Реферат на тему:
Гігієна одягу та взуття
Гігієна одягу
Важливою фізіологічною функцією одягу є забезпечення теплового комфорту
в різних клімато-географічних, побутових і професійних умовах.
З’явившись на різних стадіях зародження людського суспільства, одяг
пройшов значну еволюцію. Тепер у поняття «пакет одягу» входять такі
основні компоненти: білизна (перший шар), костюми і плаття (другий шар),
верхній одяг (третій шар).
За призначенням і характером використання розрізняють одяг побутовий (у
тому числі дитячий), професійний (спецодяг), спортивний, військовий,
лікарняний, обрядовий тощо.
До повсякденного одягу ставляться такі основні гігієнічні вимоги:
1. Забезпечити оптимальний підодяговий мікроклімат і сприяти тепловому
комфорту людини.
2. Не утруднювати дихання, кровообіг і рух людини, не зміщувати і не
стискати внутрішні органи, частини опорно-рухового апарату.
3. Бути достатньо міцним, легко чиститись від зовнішніх і внутрішніх
забруднень.
4. Не мати токсичних хімічних домішок, що виділяються в зовнішнє
середовище і негативно впливають на шкіру й організм людини.
5. Вага одягу повинна становити не більше 8-10 % маси тіла людини.
Важливим показником якості одягу і його гігієнічних властивостей є
підодяговий мікроклімат. При температурі навколишнього середовища 18-22
°С рекомендуються такі параметри підодягового мікроклімату: температура
повітря – 32,5-34,5 °С, відносна вологість – 55-60 %, концентрація
оксиду вуглецю (IV) – до 1,0-1,5 %.
Гігієнічні властивості одягу залежать від виду тканини, характеру її
пошиття, розкрою одягу. Для виготовлення тканин використовують
текстильні волокна різного походження (натуральні, синтетичні).
Натуральні волокна можуть бути органічними (рослинними, тваринними) і
неорганічними. До рослинних (целюлозних) органічних волокон належать
бавовна, льон, сизаль, джут, конопля тощо. До органічних волокон
тваринного походження (білкових) – вовна і шовк.
Останнім часом все більшого значення і поширення набуває друга група
текстильних волокон – хімічні. Вони, як і натуральні, можуть бути
органічними і неорганічними (останні застосовують тільки при пошитті
спеціальних видів одягу). Основну групу волокон хімічного походження
становлять органічні. Вони можуть бути штучними та синтетичними. До
штучних волокон належать: віскозні, ацетатні, казеїнові тощо.
Гігієнічні переваги або недоліки тих чи інших тканин насамперед залежать
від фізико-хімічних властивостей вихідних волокон, а саме: повітро-,
паропроникності, вологоємкості, гігроскопічності, теплопровідності,
теплоємкості тощо.
Повітропроникність характеризує здатність тканин пропускати через свої
пори повітря, від чого залежать вентиляція підодягового простору і
конвекційна віддача тепла з поверхні тіла, тепло- і вологозахисні
властивості тканини. Чим більший об’єм пор у тканині та їх кількість,
тим більша її повітропроникність. Чим швидше заповнюються пори тканини
вологою, тим менше вона стає повітропроникною. Повітропроникність
тканини характеризується кількістю повітря, що проходить при неповному
тиску за одиницю часу через одиницю поверхні. При визначенні
повітропроникності стандартним вважаються тиск 49 Па (5 мм вод. ст.) і
залежить він в основному від структури тканини, пористості, товщини і
ступеня зволоження. За ступенем повітропроникності розрізняють матеріли
вітрозахисні, з малою, середньою, високою та дуже високою
повітропроникністю.
Паропроникність характеризує здатність пропускати водяну пару через пори
тканин. Розрізняють абсолютну і відносну паропроникність. Абсолютна
паропроникність – це кількість водяної пари (мг), що може проходити
протягом однієї години через 2 см тканини при температурі 20 °С і
відносній вологості 60 %. Відносна паропроникність – це відсоткове
відношення кількості водяної пари, яка пройшла через тканину, до
кількості води, що випарувалась з відкритої посудини. Для різних тканин
цей показник коливається від 15 до 60%.
Випаровування вологи (поту) з поверхні тіла – один з головних шляхів
тепловіддачі. В умовах теплового комфорту з поверхні шкіри протягом
однієї години випаровується не більше 40-50 мл вологи, виділення поту
понад 150 мл/год, виникає тепловий дискомфорт. Тому добра
паропроникність тканини – це один із чинників забезпечення теплового
комфорту.
Однією з найбільш важливих в гігієнічному відношенні властивостей
тканини є її гігроскопічність, яка характеризує властивість волокон
тканини поглинати водяну пару з повітря і поверхні тіла й утримувати її
за певних умов. Гігроскопічність насамперед залежить від природи
волокон, на неї впливають також характер їх переплетення і товщина
тканини. Найбільшу гігроскопічність мають вовняні тканини, що дозволяє
їм зберегти високі теплозахисні властивості навіть при зволоженні.
Мінімальну гігроскопічність мають синтетичні тканини. Теплозахисні
властивості тканини визначаються її теплопровідністю, яка, у свою чергу,
залежить від таких чинників, як пористість тканини, її товщина, характер
переплетення волокон тощо.
Для виготовлення лікувальної трикотажної білизни раніше широко
застосовували хлоринове штапельне волокно. Хлоринова білизна має добрі
теплозахисні властивості й завдяки так званому трибоелектричному ефекту
(накопичення електростатичних зарядів на поверхні матеріалу внаслідок
його тертя об шкіру людини) сприятливо впливає на хворих на ревматизм,
радикуліт і деякі інші захворювання. Гігієнічною перевагою цієї білизни
є те, що вона, маючи малу гігроскопічність, добре повітро- та
паропроникна. Недолік – її нестійкість до прання при високій
температурі. Тому перевагу надають лікувальній білизні з
полівінілхлориду (ПВХ).
На сьогодні широко застосовують антимікробну (бактерицидну) білизну. Як
бактерицидні засоби в антимікробній білизні можна використовувати
препарати нітрофуранового ряду, гексахлорофен, іони міді, срібла тощо.
На виставці “Матеріали”, яка відбулася у Франції, було представлено
тканини нового покоління: сяючі, рельєфні, з поверхнею, що відбиває
світло, люмінесцентні, перламутрові, ті що мерехтять усіма барвами
веселки, лаковані. Техноволокна вже давно зацікавили модельєрів своїми
властивостями. Є тканина, “що пам’ятає надану їй форму”, сукня-хамелеон,
що змінює свій колір під впливом тепла, освітлення чи вологи.
Вражаючи уяву своїми можливостями, тканини майбутнього поступово
з’являються у нашому побуті. Створені на основі найлегших мікрофібрів,
тканини, що пропускають піт, але не пропускають дощ, вже знайшли
застосування у виробництві спортивного одягу, який облягає.
Зараз в лабораторіях світу працюють над створенням тканин на основі
волокон цирконію, що зігрівають, “ловлять” світло і призначені для
пошиття зимового одягу; охолоджувальними тканинами -для мешканців
спекотних пустель; антиультрафіолетових тканин -для пляжного одягу з
волокон, що насичені оксидами металів; антибактеріальних тканин – для
медичних потреб; специфічних тканин -для нижньої білизни; антипилових –
для робочого одягу тощо.
Гігієна взуття
Основним функціональним призначенням численних різновидів побутового і
спеціального взуття є захист ніг від механічних пошкоджень, охолодження
або перегрівання, забруднення, укусів комах, впливу несприятливих
фізичних, хімічних, біологічних чинників. За призначенням розрізняють
взуття побутове, спортивне, спеціальне робоче, дитяче, військове,
лікувальне (ортопедичне) тощо. У поєднанні з одягом взуття є важливою
частиною туалету, воно має велике естетичне значення, відображаючи
культуру, виховання, формує зовнішній вигляд людини.
Взуття повинно відповідати таким вимогам:
1. Мати малу теплопровідність, забезпечувати оптимальний мікроклімат
взуттєвого простору, його вентиляцію.
2. Бути зручним у користуванні, не порушувати кровопостачання, ріст і
формування кістково-м’язових елементів ступні, не утруднювати рухів під
час ходьби, занять фізичною культурою і трудових процесів.
3. Забезпечувати захист ступні від несприятливих фізичних, хімічних і
біологічних впливів.
4. Не виділяти у взуттєвий простір хімічні речовини в концентраціях,
які здатні в реальних умовах експлуатації несприятливо впливати
(шкірно-подразнююча, резорбтивна, алергічна дія) на шкіру ступні та
організм у цілому.
5. Відповідати віковим та іншим фізіологічним властивостям організму.
6. Легко чиститись і висушуватись, тривалий час зберігати початкову
конфігурацію та гігієнічні властивості.
Тісне взуття погіршує кровообіг, негативно впливає на мікроклімат
взуттєвого простору, сприяючи охолодженню чи перегріванню ступні й
ускладнюючи її рух. Носіння такого взуття сприяє вростанню нігтів, може
призвести до деформації ступні. Різні порушення і патологічні зміни може
викликати взуття, розмір якого значно більший, ніж розмір ступні.
Слід знати, що до кінця дня звичайно відбуваються фізіологічне
видовження і розширення ступні, тому доцільно нове взуття купувати на
1-1,5 см довше ступні, примірку робити у положенні стоячи.
Щоб визначити оптимальну висоту каблука, виходять з того, що найбільш
фізіологічним є розміщення ступні і гомілки, при якому вони утворюють
кут, рівний 120-125° (рис. 1). Для цього потрібно, щоб висота каблука
становила приблизно 1/14 довжини ступні, тобто 1-3 см: при такій висоті
каблука забезпечується оптимальний розподіл механічного навантаження на
кістки ступні, збільшується їх пружна сила, полегшується ходьба.
40 кг 40 кг 10 кг 70 кг
Рис. 1. Розподіл навантаження на стопу.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
