UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРудакі – співець таджицького народу (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3936
Скачало601
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

«Рудакі – співець таджицького народу»

 

РУДАКІ

 

(приблизно 858—941 рр.)

 

АДАМ ФАРСОМОВНОЇ ПОЕЗІЇ

 

Про життя Абу Абдаллаха Джафара Рудакі — засновника поезії східного

гуманізму — відомо дуже мало. Він народився в маленькому гірському

селищі Панджрудак, розташованому у північній частині сучасного

Таджикистану поблизу скелястого підніжжя Зеравшанського хребта. Тут і

минуло дитинство майбутнього поета. Назва селища — Панджруд — у

перекладі означає «п'ять річок» («рудак» —річка, струмочок). Рідне

селище поета — високогірна оаза, що потопає в розкішних садах, разюче

контрастує із обпаленою сонцем мертвою напівпустелею. Через усе життя

поет проніс у своєму серці любов до рідного краю та односельців і

своєрідно виявив її, взявши за псевдонім назву свого маленького селища,

а не пишномовний епітет або ім'я свого могутнього покровителя, як це

робили тогочасні поети.

 

Стародавня легенда про Рудакі стверджує, що хлопчик народився сліпим. Ще

змалку він виявив великі здібності до поезії та музики, мав чудову

пам'ять. Його прекрасним голосом і музикальністю пишалося все селище. У

вісім років він знав напам'ять усі сури Корану, що викликало у

правовірних мусульман захоплення і трепетну повагу до хлопчика. Один із

мандрівних музикантів узяв Рудакі до себе в науку, навчив його грати на

чанзі (різновид лютні), складати і співати під власний акомпанемент

вірші. У ті далекі часи поезію не

 

декламували, а співали.

 

Рудакі дуже рано пізнав смак слави та щастя поета, що співає для свого

народу. Його вірші любив простий люд. їх вивчали напам'ять, передавали

із уст в уста. Дуже популярною серед народу була, наприклад, газель,

створена

 

ще зовсім молодим поетом:

 

Жартуй із милою, часу не гай,

 

Бо світ наш — тільки сон, не забувай.

 

Прийдешньому радій, а що було —

 

Те викресли із пам'яті — та й край.

 

Зі мною люба дівчина моя,

 

Місяцевида гурія, мій рай.

 

Щасливий той, хто їв і роздавав,

 

Нещасний, хто згноїв свій урожай.

 

Як жаль, що світ наш — тільки сон і дим!

 

Тож пий вино й про завтра не гадай!

 

(переклад В.Мисика)

 

Однак молодий поет добре розумів ілюзорність цієї слави та щастя. Рудакі

не міг не усвідомлювати, що усна пісня, творцем і виконавцем якої він

був, живе лише у його селищі та найближчих околицях. Щоб голос поета

забринів на всю міць і дійшов до всього народу і до нащадків, його треба

було зафіксувати письмово. Але письмова поезія в тих умовах могла

розвиватися тільки при дворі можновладного правителя.

 

Тим часом слава про молодого поета докотилася до Бухари —

столиці держави васалів Саманідів, яка була північно-східною частиною

могутньої імперії — Арабського халіфату. Рудакі запрошують в Бухару, де

він

 

стає придворним поетом і радником володаря Насіра II. При дворі

Саманідів поета оточили шаною і багатством, але ліру його змусили

звучати для царя та придворних. Так починається новий період життя і

творчості поета і найбільша його трагедія, яку переживали майже всі

великі поети доби могутності халіфату, можливо, не завжди усвідомлюючи

її, але завжди будучи погноблені нею — конфлікт поета і царя, який став

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ