Реферат з педагогіки
Матір і батько у житті дитини.
Школа повинна розвиватись і крокувати в ногу з поступом життя, вона має
забезпечувати своїм вихованцям можливості розширення особистісних
перспектив відповідно до демократичних та плюралістичних тенденцій
розвитку суспільства. Проте її потенціал обмежується матеріальними,
організаційними, культурними, технологічними, ідеологічними та іншими
суспільними обставинами. Подолати цю обмеженість можна лише шляхом
налагодження взаємодії школи з іншими елементами соціалізації – сім’єю,
громадою, церквою, засобами масової інформації, виробничими структурами.
Співробітництво між учителями та батьками є просто необхідним, якщо ми
хочемо позбавити дітей конфліктних ситуацій із симптомами, що їх
супроводжують: фобіями, відразою до навчання, неуспішністю, почуттям
неповновартості тощо. Маючи перевагу первинного впливу, сімейне
виховання має свої особливості. Дитина розцінює його як норму, доки не
зіткнеться з іншим виховним середовищем, особливо з таким, де панують
зовсім інші закони.
“Роки й роки ідуть на те. – писав відомий педагог В.О. Сухомлинський,
щоб навчати і вчителів і батьків бути чутливими до переживання дітей.
Зрозуміти дитячі почуття – значить підійти до дитини по-людському,
принести їй спокій, розсіяти тривогу, навчити її бути доброю й чуйною.
Дитина, відчувши, що старші зрозуміли її душевний стан, стає м’якою,
чутливою до добра. Те, що я називаю виховуваністю, є відповіддю дитини
на наше вміння зрозуміти її стан. Якщо є старші, не розуміючи дитини,
байдужі до її душевних порухів, часом бур і ураганів, -дитина стає
жорстокою, оздоблюється, вона може навмисне робити зло”.
Позашкільна освіта потрібна для культурного поступу країни як найкращий
засіб до виховання гармонійно розвинутої особи – індивідуальності, а не
того одноманітного гурту, який не здатен ні захистити свою волю, ні
направити її на загальне добро.
Надзвичайно важливе значення для формування життєвих ставлень дитини
мають передусім взаємини між самими батьками, оскільки в них
віддзеркалюється загальний дух сімейних стосунків, спрямованість
життєдіяльності і сім’ї, її моральна сфера.
Сім’я і школа ставить перед собою основне головне завдання -виховання
всесторонньо, гармонійно розвинено, реалізувати себе в професійному,
громадянському і сімейному аспектах.
Потреба в здоровому способі життя, розвинений інтелект і широкий
всебічний розвиток, інтелігентність у спілкуванні, естетичне сприйняття
світу – ось кінцевий результат спільної виховної діяльності сім’ї і
школи. Принципи і підходи, які повинні працювати на кінцевий результат,
реалізуються в школі, але необхідно, щоб все життя учня, виховуючи і
розвиваюче, будувалося на єдиній основі і в стінах навчального закладу
та дому.
Протиріччя у виховних підходах сім’ї і школи відтворюються на
ефективності виховного процесу. Результат, на який розраховує школа і
якого звичайно, повинні прагнути і ми, батьки, щоб добитися тільки
нашими спільними зусиллями.
Сім’я і школа – це берег і море. На березі дитина робить свої перші
кроки, отримує перші уроки життя, а потім перед нею відкривається
непізнане море знань, і шлях в цьому морі прокладає школа. Це не
означає, що дитина повинна зовсім відірватися від берега – бо ж навіть
моряки дальнього плавання завжди повертаються на берег.
Сім’я дає дитині первинну підготовку до життя, яку школа все-таки не
може дати, тому що необхідний безпосередній дотик до світу близьких, які
оточують дитину, світом дуже рідним, дуже потрібним, світом, до якого
дитина з перших років привикає і з яким рахується. А вже потім
народжується невідоме почуття самостійності, яке школа повинна
підтримувати.
Соціально-економічні зміни, які відбуваються у житті нашої країни,
потребують термінового перегляду засвоєних поглядів, установок не лише в
області виховання підростаючого покоління, а й у взаємовідносинах усіх
ланок системи соціального розвитку особистості. Насамперед це стосується
взаємовідносин школи і сім’ї. Аналіз стану цих взаємин свідчить, що
традиційний підхід до виховання підростаючих поколінь, через систему
взаємовідносин спільних зусиль школи і сім’ї та педагогічного
керівництва сімейним вихованням є надзвичайно малоефективним.
Відомо, що сім’я — природне і найбільш стійке формування людського
суспільства, яка акумулює в собі всі найважливіші його ознаки. Сім’я
завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих
національних ідеалів.
Виховати дитину здоровою, працелюбною, справжнім громадянином – справа
нелегка. Батько і мати несуть відповідальність перед суспільством за
виховання дітей, за формування майбутнього громадянина. Процес виховання
дітей в сім’ї знаходиться в тісному зв’язку з процесом виховання та
навчання підростаючого покоління в школі. Керівна роль, при чому,
належить школі, яка повинна функціонувати виховні функції і сім’ї в
суспільстві.
В сім’ї дитина вперше засвоює норми моралі, навики спільної праці,
формуються життєві плани дітей, естетичні ідеали, виховується любов до
України.
Батьківщина починається з сім’ї і найважливіші риси та якості
громадянина зароджуються в сімейному вихованні, діти – продовження не
тільки нашого роду, а й нашого соціального ладу, наших завоювань і
благородних намірів. І від того, які духовні цінності візьме від нас
молодь, залежатиме майбутнє нашого народу і суспільства.
Яку б дорогу не вибирали наші діти, вони, безумовно, займуть належне
місце в житті, якщо у них буде виховане почуття громадянської
відповідальності, високі моральні якості і справжнє працелюбство.
Батьки – найкращі вихователі, а тому, насамперед, вони відповідають
перед власною совістю, народом, державою за виховання своїх дітей. Саме
в сім’ї складаються і поступово змінюються ті або інші життєві установки
особистості, котрі й визначають сутність її духовності, її моральне
обличчя.
Сьогодення вплинуло на зміст позашкільної роботи з дітьми і підлітками.
Ринкові відносини, конкуренція, вільний вибір галузі діяльності сприяють
посиленню потреби особистості у додатковій освіті, ранньому професійному
самовизначенні. І головне – посилюється увага й зацікавленість батьків
до позашкільної діяльності дітей, зростає попит на додаткові освітні
послуги.
Визнаючи усе віковічне значення школи, шкільної освіти для найкращого
розвитку дітей, не можна не бачити, що найкраща школа без позашкільної
освіти і її допомоги не дасть великих корисних наслідків.
Список використаної літератури
Баранов С.П., Болотна Л.Р., Сластенин В.А. Педагогика.-М.: Просвещение,
1987.-566с.
Бондар Л. Позакласна робота з учнями в педагогічній
спадщині
Сухомлинського // Початкова школа.-№11. – 1997.- С.40 – 47.
Боришевський М.Й. Сімейне виховання як гарант морального становлення
особистості // Початкова школа.-№4. – 1995.- С.4 — 9.
Ващенко Г. Виховний ідеал.- Полтава, 1992. – 234 с.
Ващенко Г.В Виховний ідеал: Підручник для вихователів, учителів та
українських родин. – Брюссель – Торонто – Нью-Йьорк – Лондон –
Мюнхен: Видавництво Центральної управи Спілки Української Молоді. –
1976.-376с.
Вербицький В.В. Шляхи залучення школярів до позашкільної юннатської
роботи // Початкова школа.-№1, 1995.- С.ЗО – 34.
Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. –
Львів, 1996.-238с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
