UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНародна творчість – основа, на якій розвивалася і розвивається світова художня культура (реферат)
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось5023
Скачало748
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з культури

 

Народна творчість – основа, на якій розвивалася і розвивається світова

художня культура

 

Народна творчість – це історична основа, на якій розвивалася і

розвивається світова художня культура, одна із форм суспільної

свідомості і суспільної діяльності, явище соціально зумовлене. Як і інші

форми суспільної свідомості, зокрема. Філософія, мораль, релігія,

політична і правова ідеологія, народна творчість розвивалась під впливом

конкретної історичної дійсності. Характер виробничих відносин визначає

загальний рівень суспільної свідомості, у тому числі творчої діяльності

народу.

 

Народна творчість включає в себе різні види художньої діяльності народу

– поетичну творчість, театральне, музичне, танцювальне, декоративне,

образотворче мистецтво, народне будівництво тощо. Народна творчість

існує як сукупність численних видів, жанрів, родів. Усі її види об’єднує

основне – пізнання та відображення трудової діяльності людства, його

історії, побуту тощо, хоча кожен із них має певні особливості

функціонального призначення, матеріалу, засобів вираження.

 

Народна творчість виникла у нелегкому, тривалому процесі колективної

трудової діяльності. Пізнання світу, засвоєння дійсності первісною

людиною поєднувалося із формуванням її художньо-образного мислення,

Праця відіграла величезну роль у походженні мистецтва. Вона дала людині

руку, здатну виготовляти знаряддя, а отже, створювати потрібні предмети,

надавати їм відповідної форми. Таким чином виникло рубило, яким

первісний художник вирізьбив на кам’яній скелі, стінах печери зображення

звіра і саме так виробилося його вміння користуватися рубилом та іншими

знаряддями. Рука ставала все вільнішою і слухнянішою, її вправність

шліфувалась і передавалась від покоління до покоління.

 

Мистецтво – поліфункціональне за своєю суттю - було не тільки

відображенням і пізнанням життя, а й своєрідною його моделлю. Однак при

різних соціальних функціях воно зберігало цілісність, внутрішню єдність.

 

В первісну епоху ще не було стійкого поділу праці, диференціації

суспільної свідомості. Єдність, не розчленованість практичної і духовної

діяльності закономірно характеризується художнім синкретизмом. Словесні,

музичні, хореографічні засоби ще не були самостійними, а перебували в

стані взаємозв’язку та взаємопроникнення. Їх виділення, відокремлення –

процес в історії художньої творчості порівняно пізній, він виходить за

межі первісного мистецтва.

 

У художньому процесі людства проходили два зустрічні процеси. Перший іде

від первісного синкретизму. Шлях розвитку мистецтва – це постійний

процес відокремлення, виділення його видів. Він відбувався безперервно,

на різних етапах історії людського суспільства.

 

Разом з тим є й дорожній процес – синтез мистецтв – органічний

взаємозв’язок різних видів мистецтв, що сприяє організації матеріального

і духовного середовища людина (архітектурні або

ландшафтом-монументальні ансамблі) або створення якісно нового

художнього явища в часі (театральні вистави, вокальні і

вокально-інструментальні твори, декоративне мистецтво). Як виділення

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ