.

Політика цін і умов продажу ПриватБанку (курсова)

Язык: русский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
771 14156
Скачать документ

Курсова робота

Політика цін і умов продажу ПриватБанку

ЗМІСТ

ВСТУП
————————————————————————
———– 2

1. ЦІНОВА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ МАРКЕТИНГУ——————— 3

1.1 КЛАСИФІКАЦІЯ
ЦІН———————————————————– 7

1.2 ОСОВНІ СТРАТЕГІЇ ЦІНОУТВОРЕННЯ——————————— 9

1.3 МЕТОДИ
ЦІНОУТВОРЕННЯ————————————————- 11

1.4 ТОВАРОПРОСУВАННЯ ЙОГО СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ —————– 14 1.5
КАНАЛИ ДИСТРИБУЦІЇ ТА ЇХНІ ФУНКЦІЇ——————————- 18

1.6 ПОСЕРЕДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ, її РОЛЬ ТА

КЛАСИФІКАЦІЯ————————————————————
———- 19

1.7 ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЗБУТУ ТОВАРІВ У

2. СИСТЕМІ ТОВАРОПРОСУВАННЯ——————————————–
25

ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ ТА

ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ПРИВАТБАНКА————————————————————-
———- 28

2.1 ПРОГРАМА ПІДТРИМКИ МАЛОГО

І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ
——————————————————– 30

2.2 ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ТА ФІНАНСОВЕ

ПЛАНУВАННЯ.

2.3 КРЕДИТУВАННЯ ТА ОПОДАТКУВАННЯ—————————— 31

2.4 ОПЕРАЦІЇ КУПІВЛІ ПРОДАЖУ ІНОЗЕМНИХ

ВАЛЮТ ТА БАНКІВСЬКИХ МЕТАЛІВ————————————— 34

ВИСНОВОК—————————————————————-
————- 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ—————————————- 37

ВСТУП

Через сферу виробництва і торгівлі проявляється суть економічного життя
суспільства. Тому основна функція усіх підприємств і організацій, які
займаються бізнесом, полягає у виробництві товарів і їх продажу.

У сферах виробництва і торгівлі створюється корисність, яку можна
визначити як здатність продукту чи послуги задовільнити потреби
споживача. Шляхом виробництва і продажу бажаних товарів і послуг
виробники і торговці задовольняють потреби суспільства, споживачів у
товарах і послугах.

Необхідно відрізняти маркетинг як концепцію, як образ мислення від
маркетингу як процесу, як комплексу різноманітних видів діяльності, що
виконуються спеціалістами. Всяка діяльність, і маркетингова зокрема,
розпочинається з розробки концепції. У відповідності в обраною
концепцією формується певний процес, конкретні види діяльності фахівців.

Процес маркетингу включає безліч видів діяльності, операції, що
виконується фахівцями від задому і ідеї товару до яого виробництва,
продажу, задоволення і дуже часто створення нових потреб споживача,
нових способів їх задоволення.

Маркетинг як система, як найбільш суттєвих ринкових відносин,
інформаційних потоків, що зв’язують фірму з ринком збуту товарів,
впроваджуються на конкретних фірмах які діють у певному
соціально-економічному середовищі, мають різний ступень розвитку,
розуміння маркетингу. Цим і викликана відмінність регіонального
маркетингу, маркетингу споживача товарів і маркетингово промислових
товарів.

На шляху еволюції маркетингу як певної системи у більшій чи меншій
мірі вираженні окремі етапи, а також характерні для кожного етапу його
місце і роль на фірмі, цілі тощо. Цілі системи маркетингу відмінні на
кожному з етапів розвитку маркетингу, також еволюціонують, від
досягнення максимального споживача товарів, збільшення задоволення
потреб споживача до підвищення якості життя суспільства і в якісь мірі
носить альтернативний характер. Суперечність цілей характерна і для
учасників системи маркетингу (виробника, продавця і покупця).

Знання цілей системи маркетингу і його учасників дозволяє більш
чітко організувати впровадження маркетинг на фірмі, реально визначити
цілі, досягти ефекту від запровадження маркетингу.

Концепція маркетингу на підприємстві реалізується через цілий ряд
функцій, характерних для цього виду діяльності.

Успіх реформування економіки визначає ефективна робота
фінансово-кредитного комплексу, основою діяльності якого є банківська
система.

Становлення незалежної банківської системи в Україні розпочалося з
прийняття Верховною Радою України Закону “Про банки і банківську
діяльність” (1991 р.). Закон започаткував створення Національного банку
України на базі Українського республіканського відділення Держбанку.
Національний банк юридично став центральним банком України.

Основою формування банківської системи України стала класична дворівнева
банківська система.

Важливою функцією комерційних банків в умовах ринкової економіки є
посередництво у фінансово-кредитній сфері і обслуговування
фінансово-господарських операцій.

Метою виконання даної курсової роботи є детальний аналіз структури,
основних функцій, доходів та витрат комерційних банків на прикладі ТВБВ
№2 в місті Коломия Івано-Франківської філії ЗАТ “ПриватБанк”.

ЦІНОВА ПОЛІТИКА В СИСТЕМІ МАРКЕТИНГУ

Ціна, як один з складових елементів маркетингу-mix, виконує важливі
функції, які полягають не лише в отриманні виторгу від реалізації, але й
у інформуванні виробника про реальну силу попиту на товар, а споживача —
про можливість задоволення потреби при певній величині пропозиції та
доходу. Від ціни в кінцевому результаті залежать досягнуті комерційні
результати, а раціонально обрана цінова стратегія впливає на підвищення
конкурентоспроможності та ефективності виробничо-збутової діяльності
фірми. Крім цього ціна є важливим фактором встановлення відповідних
відносин між фірмами та покупцями.

«Ціна відноситься до категорії контрольованих факторів маркетингу. З
цього виходить, що детальна розробка цінової політики є • надзвичайно
важливим завданням підприємства.

Процес ціноутворення є важливим моментом маркетингової цінової
стратегії. Процес ціноутворення складається з наступних етапів:

аналіз факторів, які впливають на визначення ціни;

стратегія ціноутворення;

визначення початкової ціни;

тактика ціноутворення.

Усі фактори ціноутворення розподіляються на дві групи: внутрішні та
зовнішні. До внутрішніх факторів відносять затрати на виробництво і
реалізацію, мету фірми та етап життєвого циклу. До зовнішніх — рівень
попиту, стан конкурентного середовища, урядові обмеження у сфері
ціноутворення.

Одним із найважливіших факторів, що визначає нижню межу ціни є затрати.
Рівень витрат дозволяє регулювати ринкову стратегію фірми з урахуванням
стану конкуренції і власних цілей.

Визначення мети є однією з основних складових ринкової стратегії. З
врахуванням мети, яку ставить перед собою фірма, ціну на товар можна
розглядати з точки зору коротко – та довгострокового отримання прибутку.
З точки зору мети, ціни розглядаються як регулятор загальної політики
підприємства, реклами, здійснення заходів із стимулювання збуту.

Будь-який товар протягом ЖЦТ зазнає значних змін. Це істотно впливає на
проведення цінової політики. В залежності від стану ЖЦТ фірми здійснюють
різноманітні заходи, щоб продовжити термін придатності товару за рахунок
саме гнучкої політики ціноутворення.

Конкуренція відноситься до зовнішніх факторів процесу варення. Цей
фактор визначає характер ринку, а також метсдігву визначення початкової
ціни. Конкуренція в значній мірі вгошвае на стратегію і тактику
ціноутворення у ринковому середовищі В залежності від того, хто
контролює ціни, можна виділити

ВИДИ ТРИ ОСНОВНИХ РИНКОВОГО СЕРЕДОВИЩА

1 середовище, де ціна контролюється

ринковою конкуренцією (врахування цін зовнішнього ринку фірмою)

середовище, де ціни контролюються фірмою (існування високих і низьких
цін

середовище, де ціни контролюються (комунальні громадський транспорт,
стратегічні продукти харчування}

Споживчий попит дуже сильно впливає на ціну, тому що залежить від
платоспроможності покупців, бажання і можливостей платити за товар, цін
на вироби-замінники, факторів нецінової конкуренції, рівня еластичності
попиту.

В умовах ринкової конкуренції існує оберненопропорційна залежність між
ціною і ринковим попитом. Ця залежність пояснюється дво«а економічними
положеннями: законом попиту і цінової еластичності.

Існування економічного закону попиту проявляється в тому LLO якщо ціни
піднімаються — попит знижується. Із збільшенням обсягів продажу ціни
реалізації знижуються. Ця закономірність полягає у тому, що при
підвищенні ціни товару, попит різко знижується, знижується і обсяг
продажу.

Існують особливі випадки, які випадають із виявленої закономірності.
Такі випадки повинні знаходити своє логічне тлумачення. Так, німецький
статистик Енгель у 1855 році описав емпіричні зено-номірності в галузі
споживання.

1 із зростанням доходів відсоток витрат на харчування спадас:

2 відсоток витрат на одяг, житло залишається незмінним;

3 доля інших витрат зростає із зростанням доходів.

Однак з часом були описані два парадокси — “ефект Гіффемз”, який
відмічав, що з підвищенням цін на хліб зростає споживання хліба.
Пояснюється це тим, то зростання цін на хліб відіймає значну частину
доходів робітників і вони змушені зменшувати покупки інших вартісніших
продуктів, зокрема м’яса, і замінювати їх хлібом. Із зниженням цін на
хліб падає його споживання. Другий — «ефект

Веблена»: в окремих випадках у високодохідних групах населення чим вища
ціна, тим більший попит (серед багатіїв).

Для визначення ступеня чутливості попиту на товари до змін ціни
використовують таке поняття як еластичність попиту до ціни. Вона
визначається співвідношенням зміни величини попиту (в %) до величини
змін ціни (в %).

Еластичним називають попит, при якому відсоткове зниження ціни
викликає таке ж відсоткове підвищення обсягів продажу товарів.

Якщо ж відсоткове зниження ціни співпадає з відсотковим ростом обсягів
продажу товарів, тоді ринок продажу перебуває у стані одиничної
еластичності.

Якщо ж зниження ціни викликає незначний ріст обсягів продажу, або
зниження обсягів продажу, тоді прийнято розглядати цю ситуацію як стан
нееластичного попиту і виручки фірми.

Цінова еластичність визначається відношенням зміни величини попиту до
зміни цін (у %):

(В п!- Вп2)/(В п , + Вп2);

Ц е =(Ц]-Ц2)/(Ц1+Ц2),

де Це — цінова еластичність; ВП1 — величина попиту на товар у певний час
при ціні U1 ; Вп2 — величина попиту на товар при ціні Ц2.

Цінова еластичність відображає відсоткову зміну у величині
попиту на кожний відсоток зміни у ціні.

Еластичним вважають попит при якому Це > 1, тобто у тих випадках коли
зміни у цінах призводять до помітного зростання кількісного обсягу
продажу. Прибуток збільшується, якщо ціни знижуються. Нееластичний попит
спостерігаємо тоді, коли Це 8оц,д,к,- Отже, у випадку нееластичного попиту фірмі
вигідно підвищувати ціну, тому що виручка збільшиться. У випадку
еластичного попиту (рис.4.2) при підвищенні ціни з Ц[ до Ц2 виручка
суттєво знижується SOLJ^K, 1 Еластичний або відносно еластичний попит Відсоткова зміна обсягу
виторгу перевищує відсоткову зміну ціни Загальний обсяг виторгу падає
Загальний обсяг виторгу зростає

К е – / Одинична еластичність (класичний попит) Відсоткова зміни обсягу
виторгу дорівнює відсотковій тіні ціни Загальний обсяг виторгу
незмінний Загальний обсяг виторгу незмінний

К е фінансові можливості (стійкість фінансових позицій);

> організація збуту та її показники (товарообіг і збут);

> характеристика продукції (якість, асортимент,
конкурентоспроможність);

> громадський імідж (чесність, порядність);

> ступінь охоплення ринку послуг;

> запаси та складські приміщення;

> менеджмент (структура управління, гнучкість, раціональність,
кваліфікація персоналу);

> близькість до ринку, його масштаби;

> знання ринку і досвід;

> солідність та компетентність в результаті особистого контакту;

> наявність маркетингової концепції та ринкової стратегії.

Винагорода праці посередників здійснюється за такими методами:

О комісійні винагороди (стабільні відсотки від обсягу товарообігу,
регресивна винагорода при збільшенні обсягів продажу, прогресивна
винагорода при збільшенні обсягу виторгу, відсотки від отриманого
прибутку);

– фіксований мінімум (гарантована оплата, аванс комісійної винагороди);

– компенсація витрат (за результатом даних про витрати);

– додаткові виплати (оплата відпусток, пенсій, страхування, тощо);

– заохочувальні виплати (премії, подарунки і т. д.).

Документом взаємоузгоджених інтересів продавця і покупця є контракт.

* Контракт — це комерційний документ, договір про постачання товару,
надання послуг і т. ін., погоджений і підписаний покупцем і продавцем.

Контракт містить такі основні дані:

– номер документа, місце і дату укладання, назви сторін, предмет
контракту (назва і кількість товару), якість товару, ціна, місце
постачання, термін постачання, вимоги до пакування та маркування,
умови і порядок платежів, умови здавання та приймання товарів,
транспортні умови, умови гарантії і санкції, умови про технічну
документацію, умови про арбітраж, юридичні адреси сторін та підписи
продавця та покупця.

Усі додатки до контракту складають його невід’ємну частину. Контракти
складаються у письмовому вигляді за встановленою формою, на спеціальних
типових бланках з одноразовим записом до них основної інформації, іноді,
якщо зовнішньоторговельна угода невелика за обсягом — факсом, що значно
спрощує і прискорює весь механізм оформлення зовнішньоторговельної
угоди.

Структура, а також зміст контракту визначаються предметом умови,
побажаннями, вимогами сторін. Якщо предмет договору — машини,
устаткування, с. г. техніка, то у структурі його можуть з’явитися і інші
розділи, такі як технічні умови, умови випробувань, приймання, вимоги до
технічної документації, умови монтування та технічного обслуговування
тощо.

Товарні біржі, аукціони, асоціації торговельних інжинірингових,
консалтингових фірм, споживачами, посередниками найчастіше готуються
типові умови контрактів.

Процедуру вибору гуртового посередника (торговця) можна звести до таких
послідовних етапів:

– процедура вивчення фінансово-комерційного становища кандидата у
посередники (тривалість, досвід, динаміка, структура капіталу);

– визначення структури товарної номенклатури посередника та близькість
товарів за характеристикою даної товарної маси;

– зона діяльності гуртового торговця;

– громадська оцінка можливостей посередника;

– ефективність та динаміка виходу на нові ринки;

– рівень модернізації складських приміщень;

– стан під Тзних шляхів;

– рівень обліку товарних запасів.

Для визначення результативності та ефективності діяльності гуртових
посередників користуються такою системою показників:

– кількість контактів з потенційними суб’єктами;

– кількість укладених угод-контрактів;

– кількість контрактових суб’єктів;

– кількість фактично задіяних агентів;

– час, затрачений на укладання контрактів;

– продуктивність праці торгового агента (кількість контактів і
контрактів у день, тривалість часу, затраченого на 1 контракт);

– виторг 1 агента з 1 контракту; на 1 год. укладання контракту;

– питома вага представницьких витрат у обсязі виторгу.

Результативність та ефективність заготівельно-збутової діяльності
торговельної організації залежить від швидкості руху товарів, рівня
конкуренції, ширини та глибини товарного асортименту, цінової політики,
оптимальної структури каналів розподілу, стимулювання збуту і
рекламування товарів і послуг, кваліфікації та комунікабельності
торговельних працівників, персонального продажу.

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЗБУТУ ТОВАРІВ У СИСТЕМІ

ТОВАРОПРОСУВАННЯ

Для забезпечення ефективної реалізації вироблених товарів підприємства
здійснюють комплекс заходів, який забезпечує фізичне переміщення та
розподіл товарної маси у ринковому просторі, доведення товарів до
споживачів і організацію їх ефективного споживання або використання. Все
це присутнє у розробці маркетингової збутової стратегії.

Слід враховувати, що збут — це один із головних елементів маркетингу,
який стоїть позаду таких елементів як виявлення споживчих потреб,
розробка товарів і встановлення на них відповідної ціни, налагодження
системи їх ефективного стимулювання.

Роль збуту у маркетинговій діяльності обумовлена наступними обставинами:

– у сфері збуту визначається результат комерційного виробництва;

– пристосування збутової мережі до запитів споживачів впливає на
перемогу у конкурентній боротьбі;

– збутова мережа продовжує процес виробництва, беручи на себе функцію
доробки товарів, сортування, розфасовку і упакування;

– на стадії збуту чітко вимальовуються смаки, запити і переваги
споживачів.

Дослідження основних форм і методів збуту спрямоване на пошук
перспективних засобів просування товарів від виробника до кінцевого
споживача і організацію роздрібної торгівлі на основі все-стороннього
аналізу і оцінки ефективності використовуваних каналів і способів
розподілу і збуту.

Основними критеріями відбору каналів збуту є:

– швидкість товаропросування;

– рівень витрат обігу;

– обсяги реалізації товарів.

Ефективною вважається така система підібраних каналів збуту і методів,
яка доводить товар до місця реалізації за дуже короткий термін, затрати
на організацію мінімальні, обсяги продажу та прибутки максимально
високі. Головною метою відбору методів і каналів збуту є скорочення
сумарної величини збутових витрат, яке залежить від рівня комерційної
роботи і служби збуту. У процесі формування стратегії збуту фірма
змушена враховувати наступні фактори:

– наявність повної інформації про кількість та концентрацію покупців,
величину разової закупівлі, рівень доходів, закономірності поведінки у
момент купівлі, традиції та смаки;

– фінансові можливості своєї фірми, конкурентоспроможність, основні
напрямки ринкової стратегії, масштаби виробництва та наявність
потужностей;

– повна характеристика товарів — вид, середня ціна, сезонність
виробництва та попиту, вимоги до технічного обслуговування, строки
використання та зберігання;

– ступінь конкуренції і збутова політика конкурентів, їх чисельність,
збутова стратегія і тактика;

– особливості ринку, його фактична місткість, торгова марка,
торговельний досвід;

– порівняльна вартість різноманітних збутових систем.

Розробка і реалізація збутової стратегії передбачає вирішення наступних
питань: вибір каналу збуту, обгрунтування оптимального методу збуту і
відбір посередників, організація сервісного обслуговування.

– Маркетингова політика розподілу — це діяльність фірми щодо планування,
реалізації та контролю за переміщенням товарів, сировини і матеріалів
через широку мережу посередницьких пунктів до споживача.

Корисність маркетингової політики розподілу та збуту полягає в
забезпеченні своєчасного пропонування товару (корисність часу), доставки
товарів до місць попиту (корисність місць), зміна форми і вигляду
товарів з метою досягнення більшої привабливості для споживачів
(корисність форми), можливості придбання товарів (корисність власності).

У практичній діяльності спеціалісти-маркетологи здійснюють прогнозування
збуту за такими показниками: загальний обсяг, насичення ринку (верхня
межа), ціни, збут кожного виду продукції, збут за географічним
принципом, ціни конкурентів, рівень запасів.

Прогнозування здійснюють за наступними методами: аналіз тренду, аналіз
частки ринку, опитування продавців, опитування споживачів, метод
послідовних співвідношень, метод нарощування ринку, метод
статистичного аналізу.

Збутова функція маркетингу проходить через ряд опосередкованих
елементів, каналів розподілу, які входять у систему товаропросування.

Важливим елементом у збутовій стратегії підприємства є сервіс. Під
впливом науково-технічного прогресу ринок насичується різноманітними
технічними засобами, оснащений електронікою, автоматизованими системами
управління, навісними та причіпними пристроями та обладнанням. Із
зростанням наукової місткості у технічних засобах відбуваються технічні
зупинки та помилки в експлуатації, у зв’язку з чим зросли вимоги до
якості і оперативності технічного обслуговування; На сучасному етапі
розвитку науково-технічного прогресу саме технічне обслуговування у
виробничо-технічному комплексі є важливою складовою частиною
маркетингової діяльності.

– Технічне обслуговування (сервіс) — це комплекс послуг, пов ‘язаний зі
збутом і використанням машин та обладнання за допомогою яких
продуктивність технічних засобів повертається до нормативних параметрів.

Слід зауважити, що високоякісний сервіс високоякісного товару допомагає
розширити попит на машини та обладнання, сприяє комерційному успіху
підприємства, підвищує імідж та престиж.

Сучасний покупець вимагає від виробника (продавця), щоб сервіс
забезпечив дієздатність товару протягом строку служби. Саме з цієї
вимоги випливають стратегічні цілі сервісної організації щодо
організації сильної сервісної служби і її ефективного функціонування.
Так. фірма «ІВМ» продає, монтує, навчає, ремонтує комп’ютери, щоб
забезпечити постійні зв’язки із стабільним ринком збуту.

Технічне обслуговування або сервіс здійснюють на всіх етапах життєвого
циклу товарів. На етапі проектування та впровадження здійснюється
розробка та випробування способів технічного обслуговування. На етапі
росту та насичення враховуються і розробляються технології з сервісу
конструкцій, проектів. На післявиробничому етапі проводиться
передпродажний та післяпродажний сервіс.

Передпродажний сервіс передбачає необхідність виключити випадкову
несправність чи відхилення у роботі виробу і його складових агрегатних
елементів перед продажем товарів. Крім необхідних операцій з підготовки
до продажу, його монтування, демонстрації у роботі, встановлення
додаткових вузлів, обладнання та механізмів, здійснюють операції з
зовнішнього товарного вигляду, дизайну, обстановки. Крім перелічених, до
передпродажних заходів входить облік та врахування побажань покупців
відносно модифікації виробів, доукомплектування їх вузлами та агрегатами
у відповідності з кліматичними умовами, вимогами стандартів,
законодавства та навколишнього середовища.

Післяпродажний сервіс поділяється на гарантійний та після-гарантійний за
грошовою ознакою: безоплатно чи за відповідну платню. Це є формальною
особливістю, тому що вартість ремонту, запасних частин під час
гарантійного строку, як правило, входить у ціну продажу товару.

Строки гарантії на товари, поряд із іншими пільговими умовами, є
важливим фактором у конкурентній боротьбі підприємств виробників за
розширення збуту своєї продукції.

Метою технічного обслуговування у післяпродажний термін є підтримання
реалізованих товарів у технічно справному стані протягом амортизаційного
терміну експлуатації.

Технічне обслуговування передбачає: поточний технічний нагляд за
роботою машин і обладнання згідно інструкцій, здійснення дрібного і
середнього ремонту. Широкого розповсюдження набула замінна непрацюючого
вузла або агрегату. Ця система сервісу є взаємо вигідною для багатьох
сторін. Для покупця чи користувача вигода у терміновості сервісу, для
виробника – у продажі цілого вузла, а не окремої деталі, для сервісної
фірми – у зайнятості працівників і виторгу від обслуговування.

Технічний сервіс за після продажний та післягарантійний ремонт чи
обслуговування здійснюється за додаткову платню, розмір якої залежить
від виду товарів, обсягів постачання, географічної величини ринку і його
специфіки, гостроти конкуренції та інших факторів.

В залежності від характеристики товару, ринкової ситуації сервісне
обслуговування здійснюється за наступними варіантами:

сервіс виконується виключно персоналом заводу-виробника у ситуації, якщо
покупців мало, товари наукомісткі, обсяги сервісу значні з вимогами
високої класифікації спеціалістів;

сервіс виконується персоналом філіалів заводів-виробників. Крім переваг
першого варіанта він максимально наближає сервісні пункти до місць
використання та експлуатації товарів, тобто до споживачів.

сервіс виконується незалежною спеціалізованою фірмою для обслуговування
товарів широкого вжитку (електротовари);

сервіс виконується посередницькою фірмою (сервісні агенти, дилери,
дистриб’ютори), які несуть повну відповідальність за якість та
задоволення вимог та претензій щодо сервісу. Такий варіант широко
використовується при сервісі автомобілів, сільськогосподарських і
шляхово-транспортних технічних засобів);

сервісні роботи, які виконуються персоналом фірми покупця. Його
застосовують підприємства, які є його виробниками, дуже складне у
технічно-конструкторському розумінні і виконується за допомогою
висококваліфікованих спеціалістів.

ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ ТА ФІНАНСОВОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТБАНКА

ПриватБанк у 2001 році орієнтується на роботу з широким колом клієнтів:
крупними промисловими підприємствами і багатогалузевими корпораціями,
дрібними і середніми корпоративними клієнтами з виробничої сфери, сфери
обслуговування й торгівлі. Основну частину корпоративних клієнтів, що
обслуговуються банком, становлять підприємства малого і середнього
бізнесу. При цьому значну частку споживання банківських продуктів
забезпечують крупні фінансові й промислові корпорації.

За підсумками 2001 року кількість рахунків юридичних осіб зросла до
91562.

Кількість рахунків приватних підприємств зросла до 32100.

Особлива увага протягом року приділялась персональному банківському
обслуговуванню корпоративних VIP$клієнтів. Станом на 31.12.2001 р. в
системі ПриватБанку обслуговувалось 149 корпоративних VIP-клієнтів.

Одними з найбільших підприємств, що знаходились на персональному
банківському обслуговуванні в 2001 р., є:

ДП ПО “ПМЗ ім. О. М. Макарова”

ВО “АЗОВ”

Новокраматорський машинобудівний завод

ПІІ “ТНК-Україна”

Марганецький ГЗК

Орджоникідзевський ГЗК

Південний ГЗК

ВАТ “ДніпроАзот”

ЗАТ “Київстар GSM”

ПОСЛУГИ

ПриватБанк пропонує своїм корпоративним клієнтам повний спектр якісних
банківських послуг, присутніх на українському фінансовому ринку.
Концепція обслуговування корпоративних клієнтів у ПриватБанку передбачає
швидше всього представлення комплексу послуг, а не окремої послуги, що
дозволяє клієнту повністю використати технологічні, комерційні й
фінансові досягнення банку для ефективного розвитку свого бізнесу.

КРЕДИТУВАННЯ

Сприяння розвитку вітчизняної економіки є стратегічним завданням
розвитку банку.

На сьогодні банк пропонує своїм клієнтам широкий перелік кредитних
продуктів, які враховують реальні потреби клієнтів. Зокрема, банк
здійснює короткотермінове кредитування клієнта для покриття платіжних
розривів у поточній діяльності, термінове кредитування, надання
кредитних ліній, а також операцій з інвестиційного кредитування й
фінансового лізингу.

Залежно від мети використання кредиту і форми його погашення банк надає:

овердрафт

термінові кредити

кредитні лінії

кредити по лініях ЕБРР і НУФ

авальний кредит

факторинг

форфейтинг

лізинговий кредит

банківські гарантії.

Кредитування, зокрема малого й середнього бізнесу, є для ПриватБанку
одним з найпріоритетніших напрямків діяльності. В банку створені й
відпрацьовані кредитні технології, що дозволяють мінімізувати витрати на
обслуговування кредитів цьому сектору економіки, що найближчим часом
сприятиме збільшенню обсягів кредитів, які банк надає малим і середнім
підприємствам. ПриватБанк активно розвиває Програму підтримки малого й
середнього бізнесу в Україні (мікрокредитування) як за рахунок власних
коштів, так і за рахунок коштів ЄБРР (лінія SME-1) і НУФ
(Німецько-Український фонд).

ПриватБанк вживає активних заходів для надання клієнтам послуг з
кредитування на придбання нерухомості, автомобілів, товарів широкого
вжитку в кредит в рамках Програми “Розстрочка”.

ВАЛЮТООБМІННІ ОПЕРАЦІЇ НА ВНУТРІШНЬОМУ РИНКУ

Купівля валюти за дорученням клієнтів банку за національну (іноземну)
валюту

Продаж валюти за дорученням клієнтів банку за національну (іноземну)
валюту

фінансування міжнародної торгівлі і документарні операції

Обслуговування розрахунків по експортно-імпортних контрактах клієнтів,
здійснюваних в формі:

документарних акредитивів

чистого й документарного інкасо

банківських гарантій та резервних акредитивів

Фінансування торгівлі

послуги консалтингу й структурованого фінансування міжнародної
торгівлі.

Надання банківських гарантій

Гарантія виконання договору

Авансова гарантія

Гарантія забезпечення повернення займу, кредиту

Митна гарантія

Тендерна гарантія.

КРЕДИТЫ

Станом на 01.01.2002 р. кредитний портфель юридичних осіб до формування
резервів склав 3453 млн грн, збільшившись за минулий рік на 64,7%.

Окремо хотілося б виділити такі напрямки в кредитній діяльності
ПриватБанку:

ПРОГРАМА “РОЗСТРОЧКА”

Протягом 2001 р. кількість підприємств торгово-сервісної мережі, що
співробітничають з банком за програмою “Розстрочка”, досягло 1577 по
всій Україні. Для порівняння, на 01.01.2001 р. угоди по продажу товарів
(нерухомості, автомобілів) в розстрочку з ПриватБанком підписали 287
підприємств.

У 2001 р. ПриватБанком укладені угоди про співробітництво з крупним
дилером автомобілів вітчизняних і зарубіжних марок: СП “АвтоЗАЗ – ДЕУ”,
Корпорація “Автоінвестстрой” (автомобілі ВАЗ, ГАЗ, УАЗ, ЗІЛ, Audi), ПІІ
ТОВ “Автохаус Київ” і ТОВ “Автохаус Кий” (автомобілі Opel, Nissan,
Renault).

ПРОГРАМА ПІДТРИМКИ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ

У 2002 р. банком продовжено територіальний розвиток Програми
мікрокредитування в системі ПриватБанку за рахунок власних коштів. До
кінця 2001 р. кількість кредитних експертів, навчених технології
мікрокредитування, досягла 86 чоловік в усіх регіонах України. Крім
того, 14 грудня в Дніпропетровську на базі Індустріального відділення
ПриватБанку відбулось відкриття Центру мікрокредитування, орієнтованого
на обслуговування приватних підприємців і представників малого бізнесу.

Проведені заходи дали можливість збільшити портфель мікрокредитів банку,
виданих як за рахунок власних коштів, так і за рахунок ресурсів ЄБРР і
НУФ, до 2138 кредитів на загальну суму 15 297 496 доларів США. Зокрема,
портфель мікрокредитів, виданих ПриватБанком по лініях ЄБРР і НУФ, на
кінець 2001 р. включав 1827 кредитів обсягом 8 604 541 дол. США. Для
обслуговування цих кредитів від міжнародних фінансових організацій
ПриватБанку надані довгострокові ресурси на суму 8,5 млн дол. США по
лінії ЄБРР і 1,5 млн німецьких марок по лінії НУФ.

КРЕДИТУВАННЯ СІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ

У 2001 р. банк продовжив активну роботу у фінансуванні підприємств
агропромислового комплексу.

В рамках Постанови КМУ No 59 від 27.01.2001 р. “Про часткову компенсацію
ставок по кредитах комерційних банків, виданих сільськогосподарським
виробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу в 2001
році” було видано кредитів на загальну суму 253 104 195 грн. Це в 4,85
раза більше, ніж було видано в рамках аналогічної постанови в 2000 р.

Враховуючи накопичений досвід, банк планує в 2002 році проводити
політику дальшого збільшення обсягів кредитування підприємств АПК й
активізації фінансової діяльності в даному секторі ринку, не знижуючи
при цьому прийнятного рівня ризику по виданих кредитах.

ДЕПОЗИТЫ

Станом на 01.01.2002 р. депозити й кошти “до запитання” юридичних осіб
системи ПриватБанк становили 2 354 млн в гривневому еквіваленті, що
становить 21% росту порівняно з 01.01.2001 р.

Найбільшу частку в галузевій структурі депонованих коштів банку в 2001р.
складають ресурси підприємств торгівлі – 1 576 млн грн (42% у загальному
портфелі депозитів банку), на промислові підприємства України (хімічна,
паливна, виробництво будівельних матеріалів) припадає приблизно 9%
загального портфеля банку (170,9 млн грн).

ПриватБанк є одним із лідерів на українському ринку по наданню
інвестиційних послуг своїм клієнтам. Великий досвід і
висококваліфікований персонал гарантують клієнтам банку обслуговування
найвищого рівня.

Серед основних напрямків інвестиційної діяльності можна виділити:

надання клієнтам-інвесторам і клієнтам-споживачам інвестицій комплексу
послуг оператора фондового і фінансового ринків, включаючи послуги
торговця, реєстратора і зберігача цінних паперів, керуючого
корпоративними правами і фінансами в процесі інвестиційної діяльності по
залученню і розміщенню грошових коштів клієнтів.

Пріоритетними напрямами для інвестування є цінні папери:

підприємств нафтохімічної, гірничодобувної, металургійної й енергетичної
галузей промисловості України;

підприємств сільськогосподарського комплексу (елеватори, хлібоприймальні
пункти, масложиркомбінати й інші);

страхових і юридичних компаній, охоронних, кадрових і рекламних
агентств, засобів масової інформації, інтернет-провайдерів, операторів
мобільного зв`язку, букмекерських контор та інших підприємств, які
дозволяють банку розширити комплекс послуг для клієнтів;

надання клієнтам консультаційних послуг по створенню нових господарських
товариств, по зміні організаційно правових форм діючих господарських
товариств, а також по санації і ліквідації підприємств банкрутів;

інвестування грошових коштів банку в фінансові інструменти фондового
ринку, спрямованого на формування диверсифікованого портфеля цінних
паперів банку з необхідним балансом дохідності та ризиків.

ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ ТА ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ. КРЕДИТУВАННЯ ТА ОПОДАТКУВАННЯ

Брокерська контора ПриватБанку акредитована на п`яти фондових біржах
України: Українській міжбанківській валютній біржі, Українській фондовій
біржі, Донецькій фондовій біржі, Придніпровській фондовій біржі,
Київській фондовій біржі.

В червні 1992 року ПриватБанк отримав Дозвіл Міністерства фінансів
України No38 на здійснення діяльності по випуску й обігу цінних паперів.
Протягом 10 років діяльності банк постійно займав лідируючі позиції в
рейтингах торговців ЦП, формованих державною комісією по цінних паперах
і фондовому ринку (ДКЦПІФР). В 2001 році ПриватБанк очолив рейтинг
торговців ЦП, посів перше місце серед 518 торговців.

ПриватБанк першим в Україні отримав ліцензію на право здійснення
реєстраторської діяльності і протягом своєї діяльності входить в трійку
лідерів ринку реєстраторських послуг. На сьогоднішній час Реєстратор
ПриватБанк має 29 підпорядкованих підрозділів, 52 реєстраційних пункти
по всій території України. В його структурі працює 136 сертифікованих
фахівців.

В 2001 році доля ПриватБанку на ринку реєстраторських послуг України
збільшилась з 5,2% до 6,9% від загальної кількості емітентів, що
обслуговуються у реєстраторів.

За минулий рік Зберігач ПриватБанку залучив на обслуговування 1406
клієнтів (збільшення в 12,4 раза в порівнянні з 2000 роком), в
результаті чого загальна кількість клієнтів Зберігача досягла 1529.
Кількість ЦП на депозитарному обліку збільшилась на 3,6 млн шт. і
становить 1,58 млрд шт., а номінальна вартість ЦП на рахунках клієнтів
зросла на 34,6 млн грн і становить 299,15 млн.

Корпоративне фінансування.

З 2000 року спектр банківських інвестиційних продуктів, пропонованих
ПриватБанком, розширений послугою по організації випуску й розміщенню
облігаційних займів.

В 2001 році банк організував випуск двох облігаційних займів на загальну
суму 33000 тис. грн, що дозволяє визначити частку банку на ринку послуг
по організації випуску й розміщенню облігаційних займів, як 4,8%,
враховуючи загальний обсяг облігаційних займів в Україні у 2001 році, що
дорівнює 692 000 тис. грн.

Однією з основних послуг банку є інвестиційний консалтинг, що об`єднує
як послуги по залученню капіталу, в тому числі за рахунок програм
випуску Американських депозитарних розписок (АДР) та Європейських
депозитарних розписок (ЄДР), так і по розміщенню фінансових коштів
клієнтів у цінні папери, частки, паї.

В 2001 році банк виступив консультантом із підготовки та реалізації 3-х
програм випуску АДР і ЄДР

НОВІ ПОСЛУГИ

Операції з цінними паперами

Короткострокове фінансування клієнта шляхом проведення операцій РЕПО.

Переваги для клієнта

Можливість отримання короткострокового фінансування, використовуючи
процедуру більш просту, ніж оформлення банківського кредиту.

Суть операцій

Придбання банком у клієнта цінних паперів із зобов`язанням їх зворотного
викупу через певний час.

Обсяг укладених договорів

Обсяг операцій РЕПО в 2001 році становив еквівалент 9 300 000 дол. США,
що на 300 000 дол. США перевищив показники 2000 року.

Консультаційні послуги з оцінки цінних паперів і оформлення угод застави
цінних паперів при проведенні операцій кредитування

Суть операції і переваги для клієнта

Дозволяють позичальнику і кредитору розширити спектр інструментів,
застава яких забезпечує кредит.

Об`єм укладених у 2001 році договорів

В 2001 році оформлено 18 договорів застави цінних паперів на загальну
суму 1 300 000 доларів в еквіваленті, що на 20% перевищує показники 2000
року (15 договорів).

Реєстраторська діяльність

Консультаційні послуги по створенню і реєстрації господарських товариств
і реєстрації випуску цінних паперів.

Переваги для клієнта:

розвинута філіальна мережа банку

наявність висококваліфікованих спеціалістів

фінансові й технічні можливості банку

Суть послуги

Продукт надається юридичним і фізичним особам – резидентам і
нерезидентам, які бажають створити нове господарське товариство шляхом
об`єднання майнових чи інших прав з метою одержання прибутку від
спільної діяльності

створити дочірні підприємства

взяти участь в інших господарських суб`єктах з метою розширення свого
бізнесу

Причини появи

Потреба підприємств малого й середнього бізнесу в отриманні
консультаційних послуг по створенню і реєстрації господарських товариств
і випусків цінних паперів.

Переваги і відмінності

ПриватБанк є новатором в наданні цього продукту. Відомості про надання
аналогічних послуг банками-конкурентами відсутні.

Досягнуті результати

На кінець 2001 року клієнтами банку створено і зареєстровано 20
господарських товариств, які залучені на обслуговування в ПриватБанк.

Депозитарна діяльність

Отримання дивідендів по ЦП від імені клієнта з наступними зарахуваннями
на розрахунковий рахунок клієнта.

Переваги для клієнта

можливість отримання дивідендів по цінних паперах, що належать клієнту,
на рахунок, вказаний клієнтом відсутність для клієнта необхідності
звернення до джерел виплати дивідендів можливість конвертації дивідендів
в валюту для клієнтів-нерезидентів.

Суть продукту

Продукт надається юридичним та фізичним особам – резидентам і
нерезидентам, які бажають отримати на вказаний розрахунковий рахунок
дивіденди по цінних паперах.

Причина виникнення

Впровадження послуги пов`язане з наявністю емітентів, які виплачують
дивіденди за підсумками фінансово-господарській діяльності.

Переваги й відмінності

Можливість надання послуг нерезидентам по конвертації дивідендів в
валюту.

Досягнуті результати

На кінець 2001 року послугами по отриманню дивідендів по ЦП з наступним
перерахуванням на розрахунковий рахунок клієнта скористалось 10
компаній, в тому числі – 8 компаній нерезидентів.

Проведення операцій між клієнтами за принципом “поставкою проти платежу”

Переваги для клієнта:

зниження ризику при проведенні операції купівлі-продажу цінних паперів
за рахунок гарантованого Зберігачем отримання грошових коштів (цінних
паперів) на вказану клієнтом дату розрахунків.

Суть послуги

Операція “поставка проти платежу” здійснюється Зберігачем через
депозитарій ВАТ “Міжрегіональний фондовий союз” і Національний Банк
України. Цінні папери поставляються Зберігачем продавця ЦП на
спеціальний рахунок в депозитарій.

Грошові кошти покупця перераховуються Зберігачем покупця ЦП на
спеціальний рахунок в НБУ. В день розрахунків, при виконанні всіх
параметрів угоди, одночасно здійснюються операції по переказу цінних
паперів на рахунок покупця і грошових коштів на рахунок продавця.

Причини появи

Слабо розвинута інфраструктура фондових бірж. Ризик недобросовісної
перевірки учасників фондового ринку викликає необхідність надання
клієнтам гарантій при здійсненні угод купівлі-продажу цінних паперів.

Переваги й відмінності

ПриватБанк є одним із перших банків – Зберігачів, що надають даний вид
послуг на фондовому ринку.

Операції купівлі продажу іноземних валют та банківських металів.

Маркетингові операції з купівлі/продажу іноземних валют на
міжбанківському валютному ринку України та міжнародних ринках ведеться
згідно з Правилами бухгалтерського обліку уповноваженими банками України
обмінних операцій в іноземній валюті та банківських металах

Для цілей маркетингової операції з купівлі-продажу іноземних валют за
заявою клієнта та за власним рішенням банку діляться на:

конверсійні операції – обмін однієї іноземної валюти на іншу іноземну
валюту;

операції з купівлі/продажу іноземних валют – операції, за якими іноземна
валюта придбавається / продається за національну валюту.

Конверсійні операції та операції купівлі/продажу іноземних валют за
дорученням клієнтів відображаються в обліку з використанням балансових
рахунків 2800 «Дебіторська заборгованість за операціями з
купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів
для клієнтів», 2900 «Кредиторська заборгованість за операціями з
купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів
для клієнтів», за рішенням Банку – рахунків 3540 «Дебіторська
заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за
рахунок банку» та 3640 «Кредиторська заборгованість з придбання
іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку».

Здійснені за рішенням банку конверсійні операції підлягають відображенню
за рахунком 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських
металів»; при цьому на рахунку 3801 «Еквівалент позиції банку щодо
іноземної валюти та банківських металів» відображається гривневий
еквівалент номіналу операції за офіційним валютним курсом.

При обліку операцій купівлі/продажу іноземних валют за гривню, які
здійснюються за рішенням Банку, придбана/продана іноземна валюта
відображається за рахунком 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та
банківських металів»; на рахунку 3801 «Еквівалент позиції банку щодо
іноземної валюти та банківських металів» відображається гривневий
еквівалент номіналу операції за договірним (ринковим) курсом; різниця
між вказаним еквівалентом номіналу операції та його гривневим
еквівалентом за офіційним валютним курсом відноситься на рахунок 6204
«Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими
металами».Вказані операції підлягають відображенню на балансових
рахунках на дату валютування.

Висновок.

В маркетинговій складовій частині відіграє велику роль ціна, які
полягає не лише в отриманні виторгу від реалізації, але й у інформуванні
виробника про реальну силу попиту на товар, а споживача про можливість
задоволення потреби при певній величині пропозиції та доходу. Від ціни в
кінцевому результаті залежать досягнуті комерційні результати, а
раціонально обрана цінова стратегія впливає на підвищення
конкурентоспроможності та ефективності виробничо-збутової діяльності
фірми. Крім цього ціна є важливим фактором встановлення відповідних
відносин між фірмами та покупцями. Ціна відноситься до категорії
контрольованих факторів маркетингу.

В системі маркетингу існує таке визначення як товаропросування у
маркетингу його ще називають систему заходів, що забезпечує постачання
товарів до місця продажу у визначеній кількості і часі з оптимально
високим рівнем обслуговування покупців.Товаропросування – це своєрідна
діяльність з планування, перетворення в життя і контролю за фізичним
переміщенням продукції від місць продажу з митою задоволення потреб
споживачів із вигодою для виробників.

Система товаропросування включає такі маркетингові заходи як
– транспортування, – складування товарів, –
зберігання за відповідними терміном,

приймання та обробку замовлень. Тому суть системи товаропросування
полягає у координованому переміщенні товарів через перелічені елементи,
ефективному виконанні завдань і функцій ними.

В умовах реформ, що здійснюються в Україні на сучасному етапі,
вивчення проблем, пов’язаних із розвитком банківської системи, набуває
особливого значення. Всеохоплююче фінансово-економічне становище в
Україні, визначає актуальність, важливість становлення, розвитку і
удосконалення банківської сфери, зокрема проведення комерційними
банками, на чолі з Національним банком України, грошово-кредитного
регулювання економіки з чітким визначенням як стратегічних, так і
поточних завдань.

В сучасних умовах для того щоб бути конкурентноспроможним, банк має
надавати всі основні види банківських послуг, здійснювати операції з
широким колом клієнтів, а також забезпечувати високу якість
обслуговування при низькому рівні витрат.

КБ “ПриватБанк” задовільняє всі вимоги, що ставляться до сучасного
комерційного банку, і тому є одним з найпотужніших суб’єктів банківської
діяльності. Коломийське відділення ІФФ “ПриватБанк” забезпечене
найсучаснішими технологіями для формування та передачі даних, новітніми
програмами, широкого розвитку набула система електронних платежів (СЕП),
для зручнішого обслуговування клієнтів запроваджена система
“Клієнт-Банк”.

Також, банк надає широкий спектр послуг, в тому числі : різноманітні
види кредитів фізичним та юридичним особам, відкриття поточних,
пенсійних та інших рахунків, переказ грошових коштів по Україні та за
кордоном по системах WesternUnion та MoneyGram, продаж національної та
іноземної валюти, банківських металів; виготовлення різноманітних
пластикових карток.

Отож, створені найсприятливіші умови для роботи і подальшого розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Азарян Е. М. Международный маркетинг. – К Иси МО Украины; НВФ
”Студцентр”, 1998.

Амблер Т. Практичеський маркетинг: Пер. с англ. – СПб.: Питер, 1999.

Ансофф Й. Стратегичеськоє управлениэ. Сокр. Пер. с

Англ.. –М. “Экономика, 1989-519с.

Балабанов Л. В. Оптовая торговля: маркетинг и комерцыия. – М.:
Экономика, 1990.

Балабанова Л. В. Маркетинг: Підручник для студ. Вузів. – Донецьк,2002.

Бланк Й.А. Инвестыционный менеджмент – К УФИМБ. 1997. – 408С.

Білуха М. Т. Основи наукових досліджень. – К.: Вища школа, 1997

Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент. –К: КНЕУ, 1998.-268С. .

Гаркавенко С. С. Маркетинг. – Київ: Лібра,1998.

Тринько Р. І. Методика економічних досліджень. – Львів: Українські
технології, 1999.

Кісельов А,П. Основи бізнесу. –К-: Вища школа, 1997.-191с.

PAGE

PAGE 10

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020