.

Платоспроможність підприємства: управління, аналіз, можливості підвищення (курсова))

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
2245 11395
Скачать документ

Курсова робота

Платоспроможність підприємства: управління, аналіз, можливості
підвищення.ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………….
………………………………. 2

1. Напрямки політики управління платоспроможності

підприємств…………………………………………………….
……………………. 5

2. Аналіз стану платоспроможності підприємства

за 1999-2000
роки…………………………………………………………..
……… 8

2.1. Оцінка загального фінансового стану підприємства………………
8

2.2. Аналіз платоспроможності
підприємства………………………………. 20

2.3. Аналіз фінансових
коефіцієнтів……………………………………………… 26

3. Можливості підвищення платоспроможності

підприємства в наступному
періоді…………………………………….. 30

ВИСНОВКИ……………………………………………………….
………………………… 33

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………..
………………………… 34

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки жадає від підприємств фінансової
стабільності, що є важливою передумовою успішного ведення господарської
діяльності Вона досягається налагодженням ритмічної і ефективної роботи
підприємств, вмілого управління виробничими фондами і джерелами їх
формування Цьому сприяють розробка економічно обґрунтованих
бізнес-планів і нормативів ресурсна збалансованість бізнес-плану,
раціональне розміщення і ефективне використання власного і залученого
капіталу, оптимальність управлінських рішень; всебічний аналіз і
об’єктивна оцінка фінансового стану за даними обліку і звітності, вжиття
конкретних заходів для стабілізації фінансово-господарської діяльності

В умовах ринку фінансова стабільність формує імідж господарюючого
суб’єкта, с його візитною карткою Тому організаціям і підприємствам
необхідно постійно дбати про фінансову стабільність, вживати заходів для
її зміщення.

Характерними ознаками фінансової стабільності організацій і підприємств
є ритмічне виконання планових завдань з обсягів діяльності при
одночасному забезпеченні протягом тривалого часу (2-3 і більше років
підряд) фінансової стійкості рентабельності, платоспроможності,
ліквідності і ділової активності в цілому.

Фінансова стійкість характеризується таким станом фінансових ресурсів
(їх наявністю, розміщенням і використанням), при якому підприємство
забезпечує процес відтворення за рахунок зростання прибутку і
накопичення власного капіталу, зберігаючи при цьому платоспроможність і
кредитоспроможність.

Рентабельність характеризує кінцевий результат господарсько-фінансової
діяльності організацій і підприємств, їх ділову активність. Вона створює
передумови фінансової стійкості, а ефективне використання прибутку (на
виробничий соціальний розвиток) є передумовою фінансової стабільності.

Платоспроможність характеризує здатність організацій і підприємств
своєчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Фінансове стійке
підприємство, яке працює рентабельно, має реальну можливість бути
платоспроможним, оскільки забезпечує в процесі кругообігу виробничих
фондів перевищення грошових надходжень над їх видатками, тобто сплачує
борги і накопичує власний капітал.

Кредитоспроможність характеризує наявність в організацій і підприємств
передумов для отримання кредиту, передбачених нормативними документами з
кредитування, їх спроможність своєчасно повернути позичку і сплатити
відсотки за користування нею Кредитоспроможність значною мірою залежить
від забезпеченості господарюючих суб’єктів власними коштами (їх
наявності, ефективності розміщення і використання) і рентабельності.

Ліквідність характеризує спроможність організацій її підприємств
виконувати свої грошові зобов’язання, передусім сплачувати борги Вона
забезпечується наявністю ліквідних засобів (активів), які можуть бути
використані на погашення боргових зобов’язань До поточних ліквідних
активів відносяться запаси і затрати (II розділ активу балансу), грошові
кошти, розрахунки та інші активи (III розділ активу балансу) за
виключенням неліквідних матеріальних запасів і зобов’язань Господарюючі
суб’єкти здатні погасити свої боргові зобов’язання тоді, коли сума
наявних поточних ліквідних активів є не меншою від короткострокових
грошових зобов’язань (ІІІ розділ пасиву балансу) Забезпечується
ліквідність наявністю власних оборотних коштів та діловою активністю

Ділова активність організацій і підприємств характеризується
ефективністю господарської діяльності, прибутковістю Інвестицій Вона
оцінюється динамікою обсягів діяльності і рівнем рентабельності
Рентабельність обчислюється як відношення прибутку до сукупного обороту,
основних фондів, оборотних засобів, загальної суми активів власного і
залученого капіталу.

Таким чином, фінансова стабільність характеризується низкою самостійних
і водночас тісно взаємопов’язаних економічних категорій, які доповнюють
одна одну. У бізнесі вони використовуються як комплексно, так і окремо,
їх використовують зовнішні і внутрішні інвестори, кредитори, ділові
партнери.

Тому в умовах ринку важливо, щоб господарюючі суб’єкти систематично
аналізували фінансовий стан, оперативно реагували на відхилення від
критичної межі задовільної оцінки за вище названими ознаками фінансової
стабільності, вживали заходів для підвищення ефективності
господарсько-фінансової діяльності.

1. НАПРЯМКИ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Фінансовий стан підприємства – це економічна категорія, яка відображає
стан капіталу в процесі його кругообігу.

В процесі постачальницької, виробничої, фінансової діяльності проходить
безперервний процес кругообігу капіталу, змінюється структура засобів і
джерел їх формування, наявність і потреба в фінансових ресурсах, і як
наслідок фінансового стану підприємства зовнішнім проявом його виступає
платоспроможність.

Фінансовий стан може бути стійким, не стійким і кризисним.

Здібність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою
діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і
підтримувати свою платоспроможність свідчить про стійкий фінансовий
стан.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно володіти
міцною структурою капіталу, уміти організовувати його рух таким чином,
щоб забезпечити перевищення доходів над затратами з метою збереження
платоспроможності і створенню належних умов для виробництва.

Головна мета фінансової діяльності зводиться до одного стратегічного
завдання – збільшення активів підприємства. Для цього воно повинно
постійно підтримувати платоспроможність і рентабельність, а також
оптимальну структуру активу і пасиву балансу.

Між статтями активу і пасиву балансу існує тісний взаємозв’язок. Кожна
стаття активу балансу має свої джерела фінансування. Джерелом
фінансування довгострокових активів, як правило, являються власні кошти
і довгострокові займані засоби.

Оборотні активи утворюються, як за рахунок власних коштів, так і за
рахунок короткострокових позичок банку. Бажано, щоб вони були сформовані
наполовину за рахунок власних коштів, а наполовину – за рахунок
позичкового капіталу. Тоді буде гарантія погашення зовнішнього боргу.

В залежності від джерел формування загальної суми поточних активів їх
прийнято ділити на 2 частини: а) зміна, яка створена за рахунок
короткострокових зобов’язань підприємства; б) постійний мінімум поточних
активів, який утворюється за рахунок власного капіталу.

Дефіцит власного оборотного капіталу приводить до збільшення змінної і
зменшення постійної частини поточних активів, що свідчить про посилення
фінансової залежності підприємства і нестійкості його положення.

Однак, треба врахувати, що фінансування діяльності підприємства тільки
за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо в тих
випадках, коли виробництво має сезонний характер. Якщо в окремі періоди
будуть накопичуватися великі кошти на рахунках в банку то в інші періоди
коштів буде не достатньо. Крім того треба мати на увазі те що ціни на
фінансові ресурси не високі, а підприємство може забезпечити більш
високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платить за кредитні
ресурси, то залучаючи займані кошти, воно зможе підвищити рентабельність
власного капіталу.

В той же час, якщо кошти підприємства створенні в основному за рахунок
короткострокових зобов’язань, то його фінансове положення буде не
стійким. Так як з капіталом короткострокового використання необхідна
постійна оперативна робота, направлена для контролю за своєчасним
поверненням його і залученням в оборот іншим капіталам.

Відповідно від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і
позичкового капіталів залежить фінансовий стан підприємства. Розробка
правильної фінансової стратегії в цьому питанні допоможе підприємству
підвищити ефективність своєї діяльності.

Загальна оцінка фінансового стану підприємства базується на цілій
системі показників, характеризуючих структуру джерел формування капіталу
і його розміщення, рівновагу між активами підприємства і джерелами їх
формування, ефективність і інтенсивність використання капіталу,
платоспроможність і кредитоспроможність. Проводячи всебічний аналіз
вищеназваних показників виявляємо, які резерви має підприємство для
покращення фінансового стану та платоспроможності.

Для цього слід більш повно використовувати виробничі потужності
підприємства, скоротити простої машин, обладнання, робочої сили,
матеріальних фінансових ресурсів, більш ефективно реагувати на
кон’єктуру ринку, змінюючи у відповідності з його вимогами асортимент
продукції і цільову політику. Прискорити оборотність капіталу за рахунок
скорочення понаднормованих запасів і періоду інкасації дебіторської
заборгованості. Все це дозволить збільшити прибуток, поповнити власний
оборотний капітал і досягти більш стійкої платоспроможності підприємств.

2. АНАЛІЗ СТАНУ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ЗА 1999-2000 РОКИ

2.1. Оцінка загального фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансового стану підприємства починається із загальної його
оцінки за даними бухгалтерського балансу на звітну дату у порівнянні з
минулим періодом.

Аналіз проводиться детальним переглядом статей пасиву і активу балансу в
їх взаємозв’язку. Методами порівняння, різниць і коефіцієнтів
господарюючий суб’єкт вивчає фінансовий стан, дає йому загальну оцінку з
урахуванням змін, що відбулися за звітний період.

У процесі аналізу необхідно визначити об’єкти, які потребують
поглибленого вивчення з метою розробки конкретної програми дій, а саме:

– оперативного реагування і прийняття управлінських рішень, спрямованих
на зміцнення фінансового стану;

– вироблення фінансової стратегії щодо забезпечення фінансової
стабільності в наступному періоді і на перспективу.

Основними критеріями оцінки фінансового стану є:

– забезпеченість підприємства власними коштами та ефективність їх
розміщення;

– наявність власних оборотних коштів, їх відповідність встановленому
нормативу та ефективність використання;

– рентабельність роботи підприємства та ефективність використання
прибутку поточного року і за звітний рік;

– економічна виваженість залучення банківського і комерційного кредитів;

– стан розрахункової і платіжної дисципліни;

– ліквідність боргових зобов’язань і балансу в цілому;

– ділова активність підприємства.

Загальну оцінку фінансового стану підприємства на кінець звітного
періоду порівняно з минулим періодом можна дати безпосередньо за даними
бухгалтерського балансу шляхом перегляду статей пасиву і активу балансу
в їх взаємозв’язку беї попереднього складання аналітичних таблиць. Такий
аналіз і оцінка фінансового стану проводиться з метою оперативного
реагування. Конкретні управлінські рішення можуть прийматися як в ході
складання балансу, так і в процесі його аналізу (ліквідація прострочених
платежів, списання нереальних до стягнення боргових зобов’язань,
нормалізація матеріальних запасів, ефективне використання прибутку
тощо).

Однак оцінка фінансового стану з метою визначення фінансової
стабільності протягом тривалого часу (2-3 і більше періодів підряд)
зобов’язує вести книгу (зошит) аналітичних таблиць з оцінки фінансового
стану підприємства, розраховану на 3-5 років. Наявність концентрованого
інформаційного забезпечення в динаміці дає можливість фінансовому
менеджеру швидко і виважено реагувати на зміни тих чи інших показників,
вивчати їх тенденцію, фактори впливу тощо.

Для загальної оцінки фінансового стану доцільно на основі
бухгалтерського звіту складати трупову таблицю структури розміщення
капіталу та ефективності його використання.

В курсові роботі будуть використовуватись данні за 1999-2000 роки
Хотинського міського споживчого товариства (надалі – підприємство).

Таблиця 1

Структура розміщення капіталу та ефективність його використання

Статті балансу На початок року

На кінець року

Відхиленні (+.-)

сума, тис.грн В % до

підсумку

сума, тис. гри. В % до

підсумку

в сумі, тис.грн

В %

Актив

І. Основні засоби та інші позаоборотні активи 653 65.0 680 58.0 27 4.1

2. Запаси і затрати 231 23.0 375 32.0 144 62.3

3. Грошові кошти, розрахунки та інші активи 120 12.0 118 10.0 -2 -1,7

3. 1 . Прострочена дебіторська заборгованість 3 0,3 – – -3 -0.3

Баланс 1004 100,0 1173 100,0 169 16.8

Паств

1. Власні та прирівняні

до.них кошті! 673 67,0 751 64,0 78 11,6

2. Довгострокові пасиви – – – – – –

3. Розрахунки та інші короткострокові пасиви 331 33,0 422 36,0 91 27,5

3.1. Кредити банків 50 5,0 106 9,5 56 112,0

3.2. Прострочена заборгованість:

– банку

– іншим кредиторам 21 1.3 – – -21 -1.3

Баланс 1004 100,0 1173 100.0 169 16.8

Фактична наявність власних оборотних коштів 20 Х 71 Х 51 255,0

Норматив власних оборотних коштів* 35 Х 50 X 15 42,9

Відхилення від нормативу (+, -) -15 X +21 X X X

Частка власних оборотних коштів:

– в оборотних засобах (у розділах II + ІІІ активу балансу – 5,7 – 14,4 –
+8,7 пункта

В запасах і затратах

( у розділі II активу балансу) – 8,7 – 18,9 – +10,2 пункта

Сукупний оборот**, тис. грн.. 1620 – 1984 . 364 22.5

в т ч на 1 грн. активів грн. 1.61 . 1.69 . 0.08

балансовий прибуток, тис. грн. 14

68

54 385,7

В т.ч. на 1 гри. активів коп 1.4

5,8

4.4

На 100 грн. сукупного обороту, грн. 0,86 – 3,43 – 2.56

* Норматив власних оборотних коштів, встановлений підприємством на
кінець кварталу (згідно з Методичними рекомендаціями з нормування
власних оборотних коштів організацій і підприємств споживчої кооперації,
затвердженими постановою правління Укоопспілки від 10.03.95 № 34).

** Сукупний оборот – це виторг від реалізації продукції всіх видів
діяльності (торгівлі, громадського харчування, заготівель, виробництва
тощо), разом взятий.

Таблиця 1 складається за підсумками розділів активу І пасиву балансу з
виділенням або без виділення окремих підстатей та доповнюється даними
про фактичну наявність власних оборотних коштів, їх норматив, балансовий
прибуток, обсяги діяльності, рентабельність.

У процесі загальної оцінки фінансового стану необхідно відштовхуватися
від того, що підприємство, яке за рахунок власних і прирівняних до них
коштів (І + II розділи пасиву балансу) покриває основні засоби та інші
позаоборотні активи (І розділ активу балансу) І не менше 40 відсотків
оборотних активів (II + III розділи активу балансу), не вилучає власних
оборотних коштів у прострочену дебіторську заборгованість, не має
простроченої кредиторської заборгованості, працює рентабельно і не
знижує обсягів діяльності, характеризується як достатньо фінансове
стійке підприємство.

У наведеному прикладі (табл.1) власні І прирівняні до них кошти на
кінець звітного року в підприємстві збільшилися на 78 тис грн. і
становлять 751 тис грн Вони повністю покривають основні засоби та Інші
позаоборотні активи (680 тис.грн.) І в сумі 71 тис. грн. беруть участь у
формуванні оборотних засобів.

Фактична сума власних оборотних коштів на кінець року у порівнянні з їх
наявністю на початок року збільшилася на 51 тис. грн. (при плані 30 тис.
грн.) Норматив на кінець звітного періоду мінус фактична їх наявність на
початок звітного періоду (50 – 20). Внаслідок цього частка власних
оборотних коштів у формуванні оборотних засобів (II + III розділи активу
балансу) на кінець звітного року підвищилась і становить 14,4 відсотка,
що на 8,7 пункта більше ніж у минулому періоді.

Підприємство у звітному році працювало рентабельно, мобілізувало в
оборот раніше вилучені в прострочену дебіторську заборгованість 3 тис.
грн., ліквідувало прострочену кредиторську заборгованість (21 тис.
гри.), забезпечило високі темпи зростання рентабельності (385,7
відсотка) І випереджуючі темпи приросту поточних ліквідних активів (40,5
відсотка [(144 – 2) х 100 : (231 + 120 – 3)] над темпами приросту
короткострокових боргових зобов’язань (27,5 відсотка). Внаслідок цього
підприємство підвищило свою платоспроможність і ліквідність боргових
зобов’язань.

Ділова активність підприємства підвищилась: сукупний оборот у розрахунку
на 1 гривню наявних активів на кінець звітного року становить 1,69 грн.
(1984:1173) проти 1,61 грн. у минулому періоді; прибуток відповідно
становить 5,8 коп. (68 : 1173) проти 1,4 коп.; рентабельність (прибуток
на 100 грн. сукупного товарообороту) становить 3,43 грн. (68 : 1984 х
100) проти 0,86 грн. у минулому періоді.

Аналіз засвідчує, що підприємство у звітному році підвищило ефективність
фінансово-господарської діяльності. Це сприяло зміцненню фінансового
стану Проте частка власних оборотних коштів в оборотних засобах
залишається ще низькою, темпи приросту власного капіталу (11,6 відсотка)
нижчі за темпи приросту залученого капіталу (27,5 відсотка), внаслідок
чого частка власних коштів у валюті балансу знизилась на З пункти (64,0
– 67,0), що не може не насторожувати І вимагає поглибленого аналізу.

Основними ознаками фінансової стабільності є фінансова стійкість,
рентабельність, платоспроможність, кредитоспроможність, ліквідність і
ділова активність.

Фінансова стійкість є результатом успішної господарсько-фінансової
діяльності організацій і підприємств продовж тривалого часу. Вона
досягається ефективним використанням грошових ресурсів у процесі
кругообороту виробничих фондів, дотримання балансу між необхідними
фондами і джерелами їх формування, оптималізацїї їх величини, складу і
структури.

Фінансова стійкість вимагає такого руху грошових потоків у процесі
кругообороту виробничих фондів, при якому забезпечується постійне
перевищення їх грошових надходжень (Г1) над видатками (Г). Саме воно
створює можливість стабільного накопичення і збільшення власного
капіталу, забезпечує необхідні передумови для залучення позичкового
капіталу.

Вміле маневрування та ефективне використання власного і позичкового
капіталу в процесі кругообороту виробничих фондів забезпечує
безперервність процесу відтворення.

Основними критеріями фінансової стійкості організацій і підприємств є:

забезпеченість власними коштами, раціональність їх розміщення та
ефективність використання;

рентабельність та ефективність використання прибутку.

Завдання аналізу – вивчити фактори впливу на зміну складу і структури
власних коштів, їх розміщення та ефективність використання; виявити
внутрігосподарські резерви щодо нарощення власного капіталу, збільшення
його частки у валюті балансу і обороті; вжити заходів для мобілізації та
ефективного використання фінансових ресурсів.

Поглиблений аналіз власних коштів варто починати з вивчення структурних
змін їх складу і розміщення в господарських активах (табл.2).

Таблиця 2

Склад і структура власних коштів та їх розміщення

Показники На початок року На кінець року Відхилення (+.-)

сума, тис.грн В % до

підсумку

сума, тис. гри. В % до

підсумку

в сумі, тис.грн

В %

1. Статутний фонд 628 93.4 640 85.2 12 1.9

2. Пайовий фонд

3. Резервний фонд 13 1,9 14 1,9 1 7,7

4. Спеціальні фонди 21 3,1 52 6,9 31 147,6

5. Прибуток 9 1,3 44 5,9 35 388,9

5. Збитки – – – – – –

7. Інші джерела власних і прирівняних до них КОШТІВ 2 0,3 1 0,1 -1 -50,0

8. Разом (1 розділ пасиву балансу) 673 100,0 751 100,0 78 11,6

9. Довгострокові пасиви (II розділ пасиву балансу) – – – – – –

10. Всього

(І + ІІ розділи пасиву) 673 100,0 751 100,0 78 11,6

10.1. В основних засобах 653 97,0 665 88,5 12 1,8

10.2. В інших позаоборотних активах

– 15 2,0 15,0 –

10.3. Разом (І розділ активу балансу) 653 97.0 680 90,5 27 4,1

10.4. В обороті 20 3,0 71 9,5 51 255,0

З даних табл. 2 випливає, що власні кошти на кінець звітного року
збільшилися на 78 тис. грн., або 11,6 відсотка, в т.ч. за рахунок росту
залишку коштів спеціальних фондів (на 31 тис. грн., або 147,6 відсотка)
і нерозподіленого прибутку (на 35 тис. грн., або 388,9 відсотка).
Внаслідок цього покращилася структура розміщення (інвестування) власних
коштів: зросла сума власних коштів в обороті на 51 тис. грн., а їх
частка в загальній сумі власних коштів збільшилася з 3,0 до 9,5
відсотка.

Разом з тим необхідно зазначити, що статутний фонд не бере участі у
формуванні оборотних засобів. Він навіть не покриває в повному обсязі
основні засоби (640 і 665 тис. грн. відповідно). Тому при розподілі
прибутку за звітний рік слід передбачити поповнення статутного фонду в
сумі, не менше 25 тис. грн. (665-640). Доцільно також поповнити
резервний фонд, поступово доводячи його до 10, 15 і 25 відсотків
статутного фонду з тим, щоб коштів резервного фонду було достатньо для
покриття непередбачених витрат, а статутний фонд залишався б стабільним
і мав тенденцію до зростання.

При оцінці складу і структури власних коштів треба звертати увагу на
динаміку пайового фонд)’ і постійно дбати, щоб пайовий фонд мав
тенденцію до збільшення, а його частка у власних оборотних коштах
становила не менше 30 відсотків (в сумі, що по рядку 10,4. гр. 2 і гр. 4
табл.2).

Зростання залишків коштів спеціальних фондів на 31 тис. грн. (табл.2)
відбулося за рахунок фонду фінансування будівництва і придбання основних
засобів (звіт форми № 3 або дані аналітичного обліку). Його залишок на
кінець року дорівнює 36 тис. грн. З них 15 тис. грн. використано на
фінансування незавершених капітальних вкладень, а 21 тис. грн. тимчасово
мобілізовані в господарський оборот (збільшено суму власних оборотних
коштів).

Таким чином, зростання власних оборотних коштів на кінець звітного року
в сумі 51 тис. грн. відбувся за рахунок тимчасово невикористаних коштів
спеціальних фондів і нерозподіленого прибутку, їх наявність в обороті є
нестійкою. Щоб запобігти значному зниженню суми власних коштів в обороті
підприємству потрібно не менше 70 відсотків розподілюваного прибутку
скерувати на виробничий розвиток, з них понад 25 тис. грн. спрямувати в
статутний фонд. Окрім цього, треба подбати про роботу з прибутком в
поточному році на рівні, не нижчому від звітного року.

Не менш важливо проаналізувати раціональність розміщення та ефективність
використання власних коштів і довгострокових пасивів (І + II розділи
пасиву балансу). ЦІ кошти призначені на формування постійних активів
(основних засобів та інших позаоборотних активів -1 розділ активу
балансу) і формування поточних активів (оборотних засобів), щонайперше
планових.

Планові оборотні засоби – це товарно-матеріальні цінності (запаси
сировини, матеріалів, палива, пального, запасних частин, незавершеного
виробництва, готової продукції, товарів, тари, малоцінних і
швидкозношуваних предметів), витрати майбутніх періодів, грошові кошти в
касі і в дорозі, кошти в розрахунках за товари, роботи і послуги, строк
сплати яких не настав.

Вважається за необхідне 40-60 відсотків власних коштів і довгострокових
пасивів направляти на формування оборотних засобів. Такий підхід до
інвестування власного капіталу забезпечує належну мобільність, фінансову
незалежність, можливість маневрування, закладає надійну основу для
рентабельної роботи, фінансової стійкості і стабільності.

Після аналізу і оцінки раціональності розміщення власних коштів і
довгострокових пасивів треба дослідити ефективність використання цих
коштів у процесі кругообороту виробничих фондів. Загальну оцінку
ефективності використання власних коштів, вкладених в основні фонди
(основні засоби), можна дати, обчисливши фондовіддачу і рентабельність
основних фондів на основі показника сукупного обороту і балансового
прибутку. В підприємстві, де робиться аналіз за два останні роки, вони
характеризуються даними табл. 3.

Таблиця 3

Сукупний оборот і прибуток у розрахунку на 1 гривню середньорічної
вартості основних фондів

Показники Роки звітний рік в % до

минулого року

звітний минулий

1. Середньорічна вартість основних фондів* тис.грн. 881 850 103.6

2. Сукупний оборот, тис.грн. 1984 1620 122.5

3. Прибуток, тис.грн. 68 14 485.7

4. Фондовіддача (рядки 2:1), грн. 2.25 1,91 117,8

5. Рентабельність (рядки 3:1×100), коп. 7,7 1,6 481,1

* Середньорічна вартість основних фондів визначається з їх первісної
вартості (код рядка 012).

З даних табл. З видно, що підприємство в звітному році порівняно з
минулим роком підвищило ефективність використання основних фондів. У
розрахунку на 1 гривню середньорічної вартості основних фондів сукупний
оборот збільшився на 17,8 відсотка, а прибуток – у 4.9 рази, що
позитивно характеризує ділову активність підприємства.

Збільшення прибутку та ефективне його використання дасть можливість
змінити структуру розміщення власного капіталу – збільшить частку
власних коштів в обороті і підвищить їх мобільність.

Власні оборотні кошти – це найрухоміша частка фінансових ресурсів, з
допомогою якої організації і підприємства можуть гнучко маневрувати,
нарощувати запаси оборотних засобів і збільшувати обсяги діяльності,
вносити відповідні зміни в організацію виробничо-торгових процесів,
забезпечувати погашення боргових зобов’язань. Чим більша частка власних
коштів в обороті і чим ефективніше вони використовуються в
господарському обороті, тим вища фінансова стійкість підприємства.

Ефективність використання власних оборотних коштів прослідковується за
даними бухгалтерського балансу. Для цього необхідно перевірити:

чи не допущена іммобілізація власних оборотних коштів в основні засоби
та інші позаоборотні активи;

чи не вкладені власні кошти у важколіквідні оборотні активи (прострочену
і нереальну до стягнення дебіторську заборгованість), внаслідок чого
знижена їх фактична частка у формуванні планових оборотних засобів.

Для наглядності матеріали аналізу можна оформити у вигляді табл. 4.

Таблиця 4

Ефективність використання власних оборотних коштів

(тис. грн.)

Показники На початок року На кінець року Відхилення

(+ -)

1. Наявність власних оборотних коштів 20 71 +51

2. Вилучено з обороту 25 25 –

2.1. В основні фонди і нематеріальні активи (рядки 010 + 020 – 400) 25
25 –

2.2. В незавершені капітальні вкладення (рядки 030 + 035 – 420 – 440) –

2.3. В інші позаоборотні активи (рядки 040 + 060)

3. Вкладено у важколіквідні оборотні активи 3

-3

3.1. В прострочену дебіторську заборгованість (рядки 165+180) 3

-3

3.2. в Інші важколіквідні оборотні активи (Із рядка 240, 310)

1 Фактична участь власних коштів в обороті 17 71 +54

5. Планові оборотні засоби (рядки 150 + 160 + 170 + 260 + 290) 330 465
+135

6. Частка власних коштів у планов оборотних засобах, % (рядки 4 : 5) 5.2
15,3 +10,1

7. Частка вилучених з обороту коц у планових оборотних засобах, % (рядки
2 : 5) 7,6 5,4 -2,2

З даних табл. 4 видно, що підприємство через неефективну роботу в
минулому періоді зменшило статутний фонд на стільки, що його не вистачає
для1 покриття залишкової вартості основних фондів (у сумі 25 тис. грн.).
Допущено пряме вилучення власних коштів з обороту, внаслідок чого їх
частка знизилась у планових оборотних засобах на 2,2 пункта, тобто з 7,6
пункта на початок року, до 5.4 на кінець року.

Позитивним є те, що ліквідована прострочена дебіторська заборгованість і
немає важколіквідних поточних активів. Для підвищення фінансової
стійкості підприємству треба вжити заходів щодо поповнення статутного
фонду.

Основними джерелами поповнення статутного фонду в кооперативних
організаціях і підприємствах є:

відрахування від розподілюваного прибутку:

кошти резервного та інших спеціальних фондів, виходячи з господарської
необхідності;

доходи від реалізації невикористовуваного майна;

додаткові внески засновників чи співзасиовників підприємства;

вступні внески нових членів споживчого товариства і таке інше.

Рентабельність є важливою ознакою фінансової стабільності. Величина
прибутку і рівень рентабельності характеризують здатність підприємства
здійснювати процес відновлення, його ділову активність. Зростання
прибутку і ефективне його використання забезпечує підприємству
можливість виробничого і соціального розвитку, підвищує рівень
фінансової незалежності та стабільності.

В процесі аналізу потрібно перевірити повноту одержання прибутку та
ефективність його використання.

Джерелами інформації для аналізу рентабельності є звіт про фінансові
результати та їх використання форми № 2 за ДКУД), фінансовий план та
дані бухгалтерського обліку про витрати, фінансові результати та
використання прибутку. На їх основі можна скласти наступну табл. 5.

З даних табл. 5 випливає, що сума прибутку збільшилася порівняно з
планом на 30,0 тис. грн., або на 78,9 %, а порівняно з минулим роком
– на 54 тис. грн., або в 4,9 раза. Рівень рентабельності підвищився
проти плану на 1,43 пункта (3,43 – 2,00), в т.ч. операційного прибутку
на 0,67 пункта.

На зміну величини і рівня операційного прибутку впливають зростання або
зниження обсягів діяльності (сукупного обороту), рівня валового доходу,
податків і зборів з валового доходу та рівня витрат виробництва і
обертання. Визначити вплив кожного з факторів можна так.

Таблиця 5

Доходи, витрати і прибуток підприємства за звітний рік

Показники Фактич-но

за минулий

рік.

тмс.грн Звітний рік Фактичні показники звітного року в % до

за Фінпланом Фактично Мину-лого року плану

суми.

тис.грн В % до сукупного

обороту

Сума тис.грн.

В % до сукуп-ного

обороту

1. Валовий дохід 371 432 22,74 448 22,58 120,8 109,7

!. Податок на додану вартість 62 72 3,79 75 3,78 121,0 104,2

3. Акцизний збір – – – – – – –

4. Вигріти виробництва і обертання 296 322 16,95 320 16,13 108,1 99,3

5. Операційний прибуток 13 38 2,00 53 2,67 407,7 139,5

6. Результати від іншої реалізації – – – 13 0,66 – –

7. Доходи і витраті

від позареаліазаційних операцій 1 – – 2 0,1 – –

І. Балансовий

прибуток 14 38 2,00 68 3,43 485,7 178,9

9. Сукупний оборот 1620 1900 X 1984 X 122,5 104,4

1. Відхилення за рахунок збільшення сукупного обороту проти
прогнозованого дорівнює добутку величини приросту на прогнозований
рівень рентабельності:

[( 1984 – 1900 ) х 2,00): 100 = 1,7 тис.грн.

2. Відхилення за рахунок зміни фактичного рівня валового доходу проти
прогнозованого дорівнює добутку різниці в рівнях на фактичний сукупний
оборот:

[( 22,58 – 22,74 ) х 1984 ]: 100 = – 3,2 тис.грн.

3. Відхилення за рахунок зміни фактичного рівня витрат проти
прогнозованого дорівнює добутку різниці в рівнях на фактичний сукупний
оборот:

[(16,13-16,95 )х 1984]: 100 = – 16,3тис.грн.

4. Відхилення за рахунок зміни питомої ваги ПДВ (через недобір валового
доходу) визначається аналогічно:

[( 3,78 – 3,79) х 1984 ]: 100 = – 0,2 тис.грн.

Таким чином, під впливом вище наведених факторів операційний прибуток
підприємства збільшився на 15 тис,, грн. (1,7 – 3,2 + 16,3 + 0,2). З них
вирішальну роль відіграла економія витрат в сумі 16,3 тис. грн.

Окрім цього, результати від іншої реалізації (доходи від здачі окремого
майна в оренду) в сумі 13 тис. грн. і позареалізаційні доходи в сумі 2
тис. грн. збільшили балансовий прибуток ще на 15 тис. грн., що позитивно
вплинуло на кінцевий фінансовий результат підприємства.

Аналогічно можна визначити вплив окремих факторів на зміну суми прибутку
порівняно з минулим періодом, а потім встановити причини і фактори
впливу на кожне з відхилень та розробити заходи щодо подальшого
зростання рентабельності.

2.2. Аналіз платоспроможності підприємства

Одним з показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства,
є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами
вчасно погашати свої платіжні зобов’язання. Платоспроможність є
зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості.

Аналіз платоспроможності необхідний не тільки для підприємства з метою
оцінки і прогнозування фінансової діяльності, але і для зовнішніх
інвесторів (банків). Перш ніж видавати кредит, банк повинний упевнитися
в кредитоспроможності позичальника. Те ж повинні зробити і підприємства,
що хочуть вступити в економічні відносини один з одним. Їм важливо знати
про фінансові можливості партнера, якщо виникає питання про надання йому
комерційного кредиту чи відстрочки платежу.

Оцінка платоспроможності зовнішніми інвесторами здійснюється на основі
характеристики ліквідності поточних, активів, що визначається часом,
необхідним для перетворення їх у кошти. Чим менше потрібен час для
інкасації даного активу, тим вище його ліквідність.

Ліквідність балансу – можливість суб’єкта господарювання звернути активи
в готівку і погасити свої платіжні зобов’язання, а точніше – це ступінь
покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, термін
перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних
зобов’язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних
платіжних засобів величині короткострокових боргових зобов’язань.

Ліквідність підприємства — це більш загальне поняття, чим ліквідність
балансу. Ліквідність балансу припускає вишукування платіжних засобів
тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але
підприємство може залучити позикові засоби з боку, якщо в нього мається
відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної
привабливості.

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш
ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. У той
же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і
перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але
мати несприятливі можливості в майбутньому.

Ліквідність балансу є основою (фундаментом) платоспроможності і
ліквідності підприємства. Іншими словами, ліквідність — це спосіб
підтримки платоспроможності. Але в той же час, якщо підприємство має
високий імідж і постійно є платоспроможним, то йому легше підтримувати
свою ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активі,
згрупованих по ступені убутної ліквідності, з короткостроковими
зобов’язаннями по пасиві, що групуються по ступені терміновості їхнього
погашення.

Перша група містить у собі абсолютно ліквідні активи, такі, як готівка і
короткострокові фінансові вкладення.

До другої групи відносяться швидко реалізовані активи: готова продукція,
товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи
поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції,
оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в
банках, від попиту на продукцію, її конкурентноздатності,
платоспроможності покупців, форм розрахунків і ін.

Значно більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і
незавершеного виробництва в готову продукцію, а потім у готівку. Тому
вони віднесені до третьої групи повільно реалізованих активів.

Четверта група – це активи, які трудно реалізуються, куди входять
основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення,
незавершене будівництво.

Відповідно на чотири групи розбиваються і зобов’язання підприємства:

найбільш термінові зобов’язання (кредиторська заборгованість і кредити
банку, терміни повернення яких наступили);

середньострокові зобов’язання (короткострокові кредити банку);

довгострокові кредити банку і позики;

власний (акціонерний) капітал, що знаходиться постійно в розпорядженні
підприємства.

Вивчення співвідношень цих груп активів і пасивів за кілька періодів
дозволить установити тенденції в структурі балансу і його ліквідності.

Для оцінки платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують
наступні показники:

1. Коефіцієнт маневрування (Км), який визначається як відношення власних
оборотних коштів (ВОК) до загальної суми власних коштів (ВК) за
формулою:

Км = ВОК : ВК

Чим більша частка власних коштів в обороті, тим вища платоспроможність
підприємства.

2. Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття короткострокових боргових
зобов’язань поточними ліквідними активами ) (Кплб), який визначається як
відношення поточних ліквідних активів (ПЛА) до короткострокових боргових
зобов’язань (КБЗ) за формулою:

Кплб = ПЛА : КБЗ

3. Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття всіх боргових зобов’язань)
(Кзлб), який визначається як відношення поточних ліквідних активів (ПЛА)
до загальної суми боргових зобов’язань (БЗ) (II + III розділи пасиву
балансу) за формулою:

Кзлб = ПЛА : БЗ

Якщо підприємство працює рентабельно, коефіцієнт маневрування > 0,4,
коефіцієнт покриття короткострокових зобов’язань > 1,5 і коефіцієнт
покриття всіх боргових зобов’язань > 1, то воно здатне в процесі
господарської діяльності своєчасно сплатити боргові зобов’язання і є
платоспроможним. Платоспроможними можуть вважатися і підприємства з дещо
нижчим коефіцієнтом маневрування при умові нарощування (а не зниження)
обсягів діяльності і прибутку.

Так, в даному підприємстві коефіцієнт маневрування на кінець звітного
періоду становив всього 0,09, а коефіцієнт поточної і загальної
ліквідності 1,17 (Табл. 7). Водночас підприємство у звітному році значно
покращило свою фінансово-господарську діяльність: сукупний оборот
порівняно з попереднім роком складає 122,5 %, а прибуток 488,7 % (табл.
1), тобто підприємство знаходиться на стадії піднесення. Тому таке
підприємство не слід вважати неплатоспроможним.

Зовнішніми ознаками платоспроможності підприємства є дотримання ним
розрахунково-платіжної дисципліни і відсутність прострочених платежів за
борговими зобов’язаннями банку та іншим кредиторам (постачальникам,
бюджету, позабюджетним цільовим фондам держави, з оплати праці тощо), що
проглядається за даними II і III розділів пасиву балансу і
конкретизується в даних аналітичного обліку по юридичних і фізичних
особах. За показниками балансу визначеного нами підприємства,
простроченої кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду
немає.

Неплатоспроможність підприємства є наслідком:

вилучення власних коштів з обороту в основні фонди та позаоборотні
активи;

накопичення наднормативних запасів оборотних засобів за рахунок
залучених коштів і сповільнення їх оборотності;

наявність простроченої дебіторської заборгованості і неліквідних
активів;

збиткова робота і “проїдання” власного капіталу.

В підприємстві, робота якого аналізується, частка власних оборотних
коштів на кінець звітного року зросла, ліквідована прострочена
дебіторська заборгованість, значно збільшилася рентабельність. Але
поглибленого аналізу вимагає ефективність використання оборотних коштів,
оскільки матеріальні запаси СІЇ розділ активу балансу) на кінець
звітного року порівняно з залишками на початок року збільшилися на 144
тис.грн., або на 62,3 відсотка, тоді як сукупний оборот зріс всього на
22.5 відсотка (табл. 1), що не може не насторожувати.

Ефективність використання оборотних коштів оцінюється з допомогою
наступних показників, які показані в табл.№6.

Таблиця 6

Показники ефективності використання оборотних коштів підприємства

Назва показників

За минулий рік За звітний рік Відхилення

(+,-)

І. Коефіцієнт фондовіддачі 5,51 4,29 -1,22

2. Коефіцієнт оборотності 5.5 4,3 -1,2

3. Оборотність оборотних засобів у днях 65 84 +19

4. Коефіцієнт завантаженості сукупного обороту 0,18 0,23 +0,05

5. Рентабельність оборотних засобів (коштів) 4,76 14,72 +9,96

6. Середньорічна сума оборот них засобів, тис. гри. 294 462 +168

З даних табл.6 видно, що ефективність використання оборотних коштів на
підприємстві в звітному році погіршилася. Ріст середньорічної суми
оборотних засобів на 168 тис. грн. спричинив до зниження фондовіддачі
(на 22 %), сповільнення оборотності оборотних коштів і процесу оновлення
оборотних засобів (на 19 днів). Це призвело до росту частки залученого
капіталу з 33 відсотків на початок року до 36 відсотків – на кінець
року (табл.1) і тільки завдяки випереджаючим темпам приросту власних
оборотних коштів (255,0) над темпами приросту залучених коштів (27,5)
коефіцієнт поточної ліквідності короткострокової заборгованості не
знизився (1,05 і 1,17 відповідно).

Зростання залишків оборотних засобів, сповільнення їх оборотності
вимагає окремого обстеження: вивчення складу, структури,
конкурентоспроможності за цінами і якістю матеріальних запасів,
ліквідності дебіторської заборгованості тощо та вжиття заходів для
нормалізації запасів оборотних засобів. Якщо зростання матеріальних
запасів обумовлене зростанням середньоринкових цін і при цьому не
знижена їх конкурентоспроможність, то в цій частині при аналізі
необхідно скорегувати матеріальні запаси і заборгованість на середній
індекс цін.

З вищенаведеного видно, що підприємство, роботу якого аналізуємо, за
звітний рік наростило власні кошти, збільшило їх частку в обороті,
підвищило ліквідність боргових зобов’язань, немає простроченої
кредиторської заборгованості, нарощує обсяги діяльності, працює
рентабельно, є платоспроможним.

2.3.Аналіз фінансових коефіцієнтів

Для повнішої оцінки фінансового стану підприємства доцільно використати
метол коефіцієнтів. Він ґрунтується як на абсолютних величинах
моментного ряду, так і на середніх величинах, забезпечує можливість
порівнювати показники в динаміці, прослідковувати їх тенденції тощо.

Примірник перелік коефіцієнтів і методика їх обчислення дані в табл.7.
Цей перелік не є вичерпним. Він може бути доповненим залежно від
поставленої мети аналізу. Однак важливо із безлічі коефіцієнтів вибрати
ті, які характеризують фінансову стійкість, рентабельність,
платоспроможність, кредитоспроможність, ліквідність і ділову активність
підприємства.

У процесі аналізу треба враховувати те, що коефіцієнти не є абсолютним
критерієм. Це відносні величини, з допомогою яких визначають зміни і
виявляють тенденції.

Аналіз методом коефіцієнтів дає можливість оцінити фінансовий стан за
ряд періодів у минулому, визначити фінансову стабільність,
проаналізувати окремі показники в динаміці, встановити їх зміни і
тенденції та визначити об’єкти, які потребують поглибленого факторного
аналізу. З урахуванням даних поглибленого аналізу методом екстрополяції
тенденцій та врахування можливих змін у кон’юнктурі ринку підприємство
прогнозує фінансовий стан на майбутнє.

Таблиця 7

Коефіцієнти, які характеризують загальний фінансовий стан торговельного
підприємства

Показники Методика визначення абсолютне значення показника

доцільно

фактично за

минулий рік Звітний рік

1 Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (автономії) Власні кошти (І
розділ пасиву балансу) >05

0,67

0,64

Валюта балансу (підсумок балансу)

2 Коефіцієнт інвестування Власну кошти (1 розділ пасиву балансу) > 1
1.03 1.10

Постійні активи (І розділ активу балансу)

3 Коефіцієнт маневрування Власні оборотні кошти 0,4 – 0,6 0,03 0,09

Власні кошти (1 розділ пасиву балансу)

4 Коефіцієнт забезпеченості поточних матеріальних запасів і затрат
власними оборотними коштами Власні оборотні кошти >0.5 0.09 0.19

Матеріальні запаси і затрати (II розділ активу балансу)

5 Коефіцієнт заборгованості Боргові зобов’язання (ІІ і III розділи
пасиву балансу) 0,5 – 1,0 0.49 0,56

Власні кошти (І розділ пасиву балансу)

6 Коефіцієнт поточної ліквідності Поточні ліквідні активи (ІІ + III
розділи активу балансу – неліквідні поточні активи) >1 1,06 1,17

Короткострокові боргові зобов’язання

(ІІІ розділ пасиву балансу)

7 Коефіцієнт загальної

ліквідності Поточні ліквідні активи >1 1,06 1,17

Боргові зобов’язання (II + III розділи пасиву балансу)

8 Коефіцієнт ліквідності балансу Ліквідні активи (І+ІІ+Ш розділи активу
балансу – неліквідні активи) >1 3,03 2,78

Боргові зобов’язання (ІІ+ІІІ розділи пасиву балансу)

9 Коефіцієнт оборотності активів (оборотність капіталу) в середньому за
рік сукупний оборот >4 1,93 1,80

Середньорічні запаси активів

10 Фондовіддача основних засобів, в середньому за рік Сукупний оборот
>5 2,49 3,05

Середньорічна вартість основних засобів

11 Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (активів) в середньому за
рік Сукупний оборот >7* 5,5 4,3

Середньорічні запаси оборотних засобів

12 Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів в середньому зарік
сукупний оборот >6* 8,4 5,6

Середньорічні запаси товарно-матеріальних цінностей і затрат

13 Коефіцієнт завантаженості сукупного обо- роту оборотними засобами в
середньому за рік Середньорічні запаси оборотних засобів 2 0,56 2,23

Сукупний оборот

15 Рентабельність активів Балансовий чистий прибуток х 100

1,08 4,01

Середньорічна сума активу балансу

16 Рентабельність оборотних засобів (оборотних коштів) Балансовий
чистий прибуток х 100

3,10 9,57

Середньорічні запаси оборотних засобів

17 Рентабельність основних фонди Балансовий чистий прибуток х 100

1,40 6,69

Середньорічна вартість основних фондів

18 Рентабельність капіталу Балансовий прибуток х 100

1,39 5,80

Власний і залучений капітал (валюта балансу)

19 Коефіцієнт фондовіддачі капіталу Сукупний оборот

1,93 1,80

Валюта балансу

* В підприємствах, де планові оборотні засоби дорівнюють 3. МОЖЛИВОСТІ ПІДВИЩЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА У НАСТУПНОМУ ПЕРІОДІ Платоспроможне підприємство має право користуватися банківським кредитом при умові належної забезпеченості власними коштами. Тому при перевірці кредитоспроможності (окрім визначених показників, що характеризують платоспроможність і ліквідність) банк першочергово визначає коефіцієнт забезпеченості підприємства власними коштами (Кип), або коефіцієнт автономії, який характеризує частку власних коштів (ВК) у валюті балансу (ВБ), тобто в загальній сумі задіяних у господарській діяльності ресурсів. Він визначається за формулою: Кзвк=ВК:ВБ Кредитоспроможним вважається платоспроможне підприємство, в якого сума власних коштів у валюті балансу становить не менше 50 відсотків, тобто Кзвк >0,5. У наведеному прикладі цей показник на кінець звітного року:
0.64 (табл. 7, п.1). тобто підприємство кредитоспроможне.

Показник кредитоспроможності для банку є підставою для прийняття рішення
про кредитування. На його основі банк визначає ступінь кредитного ризику
і конкретизує умови кредитного договору. Організації і підприємства
повинні постійно дбати про високу кредитоспроможність для того, щоб мати
право на одержання короткострокового кредиту і своєчасно розраховуватись
за товари, роботи і послуги.

Одночасно підприємство повинно визначитись в економічній доцільності та
ефективності залучення в оборот кредитних ресурсів банку.

Економічна доцільність кредиту зумовлена потребою ресурсного
збалансування планових запасів оборотних засобів (Озпл), необхідних для
безперервної діяльності підприємства і виконання прогнозованого обороту.

Величина необхідного кредиту (К) визначається за формулою:

К = Озпл – НВОК – ЗКє,

де НВОК – норматив власних оборотних коштів;

ЗКє – відносно стала величина залучених коштів, визначена за даними
балансу (коди рядків 630 + 700), помноженого на поправочний коефіцієнт
(від 0,5 до 0,75).

Із залученням в оборот кредитних ресурсів збільшуються обсяги
діяльності, зростає валовий дохід і витрати обертання (виробництва).

Кредит буде ефективним тоді, коли доходи, отримаю за рахунок додаткового
обороту, будуть більшими, ніж планові витрати обертання (виробництва),
збільшені на величину відсотків за користування кредитом в частині, що
припадає на додатковий оборот. Визначити ефект від залучення кредиту
можна на основі планових рівнів валового доходу (Рвд), витрат обертання
(Рв) і рівня витрат зі сплати відсотків за кредит (Рк) за формулою:

Рвд > Рв + Рк

Наприклад: підприємство прогнозує залучити в оборот кредит у сумі 50
тис.грн. на закупівлю товарів строком на 90 днів під 60 відсотків
річних. Планові дані: оборотність товарів ЗО днів, рівень валового
доходу 20 % до товарообороту без ПДВ, а витрат обертання – 14%.

З наведених даних випливає, що підприємство зможе отримати додатковий
оборот в сумі 150 тис.грн. [(50 х 90 ): 30] і валового доходу – 30
тис.грн. (150 х 0,2). За користування кредитом підприємство сплатить

7,5тис.грн. [ (50 х 90 х 60) : 100], які складуть 5,0 відсотків до
додатково

360

отриманого обороту. Отож, кредит для підприємства є ефективним, оскільки

Рв + Рк ВИСНОВКИ Проаналізувавши фінансовий стан підприємства, що підприємство за звітній рік наростило власні кошти, збільшило їх частину в обороті, підвищило ліквідність боргових зобов’язань, немає простроченої кредиторської заборгованості, нарощує обсяги діяльності, працює рентабельно, є платоспроможним. Разом з тим необхідно зазначити, що статутний фонд не бере участі у формуванні оборотних засобів. Він навіть не покриває в повному обсязі основні засоби. Тому керівництву підприємства необхідно при розподілі прибутку слід передбачити поповнення статутного фонду, доцільно також поповнити резервний фонд, поступово доводячи його до 25 % статутного фонду. Особливу увагу звернути на пайовий фонд, що дасть змогу збільшити оборот оборотних коштів. Ефективно використовувати кредити банків, які дають можливість збільшити обсяги діяльності підприємства, що в свою чергу збільшить прибутки. Наведенні показники в курсові роботі дають можливість підприємству виробити фінансову стратегію на майбутнє. Поглиблений аналіз фінансового стану підприємства уможливлює об’єктивну оцінку стану господарсько-фінансової діяльності, виявлення внутрігосподарських резервів і шляхів подальшої фінансової стабілізації. Керівництву підприємства, вивчивши аналіз фінансового стану, необхідно розробити конкретні заходи із зазначенням виконавців і строків виконання, які повинні бути основою при розробці бізнес-плану. ЛІТЕРАТУРА 1. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності, ООО “Новое знание”, - Мінськ, 1999 2. Бернштейн Н.А. Аналіз фінансової звітності, М: “Фінанси і статистика”, 1996 3. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз, М: “Фінанси і статистика”, 1996 4. Панков Д.А. Бухгалтерський облік і аналіз в зарубіжних країнах, МН: ІП “Экоперспектива”, 1998 5. Русак Н.А., Русак В.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання, МН: “Вища школа”, 1997 6. Павліковський А.М. Ліквідність і платоспроможність підприємницьких структур, Журнал “Фінанси України”, №6, 1999 PAGE 34

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020