UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДраматургія української діаспори (реферат)
Автор
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3399
Скачало856
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат з української літератури

 

Драматургія української діаспори.

 

Пустеля чужини – може й найбільша підстава для нашої надії на велике

майбутнє нашої літератури.

 

Юрій Косач.

 

Драма в літературі української діаспори, можливо, більше ніж будь-який

інший жанр, несе на собі відбиток її незвичайної долі...

 

Лариса Залеська-Онишкевич.

 

Драматургія діаспори сьогодні повертається до нас обличчям, вражаючи не

лише своїм побутуванням в різних, подекуди протилежних типах художнього

мислення та засобах поетики, а й, насамперед, унікальністю походження,

що визначається її існуванням поза материковою літературою,

експериментаторськими пошуками і, чи не найважливіше, своєю

незаангажованістю, а власне тим, що народжувалась і формувалась вона в

умовах демократичного суспільства, засвоюючи його норми і цінності. Це

зазвичай дало змогу письменникам емігрантам витворювати свої цінності в

іноетнічному оточенні, зберігаючи при цьому свою власну етнічну

ідентичність та культурну самобутність і, що головне, емоційну

прив’язаність до своєї історичної Батьківщини – України.

 

Зважаючи на це, розглядати українську драматургію ХХ століття без цього

величезного унікального пласту, що гідно репрезентує творчість

драматургів діаспори – неможливо, бо саме в цілісності їх

культурно-естетичних та мистецьких шукань, подекуди в відчайдушних

дискусіях та запереченні формувалася і розвивалася крона сучасної

драматургії.

 

Втративши Батьківщину і опинившись на чужині, яка на перших порах була

незрозумілою і справді чужою, разюче відмінною від усього баченого

раніше, митець був переповнений думками і враженнями від усього, що з

ним відбувалося і це просилося на папір. Та зовнішня ізоляція від нового

світу примушувала шукати шляхів вияву своїх думок про далеку батьківщину

і тоді театр став одним з джерел поширення цих думок.

 

На новому місці письменник постає перед складним (часом нерозв’язним)

вибором, який не виникає у минулому, як-от місце в новому суспільстві,

нове культурне і літературне середовище, функціональність мови тощо.

По-новому постають для нього не лише питання місця, а й часу. Це і його

взаємопов’язаність із попередніми поколіннями діаспори, еволюція власної

ідентичності в нових умовах, а з іншого боку – зростання часової

віддаленості від батьківщини.

 

Ідентифікаційний зсув внаслідок еміграції зумовлює безліч змін, але

насамперед – це роздвоєння між минулим і теперішнім, між почуттям втрати

і необхідності набуття, створення чогось нового, що часто асоціюється з

бінарною опозицією смерть-відродження. Чим яскравіше бачилося минуле,

тим воно було ближчим, недавнім, тим випукліше усвідомлювалося теперішнє

й неоднозначно вимальовувалося майбутнє.

 

Небезпечним для письменників емігрантів могло бути формування психології

повернення.

 

Ю. Шерех писав: “Еміграція завжди стає осередком реставраційних

тенденцій і прямувань. Але реставрувати ніколи нічого не можна”.

 

Звичайно, соціально-організаційна не влаштованість емігрантів

відігравала певну негативну роль, особливо це стосувалося особи

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ