Реферат з права
Загальні поняття про адміністративну відповідальність, адміністративна
відповідальність неповнолітніх.
План
Загальні поняття про адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність неповнолітніх.
Заходи. Які застосовуються до неповнолітніх.
Групи адміністративних порушень.
Адміністративні порушення за які неповнолітні несуть відповідальність на
загальних засадах.
1.Під адміністративною відповідальністю слід розуміти накладення на
правопорушників загальнообов’язкових правил, які діють у державному
управлінні, адміністративних стягнень, що зумовлюють для цих осіб
обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру.
Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної
відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим
адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і
наділена всіма його ознаками.
Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її
підставою є адміністративне правопорушення (проступок). Притягнення до
адміністративної відповідальності — обов’язок державних органів, які є
суб’єктами виконавчої влади, їх перелік наводиться в розд. III КпАП
України. Суб’єктами адміністративної юрисдикції є також місцеві
(загальні) суди (судді).
До винних у вчиненні правопорушення застосовуються адміністративні
стягнення, передбачені ст. 24 КпАП України. Порядок притягнення до
адміністративної відповідальності спрощений, що створює умови для його
оперативного і економічного використання. Слід звернути увагу на те, що
між правопорушником і органом (посадовою особою), який накладає
стягнення, відсутні службові відносини, що характерно для дисциплінарної
відповідальності. Адміністративна відповідальність урегульована нормами
адміністративного права, в яких наводиться повний перелік
адміністративних проступків, адміністративних стягнень і органів,
уповноважених застосовувати їх. До цього виду юридичної відповідальності
притягаються порушники загальнообов’язкових правил (норм), встановлених
повноважними суб’єктами. Суб’єктами правопорушень можуть бути фізичні
особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення —
державні службовці (Закон України «Про боротьбу з корупцією»).
2.Серед суб’єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані
спеціальні суб’єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення
окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну
відповідальність на загальних підставах. До них належать неповнолітні,
іноземні громадяни, військовослужбовці та працівники міліції, посадові
особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.
Згідно з ст. 13 КпАП України до осіб віком 16-18 років, які вчинили
адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу.
Спочатку наведемо визначення поняття «неповнолітні». Неповнолітні — це
особи, які не досягли 18 років, тобто віку, з досягненням якого закон
пов’язує настання повної дієздатності. Неповнолітні, які не досягли
встановленого в законі віку (14 років згідно з Кримінальним кодексом
України та 16 років згідно з КпАП України), є малолітніми і юридичній
відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки
визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
До того ж адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати
тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення
протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до
адміністративної відповідальності.
3.До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні
проступки, можуть бути застосовані заходи, передбачені ст. 241 КпАП, а
саме:
• зобов’язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим;
• застереження;
• догана або сувора догана;
• передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх
замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх
згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Заходи впливу мають виховний характер І можуть бути застосовані до
неповнолітніх, які скоїли адміністративний проступок, у віці 16-18
років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що
виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого
адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему,
що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від
менш суворих до суворіших.
Найменш суворим заходом є зобов’язання публічно або в іншій формі
вибачитись перед потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції
застосовує тоді, коли він дійшов висновку, що неповнолітній визнав
неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєного діяння і
покаявся в ньому. Публічність вибачення при цьому полягає у здійсненні
його не тет-а-тет (тобто неповнолітній і потерпілий), а у присутності
інших осіб.
Питання про форму публічного вибачення вирішує орган адміністративної
юрисдикції з урахуванням усіх обставин справи і побажань потерпілого.
Попередження — суворіший захід виховного впливу, що полягає в усному
оголошенні органом адміністративної юрисдикції офіційного від імені
держави осудження неповнолітнього правопорушника і його поведінки, яка
виявилась у скоєнні адміністративного проступку, що не становить значної
суспільної небезпеки.
Догана або сувора догана є заходами морально-психологічного впливу, які
застосовуються до неповнолітніх правопорушників у разі систематичного
невиконання ними встановлених правил поведінки і скоєння правопорушень,
що свідчать про формування анти-суспільної установки. Догана або сувора
догана є жорстокішими заходами стягнення, ніж попередження
неповнолітнього. Вони супроводжуються офіційним від імені держави
суворим засудженням неповнолітнього правопорушника і скоєного ним
діяння.
Передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх
замінюють, складається з накладення на вказаних осіб органом
адміністративної юрисдикції зобов’язання з посилення виховного впливу на
неповнолітнього правопорушника: здійснення культурно-виховних заходів;
роз’яснювальної роботи; систематичного контролю поведінки
неповнолітнього та ін. Під особами, що замінюють батьків, розуміються
усиновителі, опікуни і піклувальники.
Передавати неповнолітнього правопорушника під нагляд батькам або особам,
що їх замінюють, доцільно лише в разі їх згоди і здатності забезпечувати
нагляд і відповідний виховний вплив на неповнолітнього. Бажання і згода
останнього при цьому не враховуються.
Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд педагогічному або
трудовому колективу означає накладення органом
адміністративної юрисдикції на відповідний колектив з його (колективу)
згоди зобов’язання здійснювати на неповнолітнього виховний вплив і
контролювати його поведінку. По суті, це довіра педагогічному або
трудовому колективу неповнолітнього, якого вони знають за спільною
роботою або навчанням і за поведінку якого беруть на себе зобов’язання.
Таким колективом може бути, наприклад, педагогічний колектив школи, де
навчається неповнолітній, або трудовий колектив підприємства, де він
працює. При цьому орган адміністративної юрисдикції, який розглядає
справу про правопорушення неповнолітнього, повинен бути впевнений у
можливостях позитивного впливу такого колективу на неповнолітнього
правопорушника, що передається під нагляд колективу.
Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд окремим громадянам
складається з покладення на них обов’язків з виховання піднаглядного і
контролю за його поведінкою. Цей захід накладається тільки за згодою
громадян, яким передається неповнолітній і які добре зарекомендували
себе на педагогічній роботі або в іншій сфері суспільне корисної
діяльності.
Недопустиме передання неповнолітнього правопорушника батьку або матері,
що позбавлені батьківських прав, а також батькам або іншим особам, що за
рівнем культури і характером своєї поведінки не здатні позитивно
впливати на нього.
4.Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до
адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент
скоєння правопорушення виповнилось 16 років. Справи про такі
правопорушення уповноважені розглядати комісії в справах неповнолітніх
при виконавчих комітетах місцевих Рад. Ці органи керуються в своїй
діяльності Положенням про комісії в справах неповнолітніх від 26 серпня
1976 р. з наступними змінами і доповненнями.
Коло справ про адміністративні правопорушення, які розглядаються
комісіями, можна поділити на певні групи: 1) справи про суспільне
небезпечні дії, вчинені особами до досягнення 16-річного віку: 2)
правопорушення, скоєні особами віком від 16 до 18 років (крім справ про
злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції,
народного дружинника, військовослужбовця); 3) скоєння дрібного
розкрадання державного або громадського майна,
дрібного хуліганства, порушення правил дорожнього руху, правил
придбання, зберігання і користування вогнепальною зброєю і боєприпасами.
Остання група справ розглядається комісіями лише тоді, коли вони
передаються їм органами внутрішніх справ або судами, яким згідно з
законом підвідомчі перелічені види правопорушень. Якщо такі
правопорушення вчиняють неповнолітні віком до 16 років, відповідальність
за них несуть батьки або особи, які їх замінюють.
Окремою групою можна виділити справи про інші антигромадські вчинки
неповнолітніх, які не вважаються адміністративними правопорушеннями,
однак свідчать про певні відхилення від нормального розвитку підлітка,
наприклад, неналежна поведінка в школі, на вулиці, в інших громадських
місцях, що часто межує з хуліганськими проявами; бродяжництво, жорстоке
ставлення до ровесників, грубе поводження з учителями та однокласниками,
жебрацтво, втеча з дому. Сюди можна віднести і аморальні вчинки: ранні
статеві зв’язки, захоплення азартними іграми, що свідчить про погляди і
звички, які з часом можуть призвести до злочину.
Комісії розглядають також матеріали про неповнолітніх, які ухиляються
від навчання або роботи. Вони з’ясовують причини такої поведінки,
працевлаштовують неповнолітніх або скеровують на навчання.
Як свідчить практика, найчастіше комісії розглядають справи про дрібне
розкрадання державного або громадського майна, яке виражається у побитті
скла в автомашинах або приміщеннях, псуванні телефонів-автоматів, крісел
в поїздах • та ін.; дрібне хуліганство і дрібну спекуляцію; розлиття
спиртних напоїв у громадських місцях або появу в них в нетверезому
стані; азартні ігри (гра в рулетку і карти).
У разі передання неповнолітнього під нагляд батькам, особам, що їх
замінюють, педагогічному або трудовому колективу орган адміністративної
юрисдикції не встановлює термінів нагляду. Однак на практиці нагляд
вказаними особами здійснюється, як правило, щонайменше рік.
У разі вчинення особами віком 16-18 років окремих адміністративних
правопорушень вони підлягають адміністративній відповідальності на
загальних підставах. Згідно з Кодексом про кримінальні порушення України
до таких правопорушень належать:
• незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення,
пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин без мети збуту в
невеликих розмірах (ст. 44);
• дрібне розкрадання державного або колективного майна (ст.
51);
• порушення правил дорожнього руху (ст. 121—127, ч. 1 і 2 ст.
130);
• дрібне хуліганство (ст. 173);
• стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в
населених пунктах і не відведених для цього місцях або з порушенням
встановленого порядку (ст. 174);
• злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника
міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і
державного кордону, військовослужбовця (ст. 185);
• порушення правил дозвільної системи щодо вогнепальної, холодної чи
пневматичної зброї та бойових припасів (ст. 190-195).
Зауважимо також, що скоєння адміністративного проступку неповнолітнім є
обставиною, що пом’якшує відповідальність (ст. 40 КпАП України).
Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки,
достатнього життєвого досвіду, навичок правочинної поведінки, не завжди
усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб,
особливо старших за віком, що часто стають організаторами або
підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко
піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них
жорстких заходів адміністративного стягнення.
Список рекомендованої літератури
1. Кодекс Украины об административных правонарушениях (науч.-практ.
комментарий). — Харьков, 2003.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. — X., 2003.
3. Адміністративне право України / За ред. Ю. П. Битяка. — X., 2003.
4. Бандурка A.M., Тищенко Н.М. Административный процесе. — К., 2002.
5. Гончаров С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством
України. — К., 1995.
6. Данилькевич Н.И. Административное право Украины. — Днепропетровск,
2001.
7. Коваль Л.В. Адміністративне право України. — К., 1998.
8. Колпаков В.К. Адміністративне право України. — К., 2003.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
