UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛитовські статути – пам’ятки національного законодавства (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4257
Скачало1397
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Р Е Ф Е Р А Т

 

на тему:

 

Литовські статути – пам’ятки національного законодавства

 

 

Історії права відомі чимало стародавніх пам'яток. Серед них три

Литовські статути, одному з яких — "Волинському" (1566 р.) —

виповнюється 430 років. Для нашої держави ці юридичні акти мають

особливе значення — вони є складовими національного права давно минулих

років.

 

Окупація українських земель Литвою, яка відбулася у XIV столітті і

продовжувалася більше двох віків, мала характер прилучення, збирання

земель руської держави, розбитої удільною та татарською руїнами.

Українське населення вважало Велике князівство Литовське своєю державою.

 

Ще на початку XVI століття держава Литовська не мала кодифікованого

законодавства, а правувалася, окрім краєвих установ і привілеїв, за

своїми місцевими звичаями. Князівський уряд мав намір звести докупи всі

"права", але здійснення його відкладалося. З ініціативою кодифікації

виступило шляхетство, яке саме набирало сили. Кого представники на сеймі

1514 року подали великому князеві прохання, щоб дав писані права та

 

закони. На сеймі 1522 року справу було порушено знову. Проект статуту

складався юристами великокняжої канцелярії. При цьому враховувалися

норми звичаєвого права, Судебника Казиміра 1468 року, а також привілеї

1447, 1492 та інших років, римське, польське та германське право.

 

Дослідники цього статуту вбачають також його зв'язок зі старим руським

правом, особливо з "Руською правдою". Більшість вчених зійшлися на тому,

що саме Литовська Русь, себто Білорусь і Україна, найбільше зберегла й

розвинула староруські правові норми. Підкреслюючи надзвичайну схожість

між "Руською правдою" й Литовським правом, професори Максимейко та

Ясинський пояснювали цю схожість тим, що "Руська правда" виникла саме на

тім грунті, де пізніше виник і Литовський статут, тобто на Київській

Русі.

 

Обміркований на кількох сеймах, статут був ухвалений восени 1529 року.

Він не друкувався, а для практичного вжитку переписувався. Через те в

списках, що збереглися й дійшли до нашого часу, зустрічаються різні

неузгодження, поправки, додатки. Характерною рисою статуту є те, що

писаний він білоруською мовою.

 

Перший Литовський статут, відомий під назвою "Старий", має 13 розділів,

поділених на 264 артикули. Перший розділ трактував питання про верховну

владу та ставлення до неї населення. Другий — про "земську оборону",

себто про організацію військової служби. Третій — про шляхетські

вольності. Четвертий — про суддів та про суди. Всі інші містили норми

права цивільного й карного, а також порядок судового процесу. Статут

був, безперечно, підсумком певної боротьби між панами-магнатами та

шляхтою й фіксував ту сукупність прав і привілеїв, які здобула собі

шляхетська верства. Шляхті було гарантовано: її не можна карати без

судового публічного процесу; землю не можна одібрати без вини;

відповідальність шляхтича за злочин встановлювалася лише індивідуально.

Шляхта також дістала право апеляції на рішення сулу воєводи або старости

до самого великого князя, мала свободу виїзду за кордон. Шляхетські

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ