.

Ревізія грошових коштів та видатків бюджетних установ (дипломна робота)

Язык: украинский
Формат: дипломна
Тип документа: Word Doc
1558 25577
Скачать документ

ДИПЛОМНА РОБОТА

НА ТЕМУ:

“Ревізія грошових коштів та видатків бюджетних установ”

(На базі контрольно-ревізійного відділу в м.Чернівці)

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЙ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ВИДАТКІВ
БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ.

1.1. Суть та завдання ревізії грошових коштів та видатків бюджетних
установ.

1.2.Роль Державної контрольно-ревізійної служби в організації ревізій
грошових коштів та видатків бюджетних установ.

1.3.Контроль за плануванням видатків на утримання бюджетних установ.

1.4.Ревізія касових і банківських операцій,ревізія розрахунків.

1.5.Оформлення та реалізація результатів контролю та ревізій.

РОЗДІЛ 2.ОРГАНІЗАЦІЯ ТА АНАЛІЗ ПРОВЕДЕНИХ РЕВІЗІЙ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ
РАЦІОНАЛЬНОГО ТА ЕКОНОМНОГО ВИТРАЧАННЯ

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ТА
ПІДВИЩЕННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РЕВІЗІЙ ТА ПЕРЕВІРОК ПРИ ВИКОРИСТАННІ
БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

3.1 Проблеми організації контролю за видатками бюджетних установ

3.2 Світовий досвід фінансового контролю та можливість його застосування
в Україні

3.3 Шляхи підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи при
проведенні ревізій та перевірок в бюджетних установах

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

В умовах кризових явищ в економіці та дефіциту бюджетних
коштів актуальним є контроль за їх використанням в установах і
організаціях,які фінансуються з бюджету.Тому в комплексі проблем,які
стосуються удосконалення системи державного управління в Україні,важлива
роль відводиться організації контролю та підвищенню його дієвості та
результативності.

При побудові ринкової економіки змінюються підходи та
принципи щодо методів організації та здійснення державного фінансового
контролю.Організаційні зміни в проведенні державного фінансового
контролю пов”язані також із тим ,що він продовжує набувати статусу
фінансового контролю незалежної держави.

Ринкові перетворення в економіці України спонукають до
вивчення досвіду,організації і методології контролю економічно
розвинутих країн світу,але ні в якому разі не до копіювааня зарубіжної
практики.

Останнім часом важлими стали питання вдосконалення та
оперативності проведення ревізій грошових коштів та видатків бюджетних
установ.Боротьба з масовими фінансовими порушеннями потребуї чіткої та
правильної організації роботи працівників державної
контрольно-ревізійної служби.

Розвиток ринкових процесів в Україні вимагає запровадження
нових, прогресивних форм і методів управління, у тому числі
удосконалення структури і змісту фінансово-господарського контролю як на
макро-, так і на мікрорівні.

Виконання цього завдання передбачено Указом Президента
України ”Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної
роботи”,в якому підкреслено першочергове завдання – посилити контроль за
дотриманням фінансової дисципліни,цільовим та ефективним використанням
бюджетних коштів.

Ревізії грошових коштів та видатків бюджетних установ
сприяють зміцненню державної фінансової дисципліни ,раціональному
використанню бюджетних коштів,попередженню та виявленню зловживань та
маніпуляцій з грошовими коштами установ та організацій,поповненню
доходів бюджету.Ревізія витрат на утримання установ і організацій
бюджетної сфери визначає обгрунованість планового об”єму видатків,дає
можливість виявлення зайвих асигнувань та знаходженню резервів
мобілізації додоаткових грошових ресурсів для покращення діяльності.

Метою дипломної роботи є висвітлення та дослідження організації
і методики проведення ревізій операцій з грошовими
коштами,розрахункових операцій,а також ревізії видатків на утримання
установ бюджетної сфери.

Основним завданням дипломної роботи є викладення теоретичних
питань з організації проведення ревезій грошових коштів та видатків
бюджетних установ,представлення результатів аналізу показників
ревізійної роботи контрольно-ревізійним відділом в м.Чернівці та
розробити основні напрямки удосконалення контролю та ревізій.

При написанні дипломної роботи використовувались: нормативно-правові
документи, які регулюють діяльність державної контрольно-ревізійної
служби в Україні та фінансово-господарську діяльність установ та
організацій бюджетної сфери; навчальні посібники “Контроль і ревізія”
Дерій В.А., ”Ревізія і контроль в установах і організаціях бюджетної
сфери” Крисюк В.І., ”Ревизия и контроль” Крамаровський Л.М., ”Контроль і
ревізія “ Усач Б.Ф., ”Державний фінансовий контроль та аудит” Романів
М.В. та інші; статті журналів “Фінансовий контроль, ”Фінанси України”,
“Економіка України”, “Економіка. Фінанси. Право”.

Дипломна робота складається з трьох розділів.

В розділі 1 я буду намагатися розкрити суть ревізій грошових
коштів та видатків бюджетних установ,методику організації
контрольно-ревізійної роботи та послідовність проведення
ревізій.Особливу увагу приділю організації ревізійного процесу, єдиним
методичним підходам до контролю та ревізій касових та банківських
операцій,ревізії розрахункових операцій.

В розділі 2 розкрию методику проведення та здійснення аналіз
проведеної ревізійної роботи контрольно-ревізійним відділом в
м.Чернівці.

В розділі 3 висвітлю шляхи покращення контрольно-ревізійної
роботи та удосконалення державного фінансового контролю в Україні.

Існуючий дефіцит фінансових ресурсів на сучасному етапі
викликає гостру потребу у посиленні,вдосконаленні та збереженні
державного фінансового контролю за економним та ефективним використанням
бюджетних коштів незалежно від джерел їх утворення ,напрямів та
суб”єктів використання.

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЙ ГРОШОВИХ КОШТІВ ТА ВИДАТКІВ БЮДЖЕТНИХ
БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

.

1.1Суть та завдання ревізій грошових коштів та видатків
бюджетних

установ.

Ефективність ,раціональне та цільове використання бюджетних
коштів на утримання організацій, установ та закладів бюджетної сфери
багато в чому залежить від організації та якості проведення ревізій їх
фінансово-господарської діяльності.

Ревізія(від лат.revisio – перегляд) – основна форма контролю.

Ревізія – це різностороння перевірка діяльності установи для
встановлення законності, доцільності й ефективності дій.

Ревізія – це метод документального контролю за
фінансово-господарською діяльністю установи ,дотримання законодавства з
фінансових питань,достовірністю обліку і звітності ,спосіб
документального викриття нестач,розтрат,привласнень та крадіжок коштів і
матеріальних цінностей,попередження фінансових зловживань.

На відміну від інших форм контролю,ревізія має чіткий правовий
статус,який закріплює межі її поширення,строки проведення ,права і
обов”язки посадових осіб,порядок оформлення і розгляду
результатів.Ревізія є найбільш поширеною формою економічного контролю.

Основні причини необхідності контролю:

-низька свідомість окремих працівників стосовно ощадливості й
збереження суспільної власності;

– не завжди ефективний попередній та поточний контроль з боку
керівників, бухгалтерів установ;

-недоліки в доборі кадрів матеріально-відповідальних
осіб,неякісна інвентаризація,недосконалість системи матеріальної
відповідальності тощо.

Ревізії досліджують господарсько-фінансову діяльність установ
з метою виявлення негативних явищ, їх ліквідації та уникнення в
майбутньому. Ревізії активно впливають на виявлення причин
безгосподарності ,порушень законодавства та нормативних актів ,сприяють
відшкодуванню заподіяних державі збитків.

Основним завданням при ревізії грошових коштів ті видатків
бюджетних установ є перевірка:

– правильності планування видатків на утримання бюджетних
установ та організацій;

– дотримання фінансової дисципліни;

– законності витрачання коштів згідно із затвердженим
кошторисом видатків та доходів у відповідності з кодами економічної
класифікації видатків бюджету України ,затвердженої постановою КМУ від
28.02.2002 №228;

– дотримання касової дисципліни та законності операцій по
рахунках у банку;

– дотримання встановлених штатів, ставок і фонду заробітної
плати;

– правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності
фінансової звітності .

-перевірка забезпечення керівництвом бюджетної установи
організації виконання чинних законодавчих та інших нормативних актів
щодо фінансів і фінансової звітності,зокрема указів Президента
України,Постанов Верховної Ради,Кабінету Міністрів України,які
стосуються підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів,оплати
праці працівників,посилення фінансово- бюджетної дисципліни.

Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в
Україні” заклав правову основу для впровадження ефективного фінансового
контролю в державі.

Контрольно-ревізійна служба в Україні має забезпечити суворий
контроль за використанням бюджетних коштів та збереженням державного
майна всіма підприємсвами та установами ,незалежно від форм власності та
відрмчої належності й підпорядковоності.

1.2.Роль Державної контрольно-ревізійної служби в організації
ревізій грошових коштів та видатків бюджетних установ.

Основний тягар організаційної роботи по здійсненню державного
контролю в Україні припадає на органи Державної контрольно-ревізійної
служби.

Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного
контрольно-ревізійного управління України,управлінь у республіці
Крим,областях ,містах Києві та Севастополі,контрольно-ревізійних
підрозділів в районах ,містах і районах у містах.У своїй діяльності
керується Конституцією України, законом України ”Про Державно-контрольно
ревізійну службу в Україні”, іншими законодавчими актами, указами
Президента України та Кабінету міністрів, наказами Міністерства фінансів
України та іншими нормативно-правовими документами.

Ревізії проводяться на основі піврічних планів:

-Головного контрольно-ревізійного управління,затверджених його
колегією,з урахуванням пропозицій Міністерства фінансів України і
Кабінету Міністрів України;

-контрольно-ревізійних управлінь в Автономній республіці Крим,
областях, м.Києві та Севастополі. затверджених Головним
контрольно-ревізійним управлінням України;

-контрольно-ревізійних відділів у районах, містах і районах у
містах, затверджених контрольно-ревізійними по Автономній республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Об’єкти для ревізій включаються в плани контрольно-ревізійної
роботи з урахуванням встановленої періодичності ревізій бюджетних
установ, за поданням правоохоронних органів, зверненнями органів
державної влади і власною ініціативою в межах чинного законодавства.

Державна контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність
з місцевими органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною
податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури,
внутрішніх справ ,служби безпеки.

Чітка організація і ретельна підготовка до проведення ревізії
грошових коштів та видатків бюджетних установ забезпечує їх високу
якість і своєчасність, для чого необхідно використовувати наукову
методику ревізійного процесу.

Згідно з методикою ревізійний процес поділяється на відповідні
етапи:

– організація і підготовка до проведення ревізії;

– проведення ревізії за допомогою відповідних методів і
контрольно-ревізійних прийомів та процедур;

– оформлення результатів ревізії;

– прийняття рішень за результатами ревізій;

– організація контролю виконання рішень за результатами
ревізій.

Для здіснення ревізій призначається склад ревізійної групи,
складається програмах, в якій визначають мету, об’єкт і головні питання
ревізій, вивчаються необхідні законодавчі та нормативні документи. За 10
днів до початку ревізії інформується керівник об’єкта ревізії. Строки
ревізії, як правило, не повинні перевищувати 30 робочих днів. Ревізії
бюджетних установ здійснюються не частіше одного разу на рік.

Керівник ревізійної групи з відома керівництва знайомиться з
умовами роботи та особливостями конкретного об’єкта контролю, станом
справ по збереженню готівки, з організацією матеріальної
відповідальності, дотриманням правил документального оформлення
фінансово-господарських операцій, пов’язаних із надходженням та вибуттям
грошових коштів, станом оперативного контролю за їх рухом, за
дотриманням встановлених лімітів кошторису видатків та здійснює інші
дії щодо організації і створення умов для нормального проведення
ревізії.

Члени ревізійної групи знайомляться з структурними підрозділами
об2єкта контролю, вивчають матеріали попередньої ревізії та приступають
до раптової інвентаризації каси.

На початковій стадії ревізії перевіряється виконання
рохроблених заходів за матеріалами попередньої ревізії,ознайомлюються зі
змістом наказів,розпоряджень,що стосуються питань ревізії.Крім
того,ознайомлюються з матеріалами та актами перевірок,проведених в
ревізійному періоді працівниками інших контролюючих служб.

За змістом ревізії поділяються на фактичні та документальні .

В ході фактичної ревізії перевіряється вся сукупність сторін
фінансової діяльності об”єкту перевірки.Ревізори
організовують:інвентаризацію товарно-матеріальних цінносией;підраховуют
і переміряють товарно-матеріальні цінності,перевіряють наявність
грошових коштів,цінних паперів,документи тощо.

Документальні ревізії включають в себе лише перевірку різних
фінансових документів,а саме змісту операцій і процесів пов”язаних з
грошовими коштами та видатками установи на основі первинних
документів.Документальна перевірка проводиться суцільним або вибірковим
способом..При суцільному способі перевіряється зміст здійснених операцій
за весь ревізійний період,оформлених відповідними документами та
відображених у бухгалтерських регістрах і звітності .При відсутності
сигналів про зловживання,крадіжки,суцільним методом перевіряються касові
та банківські операції,розрахунки з підзвітними особами та інші напрямки
діяльності установи відповідно до програми перевірки.При вибірковій
перевірці окремих напрямів діяльності об”єкта вивчається частина
документів за ревізійний період (квартал,півріччя).

Найбільш раціональним і ефективним є систематизований спосіб
перевірки змісту фінансово-господарських операцій ,при якому перевірка
ведеться по однорідних операціях незалежно від часу їх здійснення ,що
дає можливість вивчити взаємозв”язок окремих операцій за різні періоди
часу і підвищує якість та глибину перевірки.

По змісту фінансово-господарських операцій,які відображені в
документах,встановлюється їх законність та
доцільність.Фінансово-господарська операція вважається законною,якщо її
зміст не суперечить діючому законодавству.Ретельно вивчаються незаконні
та недоцільні операції, виявляється,хто і за чиїм розпорядженням
здійснював такі операції,визначається розмір розмір нанесених збитків
або ступінь порушень діючої нормативно-правової бази.

При проведенні ревізій грошових коштів та видатків бюджетних
установ особливо ретельному вивченню підлягають:

– документи, пов’язані з виплатою готівки;

– рахунки, прийняті до оплати від різних постачальників,
підрядних організацій, з якими не підтримуються постійні зв’язки, а
саме: за господарський інвентар, канцелярські товари та інше;

-платіжні відомості,касові ордери,поштові перекази на виплату
депонованої заробітної плати,документи на виплату грошей позасписковому
складу за виконані роботи і послуги,а також наряди,по яких проведені
разові виплати за окремі роботи (асенізація,дезинфекція та інші);

– акти на списання предметів господарського вжитку,
спецодягу, дефіцитних інструментів, медичних препаратів та ліків;

– сторновані записи в облікових регістрах по розрахунках.

Важливим етапом ревізії фінансово-господарських операцій є
перевірка реальності їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку
за рахунок перекручень бухгалтерської коресподенції .Так,при проведенні
ревізій часто виявляються факти розкрадання грошових коштів в касі по
законно оформлених,але невірно відображених в регістрах бухгалтерського
обліку, документах

Повнота обсягу фінансово-господарських операцій синтетичним
обліком перевіряється шляхом співставлення даних меморіальних ордерів,
де ведеться аналітичний облік, з обігами Головної книги.

Реальність залишків по касі,на рахунках в банку
,дебіторсько-кредиторської заборгованості перевіряється шляхом
порівняння залишків по даних обліку і фактичної наявності.відображеної в
актах інвентаризації,актах звірки взаєморозрахунків.

Під час проведення ревізії бюджетних установ обов’язково
проводяться зустрічні перевірки .Зустрічні перевірки – один з методів
документального підтвердження в установі, що мали договірні
взаємовідносини з об’єктом контролю, на прохання контрольного чи
правоохоронного органу виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що
здійснювались між ними, для з’ясування їх реальності (повноти
відображення в обліку об’єкта контролю).

Виявлені при ревізії фінансово-господарської діяльності
бюджетних установ факти зловживань,незаконного використання коштів та
інших порушень нормативно-правової бази повинні бути підтверджені
відповідними документами:довідками, документами, проміжними
актами,поясненнями винних осіб.Матеріали ревізії групуються і
систематизуються по відповідних розділах і викладаються в акті ревізії
відповідно до затвердженої програми.

Використання всієї сукупності видів,форм і методів контролю
має надзвичайно важливе значення для ефективного функціонування системи
фінансового контролю.Що є важливим з погляду запобігання втрати
контролю в бюджетній сфері.

1.3.Контроль за плануванням видатків на утримання бюджетних

установ.

Основним плановим документом,який надає повноваження
бюджетній установі щодо отримання доходіві здійснення видатків,визначає
обсяг і спрямування коштів на виконання бюджетною установою своїх
функцій та досягнення цілей ,визначених на рік відповідно до бюджетних
призначень,єдиний кошторис доходів та видатків.

Витрати на утримання бюджетних установ і організацій по
єдиному кошторису доходів та видатків визначаються у відповідності з
лімітом коштів, виділених органом управління (головним розпорядником
бюджетних коштів) ,якому вони підпорядковані.

При визначенні витрат використовують матеріальні та грошові
норми у відповідності з постановою “Про затвердження порядку складання,
розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів
бюджетних установ”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України
від 28.02.2002.№228.

При перевірці правильності планування видатків на утримання
бюджетних установ перевіряють достовірність показників річних звітів про
виконання планів по сітці ,штатах і контингентах, використовуючи
пояснюючі записки до звіту, матеріали камеральних перевірок цих звітів,
а також даних бухгалтерського, оперативного та статистичного обліку.

Необхідно проводити аналіз виробничих показників бюджетних
установ, оскільки вони покладені в основу розрахунків у відповідних
кодах видатків кошторису доходів та видатків; обґрунтованості планування
витрат на утримання бюджетних установ в розрізі кожного коду видатків
кошторису. При цьому необхідно впевнитись в обґрунтованості
розрахункових показників, на основі яких визначено видатки по
відповідних кодах ,необхідність та доцільність включених до кошторису
видатків, а також дотримання чинного законодавства, встановлених норм
витрат і фактичну забезпеченість бюджетної установи обладнанням
інвентарем і матеріалами. При плануванні господарських видатків і
видатків на капітальний ремонт враховують технічний стан
використовуваних приміщень, їх територіальне розміщення і інші
особливості установи.

1.4.Ревізія касових і банківських операцій та розрахунків.

Ревізія касових операцій є однією з найбільш відповідальних
ділянок ревізії.Проведення ревізії касових операцій пов”язане з раптовою
контрольною інвентаризацією готівки в касі,цінних паперів і бланків
суворої звітності,а також суцільною перевіркою законності здійснення
операцій.

Ревізію касових операцій проводять по слідуючих питаннях:

– забезпеченість збереження грошових коштів та інших цінностей
в касі;

– законність здійснення касових операцій;

– дотримання касової дисципліни;

– достовірність відображення в обліку та звітності операцій з
готівкою та іншими цінними паперами;

– правильність оформлення касових операцій первинними
документами;

– своєчасність і повнота оприбуткування готівки, грошових
документів та бланків суворої звітності в касі;

– дотримання встановлених лімітів каси;

– цільове використання готівки, одержаної в установі банку.

Ревізія розпочинається з раптової інвентаризації наявної
готівки,цінних паперів та бланків суворої звітності,які зберігаються в
касі .

До перерахунку готівки в касі касир в присутності ревізора
складає касовий звіт по операціях на момент інвентаризації.Складений
касиром звіт після перевірки передається в бухгалтерію,яка відображає
його дані на рахунках бухгалтерського обліку та виводить залишок готівки
в касі по обліку на момент інвентаризації.

Готівка перераховується полистно по купюрах.Запечатані пачки
купюр необхідно розпечатати і також перераховувати прямим переліком
.Закінчивши перерахунок готівки в касі ,ревізором фіксується наявність в
касі бланків суворої звітності.

Фактичну наявність готівки ,цінних паперів, бланків суворої
звітності співставляють з залишками за даними бухгалтерського
обліку.Якщо виявлено недостачу чи надлишок готівки,цінних паперів або
бланків суворої звітності,то касир повинен негайно дати письмове
пояснення по факту виявлених розходжень.

Сума нестачі відноситься за рахунок касира, а сума лишків
оприбутковується та вноситься в доход державного бюджету на протязі
трьох днів після їх виявлення.

Ревізуючи касу встановлюється:

– чи укладено з касиром зобов’язання про матеріальну
відповідальність;

– забезпечення збереження готівки в касі (сигналізація, решітки,
сейфи);

– ізольованість приміщення каси від доступу сторонніх осіб;

-забезпечення збереження готівки,бланків суворої
звітності,цінних паперів у вогнетривких сейфах і опечатування їх в кінці
кожного робочого дня;

– чи здається приміщення каси під охорону і як забезпечується
охорона при доставці готівки з банку в касу і здачі в банк;

– дотримання встановленого порядку ведення касової книги;

– чи проводиться щомісячний контроль залишків готівки в касі;

-дотримання касиром встановленої дати здачі звітів в
бухгалтерії та з”ясовується де зберігається ключі-дублікати
вогнетривких сейфів і дверних замків касового приміщення.

Основою нормативно-правової бази, яка регулює касову дисципліну
при ревізії касових операцій є вимоги “Положення про порядок ведення
касових операцій у національній валюті в Україні”, затверджене
постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72.

При ревізії касових операцій слід враховувати можливість
розкрадання грошових коштів такими шляхами:

– привласнення готівки з каси з наступним оформлення розписок;

– неоприбуткуванням і привласненням готівки, отриманої в банку
,від різних осіб та організацій;

– надмірне списання грошей з каси за рахунок повторного
використання одних і тих же документів;

– невірного підрахунку підсумків в касових документах і касових
звітах;

– списання сум без підстави за підкладеними документами;

– підробки законно оформлених документів із збільшення сум
списання ;

– привласнення сум, законно нарахованих різним особам і
організаціям, в т.ч. депонентських сум.

Під час перевірки з”ясовується наявність на підприємстві касової
книги ,а також відполвідність її оформлення вимогам наказу Міністерсва
статистики України від 15.02.96 №91”Про затвердження типових форм
первинного обліку касових операцій”.Крім того,перевіряється правильність
ведення касової книги,оформлення в ній касових операцій із прийняття та
видачі готівкових коштів,відповідність зазначених у ній сум про
прийняту до каси або видану з каси готівку даним прибуткових і
видаткових ордерів,якість та своєчасність записів касира згідно із
зазначеними в касовій книзі касовими документами,наявність підпису
бухгалтера,який перевірив записи в касовій книзі за кількістю отриманих
ним касових ордерів,правильність підрахунку в касовій книзі фактичних
залишків готівки в касі на кінець дня тощо.

Перевіряється також правильність заповнення всіх реквізитів
прибуткових та видаткових касових ордерів та
платіжних(розрахунково-платіжних) відомостей (проставлення потрібних
дат,номерів,сум,підстав для їх виписки,наявність підписів службових осіб
і одержувачів коштів,печаток,штампів,розписів про отримання
готівки,правильність оформлення депонованих сум тощо).За окремими
платіжними(розрахунково-платіжними) відомостями можуть вибірково
перераховуватися суми виплаченої готівки.

Особлива увага під час перевірки приділяється встановленню
повноти та своєчасності оприбуткування касами установ готівкових
надходжень. Практика ревізій має чимало прикладів того, що не всі
отримані у банку гроші оприбутковуються касою або оприбутковуються
несвоєчасно.

Під час перевірки аналізується загальний стан касових оборотів
надходжень готівки з кас банку до кас установ на підставі банківських
виписок за поточними рахунками установи.Звіряються банківські виписки та
відповідні записи в касовій книзі з даними прибуткових касових ордерів
та порівнюються дані корінців грошових чеків з виписками банку
,перевіряється своєчасність та в повній сумі оприбуткування готівки в
касі установи.

Також проводиться перевірка дотримання установою ліміту каси
встановленого установою банку і уточнюються за наявними копіями
заявок-розрахунків та наказами(розпорядженнями) суми самостійно
доведеного установою ліміту каси своїм відокремленим підрозділам,
дотримання строків та порядку здавання готівкової виручки, а також
своєчасність повернення в банк не витрачених у визначений строк коштів,
виданих на оплату праці та інші виплати.

Так, для визначення понадлімітних залишків готівки в касі
порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з
установленим для установи лімітом каси за кожний день незалежно від
того, чи здійснювались в цей день касові обороти (надходження і витрати
готівки).Якщо в періоді ,що перевіряється ,виявлено перевищення ліміту
каси ,то визначаються протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні
суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а
також загальна сума понадлімітних залишків.

Перевірка дотримання ліміту готівки каси – обов”язкове питання
ревізії.Воно регламентується Указом Президента України від 12.06.95р. №
436 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки”.Згідно з Указом передбачено штрафи:

-за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах –
штраф у двократному розмірі суми виявленої понадлишкової готівки;

-за неоприбуткування готівки – штраф у 5-кратному розмірі суми
неоприбуткування;

-за перевищення норм витрачання готівки на поточні потреби
накладається штраф на суму перевищеня норми.

Видача готівки з кас установ проводиться за видатковими
касовими ордерами або належно оформленими платіжними
відомостями.Документи на видачу готівки мають розписувати керівник та
головний бухгалтер або особи,які на це уповноважені.До видаткових
ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки,розрахунки тощо.

Особлива увага приділяється цільовому використанню
готівки.цільове призначення коштів зазначається при заповненні грошового
чека встановленої форми і не повинно суперечити чинному законодавству
України.

Суми і напрями використання готівки,одержаної в касі банку
порівнюються з аналогічними показниками їх фактичного витрачання із
залученням відповідних виправдовувальних документів.За результатами
перевірки встановлюються конкретні факти нецільового використання
готівки.з”ясовуються їх причини.Якщо лише частина одержаної в банку
готівки була використана за цільовим призначенням ,а інша не здана в
касу установи,то сума витраченої на інші цілі готівки класифікуються як
нецільове використання коштів.Вважаються порушеннями також випадки
фактичного використання установою одержаної в банку готівки за цільовим
призначенням, але без надання підтверджуюючих документів.

Важливим етапом при ревізії касових операцій перевірка
законності бухгалтерської коресподенції рахунків по касі ,відображених в
регістрах бухгалтерського обліку.Такий контроль провдиться протягом
усієї ревізії при розгляданні первинних касових документів та звітів
касира ,де вказується кореспонденція рахунків,тобто з”ясовується на які
рахунки необхідно віднести оприбутковану або видану з каси суму
коштів.Перевіряється також відповідність між підсумками касових
звітів,меморіального ордеру №1,даними головної книги по субрахунку
301”Каса” в національній валюті та даними балансу ф.№1.Співставляючи
балансові дані по статті “Каса” з Головною книгою,меморіальним ордером
по відповідному рахунку та касовою книгою аналізується порядок ведення
записів в касовій книзі і законність проведених операцій.

Як свідчать матеріали ревізій,протягом останніх років
збільшилась кількість зловживань з боку бухгалтерій бюджетних
установ.Почастішали випадки привласнень коштів,у тому числі й додатково
виділених з бюджету за рахунок отримання готівки в установах банку і
неоприбуткування її за касовою книгою,а також їншї зловживання
,пов”язані з фабрикацією банківських документів.

При ревізії операцїй на бюджетному та поточному рахунках в
установах банку з”ясовується :

-в яких установах банку відкриті рахунки;

-відповідність суми повиписках банку сумам,вказаним в
додатках до них;

-чи не відображались в бухгалтерському обліку операції на
інших балансових рахунках записів субрахунку 301”Каса у національній
валюті”.

При здійсненні ревізії банківських операцій на бюджетному та
поточному рахунках досліджуюють закконість та правильність оформлення
первинних документів та відповідність проведеної фінансової операції
даним фактичного платежу.При аналізі фінансових операцій на бюджетному
та поточному рахунках визначається дотримання порядку черговості
платежів,встановленого Національним банком України.

Зловживання якщо вони мають місце,бажано виявити на самому
об”єкті ,який ревізується,не сподіваючись на те,що необхідні результати
встановлюватимуться безпосередньо у банку.Не виключено,що працівники
банку можуть бути причетними до різних зловживань,що не раз
підтверджувалось під час ревізії тієї чи іншої установи.

Ревізія операцій за рахунками в установі банку починється з
перевірки наявності усіх виписок банку за кожним рахунком установи чи
організації І відповідності зазначених у них даних даним бухгалтерського
обліку – головної книги.При цьому виписки добираються за хронологцічною
послідовністю для того,щоб перевірити чи правильно перенесені залишки з
попередньої виписки до наступної.

Не менш важливо пересвідчитися і про відповідність сум
оборотів у дебеті і кредиті.За умови,якщо бухгалтерські контировки за
банківськими операціями складено правильно,розбіжностей між залишками
коштів та сумами оборотів за даними бухгалтерського обліку бути не
може.Кожну з виявлених розбіжностей ревізор уважно розглядається ,аби
впевнитися у тому ,чи небуло зловживань при цьому з боку працівників
бухгалтерії.

Одне з найважливіших та обов”язкових завдань ревізії
операцій за розрахунками в установах банків – перевірка достеменності
виписок ,які банк видає установі чи організації за кожним їхнім рахунком
,наявності штампів та підпмсів працівників установ банку.

Перевіряється також наявність усіх додатків та виписок,що
засвідчують здійснення тієї чи іншої операції і платіжних
доручень,платіжних вимог,заяв на акредитив.У тому разі,якщо не вистачає
якихось додатків або якщо у виписках

є помарки та виправлення,беруться копії усіх виписок банку.

Враховуючи те,що усі банківські установи в Україні перейшли
на комп”ютерну систему обліку і банківські виписки виписуються клієнтам
на кожний день здійснення операцій,необхідно звіряти вхідні та вихідні
залишки не лише за виписками ,а й за датами здійснення попередніх
операцій.Це лає змогу виявити знищені банківські виписки за конкретний
день,за якими головним чином провадяться дві операції:перша –
фінансування з бюджету,друга – одержання коштів на суму фінансування з
подальшим привласненням їх або ж перерахування до різних торговельних
організацій у рахунок оплати товарів,які за даними бухгалтерського
обліку не оприбутковуються і не знаходяться в лишках при проведенні
інвентаризації.

Ревізором звіряються номери корінців грошових чеків з банків
з банківськими виписками,пам”ятаючи проте,що три останні цифри номера
чека заносяться до виписки,а потім звіряти одержання і повноту
оприбуткування коштів за касовою книгою.Якщо у банківській виписці
відсутній номер корінця чека ,а сам чек – у чековій книжці ,бо нібито
зіпсований (що ймовірно свідчить про знищення банківської виписки,отже –
про можливі зловживання),то необхідно провести зустрічну перевірку цього
чека в установі банку.

У тому разі якщо виникають розбіжності між аналітичним та
синтетичним обліком ,слід переконатися в тому,чи відповідають ці суми
сумам за іншими меморіальними ордерами.

Трапляється також,що в бухгалтерії установи виправляють
записи у виписці по дебетуі кредиту або додаток до виписки може бути
фіктивним,тобто без банківкого штампа.У справжності операції,що викликає
сумнів,теж легко пересвідчитися зустрічною перевіркою останньої у
банківській установі.

Після порівняння виписок банку з доданими до них первинними
документами,встановлення правильності підсумків сум оборотів
,початкового і кінцевого сальдо особливо ретельно перевіряється сутність
господарських операцій .А саме чи на законних підставах надійшла на
відповідний рахунок або була списана будь-яка сума коштів.Крім взаємної
звірки та порівняння сум,що записані у відповідних документах,треба
пересвідчитися також у ретельності тієї чи іншої операції.

Значну увагу ревізор приділяє вивченню сум,перерахованих з
бюджетного рахунку і віднесених на господарські витрати,а також на
фінансові результати,отримані від госпрозрахункової діяльності бюджетних
установ та організацій.

При перевірці списаних сум,віднесених на економічне
стимулювання,ретельно перевіряється доцільність цих витрат та повноту
оприбуткування цінностей,придбаних за рахунок цих коштів.

Від своєчасності розрахунків неабиякою мірою залежить
здійснення усієї виробничої та фінансової діяльності будь-якої установи
чи організації,що пов”язані з розрахунковими взаємовідносинами.Коло цих
взаємовідносин досить широке.

Ревізія розрахункових операцій в бюджетних установах
розпочинається з аналізу результатів інвентаризації
дебіторсько-кредиторської заборгованості по відповідних періодах на
найближчу дату до початку ревізії.Дані інвентаризації звіряються з з
фактичними даними відображеними в говній книзі та балансі об”єкта,який
підлягає ревізії.Звіряються залишки дебіторсько-кредиторської
заборгованості на початок звітного періоду,відображені в регістрах
бухгалтерського обліку,з залишками в поередньому звітному періоді.

Після цього уточнюється реальність дебіторсько-кредиторської
заборгованості.

Ревізором проводиться аналіз стану розрахунків з
постачальниками,підрядниками і замовниками за виконані роботи і надані
послуги(рахунок 63) по субрахунках:

-631”Розрахунки з постачальниками та підрячиками”;

-632”Розрахунки по частковій оплаті замовлень на
дослідно-конструкторські розробки з бюджетної тематики”;

-633”Розрахунки з замовниками за виконані роботи і надані
послуги по позабюджетних коштах”;

-634”Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи
,що підлягають оплаті”;

-635”Розрахунки із залученими співвиконавцями для виконання
госпдоговірних робіт”.

Перевіряється і стан розрахунків по субрахунку
362”Розрахунки з підзвітними особами” та субрахунках 363”Розрахунки із
вішкодування завданих збитків”,652”Розрахунки із соціального
страхування”,674”Розрахунки за спеціальними видами
платежів”,641””Розрахунки за платежами і податками в
бюджет”,672”Розрахунки за депозитними сумами”,673”Розрахунки за коштами
одержаними на видатки за дорученням”,671”Розрахунки з
депонентами”,364”Розрахунки з іншими дебіторами”,675”Розрахунки з іншими

кредиторами”.

При перевірці розрахунків перш за все з”ясовується порядок
ведення аналітичного обліку цих операцій та повноту їх відображення у
відповідних регістрах обліку.

Також при ревізії розрахунково-господарських операцій
перевіряється своєчасніст та повнота оплати з постачальниками по кожному
рахунку-фактурі;законністьвіднесення на рахунки вартості матеріальних
цінностей;повнота оприбуткування матеріальних цінностей в розрізі
балансових рахунків та субрахунків;правильність і своєчасність акцепту
платіжних вимог-доручень;своєчасність і правильність оприбуткування
,оцінка і відображення в регістрах бухгалтерського обліку
невідфактурованих поставок;достовірність сум,відображених в регістрах
аналітичного обліку нестачі та претензій.

Ревізуючи розрахунки по виданих авансах особлива увага
звертається на доцільність виданих авнсів та їх повернення при
невикористанні В практичній діяльності бюджетних установ зустрічаються
випадки коли перераховуються кошти за роботи та послуги як аванси,тому
необхідно перевірити договори,на підставі яких проводилися розрахунки з
постачальниками і підрядчиками по виданих авансах.

Ревізор і члени інвентаризаційної комісії виявляють строки
виникнення заборгованості по рахунках дебіторів і кредиторів ,її
реальність і осіб,які винні в пропущенні строків позовної давності.

В процесі інвентаризації встановлюються:

-тотожність розрахунків з банками і структурними
підрозділами,які перебувають на окремому балансі;

-правильність і обгрунтованість сум
дебіторської,кредиторської депонентської заборгованості.

По сумнівній дебіторській заборгованості важливо встановити
період знаходження спра,переданих на розгляд в арбітражний
суд,вищестоящі організації,причини затримки їх рохгляду,прийняті заходи
для винесення рішення по них.

При інвентаризації справ по нестачах,крадіжках і
відшкодуванню матеріального збитку перевіряється наявність матеріалів по
кожній справі,строки та якість їх оформлення,регулярність стягнень по
виконавчих листах,правильність обліку списання заборгованості,наявність
по дрібних нестачах зобов”язань про погашення заборгованості чи
виконавчих написів нотаріальних органів про її відшкодування в
безспірному порядку.

Аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дозволяє
зосередити увагу на сумнівних розрахунках,перевірити обгрунтованість
відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку.

Ревізуючи операції розрахунків з підзвітними особами
перевіряється:

-список підзвітних осіб;

-дотримання діючого порядку видачі підзвітних сум на
операційні та адміністративно-господарчі видатки,службові відрядження;

-законність і доцільність проведених витрат та правильність
оформлення оправдовуючих документів та арифметичних підрахунків в них;

-правильність бухгалтерської кореспонденції рахунків по
отриманню і використанню підзвітних сум;

-своєчасність повернення невикористаних підзвітних сум;

-дотримання встановлених термінів відряджень.

Підставою для перевірки розрахунків з підзвітними особами є
накази,розпорядження по ревізованому об”єкті,які мають безпосереднє
відношення до цих операцій,авансові звіти та додатки до них,записи в
регістрах аналітичного та синтетичного обліку по субрахунку 362
“Розрахунки з підзвітними особами”,звіти касира та інші.

Під час перевірки аналізується порядок видачі сум під звіт,їх
цільове використання,виявляються факти неправомірної видачі готівки під
звіт працівникам,які повністю не розрахувалися за попередньо видані їм
кошти ,несвоєчасного звітування ,а також випадки передавання підзвітних
кошів одним працівником іншому тощо.

При перевірці авансових звітів про використання одержаної під
звіт готівки для вирішення господарських питань особлива увага
приділяється дотриманню вимог підзвітними особами встановлених термінів
складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів,своєчасність
повернення до каси установ залишку невикористаних коштів(одночасно з
авансовим звітом),наявність оригіналів підтверджуючих документів,їх
погашення,цільове витрачання підзвітних сум тощо.Крім
того,ураховується,що представлення авансових звітів про використання
підзвітних сум із порушенням установлених термінів може дозволятися лише
в зв”язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших
обставин,що мають документарне підтвердження.До уваги береться також
те,що підзвітні особи повинні звітувати про використання виданих їм
коштів для вирішення господарських питань не пізніше наступного робочого
дня,на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю
вторсировини – через десять робочих днів із дня видачі готівки під звіт
на ці цілі,за відрядженнями – не пізніше ніж три робочих дні після
повернення з відрядження.

При проведенні перевірки правильності організації видачі
готівки під звіт на відрядження встановлюється наявність розпорядчого
документу на службові відрядження,правильність ведення записів в журналі
реєстрації посвідчень на відрядження,дотримання граничної тривалості
службового відрядження,наявність відміток у посвідченні про
відрядження,своєчасність звітування за витрачені під час відрядження
кошти,правильність відшкодування витрат працівникам тощо.

При перевірці використання підзвітних сум на службові
відрядження необхідно користуватись “Інструкцією про службові
відрядження в межах України та за кордон”,яка затверджена наказом
Міністерства фінансів України від 10.06.99 № 146.

Вивчається кожен авансовий звіт і виправдовувальні
документи,співставляються дані авансових звітів з даними,відображеними в
особових рахунках позиційним способом.Перевіряється також реальність
дебіторської та кредиторської заборгованості,відображеної в
балансі,Головній книзі і регістрах аналітичного обліку по субрахунку 362
“Розрахунки з підзвітними особами”.

При проведенні ревізії розрахунків з ргобітниками і
службовцями по оплаті праці,стипендіатами бюджетних установ та
організацій необхідно керуватися “Кодексом законів України,Законами
України “Про оплату праці”,”про державну службу”,”Про освіту” та іншими
нормативними і законодавчими документами,які регулюють порядок
тарифікації ,нарахування та виплати заробітної плати працівникам сфери
освіти,науки,охорони здоров”я і культури,органів державного управління
та соціального захисту населення.

Ревізія розрахунків по оплаті праці бюджетних установ розпочинається з
вивчення організації бухгалтерського обліку по рахунку 66”Розрахунки з
оплати праці” та його субрахунків : 661”Розрахунки із заробітної
плати”,662”Розрахунки із стипендіатами”,663”Розрахунки з робітниками та
службовцями за товари ,продані в кредит”,664”Розрахунки з робітниками та
службовцями за безготівковими перерахуваннями на рахунки з вкладів в
банках”,665 “Розрахунки з робітниками та службовцями за безготівковими
перерахуваннями внесків за договорома добровільного
страхування”,666”Розрахунки з членами профспілки безготівковими
перерахуваннями сум членських профспілкових внесків”,667”Розрахунки з
робітниками та службовцями за позиками банків”,668”Розрахунки за
виконавчими документами та інші утримання “,669”Інші розрахунки за
виконані роботи”.

Так, при перевірці правильності нарахування і виплати
заробітної плати працівникам бюджетних установ ревізор встановлює
відповідність:

-ставок заробітної плати,встановлених за тарифйікаційними
списками або штатним розкладом.;

-суми заробітної плати,нарахованої по відомостях фонду
заробітної плати,інших працівників,які отримали заробітну по відповідних
відомостях;

Також перевіряються відомості на виплату заробітної плати
шляхом співставлення їх з тарифікаційним списком працівників ,а також з
даними змін в тарифікаційних списках,проведених в установленому порядку.

На основі вищезгаданих даних перевіряється :

-дотримання встановленого порядку оформлення відомостей на
виплату заробітної плати ( наявність печатки, підпису керівника та
бухгалтера і інші)

-випадків в відомостях на виплату заробітної підчисток і
необумовлених виправлень;

-зазначення дати виплати і підписи працівників про отримання
заробітної плати,а також документи ,які підтверджують повернення в банк
сум невиплаченої заробітної плати;

-відповідність прізвищ працівників ,включених у відомості ,з
тарифікаційним списком;

-правильність підрахунків платіжної відомості;

-відповідність суми заробітної плати ,яка належить до
видачі,сумам заробітної плати,отриманої по чеках в установах банку;

-відповідність сум утриманих і перерахованих податків із
заробітної плати.

При перевірці відомостей додатково перевіряється правильність
нарахування заробітної плати за відпускний період та перебування на
лікарняних листах.

Перевірка дотримання штатної дисципліни проводиться шляхом
вивчення штатного розпису бюджетної установи з затвердженими штатами і
чисельністю,а також шляхом особистого ознайомлення та виявлення
відповідності фактичного виконання функцій та роботи тим чи іншим
працівником.Фактично виконану роботу перевіряється шляхом перегляду
оперативної документації ,журналів обліку виконаних робіт,опитуванням
окремих посадових осіб,отриманням письмових пояснень про виконувані
функції тим чи іншим працівником і перевіркою цієї ділянки роботи тощо.

При перевірці законності витрачання бюджетних коштів на
заробітну плату ревізори аналізують звітність по заробітній платі
,вивчаючи:

-чи немає перевитрат фонду заробітної плати понад встановлені
суми;

-чи не відносяться окремі виплати безпосередньо на виплати чи
на інші рахунки з наміром зменшення або приховування в звітах фактично
витрачених бюджетних коштів на заробітну плату;

-чи вірно складені довідки про нарахування суми заробітної
плати ,які дані в установу банку та державне казначейство;

-отримання коштів на виплату заробітної плати.

Особлива увага приділяється при перевірці виплат на заробітної
плати за сумісництво ,встановлюється ,чи дійсно розширена зона
обслуговування і збільшений обсяг робіт,а також вивільнені посади
,передбачені штатами.Перевіряється обгрунтованість встановлення
працівникам персональних надбавок ,винагород за вислугу років,за високі
досягнення в праці та інших видів надбавок та виплат,встановлених
рішенням уряду,міністерств та відомств.

Контроль достовірності нарахування заробітної плати
здійснюється на основі даних розрахунково-платіжних відомостей ,карток,
довідок ( особових рахунків).Спочатку встановлюється відповідність
посалових окладів та ставок,проставлених в розрахунково-платіжних
відомостях і карткових довідках,по по тарифікаційних списках і окладах
за штатним розкладом.Потім перевіряється фактично відпрацьований час ,за
який нараховано заробітну плату.Перевірка здійснюється за табелями
відпрацьованого часу та на основі інших документів,що залежить від виду
діяльності бюджетної установи.

При контролі обгрунтованості надання відпусток та нарахування
відпускних необхідно враховувати,що згідно з законодавством керівники
повинні надавати відпустки щорічно,а виплата компенсації за
невикористану відпустку дозволяється лише при звільненні працівника.

При ревізії необхідно перевірити правильність оформлення
працівників по сумісництву,в необхідних випадках для перевірки
достовірності надсилаються письмові запити.

Для працівників по сумісництву ведеться окремий облік
відпрацьованого часу.Ревізор перевіряє достовірність даних обліку їх
робочого часу.Коли час роботи по сумісництву співпадає з робочим часом
по основній роботі ,то проведена оплата праці по сумісництву є
безпідставною.

В обов”язковому порядку перевіряється дотримання встановлених
правил ведення аналітичного обліку та відповідність його даним головної
книги по рахунку66 і даним звітності.

1.5.Оформлення та реалізація матеріалів контролю та ревізій.

Результати перевірки оформляються довідкою,але у всіх
випадках виявлення порушень чинних законодавчих нормативно-правових
актів,зловживань,приписок,серйозних недоліків у веденні обліку і
звітності тощо – за результатами складається акт,а не довідка.

По закінченню ревізії фінансово-господарської діяльності
бюджетної установи наслідки її оформляються відповідним актом –
двостороннім документом ,в якому мають бути об”єктивно відображені
наслідки ревізії на основі перевірених фактів,підтверджених відповідними
документами.Проводиться групування та систематизація виявлених порушень
і недоліків у відповідних розділах акта.

Акт повинен бути викладений з дотриманням об”єктивності
,чіткості та вичерпності опису виявлених фактів та даних.

В акті ревізії відображають загальну характеристику
виконання кошторису доходів та видатків,виявлені факти порушення діючого
законодавства нашої держави,постанов Уряду,указів Президента,наказів
Міністерства освіти,постанов Правління Національного банку ,інструкції
та вказівок Міністерства фінансів,а також нормативних актів інших
міністерств і відомств,які регулюють фінансово-господарську дисципліну в
бюджетній системі,з чіткою їх назвою та пунктів,статтей чи розділів,які
порушені.

Також відображаються факти безгосподарності,нестач,крадіжок
і привласнення грошовихї коштів та майна,розмір нанесеного збитку і
інше,наслідки допущених порушень та зловживань,прізвища посадових осіб,з
вини яких це сталося.

По мірі виявлення порушень фінансово-господарської
дисципліни і недоліків,зловживань інформується про це в ході ревізій
керівник ревізованого об”єкта для прийняття відповідних заходів з метою
їх усунення до закінчення ревізії.

Факти порушення фінансової дисципліни та зловживань
викладаються на підставі перевірених даних,які підтверджуються
оригіналами документів бюджетної установи,яка ревізується.

Не допускається включення до акта ревізії різних
висновків,пропозицій та не підтверджених документами даних про
фінансово-господарську діяльність установи,де проводиться ревізія,а
також даних із слідчих матеріалів та посилань на свідчення посадових
осіб,які вони дали перед слідчими органами.

Обов”язково в акті ревізії необхідно зазначити за який період
і яким способом (суцільним,вибірковим) ,які фінансові і господарські
операції та документи перевірені.

Акт ревізії фінансово-господарської операції підписується
керівником ревізійної групи ,керівником та головним бухгалтером
об”єкту ,що ревізується,а вразі потреби – колишнім керівником та
головним бухгалтером,у період роботи яких мали місце виявлені порушення
та зловживання.

Акт реєструється в контрольно-ревізійному підрозділі,як
правило ,відразу після складання ,і його другий примірник вручається
керівнику перевіреного об”єкта для ознайомлення й підписання під
розписку на першому примірнику акта із зазначенням дати передачі ,але не
пізніше наступного робочого дня з дати завершення ревізії,що визначена у
посвідці.Якщо ревізія проводилась за межами населеного пункту,в якому
знаходиться контрольно-ревізійний підрозділ,то реєстрація акта
здійснюється в день повернення керівника ревізійної групи з відрядження.

При наявності заперечень та зауважень по фактах порушень чи
зловживань,викладених у акті ревізії,керівник,головний бухгалтер чи інші
особи,які підписують акт,роблять про це запис перед своїми підписами,і
не пізніше ніж через 5 днів з моменту підписання ,подають з цього
приводу письмові пояснення або заперечення.

Після підписання акта ревізії із зауваженнями певізуючі при
потребі невідкладно беруть додаткові пояснення від посадових
осіб,причетних до виявлених ревізією порушень чи зловживань.Правильніть
обгрунтувань,фактів,викладених у пояснення посадових осіб,ревізуючі
повинні ретельно перевірити і в 15-денний строк дати доних письмовий
висновок,який необхідно затвердити керівником контрольно-ревізійного
підрозділу,що призначав ревізію.

При відмові посадових осіб від ознайомлення та підписання
акта ревізії фінансово-господарської діяльності складається акт про
відмову за підписами перевіряючих в день передачі акта на ознайомлення
та підписання.Водночас акт ревізії направляється керівнику об”єкта
контролю для ознайомлення за місцезнаходження установи рекомендовиним
листом.Одразу ж після направлення акта поштою контрольно-ревізійний
підрозділ має право здійснити належні заходи щодо реалізації матеріалів
ревізії з обов”язковим зазначенням у супровідних листах на адресу
органів влади,господарського управління чи правоохоронних органів факту
відмови від ознайомлення з актом і від його підписання.

Про наслідки ревізії інформуються вищестоящі органи
управління ( за піпорядкованістю) ,відповідні органи державної влади,а в
необхідних випадках матеріали ревізії невідкладно передаються у
відповідності з діючими вимогами правоохоронним органам.

У тих випадках коли по виявлених фактах необхідно вжити
термінових заходів щодо усунення порушень або притягнення до
відповідальності осіб,які винні у зловживаннях,у період ревізії ,не
чекаючи її закінчення,складається проміжний акт,від посадових осіб
вимагаються необхідні пояснення.Ці матеріали невідкладно надсилаються
правоохоронним органам для відповідного реагування.

Реалізація матеріалів ревізій здійснюється на підставі Закону
України”Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” та постанови
Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993р. № 515 “Питання державної
контрольно-ревізійної служби в Україні” та Інструкції “Про порядок
вилучення та стягнення коштів,застосування фінансових санкцій за
результатами ревізій та перевірок”,затвердженої наказом Головного
контрольно-ревізійного управління від 3 липня 1998 р.№130

Відповідно дост.15 Закону України “Про державно-контрольно
ревізійну службу в Україні” після закінчення ревізії та підписання акта
керівник ревізійної групи готує обов”язкові вимоги на ім”я керівника
бюджетної установи,що ревізувалася,за підписом керівника ревізійного
органу щодо усунення виявлених порушень та зловживань та вимоги вжиття
заходів в установленому законодавством порядку, заходів щодо повного
відшкодування виявлених збитків і притягнення винних осіб до
дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

При виявлені істотних порушень фінансової
дисципліни,розкрадання грошей ,інших зловживань матеріали ревізії
передаються слідчим органам і одночасно ставиться питання перед
керівництвом об”єкта,що ревізувався ,або керівництвом вищого органу
питання щодо звільнення з посад винних у цьому осіб.

Згідно з Інструкцією”Про порядок проведення ревізій і
перевірок Державною контроль-ревізійною службою в Україні”,затвердженою
наказом Головного контрольно-ревізійного управління 3 жовтня 1997 р. №
121,із змінами від 04.10.99,матеріали ревізій ,які передаються до
слідчих органів, повинні містити:

Лист,в якому має бути викладено,в чому полягає суть
порушень,зловживань,які закони порушено,розмір заподіяних
збитків,названі винні особи;перший примірник акта ревізії;оригінали
документів або їх копії,які підтверджують факти виявлених
зловживань,якщо рішення про вилучення оригіналів документів після
закінчення ревізії не прийняті правоохоронними органами;пояснення
осіб,діяльність яких перевірена,а також інших осіб,які мають значення
для перевірки обставин скоєння зловживань;висновки ревізуючих за
поясненнями службових осіб при наявності їх заперечень до акту.

При цьому у справах контрольно-ревізійного підрозділу
залишається другий та третій примірник акта ревізії,копії пояснень
посадових осіб перевіреної установи щодо виявлених порушень і
зловживань,копії основних документів,які це підтверджують.

При вилученні документів у зв”язку з їх підробкою або
виявленими зловживаннями працівник Державної контрольно-ревізійної
служби зобов”язаний негайно повідомити про це рпавоохоронні
органи.Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії,після чого
вони повертаються супровідним листом відповідній бюджетній установі,якщо
правоохороними органами не прийнято іншого рішення про вилучення цих
документів.

За наслідками проведених ревізій у межах наданих прав
контрольно-ревізійні підрозділи оформляють рішення про накладання
адміністративних стягнень у відповідності з Інструкцією “Про порядок
стягнення коштів та застосування фінансових санкцій органами Державної
контрольно-ревізійної служби”,затвердженої наказом Головного
контрольно-ревізійного управління України від 03.07.98р. № 130.

У разі потреби матеріали ревізій виносяться на обговорення в
колективі перевіреної бюджетної установи та оприлюднюються у засобах
масової інформації.

Матеріали кожної ревізії після її закінчення приймаються від
ревізуючих і розглядаються керівництвом відповідного підрозділу
Державної контрольно-ревізійної служби,що призначив ревізію.В разі
необхідності внаслідок внаслідок неякісного проведення ревізії чи з
інших причин може бути призначена додаткова чи повторна ревізія.Про
розгляд чи прийняття матеріалів ревізії робиться відповідний запис на
останній сторінці акта або на окремому аркуші із зазначенням дати
розгляду та терміну виконання рекомендацій посадової особи органу
контрольно-ревізійної служби,яка приймала матеріали ревізії.

Після усунення недоліків,викрнання рекомендацій.проведення
додаткової та повторної ревізії робиться остаточний висновок щодо
можливості прийняття матеріалів ревізії,про що робиться позначка на
останній сторінці акта:”Акт ревізії прийнято”,дата,підпис.

Не пізніше ніж через один місяць після закінчення ревізії
установи подають до контрольно-ревізійного підрозділу інформацію про
стан усунення виявлених порушень.Достовірність цієї інформації
перевіряється одним із членів ревізійної бригади.

Органи Державної контрольно-ревізійної служби:

-здійснюють контроль щодо усунення виявлених порушень та
недоліків,за виконанням своїх вимог,відшкодуванням збитків;

-ведуть облік ревізій ( перевірок) та їх
результатів,складають та подають у вищі органи звітність про свою роботу
за встановленими формами у визначені терміни;

-систематично вивчають та узагальнюють матеріали ревізій (
перевірок) на підставі цього вносять у відповідні державні органи
пропозиції щодо перегляду чинних законів.положень,інструкцій,поліпшення
системи контролю за дотриманням фінансової дисципліни,поліпшення стану
роботи відомчого контролю;

-готують і розповсюджують у своїй системі оглядові або
інформаційні листи по обміну досвідом у роботі.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА АНАЛІЗ ПРОВЕДЕНИХ РЕВІЗІЙ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ
РАЦІОНАЛЬНОГО І ЕКОНОМНОГО ВИТРАЧАННЯ РЕСУРСІВ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ ЗА
2000-2002 РОКИ

2.1.Характеристика Контрольно-ревізійного відділу в
місті Чернівці Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій
області

Об(єктом дослідження дипломної роботи є організація
контрольно-ревізійної роботи в Контрольно-ревізійному відділі в місті
Чернівці. Відділ є структурним підрозділом Контрольно-ревізійного
управління в Чернівецькій області, підпорядковується йому та входить
до складу Державної контрольно-ревізійної служби в Україні . Відділ у
своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами
Президента України, Кабінету Міністрів України , наказами Головного
Контрольно-ревізійного управління України і Контрольно-ревізійного
управління в Чернівецькій області, Положенням про Відділ , яке
затверджується наказом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій
області, а також іншими нормативними актами.

Відділ має печатку із своїм найменуванням, штампи і відповідні
бланки.

Структуру і штатний розпис відділу затверджує начальник
Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області. Майно, що є
державною власністю і закріплене за відділом , належить йому на праві
оперативного управління.

Основним завданням відділу є забезпечення в установленому порядку
реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю за
використанням відповідно до законодавства місцевими органами виконавчої
влади, органами місцевого самоврядування, іншими бюджетними установами ,
а також підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм
власності , відомчої належності та підпорядкованості, які одержують
кошти з бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, коштів і
матеріальних цінностей, їх збереженням, веденням і достовірністю
бухгалтерського обліку та фінансової звітності; розроблення пропозицій
щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у
подальшому.

Відділ виконує такі функції:

– проводить перевірки використання бюджетних коштів усіх
рівнів;

– ревізії та перевірки використання і збереження
державного та комунального майна;

– пред(являє керівникам установ вимоги ,щодо усунення
виявлених у ході ревізій та перевірок порушень і недоліків;

– передає матеріали ревізій та перевірок органам, які
згідно із законодавством виконують контрольні функції, якщо за
виявленими фактами порушень прийняття рішення про застосування санкцій
не належить до компетенції органів ДКРС;

– здійснює заходи щодо добору, розстановки, виховання та
професійного навчання кадрів;

– розглядає листи ,скарги та заяви громадян, підприємств,
установ про факти порушення законодавства з фінансових питань .

Відділ очолює начальник, який призначається на посаду і
звільняється з посади начальником Контрольно-ревізійного управління в
Чернівецькій області за погодженням з місцевим органом виконавчої влади
.

Начальник відділу, в межах своїх повноважень, здійснює
організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції щодо основних
завдань, які покладені на відділ та визначені Положенням про відділ.
Фінансування та матеріально-технічне забезпечення відділу здійснюється
за рахунок асигнувань державного бюджету.

2.2. Аналіз результатів проведених ревізій в бюджетних
установах, здійснених контрольно-ревізійним відділом в місті
Чернівці контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області за
2000-2002 роки

Щоб проаналізувати результати роботи
Контрольно-ревізійного відділу в місті Чернівці дані беруться за три
останніх роки :2000, 2001, 2002 з звіту про контрольно-ревізійну роботу
Контрольно-ревізійного відділу форма 1—КР.

Одним із важливих показників, які характеризують роботу
Контрольно-ревізійного відділу є кількість перевірних бюджетних установ
одним ревізором за кожен рік, яку наведено в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Аналіз перевірних бюджетних установ одним ревізором за 2000-2002 роки

Показники Роки Відхилення (+,-)

2000 2001 2002 2002 до 2001 року 2002 до 2000 року

Перевірено бюджетних установ 46 38 31 -7 -15

Середньоспискова чисельність ревізорів 9 8 8 -1 0

Кількість перевірних бюджетних установ одним ревізором 5 5 4 -1 -1

Ревізорами Контрольно-ревізійного відділу в місті за
2000-2002 роки перевірено 115 бюджетних установ, середньоспискова
чисельність ревізорів зменшилась в 2001 році на одиницю, цьому могло
сприяти зменшення річного фонду заробітної плати. Кількість бюджетних
установ, які перевірялися упродовж трьох років зменшувались у 2001
році було перевірено 38 бюджетних установ, що на 8 менше в порівнянні з
2000 роком, а у 2002 році було перевірено ревізорами 31 бюджетну
установу, що на 7 установ менше ніж у 2001 році. Якщо порівняти
відхилення 2002 року з 2000 роком, то спостерігається тенденція до
зменшення кількості перевірених бюджетних установ на 15 одиниць. Якщо
аналізувати такий показник, як кількість перевірених бюджетних установ,
що припадає на одного ревізора за рік то можна сказати, що у 2000 та
2001 роках кількість установ, яку було перевірено одним ревізором,
склала 5 установ. Це видно з того, що у 2001 році відбулося зменшення
середньоспискової чисельності ревізорів на одну одиницю і відповідно
зменшення кількості установ які були обревізовані в 2001 році на 8
одиниць. В 2002 році кількість бюджетних установ, яка перевірена одним
ревізором становила 4 бюджетні установи це викликано зміною кількості
бюджетних установ у 2002 році на 7 установ, в порівнянні з 2000-2001р.р.
в сторону їх зменшення. (див. рис.2.1).

Рис.2.1. Кількість перевірних бюджетних установ одним ревізором

Рис.2.1.Кількість перевірених бюджетних установ одним ревізором за
2000-2002 роки

Під час проведення ревізій бюджетних установ ревізорами
виявляються такі установи, які здійснюють свою діяльність з порушенням
чинного законодавства, а саме ревізіями і перевірками виявляються
незаконні і не за цільовим призначенням проведенні витрати, недостачі і
розкрадання грошових коштів і матеріальних цінностей, а також інші
порушення фінансової дисципліни.

Незаконні і не за цільовим призначенням проведенні
витрати грошових коштів і матеріальних цінностей вимірюються в грошовому
еквіваленті суму незаконних витрат грошових коштів і матеріальних
цінностей, яка припадає на одну бюджетну установу і приведено в таблиці
2.2

Таблиця 2.2

Аналіз незаконних і не за цільовим призначенням проведених витрат
грошових коштів і матеріальних цінностей на одну бюджетну установу за
2000-2002 роки

тис. грн.

Показники Роки Відхилення (+,-)

2000 2001 2002 2002 до 2000 року 2002 до 2001року

Кількість бюджетних установ 24 16 17 -7 1

Сума незаконних і не за цільовим призначенням проведення витрат грошових
коштів і матеріальних цінностей 45,3 45,8 220,4 175,1 174,6

Сума витрат на одну бюджетну установу 1,9 2,9 13,0 11,1 10,1

Рис.2.2.Cума незаконних і не за цільовим призначенням проведених витрат
грошових коштів і матеріальних цінностей на одну бюджетну установу.

Рис 2.2Аналіз незаконних і не за цільовим призначенням проведених витрат
грошових коштів та матеріальних цінностей на одну бюджетну установу за
2000-2002 роки

З даних таблиці 2.2 видно, що сума незаконних і не за цільовим
призначенням проведення витрат грошових коштів і матеріальних цінностей,
яка припадає на одну бюджетну установу, яка виявлена під час проведення
перевірок та ревізій збільшувалася кожного року, а саме у 2001 році
збільшилась на 1,0 тис. грн., тобто з 1,9тис. грн. до 2,9 тис. грн., а у
2002 році збільшилася на 10,1 тис. грн., тобто з 2,9 тис. грн. до 13,0
тис. грн., та на 11,1 тис. грн. сума збільшилась у 2002 році в порівняні
з 2000 роком. Фактором такого значного збільшення суми незаконних і не
за цільовим призначенням проведених витрат грошових коштів і
матеріальних цінностей , яка припадає на одну бюджетну установу у 2002
році порівняно з попередніми роками могло стати не чітке розуміння
кадровим персоналом бюджетних установ законодавчого, нормативного,
інструктивного матеріалу; незаконне списання ТМЦ з порушенням вимог
встановленого Порядку, невірного обрахування заробітної плати, надбавок,
доплат і премій, виплат пенсій, стипендій компенсацій; зайва оплата за
виконані роботи та надані послуги; незаконне покриття витрат орендарів
(комунальних послуг) та інші.

Сума незаконних і не за цільовим призначенням проведених
витрат грошових коштів і матеріальних цінностей, яка припадає на одного
ревізора наведена в таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Аналіз незаконних і не за цільовим призначенням проведених витрат
грошових коштів і матеріальних цінностей виявлених одним ревізором за
2000-2002 роки

тис. грн.

Показники Роки Відхилення +,-

2000 2001 2002 2002 до 2000 року 2002 до 2001 року

Сума незаконних і не за цільовим призначенням проведення витрат грошових
коштів і матеріальних цінностей 45,3 45,8 220,4 175,1 174,6

Середньоспискова чисельність ревізорів 9 8 8 -1 0

Сума незаконних витрат на одного ревізора 5,0 5,7 27,6 22,6 21,9

Результати проведеного аналізу краще зображені на
рис.2.3

Рис.2.3 Cума незаконних і не за цільовим призначенням проведених витрат
грошових коштів і матеріальних цінностей виявлена одним ревізором

З даних таблиці 2.3 видно, що сума незаконних і не за
цільовим призначенням проведених витрат грошових коштів і матеріальних
цінностей збільшувалася протягом останніх трьох років :у 2001 році на
0,5 тис. грн. тобто з 45,3 тис. грн. у 2000 році до 45,8 тис. грн. у
2001 році , а в 2002 році відбулося збільшення на 174,6 тис. грн.
порівняно з 2001 роком і склала 220,4 тис грн. Cума незаконних і не за
цільовим призначенням проведених витрат грошових коштів і матеріальних
цінностей, яка виявлена одним ревізором під час здійснення перевірок та
ревізій також відповідно збільшується з 5,0 тис. грн. у 2000 році до 5,7
тис. грн. у 2001 році і з 5,7 тис. грн. у 2001 році до 27,6 тис. грн. у
2002 році . Сума незаконних і не за цільовим призначенням проведених
витрат грошових коштів і матеріальних цінностей, яка виявлена одним
ревізором у 2002 році збільшилася на 22,6 тис. грн. в порівняні з 2000
роком, в 2002 році також відбулося збільшення суми незаконних і не за
цільовим призначенням проведених витрат грошових коштів і матеріальних
цінностей, яка виявлена одним ревізором на 21,9 тис. грн. в порівняні з
2001 роком.

Сума виявлених недостач і розкрадань грошових коштів і
матеріальних цінностей ,яка припадає на одного ревізора наведена у
таблиці 2.4

Таблиця 2.4

Аналіз виявлених недостач і розкрадань грошових коштів і матеріальних
цінностей на одного ревізора за 2000-2002 роки

тис. грн.

Показники Роки Відхилення (+,-)

2000 2001 2002 2002 до 2000 року 2002 до 2001 року

Сума виявлених недостач і розкрадань грошових коштів і матеріальних
цінностей 59,3 0,3 0,6 -58,7 -0,3

Середньоспискова чисельність ревізорів 9 8 8 -1 0

Сума виявлених недостач і розкрадань грошових коштів і матеріальних
цінностей ,яка припадає на одного ревізора 6,6 0,04 0,1 -6,5 0,06

Як видно з даних таблиці 2.4 сума виявлених недостач і
розкрадань грошових коштів і матеріальних цінностей ,яка припадає на
одного ревізора була найбільшою у 2000 році і склала 6,6 тис. грн. , а у
2001 році сума зменшилась на 6,56 тис. грн., тобто з 6,6 тис. грн. до
0,04 тис. грн., а в 2002 році відбулося незначне збільшення суми
виявлених недостач і розкрадань грошових коштів і матеріальних
цінностей ,яка припадає на одного ревізора на 0,06 тис. грн. в порівняні
з 2001 роком. Якщо порівняти 2002 рік з 2000 роком, то відбулося
зменшення суми виявлених недостач і розкрадань грошових коштів і
матеріальних цінностей, яка припадає на одного ревізора на 6,5 тис.
грн. Дані таблиці 2.4 наведено на рис.2.4

Рис.2.4. Сума виявлених недостач і розкрадань грошових коштів і
матеріальних

цінностей, яка припадає на одного ревізора

Під час проведення ревізій і перевірок ревізорами
Контрольно-ревізійного відділу, крім виявлення незаконних і не за
цільовим призначенням проведених витрат грошових коштів і матеріальних
цінностей, також виявляються інші порушення фінансової дисципліни.

Саме суму інших порушень фінансової дисципліни, яка
виявляється одним ревізором можна побачити з даних таблиці 2.5

Таблиця 2.5

Аналіз сум інших порушень фінансової дисципліни виявлених одним
ревізором за 2000-2002 роки

тис. грн.

Показники Роки Відхилення (+,-)

2000 2001 2002 2002 до 2000 року 2002 до 2001 року

Сума інших порушень фінансової дисципліни 56,0 325,1 24,8 -31,2 -300,3

Середньоспискова чисельність ревізорів 9 8 8 -1 0

Сума інших порушень фінансової дисципліни ,яка припадає на одного
ревізора 6,2 40,6 3,1 -3,1 -57,5

Результати проведеного аналізу приведено на рис.2.5.

Рис.2.5 Сума інших порушень фінансової дисципліни, яка припадає на
одного ревізора

З вихідних даних таблиці 2.5 видно, що сума інших
порушень фінансової дисципліни у 2001 році збільшилася з 56,0 тис. грн.
у 2000 році до 325,1 тис. грн., а у 2002 році спостерігається тенденція
до зменшення суми інших порушень фінансової дисципліни в порівнянні з
2000 роком і 2002 роком, а саме у 2002 році сума інших порушень
фінансової дисципліни зменшилась на 31,2 тис. грн. в порівняні з 2000
роком, а якщо порівняти 2001 і 2002 роки, то можна побачити, що у 2002
році відбулося зменшення на 57,5 тис. грн. Цьому могло сприяти
притягнення керівників бюджетних установ до різних видів
відповідальності, що і сприяло зменшенню суми інших порушень фінансової
дисципліни у 2002 році. І як наслідок відбулася зміна суми інших
порушень фінансової дисципліни, яка виявлена одним ревізором через те,
що змінювалась сума інших порушень фінансової дисципліни протягом
останніх трьох років. Найбільша сума інших порушень фінансової
дисципліни, яка виявлена одним ревізором була у 2001 році 40,6 тис. грн.
, найменша у 2000 році—6,2 тис. грн., ще менша у 2002 році—3,1 тис. грн.

За результатами ревізій та перевірок були вжитті заходи,
які сприяли відшкодуванню і поновленню незаконних витрат , недостач і
розкрадань грошових коштів і матеріальних цінностей .

Дані про суму відшкодування і поновлення незаконних
витрат,недостач і розкрадань грошових коштів та матеріальних
цінностей,яка припадає на одного ревізора можна побачити в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Аналіз сум відшкодування і поновлення незаконних витрат, недостач і
розкрадань грошових коштів і матеріальних цінностей за 2000-2002 роки

тис. грн.

Показники Роки Відхилення

(+,-)

2000 2001 2002 2002 до 2000 року 2002 до 2001 року

Сума відшкодування і поновлення 1348,2 185,5 94,5 -1254,3 -91,0

Середньоспискова чисельність ревізорів 9 8 8 -1 0

Сума відшкодування та поновлення, яка припадає на одного ревізора 149,8
23,2 11,8 -138,0 -11,4

Розрахунки проведені в таблиці зображені на рис. 2.6

Рис.2.6 Сума відшкодування і поновлення незаконних витрат , недостач і
розкрадань грошових коштів і матеріальних цінностей, яка припадає на
одного ревізора

З даних таблиці 2.6 можна побачити, що найбільшу суму
відшкодовано і поновлено незаконних витрат, недостач і розкрадань
грошових коштів і матеріальних цінностей у 2000 році –1348,2 тис. грн. ,
але в цю суму враховані кошти, які відшкодували, як підприємства,
установи та організації, а також і бюджетні установи, бо саме у 2000
році по всіх організаціях, підприємствам, установах і бюджетних
установах виявлено найбільшу суму незаконних і не за цільовим
призначенням проведених витрат, недостач і розкрадань грошових коштів і
матеріальних цінностей, яка склала 1423,6 тис. грн., в 2001 році—224,6
тис. грн. , в 2002 році—241,3 тис. грн. У 2001 році відшкодовано менше,
ніж у 2000 році на 1162,7 тис. грн. і сума становить 185,5 тис. грн. , а
в 2002 році сума відшкодування та поновлення склала 94,5 тис. грн. Сума
відшкодування і поновлення незаконних витрат, недостач і розкрадань
грошових коштів і матеріальних цінностей, яка припадає на одного
ревізора ,протягом останніх трьох років мала тенденцію до зменшення : в
2000 році—149,8 тис. грн. , що на 138,0 тис. грн. менше ніж у 2002 році,
в 2001 році—23,2 тис. грн. , що на 11,4 тис. грн. менше ніж в 2002
році.

.

За наслідками ревізій і перевірок була здійснена сума
внесень до бюджету платежів і інших сум ,відрахувань до державних
фондів. Показник, який характеризує раціональне використання ресурсів
бюджетних установ, є сума внесених до бюджету платежів і інших сум,
відрахувань до державних фондів, яка припадає на одного ревізора
розрахований у таблиці 2.7

Таблиця 2.7

Аналіз внесених до бюджету платежів і інших сум ,відрахувань до
державних фондів за 2000- 2002 роки

тис. грн.

Показники Роки Відхилення

Рис.2.7.Сума внесених до бюджету платежів і інших сум, відрахувань до
державних фондів, яка припадає на одного ревізора

Як видно з даних таблиці 2.7., найбільшу суму внесених до
бюджету платежів і інших сум ,відрахувань до державних фондів було
внесено у 2000 році, а саме 108,4 тис. грн., а у 2001 році і 2002 році
відбулась помітна зміна суми внесених до бюджету платежів і інших сум
,відрахувань до державних фондів в бік зменшення і відповідно склала
46,6 тис. грн. і 10,2 тис. грн. Сума внесених до бюджету платежів і
інших сум , відрахувань до державних фондів в 2002 році зменшилася на
98,2 тис. грн. в порівняні з 2000 роком, а якщо порівняти 2002 рік з
2001 роком ,то також відбулося зменшення суми внесених до бюджету
платежів і інших сум ,відрахувань до державних фондів на 36,4 тис. грн.
Це пояснюється і тим, що з січня 2002 року до статистичної звітності про
контрольно-ревізійну роботу за формою 1-КР дану групу порушень
перейменовано на “фінансові порушення, що призвели до збитків” та
відокремлено нову групу показників “недоотримано фінансових ресурсів”.

Одним ревізором у 2000 році було внесено до бюджету
платежів і інших сум відрахувань до державних фондів на суму 12,0 тис.
грн. , в 2001 році—5,8 тис. грн., в 2002 році 1,3 тис. грн.

За наслідками ревізій та перевірок відбулося усунення
інших порушень

фінансової дисципліни, а саме сума усунених інших порушень фінансової
дисципліни, яка припадає на одного ревізора розрахована у таблиці 2.8

Таблиця 2.8

Аналіз суми усунених інших порушень фінансової дисципліни за 2000-2002
роки

тис. грн.

Показники Роки Відхилення (+,-)

2000 2001 2002 2002 до 2000 року 2002 до 2001 року

Сума усунених інших порушень фінансової дисципліни 67,8 422,6 172,7
104,9 -224,9

Середньоспискова чисельність ревізорів 9 8 8 -1 0

Сума усунених інших порушень фінансової дисципліни, яка припадає на
одного ревізора 7,5 52,8 21,6 14,1 -31,2

Розрахунки можна краще побачити на рис.2.8

Рис. 2.8 Сума усунених інших порушень фінансової дисципліни, яка
припадає на одного ревізора

одного ревізора

З проведених розрахунків в таблиці 2.8 видно, що одним
ревізором у 2000 році було усунуто інших порушень фінансової дисципліни
на суму 7,5 тис. грн., в 2001 році сума усунених інших порушень
фінансової дисципліни збільшилася на 45,3 тис. грн. в порівнянні з 2000
роком і склала 52,8 тис. грн. , в 2002 році сума усунених інших порушень
фінансової дисципліни зменшилась на 31,2 тис. грн. в порівнянні з 2001
роком і склала 21,6 тис. грн. Дані зміни зумовлені тим, що найбільшу
суму інших порушень фінансової дисципліни було виявлено у 2001
році—325,1 тис. грн., але ця сума стосується тільки бюджетних установ,
а так як у суму усунених інших порушень фінансової дисципліни включено і
суму інших порушень фінансової дисципліни, яка виявлена на
підприємствах, установах та організаціях, тому сума зменшена .

За виявлені порушення під час ревізій та перевірок
працівники бюджетних установ притягаються до кримінальної
відповідальності і матеріали передаються у правоохоронні органи. Суму
переданих справ одним ревізором до правоохоронних органів розрахована у
таблиці 2.9

Таблиця 2.9

Аналіз сум переданих справ одним ревізором до правоохоронних органів за
2000-2002 роки

тис. грн.

Показники Роки Відхилення (+,-)

2000 2001 2002 2002 до 2000 року 2002 до 2001 року

Сума переданих справ правоохоронним органам 1399,8 166,4 209,8 -1190,0
43,4

Середньоспискова чисельність ревізорів 9 8 8 -1 0

Сума переданих справ одним ревізором до правоохоронних органів 155,5
20,8 26,2 -123,3 5,4

Результати проведеного аналізу приведені на рис. 2.9

Рис. 2.9 Сума переданих справ одним ревізором до правоохоронних органів

З проведених розрахунків в таблиці 2.9 видно, що
найбільше переданих справ правоохоронним органам було здійснено в 2000
році на суму 1399,8 тис. грн. , що 1190,0 тис. грн. менше ніж у 2002
році, в 2001 році—166,4 тис. грн., що на 43,4 тис. грн. більше ніж в
2002 році. І відповідно найбільшу кількість матеріалів на суму збитків
155,5 тис. грн. було передано одним ревізором до правоохоронних органів
у 2000 році, що на 123,3 тис. грн. менше ніж у 2002 році, а у 2001 році
сума збитків була зменшена з 155,5 тис. грн. до 20,8 тис. грн., а у 2002
році відбулось збільшення суми збитків з 20,8 тис. грн. до 26,2 тис.
грн.

За недотримання вимог чинного законодавства працівники
бюджетних установ притягаються до дисциплінарної, адміністративної та
матеріальної відповідальності, а в окремих випадках звільняються із
займаних посад. Як видно із даних звіту про контрольно-ревізійну роботу
Контрольно-ревізійного відділу звільнено із займаних посад в 2000
році—11 осіб, в 2001 році—1 особу, в

2002 році—6 осіб. Також в звіті міститься кількість притягнутих осіб до
дисциплінарної та матеріальної відповідальності : в 2000 році—34 особи,
в 2001 році—12 осіб, в 2002 році—17 осіб.

В зв(язку із введенням в дію в 2001 році нового
програмного забезпечення за допомогою якого складається звіт про
контрольно-ревізійну роботу Контрольно-ревізійного відділу ,до нього
додається додаток № 1 “Дані про наслідки ревізій та перевірок на
підприємствах, установах і організаціях державної, комунальної,
недержавної форми власності.” На основі даних додатку №1, який
додається до звіту про контрольно-ревізійну роботу
Контрольно-ревізійного відділу ,за 2002 рік можна зробити аналіз в
залежності від форм власності. Питома вага проведених перевірок і
ревізій по бюджетних установах різних форм власності розрахована в
тавлиці2.10

Таблиця 2.10

Питома вага проведених перевірок і ревізій в розрізі суб’єктів
господарювання різних форм власності за 2002 рік

(%)

Рис.2.10.Питома вага проведених перевірок і ревізій в розрізі суб’єктів
господарювання різних форм власності

Найбільшу питому вагу проведених ревізій і перевірок в
2002 році займають бюджетні установи комунальної власності – 87,8 %,
решту відсотків займають ревізії та перевірки, проведені в бюджетних
установах державної форми власності.

Високий показник питомої ваги по бюджетних установах
комунальної власності свідчить проте, що на території міста Чернівці
знаходяться бюджетні установи, які виступають об(єктом ревізування
Контрольно-ревізійного відділу і вони фінансуються з місцевого бюджету,
а саме з бюджету міста Чернівці.

Питому вагу суми відшкодувань і поновлень незаконних
витрат, недостач і розкрадань державних грошових коштів і матеріальних
цінностей по бюджетних установах різних форм власності розраховано в
таблиці 2.11

Таблиця 2.11

Питома вага суми відшкодувань і поновлень незаконних витрат, недостач і
розкрадань державних грошових коштів і матеріальних цінностей за 2002
рік

(%)

Показники Всього Бюджетні установи

Державної власності Комунальної власності Недержавної власності

Сума відшкодувань і поновлень незаконних витрат, недостач і розкрадань
державних грошових коштів і матеріальних цінностей 93,5 0,6 87,1 5,8

Питома вага (%) 100 0,6 93,2 6,2

Наглядніше аналіз можна побачити на рис.2.11.

Рис.2.11.Питома вага суми відшкодувань і поновлень незаконних витрат,
недостач і розкрадань державних грошових коштів і матеріальних
цінностей.

З розрахунків проведених в таблиці 2.11. видно, що сума
відшкодування і поновлення незаконних витрат, недостач і розкрадань
державних грошових коштів і матеріальних цінностей відбулася по всіх
бюджетних установах. Найбільшу питому вагу суми відшкодувань і поновлень
незаконних витрат, недостач і розкрадань державних грошових коштів і
матеріальних цінностей займають бюджетні установи комунальної форми
власності—93,2%, на другому місці підприємства недержавної форми
власності—6,2 %, наступне місце належить бюджетним установам державної
форми власності—0,6 %.

Отже, з проведених розрахунків можна зробити висновок,
що Контрольно-ревізійний відділ в місті Чернівцях в більшій мірі
використовує такі методи фінансового контролю, як ревізії та перевірки.
Відповідно, під час проведення ревізій та перевірок ревізорами
виявляються ряд порушень чинного законодавства: незаконні витрати
бюджетних коштів і матеріальних цінностей, недостачі і розкрадання
державних грошових коштів і матеріальних цінностей витрачання бюджетних
коштів на цілі , непередбачені кошторисами,

порушення у веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової
звітності.

2.3. Фактори впливу на раціональне використання
бюджетних коштів

Щоб раціонально і економно використовувати кошти бюджетних
установ, необхідно передусім належним чином планувати і прогнозувати
потребу коштів на рік кожній бюджетній установі ,тобто кожному
розпоряднику бюджетних коштів, яка є основою для здійснення її основних
функцій. Бюджетна установа повинна скласти і затвердити кошторис доходів
і видатків, який є основним плановим документом, який підтверджує
повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає
обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення
цілей визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Факторами впливу на раціональне використання бюджетних коштів
установ є :

– перехід на казначейське виконання бюджетів як за
доходами так і за видатками це посилить поточний контроль за витрачанням
бюджетних коштів;

– придбання товарно-матеріальних цінностей на
тендерній основі відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів,
робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000року №1490 – III із
змінами та доповненнями ;

– встановлення єдиних правил ведення бухгалтерського
обліку та складання звітності про виконання кошторисів доходів та
видатків бюджетних установ;

– здійснення контролю за відповідністю платежів взятим
зобов(язанням та бюджетним асигнуванням ;

– удосконалення законодавства щодо притягнення винних
осіб до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності
;

– удосконалення механізму здійснення підготовки і
перекваліфікації кадрового персоналу бюджетних установ у відповідності
до нововведень у чинному законодавстві;

– своєчасність попередження і усунення незначних
недоліків, щоб в наступних періодах вони не призвели до значних витрат
бюджетних коштів не за цільовим призначенням;

– вжиття невідкладних і вичерпних заходів, включаючи
звернення до судових органів , для повного погашення суб(єктами
господарської діяльності заборгованості перед бюджетними установами, яка
склалася через зазначені порушення, або відновлення відповідних боргів з
платежів до бюджету з нарахуванням санкцій , передбачених
законодавством;

– забезпечити жорстке дотримання регламенту
затвердження кошторисів на утримання бюджетних установ, обов(язкового
врахування при цьому кредиторської та дебіторської заборгованостей, які
склалися на кінець року;

– враховуючи значний розмір кредиторської
заборгованості за комунальні послуги ,прискорити забезпечення установ
бюджетної сфери відповідними пристроями їх обліку , а також розглянути
питання про приведення видатків з утримання установ і закладів бюджетної
сфери у відповідність з обсягом виділених асигнувань;

– створення єдиної нормативної бази витрат бюджетних
установ у розрізі кожної галузі, як обов(язкової для формування обсягу
місцевих бюджетів при затвердженні як державного так і місцевого
бюджету.

Слід заборонити керівникам бюджетних установ брати зобов(язання й
фактично виконувати роботи понад затверджені бюджетні асигнування і
кошториси та затвердити механізм стягнення із посадових осіб усієї суми
кредиторської заборгованості бюджетної установи , які перевищують
затверджені кошторисні призначення. Це жорсткий, але на сьогодення
надзвичайно необхідний захід ,щодо втілення в життя культури законності
витрат бюджетних коштів.

При здійсненні фінансування бюджетних установ необхідно
забезпечити :

– максимальну ефективність витрачання коштів тобто
необхідність забезпечення витрачання коштів за умови досягнення їх не
просто витрачання а й досягнення ефекту від їх вкладення ;

– цільове спрямування коштів, тобто здійснення видатків
на чітко визначенні цілі, кошти з якого бюджету вони б не видавалися
надаються не автоматично, а в залежності від об(єкту виконаних робіт,
який визначається якісними та кількісними показниками;

– додержання режиму економії – застосування сукупності
норм та нормативів і вжиття заходів щодо мінімізації видатків по
відношенню до одержаного результату;

– здійснення постійного контролю за витрачанням коштів
із бюджету—проведення низки заходів щодо встановлення правильності
витрачання коштів, встановлення фактів порушень чинного законодавства і
як наслідок , вжиття адекватних заходів щодо усунення виявлених
недоліків ;

– здійснення фінансування в межах затверджених сум
асигнувань по бюджету та в межах кошторисів доходів та видатків
бюджетних установ;

– призупинення здійснення фінансування бюджетних установ
у випадках встановлення зловживань щодо фінансування видатків
передбачених в кошторисі до повного відшкодування та повернення зайво
витрачених бюджетних асигнувань.

Запровадити такий порядок фінансування об(єктів бюджетної
сфери, при якому поточні рішення про виділення коштів у межах
кошторисних призначень приймаються розпорядником вищого рівня за
умови подання керівниками підпорядкованих організацій, установ і
закладів інформації про стан заборгованості з розрахунків в
розрізі кодів бюджетної класифікації. Не допускати фінансування
на відповідну мету при існуванні дебіторської заборгованості за
цим видом видатків понад місяць.

В результаті вивчення причин розповсюдженого характеру
ігнорування вимог бюджетного законодавства я дійшла висновку, що
найбільш стримуючим фактором може стати адміністративна
відповідальність за порушення чинного законодавства. Необхідність
встановлення такої відповідальності обумовлена тим, що наявність
лише кримінальної відповідальності за порушення чинного
законодавства про бюджетну систему не забезпечує належної
протидії порушенням при використанні бюджетних коштів. У зв(язку
з цим Головне контрольно- ревізійне управління запропонувало
доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею
« Порушення законодавства про бюджетну систему України», якою
визначено види порушень бюджетного законодавства (недотримання
порядку проведення операцій з бюджетними коштами, нецільове
використання бюджетних коштів усіх рівнів) та розмір
адміністративних стягнень за них.

З прийняттям Верховною Радою Бюджетного Кодексу України –
основного документу, яким регламентується формування та виконання
бюджетів всіх рівнів в державі, виникла нагальна необхідність внести
зміни до Закону України “Про державну контрольно –ревізійну
службу”.Однак проект цього Закону до цього часу ще не прийнято.

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ ТА ПІДВИЩЕННЯ
РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РЕВІЗІЙ ТА ПЕРЕВІРОК ПРИ ВИКОРИСТАННІ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

3.1 Проблеми організації контролю за видатками бюджетних
установ

Становлення в Україні державного фінансового контролю відбувалося
одночасно із процесом державотворення і переходом до ринкових відносин.
На жаль, розбудові державного фінансового контролю у перші роки
незалежності не було приділено належної уваги, що призвело до
багаторічного зволікання з формуванням його цілісної системи.

Так, з початком реформ поширеною була думка про те, що в умовах
переходу до ринкової економіки державний фінансовий контроль втрачає
своє колишнє значення та стає зовсім не потрібним. Такий підхід став
підставою для послаблення окремих напрямів фінансового контролю, що не
було зумовлено реальним станом справ, зокрема, зменшенням числа
фінансових порушень та зловживань.

На сьогодні вже відомо, до чого призвело послаблення державного
фінансового контролю за видатками бюджетних установ: бюджетні мільярди
втрачено не за призначенням або розкрадено; багатомісячні невиплати
заробітної плати у середині 90-х стали мало не нормою.

У процесі розвитку контролю та ревізійної роботи в Україні умовно
можна відокремити 2 основних етапи:

– етап становлення (1993-2000рр.), протягом якого у 1993
році створено контрольно-ревізійну службу, досягнуто законодавчого та
конституційного закріплення ключових гарантій її діяльності,
організовано кадрове, інформаційне, методичне та інше забезпечення;

– етап оптимізацій і удосконалення (початок 2001), який
передбачає поглиблення дослідження організації контрольно-ревізійної
роботи і правове закріплення її складових з врахуванням позитивного
зарубіжного досвіду в законах, удосконалення взаємодії контролюючих
органів, створення правових гарантій ефективної контрольно-ревізійної
роботи.

В 1997-2000рр. прийнято ряд важливих нормативних актів, які мали
за мету врегулювати процедуру контролю за грошовими коштами та видатками
на цій основі скоротити кількість контрольних заходів, з одночасним
підвищенням результативності контролю. Зокрема, Указами Президента
України за №41 та №436 введено режим жорсткого обмеження бюджетних
видатків, а також встановлено штрафні санкції за порушення норм з
регулювання обігу готівки.

Однак, вжитими заходами не вдалося створити міцну, ефективно
функціонуючу систему державного фінансового контролю за грошовими
коштами, свідченням чого є наявність в державі та, зокрема, в бюджетних
установах суттєвих фінансових проблем.

Не вдалося подолати практику нецільового та неефективного
використання значної частини бюджетних коштів. У кожній третій з
перевірених контрольно-ревізійними органами установ виявляються
порушення норм закупівлі товарів (робіт, послуг) за бюджетні кошти.
Масовим є порушення вимог КМУ щодо обмеження використання бюджетних
коштів на проведення капітального чи поточного ремонту та інші не
першочергові витрати.

Незважаючи на запроваджені заборони, частина розрахунків
проводяться в негрошовій формі. Існують великі обсяги дебіторської та
кредиторської заборгованості. Майже половина готівкового обігу
здійснюється поза банками, що сприяє збільшенню масштабів тіньової
економіки.

Практика показала, що розмежовування повноважень органів
контрольно-ревізійної служби та інших органів державного фінансового
контролю веде не до скорочення кількості виходів перевіряючи на об’єкт,
а до їх збільшення. Якщо раніше перевіркою правильності нарахування
заробітної плати в бюджетній установі, що проводиться в межах ревізії,
було одночасно встановлено порушення в нарахуванні прибуткового податку
і ревізор мав право задокументувати це в акті та передати матеріали в
податковий орган для прийняття відповідного рішення, то сьогодні органи
ДКРС такого права не мають. Всю масу бухгалтерських документів,
паралельно з ревізорами КРС, кожного разу повинні перевіряти і
працівники податкових, пенсійних органів та установ соціального
страхування.

Проблеми організацій контролю та ревізій грошових коштів та
видатків бюджетних установ певною мірою зумовлені недоліками
організаційного характеру, які по суті, є нереалізацією на практиці
наданих законодавством органом контрольно-ревізійної служби повноважень
з організації і здійснення даного контролю. Це:

– недостатня участь у розробці нових і удосконаленні чинних
законодавчих і нормативних актів з даного виду контролю та ревізій;

– відстороненість органів контрольно-ревізійної служби від
розробки, обговорення та прийняття організаційно-правових заходів щодо
недопущення фінансових порушень у бюджетній сфері;

– недостатня робота по роз”ясненню завдань контролю та ревізій

грошових коштів та видатків із забезпечення усунення допущених порушень;

-недостатнє застосування в контрольно-ревізійній роботі
методик,спрямованих на визначення ефективності використання бюджетних
коштів;

– невиконання положень чинного законодавства в частині
забезпечення належної взаємодії між органами контрольно-ревізійної
служби та іншими органами державного фінансового контролю,що посилює
дублювання та паралелізм у роботі;

– відсутність механізмів виконання положень законів,які
визначають відповідальність за перешкоджання контрольним діям.

– порушення прав підконтрольних сіб”єктів бюджетної сфери.

Не всіма контрольно-ревізійними органами забезпечуються
належна якість матеріалів ревізій грошових коштів та видатків бюджетних
установ, які передаються до правоохоронних органів.

Послаблено роботу із засобами масової інформації, спрямовану на
профілактику і попередження порушень у використанні бюджетних коштів.

Недостатньо вивчається і поширюється передовий досвід роботи
вітчизняних і зарубіжних контролюючих органів, не проявляється належна
ініціатива в розробці наукової теорії державного фінансового контролю.

Реальний вплив на розвиток контрольно-ревізійної діяльності має
надання органам ДКРС фінансової допомоги для придбання комп’ютерної
техніки. При теперішній інтенсивності контрольно-ревізійної роботи,
розширенні кола завдань, зокрема тих, що стосується ревізій грошових
коштів та видатків бюджетних установ, які необхідно вирішувати в процесі
діяльності, а саме – систематичне проведення аналізу ефективності
використання бюджетних коштів з підготовкою відповідних аналітичних
матеріалів, кількість комп’ютерної техніки в органах ДКРС є
недостатньою.

Впровадження комп’ютерізації в роботу контрольно-ревізійної
служби ще на початку 90-х років йшло по2 головних напрямах:

– в основну діяльність, пов’язану з організацією і
проведенням контрольно-ревізійної роботи;

– в обслуговуючу сферу – бухгалтерія, кадри, діловодство.

Деякі контрольно-ревізійні відділи були забезпеченні комп’ютерами
ще в 1996-1998 роках. Рівень і ресурси цієї морально застарілої техніки
не завжди дозволяє в повній мірі використовувати сучасне програмне
забезпечення. Тому є потреба в постійній модернізації і обновленні
комп’ютерного обладнання. Окрім того, їх тривале використання вимагає
також проведення профілактичних і ремонтних робіт, які пов’язані з
додатковими фінансовими витратами.

Удосконалення контролю та ревізій грошових коштів та видатків
бюджетних установ ускладнюється у зв’язку з тим, що:

– на початковому етапі ринкових перетворень багато
питань,пов”язаних

з даним видом контролю,не одержали необхідного наукового обгрунтування;

– в ринкових умовах відбувається не спрощення,а ускладнення
фінансових аспектів діяльності бюджетних установ;

– змінилися вимоги ло контролю,який нині має бути не тільки
об”єктивним,але й законним і ефективним;

– рух нашої країни до членства в економічних і фінансових
організаціях світового співтовариства зобов”язує враховувати досвід
організацій ревізій грошових коштів та видатків бюджетних установ в
економічно розвинутих країнах,який однак,не завжди є оптимальним для
перехідної економіки України;

– ускладнилась можливість виявлення і документування
порушень в зв”язку з комп”ютеризацією обліку фінансових ресурсів
бюджетних установ

– не вирішено проблем матеріально-технічного і кадрового
забезпечення контрольно-ревізійних органів.

Розв’язання проблеми підвищення ефективності контролю за грошовими
коштами та видатками бюджетних установ слід здійснювати на засадах
системного підходу, а саме:

– даний вид контролю мусить розглядатися як важливий елемент
фінансового контролю, який у свою чергу є складовою системи
загальнодержавного контролю;

– у процесі удосконалення контролю повинні враховуватися
принципи такої структуризації контролю, яка означає необхідність
розгортання взаємодій контролю із іншими контролюючими органами;

– доповнення контролю за грошовими коштами та видатками
бюджетних установ, виконавцем якого є контрольно-ревізійна служба,
незалежним фінансовим контролем, який здійснюють аудитори та аудиторські
фірми.

Гостро постала проблема неналежного ставлення керівників установ
до роботи обліково-бухгалтерського апарату, виконання посадовими особами
норм фінансово-бухгалтерського законодавства. Кількість фінансових
порушень не зменшується також через недостатність адміністративної
відповідальності за бюджетні порушення та відшкодування спричинених
збитків, неможливість притягнення винних осіб до кримінальної
відповідальності.

За цих умов вибір конкретних напрямів удосконалення систем контролю
за грошовими коштами ускладнюється не лише недостатнім розумінням у
суспільстві його значення, а й відсутністю достатніх наукових
обґрунтувань його місця і форм здійснення в умовах перехідної економіки.

Потреба оптимізації контролю за грошовими коштами та видатками
бюджетних установ зумовлена сьогодні багатьма причинами:

– потребою збереження і раціонального використання бюджетних
коштів;

– зниженням рівня фінансової дисципліни в бюджетних установах;

– необхідністю кінцевого подолання та недопущення
заборгованості з виплати заробітної плати;

– невиправданим наданням пільг, недотриманням вимог
законодавства щодо цільового використання бюджетних коштів.

3.2 Світовий досвід фінансового контролю та можливість його
застосування в Україні

Адміністративний устрій Франції досить схожий на наш – це 26
регіонів, 100 департаментів і 36 тисяч комун. Особливість структури
державного устрою є інститут префектів, які є розпорядниками коштів
другого рівня.

Префекти контролюють в регіоні всі бюджетні витрати від імені всіх
міністерств і на рівні місцевих органів влади представляють
Прем’єр-міністра і Уряд, а також є гарантами дотримання законності.
Органи державного фінансового контролю у системі виконавчої гілки влади
сконцентровані у складі Міністерства економіки, фінансів і
промисловості. Так, до блоку підрозділів з бюджетних питань входять
податкова ,митна, пенсійна служби , казначейство та аналог нашого
антимонопольного комітету – Головне управління споживчого ринку ,
конкуренції , боротьби з неправильними діями, а також такі
спеціалізовані контролюючі структури , як Генеральна інспекція фінансів
і Служба державного контролю.

Функції контрольного органу , який здійснює попередній і поточний
контроль, виконує державне казначейство Франції. Це 4000 бухгалтерських
постів на базі департаментів, об’єднаних у 100 генеральних казначейств
загальної чисельністю 55700 державних службовців з відповідним статусом,
в тому числі Центральна дирекція у складі 1100осіб . Його функції :

1.Збирати прямі податки (30% обсягів робочого часу).
Працівниками казначейства індивідуально відслідковується особистий
рахунок кожного платника податків, а при необхідності застосовуються
заходи примусового стягнення . Податки збираються в дохід держави , в
тому числі і ті, які належать органам місцевого самоуправління, з
послідуючим поверненням їх із центру. Непрямі податки – завдання
податкової і митної служби.

2.Розрахунки витрат держави (10% обсягів робочого часу)
розробляються після проведення обов’язкового контролю . Для здійснення
проплати казначей знайомиться з досьє, де має бути документальне
підтвердження наявності : бюджетних коштів, призначення витрат ,їх
законності , повноти отримання матеріальних цінностей, виконання робіт.
Щодо операцій попередньої оплати , то такого поняття не існує. Бухгалтер
казначейства несе матеріальну відповідальність за законність здійсненої
операції шляхом повного відшкодування із власної кишені всієї незаконно
виплаченої суми, безпосередньо або через страхову компанію. Були
випадки, коли дружина, або близькі родичі колишнього казначея, як
спадкоємця померлої людини, притягувалися до примусового відшкодування
незаконно виплаченої ним суми.

3.Ведення бухгалтерського обліку держави (5% обсягів
робочого часу), який здійснюється щоденно 4тис. постів . Всі
бухгалтерські операції щоденно аналізуються в Центральному
бухгалтерському агентстві казначейства. Щорічно складається Зведений
звіт – синтез бюджетних і фінансових операцій, проведених системою
казначейства за рік.

4.Виконання бюджетів і ведення бухгалтерського обліку органів
місцевого самоврядування і державних установ (50% обсягів робочого
часу). В кожному органі місцевого самоврядування і в кожній державній
установі є казначейський пост, тобто працює бухгалтер (бухгалтерія)
казначейства.

5.Діяльність по залученню і розміщенню грошових збережень (5%
обсягів робочого часу. Регіональні казначейства мають свій внутрішній
фінансовий контроль. Зокрема, в департаменті Сен-Сен-Дені українській
делегації було надано можливість ознайомитись з роботою такого
підрозділу. Складається він з 5 осіб: два ревізори, два їх заступники і
асистент. Їх підконтрольні об’єкти – відділення казначейства
департаменту і всі установи – одержувачі бюджетних коштів. Особливість
такого контролю полягає в тому, що перевіряються не розпорядники
бюджетних коштів, а бухгалтери-казначеї, які працюють з бюджетними
коштами. Періодичність перевірок – раз на 5 років. Мета перевірки –
законність поведених витрат. Перевірки оформляються протоколом, який
надсилається на об’єкт перевірки для ознайомлення і підписання. У разі
виявлення грубих порушень бухгалтер-казначей об’єкту відстороняється
від роботи.

Специфіка функцій державного казначейства Франції:

1.Казначейство забезпечує принцип єдиної каси держави, органів
місцевого самоврядування і державних установ, який здійснюється за
рахунок обов’язкового депонування коштів державних організацій на
рахунках казначейства. Ці кошти, образно кажучи, зміщуються на єдиному
казначейському рахунку, хоча вони можуть бути задіяні бухгалтером по
мірі необхідності і на законних підставах.

2.Казначейство активний і ефективний контролер попередньої і
поточної форми контролю витрат бюджетних коштів на предмет законності
(відповідності правилам оплати, оплата тільки після документального
підтвердження), але не доцільності.

3.Крім того , здійснюється контроль майбутніх витрат на стадії
взяття зобов’язань і на стадії оплати.

Таким чином, якщо коротко підсумувати наведене, казначейський контроль
Франції – надзвичайно ефективний системний , попередній і поточний
контроль за витратами бюджетних коштів державними установами і
організаціями.

Послідуючий контроль законності , цільового призначення і ефективності
витрат державних коштів здійснює Генеральна інспекція фінансів, яка
підпорядкована безпосередньо міністру економіки, фінансів і
промисловості. Інспекція втручається в будь-яку сферу
фінансово-господарської діяльності, коли мова йде про державне
фінансування або державний сектор майна, і здійснює нагляд за всіма
державними бухгалтерами, в тому числі казначейство , податкової і
митної служби, державних установ. Генеральна інспекція здійснює
послідуючий фінансовий контроль. Методи роботи – раптовість перевірок,
вибірковий характер, складання звіту про результати перевірки , право
опротестування їх результатів об’єктом контролю. Генеральні інспектори
закріплені за окремими регіонами, де вони здійснюють нагляд за
додержанням законодавства з фінансових питань та проводять або очолюють
за дорученням міністра особливо важливі перевірки. Контроль за
збереженням і ефективним використанням державного і комунального майна
входить до компетенції Служби державного контролю – структурного
підрозділу Міністерства економіки, фінансів і промисловості. Служба
державного контролю здійснює нагляд за державними підприємствами і
установами. Лише у лічених випадках державний контролер може і
зобов’язаний втручатися в управлінську діяльність підприємства. На всіх
суб’єктах господарювання, де частка державного майна складає 50 і
більше відсотків , державний контролер присутній постійно. Його
повноваження передбачають доступ до всієї інформації
фінансово-господарської діяльності шляхом ознайомлення з документами, а
також безпосередньої участі у нарадах, зібраннях, колегіях. Решта
підприємств і організацій з часткою майна нижче 50% контролюються шляхом
проведення перевірок у плановому порядку або за умови виникнення такої
необхідності, в тому числі за власної ініціативи інспектора, що
закріплений за об’єктом. Контролер може також ініціювати проведення
перевірки окремих питань фінансового-господарської діяльності
закріпленого за ним об’єкту силами Генеральної інспекції фінансів.

Органом зовнішнього державного фінансового контролю є Рахункова палата
Франції та її регіональні відділення. Керівники Рахункової палати
призначаються Президентом держави довічно і можуть бути звільнені або за
власним бажанням , або в судовому порядку за порушення законодавства.
Рахункові палати , маючи гарантії незалежності і нейтралітету ,
здійснюють бюджетний , бухгалтерський і фінансовий контроль шляхом
впровадження удового розгляду правильності бухгалтерських рахунків,
екзаменування управлінської діяльності місцевих адміністрацій і їх
державних установ. Фінансовий контроль рахунковою палатою здійснюється в
порядку послідуючого камерального контролю прийнятих на зберігання
звітів бюджетних установ. У випадку виявлення порушень, на підставі
аудиторської перевірки попереднього виклику і отримання суддею пояснень
від керівника і бухгалтера установи, оголошуються і проводяться судові
розгляди справ про порушення бюджетного чи фінансового законодавства.
Рахункові палати за власною ініціативою можуть здійснювати і виїзні
перевірки бюджетних установ, суб’єктів підприємницької діяльності
будь-якої форми власності, якщо там були присутні державні кошти або
майно.

У 2000 році заступник голови Головного контрольно-ревізійного
управління України побував у Санкт-Петербурзі , де брав участь у нараді,
скликаній департаментом Державного фінансового контролю і аудиту
Міністерства фінансів Російської Федерації.

Заступник керівника департаменту – начальник відділу контролю за
використанням бюджетних коштів , які виділяються регіонам і галузям
економіки , наголосив, що органи контрольно-ревізійного управління
зобов’язані щорічно охоплювати контролем не менше 50%фінансування з
федерального бюджету. Контрольно-ревізійне управління в суб’єктах
Російської Федерації не зобов’язане здійснювати перевірки використання
коштів місцевих бюджетів. Згідно з Положенням про контрольно-ревізійне
управління Міністерства фінансів Російської Федерації в суб’єкті
Російської Федерації контролерам надано право проводити такі перевірки
лише за зверненнями місцевих органів виконавчої влади і місцевого
самоврядування на договірній основі, тобто з відшкодуванням витрат за
рахунок місцевих бюджетів. Із введенням в дію Бюджетного кодексу
контролери відтепер змушені проводити перевірки у тих місцевих
бюджетах, які одержували допомогу федерального бюджету. Крім цього,
Російське контрольно-ревізійне управління віднині зобов’язане
проводити перевірки виконання тих місцевих бюджетів, які на
обслуговування державного боргу використовують більше 15% своїх річних
доходів.

До інших головних напрямів здійснюваного в Російській Федерації
фінансового контролю потрібно віднести : контроль за використанням
бюджетних коштів в оборонному комплексі; перевірки в податкових органах
; аналіз причин, що призвели до значних розбіжностей у рентабельності
казначейських підприємств.

Сьогодні слід говорити не тільки про законність , а й про ефективність
використання бюджетних коштів (щодо останнього , то методика в цій сфері
відсутня). Органи контрольно-ревізійної служби самі повинні реалізувати
матеріали ревізій і перевірок . Аргументація – кожне п(яте подання
органів Контрольно-ревізійного управління до органів казначейства
приводить до судової тяганини і перемогти в ній на підставі чужих
матеріалів , при відсутності матеріальної зацікавленості, працівникам
казначейства вдається не завжди.

Свою специфіку має система державного фінансового контролю в Республіці
Білорусь. Як відомо, нині Рахункову палату там розпущено і, за
Конституцією Білорусії, вищим органом контролю є Комітет державного
контролю, підпорядкований Президенту. Цей Комітет взяв на себе, по
аналогії з колишнім Комітетом народного контролю СРСР , право
перевіряти все і всіх: від роботи торгівельних лотків на ринку до руху
дорогоцінних металів на міжбанківських торгах. Щодо Головного
контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів Республіки
Білорусь, нагадує колишнє Головне контрольно-ревізійне управління
Міністерства фінансів УРСР . Щоправда, у Мінській області проходив
експеримент – там у кожному районі створено контрольно-ревізійний відділ
у складі трьох-чотирьох ревізорів , у зв’язку з цим
контрольно-ревізійному управлінню передано на контроль використання
коштів місцевих бюджетів , їх фінансування здійснюється як з державного,
так і з обласного бюджетів. Характерною рисою організації фінансового
контролю в Білорусії є те, що у них законодавчо встановлено фінансову
відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів: якщо
порушення допустила бюджетна установа, то вона зобов’язана повернути в
бюджет витрачену суму за рахунок свого кошторису, а якщо підприємство –
то , крім цього, воно мусить сплатити ще й штраф, який в двічі більший
за нецільові витрати. При цьому повернення коштів, використаних не за
цільовим призначенням, забезпечується правом безспірного списання з
рахунків, які мають завідуючі районними, міськими й обласними
фінансовими органами та міністр фінансів.

Фінансовий контроль об’єктивно притаманний ринковій економіці,
використовується всіма країнами Заходу в тій мірі, в якій диктується
політичними і економічними завданнями. В США контроль вважають
рентабельним (ефективним) ,якщо вкладений в його здійснення 1 долар
приніс віддачу у 5 доларів, а у Великобританії – відповідно 1 – 13
фунтів стерлінгів.

3.3 Шляхи підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи при
проведенні ревізій та перевірок в бюджетних установах

Нинішні умови економічного розвитку держави потребують
упровадження в життя нових напрямів та методів здійснення контрольних
функцій.Одним із кроків по підвищенню дієвості контрольно-ревізійної
служби має стати суттєве посилення аналітичної роботи її органів з
питань фінансової дисципліни та виявлення основних чинників ,що
призводять до неефективного використання фінансових ресурсів.

На сьогодні органами крнтрольно-ревізійної служби порял із
проведенням заходів щодо виявлення фактів незаконного та нецільового
використання бюджетних коштів,забезпечення максимального рівня їх
відшкодування впроваджується в практику така робота з аналізу стану
фінансово-господарської діяльності як окремих бюджетних установ,так і
галузей в цілому з метою поліпшення економічної ситуації.

Диктується це такими обставинами:

– контрольно-ревізійна служба, як орган, що забезпечує
всебічний фінансовий контроль у бюджетних установах, разом із іншими
контролюючими органами повинна доповнювати аналітично-консультативне
обґрунтування та здійснювати підтримку політики Президента, КМУ,
центральних та місцевих органів виконавчої влади, посилювати вплив
управлінських дій і рішень;

– виходячи із необхідності інформаційно-аналітичного
контролю за управлінням економікою, фінансами, органи ДКРС повинні, по
можливості, забезпечувати центральні та місцеві органи виконавчої влади
такими матеріалами.

В цілому аналітична робота необхідна для виявлення причин, що
призводять до порушень державної фінансової дисципліни, злочинів у
бюджетній сфері, і внесення пропозицій щодо змін у чинному законодавстві
з метою усунення негативних явищ.

Метою аналітичної роботи є забезпечення єдиного підходу до
порядку інформування центральних та місцевих органів виконавчої влади і
самоврядування про факти порушення фінансової дисципліни, виявлених за
певний період часу за результатами ревізій фінансово-господарської
діяльності установ і організацій, поліпшення спільної з ними роботи щодо
зміцнення фінансової та бюджетної дисципліни, виявлення чинників, що
призводить до її порушень та внесення пропозицій щодо усунення і
попередження таких негативних явищ, притягнення до відповідальності
посадових осіб у відповідності з чинним законодавством.

Ревізійні матеріали слід узагальнювати по відповідним галузям
(наприклад, по установах освіти, охорони здоров’я, культури тощо), а
також по окремих тематичних питаннях контрольно-ревізійної роботи
(наприклад, правильність нарахування і виплати заробітної плати,
використання коштів на харчування в установах охорони здоров’я тощо).

Такі матеріали дають змогу не тільки більш об’єктивно
проінформувати органи влади про стан справ у тій чи іншій галузі при
використанні бюджетних коштів, але й домогтися прийняття ними в короткі
терміни конструктивних рішень як щодо усунення виявлених порушень і
недоліків, так і притягнення винних посадових осіб до відповідальності,
передбаченої чинним законодавством.

Потрібно забезпечити виявлення чинників, що призводять до
порушень, злочинів у сфері економіки, розробити і внести пропозиції щодо
змін у чинному законодавстві з метою усунення цих негативних явищ.

До Кабінету Міністрів України протягом року направляються біля
222 інформаційних листів на виконання відповідних постанов Уряду,його
доручень,а також про результати ревізій та перевірок,в яких пропонуються
конкретні заходи щодо посилення контролю за цільовим та ефективним
використанням бюджетних коштів,удосконалення законодавства з
фінансово-бюджетних питань,механізмів повернення коштів до бюджету та
проекти шести нормативно-правових актів з питань зміни ідеології
контрольно-ревізійної роботи,посилення відповідальності за порушення
фінансово-бюджетної дисципліни,забезпечення відшкодування збитків,
заподіяних державі.Як результат запобіжного ефекту ,внаслідок дотримання
періодичності контролю та підвищення його дієвості,заборони проведення
негрошових форм розрахунків,переведення бюджетних установ на
казначейське обслуговування,спостерігається зниження сум незаконних і не
за цільовим призначенням проведених витрат,недостач і розкрадань
бюджетних коштів і матеріальних цінностей.

Для підвищення ефективності заходів, що вживаються органами ДКРС
для зміцнення фінансової дисципліни бюджетних установ, необхідно
забезпечити:

– дотримання в ході контролю прав і свобод громадян та
інших суб’єктів адміністративного права;

– відкритість процесу планування основних напрямів
контрольно-ревізійної роботи, проведення ревізій видатків бюджетних
установ і реалізації ревізійних матеріалів;

– повноту ревізійних дій і об’єктивність висновків за
результатами проведених ревізій і перевірок;

– зрозумілість завдань, що виконує ДКРС, як для посадових
осіб бюджетних установ, так і пересічних громадян держави.

Так, для реалізації зазначеного необхідно:

– вести жорсткий внутрішній контроль за дотриманням
посадовими особами ДКРС чинного законодавства, винних осіб у його
порушенні притягувати до сурової дисциплінарної і матеріальної
відповідальності;

– підвищити якість інформаційно-аналітичних матеріалів за
результатами проведених ревізій грошових коштів та видатків бюджетних
установ, що надсилаються керівникам центральних і місцевих органів
влади, установ і організацій;

– підвищити оперативність і якість розгляду звернень
громадян та працівників бюджетних установ про факти порушення
законодавства з фінансових питань, а також на дії чи бездіяльність
контрольно-ревізійних підрозділів;

– активніше досліджувати і розробляти методологію
контрольно-ревізійної і аналітичної роботи з розробкою відповідного
інструментарію;

– запровадити проведення всеукраїнської телефонної „гарячої
лінії” з питань дотримання працівниками органів ДКРС чинного
законодавства.

Ефективність контролю за економним і цільовим витрачанням
бюджетних коштів залежить від комплексності його здійснення,
своєчасності й повноти реалізації заходів для відшкодування завданих
державі збитків, усунення причин, що призвели до фінансових втрат.
Виконання цих функцій покладено на ДКРС.

З огляду на проблеми контролю та ревізій грошових коштів та
видатків, що існують в Україні, ГоловКРУ України визначило 3 основні
напрями удосконалення контролю:

1) підвищення якості контрольно-ревізійної роботи у межах
чинного законодавства;

2) внесення за результатами проведених ревізій пропозицій щодо
удосконалення законодавства з даного виду ревізій з метою недопущення
зловживань з грошовими коштами та незаконних нецільових бюджетних
витрат;

3) удосконалення нормативно-правових актів, що регламентують
діяльність органів ДКРС, із метою підвищення ефективності їх роботи.

Орієнтири цих напрямів визначені „Основними завданнями державної
контрольно-ревізійної служби в Україні на 2000-2004рр.” (або скорочено-
Стратегією діяльності ДКРС), нормативним документом, затвердженим МФУ
від 31.05.2000, №18.

Метою розробки і реалізації Стратегії є спрямування зусиль
працівників усіх ланок служби на боротьбу з порушенням фінансової
дисципліни, підвищення якості контролю за витрачанням бюджетних коштів,
посиленні ролі служби у попередженні економічних злочинів в бюджетній
сфері.

Стратегія діяльності ДКРС включає систему
правових,організаційних,методологічних і кадрових заходів щодо:

1)визначення першочергових напрямів здійснення контролю і
концентрації зусиль органів ДКРС із забезпечення наповнення бюджетів
усіх рівнів,збереження , ефективного використання бюджетних і
позабюджетних коштів та державного майна;

2)дослідження, розробки і поетапного впровадження нових
засад у контрольно-ревізійній роботі,спрямованих на запобігання
фінансовим порушенням та підвищення ролі органів ДКРС у забезпеченні
відшкодування порушниками заподіяних державі збитків,поновлення
використаних не за цільовим призначенням бюджетних коштів,сплати
фінансових санкцій.

Для посилення дієвості та ефективності фінансового контролю
доцільно ініцінювати:

– введення адміністративної відповідальності за нецільове
використання бюджетних коштів, щодо якого правоохоронними органами
відмовлено у кримінальному переслідуванні винних за допущені порушення;

– усунення паралелізму та дублювання в системі органів
державного фінансового контролю шляхом законодавчого визначення та
розмежування їх функцій та принципів взаємодії з правоохоронними
органами.

Один з важливих напрямів роботи ДКРС – попередження фінансових
порушень, зокрема в бюджетній сфері. Закон України „Про державну КРС”
передбачає розроблення пропозицій щодо запобігання виявлених недоліків і
порушень в подальшому. Ще більш це завдання деталізоване та
конкретизоване в Положенні про ГоловКРУ України, затверджене наказом
Президента України від 28.11.2000 №1265/200. Згідно з Положенням до
основних напрямків діяльності органів ДКРС по попередженню фінансових
порушень необхідно віднести:

– аналіз стану додержання фінансової дисципліни та
повідомлення про його результати відповідні центральні та місцеві органи
виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи;

– інформування громадськості через засоби масової
інформації про заходи щодо здійснення контролю за додержанням фінансової
дисципліни;

– участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення
фінансового контролю.

З метою профілактики фінансових порушень у бюджетній сфері
необхідно забезпечити періодичну участь керівного складу органів ДКРС в
семінарах з керівниками і бухгалтерами бюджетних установ, як проводяться
фінансовими органами.

Відповідно до практики контрольно-ревізійної роботи в бюджетних
установах можна виділити такі основні напрямки попередження органами
ДКРС фінансових порушень:

1.Забезпечення відкритості планування контрольно-ревізійної
роботи. Цей є напрям найменш регламентованим та слабо застосовується в
ДКРС. Проте, доведення в засобах масової інформації даних хоча б про
основні напрями роботи на півріччя того чи іншого КРУ або КРВ в певній
мірі стимулювало б відповідних керівників до більш жорсткого
самоконтролю фінансової діяльності.

2.Забезпечення періодичності (систематичності) контролю
бюджетних установ. Систематичне здійснення перевірок сприяє підвищенню
знань посадовими особами бюджетних установ, а відповідно зменшенню числа
помилок, які приводять до фінансових порушень. Розуміння того, що через
певний час твоя діяльність в обов’язковому порядку буде обревізована,
також стимулює до недопущення фінансових порушень.

3.Висвітлення контрольно-ревізійної роботи по здійсненню
ревізій грошових коштів та видатків бюджетних установ в засобах масової
інформації.

Даний напрям сприяє усвідомленню неминучості покарання за
допущені фінансові порушення.

4.Участь органів ДКРС в засадах по підвищенню рівня знань
працівників бюджетної сфери з фінансових питань.

Реалізація даного напряму може здійснюватися, як через участь
керівників органів ДКРС у відповідних нарадах, семінарах, так і шляхом
підготовки та розповсюдження, в особливості через пресу, роз’яснень чи
рекомендацій з дотриманням фінансової дисципліни в бюджетній сфері.

5.Аналітична робота щодо виявлення причин, які призводять
до порушень, розроблення і внесення пропозицій щодо змін у чинному
законодавстві.

Належне виконання всіх вказаних вище положень безумовно сприяє
попередженню фінансових порушень у бюджетній сфері, і це підтверджує
практика контрольно-ревізійну роботи.

Важливим методом підвищення дієвості ревізій є чітко
організований послідуючий контроль за фактичним виконанням розроблених
міроприємств, виданих наказів, прийнятих рішень та інших документів,
який повинен здійснюватися регулярно.

Є хибною позиція тих контролерів-ревізорів,які вважають свою
роботу закінченою після того,як складено і підписано акт і про
результати ревізії доповіли місцевим або вищестоящим органам державної
виконавчої влади чи самоврядування.На цій стадії ще рано вважати ревізію
або перевірку завершеною.Результати ревізії можна вважати повністю
реалізованими не тоді,коли виявлено порушення,викрито причини і покарані
винні особи,а лише тоді,коли всі ці порушення і недоліки усунено і
фінансово-господарська діяльність налагоджена так.що забезпечується
виконання завдвнь,що стоять перед установами і організаціями.Крім
того,слід забезпечити вжиття заходів,які виключають можливість
повторення порушень у інших аналогічних установах.

Контроль за виконанням вжитих заходів щодо усунення порушень
здійснюється шляхом отримання інформації від керівників установ. Проте,
найбільш дієвою формою контролю є перевірка прийнятих рішень і вжитих
заходів, повноти відшкодування збитків, надходження до бюджету належних
коштів безпосередньо в установах, що перевірялись.

Контрольно-ревізійним підрозділам в обов’зковому порядку
необхідно передбачати у планах роботи проведення повторних перевірок
стану усунення виявлених порушень законодавства з фінансових питань.

Слід наголосити на необхідності внести зміни і доповнення до
законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюють діяльність
контрольно-ревізійної служби. Пов’зано це з тим, що будь-які недоліки
нормативно-правової бази створюють труднощі в роботі ревізорів,
призводять до суперечностей за результатами ревізій і перевірок.

З метою скорочення кількості ревізій бюджетних установ при
нагальній потребі зміцнення фінансової дисципліни в останніх, особливої
уваги потребує розширення комплексності ревізій щодо виконання кошторису
бюджетної установи, надавати об’єктивні, ясні і вичерпні висновки:

– цільового і ефективного використання бюджетних коштів,
наданих на безповоротній основі;

– ефективного використання та повноти збереження державного
майна;

– правильності розрахунків кошторисних призначень;

– стану ведення і достовірності бухгалтерського обліку та
звітності;

– заходів для відшкодування збитків, заподіяних державі.

Для забезпечення виконання даних завдань органи ДКРС
зобов’язані:

– включити зазначені питання в програми всіх планових і
позапланових ревізій бюджетних установ;

– пріоритети при координації роботи з правоохоронними
органами перемістити на призначення планового проведення повних ревізій
з даних питань, покращення документування виявлених фінансових
порушень, своєчасну і якісну передачу ревізійних матеріалів в
правоохоронні органи з власної ініціативи;

– при необхідності до перевірки зазначених питань залучати
спеціалістів інших державних контрольних органів;

– в контрольно-ревізійних підрозділах запровадити
оперативний облік результатів таких перевірок і на вимогу ГоловКРУ
періодично подавати їх для узагальнення;

– встановити жорсткий контроль за повнотою пред’явлення
контрольно-ревізійними підрозділами вимог до керівників об’єктів
контролю і винесення рішень за результатами вимог до керівників об’єктів
контролю за результатами ревізій і перевірок та проведенням заходів щодо
їх виконання.

Підвищення вимог до ефективного здійснення функцій державної КРС
вимагає її належного кадрового забезпечення.

Поряд із постійним навчанням працівників ДКРС методиці
проведення ревізій, слід здійснити ряд заходів щодо забезпечення
безумовного дотримання посадовими особами чинного законодавства з питань
соціально-психологічних аспектів контрольно-ревізійної роботи та
попередження порушень.

З метою реалізації зазначеного КРУ введено в дію:

– практику періодичного здавання заліків працівниками ДКРС
із знання і вміння застосовувати норми законодавства з застосуванням
комп’ютерних технологій;

– повний випробувальний термін для навчання спеціалістів,
які вперше прийняті на роботу до органів ДКРС;

– практику текстуального розгляду актів ревізій в апаратах
органів ДКРС і колегіальне обговорення висновків за їх результатами.

Також одним із дієвих заходів щодо вирішення поставлених
завдань перед ДКРС є подальше удосконалення роботи з реалізації вимог
Указу Президента України від 27.08.2000 №1031 „Про заходи щодо
підвищення ефективності контрольно-ревізійні роботи”:

– забезпечення під час виконання покладених на ДКРС
завдань взаємодії, в тому числі щодо організацій спільних перевірок та
ревізій грошових коштів та видатків бюджетних установ, усунення
виявлених порушень, з органами державної податкової служби, державного
казначейства та іншими контролюючими органами;

– систематичне інформування органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування про факти порушень фінансової
дисципліни, виявлені під час перевірок та ревізій
фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, вносити пропозиції
щодо забезпечення усунення таких порушень та притягнення винних до
відповідальності;

– посилити координацію роботи з правоохоронними органами,
забезпечити своєчасну передачу їм матеріалів перевірок і ревізій
фінансово-господарської діяльності бюджетних установ про нецільове
витрачання бюджетних коштів, порушення законодавства з питань руху
грошових коштів в бюджетній установі.

Для можливості здійснення подальшого контролю всіх напрямів
витрачання бюджетних коштів від витрат на утримання установ до їх
витрачання на соціально важливі цілі вкрай необхідне встановлення
систематичного обміну інформацією між усіма фінансовими і контролюючими
органами, які забезпечують виконання бюджету. Тобто необхідна єдина
інформаційна база.На сьгодні не новина , що основним джерелом
накопичення капіталу тіньової економіки є державні ,в тому числі й
бюджетні кошти.Аналіз результатів,здійснених службою,подальшого контролю
свідчить,що й досі мають місце факти,коли бюджетні кошти для виконання
робіт чи надання послуг перераховуються фірмам – “фантомам”.Результат
цього – безнадійні втрати бюджету.Повернення цих коштів навіть із
допомогою правоохоронних органів,практично неможливе.

Дана інформаційна база повинна відіграти значну роль в
підвищенні ефективності контролю та ревізій. Водночас виникає
необхідність пошуку нових методів застосування контролю на підставі
комп’юторної мережі для прийняття рішень у господарській сфері. Фактично
стався перехід від поняття контролю за інформацією (як механічного
процесу) до поняття необхідності інтелектуалізації здійснення контролю з
використанням комп’ютерної техніки.

Суттєвим кроком для підвищення ефективності
контрольно-ревізійної роботи в частині створення єдиної інформаційної
бази для здійснення контролю за грошовими коштами та видатками бюджетних
установ було б надання кожному контрольно-ревізійному органу бази даних
головних та нижчого рівня розпорядників бюджетних коштів і отримувачів
вказаних коштів з обсягами фінансування. Це дозволило б більш
раціонально і оптимально визначити напрями контролю і, відповідно,
підвищити його ефективність.

Значно сприяла б ефективності роботи керівника ревізійної
групи в ході проведення ревізії наявність в кожному
контрольно-ревізійному підрозділі комп’ютера типу „Ноутбук”.

Водночас, слід наголосити, що створення в Україні системи
електронного контролю дасть значний економічний ефект в результаті
скорочення витрат часу кваліфікованих працівників, і отже буде сприяти
підвищенню якості результатів роботи контрольно-ревізійної служби.

В цілому без подальшої розробки та системного впровадження в
діяльність контрольно-ревізійної служби загальної концепції розвитку
комп’ютеризації контрольно-ревізійної роботи, достатнього фінансового її
забезпечення неможливо на належному рівні досягти підвищення
ефективності роботи контрольно-ревізійної служби.

Вся робота по реалізації матеріалів ревізії повинна базуватися
на підви

щенні ефективності діяльності кожного галузевого відділу і управління в
ціло

му і проводитись за такими принципами:

1.Стратегічна спрямованість діяльності. Основні зусилля
відділів та управлінь повинні бути спрямовані на контроль за
використанням бюджетних коштів. Повинна бути чітко визначена стратегія і
технологія здійснення контрольно-ревізійних заходів.

2.Орієнтація на результат. Інформація про результати ревізій
доводяться до тих осіб і структур, які можуть безпосередньо вплинути на
стан справ і змінити їх на краще.

3.Своєчасність ревізій і перевірок. Керівництво
контрольно-ревізійного органу повинно приймати гнучкі рішення щодо
здійснення ревізій на закріплених за ними об’єктах, враховуючи
навантаженість та баланс робочого часу на одного ревізора.

4.Розробка типових програм здійснення ревізій, розрахованих на
використання комп’ютерної техніки. Це пов’язано з тим, що в умовах
ринкової економіки в установах все більше використовуються комп’ютерні
форми ведення бухгалтерського обліку.

З метою посилення дійового механізму протидії правопорушенням
варто було б Генеральній прокуратурі України, іншим правоохоронним
органам:

1) забезпечити належний розгляд матеріалів, переданих ДКРС,
про виявлені факти порушень у використанні бюджетних коштів, а також
надання відповідної інформації органам ДКРС;

2) своєчасно, у повній відповідності з законом реагувати на
факти порушення встановленого порядку розгляду матеріалів, що надходять
від контролюючих органів.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Cтворення в Україні нового механізму господарювання викликали суттєві
зміни в організації контролю. Передусім він набув статусу фінансового
контролю незалежної держави, а Закон України “Про державну
контрольно-ревізійну службу в Україні” заклав правову основу для її
реалізації. Зазначимо, що цим Законом забезпечується не тільки контроль
в частині ефективного і цільового використання бюджетних коштів, а й
розроблено пропозицій щодо усунення виявлених порушень та запобігання їх
в подальшому. Попередження фінансових порушень в бюджетній сфері – це
не самоціль державної контрольно-ревізійної служби, а одним із важливих
напрямів її роботи. Адже всім відомий вислів, що “дешевше робити
профілактику хвороби, ніж потім її лікувати”. Вищезазначений закон
передбачає розроблення пропозицій щодо запобігання виявлених недоліків
і порушень в подальшому.

Основна причина недосконалості механізму фінансового контролю за
ефективним використанням бюджетних коштів криється в тому, що Україна за
10 років незалежності в умовах розшарованого суспільства так і не змогла
знайти своєї моделі економічного розвитку, частково втратила основні
стратегічні важелі управління. За таких обставин з огляду на суб’єктивні
причини, фінансовий контроль не міг використати свій потенціал, довести
до логічного завершення роботу із збереження майна та ефективності
використання бюджетних коштів.

Окремо, слід сказати, про фінансовий контроль у сфері комунальної
власності. Він не потребує особливої трансформації, його специфіка
завжди полягала в аналізі використання коштів, спрямованих з бюджетів
усіх рівнів на житлово-комунальні послуги, різницю в цінах, пільги,
субсидії, особливо при здійсненні попередніх перевірок або на стадії
кінцевих розрахунків, враховуючи, що бюджет, як правило, відстає з
фінансуванням тих чи інших видатків і є можливість попередити незаконні
витрати. Такі перевірки, зважаючи на значні обсяги фінансування, як
правило, результативні.

З проведених розрахунків в другому розділі дипломної роботи можна
побачити, що основними показниками, які характеризують роботу
Контрольно-ревізійного відділу в м.Чернівці, є показники, які
розраховуються в середньому на одного ревізора: кількість перевірених
бюджетних установ одним ревізором, сума внесених до бюджету платежів і
інших сум, відрахувань до державних фондів одним ревізором; сума
відшкодування і поновлення незаконних витрат, недостач і розкрадань
грошових коштів і матеріальних цінностей одним ревізором; сума
донарахувань до бюджету в розрахунку на одного ревізора. Значення даних
показників наведені в таблицях другого розділу.

Необхідно провести адміністративну реформу, зміст якої полягає в
комплексній перебудові існуючої в Україні системи державного управління
усіх сфер суспільного життя, торкається і системи фінансового контролю,
організації ревізій, повноважень і методів контрольної діяльності. На
вищому рівні зміни в організації і методах фінансового контролю
неминучі через ряд причин. По-перше, існує необхідність подолання цілого
ряду недоліків і невирішених проблем у діяльності контролюючих органів,
які мають місце у процесі контролю за формуванням і використанням
бюджету і небюджетних фондів. По-друге, це пов’язано зі створенням у
ході адміністративної реформи нової правової бази, що регламентуватиме
державне управління. По-третє, такі процеси зумовлені формуванням та
зміцненням нових фінансово-економічних основ функціонування системи
державного управління. У нижчих ланках державного управління процес
удосконалення фінансового контролю пов’язаний із новою структуризацією
державного управління, необхідністю встановлення взаємодії державного
фінансового контролю з органами місцевого самоврядування.

Основним завданням органів державної контрольно-ревізійної служби є
реалізація державної політики у сфері контролю та ревізій. На
забезпечення цього законодавством визначено, що органи ДКРС мають
здійснювати державний контроль за витрачанням коштів і матеріальних
цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку
і звітності в бюджетних установах. Налагодження механізму взаємодії
органів державної контрольно-ревізійної служби із підрозділами відомчого
контролю, посилення дієвості , співпраці у здійсненні державного
фінансового контролю і тим самим забезпечення цільового та ефективного
використання бюджетних коштів, збереження державного майна, є
першочерговими завданнями відомчих контрольних органів.

Основними причинами фінансових порушень є:

Низький фаховий рівень бухгалтерського-облікового персоналу, а звідси і
незнання діючих нормативних і правових актів з питань фінансів і
бюджету, відсутність належного бухгалтерського обліку, який би сприяв
посиленню контролю за ефективним використанням грошових коштів і
матеріальних цінностей.

Недостатній попередній і поточний контроль за використанням бюджетних
коштів, який повинен здійснюватися на стадії складання, розгляду та
затвердження відповідних бюджетів, кошторисів доходів і видатків, при
фінансуванні видатків і заходів та в ході їх проведення.

Некомпетентність та халатність з боку службових і
матеріально-відповідальних осіб, які при виконанні своїх обов’язків не
дотримуються діючих норм і правил, не забезпечують належного обліку і
збереження товарно-матеріальних цінностей, що в непоодиноких випадках
приводить до їх недостачі, псування, розкрадання. Нерідко придбані
матеріальні цінності не оприбутковуються по бухгалтерському і
складському обліку, що сприяє породженню різного роду зловживань,
створюються умови для їх привласнення.

Навмисне порушення з боку керівників установ і організацій , їх
головних бухгалтерів та інших посадових осіб діючого законодавства з
питань фінансів і бюджету.

Недотримання елементарних правил в веденні бухгалтерського обліку та
регламентів щодо організації бухгалтерського обліку.

З метою запобігання відволіканню і незаконним видаткам за рахунок
бюджетних коштів на оплату комунальних послуг, спожитих орендарями,
заборонити укладання орендних угод, та переглянути вже укладені , якими
не передбачено здійснення зазначених платежів їх безпосередніми
споживачами (орендарями) постачальникам цих послуг.

Відсутність правових рішень, з одного боку, стає перешкодою для
організаційно-практичних дій у сфері контролю, а з іншого – дозволяє
залишити фактично безкарним нецільове використання державних коштів.

Державний контроль повинен бути спрямований на пошук резервів зростання
фінансових ресурсів за рахунок зниження витрат матеріальних та трудових
ресурсів на правильне відображення в господарських операцій їх вартості.

Відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин
та механізму відповідальності за порушення бюджетного законодавства
викликає соціально-економічні недоліки .

Необхідно :

створити єдине інформаційно-аналітичне поле, тобто
віртуально-координаційну систему державного фінансового контролю, яка
повинна створюватися на базі застосування сучасних інформаційних
технологій та інструментарію. Підсистемами віртуально-координаційної
системи фінансового контролю є нормативно-правове забезпечення
фінансового контролю, методичне забезпечення, довідкова інформація про
типові види порушень, оперативна інформація, яка містить дані про
поточні справи , інформація про науково –практичні семінари, підсистема
“бюджет”, яка містить інформацію про результати фінансового контролю :
надходження коштів до бюджету, розподіл бюджетних коштів, їх
використання;

висвітлювати в засобах масової інформації результати
контрольно-ревізійної роботи, яка сприяє усвідомленню неминучого
покарання за допущені фінансові порушення.

А також, слід відмітити, що відповідно до розпорядження КМУ від
14.09.2002р. №583-р була схвалена “Концепція застосування
програмно-цільового методу в бюджетному процесі”, з метою здійснення
контролю за ефективністю використання бюджетних коштів в органах ДКРС
запроваджується нова форма контролю – аудит ефективності виконання
державних (бюджетних) програм.

Метою аудиту є оцінка результатів провадження бюджетних програм,
доцільність їх подальшого функціонування, а також пошук резервів для
покращення управління бюджетними коштами.

На відміну від ревізій та перевірок, аудит ефективності не зводиться до
виявлення фінансових порушень та притягнення винних осіб до
відповідальності, а являє собою сукупність дій по збору та аналітичному
опрацюванню статистичних і звітних даних, результатів ревізій та
перевірок, іншої публічної інформації. Перевага аудиту над ревізією
проявляється в тому, що не тільки забезпечуватиме викриття явних
недоліків в управлінні фінансами, а й сприятиме оперативному їх
усуненню. До того ж вжиття попередніх заходів щодо зміни неякісних
управлінських рішень з економічної точки зору приносить більше користі
державі, ніж застосування штрафних санкцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України: Прийнята на п(ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 р.- К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України.
1996.-115с.

Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні:Закон України від 26
січня 1993 року №2939-ХІІ //Відомості Верховної Ради України.- 1993. –
№1

Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної
роботи:Указ президента України від 27 серпня 2000 року №1031//Довідник
працівника державної контрольно-ревізійної служби.-2001.-№1.

Положення про Головне контрольно-ревізійне управління
України:Затверджено Указом Президента України від 28.11.2000
№1265//Довідник працівника державної контрольно-ревізійної
служби.-2001.-№1.

Основні завдання Державної контрольно-ревізійної служби в Україні на
2000-2004 р.р.:Затверджено наказом МФУ від 31.05.2000 №118//Довідник
працівника державної контрольно-ревізійної служби.-2001.-№1.

Інструкція про порядок проведення ревізії і перевірок Державною
контрольно-ревізійною службою в Україні:Затверджено наказом ГКРУ від
3.10.1997.№121.

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в
Україні:Затверджено Постановою НБУ від 19.02.2001.№72//Галицькі
контракти.-2001.-№12.

Бюджетний кодекс України, прийнятий 21 червня 2001 року, №2542-ІІІ //
Відомості Верховної Ради, 2001, № 37-38, С. 189.

Басанцов І.В. Роль органів державної контрольно-ревізійної служби в
попередженні фінансових порушень // Фінансовий контроль.- 2001.- №3-
с.34-37

Бутинець Ф.Ф., Бардаш С,В., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Контроль і
ревізія. Вид. 2-е. І перероб. Підручник для студентів вузів
спеціальності « Облік і аудит ».- Житомир: ЖІТІ, 2000.-512с.

Бречко О.В.Удосконалення контролю в системі управління фінансовими
ресурсами регіону//Фінанси України.-2002.-№6.-с.38-42.

Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. пос. для економ. спец.
Вузів. – К.: Вища школа, 1997. – 383 с.

Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник.-К.: НІОС.-2000.-416с.

Галицький В.Ф. Співпраця органів державної контрольно-ревізійної служби
з підрозділами відомчого контролю // Фінансовий контроль.-2001.-№3. – с.
21-23.

Діденко М.В. ( вступ, розділи 1,7,8,10,11), Попова В.Д. ( розділи
9,12), Прядко В.В (розділи2,3, 4,5,6). Загальна теорія фінансів :
Навчальний посібник,- Чернівці : Ратуша, 2000.- 640с.

Дерій В.А.Контроль та ревізія :Курс лекцій для студентів вищих
навчальних закладів III-IV рівня акредитації за спеціальністю
7.050106”Облік та аудит”.-Бучач:МІФ,2000.-54с.

Жила В.Г.Ревізія та аудит.-К.:МАУП,1998.-96с.

Зюнкін А.Г.Фінансове право : Опорний конспект лекцій.-К.:МАУП,
1999.-112с.

ІвановВ.М. Бюджетна система : Конспект лекцій.-К.: МАУП,1999.-80с.

Каленський М.М. Контроль як невід(ємна складова управління // Фінансовий
контроль. –2001. -№3.- с. 10-14.

Каленський М.М. Удосконалення фінансового контролю за витрачанням
бюджетних коштів // Фінанси України. –2001. -№5.- с. 65-68.

Калюга Є.В. Чинна система державного фінансового контролю та шляхи її
реформування // Фінінсовий контроль.- 2001. -№3. – с. 51-59.

Костишин А.В. Деякі аспекти контролю за ефективним використанням і
збереженням державного та комунального майна //Фінансовий
контроль.–2001. №3 – с. 24-27.

Кравченко І.І. Взаємодія з правоохороними органами: проблеми та шляхи їх
розв(язання // Фінансовий контроль. – 2001.- №3. – с. 38-41.

Крамаровский Л.М.Ревизия и контроль.-М.:Финанси и статистика,1998.-299с.

Крисюк В.І.,Каленський М.М.,Юрченко О.В.Ревізія і контроль в установах і
організаціях бюджетної сфери.-К.:Вид-во Європ.ун-ту
фінансів,інформаційних систем,менеджєменту і бізнесу,1999.-148с.

Лаба В.С.Аналітична робота як одна із складових реалізації матеріалів
ревізій та перевірок//Фінансовий контроль.-2002.-№2.-ст.54-56.

Мамишев А.В. Винекнення і розвиток механізмів контролю в ретроспективі
// Фінансовий контроль. – №4. – с. 45-48.

Мельник П.В. Розвиток фінансового контролю як функції державного
управління трансформаційними процесами // Фінансовий контроль. – 2001.
-№4. – с. 15-19.

. Мех Я.В. Шляхи вдосконалення методики фінансового контролю //
Фінансовий контроль. – 2001. – №1. – с. 32-35.

Попуга М.П. Фінансовий контроль як складова бюджетного процесу //
Фінанси України. – 1998. -№9. – с. 131-132

Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит . К. : ТОВ « НІОС».
1998. –224с.

Усач Б.Ф.Контроль і ревізія.-К.:Ін Юре,1998.-352с.

Стефанюк І.Б. мета і завдання державного фінансового контролю
підприємницької діяльності // Фінансовий контроль. – 2001. – №3. – с.
46-51.

Стефанюк І.Б. Свого не цураймося і чужого навчаємось // Фінансовий
контроль. –2001. – №1. – с. 13-15.

Стефанюк І.Б. Фінансовий контроль: визначення поняття і системи //
Економіка, фінанси, право. – 2001. – №7. – с. 3-6.

Стефанюк І.Б.Необхідність і проблеми удосконалення системи державного
фінансового контролю//Економіка.Фінанси.Право.-2002.-№12.-с.24-27.

Стефанюк І.Б.Проблеми організації і шляхи вдосконалення державного
фінансового контролю в Україні//Фінансовий контроль.-2002.-№2.-с.28-32.

Федоренко Є. Контроль, він і у Франції контроль // Фінансовий контроль.
–2001. – №3. – с. 60-63.

Фінансове право : Підручник / ( Алісов Є.О., Воронова Л.К.,
КадькаленкоС.Т. та ін.); керівник авт. Колективу і відп. Ред. Л.К.
Воронова. – Видання друге, виправлене та доповнене – Х. : Фірма «
Консум», 1999. – 496с.

Фінансове право: Навчальний посібник для студентів юрид.вузів та
факультетів. – К.: Вентурі.-1998.-384с.

Чайка В.М. Підвишення результативності державного фінансового контролю
// Фінансовий контроль. – 2001. – №5. –с. 69-74.

Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України : Навчальний посібник.
– К.: НІОС. 2000. – 400с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020