UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпеціалізація сільськогосподарських районів України (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2436
Скачало354
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Спеціалізація сільськогосподарських районів України

 

Характер селянського землеволодіння мав свої особливості. В Галичині

земля доміній поділялася на двірську і селянського користування.

Залежні українські селяни не мали права спадкового володіння та

розпорядження землею.

 

У Придністровських районах зберігалося перемінне землекористування.

Щороку селянським дворам надавалося стільки землі, скільки вони могли

обробити, виходячи з наявності робочої сили, худоби.

 

Селянські господарства різнилися між собою і за господарськими функціями

в фільварково-панщинній системі. Розміри землі, що перебували в

користуванні селянських господарств на Правобережжі, були різними. У

Подільському воєводстві паровий наділ дорівнював 7,5—13 десятин,

по-єдинковий — 2,7—7,5, піший — 1,8—0,3 десятини. Були селяни, які

володіли наділами в 15—25 десятин, 58 % селянських господарств не мали

землі. Середня забезпеченість селянських господарств робочою худобою

була низькою — 1—2,5 голови. Так, у маєтках лівденно-східного

Правобережжя 67,3 % селянських господарств були безтягловими або

однотягловими, 30,7 % мали по 2—3 воли і лише 2 % господарств — від 4 до

17 волів.

 

Залежно від майнового стану селянських господарств визначалися розміри

феодальної ренти. В Галичині одне селянське господарство обробляло 2 га

двірської землі. До панщини належав гужовий примус. З усіх кріпосних

примусів на відробіткову ренту припадало 68,2 %. Ceляни сплачували

грошовий чинш за користування пасовищами і лісами (26,6 %), данину

зерном, пряжею, продуктами харчування, виконували роботу у дворі,

відбували варту. Селяни королівщини постачали рекрутів і обробляли їх

поля. Селяни церковних маєтків утримували військові частини. Всі селяни

платили державні податки.

 

У карпатських районах кріпосне право існувало на основі так званого

волоського права. Селяни були власниками рухомого майна, їх залежність

виявлялась у вигляді чиншу, праці на промислових підприємствах своїх

власників. Орної землі у селян часто не було, основним багатством

вважалася худоба.

 

На Правобережній Україні з утвердженням фільварково-панщинної системи в

кінці 60-х років XVIII ст. панівною стала відробіткова рента. На Волині

селяни із загальним наділом в 1/4—1/6 волоки відробляли 3—4 дні влітку і

2—3 дні взимку.

 

Провідну роль в економічному житті України продовжувало відігравати

сільське господарство. Хліборобство розвивалося в основному екстенсивне,

за рахунок освоєння пусток, луків, заболочених місць, нових земель у

Наддніпрянщині, Лівобережжі, Слобожанщині, Північному Причорномор'ї.

 

Хліборобство в Україні мало в основному зерновий характер. Як і раніше,

культивували жито, пшеницю, ячмінь, овес, гречку, горох. Встановилася

стійка структура посівів. У Галичині овес становив 34 % обсягу посіяного

зерна, жито — 24, ячмінь — 16, гречка — 12, пшениця — 9 % . Посіви

озимини займали 1/3 площі. У фільварках Правобережжя жито становило до

40 % посіяного зерна, овес — 25—35, пшениця — 10—12, гречка — 12—13,

ячмінь — 9—12 %.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ