюють
Директорію.
Завдання Директорії – скинути гетьмана і відновити УНР.
Незабаром П. Скоропадський зрозумів, що його владі прийшов кінець. У
листопаді 1918 року скінчилася Перша світова війна. Розпочалося
виведення німецьких військ з України. На бік Директорії перейшли
Запорізька дивізія, січові стрільці, сірожупанна дивізія. Гетьманські
війська зазнали поразок під Києвом, Директорія з військом урочисто
ввійшла в грудні 1918 року.
Гетьман відрікся від влади, згодом виїхав до Німеччини, де жив до самої
смерті. Помер 23 квітня 1945 року.
Таким чином, гетьманський режим проіснував 7 з половиною місяців. Повна
залежність від окупаційних військ Центральних держав, які розпочали
відверто грабувати український народ, викликала обурення українства.
Політичні партії лівої орієнтації відразу ж стали в опозицію до уряду
П.Скоропадського. Спроба відновити стабільність шляхом повернення
дореволюційного соціально-економічного устрою, насамперед на селі, була
найсерйознішою помилкою П.Скоропадського. У відповідь на реакційну
соціально-економічну політику гетьманського режиму вибухнули народні
повстання.
Залишалася невирішеною й інша важлива проблема – національної
незалежності Української Держави.
До позитивних моментів правління Петра Петровича Скоропадського слід
віднести насамперед його багатогранну культурно-національну діяльність і
активнішу, в порівнянні з Центральною Радою, зовнішню політику.
Список використаної літератури:
Щедріна І Е. Історія України в схемах і таблицях, 2000 р.
Новітня історія України 1-ша частина, 1914-1939 рр., 2002 р. Турченко
П.Г.
Шляхами віків. 1997 р.
стр. PAGE 6 из NUMPAGES 6
1. З грамоти П. Скоропадського «До всього українського народу»
ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ!
Всім Вам, козаки та громадяни України, відомі події останнього часу,
коли джерелом лилася кров кращих синів України і знову і знову
відродившаяся Українська Держава стояла коло краю загибелі.
Спаслась вона, дякуючи могутньому підтриманню центральних держав, які,
вірні своєму слову, продовжують і по цей час боротись за цілість і
спокій України.
При такій піддержці у всіх зародилась надія, що почнеться відбудування
порядку в Державі й економічне життя України війде, врешті, в нормальне
русло. Але ці надії не справдились.
Бувше Українське Правительство не здійснило державного будування
України, позаяк було зовсім не здатне до цього. Бешкети і анархія
продовжуються на Україні, економічна розруха і безробітниця збільшуються
і розповсюджуються з кожним днем і врешті для багатющої колись-то
України встає грізна мара голоду.
…Цією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієїУкраїни. Права приватної
власності – як фундаменту культури і цивілізації, відбудовуються в
повній мірі, і всі розпорядження бувшого Українського уряду, а рівно
Тимчасового уряду російського, відмінюються і касуються. Відбувається
повна свобода по зробленню купчих по купівлі-продажі землі.
Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх
вартості від великих власників, для наділення земельними участками
малоземельних хліборобів.
Рівнозначно будуть твердо забезпечені права робітничого класу. В області
економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й відчиняється
широкий простір приватного підприємства й ініціативи…
Гетьман ВсієїУкраїни Павло Скоропадський. Отаман Ради Міністрів М.
Устимович 29 квітня 1918 р. м. Київ
Державний вісник. – 1918. – 16 травня.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
