Лекція
Світова валютна система та міжнародні розрахунки
Організація зовнішнього валютного ринку.
Міжнародні валютні курси і фактори, що їх визначають
Міжнародні системи валютних курсів
Організація зовнішнього валютного ринку.
Основною відмінністю внутрішніх економічних угод (операцій) від
міжнародних є використання різних національних валют в міжнародних
розрахунках. Термін “валюта” (італ. valuta), має пряме значення –
вартість. Вживається для:
характеристики національних грошових одиниць (наприклад, гривні);
міжнародних розрахункових засобів (паперові гроші, векселі, чеки тощо).
В результаті формується специфічна сфера міжнародно-економічної
взаємодії – міжнародні валютно – фінансові відносини.
Міжнародні валютно – фінансові відносини – це комплекс відносин, які
виникають у процесі функціонування грошей в міжнародному платіжному
обігу, який в свою чергу, спричиняється обміном товарами та послугами а
також іншими видами економічних зв’язків між країнами (рух капіталів,
міжнародна передача технологій, міжнародний туризм, надання позики іншим
країнам, приватні перекази).
Проблема обміну валют вирішується на валютних ринках. Валютні ринки – це
фінансові ринки, де здійснюється міжнародна торгівля та обмін іноземних
валют. Відзначимо, що валютний ринок – це найбільший фінансовий ринок у
світі. Кожного дня там здійснюються угоди на десятки, і навіть сотні
мільйонів доларів. Валютний ринок – це нецентралізована установа, яка
діє через ряд установ, а брокери і дилери, які беруть участь у ринковому
процесі, зв’язуються один з одним за допомогою телексу, факсу, телефону.
Найбільші центри валютних ринків – Лондон, Нью-Йорк, Франкфурт-на-Майні,
Токіо.
Приклад валютної операції. Американський підприємець бажає придбати
значну кількість англійських виробів з вовни. Продавець у Лондоні
наполягає на оплаті в фунтах стерлінгів. Американець звертається до
свого банку в Атланті за фунтами. Дилер банку телефонує іншим дилерам,
щоб дізнатись, чи є в них для продажу фунти стерлінгів, називає ціну,
яка ґрунтується на певному обмінному курсі двох валют. Дилер банку в
Атланті купує фунти стерлінгів і продає їх клієнту за долари по
собівартості з надбавкою. Продавець фунтів (швидше за все крупний
американський банк) організує їх доставку на зарубіжний рахунок банку
Атланти, відправивши платіжне доручення англійському банку, в якому у
цього продавця є фунти. Відповідно до доручення англійський банк має
списати з рахунку продавця певну суму в доларах США за рахунок внеску до
запитання продавця або банку Атланти, або будь-якому іншому банку.
Основні учасники угод на валютному ринку
основні – це крупні комерційні банки, які виконують функції дилерів у
ринковому процесі. У цій якості вони “підтримують позицію” двох чи
більше валют, тобто володіють внесками, виражених в цих валютах.
Ціна продажу валюти трохи вища, ніж ціна купівлі валюти. Різниця в ціні
– доход банку. Конкуренція між банками підтримує цю різницю на рівні 1%
для крупних міжнародних ділових угод.
Для здійснення міжнародних операцій комерційні банки крім відділень
можуть мати банки-кореспонденти в інших країнах. Банки-кореспонденти —
це банки різних країн, які відкривають рахунки один в одного.
Наприклад, банк А в США відкриває рахунок у фунтах стерлінгів у банку Б,
який знаходиться у Великобританії, точно так, як банк Б відкриває внесок
у США, здійснивши внесок у доларах США. Такий порядок, помножений на
значну кількість банків у різних країнах – основа для міжнародних
переказів грошових коштів.
комерційні банки, які виступають у ролі брокерів – у такому випадку вони
не «підтримують позицію» щодо певних валют, а тільки зводять разом
продавців та покупців. Так, наприклад, будь-яка англійська фірма може
звернутися до Лондонського банку з дорученням виступити в ролі брокера,
для організації обміну доларів на ієни.
небанківські дилери та брокери. Комерційні банки використовують
незалежних брокерів як посередників при укладанні значних оптових угод
між собою.
Наприклад, «Чейз Манхеттен Банк» виявив, що в результаті дилерської
діяльності в його розпорядженні виявилося забагато німецьких марок. У
цій ситуації «Чейз Манхеттен Банк», перш за все, звернеться до послуг
брокера, який вибере необхідного партнера для здійснення обміну.
При здійсненні обміну валют виникає проблема співвідношення між валютами
різних країн, тобто проблема валютного курсу. Обмінний валютний курс –
це «ціна» однієї валюти, виражена в одиницях іншої валюти.
Валютні курси встановлюються між усіма основними валютами світу. Ці
курси постійно змінюються. Дилери, які займаються валютними операціями
регулярно здійснюють коригування. Одержуючи комісійні за проведення
конвертації, вони зацікавлені в тому, щоб у них не накопичувалась певна
валюта, яку складно продати. Тому валютні дилери прагнуть до
максимального збалансування попиту і пропозиції по кожній валюті за
допомогою відповідних змін валютних курсів.
Для господарський суб’єктів, що не потребують оперативної інформації про
зміни валютних курсів, джерелом такої інформації є розділи фінансової
хроніки багатьох газет.
Відмітимо, що теоретично всі валютні курси мають бути узгодженими між
собою. Наприклад. Якщо 1 фунт стерлінгів обмінюється на 2,33 дол. США
або 526 ієн, то 2,33 дол, можуть у необхідності наміру обмінюватися на
526 ієн. В іншому випадку знайдуться особи, які будуть заробляти гроші ,
рухаючись по колу, яке утворене цими трьома валютами.
Іноземна валюта може знадобитися господарському суб’єкту як негайно, так
і для здійснення угод на перспективу. У зв’язку з цим розрізняють 2 види
обмінних курсів:
1) спотовий курс (spot rate) – обмінний курс по касовим операціям (для
негайних угод) – Як правило, цей курс приводиться в процесі для
більшості валют. Він використовується для торгових угод, які будуть
укладені не пізніше 48 робочих годин після публікації.
2) форвардний курс (forvard rate) – обмінний курс по терміновим
операціям (для укладання угод через 30, 60, 90,180 днів). Термінова
угода-це контракт між банком та його клієнтом, за яким певна валюта буде
обміняна на потрібну валюту у визначений день, за курсом, визначеним на
сьогодні. Як правило, цей курс наводиться в пресі тільки для основних
валют.
Спотовий курс може відрізнятись від форвардного як в ту, так і в іншу
сторону. Різниця в обчисленні обмінних курсів по терміновим операціям
відображає різницю між ринковими нормами проценту в порівнюваних
країнах.
Засоби обміну валют:
1) перекази – основний засіб проведення міжнародних обмінних операцій.
2) переказні векселі – це письмове розпорядження, яке вимагає від
імпортера чи банка, який представляє імпортер заплатити певну кількість
грошей в обумовленій валюті експортеру.
Переказний вексель може бути оплачений негайно або в обумовлений термін
– через 30, 60 або 90 днів по тому. Якщо експортер виписує вексель, який
буде оплачено через 90 днів, а готівка йому знадобилася на сьогодні, він
може звернутися в комерційний банк. У цьому випадку комерційний банк
купить вексель з урахуванням дисконтної ставки, яка відображає
переважаючу норму процента. Наприклад, якщо ринкова процентна ставка 12%
річних або 3% за 90 днів, то комерційний банк заплатить по 970 доларів
за кожну 1000 доларів номінальної вартості 90-денного векселя. По
закінченні терміну векселя, комерційний банк може вимагати його повної
оплати.
3) дорожні чеки Невелика доля фінансових операцій на міжнародних ринках
забезпечується дорожніми чеками.
Наприклад, зібравшись у Францію, можна придбати дорожні чеки,
деноміновані у гривнях або в доларах у комерційному банку. Власник
французького готелю який бере дорожні чеки, наприклад компанії “Томас
Кук” у вигляді плати за послуги, депонує їх у місцевому банку, одержуючи
замість них франеи, незалежно від того, в якій валюті визначена вартість
чеку. Французький банк потім одержить відповідну кількість франків від
“Томас Кук”.
Міжнародні валютні курси і фактори, що їх визначають
Влютний курс – це ціна одиниці валюти однієї країни, виражена в певній
кількості одиниць валюти іншої країни.
Встановлення курсів іноземних валют відповідно до діючих законодавчих
норм та практики називається котируванням .
Розрізнять котирування пряме та непряме. Пряме котирування – це
вираження одиниці іноземної валюти у національній. Непряме котирування –
це вираження одиниці національної валюти в іноземній.
Конвертованіст валюти – це її здатність обмінюватися на інші валюти.
Розрізняють:
Вільноконвертовані валюти – це валюти, які вільно обмінюються на грошові
знаки інших країн для всієї категорії власників у будь – якій формі у
всіх видах операцій без обмежень. Для міжнародних розрахунків
використовується повністю конвертована валюта.
Неконвертована валюта функціонує у державі, яка забороняє операції з її
обміну на інші валюти.
Частково конвертована валюта з’являється в тому випадку, коли
конвертованість розповсюджується на певні категорії власників даної
валюти і окремі види операцій. Часткова конвертованість може мати також
регіональний характер, тобто обмежуватись певним колом країн, зокрема,
межами певної валютної зони.
Валютний курс прийнято здебільшого подавати у двох формах:
1) ціна національної валюти відносно певної іноземної валюти;
2) індекс , що базується на основі кошика (комбінації) валют, які
використовуються в торгових операціях з головними партнерами.
Наприклад: Індекс валютного курсу фунта стерлінгів, , базується на
основі валют головних країн, з якими Британія має валютні відносини.
Кожна валюта входить в індекс як середньозважена величина відносно до
ваги певної країни в загальному обсязі торговельного обігу Британії із
зовнішнім світом.
Розрізняють 2 різновиди валютних курсів:
номінальний двосторонній валютний курс – визначається як відносна ціна
двох валют. Використовується у валютних контрактах і є найбільш простим
і базовим визначенням валютного курсу.
В ньому ґрунтується поняття ефективного валютного курсу. Він є індексом,
який у найбільш загальному вигляді обчислюють як середньозважену
величину набору двосторонніх обмінних курсів щодо вибраної валюти. При
розрахунку ефективного валютного курсу індивідуальні двосторонні валютні
курси індексуються відносно даного базового року, що дає змогу уникнути
проблеми агрегації даних.
Формула ефективного валютного курсу є такою:
EER = (RiWi,
де EER – ефективний валютний курс,
Ri- індекс двосторонніх валютних курсів з країною і
Wi – вага (0
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
